Ухвала суду № 101991822, 17.12.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

17 грудня 2021 року м. Київ № 640/36542/21

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Кармазін О.А., ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї матеріалами

ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у ПАТ «Банк Михайлівський»про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,-В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (адреса для листування: АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) звернувся до Окружному адміністративному суду міста Києва з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 17, код ЄДР: 21708016, електрон адреса: vgvfo@fg.gov.ua), Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у ПАТ «Банк Михайлівський (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 17, електрон адреса: vgvfo@fg.gov.ua), в якому просить суд:

1) визнати бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у ПАТ «Банк Михайлівський», щодо невключения відомостей, щодо рахунку ОСОБА_1 до Переліку рахунків вкладників Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" для виплати гарантованої суми відшкодування за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб протиправною;

2) зобов`язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб уповноважений на ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський" внести зміни та доповнення до Переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладом у публічному акціонерному товаристві "Банк Михайлівський" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, шляхом внесення відомостей, щодо ОСОБА_1

Вирішуючи питання про наявність підстав для відкриття провадження у справі, суддя виходить з наступного.

Відповідно до п.п. 3 та 5 ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу та чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 160 КАС України в позовній заяві зазначається повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв`язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Відповідно до положень абзаців 4 та 5 ст. 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»: місце перебування - адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік; місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини.

Таким чином, у позові визначається місце проживання чи перебування фізичної особи. Визначення в якості цієї адреси місця листування не передбачено, у зв`язку з чим у позові слід зазначити місце проживання чи перебування (місце реєстрації) позивача.

Крім того, згідно з ч. 3 ст. 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Натомість в порушення зазначеної вимоги позовна заява не містить доказів сплати судового збору за звернення до суду з даним позовом.

Між тим, з прохальної частини позовної заяви видно, що позивачем заявлено одну вимогу немайнового характеру.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання фізичною особою або фізичною особою - підприємцем до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За подання фізичною особою до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру справляється судовий збір у розмірі 0,4 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частиною 3 ст. 6 «Про судовий збір» встановлено, що за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Відповідно до норм Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», установлено у 2021 році прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 01.01.2021 - 2270,00 грн.

Відтак, за звернення до суду з даним позовом позивачу слід сплатити судовий збір у розмірі 908,00 грн.

При цьому, посилання позивача на те, що він звільнений від сплати судового збору на підставі ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» є помилковим, з огляду на наступне.

Так, частиною 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав.

В той же час, відповідно до п. 22 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

При цьому, відповідно до п. 3 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» виконавець - суб`єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги.

Пунктом 4 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що виробник - суб`єкт господарювання, який: виробляє товар або заявляє про себе як про виробника товару чи про виготовлення такого товару на замовлення, розміщуючи на товарі та/або на упаковці чи супровідних документах, що разом з товаром передаються споживачеві, своє найменування (ім`я), торговельну марку або інший елемент, який ідентифікує такого суб`єкта господарювання; або імпортує товар;

Відповідно до п. 17 Закону України «Про захист прав споживачів» послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.

Відтак, проаналізувавши вказані норми у їх взаємозв`язку, можна дійти висновку, що Закон України «Про захист прав споживачів» поширюються на відносини, що виникають між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг.

В той же час, згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фондом є установа, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом.

Згідно з ч. 3 ст. 3 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд є установою, що не має на меті отримання прибутку.

При цьому, ч. 1 ст. 4 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено, що основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Отже, Фонд є спеціальною установою, що забезпечує функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

У даному випадку є очевидним, що Фонд не є суб`єктом господарювання, не є кредитодавцем відносно позивача, не виконує для позивача роботи, не надає послуги, не виробляє продукцію, та в рамках профільного законодавства визначений як суб`єкт владних повноважень, зокрема, у публічно-правових відносинах щодо гарантування з боку Держави виплат сум гарантованого відшкодування, які самі по собі не є коштами клієнта на рахунку у банку, а сплачуються за рахунок Фонду, у т.ч. за рахунок державних коштів, як підтвердження гарантії з боку Держави стабільності банківської системи.

При цьому, позивач, в контексті бажання отримати від Держави (в особі Фонду) суми гарантованого відшкодування, не є по відношенню до Фонду позичальником за договором про надання споживчого кредиту та між ними відсутні відносини, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

З огляду на що відносини, які склалися між позивачем та Фондом гарантуванням вкладів фізичних осіб, не є відносинами, на які розповсюджується Закон України «Про захист прав споживачів», а відтак ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» не може бути підставою для звільнення позивача від сплати судового збору за звернення до суду з даним позовом.

Також, згідно з ч. 6 ст. 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Відповідно до ч. 2 ст. 122 КАС України визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Разом з тим, суд звертає увагу позивача на те, що у випадку пропуску строку звернення до суду підставами для його поновлення та розгляду справи є лише наявність поважних причин, тобто, обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Слід зазначити, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, а також однією із гарантій дотримання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

При цьому, положення «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке прийнято рішення або вчинені дії. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Доказами того, що особа знала про можливе порушення своїх прав є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.

Більш того, суд вважає за необхідне також зазначити, що при вирішенні питання щодо дотримання строків звернення до суду суд звертає увагу на практику Європейського суду з прав людини.

У справах «Стаббігс та інші проти Великобританії» та «Девеер проти Бельгії» Європейський суд дійшов висновку, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Суд зазначає, що на підставі рішення Національного банку України від 23.05.2016 №14/БТ «Про віднесення ПАТ «Банк Михайлівський» до категорії неплатоспроможних» Виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення № 812 «Про затвердження тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк Михайлівський» та делегування повноважень тимчасового адміністратора».

В подальшому, постановою Правління Національного банку України від 12.07.2016 № 124-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» відкликано банківську ліцензію ПАТ «Банк Михайлівський» та розпочату ліквідацію вказаного банку.

13.07.2016 на офіційному сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (http://www.fg.gov.ua/not-paying/liquidation/171-pat-bank-mykhaylivskyy/4952-rozpochato-protseduru-likvidatsii-pat-bank-mykhaylivskyy-ta-delehovano-povnovazhennia-likvidatora-banku) було розміщено інформацію про початок процедури ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський».

Крім того, 14.07.2016 на офіційному сайті Фонду (http://www.fg.gov.ua/not-paying/liquidation/171-pat-bank-mykhaylivskyy/4981-fond-harantuvannya-vkladiv-fizychnykh-osib-rozpochynaye-vyplaty-koshtiv-vkladnykam-pat-bank-mykhaylivskyy)розміщено оголошення такого змісту:

«У зв`язку з прийняттям виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) рішення від 12 липня 2016 р. № 1213, «Про початок процедури ліквідації ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» та делегування повноважень ліквідатора банку», Фонд з 15 липня 2016 р. розпочинає виплати коштів вкладникам зазначеного банку.

Для отримання коштів вкладники ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» (далі - ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ») з 15 липня 2016 р. до 26 серпня 2016 р. включно можуть звертатись до установ банків-агентів Фонду: ПАТ «АЛЬФА БАНК»; ПАТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО»; ПАТ «КРЕДОБАНК»; ПАТ «ПУМБ»; ПАТ КБ «ПРАВЕКС-БАНК»; АТ «ТАСКОМБАНК».

Банк, що здійснює виплату коштів, визначається залежно від місця реєстрації проживання за паспортом, вказаному вкладниками під час укладання договору банківського вкладу/рахунку з ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ». Перелік банків наведено у таблиці.

21.11.2016 на офіційному сайті Фонду розміщено оголошення наступного змісту:

«Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у зв`язку із набранням чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг» (далі - Закон) прийнято рішення про формування переліку фізичних осіб, прирівняних до вкладників ПАТ «Банк Михайлівський» для включення їх до загального реєстру на виплати.

З 21 листопада 2016 р. уповноважена особа Фонду на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» розпочинає прийом та вивчення документів, зокрема договорів на предмет наявності норм, згідно з якими банк виступив повіреним за відповідним договором. Після перевірки поданих документів уповноваженою особою буде сформовано перелік фізичних осіб, яких прирівняно до вкладників ПАТ «Банк Михайлівський» і які мають право на відшкодування за рахунок коштів Фонду гарантування відповідно до Закону. Виплати за доповненим Загальним реєстром вкладників через банки-агенти розпочнуться не пізніше 20-го робочого дня після набрання чинності Закону.

Для включення до переліку фізичних осіб, прирівняних до вкладників ПАТ «Банк Михайлівський» до банку необхідно подати:

- заяву клієнта (встановленої форми) про прирівняння його до вкладника неплатоспроможного банку;

- оригінал або нотаріально посвідчену копію договору, укладеного з небанківською фінансовою установою через повіреного ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ»;

- копію паспорту або іншого документа, що посвідчує особу;

- копію документа, виданого контролюючим органом, що засвідчує реєстрацію особи у Державному реєстрі фізичних осіб-платників податків, або копію сторінки паспорта, у якому контролюючим органом зроблено відмітку про наявність права здійснювати будь-які платежі за серією та номером паспорта, завірені особистим підписом заявника.

Зазначені документи можна надати:

- особисто в Центр обслуговування клієнтів за адресою: вул. Прорізна, 11, м. Київ. Режим роботи: понеділок-п`ятниця з 08:00 до 20:00 без перерви на обід;

- засобами поштового зв`язку на адресу: вул. Прорізна, 8, м. Київ, 01601.»

Таким чином, зважаючи на викладене, а також беручи до уваги те, що ліквідація ПАТ «Банк Михайлівський» була загальновідомою у 2016 році, суд дійшов висновку, що позивач ще у 2016 року повинен був дізнатись про запровадження тимчасової адміністрації в ПАТ «Банк Михайлівський», яка була загальновідомою та звертися до уповноваженої особи у період з 15.07.2016 по 26.08.2016 щодо включення до переліку вкладників/рахунків, на яких поширюються гарантії Фонду задля відшкодування йому за рахунок коштів Фонду гарантування відповідно до Закону та, у разі відмови заявнику у включенні до переліку вкладників щодо відшкодування гарантованої суми, мав дізнатися про порушення своїх прав, що і зумовлювало початок перебігу строку звернення до суду.

Вказана позиція узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною в ухвалах від 04.07.2018 у справі № 826/12236/17 (провадження № К/9901/54391/18).

Однак, матеріали справи не містять жодних доказів звернення позивача у 2016 році до Уповноваженої особи щодо включення його до переліку вкладників на відшкодування коштів.

До суду з вказаним позовом позивач звернувся 09.12.2021, тобто через 5 років.

Посилання представника позивача на те, що бездіяльність є триваючою є безпідставними, оскільки відсутні будь-які докази звернення позивача до відповідачів у 2016 році щодо виплати йому коштів або включення до переліку вкладників, які мають право на відшкодування гарантованої суми вкладу, у зв`язку з чим, причини пропуску строку звернення до суду, які викладені у позовній заяві є неповажними, а відтак відсутні підстави для поновлення позивачу строку для звернення до суду з даним позовом.

Згідно з ч. 1 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Відтак позивачу слід зазначити інші підстави для поновлення строку, а також надати докази на підтвердження поважності причин такого пропуску суду.

Крім того, положеннями ст. 94 КАС України визначено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.

Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Аналогічні положення визначені Національним стандартом України «Вимоги до оформлювання документів» ДСТУ 4163:2020, що затверджений наказом Державного підприємства «Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації сертифікацій» від 01.07.2020 № 144.

Так, пункт 5.26 даного стандарту визначає, що відмітка про засвідчення копії документа складається з таких елементів: слів «Згідно з оригіналом» (без лапок), найменування посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її власного імені та прізвища, дати засвідчення копії.

Як видно з доданих до позовної заяви документів, останні не засвідчені належним чином у визначеному законодавством порядку.

Наведене вище свідчить про недотримання вимог Кодексу адміністративного судочинства України та є недоліками позовної заяви, що в свою чергу створює перешкоди для вирішення питання про наявність підстав для відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Враховуючи вищевикладене, позовна заява підлягає залишенню без руху із встановленням позивачу строку для усунення недоліків шляхом подання до суду (вул. Болбочана Петра, 8, корп. 1, блок А, м. Київ, 01051) протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху:

1) уточненої позовної заяви із зазначенням у позовній заяві адреси місця реєстрації, проживання чи перебування позивача;

2) оригіналу документу про сплату судового збору за звернення до суду у розмірі 908,00 грн.;

3) заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із цим позовом із обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду та доказів поважності причин його пропуску;

4) оригіналів або належним чином засвідчених копій доказів, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивача (питання засвідчення копій).

Керуючись статтями 160-162, 169, 241-243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя -

У Х В А Л И В:

1. Визнати неповажними причини пропуску строку звернення до суду з даним позовом.

2. Позовну заяву залишити без руху.

3. Встановити позивачу строк для усунення недоліків - протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

4. Попередити позивача про те, що у випадку неусунення недоліків позовної заяви позовна заява буде повернута йому відповідно до пункту 1 частини третьої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.

5. Копію ухвали невідкладно надіслати особі, що звернулась із позовною заявою.

6. Зважаючи на прийняття Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого Рішенням Вищої ради правосуддя 17 серпня 2021 року N 1845/0/15-21, зокрема:

особи, зазначені у п. 10 Положення в обов`язковому порядку реєструють свої офіційні електронні адреси (Електронний кабінет) в ЄСІТС (п. 8, п/п. 5.8);

особам, які зареєстрували Електронний кабінет, суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою (п. 17);

до початку функціонування всіх підсистем (модулів) ЄСІТС суд надсилає документи у справах або на офіційну електронну адресу або адресу електронної пошти, з якої надійшли до суду документи, засвідчені кваліфікованим електронним підписом (п. 59);

оскільки відповідно до п. 61 р. IV "Перехідні положення" Положення до забезпечення початку функціонування всіх підсистем (модулів) ЄСІТС справи розглядаються (формуються та зберігаються) в паперовій формі, а документи, що надійшли до суду в електронній формі роздруковуються за наявності такої можливості в суді, беручи до уваги те, що у суду відсутня можливість роздруківки таких документів, що є загальновідомим внаслідок неналежного фінансування, документи подаються до суду у паперовій формі.

Відповідно до положень ст. 169 та ч. 1 ст. 294 КАС України ухвала про залишення позову без руху не оскаржується.

Відповідно до ч. 2 ст. 256 КАС України ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Суддя О.А. Кармазін