Рішення № 101991850, 17.12.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 грудня 2021 року м. Київ № 759/12851/13-ц

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Арсірія Р.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Поліс»

до заступника начальника Святошинського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Макаревич Яни Анатоліївни

третя особа ОСОБА_1

про закінчення виконавчих проваджень, скасування постанови,

прийняв до уваги наступне:

У березні 2020 року ТОВ "Фінансова компанія "Поліс" звернулося до Святошинського районного суду м. Києва із скаргою на постанови державного виконавця, просило визнати поважними причини пропущення та поновити строк для подання скарги на постанову про закінчення виконавчих проваджень № 43701494, № 43701491, скасувати постанови заступника начальника Святошинського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Макаревич Я.А. про закінчення виконавчих проваджень та зобов`язати її відновити ці виконавчі провадження.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 16 червня 2020 року скаргу ТОВ "Фінансова компанія "Поліс" на постанови про закриття виконавчих проваджень залишено без розгляду.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 10.12.2020 задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Поліс" про направлення справи за встановленою юрисдикцією до Окружного адміністративного суду міста Києва. Передано справу за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Поліс", боржник ОСОБА_1 , на постанови заступника начальника Святошинського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Макаревич Яни Анатоліївни про закінчення виконавчих проваджень до Окружного адміністративного суду міста Києва, як суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд справи.

Супровідним листом Київського апеляційного суду від 11.12.2020 № 759/12851/13-ц/63960/2020 направлено адміністративну справу до Окружного адміністративного суду міста Києва.

16.03.2021 ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва прийнято справу до провадження в порядку спрощеного позовного провадження.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 22 січня 2014 року задоволено позов ВАТ "ВТБ Банк", стягнуто з ОСОБА_1 на користь банку заборгованість в розмірі 263853,82 грн. за кредитним договором та судовий збір. 22 грудня 2015 року між ПАТ "ВТБ Банк" та ТОВ "Фінансова компанія "Поліс" укладено договір про відступлення права вимоги грошових зобов`язань за фінансовими кредитами № 221215нв та додаткову угоду № 1 від 04 квітня 2016 року, за умовами якої було відступлено право вимоги, зокрема, за кредитним договором, боржником за яким є ОСОБА_1 . Таким чином, фінансова компанія є єдиним власником всіх прав вимоги за кредитним договором від 12 квітня 2012 року, у тому числі прав на отримання всіх платежів, передбачених цим договором.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив, вважає позовну заяву безпідставною та такою що не підлягає задоволенню. Зазначає, що у зв`язку з повним фактичним виконанням рішення суду, 24.12.2019 керуючись п.9 статті 39 ЗУ «Про виконавче провадження» винесені постанови про закінчення виконавчих проваджень №43701491 та №43701494.

Ухвалою окружного адміністративного суду м. Києва від 05.04.2021 визначено процесуальний статус учасників справи: позивач - ТОВ «Фінансова компанія «Поліс»; відповідач - заступник начальника Святошинського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Макаревич Яна Анатоліївна; третя особа - ОСОБА_1 .

12.05.2021 ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва прийнято до розгляду заяву представника ТОВ "Фінансова компанія "Поліс" про уточнення позовних вимог, подану до суду 30.04.2021.

Через канцелярію суду подано клопотання від представника третьої особи про залишення позовної заяви без розгляду.

01.06.2021 протокольною ухвалою суд ухвалив продовжити розгляд справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 22 січня 2014 року задоволено позов ВАТ "ВТБ Банк", стягнуто з ОСОБА_1 на користь банку заборгованість в розмірі 263853,82 грн. за кредитним договором та судовий збір.

Із матеріалів справи вбачається, що постановою старшого державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції м. Києва від 19 червня 2014 року відкрито виконавче провадження ВП N 43701494 щодо виконання виконавчого листа N 2/759/307/14, виданого 04 квітня 2014 року Святошинським районним судом м. Києва, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "ВТБ Банк" боргу у розмірі 266607,52 грн.

Також встановлено, що 22 грудня 2015 року ТОВ "Фінансова компанія "Поліс" та ПАТ "ВТБ Банк" уклали договір про відступлення права вимоги грошових зобов`язань за фінансовими кредитами N 221215нв, за умовами якого первісний кредитор передає (відступає) новому кредитору свої права вимоги до боржників, а новий кредитор набуває права вимоги первісного кредитора за кредитними договорами та договорами забезпечення та сплачує первісному кредитору за відступлення права вимоги грошові кошти у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та строки, встановлені цим договором.

Пунктом 2.2 Договору про відступлення права вимоги сторони погодили, що ПАТ "ВТБ Банк" має право частинами у чотири етапи (чотирма траншами) передавати (відступати) Новому кредитору свої права вимоги до Боржників, а ТОВ "ФК "Поліс" набуває такі права вимоги шляхом підписання відповідної Додаткової угоди до даного Договору із зазначенням ціни додаткової угоди до Договору про відступлення права вимоги грошових зобов`язань за фінансовими кредитами N 221215нв від 22 грудня 2015 року, розміру заборгованостей боржників.

Відповідно до п. 3.1.3 Договору про відступлення права вимоги ТОВ "Фінансова компанія "Поліс" стає новим кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованостей по кредитним договорам, зазначеним у відповідному Реєстрі прав вимоги, а також їх зобов`язань по договорам забезпечення. Разом з правами вимоги до ТОВ "Фінансова компанія "Поліс" переходять всі інші пов`язані з ними права в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

04 квітня 2016 року ТОВ "Фінансова компанія "Поліс" та ПАТ "ВТБ Банк" уклали додаткову угоду N 1 до договору про відступлення права вимоги N 221215нв від 22 грудня 2015 року, за яким було передано право вимоги в тому числі до ОСОБА_1 за кредитним договором R53400237623В.

Зазначений договір при оцінці дій при виконанні судового рішення до уваги судом не приймається, оскільки в ньому за принципами права цивільного неможливо врегулювати правовідносини, які виникають при примусовому виконанні судових рішень. Подальші рішення судів, дії державного виконавця підтверджують автомність цього договору та дій по виконанню судового рішення.

Постановою старшого державного виконавця ВДВС Святошинського РУЮ м. Києва від 24 грудня 2019 року виконавче провадження ВП № 43701494 з примусового виконання виконавчого листа № 2/759/307/14 закінчене в зв`язку із повним виконанням рішення.

27.12.2019 представником позивача було направлено адвокатський запит до Святошинського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва головного територіального управління юстиції у м. Києві щодо надання інформації по виконавчому провадженню № 43701494.

11.01.2020 листом Святошинського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва №4404 повідомлено позивача про завершення виконавчого провадження у зв`язку з його повним виконанням.

Листом від 31 січня 2020 року ТОВ "Фінансова компанія "Поліс" звернулося до Святошинського районного відділу Державної виконавчої служби м. Київ із заявою, в якій просило відділ звернутися до АТ "ВТБ Банк" з вимогою про повернення безпідставно набутих коштів шляхом перерахування на рахунок Святошинського районного відділу державної виконавчої служби, на підставі ч. 7 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

31 січня 2020 року ТОВ "Фінансова компанія "Поліс" також направило претензію на ім`я Уповноваженої особи Фонду на ліквідацію АТ "ВТБ Банк", в якій пропонувало банку повернути безпідставно набуті грошові кошти, перерахувавши їх на рахунок Святошинського районного відділу Державної виконавчої служби м. Київ.

Листом від 10 лютого 2020 року Святошинський районний відділ Державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві, надав відповідь на заяву, в якій зазначив про відсутність підстав для повернення коштів на рахунок відділу, оскільки в матеріалах виконавчого провадження відсутні відомості про заміну сторони стягувача на ТОВ "ФК "Поліс"; даний лист фінансова компанія одержала 19 лютого 2020 року.

Листом від 13 лютого 2020 року Уповноважена особа Фонду на ліквідацію АТ "ВТБ Банк" повідомила ТОВ "Фінансова компанія "Поліс", що органи державної виконавчої служби на законних підставах переказали кошти на рахунок банку, тобто такий переказ не може бути помилковим в силу закону, оскільки ґрунтується на рішенні суду, яке набрало законної сили.

Крім того, ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 10 лютого 2020 року у справі N 759/12851/13-ц за заявою ОСОБА_2 , яка здійснює представництво ТОВ "Фінансова компанія "Поліс" про заміну сторони виконавчого провадження її правонаступником, заяву задоволено, здійснено заміну стягувача у виконавчому листі від 22 січня 2014 року, виданому Святошинським районним судом м. Києва від 22 січня 2014 року у справі № 759/12851/13-ц про стягнення з ОСОБА_1 заборгованість в розмірі 263853,82 грн. за кредитним договором № R53400237623В від 12 квітня 2012 року та судовий збір в сумі 2753,70 грн., з ПАТ "ВТБ Банк" на ТОВ "Фінансова компанія "Поліс", а постановою Київського апеляційного суду від 12 листопада 2020 року цю ухвалу скасовано і в задоволенні заяви про заміну сторони виконавчого провадження відмовлено.

Постановою Київського апеляційного суду від 12 листопада 2020 року встановлено, що підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків вибулої сторони в цих правовідносинах.

Таким чином, заміна сторони виконавчого провадження її правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу. Без заміни сторони виконавчого провадження правонаступник позбавлений процесуальної можливості ставити питання про відкриття виконавчого провадження та вчиняти інші дії згідно із Законом України "Про виконавче провадження".

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін. Зміна кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов`язання, яке передається на стадії виконання судового рішення, не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин. Отже, умовою для заміни сторони виконавчого провадження є рішення суду, що підлягає виконанню, але яке не виконане.

28.01.2021 Верховний суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалив відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Поліс» на постанову Київського апеляційного суду від 12.11.2020.

Позивач вважаючи постанову про закінчення виконавчого провадження № 43701494 протиправною та такою, що суперечать Закону України "Про виконавче провадження, звернувся з відповідним позовом до суду.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню у повному обсязі.

Надаючи правову оцінку обґрунтованості аргументам, наведеними учасниками справи, суд дійшов наступних висновків.

Частиною п`ятою статті 124 Конституції України передбачено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Оскільки Господарським процесуальним кодексом України та Цивільно процесуальним кодексом України не врегульовано порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця особами, які не є сторонами такого виконавчого провадження, то відповідно до частини першої статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України такі спори відносяться до юрисдикції адміністративних судів і підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Подібний правовий висновок викладено, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року в справі № 815/2255/16 і від 27 березня 2019 року в справі № 823/359/18, від 5 червня 2019 року в справі № 917/2267/14, від 3 липня 2019 року в справі № 826/14603/17 та від 20 листопада 2019 року в справі № 805/4199/16-а.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 3 Закону України від 2 червня 2016 року N 1404-VIII "Про виконавче провадження", підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом;

Статтею 15 ЗУ «Про виконавче провадження» встановлено, що сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

Відповідно до частини 1 статті 74 ЗУ «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.( частина 1 статті 287 КАСУ).

Частиною 2 статті 122 КАСУ встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Верховний суд в Постанові від 13.05.2020 у справі №320/6459/19 щодо оскарження рішень, дій, чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби особою яка не є стороною виконавчого провадження, вказав наступне:

«…відповідно до статті 74 ЗУ «Про виконавче провадження» та частини першої статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця можуть бути оскаржені особами, які не є сторонами такого виконавчого провадження, до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом..»

З приводу строків такого оскарження Касаційний адміністративний суд у складі Верховного суду в Постанові від 17.01.2020 у справі №640/9729/19 зазначив наступне:

« у випадках не передбачених законом та відсутності у особи процесуального права на звернення до господарського та цивільного суду, або в порядку , передбаченому статтею 287 КАС України, з позовом до органів державної виконавчої служби щодо оскарження їх рішень, дій чи бездіяльності необхідно врахувати, що особа має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку, встановленому КАС України для оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, а тому відповідно до частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду застосовується шестимісячний строк…»

Щодо визнання поважними причини пропущення та поновити строк для подання скарги на постанову про закінчення виконавчих проваджень № 43701494, № 43701491 суд зазначає наступне.

Частина 2 статті 122 КАС України передбачає, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду по справі № 640/25034/19 встановила, що є днем, коли особа дізналася про порушення свого права.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Верховний Суд зазначає, що день, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів. Цим днем може бути: день винесення рішення, яке оскаржується, якщо воно приймалося за участю особи; день отримання поштового відправлення, в якому особі надіслано рішення, яке вона оскаржує; день вчинення дії, яка оскаржується, якщо особа була присутня під час вчинення цієї дії; день, коли мало бути прийняте рішення (вчинено дію), якщо таке рішення (дія) не було прийняте (не була вчинена).

Якщо цей день встановити точно не можливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені; рішення скероване на її адресу поштовим повідомленням, яке вона відмовилася отримати або не отримала внаслідок неповідомлення відправника про зміну місця проживання; про порушення її прав знали близькі їй особи.

Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є її дії, спрямовані на захист порушених прав, зокрема, оскарження рішення (дії чи бездіяльність), письмові звернення з цього приводу, а також докази, які свідчать про те, що були створені умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.

Причина пропуску строку звернення до суду із адміністративним позовом може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.

Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.

Суд звертає увагу на те, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними.

Необхідно зауважити на те, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Постановою Верховного суду від 01.04.2020 у справі №9901/601/19 визначено, що поважними визнаються обставини, які об`єктивно є непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.

Невжиття скаржником активних дій, невжиття жодних заходів для отримання інформації, що стосується прав скаржника протягом певного періоду часу, який надається стороні законом для звернення до суду, свідчить про пасивність поведінки у здійсненні захисту прав.

Як встановлено із матеріалів справи Київський апеляційний суд в Ухвалі від 12.11.2020 у справі №759/12851/13-ц, яка набрала законної сили, встановив, що до 4 квітня 2016 року до ТОВ «ФК «Поліс» перейшло право вимоги до Боржника за кредитним договором №R53400237623B від 12 квітня 2012 року.

Верховний суд Ухвалою від 28.01.2021 у справі №759/12851/13-ц (щодо заміни сторони виконавчого провадження) підтвердив, що від дня переходу до ТОВ «ФК «Поліс» права вимоги до Боржника за кредитним договором від 12 квітня 2012 p. №R53400237623B до дня закінчення виконавчого провадження пройшло більше трьох років та заявником не вчинялись будь-які дії щодо належного користування своїми правами.

Як встановлено з матеріалів справи лише 13 січня 2020 до Святошинського районного суд м. Києва року представник позивача звернувся із заявою про заміну сторони виконавчого провадження її правонаступником, тобто після закінчення виконавчого провадження внаслідок повного виконання судового рішення.

Позивач в позовній заяві зазначає, що дізнався про закриття виконавчого провадження 19.02.2020 після отримання листа Святошинського РВДВС у м. Києві №22535 від 10.02.2020.

У той же час відсутність застереження про наявність суттєвих обставин, що стосуються примусового стягнення боргу в договорі між ТОВ "Фінансова компанія "Поліс" та ПАТ "ВТБ Банк" про відступлення права вимоги грошових зобов`язань за фінансовими кредитами N 221215нв від 22 грудня 2015 року може свідчити лише про те, що сторони не дійшли згоди по всім суттєвим умовам договору (не уклалали договір). Поважною причиною пропуску строку звернення до суду ця обставина слугувати не може.

ТОВ «ФК «Поліс» мало всі можливості для того аби отримати відомості про існування виконавчого провадження щодо Боржника та вчинити відповідні дії для захисту своїх прав, однак внаслідок неналежного користування своїми процесуальними правами, до 13.01.2020 не вчинило жодних дій щодо заміни сторони виконавчого провадження та всіх інших дій, які б дозволили ТОВ «ФК «Поліс» вплинути на хід виконавчого провадження (звернення до ДВС, звернення до адміністративного суду протягом 6-місячного строку тощо).

Жодних доказів, які б вказували на протилежне та свідчили про наявність у ТОВ «ФК «Поліс» поважних причин перебувати в бездіяльності щодо триваючого виконавчого провадження аж до моменту його закінчення, скаржник до не надав.

Як вказав Верховний суд у своїй постанові від 27 червня 2018 року (справа №826/922/17) дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними. У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для визнання поважними причин такого пропуску є лише наявність обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

У справі «Пономарьов проти України» Європейський суд зазначив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави.

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Оцінюючи надані представником позивача пояснення, суд приходить до висновку про відсутність в них вмотивованих посилань на обставини, які перешкоджали позивачу звернутись до суду із відповідним позовом з дотриманням строку, встановленого частиною другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням положень статті 264 Кодексу адміністративного судочинства України. А отже, підстави для пропуску строку звернення до адміністративного суду визнаються судом неповажними.

Згідно пункту 8 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 183 КАС України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу, зокрема, про залишення позовної заяви без розгляду.

Враховуючи недоведеність існування підстав вважати причини пропуску строку поважними, суд приходить до висновку про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду.

Керуючись статтями 183, 240, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду у справі №759/12851/13-ц- задовольнити.

Позовну заяву ТОВ» Фінансова компанія «Поліс» в адміністративній справі №759/12851/13-ц залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 256 КАС України.

Відповідно до ч. 3 ст. 240 КАС України ухвала суду про залишення позову без розгляду може бути оскаржена. Згідно ч. 1 ст. 295 та ч. 1 ст. 297 КАС України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Р.О. Арсірій