Постанова № 101994273, 15.12.2021, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 489/1248/21

Провадження № 2/487/1962/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.12.2021 року м. Миколаїв

Заводський районний суду міста Миколаєва у складі:

головуючого судді Бобрової І.В.,

за участю секретаря судового засідання Тітова А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Миколаєва цивільну справу №489/1248/21 за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», третя особа – приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, -

ВСТАНОВИВ:

10.03.2021 представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Ремешевський Є.А. звернувся до Ленінського районного суду м. Миколаєва з позовом, в якому просив визнати виконавчий напис №772, вчинений 12.01.2021 приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт Капітал» заборгованості у розмірі 25130,05 грн. таким, що не підлягає виконанню у повному обсязі; стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати.

Позовні вимоги мотивував тим, що у приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Малкової М.В. перебуває на виконанні виконавче провадження №64446132, підставою відкриття якого є виконавчий напис №772, вчинений 12.01.2021 приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт Капітал» заборгованості у розмірі 25130,05 грн.. Проте, позивач вважає зазначений виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з порушенням нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису. Зауважив, що ОСОБА_1 не укладав жодних договорів з відповідачем.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 11.03.2021 позовну заяву передано за підсудністю до Заводського районного суду м. Миколаєва.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.05.2021 головуючим суддею визначено суддю Боброву І.В..

Ухвалою суду від 29.06.2021 відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання.

26.06.2021 ухвалою суду задоволено заяву представника позивача та зупинено стягнення на підставі виконавчого напису, вчиненого 12.01.2021 та зареєстрованого в реєстрі за №772.

Ухвалою суду від 06.12.2021 закрито підготовче засідання та справу призначено до судового розгляду по суті.

До судового засідання представник позивача не з`явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримав, просив про їх задоволення.

Представник відповідач до судового засідання не з`явився, генеральний директор ТОВ «Вердикт Капітал» надав відзив, у якому проти позовних вимог заперечував, просив відмовити у їх задоволенні. Зазначив, що відповідачем для вчинення виконавчого напису нотаріусу були надані усі необхідні документи, які, у тому числі, підтверджують безспірність заборгованості, позивачем у позові не зазначено жодної обставини, яка б свідчила про протилежне, у зв`язку з чим є усі підстави вважати, що виконавчий напис вчинено правомірно.

Третя особа – приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. до судового засідання не з`явився, надав заяву, у якій зазначив, що його свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю анульоване, та, наразі, ним оскаржується наказ про анулювання свідоцтва. Надати документи, витребувані судом, не має змоги, у зв`язку з вилученням їх під час проведення обшуку.

Суд, дослідивши матеріали справи, подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення справи по суті, прийшов до наступного.

У судовому засіданні встановлено, що 23.07.2015 між ОСОБА_1 та ПАТ «Альфа-Банк» було підписано анкету-заяву про акцепт Публічної пропозиції ПАТ «Альфа-Банк» на укладення Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в ПАТ «Альфа-Банк».

12 січня 2021 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С. вчинено виконавчий напис №772, яким стягнено з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт Капітал» заборгованість за кредитним договором №630287049 від 23.07.2015 за період з 16.01.2019 по 30.12.2020 у розмірі 24480,05 грн., що складається із: 9863,88 грн. – прострочена заборгованість за сумою кредиту; 932,52 грн. – строкова заборгованість за комісією; 7638,02 грн. – строкова заборгованість за несплаченими відсотками за користування кредитом; 6045,63 грн. – строкова заборгованість за штрафами і пенями та 650,00 грн. – плата за вчинення виконавчого напису.

Крім того, з копії зазначеного вище виконавчого напису вбачається, що правонаступником усіх прав та обов`язків ПАТ «Альфа-Банк» на підставі договору відступлення прав вимоги за кредитними договорами І від 21.06.2016 є ТОВ «Кредитні ініціативи». При цьому, правонаступником усіх прав та обов`язків ТОВ «Кредитні ініціативи» на підставі договору відступлення прав вимоги за кредитними договорами 2019-1КІ/ВЕСТА від 26.12.2018 є ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста», правонаступником усіх прав та обов`язків якого на підставі договору відступлення прав вимоги за кредитними договорами 16-01/19/1 від 16.01.2019 є ТОВ «Вердикт Капітал».

Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Вчинюючи виконавчі написи, нотаріус відповідно до закону встановлює та офіційно визнає факт наявності певної безспірної заборгованості та викладає такий свій висновок у відповідному нотаріальному акті - документі (виконавчому написі), що одночасно є підставою для примусового виконання (пункт 3 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження»).

Нотаріус у межах реалізації наданих йому юрисдикційних повноважень не вирішує спорів про право, але в результаті розгляду нотаріальної справи та вчинення нотаріальної дії правова невизначеність все ж припиняється. Отже, здійснюючи повноваження у сфері безспірної юрисдикції, нотаріус має встановлювати наявність або відсутність певного юридичного складу, щоб покласти його у підставу нотаріального акта в межах вчинюваної ним відповідної нотаріальної дії.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 цього Закону). Таким актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»). При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником. При цьому безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на і підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі Перелік).

Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

Захист прав боржника у процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається у спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій, - шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною - стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

Згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 глави 16 розділу ІІ цього Порядку).

Згідно з підпунктом 1.1 пункту 1 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.

Підпунктом 1.2 пункту 1 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій для вчинення нотаріальних дій перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.

Підпунктом 3.1 пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, зокрема якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік).

Так, пунктом 1 Переліку передбачено, що для одержання виконавчого напису нотаріуса за нотаріально посвідченими договорами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно (крім випадку, передбаченого пунктом 1-1 цього Переліку), подаються: оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

На момент звернення заінтересованих осіб до нотаріуса з метою ініціювання вчинення нотаріальної дії відсутність спору про право цивільне є обов`язковою умовою, а наявність спору у свою чергу унеможливлює вчинення нотаріальної дії і є перешкодою, яка утворює підстави для відкладення і зупинення нотаріального провадження (стаття 42 Закону України «Про нотаріат»).

Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не обмежується лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком. Для правильного застосування положень статей 87,88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд перевіряє доводи боржника в повному обсязі, встановлює чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

З тексту виконавчого напису вбачається, що нотаріус під час вчинення виконавчого напису №772 від 12.01.2021 керувався ст.ст. 87-91 Закону України «Про нотаріат» та пунктом 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого Постановою КМУ від 29.06.1999 року №1172.

Відповідно до п. 1 Переліку для вчинення нотаріального напису нотаріусу подається оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів).

Так, при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку. При цьому цей Перелік не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі та Порядку.

26 листопада 2014 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову №662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів».

Зазначеною постановою були внесені зміни в розділ "Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами" та доповнено новим пунктом 2 «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин".

Тобто, нотаріус міг вчиняти виконавчі написи на кредитних договорах за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису кредитор мав би надати нотаріусу оригінал кредитного договору, засвідчену стягувачем виписку з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Однак постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі №826/20084/14 постанову Кабінету Міністрів України №662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», зокрема, в частині доповнення Переліку новим пунктом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» було визнано незаконною та нечинною.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року у справі №826/20084/14 постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року було залишено без змін.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року було відмовлено в задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року.

Відтак, Перелік, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусі, затверджений постановою Кабінет Міністрів України № 1172 від 29.06.1999 року у редакції станом на час вчинення оспорюваного виконавчого напису приватним нотаріусом Гораєм О.С. стосувався лише нотаріально посвідчених договорів і не міг застосовуватись до кредитних договорів, укладених між позивачем та банком у простій письмовій формі..

Вказане відповідає висновкам, викладеним в Постанові ВП ВС від 21 вересня 2021 року у справі № 910/10374/17.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених Кодексом.

Оскільки достатньо доказів, які б спростовували твердження позивача та обґрунтовували законність та правомірність вчинення виконавчого напису, відповідачем надано не було, а нотаріус під час вчинення виконавчого напису від 12.01.2021 керувався пунктом Переліку, який був незаконним та нечинним, та на підставі нечинного нормативного акту дійшов помилкового висновку про існування безспірності заборгованості позивача перед ТОВ «Вердикт Капітал», суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності, вважає за необхідне виконавчий напис №772 від 12.01.2021 визнати таким, що не підлягає виконанню.

Крім того, представник позивач просив стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5657,00 грн..

Представник відповідача надав клопотання про зменшення витрат на правову допомогу, у якому просив відмовити у їх стягненні, посилаючись, що розмір гонорару адвоката є завищеним, а складність справи та витрачений адвокатом час неспіврозмірні у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Відповідно до ч.1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Положеннями ч.ч.2-6 ст.137 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат - учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Так, у справі «East/West Alliance Limited» проти України» (остаточне рішення 02 червня 2014 року) зазначено, що згідно з практикою Суду, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «Ботацці проти Італії» (пункт 268).

Надання правничої допомоги позивачу підтверджується договором про надання професійної правової (правничої) допомоги від 01.03.2021, укладеного між ОСОБА_1 та адвокатом Ремешевським Є.А., актом приймання-передачі наданих послуг №АП-0015 від 23.07.2021, квитанцією до прибуткового касового ордеру №3 від 23.07.2021.

Таким чином, суд критично ставиться до посилань представника відповідача, що розмір гонорару адвоката завищений та неспіврозмірний, та доходить переконання про обґрунтованість заявлених вимог позивача щодо стягнення витрат на правничу допомогу з відповідача.

Окрім того, відповідно до положень ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 908,00 грн..

Керуючись ст.ст.12,13,89,258,263-265,354 ЦПК України,суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», третя особа – приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню – задовольнити.

Визнати виконавчий напис, вчинений 12.01.2021 приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С. та зареєстрований в реєстрі за №772, про стягнення в безспірному порядку з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» заборгованості за кредитним договором від 23.07.2015 таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу адвоката в сумі 5657,00 гривень.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 908,00 гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду або через Заводський районний суд м. Миколаєва протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», м. Київ, вул. Кудрявський узвіз, 5-Б, код ЄДРПОУ 36799749.

Третя особа: приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, м. Житомир, вул. Велика Бердичівська, буд.35.

Повне судове рішення складено 17.12.2021.

Суддя І.В. Боброва