Постанова № 10199389, 25.06.2010, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 червня 2010 р. справа № 2а-11485/10/0570

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 16-51

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючогосудді Чучко В.М.

при секретаріБолховій А.В.

за участю позивача ОСОБА_1, представників відповідачів: Бондар О.Л. (довіреність від 02.02.2010 року № 4080/10/10-013), Мигулі П.В. (довіреність від 23.06.2010 року № 5646/10/10-113) розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Першотравневому районі Донецької області, Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька, про визнання нечинним акту (довідки) від 16.07.2009 року щодо перевірки субєкта господарювання ОСОБА_1, та скасування рішень про застосування санкцій,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання нечинним акту (довідки) від 16.07.2009 року щодо перевірки за дотриманням субєктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій (далі акт (довідка) перевірки від 16.07.2009 року), складеного Державною податковою інспекцією у Першотравневому районі Донецької області (надалі за текстом ДПІ у Першотравневому районі, відповідач-1), та скасування рішення Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька (далі ДПІ у Ворошиловському районі, відповідач-2) про застосування фінансових санкцій за порушення Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» на суму 6100,00 грн. і рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» на суму 440,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що висновки, викладені ДПІ у Першотравневому районі у акті (довідці) перевірки від 16.07.2009 року щодо порушення позивачем вимог Законів України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» та «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» не відповідають дійсності, оскільки до обєкту перевірки АДРЕСА_1, він відношення не має, при цьому наймані працівники у нього відсутні, а тому заявник у судовому порядку просив визнати нечинним даний акт (довідку) та скасувати винесені на його підставі рішення про застосування санкцій, як незаконні.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов повністю.

Відповідачами позовні вимоги не визнані, в матеріалах справи наявні заперечення на позов у яких зазначено про безпідставність заявлених позовних вимог.

Заперечення обґрунтовані тим, що продавцем позивача вчинені правопорушення у сфері здійснення розрахунків та обігу алкогольних напоїв, відповідальність за які встановлена Законами України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» та «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а тому акт (довідка) перевірки від 16.07.2009 року містить достовірну інформацію, а рішення про застосування санкцій є законними. Таким чином, відповідачі вважають вимоги позивача необґрунтованими з наведених вище підстав та такими, що задоволенню не підлягають.

Ухвалою суду від 25.06.2010 року судом закрите провадження у справі в частині заявлених позовних вимог про визнання нечинним акту (довідки) від 16.07.2009 року щодо перевірки за дотриманням субєктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, складеного Державною податковою інспекцією у Першотравневому районі Донецької області.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача та представників відповідачів, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Фізична особа підприємець ОСОБА_1 зареєстрований виконавчим комітетом Донецької міської ради 04.05.2007 року, реєстраційний номер фізичної особи за ЄДР 20024448086, свідоцтво про державну реєстрацію НОМЕР_4, ідентифікаційний номер фізичної особи-платника податків НОМЕР_1. Позивач зареєстрований у якості платника податків в ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька з 14.01.2004 року, що підтверджується довідкою про взяття на облік платника податків за формою 4-ОПП від 19.04.2007 року № 337.

16.07.2009 року ДПІ у Першотравневому районі Донецької області проведена перевірка господарської одиниці - АДРЕСА_1, «Палаточний городок», за результатами якої складений акт (довідка) перевірки за дотриманням субєктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій № 54000070/2352. Дана перевірка проведена у відповідності до направлень на перевірку від 16.07.2009 року №№ 201 та 202, а також плану-графіку перевірок щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у готівковій та безготівковій сфері на липень 2009 року ДПІ у Першотравневому районі, у якому зазначений ФОП ОСОБА_1 (порядковий номер 19, стор. 2 плану).

Вказана перевірка проводилася в присутності продавця ОСОБА_4, якій і були предявлені направлення на перевірку, що підтверджується підписом даної особи на направленнях.

У ході проведення перевірки працівниками ДПІ встановлені наступні факти: реалізатором ОСОБА_5 реалізовано 100 грамів горілки «Пульс» та сигарети «Прилуки» на загальну суму 12 грн. До того ж на момент перевірки встановлені факти відсутності Реєстратора розрахункових операцій, ліцензій на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами, торгового патенту.

Виходячи із висновку акту (довідки), під час перевірки встановлені порушення: п. 1, 12 ст. 3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», ст. 1 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності», та Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (яка саме норма порушена у акті перевірки не зазначено).

Згідно додатку до акту перевірки від 16.07.2009 року, на реалізації знаходився товар: горілка «PULS» у кількості 2 (двох) одиниць загальною вартістю 60,00 грн. (2 х 30,00 грн.), та цигарки «Прилуки» кількістю 15 (пятнадцти) одиниць на суму 90,00 грн. (15 х 6,00 грн.), на загальну суму 150,00 грн. (60,00 грн. + 90,00 грн.). Від підпису додатку продавець ОСОБА_4 відмовилася, про що свідчить відповідна відмітка.

У поясненнях від 16.07.2009 року продавець ОСОБА_4 зокрема зазначила (пряма мова): «от объяснений отказываюсь, работаю в АДРЕСА_1».

На підстаі акту перевірки від 16.07.2009 року ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька прийняті рішення:

1) про застосування фінансових санкцій від 08.10.2009 року № 0000022343, у відповідності до якого до позивача застосована фінансова санкція за частиною другою ст. 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» у загальній сумі 6100,0 грн., з яких: 1000,00 грн. за реалізацію алкогольних напоїв та тютюнових виробів за ціною вищою максимальної роздрібної ціни; 1700,00 грн. за роздрібну торгівлю тютюновими виробами без наявності ліцензій; 1700,00 грн. за роздрібну торгівлю алкогольними напоями без наявності ліцензій; 1700,00 продаж алкогольних напоїв на розлив без статусу підприємства громадського харчування ;

2) про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 08.10.2009 року № 0005672344, за яким у звязку із порушенням Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» до позивача застосована санкція в сумі 440,00 грн.

У ході судового розгляду справи позивач наполягав на тому, що він не має ніякого відношення до обєкту перевірки кафе «Очаг» (не є ані власником, а ні орендарем), до того ним не укладалися трудові або інші договори, предметом яких було б надання послуг із продажу належних йому товарів з іншими особами, в тому числі він не укладав таких договорів із ОСОБА_4, і взагалі дану особу він не знає.

На вимогу суду надати документальні підтвердження наявності у позивача прав на кафе «Очаг», що виступали б підставою для здійснення у даному кафе підприємницької діяльності, а також наявності трудових чи інших правовідносин із фізичною особою ОСОБА_4, у виконання яких вона була б зобовязана здійснювати продаж товарів, належних позивачеві, відповідачами суду не надано.

Згідно із нормою статті 1 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними особами субєктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами), які здійснюють операції з розрахунків в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

За ст. 3 цього ж Закону субєкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобовязані в тому числі: проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції; застосовувати реєстратори розрахункових операцій, що включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій, з додержанням встановленого порядку їх застосування; забезпечувати зберігання використаних книг обліку розрахункових операцій та розрахункових книжок протягом трьох років після їх закінчення; реалізовувати товари (надавати послуги) за умови наявності цінника на товар (меню, прейскуранта, тарифу на послугу, що надається) у грошовій одиниці України; щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій, тощо.

Умови, за яких підприємці можуть не застосовувати реєстратори розрахунковиї операцій (надалі РРО), встановлені ст. 9 цього ж Закону, при цьому за будь-яких обставин господарюючи субєкти, які здійснюють реалізацію підакцизних товарів (крім пива), зобовязані використовувати РРО.

Підакцизними товарами, за положеннями Декрету Кабінету Міністрів України «Про акцизний збір» та Закону України «Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби» є в тому числі алкогольні напої та тютюнові вироби.

Відповідальність за порушення вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», в тому числі розміри фінансових санкцій та умови їх застосування, встановлені розділом V, в тому числі ст.ст. 17 24.

За преамбулою Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» цей Закон визначає основні засади державної політики в тому числі щодо регулювання оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України.

Нормами ст. 15 цього ж Закону передбачений порядок імпорту, експорту, оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами.

Так, відповідно до частини 10 даної статті роздрібна торгівля алкогольними напоями або тютюновими виробами може здійснюватися суб'єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій. Порядок та механізм видачі ліцензій встановлений цією ж статтею вказаного Закону.

Відповідальність за порушення вимог Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», в тому числі за реалізацію алкогольних напоїв та тютюнових виробів без наявності ліцензії, реалізацію тютюнових виробів за ціною, вищою максимальної роздрібної ціни, тощо, встановлена ст. 17 даного Закону.

Відповідно до вимог статті 218 Господарського кодексу України підставою господарської відповідальності учасника господарських відносин, у тому числі для застосування адміністративно-господарських санкцій, є вчинене таким субєктом господарське правопорушення. У силу частини другої зазначеної статті учасник господарських відносин відповідає за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним ужито всіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Зі змісту частини 1 статті 238 Господарського кодексу України вбачається, що санкції, передбачені за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, є адміністративно-господарськими санкціями.

Таким чином, фінансові санкції, передбачені статтею 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», та статтями 17 24 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», які застосовуються до суб'єктів підприємницької діяльності за порушення вимог цих Законів, належать до адміністративно-господарських санкцій, одним видом з яких є адміністративно-господарський штраф (статті 239, 241 Господарського кодексу України).

Виходячи із розуміння складу господарського правопорушення як сукупності елементів: а) факту вчинення господарського порушення, тобто порушення норми закону, б) протиправності поведінки господарського порушника (у вигляді дії чи бездіяльності), в) причинного зв'язку між протиправною поведінкою порушника і завданими збитками або шкодою, г) вини господарського правопорушника (у формі умислу чи необережності) слідує, що необхідними умовами настання відповідальності є доведення факту вчинення певною особою відповідного правопорушення, за що правовими нормами передбачена відповідальність. При цьому застосування принципу вини як умови відповідальності повязане з необхідністю доведення порушення зобовязання.

Зважаючи на те, що на неодноразові вимоги суду відповідачами не надано належних та допустимих доказів того, що:

1)позивач має права на обєкт перевірки - АДРЕСА_1 (власності або користування), тобто має законні підстави здійснювати у даному кафе підприємницьку діяльність,

2)продавець ОСОБА_4 знаходиться у трудових відносинах із позивачем,

відповідачами не доведені факти вчинення виявлених правопорушень саме позивачем або особою, яка знаходиться з ним у відповідних правовідносинах (трудових чи цивільних).

З огляду на наведене, керуючись принципом винуватості субєкта владних повноважень, встановленим нормами п. 2 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням завдань адміністративного судочинства, встановлених ст. 2 цього ж Кодексу, а також приймаючи до уваги, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано суду будь-яких доказів того, що позивач має право на кафе «Очаг», а продавець ОСОБА_4 знаходиться із позивачем у трудових чи цивільних відносинах, суд виходить з того, що виявлені порушення Законів України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» та «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» вчинені не фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (в тому числі особою, яка б знаходилася з ним у трудових чи цивільних відносинах).

За ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

В силу ч. 1 ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування; суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору

Беручи до уваги викладене, здійснивши аналіз матеріалів справи та пояснень представників сторін у їх сукупності, суд дійшов висновку, що докази, надані позивачем у якості підтвердження предмету позову, є належними доказами у справі, адже вони містять вичерпну інформацію, яка обґрунтовує незаконність рішень ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька.

Таким чином, на думку суду, спірні рішення про застосування санкцій прийняті ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька необґрунтовано та з порушенням діючого законодавства, не відповідають обставинам справи та правильному застосуванню норм матеріального права.

Відповідно до положень ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року № ETS N 005 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Згідно приписів ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 20.03.1952 р. № ETS N 009 кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів.

Нормами ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Доказів, які б спростували доводи позивача, відповідачі суду не надали, а отже позовні вимоги підлягають задоволенню у спосіб захисту права, визначений позивачем.

Оскільки адміністративний позов позивача, який не є суб'єктом владних повноважень, задоволено в повному обсязі, суд присуджує з Державного бюджету України всі документально підтверджені витрати останнього, зокрема: судовий збір у розмірі 3 гривні 40 коп.

Керуючись ст. ст. 71, 86, 94, ст. 105, 158 - 163 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Першотравневому районі Донецької області, Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька задовольнити повністю.

Скасувати рішення Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька від 08.10.2009 року № 0000022343 про застосування до фізичної особи підприємця ОСОБА_1 фінансових санкцій у розмірі 6100,00 (шість тисяч сто,00) грн.

Скасувати рішення Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька від 08.10.2009 року № 0005672344 про застосування до фізичної особи підприємця ОСОБА_1 штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 440,00 (чотириста сорок,00) грн.

Стягнути Державного бюджету України (розрахунковий рахунок 31112095700005 Державний бюджет Калінінського району м. Донецька, ЄДРПОУ 34687090, МФО 834016, Банк Головне управління Казначейства України у Донецькій області) на користь ОСОБА_1 (83000, АДРЕСА_2; ІПН НОМЕР_1) 3,40 грн. (три грн. 40 коп.) судових витрат.

Вступну та резолютивну частини постанови виготовлено у нарадчій кімнаті і проголошено в присутності позивача та представників відповідача 25.06.2010 року. Повний текст постанови виготовлений 30.06.2010 року.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.

Суддя Чучко В.М.