Рішення № 101985682, 17.12.2021, Холодногірський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Харкова)

"17" грудня 2021 р.

Справа 642/810/21

Провадження № 2/642/793/21

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

14 грудня 2021 року Ленінський районний суд м. Харкова

у складі: головуючого судді Вікторова В.В.

за участю секретаря Шнайдер Д.С.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні у місті Харкові цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2021 року представник позивача АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до Ленінського районного суду м. Харкова з позовною заявою, у якій просить стягнути заборгованість за кредитним договором б/н від 18.11.2014 у розмірі 62 177,80 грн. та судовий збір у розмірі 2270,00 грн, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що ОСОБА_1 звернулася до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала Заяву № б/н від 18.11.2014 року. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана Заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та Банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Відповідачу за його заявою було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт у розмірі, що зазначений у довідці Довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку, яка додається до позову. Для користування кредитним картковим рахунком відповідач отримала кредитні картки. У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 25 000 грн., що підтверджується Довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку. У зв`язку з порушенням зобов`язань за кредитним договором відповідач станом на 14.12.2020 має заборгованість за простроченим тілом кредита у сумі 45016,77 грн., а також заборгованість за простроченими відсотками у сумі 17161,03 грн., а всього 62177,80 грн., яку позивач просить стягнути в судовому порядку.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 15.02.2021 відкрито провадження у справі за вказаним позовом в порядку спрощеного позовного провадження, з повідомленням сторін (а.с. 93).

24.02.2021 відповідач надала суду відзив на позов (а.с. 97-119, т. 1).

У відзиві відповідач просила відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що кредитний договір між сторонами не укладався, а відповідачем було заповнено лише анкету-заяву, в якій були відсутні відомості щодо суми кредиту та відсоткової ставки. Також Умови та Правила надання банківських послуг позивач змінює кожного місяця, та ті що додані до позову не існували на момент підписання анкети-заяви в 2014 році. Зазначила, що позивачем не надано доказів наявної заборгованості у відповідача, а розрахунок заборгованості наявний в матеріалах справи не є достовірним доказом. Наявність заборгованості може бути підтверджена лише первинними бухгалтерськими документами, оформленими відповідно до закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні». Довідка про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки не підписувалася відповідачем, згідно з якою останній змінено кредитний ліміт. Про збільшення ліміту відповідачу не було відомо. Також зазначила, що позивачем пропущено строк позовної давності для звернення до суду з зазначеним позовом.

У березні 2021 року позивач звернулась до суду з клопотанням про проведення розгляду справи в порядку загального позовного провадження (а.с. 123-124, т. 1).

Ухвалою суду від 04.03.2021 клопотання відповідача про проведення розгляду справи в порядку загального позовного провадження залишено без задоволення (а.с. 125, т. 1).

22.03.2021 відповідач надала на електронну адресу суду письмові пояснення аналогічні тим, що викладені у відзиві на позов (а.с. 128-138, т. 1).

25.03.2021 АТ КБ «ПриватБанк» надав відповідь на відзив (а.с. 152 – 162, т. 1).

У відповіді на відзив зазначено, що відповідачем добровільно надана про себе інформація щодо персональних даних, адреси проживання та інша додаткова інформація для отримання кредиту. Сторонами при укладанні договору були обговорені усі істотні умови та відповідач була ознайомлена з умовами кредитування, добровільно до певного часу виконувала свої зобов`язання за кредитним договором, тобто погоджувалася з наданими їй кредитними коштами. Виписка з банківського рахунку містить інформацію про рух коштів на балансі кредитної картки відповідача – баланс станом на дату укладання кредитного договору, всі операції за кредитною карткою (з визначенням дати проведення операції та чітким визначенням проведеної операції, зазначенням суми на балансі рахунку після проведеної з коштами операції. Відповідачем не доведена відсутність заборгованості та відповідно виконання умов кредитного договору належним чином, тому вимоги заяви підлягають задоволенню у повному обсязі. Надана виписка по картковому рахунку та розрахунок заборгованості є належними та допустимими доказами по справі. Умовами та правилами надання банківських послуг передбачено обов`язок клієнта стежити за витрачанням коштів в рамках платіжного ліміту, тому посилання відповідача в частині незнання наявності та суми заборгованості є необгрунтованими.

Крім того, із наданої виписки вбачається, що відповідач користувався грошима, отримував кошти через банкомат, здійснював розрахунки через термінали в касах магазинів, а отже й отримав кредитну картку «Універсальна», оскільки проведення вказаних операцій є неможливим без наявності картки. Щодо права односторонньої зміни тарифів та інших умов обслуговування позивач зазначив, що клієнт на сьогоднішній день не звертався до Банку з повідомленням про незгоду з внесеними змінами та не ініціював розірвання договору, більше того активно користувався карткою, що говорить про прийняття Клієнтом діючих умов банківського обслуговування. Щодо наданого Банком розрахунку заборгованості зазначено, що розрахунок заборгованості не є первинним документом, а є інформаційним документом по факту обробки фактичного операційного руху грошових коштів по рахунках кредитної угоди, а також відображає стан нарахувань в певні періоди часу. До суду надано виписку по рахунках, яка і є первинним документом. Щодо строку позовної давності зазначено, що відповідно до Правил користування карткою строк дії картки вказано на лицевій стороні Картки (місяць та рік). Картка діє до останнього календарного дня вказаного місяця. Отже строк перевипущеної картки до останнього дня 03.2020 року. Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача 06.02.2021 року – до спливу строку позовної давності, тому строк позовної давності позивачем дотримано. Таким чином, отримавши грошові кошти відповідач належним чином умови Договору не виконує, чим порушує свої договірні зобов`язання. Зазначене призвело до виникнення простроченої заборгованості, яка станом на сьогоднішній день не погашена.

У судовому засіданні 11.06.2021 представника відповідача – адвокат Мікайилова Р.Р. заявив клопотання про залишення позову АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості без руху у зв`язку з невиконанням вимог ч. 5 ст. 95 ЦПК України, а саме копії позову не засвідчені підписом позивача із зазначенням дати такого засвідчення.

Ухвалою суду від 11 червня 2021 року вищевказане клопотання було задоволено, позовну заяву АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості залишено без руху, надано строк для усунення недоліків (а.с. 198, т. 1).

14.07.2021 на адресу суду від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків із наданням підтверджуючих доказів направлення 04.07.2021 на адресу відповідача належним чином завірених копій документів, у зв`язку з чим ухвалою суду від 16.07.2021 призначений розгляд справи у судовому засіданні (а.с. 210, т. 1).

02.08.2021 відповідач надіслала на електронну адресу суду відзив на позов (а.с. 1-12, т. 2).

27.08.2021 та 30.08.2021 позивач надіслав на адресу суду відповідь на відзив, (а.с. 49-63, 65 – 76, т. 2).

02.09.2021 представник відповідача – адвокат Мікайилов Р.Р. надіслав на адресу суду письмові заперечення (а.с. 86-91, т. 2).

13.09.2021 на адресу суду надійшли письмові пояснення позивача з приводу заперечень від 02.09.2021 (а.с. 110- 119, т. 2).

У судових засіданнях представник позивача підтримував позовні вимоги, просив задовольнити позов у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позові та наданих суду відповідях на відзив та пояснень.

Представник відповідача – адвокат Мікайилов Р.Р. заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на обставини, викладені у відзивах та письмових поясненнях.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі „Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, об`єктивно оцінивши докази, встановив, що заявлені вимоги підлягають частковому задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи, 18.11.2014 року ОСОБА_1 було підписано заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у АТ КБ «Приватбанк», в якій зазначено, що вона разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг (а.с.45, т. 1).

Укладання Договору здійснюється за принципом укладання між Банком і клієнтом договору приєднання (ст. 634 Цивільного кодексу).

Підписанням заяви Позичальник приєднується до запропонованих банком Умовами та Тарифами. Відповідно до ч. 1 ст. 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Щодо ознайомлення Відповідача з Умовами кредитування

Позивачем надана до суду копія анкети-заяви від 18.11.2014 року, з якої чітко вбачається наступна інформація: персональні дані, адреса проживання, та інша додаткова інформація необхідна для отримання кредитної картки. Відповідачем вказана інформація про себе заповнена особисто, також з копії анкети-заяви чітко вбачається, що ОСОБА_1 висловила згоду про укладення договору шляхом отримання кредитної картки Універсальна та особистим підписом засвідчила (в), що Я згодна (єн) з тим, що ця заява, разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між мною та Банком Договір про надання банківських послуг. Я ознайомилась (вся) і згоден з Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, які були надані мені для ознайомлення в письмовому вигляді....

Також до матеріалів позовної заяви долучено Витяг з тарифів обслуговування кредитних карт Універсальна, з якого чітко вбачається, що відповідачу встановлено поточну процентну ставку у розмірі 2,9 % (34,8 % на рік), вказано розміри комісій та штрафів тощо.

Банком надано до суду виписку з карткового рахунку, де чітко прослідковується, що відповідачу було встановлено кредитний ліміт та вбачається, що відповідач користувався грошима, отримував кошти через банкомат, здійснював розрахунки через термінали в касах магазинів, а отже й отримав кредитну картку Універсальна, оскільки проведення вказаних операцій є неможливим без наявності картки (а.с 25-42, т. 1).

З розрахунку заборгованості та наданої виписки про рух коштів чітко вбачається, що відповідач частково сплачував заборгованість за договором (погашення відображені в графі «Сума погашення за наданим кредитом») а.с. 7-24, т. 1.

Виписка з банківського рахунку містить інформацію про рух коштів на балансі карткового рахунку Відповідача баланс станом на дату укладання договору (надана сума кредиту), всі операції за картковим рахунком (з визначенням дати проведення операції та чітким визначенням проведеної операції, зазначенням суми на балансі рахунку після проведеної операції).

Виписка по картковому рахунку та розрахунок заборгованості, є належними та допустимими доказами по справі.

Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту

Відповідно до виявленого бажання, відповідачу було відкрито кредитний рахунок, що підтверджується Випискою по рахунку, яка міститься в матеріалах справи, та встановлено початковий кредитний ліміт у розмірі, що зазначений у довідці Довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку, яка міститься в матеріалах справи (а.с. 25-42, 43-44, т. 1).

Для користування кредитним картковим рахунком відповідач отримав кредитні картки (номери та строк дії отриманих кредитних карток зазначено у довідці про отримані картки, що міститься в матеріалах справи (а.с. 44, т. 1).

У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 25000,00 грн., що підтверджується Довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку (а.с. 43, т. 1).

Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту Банк керувався п.п. 2.1.2.3, 2.1.2.4 Договору, на підставі яких Відповідач при укладанні Договору дав свою згоду, щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою Банку.

Власник картрахунку зобов`язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення Овердрафту, який відповідно до п. 1.1.51. Договору - короткостроковий кредит, який надається Банком Клієнту у разі перевищення суми операції за платіжною карткою над сумою залишку коштів на його Рахунку в розмірі ліміту кредитування.

Щодо строку позовної давності.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Тобто, позовна давність - це встановлений законом строк, протягом якого особа, право якої порушено, може вимагати примусового здійснення або захисту свого права шляхом подання позовної заяви до суду.

Згідно ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін (ч.1 ст. 259 ЦК України).

Відповідно по даному договору відкрито картковий рахунок, встановлено кредитний ліміт на картку, видано картку, а сума обов`язкового мінімального щомісячного платежу залежить від суми використаного кредитного ліміту.

Кредитна картка є поновлювальною кредитною лінією, тобто це кредит, що надається банком клієнту в межах встановленого ліміту заборгованості, який використовується повністю або частинами і поновлюється в міру погашення раніше виданого кредиту. Клієнт, використавши та погасивши заборгованість за кредитною лінією, може знову користуватися нею у межах строку дії картки.

Статтею 261 ЦК України встановлено, що за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Верховний суд України неодноразово висловлювався відносно сроку виконання зобов?язань по кредитам, що надаються у вигляді встановленого кредитного ліміту на кредитні картки, а саме 19.03.2014 року справа № 6-14цс14 та 18.06.2014 року справа №6-61цс 14 «Відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору.”

Відповідно до Правил користування карткою строк дії картки вказано на лицевій стороні Картки (місяць та рік). Картка діє до останнього календарного дня вказаного місяця. Отже, строк перевипущеної картки до останнього дня 03.2020 року (а.с. 44, т. 1).

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача 06.02.2021 року — до спливу строку позовної давності.

У звязку з цим, суд вважає, що строк позовної давності не сплив.

Щодо договірного списання коштів.

За Договором про надання банківських послуг № б/н від 18.11.2014 року Клієнт має прострочену заборгованість.

Постановою НБУ «Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті» від 29.03.2004 року (п.1.4) передбачено Договірне списання Банком з рахунку Клієнта коштів без надання Клієнтом платіжного доручення, може здійснюється Банком у порядку, передбаченому в договорі, укладеному між ним і Клієнтом.

П. 6.1 вищевказаної Постанови встановлено, що Банк обумовлює своє право на здійснення договірного списання за дорученням платника з його рахунку в договорі банківського рахунку або іншому договорі про надання банківських послуг. Якщо кредитором за договором є Банк, що обслуговує платника, то право цього банку на здійснення договірного списання передбачається в договорі про надання банківських послуг. Договір може містити інформацію необхідну банку для списання ним коштів з рахунків платника (п.6.5).

Згідно умовам договору, а саме п. 1.1.3.1.6.Клієнт доручає Банку здійснювати списання грошових коштів з рахунків Клієнта, відкритих в валюті кредитного ліміту, в межах сум які підлягають сплаті Банку по цьому договору, при настанні строків платежів, а також списання грошових коштів з картрахунку в випадку настання строків платежів по іншим договорам. Банк проводить списання коштів в грошовій одиниці України та іноземній валюті з будь-якого рахунку клієнта в сумі, що еквівалентна сумі заборованості по договору.

Суд вважає, вказані документи не підтверджують погодження між сторонами умов кредитування.

Як вбачається з матеріалів справи, ні витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», ні витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку не містять підпису ОСОБА_1 .

Анкета-заява містить лише анкетні дані відповідача, її контактну інформацію, але не містить даних про умови кредитування.

03 липня 2019 року Великою Палатою Верховного Суду було ухвалено постанову в аналогічній справі за позовом ПАТ «КБ «Приватбанк» до фізичної особи про стягнення заборгованості за картковим кредитом (справа №342/180/17).

У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які не містять підпису позичальника, не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети. Заява-анкета позичальника не містить положень щодо розміру процентів, неустойки. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

В цій же постанові Велика Палата Верховного Суду вказала, що за відсутності належних та допустимих доказів погодження умов договору, АТ «КБ «Приватбанк» має право вимагати захисту своїх прав шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

З урахуванням зазначеної позиції Великої Палати Верховного Суду АТ «КБ «Приватбанк» має право виключно на повернення сум фактично отриманих коштів.

Оскільки розмір процентів за користування кредитними коштами не був погоджений між сторонами договору, у АТ «КБ «Приватбанк» відсутні підстави для їх нарахування за визначеними ним ставками.

Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов`язання, з підстав та у розмірах встановлених актами законодавства, зокрема статтями 625, 1048 ЦК України позивач не пред`явив.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, що прямо передбачено у статті 8 Конституції України.

Відповідно до частини четвертої статті 42 Конституції України держава захищає права споживачів.

Згідно з частиною першою статті 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.

Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.

Споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачем АТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог щодо повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.

Також безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір від 18.11.2014 року у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним).

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача на користь Банку заборгованості за простроченими відсотками у сумі 17 161,03 грн. необхідно відмовити.

Дослідивши надані АТ «КБ «Приватбанк» розрахунки заборгованості, суд встановив, що заборгованість за тілом кредита складає 45 016,77 грн.

Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Таким чином, суд вважає необхідним позов задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь АТ КБ «Приватбанк» фактично отриману та неповернуту суму кредитних коштів в розмірі 45 016,77 грн.

Таким чином, суд вважає необхідним позов задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь АТ КБ «Приватбанк» фактично отриману та неповернуту суму кредитних коштів в розмірі 45 016,77 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України пропорційно до задоволених вимог з відповідача на користь АТ КБ «Приватбанк» підлягає стягненню 1 643 (одна тисяча шістсот сорок три) грн. 48 коп. судового збору, сплаченого за подання позовної заяви, обрахований пропорційно задоволенню позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 76, 81, 133, 141, 263-265, 268, 274-279, 280, 288 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позов Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 ) на користь акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (рахунок № НОМЕР_1 , МФО 305299, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 14360570, місце знаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50) суму заборгованості за кредитним договором № б/н від 18.11.2014 року у розмірі 45 016 (сорок п`ять тисяч шістнадцять) грн. 77 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 ) на користь акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (рахунок № НОМЕР_1 , МФО 305299, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 14360570, місце знаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50) суму судового збору у розмірі 1 643 (одна тисяча шістсот сорок три) грн. 48 коп.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Ленінський районний суд м. Харкова, шляхом подачі апеляційної скарги у 30-денний строк з дня оголошення рішення.

Повний текст рішення складено 17 грудня 2021 року.

Суддя В.В. Вікторов