Рішення № 101991658, 08.12.2021, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 грудня 2021 року Чернігів Справа № 620/6528/21

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Заяць О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Чернігівській області про визнання протиправною та скасування постанови,

У С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Управління Держпраці у Чернігівській області про визнання протиправною та скасування постанови Управління Держпраці у Чернігівській області про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення № 25-17-013/0708/14 від 28 січня 2021 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що інспекційне відвідування було проведено з порушенням законодавства та прав позивача, що призвело до протиправного притягнення до відповідальності з накладенням штрафу. Позивач вказує, що ним не було вчинено порушення законодавства про працю - допуск працівника до виконання трудових обов`язків без укладання трудового договору, а тому відсутні підстави для винесення постанови про накладення на позивача штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення № 25-17-013/0708/14 від 28 січня 2021 року, як вчиненого повторно протягом двох років з дня виявлення порушення.

Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду від 22.06.2021 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Ухвалою суду від 13.09.2021 задоволено клопотання Управління Держпраці у Чернігівській області та фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Продовжено строк підготовчого провадження по справі на тридцять днів. Розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою судді від 13.10.2021 підготовче провадження у справі закрито та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

Відповідач подав відзив на позов, в якому просить відмовити позивачу у задоволенні позову, посилаючись на необґрунтованість позовних вимог. Вказує, що на підставі абзацу 2 частини 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України за фактичний допуск найманого працівника до роботи без укладення трудового договору, вчиненого повторно протягом двох років з дня виявлення порушення, 28 січня 2021 року заступником начальника Управління Держпраці у Чернігівській області Хоменко І.І. винесено постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення № 25-17-013/0708/14 на ФОП ОСОБА_1 у розмірі 150000 грн.

У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні.

Відповідач заперечував щодо позову та просив відмовити у їх задоволенні.

Вислухавши доводи та пояснення учасників справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Відповідно до наказу Управління Держпраці у Чернігівській області від 09.12.2020 № 968 начальником відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Управління Держпраці у Чернігівській області Луцишиною В.М. та начальником Управління Глущенком М.П. прийнято рішення від 09.12.2020 № 1335 про проведення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 щодо додержання законодавства про працю в частині використання найманої праці без належного оформлення трудових відносин

Головним державним інспектором відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Величко Мариною Сергіївною на підставі наказу видано направлення на проведення контрольного заходу від 09.12.2020 № 932 щодо проведення інспекційного відвідування позивача у період з 09 грудня по 15 грудня 2021 року.

Згідно з актом від 13.03.2020 № 25-17-013/0247 в період з 12.03.2021 по 13.03.2021 проводилось інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_1 , за результатом якого були встановлені порушення ч. 3 ст. 24 КЗпП України.

На підставі абзацу 3 частини 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України за фактичний допуск найманого працівника до роботи без укладення трудового договору (ч. 3 ст. 24 Кодексу законів про працю України), вчиненого повторно протягом двох років з дня виявлення порушення, 28 січня 2021 року заступником начальника Управління Держпраці у Чернігівській області Хоменко І.І. винесено постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення № 25-17-013/0708/14 на ФОП ОСОБА_1 у розмірі 150000 грн.

Даючи правову оцінку обставинам справи, суд зважає на таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положення про Державну службу України з питань праці, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 96 (далі - Положення № 96).

Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб (пункт 1 Положення № 96).

Пунктом 2 Положення № 96 передбачено, що Держпраці у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.

Відповідно до пункту 7 Положення № 96 Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Відповідач, Управління Держпраці у Чернігівській області є суб`єктом владних повноважень - територіальним органом Державної служби України з питань праці, який забезпечує реалізацію державної політики з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю на території Чернігівської області.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської, діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначаються Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі - Закон № 877-V).

Так, згідно абзацу третього статті 1 Закону № 877-V заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.

Згідно частин четвертої та п`ятої статті 2 Закону № 877-V заходи контролю здійснюються, серед інших, органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

Такі особливості проведення заходів контролю, про які йде мова в частині четвертій статті 2 Закону № 877-V, в сфері законодавства про працю передбачені частиною першою статті 259 Кодексу законів про працю України, згідно якої державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (зокрема їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю, з урахуванням особливостей, визначених Конвенцією Міжнародної організації праці № 81, Конвенцією Міжнародної організації праці № 129 та Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" визначає Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 823, в редакції станом на час проведення контрольного заходу (далі - Порядок № 823).

Згідно з п. 2 Порядку № 823, заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю з питань виявлення неоформлених трудових відносин здійснюються у формі інспекційних відвідувань, що проводяться інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.

Заходи контролю за додержанням законодавства про працю здійснюються інспекторами праці виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, дотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин) (далі - виконавчі органи рад) у формі, визначеній абзацом першим цього пункту.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону № 877-V державний нагляд (контроль) здійснюється за місцем провадження господарської діяльності суб`єкта господарювання або його відокремлених підрозділів, або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених законом.

Інспекційні відвідування здійснюються, зокрема, рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань, прийняте за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту (підпункт 3 пункту 5 Порядку № 823).

Відповідно до п.п. 16, 17, 18 Порядку № 823 за результатами інспекційного відвідування складаються акт інспекційного відвідування і в разі виявлення порушень вимог законодавства про працю - припис щодо їх усунення та попередження про відповідальність за порушення законодавства про працю.

Акт складається в останній день інспекційного відвідування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та об`єктом відвідування або уповноваженою ним особою. Якщо об`єкт відвідування не погоджується з викладеною в акті інформацією, акт підписується із зауваженнями, які є його невід`ємною частиною.

Згідно пункту 23 Порядку № 823 у разі відмови об`єкта відвідування або уповноваженої ним особи від підписання або у разі неможливості особистого вручення акта та/або припису акт та припис складаються одночасно у трьох примірниках.

Два примірники акта та припису не пізніше ніж протягом наступного робочого дня надсилаються об`єкту відвідування за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, рекомендованим листом з описом документів у ньому та повідомленням про вручення. На примірнику акта та припису, що залишаються в інспектора праці, зазначаються реквізити поштового повідомлення, яке долучається до матеріалів інспекційного відвідування.

Об`єкт відвідування зобов`язаний повернути інспектору праці нарочно або поштовим відправленням з описом вкладення підписаний примірник акта та припису не пізніше ніж через три робочих дні з дати його отримання

Відповідно до положень частини 5 статті 50 Закону України «Про зайнятість населення» роботодавцям забороняється застосовувати працю громадян без належного оформлення трудових відносин, вчиняти дії, спрямовані на приховування трудових відносин.

Згідно ст. 21 КЗпП України, трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно із ч. 1 ст. 24 Кодексу законів про працю України трудовий договір укладається, як правило, у письмовій формі.

Додержання письмової форми є обов`язковим при укладенні трудового договору і фізичною особою (пункт 6 частини першої статті 24 КЗпП України).

Зазначена норма зобов`язує укладати трудові договори у письмовій формі між працівником та фізичною особою, роботодавцем.

Положеннями статті 24 Кодексу законів про працю України визначено, що працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до абз. 2, 3 ч. 2 ст. 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення, а до юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої - третьої груп, застосовується попередження.

Вчинення порушення, передбаченого абзацом другим цієї частини, повторно протягом двох років з дня виявлення порушення - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення.

Механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою ст. 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою ст. 53 Закону України «Про зайнятість населення» визначений Порядком № 509, із змінами.

Відповідно до пункту 2 Порядку № 509 штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, керівниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами третім - сьомим цього пункту), керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами четвертим - шостим цього пункту).

Справа про накладення штрафу (далі - справа) розглядається у 45-денний строк з дня, що настає за днем одержання уповноваженою посадовою особою документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, (п. 3 Порядку № 509).

Про дату одержання документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, уповноважена посадова особа письмово повідомляє суб`єкту господарювання та роботодавцю не пізніше ніж через п`ять днів після їх отримання рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

Щодо обставин проведеної перевірки слід вказати таке.

ФОП ОСОБА_1 з 22.06.2006 здійснює свою діяльність у виді роздрібної торгівлі з лотків і на ринках харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами за адресою: АДРЕСА_1 .

Як стверджує позивач, продавець ОСОБА_2 є її найманим працівником, про прийняття на роботу якої видано наказ та з якою оформлено трудовий договір 20 листопада 2020 року.

Позивач 18 грудня 2020 року дізнався, що в магазині де він здійснює підприємницьку діяльність, за адресою АДРЕСА_1 , 09 грудня 2020 року було здійснене інспекційне відвідування інспектором Управлінням Держпраці у Чернігівській області. Позивач вказав, що не був повідомлений про інспекційні відвідування, інспектором не було вручено направлень на проведення контрольного заходу та не пред`явлено службове посвідчення.

Продавець ОСОБА_2 повідомила ОСОБА_1 , що інспектор морально тиснув на неї і вимагав написати про те, що продавець працює у фізичної особи-підприємця без оформлення трудових відносин, у зв`язку з чим все написано під його диктовку, що, також, підтверджено свідком ОСОБА_2 у судовому засіданні.

Позивач на спростування викладеного в акті інспекційного відвідування та оскаржуваній постанові надав до суду копію наказу про прийняття ОСОБА_2 на роботу від 20.11.2020, копію трудового договору від 20.11.2020 та документів, що свідчать про офіційне працевлаштування ОСОБА_2 .

Викликана у судове засідання інспектор Величко Марина Сергіївна підтримала обставини, зазначені представником відповідача та вказала, що під час інспекційного відвідування не знайшла встановленого куточка споживача.

Позивач вважає, що винесення інспектором припису 13.03.2020 не є притягненням до відповідальності, з огляду на те, що під час інспекційного відвідування інспектором було здійснене інспекційне відвідування іншої фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 , яка є матір`ю позивача. Під час інспекційного відвідування інспектором було виявлено ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які є працівницями її матері ФОП ОСОБА_3 , що здійснює підприємницьку діяльність за адресою: АДРЕСА_2 , тобто за іншою адресою, ніж зареєстрована адреса здійснення підприємницької діяльності позивача відповідно до договору оренди, формою 20-ОПП.

На виконання вказаного припису, а саме у відповіді на припис від 30.04.2020 повідомлено, що ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , які знайдені під час перевірки ФОП позивача оформлені по трудовим договорам на ФОП ОСОБА_3 .

Дану обставину під час розгляду справи по суті у судовому засіданні підтвердила ОСОБА_2 та ОСОБА_5 .

Відповідальність на підставі абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України передбачена в разі вчинення порушення, передбаченого абзацом другим цієї частини, повторно протягом двох років з дня виявлення порушення.

Для притягнення суб`єкта господарювання до відповідальності, передбаченої ст. 265 КЗпП України, посадові особи уповноваженого органу повинні довести належними та допустимими доказами факт допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору.

Враховуючи вищевикладені обставини та норми чинного законодавства, відповідачем безпідставно притягнуто позивача до відповідальності за абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України у зв`язку із відсутністю порушення, вчиненого повторно протягом двох років з дня виявлення порушення.

За таких обставин, суд оцінивши докази, які є у справі, в їх сукупності приходить до висновку, що постанова про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення № 25-17-013/0708/14 від 28 січня 2021 року, винесена відповідачем не обґрунтовано, без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а отже є протиправною та підлягає скасуванню.

Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Таким чином, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог повністю.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно частин четвертої та п`ятої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

В силу частин шостої, сьомої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

За приписами частини дев`ятої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, пов`язаних із розглядом даної справи, у розмірі 20 000,00 грн суду було надано суду копії наступних документів: договір про надання правничої допомоги від 22.02.2021, розрахунок суми судових витрат від 23.09.2021, квитанцію до прибуткового касового ордеру від 22.02.2021 на суму 20 000,00 грн, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 26.01.2007, ордер на надання правової допомоги серії ЧН № 065130 від 23.09.2021.

Від відповідача клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу до суду не надходило.

Тому, враховуючи обставини даної справи, її складність, предмет та підстави позову, витрачений адвокатом час, суд дійшов висновку, що визначений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката у сумі 20 000,00 грн є таким, що відповідає критеріям розумності та співрозмірності і такі витрати мають характер необхідних.

Крім того, на користь позивача підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір у розмірі 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн 00 коп.

Керуючись ст. ст.139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Чернігівській області про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення № 25-17-013/0708/14 від 28 січня 2021 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Чернігівській області на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн 00 коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Чернігівській області на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000 (двадцять тисяч) грн 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Позивач: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Відповідач: Управління Держпраці у Чернігівській області, вул.П`ятницька, буд.39,м.Чернігів,14000, код ЄДРПОУ: 39779238.

Повний текст рішення суду виготовлено 17 грудня 2021 року.

Суддя О.В. Заяць