Рішення № 101983278, 17.12.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

17 грудня 2021 року № 520/18255/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі судді Тітова О.М., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа- підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (вул. Пушкінська, буд. 46,м. Харків,61057), в якому просить суд: скасувати податкові повідомлення - рішення від 17.03.2021 №0112324-2408-2016 у розмірі 25985,16 грн., від 17.03.2021 №0112323-2408-2016 у розмірі 166667,39 грн., від 17.03.2021 №0112325-2408-2016 у розмірі 19337,34 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем неправомірно прийнято оскаржувані рішення, оскільки на нього поширюється пільга щодо сплати цього податку відповідно до ст. 266 Податкового кодексу.

Ухвалою суду від 24.09.2021 прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідач не погодився з позовними вимогами та направив до суду відзив, в якому в обґрунтування заперечень зазначив, що діяв в межах своїх повноважень та згідно вимог чинного законодавства. Також відповідач зазначив, що позивачем не надано доказів використання своїх нежитлових приміщень у власній підприємницькій діяльності.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно з положеннями ч.4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суддя у період з 08.11.2021 по 19.11.2021 знаходився на лікарняному.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив такі обставини.

ФОП ОСОБА_1 перебуває на обліку в Південній ОДПІ м. Харкова ГУ ДПС у Харківській області з 02.07.2007 року.

Позивач провадить свою діяльність на загальній системі оподаткування. З 01.07.2018 є платником податку на додану вартість, що підтверджується Витягом від 14.06.2018 №18201664500012.

Позивачем зареєстровано наступні види діяльності: 10.41 Виробництво олії та тваринних жирів (основний); 10.61 Виробництво продуктів борошномельно-круп`яної промисловості; 16.10 Лісопильне та стругальне виробництво; 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; 77.39 Надання в оренду інших машин, устатковання та товарів, н. в. і. у.; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

У своїй господарській діяльності ФОП ОСОБА_2 використовує наступні нежитлові будівлі:

- промисловий цех по переробці масляних культур, який розташований за адресою АДРЕСА_2 , загальною площею 893,3 кв.м., якій належить йому на підставі договору купівлі -продажу від 17.10.2011 №2815;

-промисловий склад та цех по переробці масляних культур, який розташований за адресою АДРЕСА_2 , загальною плош,ею 576,2 кв.м., якій належить йому на підставі договору міни від 19.10.2005 № 2-2233;

- промисловий цех по переробці масляних культур, який розташований за адресою АДРЕСА_2 , загальною площею 8125,40 кв.м., який належить йому на підставі договору купівлі -продажу від29.08.2012 № 3856.

Головним управлінням ДПС у Харківській області засобами поштового зв`язку направлено направлено на адресу позивача податкові повідомлення - рішення (далі- ППР):

- від 17.03.2021 № 0112324-2408-2016 про визначення грошового зобов`язання за платежем «Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості» у розмірі 25 985,16 грн;

- від 17.03.2021 № 0112323-2408-2016 про визначення грошового зобов`язання за платежем «Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості» у розмірі 166 667,39 грн.;

- від 17.03.2021 № 0112325-2408-2016, про визначення грошового зобов`язання за платежем «Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості» у розмірі 19 337,34 грн.

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Перевіряючи спірні податкові повідомлення-рішення на їх відповідність нормам податкового законодавства та вимогам ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд враховує таке.

Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України, зокрема, передбачено, що платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (пп. 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 ПК України).

Підпунктом "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що не є об`єктом оподаткування будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.

Визначаючись з тим, чи поширюється на позивача як на фізичну особу пільга щодо сплати податку, судом враховується, що Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 17.02.2020 у справі №820/3556/17 дійшов висновку, що обмежувальне тлумачення за рахунок введення додаткової ознаки надання пільги по сплаті податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, - звільнення від оподаткування за критерієм "будівлі промисловості", лише об`єктів нежитлової нерухомості промислових підприємств (юридичних осіб), по суб`єктному складу, не може бути застосовано, оскільки положеннями підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України визначено, що платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Прислівник "зокрема" вживається для підкреслення, виділення чого-небудь з-поміж однотипного, однак таке вживання не означає присвоєння ознаки окремо виділених видових складових (виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств) загальній (родовій) категорії - будівлі промисловості, оскільки не поглинає чи узагальнює, а виокремлює.

Поряд з цим конструкція згаданих правових норм дозволяє суду застосувати і такий вид тлумачення норм права за обсягом їх правового змісту, як поширювальне тлумачення, в частині об`єкта оподаткування - предмета "будівлі промисловості", оскільки норми не містять вичерпного переліку таких об`єктів та оскільки відсутні положення, які є винятком із загального правила.

При цьому застосовування системного способу тлумачення, який вимагається при застосуванні поширювального тлумачення дозволяє дійти до таких висновків.

Сама по собі специфіка об`єкта оподаткування - наявність спеціального статусу будівлі, а саме статусу будівлі промисловості не може бути достатньою підставою для звільнення від оподаткування.

Обираючи за вихідне поняття "промисловість", у зв`язку з яким застосовується аналізована податкова пільга, законодавець пов`язує звільнення від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не тільки і не стільки із його статусом (придатністю його застосування у виробничому промисловому циклі господарської діяльності без конкретизації видів промислового виробництва та організаційних форм у яких воно здійснюється), а й з використанням будівлі з метою провадження виробничої діяльності, тобто з використанням такої за цільовим призначенням для виготовлення промислової продукції.

Оскільки "будівлі промислові", які є у складі об`єктів нежитлової нерухомості виступають загальним критерієм визначення об`єкта оподаткування (підпункт "ґ" підпункту 14.1.129-1 пункту 14.1 статті 14 ПК України), то встановлення пільги шляхом звільнення від оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, "будівель промисловості", зокрема виробничих корпусів, цехів, складських приміщень промислових підприємств ( підпункт "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України) не свідчить про недостатню чіткість податкового законодавства, оскільки увівши певний загальний критерій "будівлі промислові", законодавець визначив спеціальний об`єкт (об`єкти), який звільнено від оподаткування, і зі змісту норми зрозуміло, яких об`єктів стосується така пільга.

При цьому, оскільки саме законодавець приймає рішення про встановлення пільг, то він може в подальшому змінити норму, яка встановлює преференцію, не змінюючи загального критерію, про який йшлося вище.

Отже, підстав для застосування компенсаторних правозастосовних нормативних механізмів - презумпції правомірності рішень платника податку (у даному випадку відповідно підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 та пункту 56.21 статті 56 ПК України) не виникає, оскільки немає колізії нормативно-правового регулювання.

Таке застосування вказаної правової норми відповідає принципам рівності усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації (підпункт 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 ПК України), єдиного підходу до встановлення податків і зборів (підпункт 4.1.11 пункту 4.1 статті 4 ПК України) і нейтральності оподаткування (підпункт 4.1.8 пункту 4.1 статті 4 ПК України).

Наданням пільги щодо сплати податку, звільненням від сплати податків, держава має на меті встановлення певного рівня соціального або економічного захисту відповідної категорії платників податків.

Встановлення законодавцем певних податкових пільг зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, як в даному випадку підпункт «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, за своєю сутністю спрямоване на збалансування суспільних відносин у сфері справляння податків та мало на меті створити умови для стимулювання та зменшення податкового навантаження на тих платників податків фізичних та юридичних осіб, які є власниками певних об`єктів нерухомості, що використовуються за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва.

Верховний Суд зазначив, що такий підхід у розумінні норми, про яку йдеться, випливає з того, що функціональне призначення об`єкта, який звільняється від оподаткування, яким є предмет - будівля промисловості (вид нежитлової нерухомості), є фактично визначальною родовою ознакою, оскільки не є об`єктом оподаткування саме будівлі промисловості, тобто будівлі, які використовуються для виготовлення промислової продукції будь-якого виду.

З урахуванням наведеного, Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду сформував новий правовий висновок, відповідно до якого визначив, що застосування підпункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України можливе у разі якщо власниками об`єктів промисловості є фізичні та інші юридичні особи, в тому числі нерезиденти, та за умови (з врахуванням виду їх діяльності) використання таких об`єктів за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду).

Аналогічна права позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.07.2020 у справі №500/90/19.

Отже, фізична особа, яка є власником об`єкта промисловості, за умови використання такого об`єкта за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду), має право на застосування податкової пільги, передбаченої нормами підпункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України.

В силу вимог підпункту 14.1.129 пункту 14.1 статті 14 ПК України у нежитловій нерухомості виділяють, зокрема, будівлі промислові та склади (підпункт "ґ").

Згідно пункту 5.3 статті 5 ПК України інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17.08.2000 №507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, який призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб`єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України. Об`єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.

Відповідно до Державного класифікатора будівлі промисловості (криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо) віднесено до підрозділу "Будівлі нежитлові" (група 125 "Будівлі промислові та склади" клас 1251 "Будівлі промисловості").

До будівель промисловості відносяться об`єкти нерухомості, які відповідно до ДК 018-2000 належать до класу 1251 "Будівлі промисловості", що включає підкласи: 1251.1 "Будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості"; 1251.2 "Будівлі підприємств чорної металургії"; 1251.3 "Будівлі підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості"; 1251.4 "Будівлі підприємств легкої промисловості"; 1251.5 "Будівлі підприємств харчової промисловості"; 1251.6 "Будівлі підприємств медичної та мікробіологічної промисловості"; 1251.7 "Будівлі підприємств лісової деревообробної та целюлозно-паперової промисловості"; 1251.8 "Будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро-фаянсової промисловості"; 1251.9 "Будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне".

Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об`єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.

Судом встановлено, що позивач зареєстрований як фізична особа-підприємець, а основним видом його діяльності відповідно до КВЕД є 10.41 виробництво олії та тваринних жирів.

ФОП ОСОБА_1 використовує у господарській діяльності власні виробничі приміщення, що розташовані за адресою АДРЕСА_2 ; АДРЕСА_2 ; АДРЕСА_3 .

Наказом Держспоживстандарту України від 11.10.2010 №457 прийнято та надано чинності Класифікації видів економічної діяльності ДК 009:2010, згідно розділу 1 якої Класифікація видів економічної діяльності (далі - КВЕД) установлює основи для підготовлення та поширення статистичної інформації за видами економічної діяльності. Основний принцип КВЕД полягає в об`єднанні підприємств, що виробляють подібні товари чи послуги або використовують подібні процеси для створення товарів чи послуг (тобто сировину, виробничий процес, методи або технології), у групи. Основне призначення КВЕД - визначати та кодувати основні та другорядні види економічної діяльності юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців.

У розділі 4 КВЕД визначено, що виробництво - це економічна діяльність, результатом якої є продукція. Це поняття використовують для позначення всіх видів економічної діяльності. Термін "виробництво" призначено не тільки стосовно сільського господарства, добувної або переробної промисловості. Його використовують також стосовно сфери послуг. Для позначення виробництва можуть використовувати і точніші терміни: надання послуг, оброблення, перероблення тощо залежно від сфери діяльності. Обсяг виробництва вимірюють за допомогою різних методів у натуральному чи вартісному вираженні.

Процес промислового виробництва - це процес перероблення (механічного, хімічного, ручного тощо), який використовують для виготовлення нової продукції (споживчих товарів, напівфабрикатів чи засобів виробництва), оброблення товарів, які були у використанні, надання промислових послуг і який класифікують у секціях B "Добувна промисловість та розроблення кар`єрів", C "Переробна промисловість", D "Постачання електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря", E "Водопостачання; каналізація, поводження з відходами" та F "Будівництво".

Позивач у позовній заяві зазначив, що здійснює виробництво олії використовуючи при цьому наступну сировину, в переважній більшості: соя, соняшник. В процесі переробки з цієї сировини виробляється наступна продукція: жмих соєвий, олія соєва, жмих соняшниковий, олія соняшникова.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що протягом 2020 року позивачем проведено господарські операції зокрема з ПП «Аграрник К», ТОВ «Агроплантеко», ТОВ «Агропрогруп», що підтверджується первинними документами, які знаходяться в матеріалах справи.

Будь-яких доказів стосовно того, що позивач не використовує належні йому приміщення відповідно до основного виду своєї діяльності відповідач не надав.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивачем дотримані умови для застосування пп. "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, а відповідачем не доведено правомірності прийнятих податкових повідомлень - рішень від 17.03.2021 №0112324-2408-2016 у розмірі 25985,16 грн., від 17.03.2021 №0112323-2408-2016 у розмірі 166667,39 грн., від 17.03.2021 №0112325-2408-2016 у розмірі 19337,34 грн., зважаючи на що позовні вимоги в підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснити в порядку ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 19, 241-247, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України про скасування податкових повідомлень-рішень – задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення - рішення від 17.03.2021 №0112324-2408-2016, від 17.03.2021 №0112323-2408-2016, від 17.03.2021 №0112325-2408-2016.

Стягнути на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (вул. Пушкінська, буд. 46,м. Харків,61057, код ЄДРПОУ 43983495) судовий збір у розмірі 2119,91 (дві тисячі сто дев`ятнадцять ) грн. 91 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М.Тітов