Рішення № 101991564, 17.12.2021, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 грудня 2021 року Справа №480/9756/21

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді ГелетаС.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику осіб в приміщенні суду в м.Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення № 959230808532 від 28 квітня 2021 року Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про перерахунок позивачу, ОСОБА_1 , щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, а також визнати протиправним дії даного суб`єкта владних повноважень, що полягали у неналежному розгляді письмових заяв від 12 квітня та 22 червня 2021 року з цього ж питання і наданні письмових відповідей № 1800-0202-8/23220 від 11 травня 2021 року та №5212-5640/Б-02/8-1800/21 від 21 липня 2021 року, які не відповідали чинному законодавству, чим було порушено права і законні інтереси.

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області на підставі положень частин 3, 4 статті 142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 року №1402-У111 з урахуванням положень раніше прийнятих Законів України, а саме статті 43 Закону "Про статус суддів" від 15 грудня 1992 року №2862-Х11, статті 8 Закону "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2012-Х11, статті 2 Закону "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25 березня 1992 року №2232-Х11, статей 109, 131, 138 і пункту 11 розділу XII "Перехідні положення" Закону "Про судоустрій і статус суддів" від 7 червня 2010 року №2452 - VІ, статей 116, 137, 142 цього ж Закону №2453 в редакції Закону "Про судоустрій і статус суддів" від 12 лютого 2015 року №192-V111, а також статті 1 Указу Президента України "Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів" від 10 липня 1995 року №584/95 прийняти законне рішення, яким згідно довідки Сумського апеляційного суду від 5 березня 2020 року №71 здійснити позивачу перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 70% від суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, з зарахуванням при цьому та врахуванням загального стажу роботи позивача на посаді судді тривалістю 30 років 04 місяці 10 днів та виплату в подальшому щомісячного довічного грошового утримання на таких умовах,

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області після проведення такого перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання також здійснити позивачу перерахунок та виплату заборгованості недоплачених сум щомісячного довічного грошового утримання за весь період, починаючи з 19.02.2020 року з урахуванням фактично виплачених сум.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що звільнився у відставку з посади судді апеляційного суду Сумської області, йому призначено довічне грошове утримання у розмірі 90 % грошового утримання судді, працюючого на відповідній посаді. У зв`язку зі зміною розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді позивач звернувся до відповідача з заявою про перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці, до якої надав всі необхідні документи з довідкою про суддівську винагороду, однак під час перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно із довідкою ТУ ДСА України в Сумській області ГУ ПФУ в Сумській області позивачу проведений перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 52 % від суддівської винагороди, який працює на відповідній посаді з урахуванням фактично виплачених сум.

Ухвалою суду провадження у справі відкрито в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Відповідач у відзиві на позов просить відмовити в задоволенні позовних вимог, зазначає, що стаж позивача був визначений враховуючи період роботи на посаді судді. Свої дії щодо здійснення перерахунку вважає правомірними та обґрунтованими.

Позивач у відповіді на відзив вимоги підтримав в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд зазначає наступне.

Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 є суддею у відставці апеляційного суду Сумської області. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 22.02.2021 у справі № 480/9013/20 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання неправомірними дій та рішення, зобов`язання вчинити дії задоволено. Скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 17.03.2020 № 959230808532 про відмову в проведенні перерахунку ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Сумського апеляційного суду від 05.03.2020 № 71, а також зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, починаючи з 19.02.2020 згідно з довідкою Сумського апеляційного суду від 05.03.2020 № 71, з урахуванням раніше проведених виплат.

На звернення позивача щодо перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, ГУ ПФУ в Сумській області позивача повідомило, що на виконання рішення суду від 22.02.2021 по справі № 480/9013/20 розмір з дня перерахунку довічного грошового утримання становить 108210,96 грн. Таким чином, позивачу проведений перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на виконання судового рішення по справі № 480/9013/20 у розмірі 52 % від суддівської винагороди, який працює на відповідній посаді, що підтверджується відповідним протоколом про перерахунок пенсії.

Позивач не погоджується із визначеним відсотком такої виплати, враховуючи те, що виплати повинні бути проведені із розрахунку 70% від суддівської винагороди, який працює на відповідній посаді.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами статей 21, 22 Конституції України права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Статтею 64 Конституції України гарантовано, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Згідно з ч.1 ст.126 Конституції України незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.

Законом України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VІІІ (далі по тексту - Закон № 1402-VІІІ) визначені організаційні засади діяльності судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.

Відповідно до п.2 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII визнано таким, що втратив чинність з дня набрання чинності цим Законом, Закон України від 07.07.2010 №2453-VI "Про судоустрій і статус суддів", крім положень, зазначених у пунктах 7, 23, 25, 36 цього розділу.

За приписами ч.1 ст.142 Закону №1402-VІІІ судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку:

1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року;

2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.

При цьому, суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (ч.2 ст.142 Закону №1402-VІІІ).

Відповідно до частин 3-5 ст.142 Закону №1402-VІІІ щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

У разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.

Разом з цим, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону №1402-VIII були передбачені певні особливості визначення розміру суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.

Так, пунктом 22 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII було визначено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.

Судді, які на день набрання чинності цим Законом пройшли кваліфікаційне оцінювання та підтвердили свою здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, до 01.01.2017 отримують суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів".

До проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" (пункт 23 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII).

Проте, Законом України від 16.10.2019 №193-IX "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування", який набрав чинності 07.11.2019, було виключено зазначені вище пункти 22, 23 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII.

Відповідно до пункту 24 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII розмір посадового окладу судді, крім зазначеного у пункті 23 цього розділу, становить з 1 січня 2020 року:

а) для судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;

б) для судді апеляційного суду та вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

В той же час, згідно з пунктом 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді), або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.

В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів". За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.

Однак, рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 №2-р/2020 були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 25 розділу ХІІ Прикінцеві та перехідних положень Закону №1402-VIII зі змінами.

Конституційний Суд України у мотивувальній частині свого рішення зазначив, що довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує діючий суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності. Запровадження згідно із положеннями пункту 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402 різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку, суперечить положенням частини першої статті 126 Основного Закону України щодо гарантування незалежності суддів Конституцією і законами України.

Сумським окружним адміністративним судом у справі № 480/9013/20 було встановлено, що з 05.03.2020 згідно з довідкою Сумського апеляційного суду від 05.03.2020 № 71 у позивача виникло право (підстава) на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді відповідно до Закону №1402-VIII.

Відповідно до ч. 3 ст. 142 Закону № 1402-VІІІ щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

З 18.02.2020 року з моменту проголошення Рішення КСУ №2-р/2020 від 18.02.2020 року, Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 року № 2453-VI в частині регулювання щомісячного грошового утримання, втратив чинність.

Діючим Законом, передбачені інші розміри суддівської винагороди та розмір відсотків від неї, для нарахування щомісячного довічного грошового утримання.

Суд не погоджується із визначенням позивачу розміру суддівської винагороди та розміру відсотків від неї, для нарахування щомісячного довічного грошового утримання, виходячи із наступного.

Відповідно до п.34 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402 -VIII, судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).

Абзацом 2 ч. 4 ст. 43 Закону «Про статус суддів» від 15.12.1992 року №2862-XII у редакції чинній на час призначення позивача на посаду судді (далі - Закон №2862-XII,) передбачено , що до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов`язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.

Суд бере до уваги, що Закон України «Про судоустрій і статус суддів» №2453-VI від 07.07.2010 (далі Закон №2453-VI), який було прийнято та який діяв на час роботи позивача суддею, також містить бланкетну норму стосовно визначення стажу роботи на посаді судді.

Відповідно до п.11 Перехідних положень Закону №2453-VI судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.

Статтею 58 Конституції України закріплено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно з вимогами статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Відповідно до частини шостої статті47 та пункту 8 частини четвертої статті 48 Закону №2453-VI незалежність судді забезпечується належним матеріальним та соціальним забезпеченням судді; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України гарантій незалежності судді.

Частиною першою статті 126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.

Як зазначив Конституційний Суд України у своєму рішенні від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005 право судді, який перебуває у відставці, на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності працюючих суддів. Щомісячне довічне грошове утримання - це особлива форма соціального забезпечення суддів, зміст якої полягає у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що слугує забезпеченню їх належного матеріального утримання, в тому числі після звільнення від виконання обов`язків судді. Надання судді матеріального захисту є гарантією забезпечення його незалежності. Разом з тим, будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя.

Крім того, Конституційний Суд України у мотивувальній частині Рішення від 14 грудня 2011 року № 18-рп/2011 вказав на неможливість звуження змісту та об`єму гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення.

До цього Конституційний Суд України неодноразово висловлював аналогічні правові позиції у відношенні гарантій незалежності суддів, їх матеріального та соціального забезпечення у рішеннях, а саме: від 24 червня 1999 року № 6-рп/99, від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 (справа про пільги, компенсації та гарантії), від 1 грудня 2004 року № 19-рп/2004 (справа про припинення дій чи обмеження пільг, компенсацій та гарантій), від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 (справа про пенсії та щомісячне довічне грошове утримання), від 18 червня 2007 року № 4-рп/2007 (справа про гарантії незалежності суддів); рішення № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року.

Також, в рішенні Конституційного Суду України від 03 червня 2013 року № 3-рп/2013 (у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 2, абз. 2 розділу 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) зазначено, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо).

Відповідно до пункту 11 Основних принципів незалежності судових органів (схвалені резолюціями 40/32 та 40/146 Генеральної Асамблеї ООН від 29 листопада та 13 грудня 1985 року) термін повноважень суддів, їх незалежність, безпека, відповідна винагорода, умови служби, пенсії і вік виходу на пенсію повинні належним чином гарантуватися законом.

Вищенаведене узгоджується з положеннями Європейської хартії про закон «Про статус суддів» від 10 липня 1998 року, згідно яких рівень винагороди суддям за виконання ними своїх професійних обов`язків має бути таким, щоб захистити їх від тиску, що може спричинити вплив на їхні рішення або взагалі поведінку суддів і таким чином вплинути на їхню незалежність та неупередженість (пункт 6.1); статус забезпечує судді, який досяг передбаченого законом віку для виходу у відставку із посади судді і який здійснював повноваження судді протягом певного строку, право на отримання виплат, рівень яких має бути якомога ближчим до рівня його останньої заробітної плати на посаді судді (пункт 6.4).

Так, згідно із пунктом 54 Рекомендації CM/Rес (2010)12) від 17 листопада 2010 року Комітету Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов`язки - «оплата праці суддів повинна відповідати їх професії та виконуваним обов`язкам, а також бути достатньою, щоб захистити їх від дії стимулів, через які можна впливати на їхні рішення. Мають існувати гарантії збереження належної оплати праці на випадок хвороби, відпустки по догляду за дитиною, а також гарантії виплат у зв`язку з виходом на пенсію, які мають відповідати попередньому рівню оплати їх праці».

Виходячи з наведеного, конституційний статус судді зумовлює обов`язок держави гарантувати достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв`язку з досягненням пенсійного віку чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці - щомісячне довічне грошове утримання. Статус судді та його елементи, зокрема, матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а виступає засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя.

Як зазначено вище, відповідно до абз.2 ч.4 ст.43 Закону «Про статус суддів» від 15.12.1992 року №2862-XII до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, зараховується також час роботи на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років. Згідно із статтею 1 Указу Президента України від 10 липня 1995 року №584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів» (стаття втратила чинність 20 березня 2008 року), чинної на час набуття позивачем стажу роботи безпосередньо на посаді судді 10 років (стаж роботи на посаді судді 10 років позивач набув станом на 11.01.2004), до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.

На дату набрання чинності Законом №2453-VІ (30 липня 2010 року) діяла постанова Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 року №865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів», зокрема, згідно з абзацом 2 пункту 3-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року №865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» (яка діяла одночасно із Законом № 2862-ХІІ; втратила чинність 01 січня 2012 року), доповненим згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11 червня 2008 року № 545, до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.

Отже, станом на час дії указаних нормативно-правових актів позивач вже мав стаж роботи на посаді судді більше 10 років.

З огляду на викладене, суд доходить висновку про протиправність дій відповідача щодо незарахування до стажу роботи позивача періоду проходження строкової військової служби в період з 14.11.1968 по 06.11.1970, і роботу на прокурорських посадах, а саме помічника прокурора, заступника прокурора Ковпаківського району м.Суми, з 05.04.1976 по 01.12.1981, прокурора відділу по нагляду за виконанням законів в господарській діяльності прокуратури Сумської області з 24.07.1990 по 21.10.1991, періоди роботи яких зазначено в трудовій книжці позивача.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.04.2019 у справі №766/14821/16-а, від 31.10.2019 у справі №766/17221/16-а, від 07.11.2019 у справі №727/4435/17.

Відповідно до вимог ч. 1ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

У силу вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином із врахуванням стажу роботи на посаді судді, служби в Радянській Армії, роботи на посадах прокурора, з урахуванням викладеного, загальний стаж роботи позивача, що дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, становить повних 30 років.

Так, зі змісту протоколу перерахунку вбачається, що основний розмір довічного утримання позивача після перерахунку складає 52 %, а повинен складати 70 % (50+ 2%х10 роки) суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді з урахуванням вимог ч. 3 ст.142 Закону № 1402 .

Відповідно до ч. 2 ст. 19, ст. 22 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На думку суду, зменшення відсотку основного розміру довічного утримання позивача було здійснено не у спосіб, передбачений Конституцією України та Закону № 1402 -VIII, а в контексті положень статті 1 Першого протоколу до Конвенції відбулося втручання у право власності позивача, і таке втручання не було законним.

В пунктах 21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" від 01.06.2006, Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності (cf.,. A. v., рішення від 20.11.1995 року, серія А, № 332, с. 21, п. 31). Аналогічна правова позиція щодо права власності особи сформульована Європейським судом з прав людини і в справі Стретч проти Сполучного Королівства (Stretch -, № 44277/98, рішення від 24.04.2003).

Отже, в розумінні статті 1 Першого Протоколу до Конвенції, позивач, отримуючи пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", у зв`язку з прийнятим рішенням пенсійного органу про її призначення мав законні сподівання на отримання пенсії без будь-яких обмежень.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема у справах "Жовнер проти України" від 29 червня 2004 року, "Меллахер та інші проти Австрії" від 19 грудня 1998 року та "Пайн Велі Девелопмент Лтд" та інші проти Ірландії" від 23 жовтня 1991 року, визначив, що під поняттям "майно" розуміється не лише майно, яке належить особі на праві власності згідно із законодавством країни, в якій виник спір, а також під даним поняттям можуть бути прибутки, що випливають з власності, кошти, належні заявникам на підставі судових рішень, "активи", які можуть виникнути, "правомірні очікування"/"законні сподівання" особи. При цьому, у змісті рішення у справі "Пайн Велі Девелопмент Лтд" та інші проти Ірландії" від 23 жовтня 1991 року Європейський суд з прав людини зазначив, що "правомірні очікування" виникають у особи, якщо нею було дотримано всіх вимог законодавства для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, а тому вона мала усі підстави вважати, що таке рішення є дійсним та розраховувати на певний стан речей.

Суд зазначає, що невизначеністю та зміною своєї позиції щодо наявності певного стажу судді відповідачем було порушено принцип юридичної визначеності, як складової частини поняття верховенства права.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Обираючи належний засіб відновлення порушеного права позивача, суд виходить із того, що такий спосіб відновлення має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Верховний Суд неодноразово у своїх постановах від 22 листопада 2018 року у справі № 9901/805/18 від 02 квітня 2019 року у справі №607/8578/17, від 13 лютого 2020 року у справі №592/5433/17, від 06 березня 2018 року у справі №308/6953/17, від 19 червня 2018 року у справі №243/4458/17, від 05 грудня 2019 року у справі №592/2737/17,від 20 лютого 2018 року у справі №П/9901/382/18, від 01 жовтня 2018 року у справі №541/503/17, від 28 листопада 2019 року у справі №428/3117/17 робив висновки про те, що ефективним способом захисту прав судді у відставці, яким органи Пенсійного фонду України призначають щомісячне довічне грошове утримання у меншому розмірі, ніж того вимагає Закон України «Про судоустрій і статус суддів», є зобов`язання органів Пенсійного фонду України призначити та виплачувати суддям у відставці таке утримання у розмірі, визначеним вказаним законом.

При цьому слід зазначити, що питання розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці імперативно вирішено у частинах другій та третій статті 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а тому це питання не відноситься до дискреційних повноважень органів Пенсійного фонду України, тобто не залежать від їх розсуду при виборі будь-яких правомірних варіантів дій.

Єдиним нормативним документом, який регламентує діяльність органів Пенсійного фонду України щодо подання та розгляду суддею у відставці заяви про призначення або перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є Порядок подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затверджений Постановою правління Пенсійного фонду України 25.01.2008 №3-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 20.03.2017 № 5-1).

Разом з тим, цей порядок, як підзаконний нормативний акт, не наділяє органи Пенсійного фонду України правом дискреційних повноважень (на свій розсуд) при визначенні розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.

Зазначені нормативно-правові акти регулюють діяльність органів Пенсійного фонду України щодо призначення, перерахунку та виплати щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці, а саме ст. 142 Закону України «Про судоустрій і статус судців» та Порядок подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затверджений Постановою правління Пенсійного фонду України 25.01.2008 №3-1 .

При цьому жоден з цих двох нормативних актів не наділяє органи Пенсійного фонду України правом зараховувати певні періоди роботи та навчання до стажу роботи судді або правом на свій власний розсуд визначати розмір довічного утримання.

Право зараховувати певні періоди роботи та навчання до стажу роботи судді належить Вищій раді правосудця під час прийняття рішення про звільнення судді у зв`язку з поданням заяви про відставку та суду, в якому працював суддя, під час видачі розрахунку стажу судці, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судці у відставці (додаток 4 до Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України). Такий особливий порядок відносно суддів відрізняється від передбачених Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» прав органів Пенсійного фонду по обчисленню страхового стажу (частина друга статті 24) та визначенню розміру пенсій (стаття 27, тощо).

Враховуючи, що відповідачем вчинено дії, які порушили права позивача, а також те, що відповідач, здійснюючи виплату пенсії позивачу суддівської винагороди, не дотримався вимог Закону № 1402 -VIII такі дії не можуть відповідати приписам ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому належним способом захисту прав позивача є визнання дій ГУ ПФУ в Сумській області щодо зменшення розміру відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 70% до 52% при проведенні перерахунку раніше нарахованої пенсії позивача протиправними.

Також суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та із врахуванням ст. 9 КАС України зобов`язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Сумській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи на посаді судді період проходження строкової служби з 14.11.1968 по 06.11.1970, і роботу на посадах помічника прокурора та прокурора в період з 04.05.1976 по 01.12.1981, з 24.07.1990 по 21.10.1991.

У зв`язку з чим, із врахуванням ст. 9 КАС України, підлягають задоволенню позовні вимоги позивача про зобов`язання ГУ ПФУ в Сумській області здійснити позивачу, як судді у відставці, перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судці у відставці з розрахунку 70 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 05.03.2020.

Зазначений висновок суду узгоджується із правовою позицією Другого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2021 по справі №520/13468/2020.

Стосовно вимог позивача щодо визнання протиправним та скасувати рішення № 959230808532 від 28 квітня 2021 року Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про перерахунок позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці суд відмовляє в їх задоволенні, з огляду на те, що таке рішення прийнято на виконання судового рішення від 22.02.2021 по справі №480/3013/20. Разом із тим, відповідачем було здійснено такі виплати їх зменшенням розміру суддівської винагороди та розміру відсотків від неї для нарахування щомісячного довічного грошового утримання, при цьому належним способом захисту, необхідним для поновлення прав є зобов`язання здійснити відповідний перерахунок із застосуванням вірного відсотку, а не скасування рішення, на підставі якого позивачу було здійснено відповідний перерахунок та виплачено суму коштів.

Стосовно позовних вимог щодо визнання протиправним дії відповідача, що полягали у неналежному розгляді письмових заяв від 12 квітня та 22 червня 2021 року з цього ж питання і наданні письмових відповідей № 1800-0202-8/23220 від 11 травня 2021 року та №5212-5640/Б-02/8-1800/21 від 21 липня 2021 року, суд відмовляє в їх задоволенні, враховуючи наступне. В даному випадку, відповідач звернення позивача розглянув, надав відповідні відповіді, але позивач не погоджується із змістом наданих відповідей. Разом із тим такі обставини не можуть бути визнані судом як неналежний розгляд звернення позивача, в листі відповідачем було зазначено про вчинені дії по здійснено перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці.

Стосовно позовних вимог щодо зобов`язання відповідачем здійснювати виплату розміру суддівської винагороди та розмір відсотків від неї, для нарахування щомісячного довічного грошового утримання в подальшому щомісячного довічного грошового утримання суд зазначає, що такі вимоги задоволенню не підлягають, враховуючи те, що заявлені на майбутнє, є передчасними.

Враховуючи задоволення позовних вимог, позивачу підлягає відшкодуванню сума судового збору, сплачена при зверненні до суду.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області щодо зменшення ОСОБА_1 з 05.03.2020 розміру відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 70 % до 52% при проведенні перерахунку раніше нарахованого довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Сумській області (вул. Пушкіна, 1, м. Суми, 40009, код ЄДРПОУ 21108013) зарахувати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ,і.к. НОМЕР_1 ) до стажу роботи на посаді судді період проходження строкової служби в період з 14.11.1968 по 06.11.1970, а також роботу на посаді помічника прокурора та заступника прокурора Ковпаківського району м.Суми, з 05.04.1976 по 01.12.1981, прокурора відділу по нагляду за виконанням законів в господарській діяльності прокуратури Сумської області з 24.07.1990 по 21.10.1991.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області (40009, м. Суми, вул. Пушкіна,1, код ЄДРПОУ 21108013) провести ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ,і.к. НОМЕР_1 ) з 05.03.2020 перерахунок та виплату щомісячного грошового утримання судді у відставці згідно довідки Сумського апеляційного суду № 71 від 05.03.2020, у розмірі 70 % від суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, з урахуванням фактично виплачених сум.

В задоволенні інших позовних вимог-відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (40009, м. Суми, вул. Пушкіна, 1, код ЄДРПОУ 21108013) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ,і.к. НОМЕР_1 ) суму судового збору в розмірі 908 грн.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 17.12.2021

Суддя С.М. Гелета