Рішення № 101986604, 17.12.2021, Кельменецький районний суд Чернівецької області

Справа №717/1550/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2021 року Кельменецький районний суд Чернівецької області в складі:

головуючого – судді: Туржанського В.В.,

при секретарі: Тихоненко І.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Кельменці адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного Управління Національної поліції України в Чернівецькій області, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення.

Представник відповідача: Верешко Ігор Вікторович

Представник позивача Букатко Надія Борисівна подала до Кельменецького районного суду Чернівецької області, позовну заяву, у якій просить визнати дії відповідача – інспектора сектору реагування патрульної поліції Дністровського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції України в Чернівецькій області, лейтенанта поліції Лапушняка Олександра Юрійовича протиправними. Постанову серії БАБ № 862416 від 22.10.2021 року про притягнення позивача – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 6 ст. 121 КУпАП, винесену представником відповідача – інспектором сектору реагування патрульної поліції Дністровського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції України в Чернівецькій області, лейтенантом поліції Лапушняком Олександром Юрійовичем визнати протиправною та скасувати її. Закрити справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч. 6 ст. 121 КупАП. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень – відповідача Головного управління Національної поліції України в Чернівецькій області (код ЄДРПОУ – 40109079) на користь позивача ОСОБА_1 (РНОКПП – НОМЕР_1 ) 454 гривні судових витрат у вигляді витрат, по сплаті судового збору та 4800 гривень судових витрат у вигляді витрат, по сплаті на правову допомогу адвоката.

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав позов та пояснив, що 22 жовтня 2021 року, біля 14 години, він керуючи трактором „Т-150” їхав з с. Вовчинець в с. Бурдюг Дністровського району. ОСОБА_1 зупинили працівники поліції і сказали, що номер стоїть не там де має стояти. ОСОБА_1 запитав де має стояти номер, однак поліцейські не знали. Інспектор почав писати постанову. ОСОБА_1 просив викликати адвоката, але працівник поліції сказав, що ОСОБА_1 має 15 днів щоб оскаржити постанову. ОСОБА_1 відмовився розписатися і поїхав з місця зупинки. ОСОБА_1 нічого не роз`яснювали. Копію постанови ОСОБА_1 отримав поштою в понеділок 09 листопада 2021 року. Номерний знак був під лобовим склом.

Представник позивача Букатко Н.Б. в судовому засіданні підтримала позов та пояснила, що права позивача порушені, а саме працівники поліції не вислухали його пояснення, не забезпечили право на правову допомогу, порушили порядок розгляду справи, не врахували майновий стан ОСОБА_1 наявність утриманців. Відеофіксації порушення не було. На фотографії доданій до відзиву відсутня дата.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився та надіслав до суду відзив ,у якому просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. У відзиві представник відповідача Верешко І.В. зазначив, що відповідно до п.12 „Порядку відомчої реєстрації та зняття з обліку тракторів, самохідних шассі , самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів” затвердженого ПКМУ №694 від 08 липня 2009 року номерний знак встановлюється на машині з кабіною – у лівому верхньому куті задньої стінки кабіни або в місці , передбаченому підприємством –виробником. Поліцейським було роз`яснено позивачеві змість ст. 63 Конституції України та зміст ст. 268 КУпАП. Позивачем не було заявлено волевиявлення на реалізацію права користуватися правовою допомогою.

Судом встановлено, що згідно постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАБ №862416 від 22 жовтня 2021 винесеної інспектором СРПП Дністровського РВП Лапушняком О.Ю., ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.6 ст.121 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 850 гривень. У постанові зазначено, що 22 жовтня 2021 року, о 14 годині 09 хвилин, ОСОБА_1 керував транспортним засобом трактор „Т-150К” реєстраційний номер НОМЕР_2 , д.н.з. якого знаходився в кабіні за вітровим склом, чим порушив пункт 30.2 ПДР України, чим скоїв правопорушення передбачене ч.6 ст. 121 КУпАП.

Суть адміністративного правопорушення та опис обставин установлених при розгляді справи записано у копії постанови таким чином, що чітко прочитати записи неможливо.

У графі (підпис особи, яка винесла постанову) зазначено – „відмовився”.

Позивач, не погодився з даною постановою та звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом.

У якості підстав позову представник позивача зазначила, що у пункті 30.2 Правил дорожнього руху не визнано „місце закріплення номерного знаку”, а отже позивач не міг порушити такий пункт правил дорожнього руху. Крім того, позивачем було заявлено відповідачу, що він потребує правової допомоги адвоката оскільки вважає, що не порушував правил дорожнього руху, однак інспектор не звернув уваги на заяву позивача. Відповідач не вислухав пояснення позивача та не забезпечив його право користуватися правовою допомогою адвоката.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково.

Статтею 14 Закону України „Про дорожній рух” визначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Відповідно до п. 30.2 Правил дорожнього руху України на механічних транспортних засобах (за винятком трамваїв і тролейбусів) і причепах у передбачених для цього місцях встановлюються номерні знаки відповідного зразка.

Пунктом 12 Порядку відомчої реєстрації та зняття з обліку тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів затвердженого ПКМУ №694 від 08 липня 2009 року передбачено, що номерний знак установлюється: на машині з кабіною - у лівому верхньому куті задньої стінки кабіни або в місці, передбаченому підприємством-виробником.

У своїх поясненнях позивач визнав, що номерний знак трактора знаходився в кабіні трактора під лобовим склом.

Згідно з пунктом 1.9 Правил дорожнього руху особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Стаття 251 КУпАП передбачає, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 279 КУпАП передбачено, що розгляд справи розпочинається з оголошення складу колегіального органу або представлення посадової особи, яка розглядає дану справу. Головуючий на засіданні колегіального органу або посадова особа, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення. На засіданні заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання.

Згідно зі ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Таким чином, для вирішення питання правомірності притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до частини 6 статті 121 КУпАП встановленню підлягають наступні обставини :

1.чи вчинені особою відповідні дії, що становлять об`єктивну сторону вказаного правопорушення та стали підставою для прийняття рішення про притягнення до адміністративної відповідальності;

2.чи дотримано інспектором під час розгляду справи порядок передбачений ст. 279 КУпАП.

Відповідачем не додано доказів про те, що позивачу були роз`яснені його права передбачені ст..268 КУпАП та забезпечено його право скористатися правовою допомогою.

Суд відхиляє як доказ надісланий представником відповідача до суду фотознімок. Зокрема оскаржувана постанова не містить інформації про будь-яку фіксацію правопорушення. Частиною 3 ст. 283 КУпАП чітко передбачено імперативний обов`язок відповідача щодо зазначення технічного засобу, яким здійснено фото- або відеозапис у постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. Верховний Суд зазначив, що у разі відсутності в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, такий відеозапис, згідно з вимогами КАСУ , не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення. (Постанова Верховного Суду від 13.02.2020. у справі № 524/9716/16-а)

Разом з тим, враховуючи, що позивач визнав, що номерний знак знаходився під лобовим склом трактора, суд вважає, що це свідчить про керування водієм трактором із номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці , відповідальність за що передбачена ч.6 ст.121 КУпАП.

Щодо дотримання відповідачем порядку притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вказане порушення, суд зазначає наступне.

Згідно до ч.9 ст. 280 КУпАП постанова підписується посадовою особою, яка розглянула справу, а постанова колегіального органу - головуючим на засіданні і секретарем цього органу. Разом з тим, підпис інспектора у відповідній графі постанови відсутній.

Правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність складу вчиненого адміністративного правопорушення, що має підтверджуватися належними і допустимими доказами.

Позивач стверджує, що заявляв клопотання про те, що бажає скористатися правовою допомогою.

Згідно до ч.2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач не надав суду доказів, які б підтверджували роз`яснення позивачу його прав та спростовували твердження позивача по те, що він клопотав проте, що бажає скористатися правовою допомогою адвоката.

Ненадання інспектором можливості реалізувати клопотання особи про надання правової допомоги під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення. Вказаними діями інспектор порушив права особи, яка притягалася до адміністративної відповідальності, а тому і порушено порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення, що є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення. (Постанова Верховного Суду від 18.02.2020 р. у справі № 524/9827/16-а)

Згідно ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

З огляду на вищезазначене, оскільки інспектором Дністровського районного відділу поліції не з`ясовано всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, не надано до суду доказів на підтвердження правомірності своїх дій, відповідно до ст.77 КАС України, суд вважає, що позовні вимоги про скасування постанови підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Згідно до статті 286 КАС за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Враховуючи наведене, суд вважає за необхідне надіслати справу на новий розгляд, під час якого відповідачу слід розглянути справу з дотриманням вимог ст. 279 КУпАП.

Згідно до ст. 139 КАС України на користь позивача слід стягнути 454 гривні в рахунок відшкодування судових витрат понесених у виді судового збору за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Відповідно до ч.1 ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 ч.3 ст.132 КАС України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України „Про адвокатуру та адвокатську діяльність” договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 19 вказаного Закону визначено такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Згідно з ст. 30 Закону України „Про адвокатуру та адвокатську діяльність” гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно з ч. 3 ст. 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини четвертої статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.5 ст.134 КАС України).

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 134 КАС України).

При цьому, обов`язок доведення не співмірності витрат відповідно до вимог частини сьомої цієї статті покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Варто зазначити, що відповідач не скористався своїм правом та не подав заяви щодо зменшення витрат на оплату правничої допомоги.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат підлягає оцінці кожен окремий доказ надання правової допомоги та у їх сукупності співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката, а також заперечення суб`єкта владних повноважень щодо обґрунтованості їх розміру.

При визначенні суми відшкодування суд також враховує критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Так, на підтвердження витрат на правову допомогу під час розгляду даної справи, позивачем до суду надано договір про надання правової допомоги від 12 листопада 2021 року, розрахунок суми гонорару за надану правову допомогу та акт приймання - передачі гонорару на надані послуги від 12.11.2021 року ; квитанцію до прибуткового касового ордера від 12.11.2021 року.

Згідно вищезазначених документів, загальна вартість наданих послуг складає 4800 гривень.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 року у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19) та від 30.09.2020 року у справі № 201/14495/16-ц.

Суд враховує, що позовна заява складається із 10 сторінок. Позивач та його представник не надали обґрунтованих доказів того, що підготовка позовної заяви у даній справі вимагала значного обсягу часу та за своїми характеристиками була віднесено до складних справ. Предметом даної справи є оскарження постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП та накладення стягнення у вигляді штрафу у розмірі 850 гривень, що за визначенням Кодексу адміністративного судочинства України є справою незначної складності.

Отже, враховуючи складність справи, обсяг та якість виконаних адвокатом робіт, суд дійшов висновку, що заявлені витрати є необґрунтованими та неспівмірними із складністю цієї справи, а відтак, вимоги про відшкодування 4800 гривень як витрат на правничу допомогу - необґрунтованими.

Оцінивши усі необхідні аспекти: складність та обсяг виконаних адвокатом робіт, суд дійшов висновку, що винагорода за послуги адвоката підлягає зменшенню.

Відповідно до конкретної та послідовної практики Верховного Суду, визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При вирішенні питання щодо відшкодування позивачу витрат на правову допомогу суд бере до уваги характер заявлених позовних вимог, значення даної справи для позивача, а також обсяг наданих послуг та затрачений час.

Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку про те, що на користь позивача підлягає стягненню обґрунтований розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 2000 грн.

На підставі ст. ст. 268, 279 КУпАП, керуючись ст.ст. 246, 286 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції в Чернівецькій області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення – задовольнити частково.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 22 жовтня 2021 року серії БАБ №862416 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.6 ст. 121 КУпАП України та направити справу на новий розгляд до Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області на користь ОСОБА_1 454 ( чотириста п`ятдесят чотири ) гривні в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору та 2000 (дві тисячі) гривень в рахунок відшкодування судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Перехідних положень КАС України апеляційні скарги подаються учасниками справи через Кельменецький районний суд Чернівецької області.

Повний текст рішення складено 17 грудня 2021 року.

Суддя