Рішення № 101983208, 16.12.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

16 грудня 2021 року № 520/22158/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мельникова Р.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови ОСОБА_1 в зарахуванні в загальний трудовий стаж періоду роботи під час відбування покарання з 25 лютого 1978 року по 10 червня 1983 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати ОСОБА_1 до загального трудового стажу період роботи під час відбування покарання з 25 лютого 1978 року по 10 червня 1983 року.

В обґрунтування позову позивачем вказано, що відповідачем вчинено протиправні дії щодо відмови йому в зарахуванні в загальний трудовий стаж періоду роботи під час відбування покарання з 25 лютого 1978 року по 10 червня 1983 року. Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 09.11.2021 року звільнено ОСОБА_1 від сплати судового збору по адміністративній справі № 520/22158/21.

Ухвалою суду від 09.11.2021 року прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито спрощене провадження в зазначеній справі.

Ухвалу суду від 09.11.2021 року представником відповідача було отримано 22.11.2021, проте станом на 13.12.2021 року представник відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області правом подання до суду відзиву на позов не скористався, заяви про визнання позову до суду не надав.

Відповідно до ч. 2 ст. 175 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Суд зазначає, що відповідно до положень ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Згідно із положеннями п.2 ч.1 ст. 263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Отже, враховуючи вищевикладене, дана справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, проаналізувавши доводи позову і заперечень проти нього, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 в період з 25.02.1978 року по 10.06.1983 року відбував покарання в установі АН-243/6 МВС СРСР (Республіка Комі) та працював, отримуючи заробітну плату.

Позивач звернувся 15 січня 2020 року до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області з приводу перерахунку його пенсії з урахуванням періоду з 25.02.1978 року по 10.06.1983 року відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Матеріали справи свідчать, що рішенням відділу з питань перерахунків пенсій №8 управління застосування пенсійного законодавства головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 21.01.2020 року №79 позивача із посиланням на приписи ст. ст. 11, 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» вказано, що період відбування в місцях позбавлення волі ОСОБА_1 з 25.02.1978 по 10.06.1983 не можливо зарахувати до загального страхового стажу та врахувати заробітну плату за вищезазначений період у зв`язку з відсутністю сплати внесків. Також вказано, що законодавством не передбачена сплата страхових внесків за час перебування у місцях позбавлення волі за період до 01.01.2004 року у разі якщо особі вже призначена пенсія. З таких підстав відповідач дійшов висновку про відмову ОСОБА_1 в проведенні перерахунку пенсії з додаванням стажу та зміни заробітної плати.

Позивачем у позовній заяві із посиланням на приписи ст. 112 Кримінально-виконавчого кодексу України вказано, що відповідач посилається на норми законодавчого акту, який був прийнятий набагато пізніше. Так, у період з 1984 по 1988 рік, коли позивач відбував покарання, діяло законодавство колишнього Союзу Радянських соціалістичних республік, зокрема, Постановою Ради Міністрів СРСР №590 від 03.08.1972 року «Про затвердження положення про порядок призначення й виплати державних пенсій» передбачалося, що підтвердженням стажу роботи були трудова книжка, довідки з місця роботи. Ніяких вимог, що для підтвердження стажу роботи необхідно пред`являти ще й довідки про оплату страхових внесків у Пенсійний фонд законодавством не передбачалося. Крім того, позивачем зазначено, що, відбуваючи покарання, він особисто не міг контролювати які з нього проводилися утримання, а тим більше сплату страхових внесків у Пенсійний фонд України, установою, в якій він відбував покарання. Відтак, на переконання позивача, вимагання від нього довідки про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України є неправомірним, а відсутність цієї довідки не може позбавити його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питання про надання пенсії за віком.

Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку заявленим позовним вимогам та запереченням проти них, суд зазначає наступне.

Згідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Приписами ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що починаючи з 01 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років.

Згідно із п.«а» ч. 3 статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується, крім іншого: будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.

Аналогічні приписи щодо сплати страхових внесків були визначені п.124 Положення про порядок призначення та виплати державних пенсій, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 03.08.1972 № 590, яке діяло під час відбування позивачем покарання , яким встановлено, що в заробіток для нарахування пенсії включаються усі види заробітної плати, на які відповідно до діючих правил нараховуються страхові внески. У разі, коли страхові внески нараховуються на умовні суми заробітку, в середній заробіток для нарахування пенсії включаються ці умовні суми.

В той же час, положеннями ст.50 Виправно-трудового кодексу України, прийнятого Верховною Радою УРСР 23 грудня 1970, який діяв на час відбування позивачем кримінального покарання позивачем, та зупинив свою дію з 1 січня 2004 року, передбачено, що час роботи засуджених у період відбування ними покарання у вигляді позбавлення волі до трудового стажу не зараховується.

Відповідно до ч.ч.2, 4 ст.122 Кримінально-виконавчого кодексу України, який набрав чинності з 01 січня 2004 року, особи, яким до відбування покарання призначена пенсія, підлягають державному пенсійному забезпеченню на загальних підставах. Час роботи засуджених у період відбування ними покарання у виді позбавлення волі зараховується у стаж роботи для призначення трудової пенсії.

Згідно приписів абз. 5 ч. 1 ст. 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

Положеннями абз.21 ч.2 ст.40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що у разі подання застрахованою особою для обчислення розміру пенсії даних про заробітну плату (дохід) за період до 1 січня 1992 року при визначенні коефіцієнта заробітної плати (доходу) середня заробітна плата за рік (квартал) у відповідному періоді вважається щомісячною середньою заробітною платою (доходом) в Україні, з якої сплачено страхові внески, відповідного року (кварталу).

Відповідно до п. 2 ст. 41 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, а за періоди до запровадження обмеження максимального розміру заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися зазначені внески (збір), - у межах сум, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, включалися до заробітної плати, з якої обчислювалася пенсія відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", і не перевищують 5,6 розміру середньої заробітної плати в Україні на день отримання зазначених сум.

З аналізу вищевикладених норм вбачається, що достатньою та необхідною правовою підставою для зарахування до страхового стажу особи, який враховується при призначенні їй пенсії, періоду відбування покарання у відповідному закладі обмеження чи позбавлення волі є наявність сукупності двох умов: 1) підтвердження трудового стажу особи відповідною довідкою; 2) сплата страхових внесків протягом такого періоду.

Згідно з довідками Федерального казенного закладу виправної колонії №42 з особливими умовами господарської діяльності, направленими на адресу позивача згідно листа від 11.10.2019 №12/42/15-3616 у період відбування покарання позивачем з 25.02.1978 по 10.06.1983 р.р. позивач з 02.01.1979 року був призначений робітником та 31.05.1983 року був звільнений від трудових обов`язків, що підтверджується довідкою від 11.10.2019 року №12/42/15-3616.

Також, позивачу було надано довідку від 11.10.2019 року №12/42/15-3616 про фактичний його заробіток, який враховується для призначення пенсії за період 1978 по 1983 р.р.

Відтак, з огляду на надані позивачем до суду докази слід дійти висновку про те, що фактично довідка від 11.10.2019 року №12/42/15-3616 про фактичний заробіток позивача, який враховується для призначення пенсії за період 1978 по 1983 р.р., є такою, що свідчить про здійснення установою відбування покарань певних відрахувань з отримуваної позивачем заробітної плати.

Також, суд зазначає, що відповідно до приписів ст. ст. 106 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.

Отже, обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника, який здійснив нарахування цього внеску та утримання його із заробітної плати позивача.

Відтак, фактично внаслідок невиконання роботодавцем позивача обов`язку по сплаті страхових внесків позивач позбавлений соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи на вказаному підприємстві, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.

Водночас, позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, відсутність сплати підприємством страхових внесків не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу при перерахунку пенсії позивача періодів його роботи на такому підприємстві.

Зазначена позиція суду відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 20 березня 2019 року (справа №688/947/17), від 30 вересня 2019 року (справа №316/1392/16-а).

Відтак, враховуючи те, що під час розгляду справи позивачем надано докази стосовно надання йому роботодавцем відомостей про його заробітну плату для нарахування пенсії, то суд приходить до висновку про те, що вказаний стаж позивача має бути зарахований до його загального трудового стажу.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням встановлених обставин, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Розподіл судових витрат здійснити в порядку ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 243-246, 250, 255, 257-263, 295, 297 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, 61022) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити.

Визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови ОСОБА_1 в зарахуванні в загальний трудовий стаж періоду роботи під час відбування покарання з 25 лютого 1978 року по 10 червня 1983 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати ОСОБА_1 до загального трудового стажу період роботи під час відбування покарання з 25 лютого 1978 року по 10 червня 1983 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Мельников Р.В.