Ухвала суду № 101985860, 17.12.2021, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Справа № 643/9841/21

Провадження № 1-кп/643/1088/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.12.2021 Московський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - Поліщук Т.В.,

за участю секретаря судового засідання - Новакової Т.С.,

прокурорів - Хихля О.П., Артюх Г.С.,

захисників - Слинько В., Іващука П.В.,

обвинуваченого - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Московського районного суду м. Харкова обвинувальний акт у кримінальному провадженню за № 12020220490003475 від 21.11.2020, №12020220060001922 від 30.12.2020 за обвинуваченням,

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Вовчанська Харківської області, громадянина України,

-у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 255-1, ч.4 ст.189, ч.3 ст.28, ч.2 ст.347, ч.2 ст.296 КК України,

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Харкова, громадянина України,

-у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.189, ч.3 ст.28, ч.2 ст.347, ч.2 ст.194, ч.2 ст.296 КК України,

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця РФ, громадянина України,

-у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.189, ч.3 ст.28 ч.2 ст.347, ч.2 ст.296 КК України,

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця республіки Вірменія, громадянина України,

-у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.189 КК України,

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , громадянина України,

-у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.296 КК України,

В С Т А Н О В И В :

В провадженні Московського районного суду м. Харкова перебуває вищезазначене кримінальне провадження.

Стосовно обвинувачених ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 в ході досудового розслідування та у суді, обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

На підставі ухвали Харківського апеляційного суду від 09.12.2021 скасовано ухвалу Московського районного суду м. Харкова від 30.11.2021 щодо ОСОБА_1 в частині продовження строку тримання під вартою на шістдесят днів, тобто до 28.01.2022. Постановлено нову ухвалу, якою застосовано до ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту строком на 60 днів – до 01.02.2022 включно, за адресою: АДРЕСА_1 . На підставі ч.5 ст.194 КПК України, покладено на ОСОБА_1 відповідні обов`язки.

14.12.2021 на адресу Московського районного суду м. Харкова надійшло клопотання захисника Єськова А.А., адвоката Іващука П.В. про зміну способу виконання запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту шляхом заміни адреси відбування цілодобового домашнього арешту.

Вказана заява аргументована тим, що запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту обраний обвинуваченому ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 . В свою чергу, громадянка ОСОБА_1 звернулась із заявою, в якій зазначає, що зареєстрована та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , та сумісне проживання з ОСОБА_1 за цією адресою протягом тривалого часу створює незручності, отже є неможливим, крім цього ОСОБА_1 за вказаною адресою на даний час не зареєстрований. В зв`язку з чим, на ім`я ОСОБА_1 було укладено договір оренди від 09.12.2021 за адресою: АДРЕСА_2 строком до 09.06.2022.

У зв`язку з наведеним виникла необхідність у зміні обвинуваченому ОСОБА_1 адреси (місця) виконання обраного запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, з адреси: АДРЕСА_1 на адресу: АДРЕСА_2 , за якою укладено договір оренди строком до 09.06.2022.

Обвинувачений ОСОБА_1 підтримав заявлене клопотання.

Прокурор Хихля О.П. категорично заперечував проти задоволення клопотання захисника, посилаючись на те, що суду не надана згода власника квартири, з яким укладений договір оренди, за адресою: АДРЕСА_2 . Крім цього, прокурор Хихля О.П. заявив усне клопотання про зміну обраного стосовно ОСОБА_1 запобіжного заходу з цілодобового домашнього арешту на тримання під вартою.

Позицію прокурора Хихлі О.В. в повному обсязі підтримала прокурорАртюх Г.С.

З`ясувавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали справи , суд дійшов до наступного.

У відповідності до статті 28 Конституції України кожен має право на повагу до його гідності.

Ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню.

Частиною 5 статті 55 Конституції України визначено, що кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно з юридичною позицією Конституційного Суду України, викладеною в Рішенні від 19 жовтня 2009 року № 26-рп/2009, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України (ч. 1 ст. 64 Основного Закону України); встановлення обмежень прав і свобод людини і громадянина є допустимим виключно за умови, що таке обмеження є домірним (пропорційним) та суспільно необхідним.

Відповідно до ч. 1 ст. 29 Конституції України кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Право на свободу є невід`ємним та невідчужуваним конституційним правом людини і передбачає можливість вибору своєї поведінки з метою вільного та всебічного розвитку, самостійно діяти відповідно до власних рішень і задумів, визначати пріоритети, робити все, що не заборонено законом, безперешкодно і на власний розсуд пересуватися по території держави, обирати місце проживання тощо; це право означає, що особа є вільною у своїй діяльності від зовнішнього втручання, за винятком обмежень, які встановлюються Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на свободу та особисту недоторканність; нікого не може бути позбавлено свободи, крім випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.

Стаття 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зазначає, що нікого не може бути піддано катуванню або нелюдському чи такому, що принижує гідність, поводженню або катуванню.

Так, Європейський суд з прав людини у справі «Ошурко проти України» від 08.09.2011 зазначив, що органи влади повинні дотримуватись свого позитивного обов`язку захистити фізичну цілісність осіб, які позбавлені свободи, в рамках їхнього обов`язку наглядати за особами, яких позбавлено свободи, та недопущення посягання на їх фізичну цілісність. Таким чином, держава є відповідальною за погане поводження з особами, яких позбавлено свободи. У іншому випадку держава порушує статтю 3 Конвенції.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам, зокрема, переховуватися від органів досудового розслідування, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Відповідно до ч. 1ст. 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.

Згідно ст. 201 КПК України підозрюваний, обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 цього Кодексу та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_1 не порушував умови обраного щодо нього запобіжного заходу, повідомив про намір змінити своє місце проживання та неможливість виконання запобіжного заходу, відповідно до вимог ч. 3 ст. 201 КПК України надав копії матеріалів, якими обґрунтовує доводи клопотання, з метою забезпечення виконання обраного запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту, суд приходить до висновку про доцільність та можливість задоволення клопотання та заміну способу виконання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, змінивши адресу, за якою обвинувачений має перебувати під домашнім арештом цілодобово.

Аналізуючи вищенаведене, суд вважає, що заявлене клопотання прокурора про зміну стосовно обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу з цілодобового домашнього арешту на тримання під вартою, не знайшло свого підтвердження у суді, а тому задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 177, 181, 194, 201, 371, 372 КПК України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Клопотання захисника Іващук П.В. про зміну місця проживання обвинуваченого ОСОБА_1 під час перебування під цілодобовим домашнім арештом - задовольнити.

Відмовити в задоволенні клопотання прокурора Хихлі О.П. про зміну обраного стосовно обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу з цілодобового домашнього арешту на тримання під вартою.

Змінити обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянину України, адресу виконання ухвали Харківського апеляційного суду від 09.12.2021 про застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту строком на 60 днів – до 01.02.2022 включно, з адреси: АДРЕСА_1 , на адресу: АДРЕСА_2 ,

Решту обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянина України - не змінювати.

Ухвалу про заміну способу виконання запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянина України - передати для виконання Національній поліції за його місцем проживання.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Поліщук Т.В.