Рішення № 101983172, 16.12.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

16 грудня 2021 року Справа № 520/12937/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шляхової О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати дії Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови зарахувати періоди роботи ОСОБА_1 з 23.10.1981 р. по 22.09.1983 р. працював в Свердловському заводі великопанельного домобудування тресту «Свердловськжитлобуд» Ворошиловградської області, з 17.07.1986 р. по 31.05.1989 р. працював у радгоспі імені Калініна Свердловського об`єднання «Плодоовочгосп» Ворошоловградської області (з серпня по листопад 1988 року - радгосп імені Калініна Свердловсього районного агропромислового виробничого об`єднання, з листопада 1988 по час звільнення - радгосп імені Калініна Свердловського агропромислового виробничого об`єднання), з 01.07.2014 р. по 10.10.2014 р. працював на посаді провідного спеціаліста відділу обліку, звітності та економічного аналізу управління житлово-комунального господарства Свердловської міської ради Луганської області - неправомірними;

- зобов`язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати до загального трудового стажу періоди роботи ОСОБА_1 з 23.10.1981 р. по 22.09.1983 р. працював в Свердловському заводі великопанельного домобудування тресту «Свердловськжитлобуд» Ворошиловградської області, з 17.07.1986 р. по 31.05.1989 р. працював у радгоспі імені Калініна Свердловського об`єднання «Плодоовочгосп» Ворошоловградської області (з серпня по листопад 1988 року - радгосп імені Калініна Свердловсього районного агропромислового виробничого об`єднання, з листопада 1988 по час звільнення - радгосп імені Калініна Свердловського агропромислового виробничого об`єднання), з 01.07.2014 р. по 10.10.2014 р. працював на посаді провідного спеціаліста відділу обліку, звітності та економічного аналізу управління житлово-комунального господарства Свердловської міської ради Луганської області та здійснити нарахування і виплату пенсії з моменту мого первинного звернення.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що в січні 2021 року він звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо перерахунку пенсії з врахуванням стажу роботи де він працював з 23.10.1981 по 22.09.1983, з 17.07.1986 по 31.05.1989 та з 01.07.2014 по 10.10.2014. Вищевказаний трудовий стаж підтверджується відповідними записами у трудовій книжці, архівними довідками, виданими архівним відділом адміністрації міста Свердловська та Свердловського району Луганської народної республіки та розпорядженнями міського голови Свердловської міської ради Луганської області. Рішенням №963110189209 від 22.02.2021 відділом перерахунків пенсії №3 управління пенсійного забезпечення головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області відмовлено позивачу в перерахунку пенсії, оскільки надані архівні довідки від 25.09.2020 №4798 та від 25.09.2020 №4801 видані на тимчасово окупованій території, є недійсними. Крім того, період роботи з 01.07.2014 по 10.10.2014 не зарахований відповідачем через відсутність відомостей про сплату внесків на загальнообов`язкове пенсійне страхування за цей період.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду відкрито спрощене провадження у вказаний адміністративній справі та запропоновано відповідачу надати відзив на позовну заяву, а позивачу - відповідь на відзив.

Відповідач, Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, надіслав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечував. Аргументуючи свою позицію представник відповідача зазначив у відзиві, що діяв у відповідності до вимог чинного законодавства. Періоди роботи позивача з 30.07.1981 по 22.10.1981, з 23.10.1981 по 22.09.1983, з 17.07.1986 по 31.05.1989 вказані в трудовій книжці з порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, а надані позивачем довідки на підтвердження сказаного стажу роботи видані на підконтрольній українській владі території. Щодо зарахування періоду роботи з 01.07.2014 по 10.10.2014 відповідач зазначив, що в системі персоніфікованого обліку відсутні відомості про сплату внесків.

У відповіді на відзив позивач зазначив, що не погоджується із позицією відповідача, викладеною у відзиві на позовну заяву, вважає її хибною та такою, що не відповідає нормам чинного законодавства, позовні вимоги підтримує, просить їх задовольнити у повному обсязі.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Справа розглянута з урахуванням перебування судді у відпустці та на лікарняному.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, суд встановив наступні обставини справи.

Судом встановлено, що позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області із заявою щодо перерахунку пенсії з урахуванням стажу роботи не врахованого при призначенні пенсії та надав пакет необхідних документів.

Рішенням відділу перерахунків №3 управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 22.02.2021 №963110189209 позивачу відмовлено у перерахунку пенсії згідно наданої заяви.

У вказаному рішенні зазначено, що надані довідки про підтвердження трудового стажу №4798 від 25.09.2020 за період з 06.06.1983 по 22.09.1983, видані "Архивным отделом" та №4801 від 25.09.2020 за період з 17.07.1986 по 31.05.1989 м. Красний Луч Луганської області (тимчасово окупована територія), є недійсними.

Позивач з рішенням відповідача не погоджується, вважає відмову в перерахунку йому пенсії протиправною, у зв`язку із чим звернувся до суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Положеннями частини другої статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд зазначає, що у положеннях ст. 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбаченим законом.

За приписами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

За приписами ст. 48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 3 постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Суд зазначає, що вищевказаний Порядок поширюється саме на випадки відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Позивачем до органу Пенсійного фонду та до суду надавались Довідки про підтвердження наявного трудового стажу для перерахунку пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній:

- архівні довідки №4798 від 25.09.2020 та №4799 від 25.09.2020, видана Архівним відділом адміністрації Свердловського району ЛНР, в якій зазначено, що позивач працював з 23.10.1981 по 22.09.1986 у плановому відділі, з-д КПД;

- архівна довідка №4801 від 25.09.2020, видана Архівним відділом адміністрації Свердловського району ЛНР, в якій зазначено, що позивач працював з 17.07.1986 по 31.05.1989 головним економістом у радгоспі імені Калініна.

Як встановлено судом зі змісту відповіді пенсійного органу, при розгляді заяви позивача про перерахунок пенсії не було враховано вищезазначені довідки.

За результатом розгляду вищезазначених довідок, суд вважає за необхідне зазначити, що на підставі пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25 листопада 2005 року, в редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року №13-1 (надалі Порядок №22-1) при прийманні документів орган, що призначає пенсію:

1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж.

2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;

3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Відповідно до Додатку 1 Переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року №1085-р місто Довжанськ (Свердловск) відносяться до території, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 4 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" на тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим перетину меж тимчасово окупованої території, вчинення правочинів, проведення виборів та референдумів, реалізації інших прав і свобод людини і громадянина.

Правовий режим тимчасово окупованої території передбачає особливий порядок забезпечення прав і свобод громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території.

Згідно з частиною 1 статті 18 вказаного Закону громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.

Відповідно до частини 2 статті 9 вказаного Закону будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.

Частиною 3 статті 9 вказаного Закону визначено, що будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Отже, відповідно до наведених норм Закону, необхідною умовою для визнання незаконним акту органу, який знаходиться на тимчасово окупованій території, є створення такого органу, обрання чи призначення у порядку, не передбаченому законом.

Позивач набув трудовий стаж у період, коли населені пункти, на території яких підприємства здійснювали господарську діяльність, перебували під контролем української влади, і їх було утворено відповідно до законодавства України.

Всі первинні документи, які сформовані до проведення антитерористичної операції, не можуть піддаватися сумніву та позбавляти особи права на отримання пенсії, що обчислена із заробітку, який вона отримувала на законних підставах, тільки з тих міркувань, що Україна тимчасово не здійснює контроль на території, де набутий пільговий стаж роботи.

У практиці Міжнародного суду ООН сформувались так звані "Намібійські винятки".

Згідно з ними, документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Європейський суд з прав людини розвиває цей принцип у своїй практиці. Наприклад, у справах «Лоізіду проти Туречиини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45), «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016). "Зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать" При цьому, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.

Отже, з огляду на зазначену практику Європейського суду з прав людини суд доходить висновку, що зазначені довідки, як виняток, можуть братись до уваги та оцінюватись разом з іншими документами в їх сукупності та взаємозв`язку при призначенні пенсії на пільгових умовах.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що виконувані роботи позивачем підтверджують його право на зарахування зазначених періодів роботи з 23.10.1981 по 22.09.1983, з 17.07.1986 по 31.05.1989 до стажу, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати до загального трудового стажу періоди роботи з 01.07.2014 по 10.10.2014, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що згідно записів в трудовій книжці ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 , позивач з 28.03.2013 по 10.10.2014 працював на посаді провідного спеціаліста відділу обліку, звітності та економічного аналізу управління житлово-комунального господарства Свердловської міської ради Луганської області.

Вказаний факт також підтверджується наданими позивачем копіями Розпоряджень міського голови №81-к від 28.03.2013 та №259-к від 09.10.2014.

Оскільки згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу ОСОБА_2 в системі персоніфікованого обліку відсутні відомості про сплату внесків за період з 01.07.2014 по 31.01.2015, тому період роботи позивача з 01.07.2014 по 10.10.2014 не зараховано пенсійним органом до загального стажу.

Згідно зі ст. 1 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Частиною 1 ст. 24 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності) та матеріальну допомогу у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу.

Згідно з абз. 1 ч. 2 ст. 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

З аналізу вищевикладеного слід дійти висновку, що страховий стаж за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку обраховується на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Суд зазначає, що система персоніфікованого обліку була запроваджена в Україні відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №794 від 04.06.1998 Про затвердження Положення про організацію персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

Під час судового розгляду справи зі змісту позовної заяви та відзиву на позов встановлено, що відповідачем було встановлено відсутність підтвердження сплати страхових внесків в індивідуальних відомостях про застраховану особу в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування за період з 01.07.2014 по 10.10.2014.

Як передбачено приписами ч.ч. 1-3 ст. 20 Закону №1058-IV, страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.

Обчислення страхових внесків застрахованих осіб здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Обчислення страхових внесків територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі складених актів перевірки правильності нарахування та сплати страхових внесків, звітності, що подається страхувальником, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суму заробітної плати (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Враховуючи вищевикладене суд зазначає, що за загальним правилом, несвоєчасна сплата підприємством страхових внесків, за умови підтвердження роботи особи на такому підприємстві, отримання заробітної плати та утримання з неї єдиного соціального внеску, не повинна порушувати законні права та інтереси позивача, зокрема, порушувати його право на належне пенсійне забезпечення, оскільки, обов`язок своєчасної сплати страхових внесків до пенсійного фонду покладено на роботодавця, а тому їх несплата не може позбавляти працівників права на зарахування періоду роботи до страхового стажу, фактично позбавляючи особу права власності на пенсію в належному розмірі.

Зазначена позиція суду відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 27 березня 2018 року по справі №208/6680/16-а (2а/208/245/16), від 24 травня 2018 року по справі № 490/12392/16-а, від 20 березня 2019 року по справі № 688/947/17, від 30 вересня 2019 року по справі №316/1392/16-а.

Відповідно до положень ст. 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

До стажу роботи зараховується також: будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків; військова служба.

Згідно зі ст. 62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Як встановлено судом, на підтвердження стажу роботи позивача останнім надано трудову книжку серії НОМЕР_2 , копію якої долучено до матеріалів справи.

Отже, з наявної в матеріалах справи копії трудової книжки позивача вбачається, що згідно запису №29 в трудовій книжці 28.03.2013 позивач був прийнятий на роботу до Свердловської міської ради на підставі наказу №81-к від 28.03.2013, а згідно запису №32 в трудовій книжці 10.10.2014 позивач був звільнений з роботи у Свердловській міській раді за власним бажанням згідно ст. 38 КЗпП України на підставі наказу №259-к від 09.10.2014.

Суд зазначає, що під час розгляду справи не надано доказів того, що вказані записи в трудовій книжці позивача є сфальсифікованими або мають підробний характер, а отже у суду відсутні підстави для не врахування документу, яким підтверджується стаж роботи, а саме період роботи з 01.07.2014 по 10.10.2014 у Свердловській міській раді.

Обмеження врахування трудового стажу при призначенні пенсії, порушує по суті право власності позивача на пенсійні виплати, які ним зароблені протягом здійснення трудової діяльності.

Зокрема, не врахування в повному обсязі трудового стажу при обрахуванні пенсії, порушує правила статті 1 Першого Протоколу до Європейської Конвенції, якою передбачено захист власності.

З огляду на встановлені під час розгляду справи обставини та враховуючи, що відповідачем не доведено обставин правомірності не врахування до страхового стажу позивача певного періоду, суд приходить до висновку про наявність підстав для зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи з 01.07.2014 по 10.10.2014 у Свердловській міській раді.

Керуючись принципом верховенства права, гарантованим ст.8 Конституції України та ст. 6 КАС України, суд на підставі ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини застосовує практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об`єднаного Королівства (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист. Крім того, суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Засіб захисту, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п.75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

З урахуванням вищевикладеного суд приходить до висновку про те, що належним способом відновлення порушеного права позивача, а також із метою усунення порушень, допущених відповідачем у спірних правовідносинах, є зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати до загального трудового стажу позивача періоди роботи з 23.10.1981 по 22.09.1983, з 17.07.1986 по 31.05.1989, з 01.07.2014 по 10.10.2014.

Відповідно до Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Таким чином, повноваження пенсійного органу прийняти рішення про перерахунок позивачу пенсії, є дискреційними повноваженнями такого органу державної влади, тобто відносяться до його виключної компетенції, а тому адміністративний суд не може перебирати на себе його функцій.

За таких обставин суд приходить до висновку про те, що належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання відповідача повторно розглянути питання про перерахунок пенсії позивача з урахуванням висновків суду.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За приписами ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про часткове задоволення заявлених позовних вимог.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 5-10, 19, 77, 139, 241-246, 250, 255, 257, 262, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови зарахувати до загального трудового стажу періоди роботи ОСОБА_1 з 23.10.1981 по 22.09.1983, з 17.07.1986 по 31.05.1989, з 01.07.2014 по 10.10.2014.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати до загального трудового стажу періоди роботи ОСОБА_1 з 23.10.1981 по 22.09.1983 на Свердловському заводі великопанельного домобудування тресту «Свердловськжитлобуд» Ворошиловградської області, з 17.07.1986 по 31.05.1989 у радгоспі імені Калініна Свердловського об`єднання «Плодоовочгосп» Ворошоловградської області (з серпня по листопад 1988 року - радгосп імені Калініна Свердловського районного агропромислового виробничого об`єднання, з листопада 1988 по час звільнення - радгосп імені Калініна Свердловського агропромислового виробничого об`єднання), з 01.07.2014 по 10.10.2014 у відділі обліку, звітності та економічного аналізу управління житлово-комунального господарства Свердловської міської ради Луганської області.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 26.01.2021 з приводу перерахунку пенсії, з урахуванням висновків суду у даній справі.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн. 00 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Шляхова О.М.