Рішення № 101995111, 08.12.2021, Ковпаківський районний суд м. Суми

Справа№592/8363/21

Провадження №2/592/1848/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2021 року м.Суми

Ковпаківський районний суд м. Суми в складі головуючого – судді Онайка Р.А.,

за участі секретаря судового засідання - Антуфьєвої В.Ю.,

розглянувши в загальному позовному провадженні у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в м. Суми цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні Ініціативи», третя особа: Державний реєстратор КП «Реєстрація бізнесу» Коровинської сільської ради Недригайлівського району Сумської області Якубовський Ростислав Георгійович про скасування запису про право власності,

з участю учасників судового процесу:

позивача – ОСОБА_1 ,

представника позивача – ОСОБА_2 ,

представника відповідача – ОСОБА_3 ,

встановив:

Адвокат Чернишенко Д.В. звернувся до суду в інтересах позивача ОСОБА_1 з зазначеним позовом у якому просить скасувати запис про право власності, внесений на підставі рішення індексний номер 44672087 від 18.12.2018 року Державного реєстратора КП «Реєстрація бізнесу» Коровинської сільської ради Недригайлівського району Сумської області Якубовського Р.Г., за Товариством з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» (код 35326253) та припинити право власності на це майно за ТОВ «Кредитні ініціативи».

Свої вимоги, обґрунтовує тим, що 17.04.2007 Акціонерно-комерційний банк «ТАС-Комерцбанк» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір №014/0407/71-549, за умовами якого банк надав позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 13 000,00 дол. США з терміном виконання до 16.04.2029. В забезпечення виконання зобов`язань за вищезазначеним договором був укладений іпотечний договір №014/0407/71-Z-1 від 17.04.2007, за яким в забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором в іпотеку була передана квартира АДРЕСА_1 . Квартира АДРЕСА_1 належить ОСОБА_1 на праві власності, яке виникло на підставі договору купівлі – продажу від 12.04.2007, посвідченого приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Хоменко В.В. Вищезазначена квартира була придбана за рахунок часткової оплати кредитними коштами, отриманими за вищевказаним Кредитним договором. Рішенням Державного реєстратора КП «Реєстрація бізнесу» Коровинської сільської ради Недригайлівського району Сумської області Якубовського Ростислава Георгійовича, індексний номер 44672087 від 18.12.2018, від ОСОБА_1 за ТОВ «Кредитні ініціативи» була проведена переєстрація переходу права власності на квартиру АДРЕСА_1 на підставі договору іпотеки, в порядку ст. 37 Закону України «Про іпотеку», в рахунок погашення зобов`язань за Кредитним договором. Факт реєстрації права власності підтверджується інформаційною довідкою від 01.07.2021 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Вважає, що Відповідач незаконно набув право власності на іпотечне майно, оскільки іпотекодержателем було використано одночасно два способи звернення стягнення на іпотеку, а саме: рішенням Ковпаківського районного суду м.Суми від 07.04.2010 року по праві № 2-1197/10 вже було звернуто стягнення на квартиру АДРЕСА_1 , в той же час іпотекодержатель повторно звертає стягнення в позасудовому порядку шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Таким чином Відповідач застосував подвійне стягнення на іпотеку, що є незаконним. Та крім того, 7 червня 2014 року набув чинності Закон України "Про мораторій", згідно з пунктом 1 якого не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно зі статтею 4 Закону України "Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно зі статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника / майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку. У зв`язку з чим звертається до суду за захистом своїх порушених прав.

Ухвалою суду від 08.07.2021 позовна заява прийнята до розгляду за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 10:00 03.08.2021.

Ухвалою суду від 16.07.2021 задоволено заяву позивача про забезпечення позову шляхом накладення на спірну квартиру арешту та заборони вчиняти дії щодо відчудження або іншим способом передачі майнових прав на предмет іпотеки.

02.08.2021 від представника відповідача надійшов відзив, згідно якого останній заперечує щодо задоволення позову, свої заперечення обґрунтовує тим, що внаслідок укладення ряду договорів факторингу відбулася заміна кредитора, саме ТОВ «Кредитні ініціативи» набуло статусу нового кредитора/стягувача за договором кредиту від 17.04.2007 №014/0407/71-549 та договором іпотеки №014/0407/71-549-Z-1 позичальником/іпотекодержателем згідно яких є ОСОБА_1 .. Вважає що внаслідок перереєстрації права власності на спірну квартиру за відповідачем подвійне стягнення не відбувається, оскільки рішення суду, яким було звернено стягнення на предмет іпотеки не виконано, а виконавче провадження яке було відкрито у зв`язку з його виконанням закрито. Зазначає, що при перереєстрації проводилась оцінка майна відповідно до погоджених умов кредитного договору. У відзиві представник відповідача посилається на те, що мараторій на стягнення майна наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті , не передбачає втрати кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) у випадку невиконання боржником зобов`язань за договором, а лише тимчасово забороняє його примусово стягувати (відчужувати без згоди власника). Вказує на те, що позов не містить відомостей про те, що у позивача або членів її сім`ї немає іншого житлового майна в тому числі належного їй на праві спільної сумісної власності. До відзиву представником відповідача надано клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 03.08.2021 клопотання представника відповідача про розгляд справи в режимі відеоконференції задоволено, крім того витребувано від Управління «ЦНАП у м.Суми» документи які були підставою для перереєстрації спірної квартири, слухання справи відкладено на 10:00 16.09.2021.

06.09.2021Управлінням «ЦНАП у м.Суми» на виконання ухвали суду від 03.08.2021 надано відповідні документи.

Протокольною ухвалою суду від 16.09.2021 слухання справи відкладено за клопотанням представника позивача на 10:00 02.11.2021.

Протокольною ухвалою суду від 02.11.2021 слухання справи відкладено для виклику сторін на 11:00 01.12.2021.

Протокольною ухвалою суду від 01.12.2021 слухання справи відкладено у зв`язку з неявкою сторін на 09:45 07.12.2021.

Протокольною ухвалою суду від 07.12.2021 слухання справи відкладено для виклику позивача на 14:00 08.12.2021.

У судовому засіданні призначеному на 08.12.2021 допитана у якості свідка ОСОБА_1 підтвердила, що іншого нерухомого майна у неї та членів її сім`ї не має і на час ухвалення рішення держаним реєстратором не було.

Позивач та його представник позовні вимоги підтримали з зазначених у позовній заяві підстав, просили скасувати рішення державного реєстратора ідентифікаційний номер 44672087 від 18.12.2018.

Представник відповідача просила відмовити у задоволенні позову у повному обсязі з зазначених у відзиві підстав.

Третя особа Державний реєстратор КП «Реєстрація бізнесу» Коровинської сільської ради Недригайлівського району Сумської області Якубовський Р.Г. повідомлений про час та місце розгляду справи у судове засідання не з`явився, про причини неявки не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи від нього не надходило, відзив чи заперечення щодо позову не надав.

Заслухавши пояснення сторін, допитавши позивача у якості свідка, дослідивши докази наявні в матеріалах справи, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 17.04.2007 Акціонерно-комерційний банк «ТАС-Комерцбанк» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір №014/0407/71-549, за умовами якого банк надав позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 13 000,00 дол. США з терміном виконання до 16.04.2029. (а.с.7-9).

17.04.2007 в забезпечення виконання зобов`язань за вищезазначеним договором був укладений іпотечний договір №014/0407/71-Z-1 від 17.04.2007 (а.с.10), за яким в забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором в іпотеку була передана квартира АДРЕСА_1 . Квартира АДРЕСА_1 належить ОСОБА_1 на праві власності, яке виникло на підставі договору купівлі – продажу від 12.04.2007, посвідченого приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Хоменко В.В. (а.с.11).

Заочним рішенням Ковпаківського районного суду м.Суми від 07.04.2010 (а. с.14-15) позовні вимоги ПАТ «Сведабанк», який був правонаступником АТ «ТАС Комерцбанк» задоволено, звернено стягнення на квартиру АДРЕСА_1 , що належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_4 ..

Згідно Інформації про виконавче провадження за вказаним рішенням, доданим представником відповідача до відзиву, виконавче провадження завершено, причини завершення виконавчого провадження в наданій інформації відсутні.

Під час судового розгляду встановлено, а сторонами не оспорювалося, що в результаті укладення ряду договорів факторингу, право вимоги за кредитним та іпотечним договором укладеним між АТ «ТАС Комерцбанк» та позивачкою перейшло до відповідача – ТОВ «Кредитні ініціативи».

Згідно Інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності) індексний номер 44672087 від 18.12.2018 право власності на квартиру АДРЕСА_1 було перереєстровано за ТОВ «Кредитні ініціативи» (а.с.12-13).

Повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору та анулювання залишку заборгованості за основним зобов`язанням було направлено на адресу ОСОБА_1 (а.с.83), однак останньою не отримано, як зазначив представник позивача у судовому засідання через те, що відпрвник, а саме ТОВ «ТЕМАПОЛ», не є учасником виниклих цивільних правовідносин (а.с.85,86).

З метою задоволення вимог іпотекодержателя в позасудовому порядку суб`єктом оціночної діяльності ТОВ «Бізнес ассіст» було визначено ринкову вартість квартири АДРЕСА_1 , згідно висновку про вартість майна від 19.11.2018, ринкова вартість спірної квартири становить 638254,00 грн (а.с.46).

Згідно Інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна сформованих 07.12.2021, вбачається що позивачка не має на праві власності іншого майна.

Згідно із ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право у разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно частин 1, 2 ст. 36 Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Розділом 12 іпотечного договору визначено, що за вибором Іпотекодержателя застосовується один із наведених нижче способів звернення стягнення на предмет іпотеки для задоволення вимог Іпотекодержателя, а саме за рішенням суду, у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог Іпотекодержателя, яким вважається застереження про задоволення вимог Іпотекодержателя викладене в пп.12.3.1 та 12.3.2 цього пункту договору.

Станом на час укладення між позивачем та АТ «ТАС Комерцбанк» договору іпотеки від 17.04.2007 частина перша ст. 37 Закону України «Про іпотеку» діяла в наступній редакції: Іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.

Разом з тим, станом на 17.04.2007 статтею 36 Закону України «Про іпотеку» було визначено, що позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

Розділом 12 іпотечного договору, при його укладенні, сторонамии було визначено, що за вибором Іпотекодержателя застосовується один із наведених нижче способів способів звернення стягнення на предмет іпотеки для задоволення вимог Іпотекодержателя, однак іпотекодержателем було використано одночасно два способи звернення стягнення на іпотеку, а саме: рішенням Ковпаківського районного суду м.Суми від 07.04.2010 року по праві № 2-1197/10 вже було звернуто стягнення на квартиру АДРЕСА_1 , в той же час іпотекодержатель повторно звертає стягнення в позасудовому порядку шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Таким чином Відповідач застосував подвійне стягнення на іпотеку, що є незаконним.

Частиною першою статті 17 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що однією з підстав припинення іпотеки є припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору, а згідно з частиною першою статті 33 цього Закону підставою звернення стягнення на предмет іпотеки є невиконання або неналежне виконання боржником основного зобов`язання.

Системний аналіз положень статей 17, 33, 36, 37 Закону України «Про іпотеку» дає підстави для висновку, що згода іпотекодавця про передачу належного йому нерухомого майна у власність іншої особи (іпотекодержателя), не є беззастережною, а залежить від ряду умов, таких як: чинність іпотеки, невиконання або неналежне виконання основного зобов`язання, визначення в установленому порядку вартості майна, наявності чинного рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на вказане майно.

Відповідно до статті 35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до частини третьої статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державний реєстратор, зокрема встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації; перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.

Частиною 4 ст. 15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

За змістом статті 18 вказаного Закону перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Пунктом 40 Порядку №1127 встановлено, що державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених статтею 27 Закону та Порядком.

Відповідно до пункту 57 Порядку №1127 для державної реєстрації права власності та інших речових прав на майно, яке набувається у зв`язку з виконанням умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення таких прав, також подається документ, що підтверджує наявність факту виконання відповідних умов правочину.

Відповідно до пункту 61 Порядку № 1127 для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються: копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; документ, що підтверджує наявність факту завершення тридцятиденного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі; заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

Отже, на державного реєстратора під час вчинення такої реєстраційної дії законом покладено обов`язок не тільки формально перевірити наявність поданих документів за переліком, передбаченим пунктом 61 Порядку №1127, необхідних для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, а й, передусім, встановити відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства.

У наведених правових нормах визначено вичерпний перелік обов`язкових для подання документів та обставин, що мають бути ними підтверджені, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на предмет іпотеки за договором, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, і з огляду на закріплені у статтях 10, 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та статті 37 Закону України «Про іпотеку» порядок державної реєстрації та коло повноважень державного реєстратора у ході її проведення, ця особа приймає рішення про державну реєстрацію прав лише після перевірки наявності необхідних для цього документів та їх відповідності вимогам законодавства.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд звертає увагу на той факт, що згідно наданих суду копій повідомлень від 22.10.2018 Директора ПП «Експрес мейл» Дятлова С.С., в яких зазначено «Інформуємо Вас щодо доставки кур`єрського відправлення накладна №20001041, категорія «СТАНДАРТ», Відправник: ТОВ «ТЕМАПОЛ», м.Київ, вул. Дмитровська, буд.33 оф.2 Одержувач: ОСОБА_5 , АДРЕСА_2 . Кур`єром було здійснено доставкулиста на адресу, вказану у відправленні. При спробі передачілиста «особисто в руки» адресат відмовився від його отримання без пояснення причин. У зв`язку з цим доставити відправлення не вдалося, в подальшому лист було повернуто відправнику» та аналогічного повідомлення з зазначеною адресою одержувача « АДРЕСА_3 », які за словами відповідача підтверджують факт направлення повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору анулювання залишку заборгованості за основним зобов`язанням, не можуть свідчити про факт належного повідомлення позивача щодо зазначених умов зважаючи на наступне. Відправником згідно даних наданих суду є ТОВ «ТЕМАПОЛ», який не є учасником виниклих цивільних правовідносин, доводи представника відповідача, щодо того що ТОВ «ТЕМАПОЛ» є підрядною організацією для відправки поштової кореспонденції, не підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, крім того з даних повідомлень не вбачається що саме відповідачем і саме повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору анулювання залишку заборгованості за основним зобов`язанням було направлено позивачу.

За вказаних обставин суду не доведено факту надіслання ТОВ «Кредитні Ініціативи» позивачу письмових вимог про усунення порушень за кредитним договором та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання таких вимог.

Разом з тим, суд також враховує, що відповідно до Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», який набрав чинності 07 червня 2014 року (далі - Закон № 1304-VII), протягом дії цього Закону не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку (п.1 Закону).

Поняття мораторій у цивільному законодавстві визначається як відстрочення виконання зобов`язання (пункт 2 частини першої статті 263 ЦК України).

Вказаний Закон встановлює порядок вирішення спорів щодо примусового звернення стягнення на предмети застави та іпотеки, а саме: визначає, що за певних умов та протягом певного проміжку часу таке стягнення не проводиться.

Пунктом 4 Закону №1304-VII передбачено, що протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.

Закон №1304-VII ввів тимчасовий мораторій на право іпотекодержателя відчужувати майно іпотекодавця без згоди останнього на таке відчуження.

Мораторій на стягнення майна, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, не передбачає втрати кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) у випадку невиконання боржником зобов`язань за договором, а лише тимчасово забороняє його примусово стягувати (відчужувати без згоди власника).

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи позивач – ОСОБА_1 проживає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 . Даний факт підтверджується відміткою в копії паспорта позивача та її особистими свідченнями під час допиту у якості свідка. Іншого житла у власності позивача та членів її родини, немає.

Відповідач ТОВ «Кредитні Інгіціативи» доказів того, що позивач не проживає і не зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , суду не надав.

У вказаній справі, майно, що є предметом іпотеки, вибуло з власності іпотекодавця без його згоди, як власника. Крім того площа квартир не перевищує 140 кв.м.

Отже, на спірну квартиру, яка не перевищує 140 кв.м., використовується як місце постійного проживання позивачем і членами його сім`ї та є предметом іпотеки у забезпечення вимог за кредитним договором, укладеним в іноземній валюті, не може бути звернуто стягнення шляхом реєстрації права власності за іпотекодержателем у зв`язку із дією Закону № 1304-VII.

Тому доводи відповідача - ТОВ «Кредитні ініціативи» про те, що дія Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не поширюється на предмет іпотеки, є безпідставними.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі №753/12729/15-ц (провадження № 14-317цс18) підтвердила заборону на примусове стягнення (відчуження без згоди власника) нерухомого житлового майна, яке вважається предметом іпотеки згідно зі статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя за умови, що упозичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

Звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку у спосіб реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідного застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору, має наслідком відчуження предмету іпотеки на користь іпотекодержателя без згоди власника такого нерухомого майна.

Отже, визначальним при вирішення спору щодо можливості звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку протягом строку дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» є настання правового наслідку, що в даному конкретному випадку передбачає фактичний перехід до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки, без згоди власника майна.

Тож дія мораторію на примусове стягнення майна громадян, яке забезпеченням за валютними кредитами розповсюджується і на позасудовий порядок такого стягнення.

Із іпотечного та кредитного договору вбачається, що кредит є споживчим, видавався в іноземній валюті - доларах США, а предмет іпотеки складає загальну площу: 49,55 кв.м; житлову 28,6 кв.м., квартира придбана частково за рахунок кредиту.

Згідно даних Єдиного Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, окрім іпотечного майна - квартири будь-якого нерухомого майна за позивачем, іншого нерухомого майна не зареєстровано, а також квартира є єдиним місцем проживання.

Таким чином, на позивача розповсюджується дія Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення в іноземній валюті» від 3 червня 2014 року № 1304-VII. а тому перехід права власності на квартиру можливий лише після припинення дії зазначеного мораторію.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно дост. 41 Конституції Українита ст.ст. 319, 321 ЦК України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

За умовами ч. 1 ст. 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 2 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі – державна реєстрація прав) – це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до статті 11 зазначеного Закону державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об’ єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

У частині другій статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції, чинній до 16 січня 2020 року) унормовано порядок внесення записів до Державного реєстру прав, змін до них та їх скасування. Так, за змістом зазначеної норми, у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав. У разі скасування судом документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав до 01 січня 2013 року, або скасування записів про державну реєстрацію прав, інформація про які відсутня в Державному реєстрі прав, запис про державну реєстрацію прав вноситься до Державного реєстру прав та скасовується.

Проте згідно із ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», який набрав чинності з 16 січня 2020 року, статтю 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» викладено у новій редакції.

Так, відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини третьої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції, чинній із 16 січня 2020 року) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Отже, у розумінні положень наведеної норми у чинній редакції, на відміну від положень частини другої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, наразі способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав. При цьому, з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Викладене свідчить, що з 16 січня 2020 року, такого способу захисту порушених речових прав як скасування запису про проведену державну реєстрацію права закон не передбачає.

Водночас у пункті 3 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству» унормовано, що судові рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що на момент набрання чинності цим Законом набрали законної сили та не виконані, виконуються в порядку, передбаченому Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» до набрання чинності цим Законом.

Отже, за змістом цієї норми виконанню підлягають виключно судові рішення: 1) про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 2) про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 3) про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Аналогічні правові висновки наведені у постановах Верховного Суду від 03 вересня 2020 року у справі № 914/1201/19, від 23 червня 2020 року у справах № 906/516/19, № 905/633/19, № 922/2589/19, від 30 червня 2020 року у справі № 922/3130/19, від 14 липня 2020 року у справі № 910/8387/19, від 20 серпня 2020 року у справі № 916/2464/19, від 03 лютого 2021 року у справі № 278/3367/19-ц, провадження № 61-13586 св 20.

Враховуючи зазначене, рішення про перехід права власності на належне ОСОБА_1 майно у власність ТОВ «Кредитні Ініціативи», було прийняте державним реєстратором КП «Реєстрація бізнесу» Коровинської сільської ради Недригайлівського району Сумської області Якубовським Р.Г. всупереч ст. 35 ЗУ «Про іпотеку», Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», який набрав чинності 07 червня 2014 року. Відтак рішення державного реєстратора КП «Реєстрація бізнесу» Коровинської сільської ради Недригайлівського району Сумської області Якубовського Р.Г від 18.12.2018 індексний номер 44672087, на підставі якого внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис № 29504071 про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за Товариством з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», підлягає скасуванню.

На підставі ст. 141 ЦПК України вважає за можливе стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» судовий збір сплачений позивачем при зверненні до суду з позовною заявою у розмірі 908,00 грн та судовий збір сплачений при зверненні до суду з заявою про забезпечення позову у розмірі 454,00 грн, тобто з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у загальній сумі 1362,00 грн.

Керуючись ст. 12, 13, 81, 141, 142, 264 -265 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Скасувати рішення державного реєстратора комунального підприємства КП «Реєстрація бізнесу» Коровинської сільської ради Недригайлівського району Сумської області Якубовського Ростислава Георгійовича від 18.12.2018 індексний номер 44672087, на підставі якого внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис № 29504071 про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за Товариством з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи».

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 1362,00 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Сумського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення виготовлено 17.12.2021.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_3 .

Відповідач: Товариством з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», ЄДРПОУ 35326253, адреса: м. Київ, вул. Вікентія Хвойки, 21.

Третя особа: Державний реєстратор КП «Реєстрація бізнесу» Коровинської сільської ради Недригайлівського району Сумської області Якубовський Ростислав Георгійович, адреса Сумська область, Недригайлівський район, С.Коровинці, вул. Київська, 41.

Суддя Р.А. Онайко