Рішення № 101991614, 15.12.2021, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 грудня 2021 р.м. ХерсонСправа № 540/5629/21 Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді: Кисильової О.Й.,

розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не зарахування (не включення) позивачу до стажу роботи на посаді суддів, який враховується при обчисленні розміру призначеного 19.02.2020 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, та до стажу роботи, який дає право на доплату за вислугу років, періоду проходження служби в Збройних Силах з 05.12.1957 по 04.07.1960 (2 роки 7 місяців), половини строку навчання в Харківському юридичному інституті з 01.09.1960 по 28.12.1964 (4 роки 3 місяці), роботу в органах прокуратури з 04.05.1964 по 03.05.1967 (3 роки);

- зобов`язати відповідача зарахувати (включити) ОСОБА_1 до стажу роботи на посаді судді, який дає право на доплату за вислугу років, період проходження служби в Збройних Силах з 05.12.1957 по 04.07.1960 (2 роки 7 місяців), половину строку навчання в Харківському юридичному інституті з 01.09.1960 по 28.12.1964 (4 роки 3 місяці), роботу в органах прокуратури з 04.05.1964 по 03.05.1967 (3 роки);

- зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 на підставі довідки Херсонського апеляційного суду від 26.02.2020 № 145/20 у розмірі 82% суддівської винагороди працюючого судді з урахуванням стажу судді 37 років 3 місяці 14 днів, починаючи з 19 лютого 2020 року, з урахуванням фактично виплачених сум.

Ухвалою від 29.09.2021 у справі відкрите спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін, на підставі ч. 5 ст. 262 КАС України.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що є суддею у відставці та з квітня 1997 року отримує щомісячне довічне грошове утримання у розмірі 82% грошового утримання працюючого судді, яке підлягає перерахунку у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Разом із тим, на виконання рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 28.10.2020 відповідач здійснив перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці, зменшивши, при цьому, розмір довічного грошового утримання ОСОБА_1 , який після перерахунку становить менше 82 % суддівської винагороди праючого судді. Позивач вважає, що відповідач протиправно зменшив розмір відсоткового значення призначеного йому грошового утримання, що свідчить про порушення його прав. Також, позивач зазначає, що відповідачем протиправно не враховано до стажу, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці календарний період служби в армії, половину строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі, робота в прокуратурі, чим грубо порушив приписи ст. ст. 22, 58, 126, 129-1 Конституції України, ст. 43 Закону України "Про статус суддів" № 2862-ХІІ від 15.12.1992, п. 3-1 Постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 № 865 "Про оплату праці та грошове щомісячне утримання суддів", п. 34 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII, тому позивач звернувся з даним позовом до суду за захистом своїх законних прав та інтересів. Із врахуванням викладеного, просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

29.10.2021 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому пенсійний орган просить відмовити у задоволенні позовних вимог, з посиланням на таке. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 01.01.2007 перебуває на обліку Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці. 01.01.2007 позивач звернувся до Управління із заявою про призначення щомісячного довічного грошового утримання. До заяви надав розрахунок стажу судді, який дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, згідно з яким його загальний стаж становить 33 роки 07 місяців 08 днів, з яких стаж на посаді судді - 29 років 7 місяців 22 дні. Разом із тим, на виконання рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 28.10.2020 (справа № 540/2426/20) Управлінням проведений перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з врахуванням підвищення "дітям війни" з 19.02.2020 та розмір якого після перерахунку склав 133711,59 грн, у тому числі: 133645,16 грн - щомісячне довічне грошового утримання судді у відставці (196537,00 грн х 68%); 66,43 грн - підвищення "дітям війни". Питання перерахунку раніше призначеного щомісячного грошового утримання суддів у відставці врегульовано ч. 4 ст. 142 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів", відповідно до якої у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Законом України № 2453-VІ розмір довічного грошового утримання судді у відставці визначався у відсотках (80% і більше), виходячи із суддівської винагороди працюючого судді, зокрема, з окладу у розмірі 15 мінімальних заробітних плат (з урахуванням рішення КСУ від 04.12.2018 № 11- р/2018). Натомість, чинним Законом передбачені інші розміри суддівської винагороди та розмір відсотків від неї, для нарахування щомісячного грошового утримання, а саме: ч. 3 ст. 142 Закону № 1402-VIII, - щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді. Із посиланням на викладене, відповідач стверджує про відсутність підстав для застосування розміру 82% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, оскільки з 18.02.2020, тобто з дня проголошення Рішення КСУ від 18.02.2020 № 2-р/2020, Закон України від 07.07.2010 № 2453 "Про судоустрій і статус суддів" в частині регулювання щомісячного грошового утримання, втратив чинність. Із наведених підстав, просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Таким чином, суд розглядає дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши надані сторонами докази, суд встановив наступне.

Указом Президента України "Про звільнення суддів" від 21.04.1997, відповідно до ч. 5 ст. 126 Констиції України та статей 15, 43 Закону України "Про статус суддів" заступник голови Херсонського обласного суду суддя Романенко Володимир Михайлович звільнений у зв`язку з поданням письмової заяви про відставку.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 01.01.2007 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Херсонській області та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці.

З 01.01.2007 ОСОБА_1 призначене щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 90 % суддівської винагороди, обчисленої відповідно до Закону України від 15.12.1992 № 2862-XII "Про статус суддів" (в редакції від 01.01.2007).

Згідно протоколу № 778 від 08.02.2007, наявного в матеріалах пенсійної справи ОСОБА_1 , загальний стаж роботи позивача складає 33 роки 7 місяців 10 днів, з яких стаж судді 30 років 11 місяців 9 днів, військова служба 2 роки 8 місяців, 1 день.

Натомість, відповідно до наявного в матеріалах пенсійної справи розрахунку стажу ОСОБА_1 на посаді судді (станом на 12.05.1997), який дає право на отриманння щомісячного довічного грошового утримання, виданого Апеляційним судом Херсонської області, до стажу роботи на посаді судді зараховані наступні періоди:

- служба в Радянській армії (з 12.12.1957 до 12.08.1960 - 2 роки 8 місяців);

- студент Харківського юридичного інституту (з 01.09.1960 до 28.12.1964 - 1 рік 3 місяці);

- суддя Херсонського обласного суду (з 20.09.1967 до 06.07.1982 - 14 років 9 місяців);

- заступник голови Херсонського обласного суду (06.07.1982 до 12.05.1997 - 14 років 10 місяців). Всього станом на 12.05.1997 загальний стаж становить 33 роки 7 місяців 8 днів.

26.02.2020 Херсонський апеляційний суд видав ОСОБА_1 довідку № 145/20 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Вказана довідка видана відповідно до Закону України " Про судоустрій і статус суддів" та рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 № 2-р/2020 про те, що станом на 18.02.2020 суддівська винагорода, яка враховується при призначенні/перерахунку його щомісячного довічного грошового утримання як судді у відставці складає 196537,00 грн, у тому числі: оклад - 115610,00 грн; доплата за вислугу років - 80927,00 грн.

Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 28.10.2020 у справі №540/2426/20, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19.03.2021, зокрема, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області здійснити ОСОБА_1 , як судді у відставці, перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно із довідкою Херсонського апеляційного суду від 26.02.2020 № 145/20, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020.

На виконання вказаного рішення, Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області з 19.02.2020 здійснило перерахунок щомісячного грошового утримання ОСОБА_1 , як судді у відставці, на підставі довідки Херсонського апеляційного суду від 26.02.2020 № 145/20 у розмірі 68 % грошової винагороди судді, працюючого на відповідній посаді, відповідно до якого розмір щомісячного грошового утримання склав 133645,16 грн.

Крім того, під час вищевказаного перерахунку пенсії позивача, пенсійний орган розрахував її розмір, виходячи із загального стажу роботи ОСОБА_1 на посаді судді - 29 років 07 місяців 22 дні (50% (20 років) + 18 % (9 років* 2%) = 68 %).

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо неврахування спірного стажу та зменшення розміру відсоткового значення пенсії від призначеного грошового утримання, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Таким чином, суд встановив, що позивач не погоджується із не зарахуванням до його стажу роботи наступних періодів: служба в Збройних Силах з 05.12.1957 до 04.07.1960 (2 роки 7 місяців), половину строку навчання в Харківському юридичному інституті з 01.09.1960 до 28.12.1964 (4 роки 3 місяці), роботу в органах прокуратури з 04.05.1964 до 03.05.1967 (3 роки), що вплинуло на відсоткове значення розміру грошового утримання судді.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступні обставини та приписи законодавства.

Відповідно до частини першої статті 126 Конституції України незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.

Згідно зі статтею 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Як зазначено вище, після прийняття Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 № 2-р/2020, пенсійний орган на підставі довідки Херсонського апеляційного суду від 26.02.2020 №145/20 та рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 28.10.2020 у справі № 580/2426/20, здійснив перерахунок ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з розміру 68 % суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

Спірні у цій справі відносини регулюються, зокрема, Законом України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII (далі-Закон № 1402-VIII), який визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.

Згідно з ч. 3 ст. 142 Закону № 1402-VI щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

Суд зазначає, що Конституційний Суд України у своїх рішеннях неодноразово розглядав питання пов`язані із гарантіями матеріального забезпечення діючих суддів та суддів у відставці.

Так, досліджуючи поняття "щомісячне довічне грошове утримання судді", Конституційний Суд України у мотивувальній частині рішення від 14.12.2011 № 18-рп/2011 вказав, що це утримання є самостійною гарантією незалежності судді та складовою його правового статусу. У цьому ж рішенні Конституційний Суд України також вказав про неможливість звуження змісту та об`єму гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення.

У Рішенні Конституційного Суду України вказано, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу.

Конституційний Суд України неодноразово висловлював правові позиції стосовно гарантій незалежності суддів, їх матеріального та соціального забезпечення у своїх рішеннях від 20.03.2002 № 5-рп/2002 (справа про пільги, компенсації та гарантії), від 01.12.2004 № 19-рп/2004 (справа про припинення дій чи обмеження пільг, компенсацій та гарантій), від 11.10.2005 № 8-рп/2005 (справа про пенсії та щомісячне довічне грошове утримання), від 18.06.2007 № 4-рп/2007 (справа про гарантії незалежності суддів), від 03.06.2013 № 3-рп/2013 (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці), а також у рішенні від 18.02.2020 № 2-р/2020.

Так, у рішенні Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020, яким були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, положення пункту 25 розділу ХІІ Прикінцеві та перехідних положень Закону №1402-VIII зі змінами, було зазначено, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом; такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці; право судді у відставці на пенсійне забезпечення або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості; щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу; конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя; конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв`язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання); статус судді та його елементи, зокрема матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя (абзаци п`ятий, шостий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 3 червня 2013 року № 3-рп/2013).

Визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом.

Такими гарантіями є надання суддям за рахунок держави матеріального забезпечення, зокрема суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, розмір якого повністю залежить від суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

Таким чином, конституційний статус судді зумовлює обов`язок держави гарантувати достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв`язку з досягненням пенсійного віку чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці - щомісячне довічне грошове утримання.

Відтак, правильність обчислення стажу роботи на посаді судді безпосередньо впливає на розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, що є однією з головних гарантій незалежності судді, передбачених Конституцією та законами України, а також міжнародними актами.

За правилами ч. 3 ст. 142 Закону № 1402-VI щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

Статтею 137 Закону України № 1402-VIII передбачено, що до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді:

1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України;

2) члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;

3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.

Також, до стажу роботи на посаді судді зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.

Разом з цим, відповідно до абзацу четвертого пункту 34 Розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402-VIII судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).

Обмежень щодо дії цього пункту в часі Законом не встановлено.

На час обрання ОСОБА_1 суддею Херсонського обласного суду - 20.09.1967 діяв Закон СРСР "Про судоустрій Союзу РСР, союзних і автономних республік" від 16.08.1938, пізніше діяв Закон СРСР від 04.08.1989 № 328-І " Про статус суддів в СРСР", однак, суд зауважує, що вказані Закони не передбачали права судді на відставку та відповідно не регламентували питання обчислення стажу, який дає право на таку відставку.

Під час суддівської діяльності ОСОБА_1 набрав чинності Закон України від 15.12.1992 № 2862-ХІІ "Про статус суддів" та вступив у дію Указ Президента України від 10.07.1995 № 584/95 " Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів".

Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 43 Закону України від 15.12.1992 № 2862-ХІІ "Про статус суддів" до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов`язаних із керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.

Згідно з абз. 2 ст. 1 Указу Президента України від 10.07.1995 № 584/95 "Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів" до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.

Отже, на час звільнення позивача у відставку - 12.05.1997 діяло законодавство, яке передбачало, що до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується також половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.

Відтак, суд вважає, що до загального стажу роботи позивача, який дає право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання належить враховувати, крім роботи на посаді судді, службу в Радянській армії з 12.12.1957 до 12.08.1960 - 2 роки 8 місяців.

Щодо вимоги позивача про зарахування періоду навчання у юридичному вузі з 01.09.1960 до 28.12.1964 до загального стажу роботи позивача, який дає право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, суд, враховуючи приписи ст. 1 Указу Президента України від 10.07.1995 № 584/95 та надану позивачем копію диплому серії НОМЕР_1 , виданого Харківським юридичним інститутом 28.12.1964, реєстраційний № 188, дійшов висновку про зарахування ОСОБА_1 половини строку навчання, тобто 2 роки, до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання.

За таких обставин, суд вважає протиправними дії відповідача щодо не включення до відповідного стажу роботи позивача на посаді судді, що дає право на відставку половини строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі та періоду проходження строкової військової служби і врахування відповідачем при перерахунку пенсії для встановлення (визначення) розміру щомісячного довічного грошового утримання лише періоду роботи на посаді судді, що узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 13.02.2020 у справі № 592/5433/17, від 24.03.2020 у справі №559/512/17, від 14.05.2021 у справі №414/529/17.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 5 ст. 242 КАС України).

Щодо вимоги позивача про зарахування періоду роботи на посаді помічника прокурора Великоолександрівського району Прокуратури Херсонської області з 04.05.1964 по 03.05.1967 (3 роки), суд зазначає таке.

Як зазначено вище, за правилами п. 2 ч. 4 ст. 43 Закону України від 15.12.1992 №2862-ХІІ, що діяла на час подання позивачем заяви про відставку, до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується зокрема, стаж роботи на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.

Таким чином, на час звільнення позивача у відставку - 12.05.1997 діяло законодавство, яке передбачало, що до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується також стаж роботи посадах прокурорів.

Разом із тим, слід врахували, що відповідно до роз`яснення поняття "прокурор", яке міститься в ст. 56 Закону України "Про прокуратуру" № 1789-XII (в редакції, чинній на час відставки судді - 1997 рік) під поняттям "прокурор" у статті 8, частині четвертій статті 9, частинах першій, другій, третій статті 12, частині першій статті 20, статтях 34, 35, 36, 44, 45, частинах першій, четвертій і шостій статті 46, частині першій статті 46-1, частині першій статті 47, статтях 48, 49, 50, 50-1, частині п`ятій статті 52 і статті 55 цього Закону слід розуміти: Генеральний прокурор України та його заступники, підпорядковані прокурори та їх заступники, старші помічники і помічники прокурора, начальники управлінь і відділів, їх заступники, старші прокурори і прокурори управлінь і відділів, які діють у межах своєї компетенції.

Отже, в аспекті спірних правовідносин суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що за змістом ст. 43 Закону № 2862-ХІІ до стажу роботи, що дає право на відставку судді, крім роботи на посадах суддів судів України, зараховується також період роботи саме на посадах прокурорів і слідчих.

Оскільки посада "помічник прокурора" охоплюється поняттям "прокурор", та враховуючи його визначення, яке міститься у ст. 56 Закону № 1789-XII, суд вважає, що у відповідача відсутні законні підстави не зараховувати період роботи позивача на посаді помічника прокуратури до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання.

Як вбачається з наданої позивачем трудової книжки від 04.05.1964, ОСОБА_1 з 04.05.1964 призначений на посаду помічника прокурора Великоолександрівського району (Прокуратура Херсонської області) з якої звільнений 03.05.1967 (а. с. 3).

За таких обставин, до загального стажу роботи позивача, який дає право на відставку належить враховувати роботу на посаді виконуючого обов`язки помічника прокурора - 3 роки.

Вказаний висновок узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 20.11.2019 у справі № 308/5911/17.

Таким чином, невключення відповідачем до відповідного стажу роботи на посаді судді, зокрема, роботу позивача на посаді помічника прокурора у період з 04.05.1964 до 03.05.1967 суд вважає неправомірним, відтак задовольняє позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині.

Зважаючи на викладене вище, суд дійшов висновку, що стаж роботи позивача, який дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, складає років 37 років 3 місяці (29 років 7 місяців на посаді судді + 2 роки 8 місяців служба в армії + 2 роки - половина строку навчання в інституті + 3 роки робота на посаді прокурора), у зв`язку із чим розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 повинен становити 84 відсотки (50% за 20 років + 34 % за 17 років).

Натомість відповідач, не врахувавши позивачу у стаж роботи, який дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, половини строку навчання в інституті, службу в армії та роботу на посаді прокурора діяв протиправно, позбавляючи тим самим права ОСОБА_1 на отримання належного розміру пенсії судді у відставці.

Варто також відмітити, що у даній справі суд не розглядає саме спірні правовідносини у розрізі належного обрахування пенсійним органом розміру пенсії позивача, що має становити 84 відсотки винагороди працюючого судді, лише констатує такий наслідок під час зарахування до стажу судді спірних періодів.

Суд зазначає, що на час звільнення позивача з посади діяв Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 15.12.1992 № 2862-ХІІ.

Разом з тим, суд зауважує, що при здійсненні перерахунку довічного грошового утримання позивача, ГУ ПФУ має діяти послідовно, а тому прийнявши рішення про здійснення перерахунку з застосуванням алгоритму, передбаченим новим законом - Законом № 1402-VIII, відповідач має застосовувати закон в комплексі, а не окремі його частини, враховуючи також позиції Верховного Суду. Тому, здійснивши переоцінку набутого позивачем стажу, відповідач мав керуватись, у тому числі нормами, що були прийняті після виходу позивача у відставку та є актуальними станом на дату перерахунку пенсії, зокрема, абз. 4 пункту 34 розділу XII Закону № 1402-VIII.

Беручи до уваги наведене вище, суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача щодо перерахунку пенсії ОСОБА_1 без урахування до стажу роботи судді, що дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання, періоду строкової військової служби з 12.12.1957 до 12.08.1960, половини строку навчання в Харківському юридичному інституті з 01.09.1960 до 28.12.1964 та періоду роботи в органах прокурори з 04.05.1964 до 03.05.1967.

Відтак, порушене право позивав на отримання належного розміру пенсії як судді у відставці підлягає захисту шляхом зарахування ОСОБА_1 до стажу роботи судді, що дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання, періоду проходження строкової військової служби з 12.12.1957 до 12.08.1960, половини строку навчання в Харківському юридичному інституті з 01.09.1960 до 28.12.1964 та періоду роботи в органах прокурори з 04.05.1964 до 03.05.1967 та здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням зазначеного періоду у розмірі 84 % від суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, на підставі довідки Херсонського апеляційного суду від 26.02.2020 № 145/20, починаючи з 19.02.2020, з урахуванням фактично виплачених сум.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Розподіл судових витрат суд здійснює за правилами статті 139 КАС України.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області щодо перерахунку пенсії ОСОБА_1 без урахування до стажу роботи судді, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, періоду проходження строкової військової служби з 12.12.1957 до 12.08.1960, половини строку навчання в Харківському юридичному інституті з 01.09.1960 до 28.12.1964 та періоду роботи в органах прокурори з 04.05.1964 до 03.05.1967.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (код ЄДРПОУ 21295057; 73005, м. Херсон, вул. 28 Армії, 6) зарахувати судді у відставці ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_2 ; АДРЕСА_1 ) до стажу роботи судді, що дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання, періоду проходження строкової військової служби з 12.12.1957 до 12.08.1960, половини строку навчання в Харківському юридичному інституті з 01.09.1960 до 28.12.1964 та періоду роботи в органах прокурори з 04.05.1964 до 03.05.1967.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_2 ; АДРЕСА_1 ) у розмірі 84 % від суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, на підставі довідки Херсонського апеляційного суду від 26.02.2020 № 145/20, починаючи з 19.02.2020, з урахуванням фактично виплачених сум.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (код ЄДРПОУ 21295057; 73005, м. Херсон, вул. 28 Армії, 6) на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_2 ; АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1618 (одна тисяча шістсот вісімнадцять) грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя О.Й. Кисильова

кат. 112010201