Рішення № 101985633, 17.12.2021, Холодногірський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Харкова)

"17" грудня 2021 р.

Справа №642/3524/21

Провадження № 2/642/1555/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2021 року Ленінський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді – Грінчук О.П.,

за участі секретаря – Мотора В.В.,

позивача – ОСОБА_1 ,

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківжитло» про стягнення моральної шкоди,

встановив:

Позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому просив стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду в розмірі 350 000 грн., завдану йому користуванням відповідачем його коштами та не завершенням останнім будівництва житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 . В обгрунтування позову ОСОБА_1 зазначив, що між ним та ТОВ «Харківжитло» 10.01.2006 укладено договір про пайову участь у будівництві житлового будинку. Позивач згідно договору вніс пайовий внесок по фінансуванню будівництва квартири в розмірі 86 785 дол. США. Відповідач, в свою чергу, зобов`язався по закінченню будівництва у 2 кварталі 2009 року виділити ОСОБА_1 в натурі на четвертому поверсі будинку трикімнатну квартиру. Однак, станом на день звернення до суду з даним позовом, будівництво будинку та введення в експлуатацію не завершено, квартиру позивачу так і не виділено. У зв`язку з невиконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором від 10.01.2006, позивач неодноразово звертався до суду із позовами про стягнення з відповідача штрафних санкцій за невиконання зобов`язання, які були задоволені як судами першої інстанції, так і апеляційної. Через невиконання відповідачем своїх зобов`язань за договором позивач зазнав моральних страждань. Весь час представники відповідача не з`являлись на судові засідання по вказаним позовам, що привело до нервування та хвилювання позивача. На ґрунті стресу у позивача виникла червона кропивниця, через що він не зміг вийти на вулицю, йому довелось лікуватись в інституті шкірно-венерологічних захворювань (далі ШВЗ). В 2020 році після чергового стресу у зв`язку із розглядом справи в суді у нього стався мікро інсульт, частково паралізувало ліву руку та ногу, тому він лікувався в стаціонарі в госпіталі МВС. Крім того, він має двох синів, які так і не змогли побудувати сім`ї та жити в окремих від нього кімнатах. Також зазначив, що він щороку проходить стаціонарне лікування, що є результатом стресів від судових процесів. Відповідно до довідки МСЕК йому протипоказані хвилювання та фізичні перенавантаження, однак, він вимушений переносити хвилювання, у зв`язку з бездіяльністю відповідача. Враховуючи вищевикладене, позивач звернувся до суду з даним позовом в порядку захисту прав споживача.

Ухвалою суду від 11.06.2021 справу відкрито в порядку загального позовного провадження.

14.07.2021 від представника відповідача надійшов відзив на позов, згідно якого він проти позову заперечує з тих підстав, що позивачем не доведено причинно-наслідкового зв`язку між діями (бездіяльністю) відповідача та станом здоров`я позивача. Також позивачем не надано доказів завдання йому моральної шкоди на суму 350 000 грн. Крім цього, просив застосувати строки позовної давності.

13.07.2021 позивачем надано до суду заперечення на заяву про застосування строків позовної давності, вказуючи про відсутність підстав для застосування позовної давності.

31.08.2021 підготовче провадження закрито, справу призначено до судового розгляду.

В судовому засіданні позивач позов підтримав з підстав, зазначених у ньому. Крім того, просив суд переглянути відеозапис судового засідання з аналогічних позовних вимог, долученого ним до матеріалів справи. Також просив суд ухвалити рішення, яким, крім іншого, зобов`язати відповідача допустити його до квартири та не чинити перешкоди в такому доступі.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату і час розгляду справи повідомлявся своєчасно і належним чином, про причини неявки суду невідомо.

Враховуючи вищевикладене, суд ухвалив вважати можливим розгляд справи здійснювати у відсутність представника відповідача.

Заслухавши пояснення позивача та дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що 10.01.2006 між ОСОБА_1 та ТОВ «Харківжитло» укладено Договір №45/57 про пайову участь в будівництві жилого будинку, згідно п.2.1 якого пайщик ( ОСОБА_1 ) надає кошти ТОВ «Харківжитло» на будівництво будинку і доручає ТОВ «Харківжитло» сформувати його долю в загальному майні, забезпечити будівництво будинку; як представник всіх пайовиків забезпечити виділення частини житлової площі будинку (квартири) пайовику в натурі після отримання технічного паспорту на будинок, а також передати пайовику квартиру в стані, згідно додатків до Договору. Пунктом 2.4 Договору передбачено, що строк закінчення будівництва – 2 квартал 2009 року. (а.с. 20-24)

Згідно п. 3.1. Договору, позивач сплатив 100% вартості квартири у розмірі 438 264.00 грн., що становить 86 785.00 дол. США, на підтвердження чого надано Довідку про стан фінансування по Договору№45/57 від 10.01.2006, видану директором ТОВ «Харківжитло» Болдишевою Н. (а.с. 26)

Пунктом 5 ч.1 ст. 4 ЗУ «Про захист прав споживачів» передбачено, що споживачі під час укладення, зміни, виконання та припинення договорів щодо отримання (придбання, замовлення тощо) продукції, мають право на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону.

Статтями 4 та 22 ЗУ «Про захист прав споживачів» передбачено право споживача на відшкодування моральної шкоди у правовідносинах між споживачами та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг.

Відповідно до ч.1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Відповідні обставини встановлюються судом на підставі доказів, поданих сторонами та іншими учасниками справи. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Відповідно до положень ст. 23 ЦК України позивач має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення його прав. При цьому, моральна шкода полягає, серед іншого, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів, у приниженні честі, гідності та ділової репутації особи.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається залежно від характеру правопорушення, глибини душевних страждань, ступеня вини відповідача, який завдав моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. При цьому кожна із вказаних обставин повинна бути підтверджена належними та допустимими доказами.

Як роз`яснено в п. 3, 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями чи бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема у порушенні права власності та інших цивільних прав, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими та при настанні інших негативних явищ. При вирішені спору про відшкодування моральної шкоди суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в який матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом.

Як зазначено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 12.03.2020 у справі №375/2051/18 (провадження № 61-11639ск19) у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 ЦПК України.

Відповідно до ч.1 ст. 76, ч.1 ст.77 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд вважає необґрунтованою вимогу позивача про відшкодування моральної шкоди, а тому такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

В обгрунтування позову позивачем надана лише довідка МСЕК від 11.11.2013, згідно якої йому протипоказані значні психо-емоційні нагрузки, проте, з даної довідки не вбачається, що зумовило такі протипоказання.

При цьому, на підтвердження позовних вимог позивачем не надано жодного доказу про перенесені ним хвороби, настання мікро інсульту, перенесений стрес, переживання, проходження ним стаціонарних лікувань в госпіталях та в інституті ШВЗ, доказів щодо підстав їх виникнення, які були би пов`язані із обставинами, викладеними у позові.

А тому суд не вбачає наявності причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою відповідача та емоційним станом, та станом здоров`я позивача, тим більше, що суду не надано жодного доказу на підтвердження настання вказаних позивачем негативних явищ.

Суд також критично оцінює викладені в позовній заяві доводи про те, що дії/бездіяльність відповідача, які виразились у невиконанні зобов`язань за Договором про пайову участь від 10.01.2006 щодо завершення будівництва житлового будинку та передачі в натурі позивачу квартири принижують честь і гідність позивача, оскільки належних доказів, які б підтвердили таке негативне явище - приниження гідності позивача суду не надано та за дослідженими судом доказами не встановлено.

Також суд не приймає до уваги наданий позивачем відеозапис із судового засідання з аналогічної справи, оскільки він не стосується конкретно даної справи та не містить інформації щодо предмета доказування у даному спорі, тому є неналежним доказом.

Окрім цього, в судовому засіданні позивачем було повідомлено про наявність судових рішень про стягнення з ТОВ «Харківжитло» на його користь збитків за невиконання умов Договору від 10.01.2006, які також не виконуються відповідачем, однак, суду не надано копій вказаних судових рішень, а також доказів їх невиконання відповідачем.

Крім того, позивачем не обгрунтовано, з яких міркувань та доказів цьому він виходив, визначаючи розмір моральної шкоди – 350 000 грн.

У відповідності до ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, позивачем не надано доказів на підтвердження наявності заподіяної шкоди, калькуляції розрахунку, яким він керувався заявляючи до стягнення відповідну суму моральної шкоди, доказів причинного зв`язку між шкодою і протиправними діяннями відповідача, що в силу вимог статті 81 ЦПК України є процесуальним обов`язком сторони.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають за недоведеністю.

Щодо заяви представника відповідача про застосування строку позовної давності, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За приписами ст. 267 ЦК України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Виходячи з правового аналізу наведених норм суд зазначає, що строк позовної давності може бути застосований до виниклих між сторонами правовідносин лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення судом рішення, виключно у тому випадку, коли судом буде встановлено, що було порушено право позивача та воно підлягає судовому захисту, але у зв`язку з пропуском ним строку позовної давності, суд дійде висновку про наявність підстав для відмови у позові.

Враховуючи, що під час розгляду справи суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, у зв`язку з їх недоведеністю, підстав для застосування строку позовної давності немає.

Також позивачем в судовому засіданні заявлено про ухвалення судом також рішення про зобов`язання відповідача надати йому допуск до квартири, однак, оскільки така заява не відповідає положенням п.2 ч.2, ч.ч. 3, 5 ст. 49 ЦПК України, якими передбачено вимоги до заяви про збільшення позовних вимог, вказана заява не підлягає розгляду судом у даному спорі.

Оскільки в задоволенні позову відмовлено, а позивач звільнений від сплати судового збору, судові витрати слід віднести за рахунок держави.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 79, 81, 82, 141, 263-265, 354 ЦПК України, ст.ст. 23, 256, 267, 1167 ЦК України, суд, -

ухвалив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківжитло» про стягнення моральної шкоди – залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги у 30-денний строк з дня оголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 17.12.2021.

Головуючий: