Рішення № 101991870, 17.12.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

1/2044

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 грудня 2021 року м. Київ № 640/20005/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Клочкової Н.В., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом

товариства з обмеженою відповідальністю «МТС-ГАРАНТ ПЛЮС»

до Головного управління ДПС у місті Києві

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «МТС-ГАРАНТ ПЛЮС» (надалі - позивач), адреса: 04107, місто Київ, вулиця Печенізька, будинок 8 до Головного управління ДПС у місті Києві (надалі - відповідач), адреса: 04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправними та скасувати рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку від 24 лютого 2021 року № 72125, № 405129 від 26 квітня 2021 року;

- зобов`язати Головне управління ДПС у місті Києві виключити ТОВ «МТС-ГАРАНТ ПЛЮС» з переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку.

Підставою позову вказано порушення прав та інтересів позивача, внаслідок прийняття суб`єктом владних повноважень оскаржуваного рішення.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що його безпідставно включено до переліку підприємств, які відповідають критеріям ризиковості платника податків, оскільки товариство не відповідає жодному з критеріїв ризиковості платника податків.

При цьому, позивач зауважив, що відповідачем не надано та не вказано жодного підтверджуючого доказу з приводу обставин, на підставі яких податковий орган дійшов висновку про відповідність позивача критеріям ризиковості платника податку.

Представник позивача зазначає, що висновок контролюючого органу про відповідність позивача критеріям ризиковості платника податку ґрунтується на тому, що контрагенти позивача здійснюють сумнівні господарські операції, однак на переконання представника позивача в даному випадку, негативна податкова інформація стосується не господарської діяльності позивача, а його контрагента, а відповідно не доведено, що існують підстави для застосування до позивача пункту 8 Критеріїв ризиковості платників податку з відповідними наслідками у вигляді внесення до переліку ризикових суб`єктів господарювання.

За твердженнями представника позивача оскаржувані рішення не містять жодної мотивації підстав та причин віднесення позивача до ризикових платників податків відповідно до пункту 8 Критеріїв ризиковості платників податку.

Виходячи з вищевикладеного, позивач вважає, що оскаржуване рішення є необґрунтованим та протиправним, у зв`язку з чим звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Не погоджуючись з аргументами викладеними позивачем у позовній заяві, представником відповідача було подано відзив на позовну заяву, в якому останній заперечував проти аргументів та доводів викладених позивачем та просив відмовити у задоволенні позовних вимог, у зв`язку з тим, що на думку представника відповідача рішення про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку є законним та прийнятим відповідно до вимог чинного законодавства.

Також, представником податкового органу було зазначено, що в даному випадку відповідно до рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника № 72125 від 24 лютого 2021 року, № 405129 від 26 квітня 2021 року з урахуванням отриманих від платника податку інформації та копій відповідних документів його було визнано ризиковим за пунктом 8 Критеріїв ризиковості платника податку.

За твердженнями представника податкового органу, при аналізі наданих документів та внутрішніх баз даних ДПС встановлено, що позивач реалізує роботи по утепленню та оздобленню фасаду будинку, які були попередньо придбані у суб`єктів, які здійснюють ризикову фінансово-господарську діяльність, а саме ТОВ «Бакстон Компані» (код ЄДРПОУ 41124700), ТОВ «Венера-НК» (Код ЄДРПОУ 43654537), ТОВ «Узофер» (Код ЄДРПОУ 42542216).

Також, представник відповідача стверджує, що під час аналізу господарської діяльності позивача також було виявлено, що податковий кредит було сформовано від суб`єктів господарювання, які здійснюють ризикову діяльність, а саме ТОВ «Бакстон Компані» (код ЄДРПОУ 41124700), ТОВ «Узофер» (Код ЄДРПОУ 42542216), ТОВ «Галактікос Голд» (Код ЄДРПОУ 42729700). При цьому, відслідкувати ланцюг постачання об`єктивно не являється можливим, що ставить під сумнів реальність заявлених господарських взаємовідносин між суб`єктами.

Вказане на переконання представника відповідача може свідчити про розповсюдження сумнівного податкового кредиту та реалізації можливих схем ухилення від оподаткування по всьому ланцюгу постачання.

Також, представник податкового органу звертає увагу, що дії контролюючого органу щодо внесення до електронної бази даних інформації, незалежно від джерела її отримання (чи то отриманої внаслідок проведення податкової перевірки, чи то за результатами засідання Комісії Головного управління ДПС), є службовою діяльністю працівників податкового органу на виконання своїх професійних обов`язків в порядку передбаченому Податковим кодексом України та нормативно-правових актів, прийнятих на виконання вимог цього Кодексу. Способом здійснення таких дій є, зокрема, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів. Інформація, зібрана відповідно до норм Податкового кодексу України, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів. Обов`язковою ознакою дій/бездіяльності/рішень суб`єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб`єктів відповідних правовідносин і мають обов`язковий характер.

Керуючись викладеним вище, представник податкового органу просив суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог адміністративного позову.

Не погоджуючись з викладеним представником податкового органу у відзиві на позову заяву, представником позивача було подано відповідь на відзив, в якому останній зазначає, що обвинувачення податковим органом ТОВ «МТС-ГАРАНТ ПЛЮС» у здійснення ризикової діяльності через дії/бездіяльність контрагентів, є безпідставними, оскільки, як вже зазначалося в адміністративному позові позивач відповідно до норм чинного податкового законодавства не має обов`язку, повноважень та, в першу чергу, можливості здійснювати контроль за дотриманням контрагентами-постачальниками вимог податкового, валютного та іншого законодавства, зокрема щодо здійснення ними не ризикової господарської діяльності, декларування податкових зобов`язань та сплати податків.

Крім того, представник позивача зауважує, що посилання податкового органу на інформацію наявну в базі даних податкових органів не є належними доказами, що підтверджують факти «здійснення ризикової діяльності» та/або порушення норм Податкового кодексу України, оскільки, чинним законодавством не передбачена належність таких баз до засобів доказування, в свою чергу, інформаційні бази даних податкового органу не мають статусу офіційних та можуть містити помилки, які впливають на правовий статус платника податку.

Обґрунтовуючи свою позицію щодо того, що оскаржуваними рішеннями податкового органу порушуються права та обов`язки позивача, останній зазначає, що внесення товариства до переліку ризикових платників податків внаслідок «ризикової» діяльності його контрагентів-продавців є незаконними, оскільки вказані дії перешкоджають здійсненню позивачем законної господарської діяльності та як наслідок мають всі ознаки складу злочину, передбаченого частиною 3 статті 206 Кримінального кодексу України, а саме «Протидія законній господарській діяльності, вчинена організованою групою, або службовою особою з використанням службового становища, або поєднана з насильством, небезпечним для життя чи здоров`я, або така, що заподіяла велику шкоду чи спричинила інші тяжкі наслідки», оскільки вказані необґрунтовані та не доведені належними та допустимими доказами припущення податкового органу безпідставно перешкоджають господарській діяльності суб`єкта господарювання.

Представник позивача також звертає увагу, що негативні наслідки від необґрунтованого прийняття зазначених рішень полягають також у тому, що контрагенти позивача не мають можливості сформувати податковий кредит за податковою накладною, реєстрація якої зупинена, що у подальшому несе ризики припинення господарських відносин між позивачем та його контрагентами.

Таким чином, виходячи з викладеного вище та беручи до уваги викладені у позовній заяві аргументи та докази, представник позивача просив суд задовольнити позовні вимоги адміністративного позову та визнати протиправними оскаржувані рішення податкового органу.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та проти чого не заперечували сторони, що товариство з обмеженою відповідальністю «МТС-ГАРАНТ ПЛЮС» (код ЄДРПОУ 42390364) є юридичною особою, яка зареєстрована відповідно до чинного законодавства України 11 серпня 2018 року, що підтверджується записом в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 10741020000078355.

Видами діяльності товариства є: код КВЕД 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель (основний); код КВЕД 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; код КВЕД 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; код КВЕД 47.53 Роздрібна торгівля килимами, килимовими виробами, покриттям для стін і підлоги в спеціалізованих магазинах; код КВЕД 43.39 Інші роботи із завершення будівництва.

З аналізу матеріалів справи судом було встановлено та що і стало підставою звернення позивача до суду, 24 лютого 2021 року комісією регіонального рівня з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних було прийнято рішення № 72125, яким встановлено відповідність товариства з обмеженою відповідальністю «МТС-ГАРАНТ ПЛЮС» критеріям ризиковості пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку, в обґрунтування якого податковим органом було вказано: «в ході аналізу баз даних ДПС України отримано податкову інформацію, що роботи по утепленню та оздобленню фасада будинку придбанні у СГД, які здійснюють ризикову фінансово-господарську діяльність, а ТОВ «БАКСТОН КОМПАНІ» (код 41124700), ТОВ «ВЕНЕРА-НК» (код 43654537), ТОВ «УЗОФЕР» (код 42542216)».

Не погоджуючись з вказаним вище рішенням податкового органу, позивачем було надіслано до податкового органу повідомлення про подання інформації та копій документів щодо невідповідності платника податку критеріям ризиковості платника податку.

Так, в свою чергу, товариством було надано відповідачу письмові пояснення, в яких детально описувало специфіку діяльності ТОВ «МТС-ГАРАНТ ПЛЮС» та також було надано первинні документи на підтвердження реальної економічної діяльності.

Однак, 26 квітня 2021 року комісією регіонального рівня з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних було прийнято рішення № 405129, яким, з урахуванням отриманих від платника податку інформації контролюючим органом у процесі поточної діяльності, встановлено відповідність товариства з обмеженою відповідальністю «МТС-ГАРАНТ ПЛЮС» критеріям ризиковості пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку, в обґрунтування якого податковим органом було вказано: «Використовуючи бази даних ДПС України, надані пояснення та копії документів, проведено аналіз діяльності ТОВ «МТС-ГАРАНТ ПЛЮС» (42390364), в процесі якого встановлено, що підприємством здійснюються оздоблювальні роботи та по роботи утепленню фасадів будівель за недостатньої кількості працівників (1 особа). При цьому податковий кредит (ліміт) сформовано від СГ, які здійснюють ризикову діяльність, а саме: ТОВ БАКСТОН КОМПАНІ» (41124700), ТОВ «УЗОФЕР» (42542216), ТОВ «ГАЛАКТІКОС ГОЛД» (42729700).».

Не погоджуючись з вищевказаними діями та рішеннями податкового органу, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин.

У відповідності до абзацу 1 пункту 201.1 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пункту 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування надсилається одночасно продавцю та покупцю платнику податку.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Згідно з пунктом 201.16 статті 201 Податкового кодексу України реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року № 1165 (що набрала чинності з 01 лютого 2020 року та чинна на момент виникнення даних спірних правовідносин) затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Порядок № 1165).

Вказаний порядок визначає механізм зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), організаційні та процедурні засади діяльності комісій з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі (далі - комісії контролюючих органів), права та обов`язки їх членів.

Відповідно до пункту 2 Порядку № 1165 автоматизований моніторинг відповідності податкової накладної/розрахунку коригування критеріям оцінки ступеня ризиків - сукупність заходів та методів, що застосовуються контролюючим органом для виявлення ознак наявності ризиків порушення норм податкового законодавства за результатами проведення автоматизованого аналізу наявної в інформаційних системах контролюючих органів податкової інформації.

Критерій оцінки ступеня ризиків, достатній для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, - визначений показник автоматизованого моніторингу, що характеризує ризик.

Ризик порушення норм податкового законодавства - ймовірність складення та надання податкової накладної/розрахунку коригування для реєстрації в Реєстрі з порушенням норм підпункту «а» або «б» пункту 185.1 статті 185, підпункту «а» або «б» пункту 187.1 статті 187, абзацу 1 пункту 201.1, 201.7, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України за наявності об`єктивних ознак неможливості здійснення операції з постачання товарів/послуг, дані про яку зазначено в такій податковій накладній/розрахунку коригування, та/або ймовірності уникнення платником податку на додану вартість (далі - платник податку) виконання свого податкового обов`язку.

Згідно з пунктом 5 Порядку № 1165 платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку (додаток 1), показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку (додаток 2).

Пунктом 6 Порядку № 1165 передбачено, що у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

Додатками № 1 до Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних визначені Критерії ризиковості платника податку на додану вартість, зокрема, відповідно до пункту 8 Критерієм ризиковості є та обставина, що «У контролюючих органах наявна податкова інформація, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданих для реєстрації податковій накладній/розрахунку коригування».

Пунктом 6 Порядку № 1165 передбачено, що питання відповідності/невідповідності платника податку критеріям ризиковості платника податку розглядається комісією регіонального рівня.

У разі встановлення відповідності платника податку хоча б одному з критеріїв ризиковості платника податку комісією регіонального рівня приймається рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.

Включення платника податку до переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, здійснюється в день проведення засідання комісії регіонального рівня та прийняття відповідного рішення.

Платник податку отримує рішення про відповідність критеріям ризиковості платника податку через електронний кабінет у день прийняття такого рішення.

У рішенні зазначається підстава, відповідно до якої встановлено відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.

Крім того, згідно з пунктом 7 Порядку № 1165 у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу податкової накладної/розрахунку коригування встановлено, що відображена в них операція відповідає хоча б одному критерію ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної/розрахунку коригування, складених платником податку, який відповідає хоча б одному показнику, за яким визначається позитивна податкова історія, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

Судом в свою чергу було встановлено, що за формою та змістом оскаржувані рішення контролюючого органу № 72125 від 24 лютого 2021 року та № 405129 від 26 квітня 2021 року відповідають формі рішення, викладеного в Додатку № 4 до Порядку № 1165.

Так, у рішенні податкового органу зазначено про відповідність платника податку (позивача) критеріям ризиковості платника, зокрема, пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку.

Бланк рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку містить обов`язкове для заповнення поле «податкова інформація (заповнюється у разі відповідності пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку)» та яка повинна бути розшифрована.

Як вже було зазначено вище, податковим органом було прийнято рішення від 24 лютого 2021 року яке вмотивоване: «в ході аналізу баз даних ДПС України отримано податкову інформацію, що роботи по утепленню та оздобленню фасада будинку придбанні у СГД, які здійснюють ризикову фінансово-господарську діяльність, а ТОВ «БАКСТОН КОМПАНІ» (код 41124700), ТОВ «ВЕНЕРА-НК» (код 43654537), ТОВ «УЗОФЕР» (код 42542216)».

Надалі, Не погоджуючись з вказаним вище рішенням податкового органу, позивачем було надіслано до податкового органу повідомлення про подання інформації та копій документів щодо невідповідності платника податку критеріям ризиковості платника податку.

Так, в свою чергу, товариством було надано відповідачу письмові пояснення, в яких детально описувало специфіку діяльності ТОВ «МТС-ГАРАНТ ПЛЮС» та також було надано первинні документи на підтвердження реальної економічної діяльності.

Однак, 26 квітня 2021 року податковим органом було прийнято повторне рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку яким, з урахуванням отриманих від платника податку інформації контролюючим органом у процесі поточної діяльності, встановлено відповідність товариства з обмеженою відповідальністю «МТС-ГАРАНТ ПЛЮС» критеріям ризиковості пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку, в обґрунтування якого податковим органом було вказано: «Використовуючи бази даних ДПС України, надані пояснення та копії документів, проведено аналіз діяльності ТОВ «МТС-ГАРАНТ ПЛЮС» (42390364), в процесі якого встановлено, що підприємством здійснюються оздоблювальні роботи та по роботи утепленню фасадів будівель за недостатньої кількості працівників (1 особа). При цьому податковий кредит (ліміт) сформовано від СГ, які здійснюють ризикову діяльність, а саме: ТОВ БАКСТОН КОМПАНІ» (41124700), ТОВ «УЗОФЕР» (42542216), ТОВ «ГАЛАКТІКОС ГОЛД» (42729700).»

В той же час, беручи до уваги вказані вище рішення податкового органу, суд зауважує, що податковим органом будь-яких доказів на підтвердження податкової інформації не під час виникнення даних правовідносин, ні під час розгляду судом даної справи, на підставі якої прийняте оскаржуване рішення про включення позивача до переліку ризикових платників податків, податковим органом надано не було, як і не надано доказів того, що відповідач вчиняв будь-які дії, спрямовані на перевірку отриманої інформації шляхом направлення відповідного запиту платнику.

З урахуванням наведеного вище та наявних в матеріалах справи первинних документів, які оформлені позивачем в рамках господарських відносин із контрагентами, копії яких надані разом із поясненнями для прийняття рішення, та які складені у відповідності до вимог законодавства та є первинними документами, що засвідчують факт реального виконання позивачем та його контрагентами господарських зобов`язань, суд вважає оскаржуване рішення необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню.

За правилами підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Податкового кодексу України платник податків має право оскаржувати в порядку, встановленому цим Кодексом, рішення, дії (бездіяльність) контролюючих органів (посадових осіб), у тому числі індивідуальну податкову консультацію, яка йому надана, а також узагальнюючу податкову консультацію.

Отже, в силу прямих приписів підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17, пункту 56.1 статті 56 Податкового кодексу України платник податків має право оскаржити до адміністративного суду будь-яке рішення, прийняте контролюючим органом, у тому числі рішення відповідної комісії головного управління ДПС в області, місті Києві та Офісу великих платників податків ДПС щодо встановлення ризиковості платника податків, позаяк жодним нормативно-правовим актом юрисдикція адміністративного суду на розгляд спорів між платниками та контролюючими органами щодо оскарження такого роду рішень не виключається.

При цьому, під час судового розгляду справи суд має встановити порушення прав платника внаслідок прийняття оскаржуваного рішення та перевірити, чи прийняте таке рішення з дотримання критеріїв, визначених частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи, що приписами пункту 6 Порядку № 1165 передбачено зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування у разі відповідності платника податків хоча б одному критерію ризиковості платника податку, суд вважає, що встановлення Комісією Головного управління Державної податкової служби у місті Києві відповідності позивача пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку створює перешкоди у здійсненні позивачем його господарської діяльності.

На переконання суду, з урахуванням викладеного та наявності реальних перешкод у подальшій господарській діяльності позивача, включення позивача до переліку ризикових платників податку на додану вартість тягне за собою правові наслідки у вигляді зупинення реєстрації усіх без виключень податкових накладних/розрахунків коригувань, поданих платником.

При цьому, такі наслідки носять для позивача виключно негативний характер з огляду на те, що строк реєстрації кожної податкової накладної значно збільшується, а на позивача покладається додатковий обов`язок щодо надання пояснень та документів, при цьому, остаточне рішення про реєстрацію податкової накладної чи про відмову в реєстрації буде прийнято лише після надання таких пояснень та документів. Негативні наслідки від необґрунтованого прийняття зазначеного рішення полягають також у тому, що контрагенти позивача не мають можливості сформувати податковий кредит за податковою накладною, реєстрація якої зупинена, що у подальшому несе ризики припинення господарських відносин між позивачем та його контрагентами.

Крім того, суд звертає увагу, що внаслідок прийняття рішення (про включення платника до переліку ризикових платників податків) позивач потрапляє у стан правової невизначеності, позаяк контролюючий орган не повідомив, які саме документи необхідно подати для виключення платника податків з переліку ризикових.

Вищевикладене дає підстави суду для висновку про те, що аргументи позивача, що дії контролюючого органу щодо внесення до Інтегрованої системи результатів засідання Комісії (за результатами, якої не приймалось рішення про відмову у реєстрації податкової накладної) як і протокол Комісії не породжують правових наслідків для платників податків та не порушують їхні права, оскільки розміщена в цій системі інформація є службовою та використовується податковими органами для обробки зібраної інформації в автоматичному режимі (використовуються для виконання покладених на контролюючі органи, функцій та завдань) з метою здійснення відповідних прав та обов`язків є необґрунтованими та не беруться судом до уваги.

При вирішенні спору суд також враховує, що пунктом 6 Порядку № 1165 врегульовано процедуру прийняття контролюючим органом рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку, зокрема, визначено, що у разі надходження до контролюючого органу відповідного рішення суду, яке набрало законної сили, комісія регіонального рівня виключає платника податків з переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості платника податків. Крім того, додатком 4 до Порядку № 1165 затверджено форму рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку, якою прямо передбачено, що таке рішення може бути оскаржене в адміністративному або судовому порядку.

Вказане вище означає, що Кабінет Міністрів України, який за нормами пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України наділений делегованими повноваженнями встановлювати порядок та підстави зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН, прямо визнав юрисдикцію адміністративного суду на розгляд по суті спорів між платниками податків та контролюючими органами щодо правомірності прийняття рішень про включення платників податків до переліку ризикових.

Таким чином, виходячи з аналізу вищевикладеного, суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку від 25 січня 2021 року № 14645, протиправність якого була встановлена судом в ході розгляду цієї справи, а також подальше включення відповідачем позивача до переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, на підставі таких рішень тягне за собою виникнення негативних правових наслідків для позивача.

Отже, на думку суду, наявність запису в базах даних ДПС України про позивача як «ризикове підприємство» порушує права та охоронювані законом інтереси платника, оскільки не дозволяє виконувати покладений на останнього обов`язок щодо реєстрації податкових накладних (п. 201.1. ст. 201 ПК України), що фактично позбавляє можливості товариству належним чином проводити свою господарську діяльність.

При цьому, такі додаткові ускладнення у вигляді необхідності надання позивачем додаткових документів та пояснень задля здійснення реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкових накладних/розрахунків коригування після зупинення їх реєстрації, ставлять позивача у нерівне становище відносно інших платників податку, не включених до переліку ризикових, податкові накладні/розрахунки коригування яких реєструються у Єдиному реєстрі податкових накладних безперешкодно та своєчасно.

Також у цій справі суд враховує правову позицію, висловлену Європейським судом з прав людини у рішеннях від 14 жовтня 2011 року у справі «Щокін проти України» (заява №23759/03) та від 07 липня 2011 року у справі «Серков проти України» (заява №39766/05) в яких Суд дійшов висновку: по-перше національне законодавство не було чітким та узгодженим та не відповідало вимозі «якості» закону і не забезпечувало адекватного захисту від свавільного втручання у майнові права заявника; по-друге, національними органами не було дотримано вимоги законодавства щодо застосування підходу, який був би найбільш сприятливим для заявника-платника податку, коли в його справі національне законодавство допускало неоднозначне трактування.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» (Chahal v. The United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява №38722/02)).

Тобто, ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

У контексті з наведеним вище суд вважає, що належним способом захисту прав та інтересів позивача, який забезпечить ефективне поновлення його порушених прав, є зобов`язання відповідача виключити позивача з переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості та задовольнити позовні вимоги у цій частині.

При цьому, суд зауважує, що задоволення цієї вимоги на є втручанням у здійснення відповідачем своїх дискреційних повноважень, оскільки позовна вимога про зобов`язання Головного управління ДПС у місті Києві виключити товариство з обмеженою відповідальністю «МТС-ГАРАНТ ПЛЮС» з переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості, є належним способом захисту прав позивача та відповідає частинам 2 і 3 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, як похідна вимога, а тому також підлягає задоволенню. Крім того, така вимога, як зазначено вище, відповідає останньому абзацу пункту 6 Порядку № 1165.

Таким чином, виходячи з аналізу вищевикладеного та наданих доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для їх задоволення у повному обсязі.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Вимогами статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, покладений на нього обов`язок доказування не виконано та не доведено правомірність та обґрунтованість оскаржуваних дій з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з наявної у матеріалах справи квитанції, позивачем під час звернення з даним позовом до суду було сплачено судовий збір у розмірі 4 540,00 грн. Таким чином, враховуючи розмір задоволених позовних вимог, суд присуджує на користь позивача судові витрати у загальному розмірі 4 540,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі вище викладеного, керуючись статтями 2, 6-10, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «МТС-ГАРАНТ ПЛЮС» до Головного управління ДПС у місті Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії - задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати рішення комісії регіонального рівня з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у місті Києві про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку від 24 лютого 2021 року № 72125, № 405129 від 26 квітня 2021 року.

3. Зобов`язати Головне управління ДПС у місті Києві (адреса: 04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19, код ЄДРПОУ 44116011) виключити товариство з обмеженою відповідальністю «МТС-ГАРАНТ ПЛЮС» (адреса: 04107, місто Київ, вулиця Печенізька, будинок 8, код ЄДРПОУ 42390364) з переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку.

4. Стягнути на користь товариство з обмеженою відповідальністю «МТС-ГАРАНТ ПЛЮС» (адреса: 04107, місто Київ, вулиця Печенізька, будинок 8, код ЄДРПОУ 42390364) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у місті Києві (адреса: 04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19, код ЄДРПОУ 44116011) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 4 540,00 грн (чотири тисячі п`ятсот сорок гривень 00 копійок).

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів, з дня складання повного тексту рішення.

Суддя Н.В. Клочкова