Рішення № 101982740, 17.12.2021, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

17 грудня 2021 року м. Рівне №460/3861/21

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Нор У.М. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доГоловного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 30.03.2021 №№ 000021100708, 000021110708, 000021140708, 000021150708, 000021160708, 000021170708, визнання протиправним та скасування рішення від 30.03.2021 року № 000021130708 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску та вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 30.03.2021 року № Ф-00002112 0708.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що вона була зареєстрована фізичною особою-підприємцем з 03.12.2018 року по 15.06.2020 року. З 03.12.2018 року перебувала на загальній системі оподаткування, а з 01.01.2019 по 12.06.2020 – на спрощеній. 12.06.2020 року за власним рішенням було проведено реєстрацію припинення підприємницької діяльності. У період з 08 по 12 лютого 2021 року відповідачем проведена позапланова документальна виїзна перевірка фізичної особи-платника податків ОСОБА_1 за період з 03.12.2018 року по 15.06.2020 року щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 03.12.2218 р. по 16.06.2020 р., правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Результати перевірки оформлені Актом від 19.02.2021 року № 1058/17-00-33-04/ НОМЕР_1 . Не погоджуючись з висновками акту перевірки 12.03.2021 року ОСОБА_1 подано до Головного управління ДПС у Рівненській області заперечення. Однак, Головне управління ДПС у Рівненській області не повідомляло ОСОБА_1 про результати розгляду даних заперечень. Просила позов задовольнити повністю.

Ухвалою суду від 05.05.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, призначено справу до судового розгляду за правилами загального позовного провадження.

Відповідачем, у встановленні судом строки, подано відзив на позовну заяву. В обґрунтування своїх заперечень зазначає, що ОСОБА_1 до контролюючого органу за основним місцем обліку не подала повідомлень за ф. № 20-ОПП про об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, передбачених порядком, встановленим розд. VIIIПорядку обліку платників податків і зборів, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588. Вказує, що позивачем не надано доказів про розміщення робочого місця для найманого працівника, не надано дозвільні документи, які підтверджували б факт здійснення виробничого процесу, не надано жодних договорів про співпрацю з декількома підприємцями щодо пошиття виробів за їх замовленням. Позивачем надано технологічну послідовність дій по товарних позиціях, яка не затверджена та не підписана, не надано документів на замовлення для виготовлення товарів, актів приймання передачі сировинних матеріалів, готової продукціїї, не надано сертифікатів якості на товар, сертифікаттів походження та калькуляцій, в розрізі того чи іншого виробленого виробу. В порушення ч. 2 пп.293.4 статті 293 Податкового кодексу України ФОП ОСОБА_1 не відобразила в рядку 09 декларації платника єдиного податку за 2019 рік, не оподаткувала дохід за ставкою 15 % та не сплатила податок до бюджету у зв`язку з отриманням доходу від провадження діяльності, не зазначеної у реєстрі платників єдиного податку, віднесеного до першої або другої групи. ФОП ОСОБА_1 реєстратори розрахункових операцій у контролюючому органі не реєструвала, розрахункові операції проводились без відповідних розрахункових документів. ОСОБА_1 здійснювала господарську діяльність з роздрібної реалізації товарів, що належить до КАЕД групи 47 – роздрібна торгівля, крім торгівлі автотранспортними засобами та мотоциклами.В зв`язку з вищенаведеним, відповідач просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Ухвалою суду від 03.11.2021 закрито підготовче провадження у справі, призначено розгляд справи по суті.

У судове засідання, призначене на 09.12.2021, представники сторін не прибули. Про дату, місце і час судового розгляду повідомлялися належним чином. До початку судового засідання представник позивача та представник відповідача подали клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Ухвалою суду від 10.12.2021 року вирішено перейти до розгляду справи в порядку письмового провадження.

Враховуючи, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, то відповідно до ч.4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши позовну заяву, відзив на позовну заяву, з`ясувавши усі обставини справи, перевіривши їх дослідженими доказами, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 була зареєстрована фізичною особою-підприємцем з 03.12.2018 року по 15.06.2020 року, проводила господарську діяльність згідно з КВЕД: код 15.12 – Виробництво дорожніх виробів, сумок, лимарно-сідельних виробів зі шкіри та інших матеріалів; та код 14.13 – Виробництво іншого верхнього одягу.

З 03.12.2018 року позивач перебувала на загальній системі оподаткування, а з 01.01.2019 по 12.06.2020 – на спрощеній, 2 група. 12.06.2020 року за власним рішенням нею було проведено реєстрацію припинення підприємницької діяльності.

У період з 08 по 12 лютого 2021 року ГУ ДПС у Рівненській області була проведена позапланова документальна виїзна перевірка фізичної особи-платника податків ОСОБА_1 » за період з 03.12.2018 року по 15.06.2020 року щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 03.12.2018 р. по 16.06.2020 р., правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 03.12.2018 р. по 16.06.2020 р., висновки якої викладено в акті перевірки від 19.02.2021 року № 1058/17-00-33-04/ НОМЕР_1 .

Зі змісту акта перевірки вбачається, що позивачем допущено порушення:

- п. 1, п. 2 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» в частині проведення розрахунків без використання РРО, в результаті чого сума не проведеної виручки через РРО становить 52510,00 грн.;

- п. 63.3 ст. 63 ПК України, п.8.4, 8.5 розділу VІІІ Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів від 09.12.2011 № 1588 у зв`язку із неповідомленням податкового органу про об`єкти оподаткування або об`єкти пов`язані із оподаткуванням за формою 20-ОПП;

- п. 44.1, п. 44.3 ст. 44 ПК України тому, що не забезпечено зберігання в повному обсязі первинних документів, звітності, інших документів, пов`язаних із обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством;

- ч. 2 пп. 293.4 ст. 293 ПК України в частині не оподаткування за ставкою 15% доходів за 2019 рік в результаті чого донараховано єдиного податку на суму 18924,00 грн. та штрафу – 4731,00 грн.;

- пп. 1.1 - 1.6 п.161 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України в частині заниження податкового зобов`язання по військовому збору в сумі 787,65 грн.;

- пп. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298, п. 177.1, п. 177.2, п. 177.4 ст. 177 ПК України в частині заниження податкового зобов`язання по податку з доходів з фізичних осіб на суму 9451,80 грн..

На підставі висновків акта перевірки відповідачем 30.03.2021 прийнято податкові повідомлення-рішення:

1) № 000021160708, яким до позивача застосовані штрафні санкції в сумі 5251,00 грн.;

2) № 000021170708, яким до позивача застосовані штрафні санкції в сумі 340,00 грн.;

3) № 000021150708, яким до позивача застосовані штрафні санкції в сумі 1020,00 грн.;

4) № 000021100708, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання в розмірі 23655,00 грн., в т.ч.: донараховано єдиного податку на суму 18924,00 грн. та штрафу – 4731,00 грн.;

5) № 000021140708, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання на суму 787,00 грн. – військового збору;

6) № 000021110708, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання на суму 9451,00 грн. – податок на доходи фізичних осіб.

Також прийнято рішення від 30.03.2021 року № 000021130708 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов`язання по єдиному внеску на суму 2658,93 грн. та застосовані штрафні санкції в сумі 531,78 грн. та вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 30.03.2021 року № Ф-000021120708 в сумі 2658,93 грн.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями податкового органу, позивач звернулася до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідачем встановлено порушення п. 1, п. 2 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та на підставі пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 ПК України, п. 1 ст. 17, п. 11 розділу ІІ Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» застосовано штрафні санкції в розмірі 5251,00 грн., винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 000021160708.

Податковий орган зазначив, що позивачем здійснювалась реалізація верхнього одягу та галантерейних виробів (сумок, гаманців та інших) за готівкові кошти без використання належним чином зареєстрованого реєстратора розрахункових операцій.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначено Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 року №265/95-ВР (зі змінами та доповненнями), дія якого поширюється на усіх суб`єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.

Згідно з пунктами 1, 2 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані:

- проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;

- видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов`язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.

Відповідно до п. 1 ст. 17 та з врахуванням п. 11 розділу ІІ Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» за порушення вимог цього Закону до суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах:

- у разі встановлення в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невидача (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об`єкті такого суб`єкта господарювання:

10 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за порушення, вчинене вперше;

50 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за кожне наступне вчинене порушення.

Однак, в Преамбулі до Закону вказано, що цей Закон визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. Дія його поширюється на усіх суб`єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.

Разом з тим, до позивача не може застосовуватися Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», оскільки позивач здійснювала розрахунки в касі з оформленням прибуткових та видаткових касових ордерів, з видачею квитанцій.

Позивач здійснювала оптову реалізацію товару. Така реалізація була разовими продажами за готівку з оформленням установлених документів. Вказані разові продажі не підпадають під регулювання Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

15.01.2020 згідно ПКО № 1 до каси позивача надійшли кошти в сумі 4700,00 грн. від ОСОБА_2 ; 31.01.2020 згідно ПКО № 2, до каси надійшли кошти в сумі 8000,00 грн. від ОСОБА_3 ; 06.02.2020 згідно ПКО № 3 до каси позивача надійшли кошти в сумі 6300,00 грн. від ОСОБА_3 ; 17.02.2020 згідно ПКО № 4 до каси позивача надійшли кошти в сумі 3850,00 грн. від ОСОБА_2 ; 04.03.2020 згідно ПКО № 5 до каси позивача надійшли кошти в сумі 9800,00 грн. від ОСОБА_3 ; 12.03.2020 згідно ПКО № 6 до каси позивача надійшли кошти в сумі 1760,00 грн. від ОСОБА_3 ; 30.03.2020 згідно ПКО № 7 до каси ФОП надійшли кошти в сумі 4500,00 грн. від ОСОБА_2 ; 08.04.2020 згідно ПКО № 8 до каси позивача надійшли кошти в сумі 3600,00 грн. від ОСОБА_3 ; 28.04.2020 згідно ПКО № 9 до каси позивача надійшли кошти в сумі 2900,00 грн. від ОСОБА_3 ; 06.05.2020 згідно ПКО № 10 до каси позивача надійшли кошти в сумі 7100,00 грн. від ОСОБА_3 , як виручка від реалізації товарів, які продані за договорами постачання.

Пунктом 1 та пунктом 12 ст. 9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» встановлено, що реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій, та розрахункові книжки не застосовуються: при здійсненні торгівлі продукцією власного виробництва (крім технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, лікарських засобів, виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння) підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, крім підприємств торгівлі та громадського харчування, у разі проведення розрахунків у касах цих підприємств, установ і організацій з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних уповноваженою особою відповідного суб`єкта господарювання, а також якщо в місці отримання товарів (надання послуг) операції з розрахунків у готівковій формі не здійснюються (склади, місця зберігання товарів, оптова торгівля тощо).

Міністерство юстиції України в листі від 15.05.2015 року № 490-0-2-15/8.1 роз`яснило поняття «продукція власного виробництва» для цілей Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Мін`юст радить ураховувати такі поняття, як: продукція - це будь-яка речовина, препарат або інший товар, виготовлений під час виробничого процесу (ст. 1 Закону України «Про загальну безпечність нехарчової продукції»). Виробництво (виготовлення) — діяльність, пов`язана з випуском продукції, яка включає всі стадії технологічного процесу, а також реалізацію продукції власного виробництва.

Отже, операції з реалізації товарів позивачем є разовими, мають виключних характер, не належать до роздрібної торгівлі, є продукцією власного виробництва та оформлені належним чином.

Доводів на спростування вказаних фактів податковий орган не навів.

Відповідачем встановлено порушення позивачем п. 63.3 ст. 63 Податкового кодексу України та п. 8.4, 8.5, розділу VIII Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588 - не повідомлено податковий орган про об`єкти оподаткування, об`єкти оподаткування, щодо яких відбулися зміни за формою 20-ОПП та відповідно до п. 117.1 ст.117 ПК України застосовані штрафні санкції в сумі 340,00 грн., винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 000021170708.

Пунктом 117.1 ст.117 ПК України визначено, неподання у строки та у випадках, передбачених цим Кодексом, заяв або документів для взяття на облік у відповідному контролюючому органі, реєстрації змін місцезнаходження чи внесення інших змін до своїх облікових даних, неподання виправлених документів для взяття на облік чи внесення змін, подання з помилками чи у неповному обсязі, неподання відомостей стосовно осіб, відповідальних за ведення бухгалтерського обліку та/або складення податкової звітності, відповідно до вимог встановлених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу на самозайнятих осіб у розмірі 340 гривень, на юридичних осіб, відокремлені підрозділи юридичної особи чи юридичну особу, відповідальну за нарахування та сплату податків до бюджету під час виконання договору про спільну діяльність, - 1020 гривень.

Згідно з п. 63.3. ст. 63 ПК України, з метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об`єктів оподаткування або об`єктів, які пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку).

Об`єктами оподаткування і об`єктами, пов`язаними з оподаткуванням, є майно та дії, у зв`язку з якими у платника податків виникають обов`язки щодо сплати податків та зборів. Такі об`єкти за кожним видом податку та збору визначаються згідно з відповідним розділом цього Кодексу.

Платник податків зобов`язаний стати на облік у відповідних контролюючих органах за основним та неосновним місцем обліку, повідомляти про всі об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, контролюючі органи за основним місцем обліку згідно з порядком обліку платників податків.

У п. 22.1. ст. 22 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об`єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов`язує виникнення у платника податкового обов`язку.

Пунктами 8.1 та 8.2 Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 09 грудня 2011 року № 1588, передбачено, що платник податків зобов`язаний повідомляти про всі об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, контролюючий орган за основним місцем обліку у порядку, встановленому цим розділом (форма 20-ОПП).

Об`єктами оподаткування і об`єктами, пов`язаними з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (далі - об`єкти оподаткування), є майно та дії, у зв`язку з якими у платника податків виникають обов`язки щодо сплати податків та зборів. Такі об`єкти за кожним видом податку та збору визначаються згідно з відповідними розділами Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 8.4 Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 09 грудня 2011 року № 1588, повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою № 20-ОПП подається протягом 10 робочих днів після їх реєстрації, створення чи відкриття до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків.

Згідно п.п. 16.1.3 п.16.1. ст.16 ПК України платник податків зобов`язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів. Відповідальність за неподання у строки та у випадках, передбачених ПК України, заяв або документів для взяття на облік у відповідному контролюючому органі, реєстрації змін місцезнаходження чи внесення інших змін до своїх облікових даних, неподання виправлених документів для взяття на облік чи внесення змін, подання з помилками у неповному обсязі, неподання відомостей стосовно осіб, відповідальних за ведення бухгалтерського обліку та/або складення податкової звітності, відповідно до вимог встановлених цим передбачена п. 117.1 ст. 117 ПК України.

Аналізуючи наведені норми можна зробити висновок, що Податковим кодексом України визначено те, що може бути віднесено до об`єктів оподаткування (майно, товари, обороти з реалізації, операції з постачання товарів (робіт/послуг) та інші об`єкти, за наявності яких у платника податків (придбання та/або створення) виникає обов`язок зі сплати податків, та про які він зобов`язаний повідомляти контролюючий орган.

Тобто, податкове законодавство пов`язує обов`язок з подання звітності про об`єкти оподаткування з наявністю обов`язку по сплаті податків щодо такого об`єкта.

ОСОБА_1 , як фізична особа-підприємець, використовувала у своїй господарській діяльності приміщення будинку на АДРЕСА_1 , яке зазначене в акті перевірки. Даний будинок належить ОСОБА_2 .

Наведений в акті перевірки об`єкт, з якими контролюючий орган пов`язує необхідність подання повідомлення за формою № 20-ОПП - будинок на АДРЕСА_1 , використовувався ОСОБА_4 у господарській діяльності на підставі спільного проживання в даному будинку, у зв`язку з чим у позивача не виникає обов`язку щодо сплати податків, оскільки означений об`єкт належить на праві власності іншій фізичній особі.

Норми Податкового кодексу України не встановлюють строки подання повідомлення за формою № 20-ОПП, що в свою чергу виключає одну з необхідних складових для притягнення особи до відповідальності згідно з п. 117.1 ст. 117 ПК України. Разом з тим ГУ ДПС у Рівненській області під час накладення штрафних санкцій не було встановлено дату реєстрації, створення чи відкриття об`єктів оподаткування, що є необхідним для визначення порушення позивачем граничного строку взяття їх на облік.

Посилання податкового органу на строки, встановлені наказом Мінфіну «Про затвердження Порядку обліку платників податків і зборів» № 1588 від 09.12.2011 є помилковими, оскільки, санкція статті 117 ПК України передбачає відповідальність за порушення строків, встановлених виключно кодексом.

Відповідно до п. 8.4. вказаного Наказу № 11588 від 09.12.2011, повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою № 20-ОПП подається протягом 10 робочих днів після їх реєстрації, створення чи відкриття до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків. Тобто, в Наказі № 1588 від 09.12.2011 є строки виключно повідомлення про об`єкт оподаткування (яких в ПК України не міститься) за формою № 20-ОПП, однак повідомлення про об`єкт оподаткування не є тотожним заяві про взяття на облік.

Позивач була зареєстрована та здійснювала підприємницьку діяльність в будинку на АДРЕСА_1 , про що достеменно було відомо податковому органу, позивач знаходилася на обліку в податковій службі як платник податків за місцем реєстрації на АДРЕСА_1 , а тому суд не бере до уваги, що позивачем не було повідомлено податковий орган про вказаний об`єкт оподаткування.

Відповідачем виявлено порушення п. 44.1, 44.3 ст. 44 Податкового кодексу України - незабезпечення зберігання в повному обсязі первинних документів, звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством та застосовані штрафні санкції в сумі 1020,00 грн. та прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 000021150708.

Відповідно до п. 44.1 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Згідно з п.п. 44.3, 44.4, 44.5 статті 44 ПК України, платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Відповідно до п. 86.7 ст. 86 ПК України платник податків мають право подати свої заперечення та додаткові документи і пояснення, зокрема, але не виключно, документи, що підтверджують відсутність вини, наявність пом`якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта.

Такі заперечення, додаткові документи і пояснення є невід`ємною частиною матеріалів перевірки.

Позивачем на акт перевірки були надані податковому органу свої заперечення та первинні документи, за якими вівся облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, а саме:

Квитанції по сплаті податків та зборів.

Податкова звітність.

Табелі обліку робочого часу.

Накази по кадрах.

Платіжні відомості на виплату заробітної плати.

Розрахункові відомості.

Договори поставки товару.

Видаткові накладні на сировину.

Видаткові накладні на готову продукцію.

Норми витрат сировини та матеріалів на виготовлення продукції – сумки.

Норми витрат сировини та матеріалів на виготовлення продукції – куртки.

Накладні на здачу готової продукції.

Технічний опис моделі.

Технологічна послідовність.

Технологічна послідовність моделей.

Книга обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи-підприємці, крім осіб, які обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність.

Вказані документи також наявні в матеріалах справи та підтверджують наявність у позивача як фізичної особи-підприємця належним чином оформлених первинних документів.

Відповідачем не спростовано факт ненадання необізнаності з вищезазначеними первинними документами позивача, оскільки вони долучалися до заперечення на акт перевірки.

Відповідачем встановлено такі порушення позивачем ч. 2 п. 293.4 ст. 293 ПК України - заниження суми єдиного податку та збільшено суму грошового зобов`язання в розмірі 23655,00 грн., в т.ч.: донараховано єдиного податку на суму 18924,00 грн. та штрафу – 4731,00 грн.; пп. 1.1 – 1.6 п. 16? підрозділу 10 розділу ХХ ПК України - заниження суми військового збору та збільшено суму грошового зобов`язання на суму 787,00 грн. – військового збору; пп. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298, п.167.1 ст.167, п.177.1, п.177.2, 177.4 ст. 177 ПК України - заниження суми податку на доходи фізичних осіб та збільшено суму грошового зобов`язання на суму 9451,00 грн. – податок на доходи фізичних осіб та винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення № 000021100708, № 000021140708, № 000021110708.

Головне управління ДПС в Рівненській області зазначає, що позивач при реєстрації зобов`язана була вказати в переліку видів господарської діяльності новий вид діяльності згідно з КВЕД із групи 47 – роздрібна торгівля, а саме про діяльність в сфері роздрібної торгівлі за кодом КВЕД 47.91 – Роздрібна торгівля, що здійснюється фірмами поштового замовлення або через мережу Інтернет.

Однак, виготовлена позивачем продукція реалізовувалася оптом за договорами поставки таким ФОПам: ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , які викупили увесь товар для подальшої його продажі. Відповідачем було поверхнево досліджено це питання та вказано в акті перевірки, що реалізація продукції позивачем відбувалася кінцевому споживачу, що не відповідає дійсності.

Головне управління ДПС в Рівненській області зробило висновок, що позивачу необхідно було відобразити в реєстрі платників єдиного податку такий вид економічної діяльності як роздрібна торгівля товарами та перейти із спрощеної системи оподаткування на загальну.

ФОП ОСОБА_1 здійснювала господарську діяльність у сфері виробництва продукції легкої промисловості, в результаті чого виготовила певну кількість товарів галантерейного та швейного асортименту, продала їх оптом для сплати податків, зборів, заробітної плати, закупівлі сировини та матеріалів для виготовлення товарів. При цьому як фізична особа-підприємець на спрощеній системі оподаткування, платник єдиного податку другої групи порушень Закону не допустила.

На підтвердження виробничої діяльності ОСОБА_1 , позивачем надано підтвердження - документацію по виготовленню сумок та курток - виробів, які відшивалися в період діяльності як ФОП.

Статтею 3 ГК України визначено, що господарська діяльність – це діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями. Відповідно до ст. 42 ГК України спрямування на отримання прибутку - основна ознака підприємництва, оскільки визначає безпосередньо мету, задля якої здійснюється така діяльність.

ОСОБА_1 , як суб`єкт підприємництва, виготовляла продукцію для її реалізації. Відповідно до роз`яснення Міністерства юстиції України від 15.05.2015 № 490-0-2-15/8.1, виробництво (виготовлення) – це діяльність, пов`язана з випуском продукції, яка включає всі стадії технологічного процесу, а також реалізацію продукції власного виробництва.

Національний класифікатор України «Класифікація видів економічної діяльності ДК 009:2010» установлює основи для підготовлення та поширення статистичної інформації за видами економічної діяльності. Основний принцип КВЕД полягає в об`єднанні підприємств, що виробляють подібні товари чи послуги або використовують подібні процеси для створення товарів чи послуг (тобто сировину, виробничий процес, методи або технології), у групи.

Основне призначення КВЕД - визначати та кодувати основні та другорядні види економічної діяльності юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців.

Основний вид економічної діяльності - це визначальна ознака у формуванні та стратифікації сукупностей статистичних одиниць для проведення державних статистичних спостережень. Органи державної статистики розраховують основний вид економічної діяльності на підставі даних державних статистичних спостережень відповідно до статистичної методології за підсумками діяльності підприємств за рік.

Крім того, КВЕД призначений забезпечувати:

- статистичний облік підприємств і організацій за видами економічної діяльності;

- проведення державних статистичних спостережень економічної діяльності й аналізу статистичної інформації на макрорівні (складання показників національних рахунків - рахунків виробництва й утворення доходу, таблиці "витрати-випуск");

- зіставлення національної статистичної інформації з міжнародною через застосування єдиної статистичної термінології, статистичних одиниць і принципів визначення та змінення видів економічної діяльності підприємств і організацій.

КВЕД - це статистичний інструмент для впорядкування економічної інформації. Водночас Класифікація є механізмом спільної мови, що має використання в багатьох інших, нестатистичних сферах (соціальному та податковому регулюванні, ліцензуванні, системі тарифів тощо), проте, не завжди адаптована до цього повною мірою. Отже, Класифікація не завжди відповідає всім потребам користувачів за межами статистичної системи, у зв`язку з чим можуть виникнути суперечності стосовно юридичного використання коду КВЕД. Слід мати на увазі, що код виду діяльності не створює прав чи обов`язків для підприємств і організацій, не спричинює жодних правових наслідків. Код виду діяльності не обов`язково достатній критерій для виконання умов, передбачених нормативними актами. У застосуванні нормативних актів чи контрактів код виду діяльності - це припущення, а не доказ.

Будь-яке використання КВЕД не для статистичних потреб (адміністративних або нормативних) здійснюють самі користувачі за власними правилами, відповідаючи за це та належно пояснюючи таке використання.

Наказом Державної служби статистики України від 23.12.2011 № 396 з метою вдосконалення та впровадження системи національних статистичних класифікацій, які використовуються для проведення державних статистичних спостережень, затверджено Методологічні основі та пояснення до позицій Класифікації видів економічної діяльності (КВЕД-2010). Відповідно до пунктів 11 та 12 Методологічних основ та пояснень до позицій КВЕД-2010 економічна діяльність має місце, коли для виробництва конкретних товарів і послуг відбувається поєднання ресурсів, таких як матеріальні засоби (обладнання), робоча сила, технології виробництва або проміжні продукти. Таким чином, для економічної діяльності характерним є залучення ресурсів, виробничий процес і випуск продукції (товарів або послуг).

Вид економічної діяльності може складатися з одного простого процесу (як, наприклад, ткацтво), але може охоплювати і цілий ряд підпроцесів, кожен з яких входить в окреме класифікаційне угруповання (наприклад, виробництво автомобілів складається з таких елементарних видів діяльності, як лиття, кування, зварювання, складання, фарбування тощо). Якщо виробничий процес у межах статистичної одиниці організований як інтегрована послідовність елементарних видів діяльності, уся комбінація вважається одним видом економічної діяльності.

Контролюючий орган визначив для ОСОБА_1 вид діяльності за КВЕД-2010 із розділу 47 Роздрібна торгівля крім торгівлі автотранспортними засобами та мотоциклами. Однак, відповідно до Методологічних основ та пояснень до позицій Класифікації видів економічної діяльності (КВЕД-2010), які затверджені наказом Державної служби статистики України від 23.12.2011 № 396, цей розділ включає перепродаж (продаж без перероблення) нових або уживаних товарів для особистого споживання або домашнього користування переважно населенню, який здійснюють магазини, торгові центри, кіоски, намети, компанії поштового замовлення (у т. ч. у мережі Інтернет), рознощики і вуличні торговці, споживчі кооперативи тощо.

Водночас, відповідно до п.п. 4.4 п. 4 ДСТУ 4303:2004 «Роздрібна та оптова торгівля. Терміни та визначення понять» роздрібна торгівля — це вид економічної діяльності у сфері товарообігу, що охоплює купівлю-продаж товарів кінцевому споживачу та надання йому торговельних послуг.

Згідно з п. 1 ст. 698 Цивільного кодексу за договором роздрібної купівлі-продажу продавець, який здійснює підприємницьку діяльність з продажу товару, зобов`язується передати покупцеві товар, що звичайно призначається для особистого, домашнього або іншого використання, не пов`язаного з підприємницькою діяльністю, а покупець зобов`язується прийняти товар і оплатити його. Договір роздрібної купівлі-продажу є публічним (п. 2 цієї статті Кодексу).

До продукції власного виробництва відноситься продукція, яка виробляється та реалізується самим підприємством в єдиному технологічному процесі з використанням власної або найманої робочої сили.

Разом з тим перевіркою не встановлено фактів отримання доходів відмінних від здійснення господарської діяльності за КВЕД-2010, які вказані у реєстрі платників єдиного податку: 15.12 - Виробництво дорожнiх виробiв, сумок, лимарно-сiдельних виробiв зi шкiри та iнших матерiалiв; 14.13 - Виробництво iншого верхнього одягу.

В зв`язку з вищенаведеним, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 , як підприємець, правомірно визначила види діяльності за КВЕД-2010, а тому в неї були відсутні підстави для внесення до реєстру платників податків такий вид діяльності як роздрібна торгівля із кодом КВЕД 47.91 та переходити із спрощеної системи оподаткування на загальну.

30.03.2021 року № 000021130708 податковим органом було прийнято рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов`язання по єдиному внеску на суму 2658,93 грн. та застосовані штрафні санкції в сумі 531,78 грн. та вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 30.03.2021 року № Ф-00002112 0708 в сумі 2658,93 грн. Вказані рішення та вимога прийняті в зв`язку із тим, що відповідач вважає, що ФОП ОСОБА_1 із січня 2020 по червень 2020 мала перебувати на загальній системі оподаткування, а тому базою нарахування ЄСВ для ФОП на загальній системі оподаткування є сума доходу (прибутку), що підлягає оподаткуванню ПДФО.

Вказані порушення спростовуються висновками суду, зазначеними вище.

Таким чином у сукупності вищевикладеного, подані позивачем докази дають суду всі правові підстави вважати, що позивачем дотримані вимоги податкового законодавства й суд приходить до висновку, про відсутність факту порушення ОСОБА_1 як фізичної особи-підприємця, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Рівненській області від 30.03.2021 №№ 000021100708, 000021110708, 000021140708, 000021150708, 000021160708, 000021170708, є протиправним та підлягають скасуванню.

Відповідно до ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (ч. 2 ст. 77 згаданого Кодексу).

У пункті 110 рішення Європейського суду з прав людини «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та «Вуліч проти Швеції» (Vastberga taxi Aktiebolag and Vulic v. Sweden № 36985/97) Суд визначив, що «…адміністративні справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення штрафних санкцій має саме суб`єкт владних повноважень…»

Слід також акцентувати увагу, що в Україні визнається й діє принцип верховенства права (ч.1 ст.8 Конституції України). Суд, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права (ч.1 ст.129 Конституції України).

Одним з елементів верховенства права є дотримання прав людини, зокрема права сторони спору на представлення її позиції та права на справедливий судовий розгляд (пп. 41 і 60 доповіді «Верховенство права», схваленої Венеціанською комісією на 86-му пленарному засіданні, м. Венеція, 25-26.03.2011 року).

Згідно з п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Ідея справедливого судового розгляду передбачає здійснення судочинства на засадах рівності та змагальності сторін.

Рівність сторін передбачає, що кожній стороні має бути надана можливість представляти справу та докази в умовах, що не є суттєво гіршими за умови опонента (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Домбо Бегеєр Б.В. проти Нідерландів» («Dombo Beheer B.V. v. the Netherlands») від 27.10.93, заява за №14448/88, §33).

Створення рівних можливостей учасникам процесу в доступі до суду та до реалізації та захисту їхніх прав є частиною гарантій справедливого правосуддя, зокрема принципів рівності та змагальності сторін.

Згідно із ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2 ст. 73 КАС України).

За змістом статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Всупереч наведеним нормам, відповідачем не доведено існування обставин на підставі яких прийняті оспорювані податкові повідомлення-рішення, а саме - фактів порушення позивачем Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та норм Податкового кодексу України.

Не заслуговують на увагу твердження відповідача про те, що позивачем не було повідомлено податковий орган про об`єкти оподаткування шляхом повідомлення за ф. 20-ОПП, оскільки відповідачу було достеменно відомо про те, що позивач зареєстрована за даними ЄДР за адресою АДРЕСА_1 , податковий орган 13.01.2020 року зареєстрував книгу обліку доходів ФОП ОСОБА_1 та взяв на облік в ГУ ДПС у Рівненській області саме у зв`язку із зміною адреси позивача.

Не заслуговують на увагу суду твердження відповідача, що позивачем не надано доказів про розміщення робочого місця для найманого працівника, не надано дозвільні документи, які підтверджували б факт здійснення виробничого процесу, не надано жодних договорів про співпрацю з декількома підприємцями щодо пошиття виробів за їх замовленням, оскільки вказане спростовується матеріалами справи, та запереченням на акт перевірки, так як всі первинні документи були надані відповідачу.

Відповідач зазначає, що позивачем надано технологічну послідовність дій по товарних позиціях, яка не затверджена та не підписана, не надано документів на замовлення для виготовлення товарів, актів приймання передачі сировинних матеріалів, готової продукції, не надано сертифікатів якості на товар, сертифікатів походження та калькуляцій, в розрізі того чи іншого виробленого виробу. Однак, суд звертає увагу, що під час проведення перевірки, серед виявлених порушень позивача податковий орган не ставив під сумнів безтоварність операцій позивача, а тому суд не досліджує господарську діяльність позивача через призму її безтоварності. Окрім того, сертифікати якості на товар, сертифікати походження та калькуляції, в розрізі того чи іншого виробленого виробу не є первинними бухгалтерськими документами відповідно до вимоги Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Інші порушення податкового законодавства та Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», на які вказує відповідач спростовані поясненнями та наявними в матеріалах справи доказами.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Рівненській області винесені відповідачем з використанням повноважень останнього без мети, з якою це повноваження надано, необґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття відповідних рішень.

Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Окрім того, позивачем заявлено до стягнення 8000 грн. витрат, понесених на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.

Згідно із ч. 1, ч. 2, ч. 3, ч. 4, ч. 5 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 1 ст. 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу надано копію договору про надання правової допомоги № 42 від 15.04.2021, копію рахунку-фактури № 16 від 19.04.2021, копію акта виконаних робіт по наданню послуг від 19.04.2021, копію квитанції Приватбанк № 0.0.2095720358.1 від 19.04.2021 на суму 8000 грн. за надання правової допомоги договір 42 від 15.04.2021.

Беручи до уваги викладене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Рівненській області (вул. Відінська, буд. 12, м. Рівне, 33023, ЄДРПОУ 44070166) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, рішення, вимоги про сплату боргу (недоїмки) - задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Рівненській області від 30.03.2021 № 000021100708, № 000021110708, № 000021140708, № 000021150708, № 000021160708, № 000021170708.

Визнати протиправними та скасувати рішення від 30.03.2021 року № 000021130708 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску та вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 30.03.2021 року № Ф-00002112 0708.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Рівненській області на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати по сплаті судового збору у розмірі у розмірі 7264 гривень 00 копійок.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Рівненській області на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі у розмірі 8000 гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 . ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач - Головне управління ДПС у Рівненській області (вул.Відінська,12,м.Рівне,33023. ЄДРПОУ/РНОКПП 44070166)

Повний текст рішення складений 17 грудня 2021 року

Суддя У.М. Нор