Рішення № 101983893, 09.12.2021, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2021 року справа № 580/9245/21

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Рідзеля О.А., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

04.11.2021 у Черкаський окружний адміністративний суд надійшов позов ОСОБА_1 (далі – позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (далі – відповідач), в якому позивач просить:

визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у зарахуванні до стажу роботи на посаді судді половини навчання за денною формою у вищому навчальному закладі – Харківському юридичному інституті, періоду строкової служби в радянській армії, роботи на посаді слідчого Уманського міськвідділу міліції та перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці зі збільшенням на 2% грошового утримання за кожний рік роботи з урахуванням стажу понад 20 років;

зобов`язати відповідача зарахувати до стажу роботи на посаді судді половину навчання за денною формою у вищому навчальному закладі – Харківському юридичному інституті, період строкової служби в радянській армії, роботи на посаді слідчого Уманського міськвідділу міліції та здійснити перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці зі збільшенням на 2% грошового утримання за кожний рік роботи з урахуванням стажу понад 20 років (17*2=34) та виплатити різницю між належною до сплати та фактично виплаченою сумою з 01.03.2020.

В обґрунтування позову зазначено, що відповідач безпідставно не врахував позивачу вищевказаний період навчання та роботи до стажу роботи, що дає право на отримання довічного грошового утримання судді у відставці у вищевказаному розмірі.

Ухвалою суду від 09.11.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати на виконання ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними матеріалами, встановлено відповідачу строк для надання відзиву на позовну заяву.

30.11.2021 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просив суд у задоволенні позову відмовити. Вказував, що для обчислення довічного грошового утримання судді у відставці зараховується виключно стаж на посаді судді. Тому відсутні підстави для зарахування стажу навчання та у галузі права позивача.

Оцінивши доводи сторін, дослідивши письмові докази, суд встановив таке.

21.06.1977 позивач отримав диплом серії НОМЕР_1 Харківського юридичного інституту, з якого вбачається, що позивач у 1973 році вступив до вказаного навчального закладу та рішенням екзаменаційної комісії від 22.06.1977 йому присвоєна кваліфікацію юрист.

З даних трудової книжки позивача від 10.08.1987 серії НОМЕР_2 суд встановив, що у період з 21.11.1970 до 14.11.1972 позивач проходив службу в збройних силах СССР (1 рік, 11 місяців та 23 дні).

З 03.08.1977 до 05.08.1987 позивач проходив службу в органах внутрішніх справ (10 років, 2 дні).

22.06.1987 позивач обраний народним суддею Уманського міського народного суду.

23.03.2000 позивач обраний суддею Уманського міського суду безстроково.

23.03.2003 позивач переведений на посаду судді Уманського міськрайонного суду.

Рішенням відповідача від 29.12.2010 позивачу призначено з 29.12.2010 щомісячне грошове утримання судді у відставці у розмірі 90% суддівської винагороди.

На підставі рішення Черкаський окружний адміністративний суд від 05.10.2020 у справі №580/3194/20 позивачу з 01.03.2020 здійснено перерахунок грошового утримання судді у відставці відповідно до вимог Закону України від 2 червня 2016 року №1402-VIII “Про судоустрій і статус суддів”.

На заяву позивача від 12.10.2021 про зарахування до стажу роботи судді військової служби, половини періоду навчання у вищому навчальному закладі, роботи на посаді слідчого та проведення перерахунку щомісячного грошового утримання судді у відставці з урахуванням вказаного стажу, відповідач листом від 25.10.2021 №7635-7973/М-03/8-2300/21 повідомив, що законодавчих підстав для обчислення грошового утримання судді у з урахуванням вказаного стажу немає.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд врахував ст.19 Конституції України, якою встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин 1, 2 ст.137 Закону України від 2 червня 2016 року №1402-VIII “Про судоустрій і статус суддів” (далі – Закон №1402-VIII), чинного з 30 вересня 2016 року, до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді:

1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України;

2) члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;

3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.

До стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.

Отже, наведеною нормою права, яка була чинна на час звернення позивача за перерахунком щомісячного довічного грошового утримання (12.10.2021), не передбачено зарахування до стажу роботи на посаді судді половини періоду навчання на денному відділенні у вищому навчальному закладі.

Однак у період роботи позивача на посаді судді, зокрема, до 30 вересня 2016 року чинним був Закон України від 07.07.2010 №2453-VI “Про судоустрій і статус суддів” (далі – Закон №2453-VI), п.11 Перехідних положень якого було передбачено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.

Для вирішення спору суд врахував правову позицію Верховного Суду у подібних правовідносинах щодо зарахування половини періоду навчання у вищому навчальному закладі до стажу, що дає право на отримання довічного грошового утримання судді, викладену у постанові від 19.06.2018 (справа № 243/4458/17), яка обов`язкова для врахування судом відповідно до ч.5 ст.242 КАС України.

Так, Верховний Суд у вказаному рішенні, вирішуючи питання про наявність чи відсутність підстав для зарахування у тому числі періодів навчання до суддівського стажу, зазначив, що підлягають застосуванню норми законодавства, чинні на час призначення позивача на посаду судді.

Про необхідність застосування саме такого порядку визначення суддівського стажу свідчать також і наступні зміни, внесені до Закону №1402-VIII, зокрема, Законом України «Про Вищу раду правосуддя» від 21 грудня 2016 року №1798-VIII, яким пункт 34 розділу Прикінцеві та перехідні положення Закону №1402-VIII доповнено абзацом четвертим такого змісту: «Судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання)».

Відповідно до ч.4 ст.43 Закону України від 15 грудня 1992 року №2862-XII «Про статус суддів», який був чинним на час призначення позивачу довічного грошового утримання, до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов`язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.

Пунктом 3-1 постанови Кабінету Міністрів України “Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів” від 3 вересня 2005 року №865 було встановлено, що до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.

Крім того, відповідно до статті 1 Указу Президента України від 10 липня 1995 року №584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів», чинної на час набуття позивачем стажу роботи безпосередньо на посаді судді 10 років, до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.

З аналізу викладених норм Верховний Суд у рішенні від 13 лютого 2020 року у справі №592/5433/17 дійшов висновку, що невключення до відповідного стажу роботи на посаді судді, зокрема, половини строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі і врахування відповідачем для встановлення (визначення) розміру щомісячного довічного грошового утримання лише періоду роботи на посаді судді є неправомірним.

Отже, законодавством, чинним на час призначення позивачу довічного грошового утримання, передбачалося безумовне зарахування до стажу, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання, половини строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, періоду військової служби та роботи слідчим, у випадку роботи особи на посаді судді не менш як 10 років.

Суд врахував, що позивач працював на посаді судді з 1987 року до 2010 року, тобто більше 10 років.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30 травня 2019 року у справі №9901/805/18 підтримала позиції судів попередніх інстанцій про необхідність зарахування до стажу роботи на посаді судді також стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності) у сфері права.

За таких обставин суд дійшов висновку, що половина періоду навчання позивача за денною формою у Харківському юридичному інституті, період служби в радянській армії та роботи на посаді слідчого Уманського міськвідділу міліції підлягає зарахуванню до стажу, що дає право на одержання та визначення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Відповідно до ч.3 ст.142 Закону №1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

Тому відмову відповідача щодо зарахування вищевказаного стажу, суд вважає необґрунтованою.

Згідно із частинами 1 та 2 статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» («Doran v. Ireland», заява № 50389/99) Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припинення порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів» («Salah Sheekh v The Netherlands»; заява № 1948/04), ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

У Висновку № 1 (2001) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо стандартів незалежності судової влади та незмінюваності суддів зазначено, що в цілому важливо (особливо для нових демократичних країни) передбачити спеціальні правові положення, що захищають грошову винагороду суддів від скорочення, а також забезпечити положення, що гарантують збільшення оплати праці суддів відповідно до зростання вартості життя (пункт 62).

Згідно з частиною другою статті 1 Загальної (Універсальної) хартії судді незалежність судді є важливою умовою для неупередженого судочинства, що відповідає вимогам закону. Незалежність є неподільною. Будь-які інституції чи органи влади як на національному, так і на міжнародному рівні повинні поважати, захищати та охороняти цю незалежність. Забезпечення державою належної оплати праці судді є запорукою дотримання гарантій права особи на розгляд справи незалежним і безстороннім судом та збереження справедливого балансу між потребами державного інтересу та необхідністю захистити права особи.

Визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом.

Такими гарантіями є надання суддям за рахунок держави матеріального забезпечення, зокрема суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, розмір якого повністю залежить від суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Важливою є і послідовність дій законодавця, особливо з огляду на сферу суспільних відносин, у якій може проявлятись непослідовність.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.5 КАС України способом захисту прав особи від протиправної бездіяльності є визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Тобто дії, які він повинен вчинити за законом.

На підставі ч.3 ст.245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Відповідно до ч.4 ст.245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Тому для забезпечення виконання завдання адміністративного суду, вказаного у ст.2 КАС України, суд дійшов висновку, що належним і ефективним способом повного захисту порушеного права позивача є зобов`язання відповідача зарахувати позивачу до стажу роботи судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці: половину навчання за денною формою у вищому навчальному закладі – Харківському юридичному інституті, період строкової служби в радянській армії та роботи на посаді слідчого Уманського міськвідділу міліції та здійснити перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці зі збільшенням на 2% грошового утримання за кожний рік роботи з урахуванням стажу понад 20 років та виплатити різницю між належною до сплати та фактично виплаченою сумою з 01.03.2020.

Отже, позовні вимоги є обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Згідно з ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Дотримуючись вказаних вимог суд дійшов висновку, що сплачений позивачем судовий збір в сумі 908,00 грн. підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 6, 14, 242-245, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо відмови ОСОБА_1 у зарахуванні до стажу роботи на посаді судді, що дає право на отримання довічного грошового утримання судді у відставці, половини навчання за денною формою у вищому навчальному закладі – Харківському юридичному інституті, періоду строкової служби в радянській армії, роботи на посаді слідчого Уманського міського відділу міліції та перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці зі збільшенням на 2% грошового утримання за кожний рік роботи з урахуванням стажу понад 20 років.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (18000, м.Черкаси, вул.Смілянська, буд.23, код ЄДРПОУ 21366538) зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на посаді судді, що дає право на отримання довічного грошового утримання судді у відставці, половини навчання за денною формою у вищому навчальному закладі – Харківському юридичному інституті, періоду строкової служби в радянській армії, роботи на посаді слідчого Уманського міського відділу міліції та здійснити з 01.03.2020 перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці зі збільшенням на 2% грошового утримання за кожний рік роботи з урахуванням стажу понад 20 років та виплатити різницю між належною до сплати та фактично виплаченою сумою з 01.03.2020.

2. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (18000, м.Черкаси, вул. Смілянська, буд.23, код ЄДРПОУ 21366538) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) судовий збір у сумі 908,00 грн. (дев`ятсот вісім гривень 00 коп.).

3. Копію рішення направити учасникам справи.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного його тексту.

Суддя Олексій РІДЗЕЛЬ