Ухвала суду № 101986059, 15.12.2021, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/6948/13-к

Провадження № 1-кп/645/120/21

У Х В А Л А

іменем України

15 грудня 2021 року м. Харків

Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого – судді Шарка О.П., при секретарі – Христенко А.В., Пастушенко К.Р.

за участі прокурора другого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань Глієвого А.О., захисника обвинуваченого – Ніконова М.М., обвинуваченого – ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Харкова кримінальне провадження №42013220100000091 від 23.07.2013 року у відношенні:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Бабаї Харківського району Харківської області, громадянина України, який має вищу освіту, працює лікарем травматологічного відділення КЗОЗ «Харківська обласна клінічна травматологічна лікарня», одружений, раніше не судимий, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 368 КК України,

В С Т А Н О В И В:

30.07.2013 р. до суду з прокуратури Жовтневого району м.Харкова надійшов обвинувальний акт відносно ОСОБА_1 за ч.2 ст.368 КК України.

Відповідно до обвинувального акта по кримінальному провадженню № 4201322010000091, ОСОБА_1 обвинувачується у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.368 КК України, тобто одержання службовою особою неправомірної вигоди для себе за вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь - якої дії з використанням наданого їй службового становища.

Як зазначено в обвинувальному акті, ОСОБА_1 , працюючи на посаді виконуючого обов`язки завідувача травматологічним відділенням Комунального закладу охорони здоров`я “Харківська обласна клінічна травматологічна лікарня” (далі за текстом КЗОЗ “Харківська обласна клінічна травматологічна лікарня”) на підставі наказу № 46-К від 15.04.2013 року, будучи посадовою особою, яка виконує адміністративно - господарські та організаційно - розпорядчі функції згідно з посадовою інструкцією завідувача травматологічним відділенням КЗОЗ “Харківська обласна клінічна травматологічна лікарня”, затвердженою головним лікарем КЗОЗ “Харківська обласна клінічна травматологічна лікарня” 06.08.10р., 22.05.2013 р. приблизно о 15 годині 00 хвилин, знаходячись в приміщенні КЗОЗ “Харківська обласна клінічна травматологічна лікарня”, який розташований за адресою: м. Харків, вул. Салтівське шосе, б. 266, корпус “В”, діючи із корисливих спонукань, одержав неправомірну вигоду для себе в інтересах ОСОБА_2 з використанням наданих йому службових повноважень за наступних обставин: в середині березня 2013 року (точна дата під час проведення досудового розслідування не встановлена) ОСОБА_2 звернувся до КЗОЗ “Харківська обласна клінічна травматологічна лікарня” до заступника головного лікаря з лікувальної роботи ОСОБА_3 з проханням отримання медичної довідки про стан його здоров`я для подальшого її направлення до комісії з визначення працездатності та отримання в подальшому інвалідності.

ОСОБА_3 йому повідомив, що для того щоб отримати відповідну медичну документацію, йому необхідно пройти в їхньому лікарняному закладі курс лікування і згодом вони йому видадуть необхідні для комісії медичні документи.

Після отримання в поліклініці за місцем мешкання направлення ОСОБА_2 знову звернувся до ОСОБА_3 . Останній отримав від ОСОБА_2 направлення, розписався на ньому та сказав, щоб він йшов до завідувача відділенням ОСОБА_1 , який проведе йому необхідне лікування, після проходження якого йому буде необхідно знову прийти до нього. Також він сказав, що зателефонує та попередить ОСОБА_1 про його прихід.

У той же день ОСОБА_2 прийшов до ОСОБА_1 та сказав, що він від ОСОБА_3 , на що йому ОСОБА_1 відповів, що він вже в курсі, та що ОСОБА_3 його попередив.

ОСОБА_1 направив його до однієї із палат, де, за його словами, ОСОБА_2 мав пройти тижневий курс лікування. Також ОСОБА_1 , маючи злочинний намір на отримання незаконної винагороди від ОСОБА_2 за виконання в його інтересах дій з використанням наданих йому службових повноважень, повідомив йому , що за лікування у стаціонарному відділенні лікарні треба буде йому передати гроші в сумі 700 гривень в якості винагороди за те, що він зробить всі необхідні йому медичні документи за умови, що ОСОБА_2 фактично на стаціонарному лікуванні перебувати не буде.

Після того, як ОСОБА_2 пролежав один день в лікарні, ОСОБА_1 відпустив його додому. Також ОСОБА_1 сказав йому прийти до нього через тиждень, тобто 22.05.2013року.

22 травня 2013 року приблизно о 15 годині 00 хвилин ОСОБА_2 приїхав до ОСОБА_1 для отримання виписки. Коли він зайшов до нього в кабінет, ОСОБА_1 сказав, що виписку йому писати ніколи і сказав прийти наступного дня до ОСОБА_3 для отримання документації. Після цього ОСОБА_1 , закінчуючи свій злочинний умисел на отримання незаконної винагороди від ОСОБА_2 за виконання в його інтересах дій з використанням наданих йому службових повноважень, отримав від ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 700 гривень, як про це з ним домовлявся раніше.

У ході судового розгляду ОСОБА_1 свою провину не визнав та пояснив, що він працює у КЗОЗ “Харківська обласна клінічна травматологічна лікарня” з 1998 року, в цей час є лікарем ординатором травматологічного відділення. ОСОБА_1 пояснив, що у середині травня 2013 року він побачив ОСОБА_2 на посту у відділенні, де він працює, вже з заведеною історією хвороби та з направленням від головного лікаря з лікарської роботи. ОСОБА_2 було встановлено діагноз та призначене лікування. ОСОБА_1 зазначив, що оскільки у ОСОБА_2 був нескладний діагноз, він у медичній картці зазначив необхідне лікування, але сам не контролював його хід. ОСОБА_1 вказав, що питання щодо встановлення інвалідності не входить до його компетенції. Також ОСОБА_1 зазначив, що 23 травня 2013 року він спускався по сходах з операційної, коли побачив групу чоловіків, приблизно 5-7 чоловік.Один з них сказав ОСОБА_1 зупинитися і стояти не місці, оскільки йдуть слідчі дії. Після чого притиснув ОСОБА_1 до стіни, а потім повів в ординаторську, куди зайшли співробітники міліції, які провели його огляд, огляд його особистих речей та на столі в ординаторській у папці серед історій хвороб виявили 700 грн., походження яких ОСОБА_1 не відомо. ОСОБА_1 зазначив, що ніяких прав йому не роз`яснювали, подзвонити не давали, запросити адвоката не дозволили. Крім того, ОСОБА_1 вказав, що він приблизно о 14.00 годині 23 травня 2013 року пішов до операційної, а до цього часу неодноразово заходив до ординаторської та переглядав історії хвороб, ніяких грошей там не було. ОСОБА_1 у судовому засіданні категорично заперечував про існування якоїсь домовленості про лікування ОСОБА_2 та надання останньому довідки, оскільки ОСОБА_2 знаходився на лікування офіційно та після отримання необхідного лікування отримав виписку з історії хвороби. Щодо призначення його на посаду виконуючого обов`язки завідувача відділення травматології ОСОБА_1 вказав, що його під підпис ніхто з наказом не знайомив. На той час, травень 2013 року, серед лікарів у відділенні залишився тільки ОСОБА_1 , оскільки інші були у відпустці.

Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 2 ст. 368 КК України, тобто одержання службовою особою неправомірної вигоди для себе за вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням наданого їй службового становища.

В судовому засіданні прокурор заявив про відмову від підтримання державного обвинувачення, виклавши мотиви відмови у своїй постанові, яка погоджена з прокурором вищого рівня.

Так, підставою для відмови від підтримання обвинувачення прокурор зазначив, що в результаті судового розгляду зазначеного кримінального провадження вина ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 368 КК України, свого підтвердження не знайшла.

Так, 14.11.2014 вироком Фрунзенського районного суду м. Харкова ОСОБА_1 визнано невинуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 368 КК України, та виправдано у зв`язку із недоведеністю вчинення ним вказаного злочину.

Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 17.02.2015

апеляційну скаргу прокурора задоволено, вирок скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд.

Ухвалою Фрунзенського районного сулу м. Харкова від 07.11.2017 кримінальне провадження стосовно ОСОБА_1 закрите у зв`язку з відмовою прокурора від обвинувачення.

Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 20.09.2018

задоволено апеляційну скаргу заступника прокурора області Вінди П.В., рішення суду першої інстанції скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд.

Встановлено, що за вказаним обвинувальним актом вина ОСОБА_1 ґрунтувалась на наступних зібраних в ході досудового розслідування доказах: показаннях свідка - заявника ОСОБА_2 ; показаннях свідка ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які були присутні у якості понятих під час складання акту вручення грошових коштів ОСОБА_2 ; актом вручення грошових коштів ОСОБА_2 від 22.05.2013; протоколом огляду місця події від 23.05.2013, в ході якого були вилучені грошові кошти на робочому столі в книзі у ОСОБА_1 у сумі 700 гривень; результатами НСРД аудіо - відеоконтроль ОСОБА_1 ; висновком технічної експертизи № 183 від 11.06.2013; висновком експертизи звуко- та відеозапису № 77 від 25.06.2013.

Під час підтримання публічного обвинувачення за вказаним обвинувальним актом встановлено низку доказів, які згідно вимог ч. 2 ст. 86 КПК України є недопустимими, а отже обвинувальний вирок стосовно обвинуваченого ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 368 КК України не може бути обґрунтованим.

Встановлено, що 19.03.2013 СВ Жовтневого РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області в порядку ст. 214 КПК України зареєстровано кримінальне провадження під № 12013220500000876 за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 368 КК України.

В ході досудового розслідування кримінального провадження № 12013220500000876 були встановлені відомості про неправомірні дії виконуючого обов`язки головного лікаря КЗОЗ «Харківська обласна клінічна травматологічна лікарня» ОСОБА_1 , у зв`язку з чим 23.07.2013 матеріали в частині протиправних дій ОСОБА_1 було виділено згідно вимог ст. 217 КПК України в окреме кримінальне провадження під №42013220100000091.

10.04.2013 року заступником прокурора Харківської області Міроновим С.В. винесено постанову про призначення слідчої групи у складі старшого слідчого прокуратури Жовтневого району м. Харкова Костяного А.О. та старшого слідчого СВ Жовтневого РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області Цвіркуна М.В. у кримінальному провадженні № 12013220500000876.

Відповідно до картки «рух кримінального провадження» ЄРДР у кримінальному провадженні № 12013220500000876 лише 18.07.2013 визначено підслідність за прокуратурою Жовтневого району м. Харкова та призначено старшого слідчого прокуратури Жовтневого району м. Харкова ОСОБА_6 , якому доручено здійснювати подальше досудове розслідування у вказаному провадженні.

Факт отримання повноважень на здійснення досудового розслідування прокуратурою Жовтневого району м. Харкова 18.07.2013 підтверджується листом прокурора Жовтневого району м. Харкова від 08.10.2013 за № 04-57.

Згідно розділу 3 п. 1 наказу Генеральної прокуратури України № 139 від 06.04.2016 «Про затвердження Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань» призначення слідчого, процесуального керівника, прийняття до провадження - невідкладно вносяться до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Встановлено, що до моменту передачі за підслідністю вказаних матеріалів кримінального провадження, а саме 18.07.2013, до прокуратури Жовтневого району м. Харкова старшим слідчим прокуратури Жовтневого району м. Харкова Костяним А.О. у кримінальному провадженні № 12013220500000876 отримано ухвалу слідчого судді апеляційного суду Харківської області від 21.05.2013 про надання дозволу на проведення НСРД: аудіо- відеоконтролю у відношенні громадянина ОСОБА_1 , допитано свідка ОСОБА_7 від 24.05.2013, ОСОБА_8 від 24.05.2013, ОСОБА_4 від 24.05.2013, ОСОБА_5 від 24.05.2013, ОСОБА_9 від 24.05.2013, повідомлено 27.06.2013 про підозру ОСОБА_1 .

Тобто, проведення вказаних слідчих дій старшим слідчим прокуратури Жовтневого району м. Харкова Костяним А.О. у кримінальному провадженні № 12013220500000876 та їх подальше використання у рамках кримінального провадження № 42013220100000091 після виділення на підставі ст. 217 КПК України є недопустимим, оскільки слідчий мав право виконувати слідчі (розшукові) дії у вказаному провадженні лише з 18.07.2013. Крім цього, призначення слідчих груп, слідчі яких відносяться до різних органів досудового розслідування є неможливим, а у випадку їх створення постанова має бути підписана керівниками органу прокуратури та органу внутрішніх справ відповідно. Таким чином, на теперішній час постанова від 10.04.2013 ОСОБА_10 викликає обґрунтований сумнів в частині правомочності та дати її складання.

Також в ході дослідження матеріалів кримінального провадження встановлено, що грошові кошти у ОСОБА_1 вилучено 23.05.2013 оглядом місця події - приміщення ординаторської, яка розташована у корпусі «Б» КЗОЗ «Харківська обласна клінічна лікарня» за адресою: м. Харків, вул. Салтівське шосе, буд. 266. Встановлено, що доступ до вказаної ординаторської кімнати мали інші службові особи КЗОЗ «Харківська обласна клінічна лікарня», що підтверджено допитаними в ході судового розгляду свідками ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , а тому стверджувати, що вказані грошові кошти, які були вилучені на столі ординаторської належать ОСОБА_1 неможливо. Крім того, факт відсутності грошових коштів у книзі, яка перебувала на столі ординаторської підтвердили допитані в ході судового розгляду співробітники КЗОЗ «Харківська обласна клінічна лікарня» свідки ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , вказані особи також підтвердили факт особистого доступу до вказаної книги 23.05.2013.

Крім того, вказаний доказ також є недопустимим у зв`язку з тим, що у вступній частині протоколу огляду місця події від 23.05.2013 вказано невірний номер кримінального провадження №12013220500000725, хоча правильний номер №12013220500000876.

У матеріалах вказаного провадження також міститься письмова розписка ОСОБА_1 про те, що він не заперечує проти огляду приміщення (ординаторскої) у корпусі «Б» КЗОЗ «Харківська обласна клінічна травматологічна лікарня» у якому вилучено грошові кошти, які були йому передані заявником ОСОБА_2 . Встановлено, що згідно ч. 1 ст. 233 КПК України - ніхто не має права проникнути до житла чи іншого володіння особи з будь-якою метою, інакше як лише за добровільною згодою особи, яка ними володіє або на підставі ухвали слідчого судді, крім випадків, установлених частиною третьою цієї статті. Відповідно до

ч. 2 ст. 237 КПК України - огляд житла чи іншого володіння особи здійснюється згідно з правилами цього Кодексу, передбаченими для обшуку житла чи іншого володіння особи. У ст. 13 КПК України «Недоторканність житла чи іншого володіння особи» - встановлено, що не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим судовим рішенням, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Отже, виходячи з вищевикладеного можна зробити висновок про те, що в ході огляду місця події у вказаному кримінальному провадженні вилучено грошові кошти, а отже було проведено обшук, а не огляд місця події, тобто вчинено проникнення правоохоронців до іншого володіння особи. Крім того, наявність добровільної згоди ОСОБА_1 не є підставою для проведення огляду в приміщені (ординаторської), оскільки він не є власником вказаного приміщення.

Захисник та обвинувачений не заперечували проти закриття справи з цих підстав, вважають постанову прокурора обгрунтованою.

Суд, перевіривши матеріали кримінального провадження, вислухавши дуску учасників кримінального провадження, враховуючи, що прокурор дійшов переконання, що пред`явлене ОСОБА_1 обвинувачення за ч.2 ст.368 КК України, не підтверджується, та, виконавши вимоги ст.341 КПК України, відмовився від підтримання державного обвинувачення, а потерпілий у даному кримінальному провадженні, який міг би підтримувати обвинувачення в суді, відсутній, вважає можливим закрити кримінальне провадження з підстав, передбачених п.2 ч.2 ст.284 КПК України.

Відповідно до положень ст. 129 Конституції України, до основних засад судочинства належать змагальність сторін, підтримання державного обвинувачення в суді прокурором, забезпечення доведеності вини.

Згідно зі ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту.

Відповідно до положень ст. 340 КПК України, якщо в результаті судового розгляду прокурор дійде переконання, що пред`явлене особі обвинувачення не підтверджується, він після виконання вимог статті 341 цього Кодексу повинен відмовитися від підтримання державного обвинувачення і викласти мотиви відмови у своїй постанові, яка долучається до матеріалів кримінального провадження. Копія постанови надається обвинуваченому, його захиснику, потерпілому, його представнику та законним представникам, а також представнику юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 284 КПК України - кримінальне провадження закривається судом, якщо прокурор відмовився від підтримання державного обвинувачення.

Згідно ч. 7 ст. 284 КПК України, якщо обставина, передбачена, зокрема, п. 2 частини другої цієї статті, виявляється під час судового провадження, суд постановляє ухвалу про закриття кримінального провадження.

Крім того, ч.2 ст.26 КПК України передбачено, що відмова прокурора від підтримання державного обвинувачення тягне за собою закриття кримінального провадження, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Однією із засад кримінального провадження є диспозитивність, яка відповідно до ч.2 ст.26 КПК України полягає і у тому, що відмова прокурора від підтримання державного обвинувачення тягне за собою закриття кримінального провадження, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.

З огляду на викладене, враховуючи позицію сторін в судовому засіданні, суд вважає, що в наявності правові підстави для закриття кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 368 КК України, у зв`язку з відмовою прокурора від підтримання державного обвинувачення.

Керуючись ст.100, п.2 ч.2 ст.284, 370, 372 КПК України, суд –

У Х В А Л И В:

Кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 , обвинуваченого за ч.2 ст. 368 КК України, закрити на підставі п.2 ч.2 ст. 284 КПК України, у зв`язку з відмовою прокурора від підтримання державного обвинувачення.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обраний у вигляді застави, після набрання ухвалою законної сили скасувати. Повернути ОСОБА_1 заставу в сумі 5735 (п`ять тисяч сімсот тридцять п`ять) гривень, яка була внесена ним 04 липня 2013 року згідно квитанції Мегабанк 926153 на депозитний розрахунковий рахунок номер 37318008000164 Територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківської області, код 26281249, банк Головне Управління Державного казначейства України в Харківської області, код банку отримувача 351011.

Процесуальні витрати за проведення експертизи № 183 від 11.06.2013 року у сумі 782 грн. 40 коп. та за проведення експертизи № 77 від 25.06.2013 року у сумі 3530 грн. 40 коп. віднести на рахунок держави.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом 7 днів з дня її проголошення.

Повний текст постанови проголошено 17 грудня 2021 року

Головуючий суддя :