Рішення № 101992689, 29.11.2021, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/6713/21

2/760/6625/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 листопада 2021 року Солом`янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Букіної О.М.,

при секретарі - Конішевському Б.О.,

за участю: прокурора - Лапшиної О.В.,

представника позивача -Зденика Т.В.,

представника відповідача-1- Мойсик М.В. ,

відповідача-3 - ОСОБА_2 ,

представника відповідача-3 - ОСОБА_3 ,

представника третьої особи-Мойсик М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом керівника Солом`янської окружної прокуратури міста Києва, який діє інтересах держави в особі Київської міської ради до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Солом`янського району м. Києва, ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , третя особа -Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району м.Києва про визнання недійсним договору, скасування державної реєстрації та витребування майна,-

В С Т А Н О В И В:

Керівник Солом`янської окружної прокуратури м.Києва звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Київської міської ради і просить:

-визнати недійсним інвестиційний договір на проведення ремонтних робіт нежитлового приміщення (гр. приміщень НОМЕР_3) підвалу загальною площею 192, 2 кв.м. на АДРЕСА_1 від 08.04.2002 № 72/01, укладений між Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Солом`янського району м. Києва та ОСОБА_4 ;

-скасувати рішення державного реєстратора КП «Результат» Синявського В.В. від 11.01.2019 № 45018529 про державну реєстрацію права власності (з відкриттям розділу) на нежитлове приміщення (гр. приміщень НОМЕР_3) підвалу загальною площею 192, 2 кв.м. на АДРЕСА_1 за ОСОБА_4 та проведену на його підставі 09.01.2019 державну реєстрацію вказаного права (запис про право власності № 29823094 від 09.01.2019, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1740710080000);

-витребувати від ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради (код ЄДРПОУ 22883141, вул. Хрещатик, 36, м. Київ, 01001) групу нежитлових приміщень з № 1 по № 5 (групи приміщень № НОМЕР_3) загальною площею 193,6 кв.м по АДРЕСА_1 , які зареєстровані за відповідачем як нежитлові приміщення (гр. приміщень НОМЕР_3) підвалу загальною площею 192, 2 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1740710080000).

Свої вимоги мотивує тим, що Солом`янською окружною прокуратурою м. Києва (Київську місцеву прокуратуру №9 перейменовано з 15.03.2021) при виконанні повноважень, визначених статтею 131-1 Конституції України та статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» виявлено факт порушення майнових прав та інтересів територіальної громади міста Києва на нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 .

З`ясовано, що 09.01.2019 право власності на нежитлові приміщення групи НОМЕР_3 загальною площею 192,2 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано за ОСОБА_4 на підставі інвестиційного договору на проведення ремонтних робіт нежитлового приміщення (гр. приміщень НОМЕР_3) підвалу загальною площею 192, 2 кв.м. на АДРЕСА_1 , серія та номер: 72/01, виданий 08.04.2002, видавник: Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Солом'янського району м. Києва (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна:1740710080000).

Однак посилається, що вказані приміщення є комунальною власністю, оскільки відповідно до рішення Київської міської ради № 208/1642 від 27.12.2001 жилий будинок АДРЕСА_1 загальною площею 13280,20 кв.м., разом з вбудованими нежитловими приміщеннями, належав територіальній громаді Солом'янського району м. Києва (порядковий номер 926 в додатку №10 таблиці 6 указаного рішення) та був закріплений на праві господарського віддання за Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Солом`янського району м. Києва (розпорядження Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації №894 від 17.07.2002).

У подальшому, рішенням Київської міської ради від 02.12.2010 №284/5096 «Про питання комунальної власності територіальної громади міста» жилий будинок по АДРЕСА_1 загальною площею 1 2305,40 кв. м. разом з нежитловими приміщеннями загальною площею 955,60 кв. м., включений до переліку об'єктів права комунальної власності територіальної громади міста Києва (порядковий номер 949 в додатку №9 таблиці 6 указаного рішення).

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 10.12.2010 № 1112 «Про питання організації управління районами у місті Києві» (пункт 949 додатку №9, таблиця 6 до розпорядження Київської міської державної адміністрації) вказаний будинок передано до сфери управління Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації, якою розпорядженням від 24.01.11 №20, від 06.05.2015 № 279 (зі змінами від 11.11.2016 № 838) нежитлові приміщення у вказаному будинку загальною площею 709,1 кв. м. закріплено на праві господарського віддання за Комунальним підприємством «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району м. Києва» (далі за текстом - комунальне підприємство).

Згідно з інформацією Солом`янської районної у м. Києві державної адміністрації від 14.08.2020, Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району м. Києва» від 14.08.2020, приміщення групи НОМЕР_3 по АДРЕСА_1 , які належать до власності територіальної громади м. Києва, з травня 2015 року використовувались житлово-експлуатаційною дільницею №906 для виробничих потреб.

На замовлення комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району м. Києва» ТОВ «Проектно Консалтингова Група» проведено технічну інвентаризацію вказаних приміщень, в ході якої встановлено, що нежитлові приміщення з № 1 по № 5 групи приміщень № НОМЕР_3 по АДРЕСА_1 загальною площею 225,4 кв.м. складаються з основної та допоміжної частини загальною площею 193,6 кв.м та приміщень загального користування площею 31,8 кв.м (технічний паспорт від 11.02.2021).

Таким чином, група нежитлових приміщень з № 1 по № 5 (група приміщень № НОМЕР_3) загальною площею 193,6 кв. м, розташована в житловому будинку АДРЕСА_1 є комунальною власністю територіальної громади міста Києва, віднесена до сфери управління Солом`янської районної у м. Києві державної адміністрації та закріплена на праві господарського відання за КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району м. Києва».

Поряд із цим, зазначений будинок відповідно до рішення виконавчого комітету Київської міськради народних депутатів від 18.11.1986 №1107 є пам`яткою архітектури місцевого значення, охоронний № 227.

У той же час встановлено, що вказане майно 09.01.2019 було зареєстроване на праві власності за ОСОБА_4 як нерухоме майно - група приміщень № НОМЕР_3 по АДРЕСА_1 загальною площею 192, 2кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1740710080000).

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно підставою для реєстрації права власності на вказаний об`єкт стали: інвестиційний договір на проведення ремонтних робіт нежитлового приміщення (гр. приміщень НОМЕР_3) підвалу загальною площею 192, 2 кв.м. на АДРЕСА_1 , серія та номер: 72/01, укладений 08.04.2002 між Комунальним підприємство по утриманню житлового господарства Солом`янського району м. Києва та ОСОБА_4 ; акт приймання-передачі від 23.10.2002 та нотаріально посвідчена довідка від 19.09.2002 № 1068, видана комунальним підприємством та посвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щадко О.І.

Відповідно до пункту 2.1 указаного інвестиційного договору, уповноважений орган Власника (Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Солом`янського району м. Києва) у встановленому порядку надає інвестору ( ОСОБА_4 ) право користування аварійним нежитловим приміщенням (гр. приміщень НОМЕР_3) підвалу загальною площею 192,2 кв.м. на АДРЕСА_1 (надалі - об`єкт інвестування) для проведення ремонтних робіт.

Згідно п.3.2 вказаного договору уповноважений орган власника зобов'язується передати інвестору право користування Об`єктом інвестування на період від затвердження проектно - кошторисної документації до завершення ремонтних робіт та здійснити передачу інвестору у власність результат інвестицій, а саме: нежитлове приміщення (гр. приміщень НОМЕР_3) підвалу загальною площею 192,2 кв.м. на АДРЕСА_1 протягом місяця з моменту закінчення ремонтних робіт по акту приймання-передачі.

У подальшому, актом приймання - передачі від 23.10.2002 комунальне підприємство, яке діяло за дорученням Солом`янської районної в м. Києві державної адміністрації, в особі Стельмашенка Леоніда Аврамовича, який діяв на підставі Статуту підприємства, відповідно до п.3.2.2 інвестиційного договору № 72/01 від 08.04.2002 передало, а ОСОБА_4 прийняв у власність нежитлове приміщення (гр.приміщень НОМЕР_3) підвалу загальною площею 192,2 кв.м. на АДРЕСА_1 .

З урахуванням чинного законодавства, відчуження комунального майна повинно відбуватися в рамках приватизаційної процедури у порядку, визначеному вказаними законодавчими актами та у спосіб, передбачений Державною програмою приватизації.

Крім того, згідно з пунктом 2 рішення Київської міської ради від 06.09.2001 №17/1451 «Про порядок набуття права власності на об`єкти інвестування» рішення про залучення інвестицій у новостворені об`єкти, в тому числі у додатково збудовані площі шляхом прибудови або реконструкції, що повністю або частково фінансуються за кошти інвесторів, з оформленням права власності на ці об`єкти, приймаються Київським міським головою.

Зі змісту розпорядження Київської державної адміністрації від 27.08.2000 № 988 (яке діяло на момент укладення договорів) залучення інвесторів до фінансування будівництва або реконструкції об`єктів комунальної власності на той час відбувалось на конкурсній основі.

Разом з тим, згідно з інформацією Департаменту комунальної власності м. Києва від 15.03.2021, голови комісії з припинення Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Солом`янського району м. Києва від 12.03.2021, Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району м. Києва» від 11.03.2021, Київською міською радою не приймалось рішення про приватизацію вказаного майна та щодо залучення інвестора або проведення інвестиційного конкурсу на здійснення ремонту спірного об`єкту.

Крім того, Статутом комунального підприємства по утриманню житлового господарства Солом`янського району м. Києва, в редакції від 23.10.2001, взагалі не передбачено повноважень директора підприємства щодо відчуження комунального майна, в тому числі шляхом укладення інвестиційних договорів на проведення ремонтних робіт.

Посилається, що директор комунального підприємства Стельмашенко Л.А. не мав необхідного обсягу прав та повноважень, передбачених діючим законодавством, оскільки не мав права розпоряджатись комунальним майном, а також те, що укладення інвестиційного договору повинно було відбуватись на конкурсних засадах, останній не мав права укладати інвестиційний договір, положення якого передбачають перехід права власності на нерухоме майно з комунальної у приватну.

Оскільки інвестиційний договір від 08.04.2002 не відповідає вимогам ст. 225 ЦК УРСР, ст. 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні» та укладений з метою, завідомо суперечною інтересам суспільства, оскільки спрямований на незаконне заволодіння нерухомим майном комунальної власності, вказаний договір підлягає визнанню недійсним в судовому порядку.

Разом з тим, відповідно до листа голови комісії з припинення Комунального підприємства по утриманню житлового господарства № 01/38 від 12.03.2021, інвестиційний договір № 72/01 на проведення ремонтних робіт підвалу нежитлового приміщення (гр.приміщень НОМЕР_3) загальною площею 192,2 кв.м на АДРЕСА_1 від 08.04.2002 вказаним комунальним підприємством не укладався, акт приймання-передачі нежитлового приміщення (гр.приміщень НОМЕР_3) підвалу загальною площею 192,2 кв.м на АДРЕСА_1 від 23.10.2002 не підписувався.

Інформація Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації від 05.02.2021 також підтверджує відсутність вказаних документів.

Також, станом на 08.04.2002 (дата інвестиційного договору), 23.10.2002 (дата акту приймання - передачі) Стельмашенко Леонід Аврамович не був директором Комунального підприємство по утриманню житлового господарства Солом`янського району м. Києва (розпорядження Солом`янської районної в м. Києві державної адміністрації №1446 від 20.11.2002).

Разом з тим, у ході здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні №12020100090001831 від 11.03.2020 встановлено, що 09.01.2019 під час реєстрації права власності на спірне нерухоме майно за ОСОБА_4 було використано недійсний з 13.09.2016 паспорт громадянина України, серія НОМЕР_2 ( лист №5901.3.2-937/59.1-21 від 10.02.2021, довідка від 02.09.2016).

Допитаний в ході розслідування кримінального провадження ОСОБА_4 пояснив, що інвестиційний договір від 08.04.2002, акт приймання-передачі не укладав та не підписував, технічний паспорт на вказане приміщення не оформлював, з заявою про державну реєстрацію права власності на спірний об`єкт не звертався (протокол допиту від 16.02.2021).

Таким чином посилається, що обидві сторони оспорюваного договору заперечують факт його укладення.

Крім того, відповідно до п 1.5. Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 07.02.2002 р. №7/5 (чинного на момент укладення договору) право власності на нерухоме майно фізичних та юридичних осіб підлягало обов'язковій державній реєстрації підприємствами бюро технічної інвентаризації.

Однак, з листа КП КМР «Київське міське бюро технічної інвентаризації» від 31.12.2020 №062/14-14549 (И-2020) вбачається, що реєстрація права власності на нежитлове приміщення (групу приміщень № НОМЕР_3) по АДРЕСА_1 не здійснювалась.

Таким чином позивач вважає, що невідповідність оспорюваного договору вимогам законодавства та є підставою для визнання його недійсним на підставі ст. 48 ЦК УРСР.

У той же час, висилаючись на вимоги закону щодо здійснення державної реєстрації нерухомого майна, сама по собі реєстрація права не є підставою виникнення права власності, оскільки такої підстави закон не передбачає. Відповідний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 10.05.2018 у справі №910/15993/16.

Водночас, звертає увагу, що первинна державна реєстрація права власності на нежитлові приміщення групи НОМЕР_3 загальною площею 192,2 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_4 проведена 09.01.2019 на підставі інвестиційного договору на проведення ремонтних робіт нежитлового приміщення, який підлягає визнанню недійсним.

Допитаний у кримінальному провадженні №12020100090001831 від 11.03.20 ОСОБА_4 пояснив, що не подавав до КП «Результат» заяву про державну реєстрацію прав та їх обмежень та не ставив підпис на відповідній заяві.

Крім того, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Щадко О.І. повідомила, що не посвідчувала довідку від 19.09.2002 № 1068, яка зазначена в реєстрі як одна з підстав набуття права (лист №59/01-16 від 19.12.2020 та протокол допиту від 26.01.2021, справа № ІІ-27 том №1 «Реєстр для реєстрації нотаріальних дій»).

Таким чином позивач вважає, що державну реєстрацію права власності на спірний об`єкт проведено за особою, яка не набула у встановленому законом порядку права власності на нього, а подані для державної реєстрації документи не відповідають вимогам закону, , а тому вважає, що рішення державного реєстратора КП «Результат» Синявського В.В. від 11.01.2019 № 45018529 про державну реєстрацію права власності (з відкриттям розділу) на нежитлове приміщення (гр. приміщень № НОМЕР_3) підвалу загальною площею 192, 2 кв.м. на АДРЕСА_1 за ОСОБА_6 , та проведена на його підставі 09.01.2019 державна реєстрація вказаного права (запис про право власності № 29823094 від 09.01.2019, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1740710080000) є незаконними та підлягають скасуванню.

Крім того посилається, що 09.01.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івановою Л.М. проведено державну реєстрацію права приватної власності на спірний об`єкт за ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу нежитлового приміщення за № 25 від 09.01.2020, укладеного нібито з ОСОБА_4 .

Разом з тим, оскільки реєстрація права власності на спірний об`єкт нерухомості за ОСОБА_4 відбулась на підставі недостовірних документів, останній не набув права власності на нього, а відтак і не міг розпоряджатися ним, в тому числі шляхом укладення договору купівлі - продажу.

Позивач посилається, що волевиявлення дійсного власника майна, а саме територіальної громади на його відчуження відсутнє, а отже, група приміщень НОМЕР_3 по АДРЕСА_1 була відчужена особою, яка не мала права на відчуження, без відома та згоди дійсного власника майна.

Враховуючи, що спірні нежитлові приміщення є комунальною власністю, правомочності щодо володіння, користування та розпорядження ними можуть здійснюватися від імені та в інтересах територіальних громади столиці Київською міською радою.

Таким чином, спірне нерухоме майно могло бути відчужене виключно у разі наявності волевиявлення відповідної територіальної громади, оформленого у вигляді рішення, яке відповідає вимогам законодавства.

Разом з цим, Київрада рішень про відчуження спірних приміщень не приймала, а отже відчуження цих приміщень відбулось поза волею дійсного власника.

Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Враховуючи, що дійсним власником спірного нерухомого майна є територіальна громада міста Києва, а Київською міською радою рішення про відчуження спірного майна не приймалося, не було волевиявлення законного власника на його відчуження, а тому право власності територіальної громади на згадане майно не припинялося, отже це майно підлягає витребуванню від ОСОБА_2 на користь Київради на підставі ст. 388 ЦК України.

З огляду на викладене вище, просив позов задовольнити.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 19.03.2021 року у справі було відкрито провадження та призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження в підготовчому засіданні.

14.05.2021 представником відповідача-1 було подано до суду відзив на позовну заяву. У відзиві відповідач-1 просив позов задовольнити.

18.05.2021 представником відповідача-1 було подано до суду доповнення до відзиву на позовну заяву.

14.06.2021 в.о. керівника Солом`янської окружної прокуратури міста Києва було подано клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

15.06.2021 представником Київської міської ради було подано письмові пояснення на позовну заяву.

24.06.2021 представником відповідача-3 було подано відзив на позовну заяву, клопотання про зупинення провадження у справі, клопотання про залишення позовної заяви без розгляду.

Відповідач ОСОБА_2 в обгрунтування своїх заперечень проти позову посилався на те, що він є добросовісним набувачем, адже майно було придбане за відплатним договором в особи ОСОБА_4 , який не мав права його відчужувати, про що відповідач ОСОБА_2 не знав і не міг знати.

Вказує, що придбав спірний об`єкт нерухомості шляхом укладання договору купівлі-продажу від 9 січня 2020 р., який був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івановою Л.М. та відповідно до законодавства України зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Згідно ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Держава уповноважила нотаріусів здійснювати державну реєстрацію прав. Приватний нотаріус Іванова Л.М. як уповноважений державою суб`єкт перевірила дієздатність, повноваження представника, а також належність продавцю ОСОБА_4 нежитлового приміщення, що відчужується. У нотаріуса ОСОБА_7 існував обов`язок переконатися, що перехід права власності відбувається відповідно до закону.

Відповідач вважає, що його право власності на спірний об`єкт нерухомого майна є офіційно визнано і підтверджено державою.

Вказує, що продавець об`єкта нерухомості ОСОБА_4 був власником даного об`єкта нерухомого майна у період з 9 січня 2019 р. по 9 січня 2020 р. Право власності ОСОБА_4 було зареєстровано державним реєстратором Синявським В.В., який був зобов`язаний переконатися, що перехід права власності стався відповідно до закону.

Вважає, що право власності ОСОБА_4 було офіційно визнано та підтверджено державою. Перед тим як продати об`єкт нерухомості ОСОБА_4 дванадцять місяців володів об`єктом нерухомості. При цьому ані Київська міська рада, ані Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району м. Києва" не претендували на право власності щодо даного об`єкта нерухомості.

Після того, як ОСОБА_2 дізнався, що державні реєстратори Синявський В.В. та приватний нотаріус Іванова Л.М. неналежним чином виконали свій обов`язок щодо перевірки переходу права власності на об`єкт нерухомості ОСОБА_2 повідомив правоохоронні органи стосовно шахрайських дій.

На даний час Печерською окружною прокуратурою міста Києва здійснюється нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування по кримінальному провадженню за N942020101060000064 від 19.02.2020, у якому досліджується та надається правова кваліфікація обставинам, що є предметом дослідження у даній цивільній справі. У даному кримінальному провадженні ОСОБА_2 визнаний потерпілим.

У даному кримінальному провадженні встановлюються особи, які отримали кошти внаслідок шахрайських дій та є винними в недійсності правочину, що укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 . Дані особи можуть бути встановлені тільки у кримінальному провадженні. Розгляд даної цивільної справи без закінчення досудового розслідування кримінального провадження призведе до того, що добросовісний набувач ОСОБА_2 втратить право власності на нерухоме майно та не отримає відшкодування понесених ним витрат на придбання майна від особи, яка отримала кошти за недійсним правочином, або з особи, яка є винною в недійсності правочину.

За вказаних вище обставин вважає, що витребування майна з його володіння призведе до порушення його прав та не узгоджується зі ст.1 Першого протоколу до Конвенції з прав людини та основоположних свобод.

Просив відмовити у задоволенні позову.

05.07.2021 керівником Солом`янської окружної прокуратури міста Києва було подано до суду письмові пояснення до позовної заяви.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 06.07.2021 року було відмовлено у задоволенні клопотань представника відповідача-3 про зупинення провадження у справі та про залишення позовної заяви без розгляду.

У підготовчому засіданні 06.07.2021 протокольною ухвалою без виходу суду до нарадчої кімнати було залучено до участі у справі у якості третьої особи Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району м. Києва».

22.07.2021 представником третьої особи подано відзив на позовну заяву з проханням задовольнити позов.

06.08.2021 підготовче судове засідання було закінчено, а справу призначено до судового розгляду.

Прокурор та представник позивача у судовому засіданні позов підтримали та просили суд його задовольнити.

Представник відповідача-1 проти задоволення позову не заперечував.

Відповідач-2 проти задоволення позову не заперечував посилаючись на те, що жодного відношення до спірного інвестиційного договору та договору купівлі-продажу не має, оскільки 09.01.2019 під час реєстрації права власності на спірне нерухоме майно за ОСОБА_4 було використано недійсний з 13.09.2016 паспорт громадянина України, серія НОМЕР_2 . Також пояснив, що інвестиційний договір від 08.04.2002, акт приймання-передачі не укладав та не підписував, технічний паспорт на вказане приміщення не оформлював, з заявою про державну реєстрацію права власності на спірний об`єкт не звертався

Відповідач-3 та його представник просили відмовити у задоволенні позову.

Також відповідач-3 звернув увагу на ту обставину, що пропозиція на продаж вказаної об`єкта нерухомості була розміщена у відкритому доступі в мережі Інтернет тривалий час та перед тим, як придбати спірне майно ОСОБА_2 мав можливість разом з представниками продавця огляну його. При огляді спірного об`єкта нерухомості доступ до даного приміщення був вільним та будь-яких обмежень щодо перевірки наявності повноважень на здійснення огляду даного приміщення з боку державних органів, в тому числі осіб у оперативному управління яких знаходився даний об`єкт не було. Вказаний об`єкт нерухомості знаходився в занедбаному стані та потребував значних ремонтних робіт.

На думку відповідача, вказані дії щодо безвідповідального відношення з боку державних органів, в тому числі КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району м. Києва" в оперативному віданні якого знаходився даний об`єкт спонукали на здійснення незаконних дій щодо відчуження спірного об`єкта нерухомості у шахрайський спосіб.

Представник третьої особи позов підтримав та просив його задовольнити.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

З матеріалів справи встановлено, що Солом`янською окружною прокуратурою м. Києва (Київську місцеву прокуратуру №9 перейменовано з 15.03.2021) при виконанні повноважень, визначених статтею 131-1 Конституції України та статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» виявлено факт порушення майнових прав та інтересів територіальної громади міста Києва на нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , що стало підставою для звернення до суду з даним позовом у порядку ч. 1,3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», що також підтверджується постановою Верховного Суду України від 26.05.2020 у справі №912/2385/18.

Таким чином, звернення прокурора до суду з даним позовом в інтересах Київської міської ради узгоджується з вимогами чинного законодавства.

Позивач посилається, що відчуження групи приміщень НОМЕР_3 по АДРЕСА_1 , яка є комунальною власністю було здійснено у порушення вимог чинного законодавства, а тому підлягає поверненню дійсному власнику з визнання відповідних правочинів недійсними,як таких, що вчинені поза волею його власника.

Суд погоджується з доводами позивача, виходячи з наступного.

Встановлено, що 09.01.2019 на підставі інвестиційного договору на проведення ремонтних робіт нежитлового приміщення (гр. приміщень НОМЕР_3) підвалу загальною площею 192, 2 кв.м. на АДРЕСА_1 , серія та номер: 72/01, виданий 08.04.2002, видавник: Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Солом`янського району м. Києва (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна:1740710080000) право власності на нежитлові приміщення групи НОМЕР_3 загальною площею 192,2 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано за ОСОБА_4 .

Разом з тим, як свідчать матеріали справи вказані приміщення є комунальною власністю та відповідно відчуження вказаного нерухомого майна мало здійснюватися за спеціальною процедурою, з огляду на наступне.

Так, відповідно до рішення Київської міської ради № 208/1642 від 27.12.2001 жилий будинок АДРЕСА_1 загальною площею 13280,20 кв.м., разом з вбудованими нежитловими приміщеннями, належав територіальній громаді Солом`янського району м. Києва (порядковий номер 926 в додатку №10 таблиці 6 указаного рішення) та був закріплений на праві господарського віддання за Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Солом`янського району м. Києва (розпорядження Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації №894 від 17.07.2002).

У подальшому, рішенням Київської міської ради від 02.12.2010 №284/5096 «Про питання комунальної власності територіальної громади міста» жилий будинок по АДРЕСА_1 загальною площею 12305,40 кв. м. разом з нежитловими приміщеннями загальною площею 955,60 кв. м., включений до переліку об`єктів права комунальної власності територіальної громади міста Києва (порядковий номер 949 в додатку №9 таблиці 6 указаного рішення).

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 10.12.2010 № 1112 «Про питання організації управління районами у місті Києві» (пункт 949 додатку №9, таблиця 6 до розпорядження Київської міської державної адміністрації) вказаний будинок передано до сфери управління Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації, якою розпорядженням від 24.01.11 №20, від 06.05.2015 № 279 (зі змінами від 11.11.2016 № 838) нежитлові приміщення у вказаному будинку загальною площею 709,1 кв. м. закріплено на праві господарського віддання за Комунальним підприємством «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району м. Києва».

Згідно з інформацією Солом`янської районної у м. Києві державної адміністрації від 14.08.2020, Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району м. Києва» від 14.08.2020, приміщення групи № НОМЕР_3 по АДРЕСА_1 , які належать до власності територіальної громади м. Києва, з травня 2015 року використовувались житлово-експлуатаційною дільницею №906 для виробничих потреб.

На замовлення Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району м. Києва» ТОВ «Проектно Консалтингова Група» проведено технічну інвентаризацію вказаних приміщень, у ході якої встановлено, що нежитлові приміщення з №1 по № 5 групи приміщень № НОМЕР_3 по АДРЕСА_1 загальною площею 225,4 кв.м. складаються з основної та допоміжної частини загальною площею 193,6 кв.м та приміщень загального користування площею 31,8 кв.м (технічний паспорт від 11.02.2021).

Таким чином, група нежитлових приміщень з № 1 по № 5 (група приміщень № НОМЕР_3) загальною площею 193,6 кв. м, розташована в житловому будинку АДРЕСА_1 є комунальною власністю територіальної громади міста Києва, віднесена до сфери управління Солом`янської районної у м. Києві державної адміністрації та закріплена на праві господарського відання за КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району м. Києва».

Поряд із цим, зазначений будинок відповідно до рішення виконавчого комітету Київської міськради народних депутатів від 18.11.1986 №1107 є пам`яткою архітектури місцевого значення, охоронний № 227.

У той же час встановлено, що вказане майно 09.01.2019 було зареєстроване на праві власності за ОСОБА_4 як нерухоме майно - група приміщень № НОМЕР_3 по АДРЕСА_1 загальною площею 192, 2кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1740710080000).

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно підставою для реєстрації права власності на вказаний об`єкт стали: інвестиційний договір на проведення ремонтних робіт нежитлового приміщення (гр. приміщень НОМЕР_3) підвалу загальною площею 192, 2 кв.м. на АДРЕСА_1 , серія та номер: 72/01, укладений 08.04.2002 між Комунальним підприємство по утриманню житлового господарства Солом`янського району м. Києва та ОСОБА_4 ; акт приймання-передачі від 23.10.2002 та нотаріально посвідчена довідка від 19.09.2002 № 1068, видана комунальним підприємством та посвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щадко О.І.

Відповідно до пункту 2.1 указаного інвестиційного договору, уповноважений орган власника (Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Солом`янського району м. Києва) у встановленому порядку надає інвестору ( ОСОБА_4 ) право користування аварійним нежитловим приміщенням (гр. приміщень НОМЕР_3) підвалу загальною площею 192,2 кв.м. на АДРЕСА_1 (надалі - об`єкт інвестування) для проведення ремонтних робіт.

Згідно п.3.2 вказаного договору уповноважений орган власника зобов`язується передати інвестору право користування Об`єктом інвестування на період від затвердження проектно - кошторисної документації до завершення ремонтних робіт та здійснити передачу інвестору у власність результат інвестицій, а саме: нежитлове приміщення (гр. приміщень НОМЕР_3) підвалу загальною площею 192,2 кв.м. на АДРЕСА_1 протягом місяця з моменту закінчення ремонтних робіт по акту приймання-передачі.

У подальшому, актом приймання - передачі від 23.10.2002 комунальне підприємство, яке діяло за дорученням Солом`янської районної в м. Києві державної адміністрації, в особі Стельмашенка Леоніда Аврамовича, який діяв на підставі Статуту підприємства, відповідно до п.3.2.2 інвестиційного договору № 72/01 від 08.04.2002 передало, а ОСОБА_4 прийняв у власність нежитлове приміщення (гр.приміщень НОМЕР_3) підвалу загальною площею 192,2 кв.м. на АДРЕСА_1 .

Ураховуючи, що інвестиційний договір щодо спірного майна датовано 08.04.2002, вказані правовідносини регулюються Цивільним кодексом Української РСР 1963 року (далі - ЦК УРСР) та іншими нормативно-правовими актами, які діяли на той час.

Відповідно до статті 41 Конституції України та ст. 319 Цивільного кодексу України право власності є непорушним і право розпоряджатися майном належить лише власникові майна.

Відповідно до статті 49 Закону України «Про власність», чинного на час виникнення спірних правовідносин, володіння майном вважається правомірним, якщо інше не буде встановлено судом.

За змістом ст.ст. 4, 151 ЦК УРСР цивільні права та обов`язки виникають із підстав, передбачених законодавством України, зокрема, з передбачених законодавством угод, а також із угод, які йому не суперечать.

Право продажу майна, крім випадків примусового продажу, належить власникові (ст. 225 ЦК УРСР).

Згідно із ст. 143 Конституції України встановлено, що територіальні громади безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є у комунальній власності.

За змістом п. 30 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (в редакції, що діяла станом на 08.04.2002) виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання з приводу прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна.

Разом з тим, ст.ст.1, 3 Закону України «Про приватизацію державного майна» (в редакції, що діяла на момент реєстрації права власності на спірний об`єкт нерухомості) (далі - Закон) передбачають, що приватизація державного майна (далі - приватизація) - це відчуження майна, що перебуває у державній власності, і майна, що належить Автономній Республіці Крим, на користь фізичних та юридичних осіб, які можуть бути покупцями відповідно до цього Закону, з метою підвищення соціально-економічної ефективності виробництва та залучення коштів на структурну перебудову економіки України. Законодавство України про приватизацію складається з цього Закону, інших законів України з питань приватизації.

За приписами ч. 4 ст. 3 цього Закону відчуження майна, що є у комунальній власності, регулюється положеннями цього Закону, інших законів з питань приватизації і здійснюється органами місцевого самоврядування.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 1 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» (в редакції, що діяла на момент реєстрації права власності на спірне майно) відповідно до цього Закону можуть приватизуватися підприємства, якщо вони відповідають вимогам ч. 1 ст. 2 цього Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 вказаного Закону об`єктом малої приватизації, зокрема, є окреме індивідуально визначене майно.

Частиною 1 Державної програми приватизації на 2000-2002 визначено основні цілі, пріоритети, завдання та способи приватизації державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим, та відчуження комунального майна, групи об`єктів, які підлягають приватизації, орієнтовані завдання щодо обсягів приватизації державного майна та надходження коштів від приватизації до Державного бюджету України та відповідні заходи щодо виконання цієї Програми.

З урахуванням цього, суд погоджується з доводами позивача, що відчуження комунального майна повинно відбуватися в рамках приватизаційної процедури у порядку, визначеному вказаними законодавчими актами та у спосіб, передбачений Державною програмою приватизації.

Крім того, згідно з пунктом 2 рішення Київської міської ради від 06.09.2001 №17/1451 «Про порядок набуття права власності на об`єкти інвестування» рішення про залучення інвестицій у новостворені об`єкти, в тому числі у додатково збудовані площі шляхом прибудови або реконструкції, що повністю або частково фінансуються за кошти інвесторів, з оформленням права власності на ці об`єкти, приймаються Київським міським головою.

Зі змісту розпорядження Київської державної адміністрації від 27.08.2000 № 988 залучення інвесторів до фінансування будівництва або реконструкції об`єктів комунальної власності,тобто яке діяло на момент укладення договорів, відбувалось на конкурсній основі.

Разом з тим, згідно з інформацією Департаменту комунальної власності м. Києва від 15.03.2021, голови комісії з припинення Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Солом`янського району м. Києва від 12.03.2021, Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району м. Києва» від 11.03.2021, Київською міською радою не приймалось рішення про приватизацію вказаного майна та щодо залучення інвестора або проведення інвестиційного конкурсу на здійснення ремонту спірного об`єкту.

Крім того, Статутом комунального підприємства по утриманню житлового господарства Солом`янського району м. Києва, в редакції від 23.10.2001, взагалі не передбачено повноважень директора підприємства щодо відчуження комунального майна, в тому числі шляхом укладення інвестиційних договорів на проведення ремонтних робіт.

Як свідчать матеріали справи, директор комунального підприємства Стельмашенко Л.А. не мав необхідного обсягу прав та повноважень, передбачених діючим законодавством, оскільки не мав права розпоряджатись комунальним майном, а також те, що укладення інвестиційного договору повинно було відбуватись на конкурсних засадах, останній не мав права укладати інвестиційний договір, положення якого передбачають перехід права власності на нерухоме майно з комунальної у приватну.

Відповідно до ст. 48 ЦК УРСР недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону.

За змістом ст. 49 ЦК УРСР якщо угода укладена з метою, завідомо суперечною інтересам соціалістичної держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання угоди обома сторонами - в доход держави стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання угоди однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею і все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності ж умислу лише у однієї з сторін все одержане нею за угодою повинно бути повернуто другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується в доход держави.

Згідно ст. 59 ЦК УРСР угода, визнана недійсною, вважається недійсною з моменту її укладення.

З огляду на викладене вище, суд вважає, що інвестиційний договір від 08.04.2002 не відповідає вимогам ст. 225 ЦК УРСР, ст. 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні» та укладений з метою, завідомо суперечною інтересам суспільства, оскільки спрямований на незаконне заволодіння нерухомим майном комунальної власності, а тому вказаний договір підлягає визнанню недійсним в судовому порядку.

Разом з тим, відповідно до листа голови комісії з припинення Комунального підприємства по утриманню житлового господарства № 01/38 від 12.03.2021, інвестиційний договір № 72/01 на проведення ремонтних робіт підвалу нежитлового приміщення (гр.приміщень НОМЕР_3) загальною площею 192,2 кв.м на АДРЕСА_1 від 08.04.2002 вказаним комунальним підприємством не укладався, акт приймання-передачі нежитлового приміщення (гр.приміщень НОМЕР_3) підвалу загальною площею 192,2 кв.м на АДРЕСА_1 від 23.10.2002 не підписувався.

Інформація Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації від 05.02.2021 також підтверджує відсутність вказаних документів.

Також, встановлено, що станом на 08.04.2002 (дата інвестиційного договору), 23.10.2002 (дата акту приймання - передачі) Стельмашенко Леонід Аврамович не був директором Комунального підприємство по утриманню житлового господарства Солом`янського району м. Києва (розпорядження Солом`янської районної в м. Києві державної адміністрації №1446 від 20.11.2002).

Разом з тим, як слідує з наявних матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні №12020100090001831 від 11.03.2020, 09.01.2019 під час реєстрації права власності на спірне нерухоме майно за ОСОБА_4 було використано недійсний з 13.09.2016 паспорт громадянина України, серія НОМЕР_2 ,що підтверджується листом лист №5901.3.2-937/59.1-21 від 10.02.2021, довідка від 02.09.2016..

З копії протоколу допиту від 16.02.2021 ОСОБА_4 вбачається, що інвестиційний договір від 08.04.2002, акт приймання-передачі не укладав та не підписував, технічний паспорт на вказане приміщення не оформлював, з заявою про державну реєстрацію права власності на спірний об`єкт не звертався

Вказані обставини ОСОБА_4 підтвердив у судовому засіданні.

Таким чином, у ході розгляду справи підтверджено, що обидві сторони оспорюваного інвестиційного договору заперечують факт його укладення.

Крім того, відповідно до п 1.5. Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 07.02.2002. №7/5 (чинного на момент укладення договору) право власності на нерухоме майно фізичних та юридичних осіб підлягало обов`язковій державній реєстрації підприємствами бюро технічної інвентаризації.

Однак, з листа КП КМР «Київське міське бюро технічної інвентаризації» від 31.12.2020 №062/14-14549 (И-2020) вбачається, що реєстрація права власності на нежитлове приміщення (групу приміщень № НОМЕР_3) по АДРЕСА_1 не здійснювалась.

Вказані обставини також свідчать про невідповідність оспорюваного договору вимогам законодавства та є підставою для визнання його недійсним на підставі ст. 48 ЦК УРСР.

За вказаних вище обставин, суд приходить до висновку про визнання недійсним інвестиційного договору на проведення ремонтних робіт житлового приміщення (гр. приміщень НОМЕР_3) підвалу загальною площею 192,2 кв.м. на АДРЕСА_1 від 08.04.2002 № 72/01, укладений між Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Солом`янського району м. Києва та ОСОБА_4 .

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону загальними засадами державної реєстрації прав є, серед іншого, гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження.

Згідно з ч. 3 ст. 3 Закону речові права на нерухоме майно, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними якщо реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення.

Відповідно до ст. 18 Закону за результатами розгляду заяви державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав, вносить до Державного реєстру відомості про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав та видає інформацію з Державного реєстру прав для подальшого використання заявником.

За ч. 4 ст. 18 Закону державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.

Згідно з ч. 1 ст. 22 Закону документи, що подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

За пунктом 1 ч. 1 ст. 27 Закону державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі укладеного в установленому законом порядку договору.

З аналізу наведених норм законодавства вбачається, що інститут реєстрації права власності - це за своєю суттю є підтвердження державою права власності на майно за відповідною особою. При цьому держава наділена повноваженнями підтвердити таке право особи виключно у тому випадку, якщо ця особа набула майно у власність законно. Набуття особою у власність майна в обхід закону та надання державі документів, які не відповідають вимогам законодавства з метою введення держави в оману задля реєстрації права власності на майно, не може свідчити про правомірне набуття особою майна у власність, а відтак є підставою для скасування відповідної державної реєстрації на це майно.

Отже, сама по собі реєстрація права не є підставою виникнення права власності, оскільки такої підстави закон не передбачає.

Відповідний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду України від 10.05.2018 у справі №910/15993/16.

Водночас, первинна державна реєстрація права власності на нежитлові приміщення групи НОМЕР_3 загальною площею 192,2 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_4 проведена 09.01.2019 на підставі інвестиційного договору на проведення ремонтних робіт нежитлового приміщення, який підлягає визнанню недійсним.

Допитаний у кримінальному провадженні №12020100090001831 від 11.03.20 ОСОБА_4 пояснив, що не подавав до КП «Результат» заяву про державну реєстрацію прав та їх обмежень та не ставив підпис на відповідній заяві.

Вказані обставини, відповідач ОСОБА_4 також підтвердив у суді.

Крім того, з пояснень приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Щадко О.І. вбачається, що вона не посвідчувала довідку від 19.09.2002 № 1068, яка зазначена в реєстрі як одна з підстав набуття права, що підтвердєуться листом №59/01-16 від 19.12.2020 та протокол допиту від 26.01.2021, справа № ІІ-27 том №1 «Реєстр для реєстрації нотаріальних дій».

Таким чином, судом встановлено, що державну реєстрацію права власності на спірний об`єкт проведено за особою, яка не набула у встановленому законом порядку права власності на нього, а подані для державної реєстрації документи не відповідають вимогам закону, а тому рішення державного реєстратора КП «Результат» Синявського В.В. від 11.01.2019 № 45018529 про державну реєстрацію права власності (з відкриттям розділу) на нежитлове приміщення (гр. приміщень № НОМЕР_3) підвалу загальною площею 192, 2 кв.м. на АДРЕСА_1 за ОСОБА_6 , та проведена на його підставі 09.01.2019 державна реєстрація вказаного права (запис про право власності № 29823094 від 09.01.2019, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1740710080000) є незаконними та підлягають скасуванню.

Водночас, згідно з ч. 3 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними якщо реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення.

Разом з тим, державна реєстрація права власності на майно, яке зареєстровано на підставі інвестиційного договору, укладеного понад 17 років тому, проведена за відсутності реєстрації такого права відповідно до законодавства, що діяло на момент його виникнення.

Враховуючи те, що вимога про скасування рішення про державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомості та самої державної реєстрації права власності є захистом прав позивача на спірний об`єкт нерухомості від його порушення іншою особою - ОСОБА_4 , за якою зареєстровано аналогічне право щодо того ж самого майна, а тому суд вважає, що даний спір є спором про цивільне право, тобто має приватномайновий характер, та згідно положень ст. 19 ЦПК України підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Аналогічні висновки щодо юрисдикційної підсудності даної категорії справ містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі 823/588/16 та від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16.

Крім того встановлено, що 09.01.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івановою Л.М. проведено державну реєстрацію права приватної власності на спірний об`єкт за ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу нежитлового приміщення за № 25 від 09.01.2020, укладеного від імені ОСОБА_4 .

Разом з тим, оскільки судом встановлено, що реєстрація права власності на спірний об`єкт нерухомості за ОСОБА_4 відбулась на підставі недостовірних документів та у порушення вимог чинного законодавства, останній не набув права власності на нього, а відтак і не міг розпоряджатися ним, в тому числі шляхом укладення спірного договору купівлі - продажу від 09.01.2020.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до статті 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Відповідно п. 3 ч.1 до статті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно, в тому числі, вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Таким чином, згідно з вимогами ст.ст. 330, 388 ЦК України право власності на майно, яке було відчужене поза межами волі власника, не набувається, у тому числі й добросовісним набувачем, оскільки це майно може бути у нього витребуване. Право власності дійсного власника в такому випадку презюмується і не припиняється із втратою ним цього майна.

На наявність права власника на майно не впливає також і та обставина, що воно було предметом угод відчуження, укладених іншими особами, оскільки дійсний власник не був стороною цих угод, а ст. 346 ЦК України не передбачає припинення права власності дійсного власника в зв`язку з реєстрацією договорів за іншими особами під час його неодноразового перепродажу, що відбувалося без участі та поза межами волі дійсного власника.

Захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України.

Аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13.

У вказаній постанові Верховний Суд зазначає, що задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними.

Таким чином, власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача.

Для витребування майна оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, визнання права власності на спірне майно не є ефективним способом захисту прав; при цьому позивач у межах розгляду справи про витребування майна з чужого володіння вправі посилатися, зокрема, на незаконність рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування, без заявлення вимоги про визнання його недійсним; таке рішення за умови його невідповідності закону не тягне правових наслідків, на які воно спрямоване.

Подібні за змістом висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17, від 1 та 15 жовтня 2019 року у справах № 911/2034/16 та № 911/3749/17, від 19 листопада 2019 року у справі № 911/3680/17.

Як встановлено судом вище, волевиявлення дійсного власника спірного майна, а саме територіальної громади на його відчуження відсутнє, а отже, група приміщень НОМЕР_3 по АДРЕСА_1 була відчужена особою, яка не мала права на відчуження, без відома та згоди дійсного власника майна.

За статтею 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» представницьким органом місцевого самоврядування є відповідна місцева рада, яка відповідно до закону наділяється правом представляти інтереси територіальної громади і приймати від її імені рішення.

Відповідно до ч. 5 ст. 16 цього Закону від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Відповідно до ст. 60 вказаного Закону територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно. Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності. Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів. Об`єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб`єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

Враховуючи, що спірні нежитлові приміщення є комунальною власністю, правомочності щодо володіння, користування та розпорядження ними можуть здійснюватися від імені та в інтересах територіальних громади столиці Київською міською радою.

Таким чином, спірне нерухоме майно могло бути відчужене виключно у разі наявності волевиявлення відповідної територіальної громади, оформленого у вигляді рішення, яке відповідає вимогам законодавства.

Разом з цим, судом встановлено, що Київрада рішень про відчуження спірних приміщень не приймала, а отже відчуження цих приміщень відбулось поза волею дійсного власника.

Відповідно до ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Статтею 327 ЦК України передбачено, що у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді.

Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Враховуючи, що дійсним власником спірного нерухомого майна є територіальна громада міста Києва, а Київською міською радою рішення про відчуження спірного майна не приймалося, не було волевиявлення законного власника на його відчуження, а тому право власності територіальної громади на спірне майно не припинялося, отже це майно підлягає витребуванню від ОСОБА_2 на користь Київради на підставі ст. 388 ЦК України.

Разом з цим, суд вважає, що доводи відповідача ОСОБА_2 з приводу того, що він є добросовісним набувачем, а позбавлення права власності порушує його права на мирне володіння ним, суд вважає за необхідне зазначити.

Суд вважає, що при розгляді даної справи, судом враховано дотримання трьох критеріїв гарантій статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону - нормативно-правового акта, що має доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним щодо застосусування та наслідків дії його норм.

Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення суспільного, публічного інтересу, за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Критерій «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання.

«Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обгрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються.

Так, витребування майна з володіння відповідача відповідає критерію законності, оскільки витребування здійснюється на підставі норм ст. 388 ЦК України у зв`язку з безпідставним заволодінням майном територіальної громади.

Норми ЦК України відповідають вимогам доступності, чіткості, передбачуваності, офіційний текст цього Кодексу є загальнодоступним. Сумніви відповідача-3 у правильності тлумачення та застосування цих норм не можуть свідчити про незаконність втручання в право на мирне володіння майном.

Крім того, з огляду на положення статей 1, 16 Закону України від 21 травня 1997 року № 80/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» право комунальної власності - це право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй. Нерухоме майно, що є у комунальній власності територіальних громад, - це одна зі складових матеріальної і фінансової основи місцевого самоврядування.

Отже, правовідносини, пов`язані з вибуттям нерухомого майна з комунальної власності, становлять «суспільний», «публічний» інтерес, а законність вибуття майна цьому суспільному інтересу не відповідає.

У даному випадку порушення інтересів держави полягає в незаконному позбавленні територіальної громади Києва майна, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом, що в свою чергу спрямоване на задоволення суспільної потреби та у відновленні законності щодо повернення цього майна до комунальної власності.

Враховуючи викладене, доводи відповідача-3 щодо порушення його прав та недотримання принципу втручання держави у право на мирного володіння майном,суд вважає безпідставним.

За вказаних вище обставин, суд не вбачає правових підстав вважати останнього добросовісним набувачем.

Разом з тим, суд звертає увагу відповідача-3 на ту обставину, що останній не позбавлений права на відновлення своїх прав у порядку визначеному законом, оскільки як слідує з наданих пояснень у суді матеріали досудового розслідування, де відповідач-3 визнаний потерпілим, містять дані щодо осіб причетних у вчиненні кримінального правопорушення, в тому числі щодо спірного майна, яке було відчужено за договором купівлі-продажу від 09.01.2020 .

З огляду на викладене вище, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, суд приходить до висновку, що з ОСОБА_2 на користь Київської міської прокуратури підлягає стягненню судовий збір у розмірі 37 755, 00 грн. за задоволення вимоги про витребування майна з чужого незаконного володіння.

В той же час, суд не вбачає правових підстав віднесення витрат по сплаті судового збору за вимоги немайнового характеру на відповідача-3, оскільки позовні вимоги про визнання недійсним інвестиційного договору та скасування державної реєстрації до відповідача-3 не заявлялися та будь-якого відношення до вчиненні таких правочинів останній не мав.

Разом з цим, суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача-1 та відповідача-2 судових витрат за вимоги немайнового характеру, оскільки судом встановлено, що з боку останніх відсутнє порушення прав та інтересів позивача, а укладання інвестиційного угоди, як і реєстраційні дії були проведені поза їх волею.

Керуючись ст.ст. 92, 131-1, 141 Конституції України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», ст. ст.4, 48,49, 59,151,225 УРСР, ст.ст. 15, 16, 202, 203, 215, 216, 220, 317,319, 330, 334, 387, 388, 392, 717, 719, 1216-1218, 1220-1223, 1261-1265, 1268-1269, 1277, 1269, 1297 ЦК України,т. ст. 4, 5, 12, 13, 45, 76 - 82, 141, 259, 263 - 265, 268, 273 ЦПК України, суд,-

В И Р І ШИ В:

Позов керівника Солом`янської окружної прокуратури міста Києва, який діє інтересах держави в особі Київської міської ради до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Солом`янського району м. Києва, ОСОБА_4 , ОСОБА_2 про визнання недійсним договору, скасування державної реєстрації, витребування майна, задовольнити.

Визнати недійсним інвестиційний договір на проведення ремонтних робіт житлового приміщення (гр. приміщень НОМЕР_3) підвалу загальною площею 192,2 кв.м. на АДРЕСА_1 від 08.04.2002 № 72/01, укладений між Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Солом`янського району м. Києва та ОСОБА_4 .

Скасувати рішення державного реєстратора КП «Результат» Синявського В.В. від 11.01.2019 № 45018529 про державну реєстрацію права власності (з відкриттям розділу) на нежитлове приміщення (гр. приміщень НОМЕР_3) підвалу загальною площею 192, 2 кв.м. на АДРЕСА_1 за ОСОБА_4 та проведену на його підставі 09.01.2019 державну реєстрацію вказаного права (запис про право власності № 29823094 від 09.01.2019, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1740710080000).

Витребувати від ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради (01001, м. Київ, Хрещатик, 36, код ЄДРПОУ 22883141) групу нежитлових приміщень з № 1 по № 5 (групи приміщень НОМЕР_3) загальною площею 193, 6 кв.м. по АДРЕСА_1 , які зареєстровані за ОСОБА_2 як нежитлові приміщення ( гр. приміщень НОМЕР_3) підвалу загальною площею 192,2 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1740710080000).

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Київської міської прокуратури (03150, м. Київ, вул. Предславинська, 45/9, код ЄДРПОУ 02910019, UA 168201720343100001000011062, ГУДКСУ у м. Києві) судовий збір у розмірі 37 755, 00 грн.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя О.М.Букіна