Рішення № 101982703, 16.12.2021, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

16 грудня 2021 року м. Рівне №460/3055/21

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Зозулі Д.П., розглянувши за правилами письмового провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинення певних дій., -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - ГУ ПФУ в Рівненській області, відповідач), у якому просить:

визнати протиправними дії відповідача з приводу відмови позивачу у призначенні пенсії за віком із зниженням пенсійного віку, як особі, віднесеній до категорії 3 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";

зобов`язати відповідача призначити та виплачувати позивачу пенсію за віком із зменшенням пенсійного віку, як особі віднесеній до категорії 3 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з дня звернення за призначенням пенсії – а саме з 20 серпня 2019 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач народився в м. Дубровиця, де і проживає разом із своєю сім`єю, є потерпілим третьої категорії, що підтверджується відповідним посвідченням. Зазначає, що хоча в 1986 році він поступив на навчання у Львівський торгово-економічний інститут на денну форму навчання, який закінчив 19.06.1990, проте впродовж періоду навчання мав канікули 4 місяці та 7 днів, які він провів у батьків в м. Дубровиця і виробничу практику 4 місяці та 18 днів, яку проходив в Дубровицькій районній спілці споживчих товариств, проживаючи у м. Дубровиця. Позивач повідомив, що із наданої Виконавчим комітетом Дубровицької міської ради довідки також вбачається, що він із 01.06.1982 по 25.08.1986, з 25.02.1990 по 25.07.1991, з 27.03.1992 по 01.08.1998, з 01.08.1998 по 20.06.2006, з 20.06.2006 по 08.11.2007 та з 08.11.2007 і по дату видачі довідки проживав і проживає в м. Дубровиця, що, на думку ОСОБА_1 , сукупно становить понад 3 роки 4 місяці та 14 днів станом на 01.01.1993. Зазначене, як вважає позивач, дає йому право на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Позивач вказав, що на його заяви про призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку, відповідач листами від 17.12.2019 №256/03.7 та від 04.03.2021 №1700-0304-8/9201 відмовив, зазначаючи, що період його проживання у зоні гарантованого добровільного відселення згідно з наявними документами становить 2 роки 10 місяців та 12 днів.

Позивач, вважаючи, що рішення відповідача про відмову в призначенні пенсії зі зменшенням пенсійного віку не містить будь-якого доводу правомірності його дій та обґрунтування, звернувся з позовом до суду.

Ухвалою від 12.04.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Відповідачу встановлено строк для подання суду відзиву.

Відповідач у встановлений судом процесуальний строк подав відзив на позовну заяву, у якому заперечив проти заявлених позовних вимог. Зокрема, зазначив, що відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" потерпілим від Чорнобильської катастрофи: особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років. Зазначив, що користуючись посвідченням потерпілої особи внаслідок аварії на ЧАЕС позивач не має права на пільгове пенсійне забезпечення відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", оскільки документально підтверджено факт постійного його проживання в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 лише 2 роки 10 місяців 16 днів, що підтверджується записами трудової книжки та долучених документів про період проживання (роботи). Просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

З`ясувавши доводи та аргументи сторін, на яких ґрунтуються їх вимоги та заперечення, перевіривши їх дослідженими доказами, оцінивши їх у сукупності на підставі чинного законодавства, суд встановив та врахував таке.

ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Дубровиця Дубровицького району Рівненської області (а.с.6-8, 9).

Посвідченням Серія НОМЕР_1 , виданим 15.09.1993 Рівненською обласною державною адміністрацією, підтверджується наявність у ОСОБА_1 статусу особи, яка потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи 3 категорії (а.с.10).

На заяву ОСОБА_1 щодо призначення йому пенсії за віком Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області листом від 17.12.2019 вих. №256/03.7 відмовило у призначенні пенсії із покликанням на та, що первинними документами підтверджено факт постійного проживання заявника з 01.06.1982 по 25.08.1986, з 25.02.1990 по 25.07.1991, з 27.03.1992 по 31.12.1992 та робота в Бережницькому СТ з 26.07.1991 по 26.03.1992 в зоні гарантованого добровільного відселення, що в сумі складає станом на 01.01.1993 повних 2 роки 10 місяців 12 днів). Відтак, згідно з висновками відповідача, станом на 01.01.1993, ОСОБА_1 прожив в зоні гарантованого добровільного відселення менше 3 років, чого не достатньо для призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку як особі, яка потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи (а.с.21).

На заяву позивача №430 від 19.02.2021 про призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" відповідач повторно відмовив ОСОБА_1 з аналогічних викладеним у листі від 17.12.2019 вих. №256/03.7 підстав (а.с.25-26).

Не погоджуючись з такою відмовою органу Пенсійного фонду, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-XII від 28.02.1991 (далі - Закон №796-XII).

Відповідно до абзацу 1 статті 55 Закону №796-ХІІ, особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.

Умови призначення пенсії за віком встановлено статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі Закон №1058-IV).

Згідно з абзацом 5 пункту 2 частини 1 статті 55 Закону №796-ХІІ, потерпілі від Чорнобильської катастрофи особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у такому порядку: 3 роки (початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період) та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років.

В примітці до п.2 ч.1 ст.55 Закону №796-XII зазначено, що початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

Пенсійний вік за бажанням особи може бути знижено тільки за однією підставою, передбаченою цією статтею, якщо не обумовлено інше (ч.2 ст.55 Закону №796-XII).

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (далі - Порядок №22-1).

Відповідно до п.2.1 Порядку №22-1 (в редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин – прийняття відповідачем відмови у призначенні пенсії), при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи, які засвідчують особливий статус особи: посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09 березня 1988 року № 122, або довідка військової частини, у складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об`єкт, де особою виконувались роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями).

Сторони визнали, що до заяви про призначення пенсії від 19.02.2021 позивач додав передбачені п. 2.1 Порядку №22-1 документи, зокрема: довідку про період перебування його на реєстрації у м. Дубровиця від 06.04.2021 №1043, посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (категорія 3) серії НОМЕР_1 від 15.09.1993 (а.с.10,20).

Згідно зі ст. 65 Закону №796-ХІІ документами, які підтверджують статус громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи та надають право користуватися пільгами, встановленими цим Законом, є посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи".

Видача посвідчень провадиться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади. Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій. Порядок видачі посвідчень встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 2 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 1992 р. №501 (чинної станом на дату видачі позивачу посвідчення потерпілого внаслідок аварії на ЧАЕС, далі Порядок видачі посвідчень №501), передбачено, що посвідчення є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користування пільгами й компенсаціями, встановленими Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", іншими актами законодавства.

Таким чином, наявність у позивача посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (категорія 3) надає ОСОБА_1 право користуватися пільгами, визначеними Законом №796-ХІІ, в тому числі, правом на зниження пенсійного віку при призначенні пенсії за віком.

При цьому, суд оцінює критично та відхиляє доводи позивача проте, що наявність у нього посвідчення потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи підтверджує його проживання в зоні гарантованого добровільного відселення не менше 3 років.

Так, згідно з абзацами 6-8 ст. 14 Закону №796-ХІІ для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, як, зокрема: потерпілі від Чорнобильської катастрофи (не віднесені до категорії 2), які:

- постійно проживали на територіях зон безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення на день аварії або які за станом на 1 січня 1993 року прожили у зоні безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років, а на території зони гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років та відселені або самостійно переселилися з цих територій;

- постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, - категорія 3.

Зазначеному нормі ст. 14 Закону №796-ХІІ кореспондуються положення абз. 3 п. 5 Порядку видачі посвідчень №501, за змістом якого потерпілим від Чорнобильської катастрофи (не віднесеним до категорії 2), які постійно проживали на територіях зон безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення на день аварії або які за станом на 1 січня 1993 р. прожили у зоні безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років, а на території зони гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років і відселені або самостійно переселилися з цих територій, а також постійно проживають або постійно працюють у зонах безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 р. прожили або відпрацювали у зоні безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, і віднесеним до категорії 3, видаються посвідчення зеленого кольору, серія Б.

Аналіз вказаних положень свідчить на користь того, що посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи категорії 3 видавались особам, які:

1. Постійно проживали на територіях зони гарантованого добровільного відселення на день аварії (26.04.1986);

або

2. За станом на 1 січня 1993 року прожили на території зони гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років і відселені або самостійно переселилися з цих територій;

або

3. Постійно проживають або постійно працюють у зонах гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 р. прожили або відпрацювали у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років.

Таким чином, статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи встановлювався також і особам, які станом на день аварії проживали на територіях зони гарантованого добровільного відселення незалежно від факту проживання їх у цій зоні станом на 1 січня 1993 року не менше трьох років.

При цьому, суд не заперечує, що посвідчення потерпілого відповідної категорії є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, проте не є безумовним доказом проживання особи в зоні гарантованого добровільного відселення не менше 3 років станом на 01.01.1993.

Суд зауважує, що передбаченою п. 2.1 Порядку №22-1 довідкою Виконавчого комітету Дубровицької міської ради від 06.04.2021 №1043 підтверджено, що позивач був зареєстрований у м. Дубровиця з 01.06.1982 по 25.08.1986, з 25.02.1990 по 25.07.1991, з 27.03.1992 по даний час (видачі довідки 06.04.2021), що в загальному складає (а.с.20).

Окрім цього, відомостями трудової книжки Серія НОМЕР_2 , дата заповнення 04.02.2011, підтверджується, що ОСОБА_1 в період з 15.01.1991 по 31.12.1992 працював у Бережницькому споживчому товаристві (а.с.28-30).

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів Української РСР №106 від 23.07.1991 "Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" та "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи", село Бережниця Дубровицького району Рівненської області та м. Дубровиця відносяться до зони гарантованого добровільного відселення, що сторонами не заперечувалось.

Зазначеними документами, зокрема: довідкою Виконавчого комітету Дубровицької міської ради від 06.04.2021 №1043 та трудовою книжкою Серія НОМЕР_2 , дата заповнення 04.02.2011, підтверджується, що загальний період проживання ОСОБА_1 в зоні гарантованого добровільного відселення станом на дату його звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії складав , а станом на 01.01.1993 складав .

Разом з тим, посилання позивача на архівну довідку Львівського тоговельно-економічного університету від 29.01.2021 №16/021-16 та довідку Дубровицької районної спілки споживчих товариств Спілки споживчих товариств Рівненської області від 11.02.2021 №19 як на доказ підтвердження факту його проживання в м. Дубровиця із 20.07.1987 по 01.09.1987, з 04.08.1988 по 01.09.1988, з 04.07.1989 по 01.09.1989 та з 15.01.1990 по 05.05.1990, суд оцінює критично та відхиляє з огляду на таке.

За змістом Архівної довідки Львівського тоговельно-економічного університету від 29.01.2021 №16/021-16 ОСОБА_1 01.09.1986 був зарахований студентом вказаного навчального закладу. Згідно з навчальним планом по спеціальності «Ревізія і контроль» в даного студента були наступні канікули: з 20.07.1987 по 01.09.1987, з 04.08.1988 по 01.09.1988, з 04.07.1989 по 01.09.1989. Виробничу практику проходив з 15.01.1990 по 05.05.1990 в Дубровицькому районі Рівненської області (а.с.22).

При цьому, вказана архівна довідка не містить достатніх і допустимих доказів того, що в період канікул ОСОБА_1 проживав саме в м. Дубровиця Рівненської області, яке віднесене до зони гарантованого добровільного відселення. Також, вказана довідка не містить ні організації, до якої для проходження виробничої практики був направлений ОСОБА_1 , ні населеного пункту Дубровицького району в якому він таку практику проходив.

Наданою позивачем довідкою Дубровицької районної спілки споживчих товариств Спілки споживчих товариств Рівненської області від 11.02.2021 №19 підтверджується, що документи про проходження виробничої практики з 15 січня 1990 року по 05 травня 1990 року у Дубровицькій райспоживспілці не збереглись. Архівні матеріали – не збереглись (а.с.24).

У зв`язку з цим, матеріали адміністративної справи не містять також і належних доказів того, що ОСОБА_1 проходив виробничу практику в період з 15 січня 1990 по 05 травня 1990 саме в населеному пункті Дубровицького району, який віднесений до зони гарантованого добровільного відселення.

Окрім цього, суд зауважує, що єдиним документом, який підтверджує факт проживання потерпілого від аварії на ЧАЕС є довідка органу місцевого самоврядування, а факт роботи – трудова книжка або ж документи про період та місце роботи особи на підприємстві, установі, організації, місцем розташування яких є населений пункт у зоні радіаційного забруднення.

Така позиція суду узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 27.03.2019 у справі №569/7589/17 (№14-560цс18), від 10.04.2019 у справі №162/760/17 (№14-550цс18) та постанові Верховного Суду від 06.05.2020 у справі №381/3359/17 (№61-16015св18).

Таким чином, матеріалами справи підтверджено лише факт проживання позивача в зоні гарантованого добровільного відселення, що становить менше 3 років станом на 01.01.1993 та не дає позивачу право на призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку, встановленого ст. 55 Закону №796-ХІІ.

Встановлені судом обставини, які підтверджені дослідженими доказами свідчать про те, що відповідач правомірно відмовив ОСОБА_1 у призначенні йому пенсії із зменшенням пенсійного віку, встановленого ст. 55 Закону №796-ХІІ, а тому його поведінка у спірних правовідносинах відповідає положенням статті 19 Конституції України.

Водночас, частиною третьою статті 55 №796-XII визначено, що призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" і цього Закону.

Крім того, в розумінні КАС України, захист прав, свобод та інтересів осіб завжди є наступним, тобто передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Частиною 1 статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, не знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду, натомість відповідач як суб`єкт владних повноважень довів правомірність своєї поведінки у спірних правовідносинах, а тому, в задоволенні позову слід відмовити повністю.

Підстави для застосування положень статті 139 КАС України у суду відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Короленка, 7, м. Рівне, 33028, код ЄДРПОУ 21084076) про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинення певних дій відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 . ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_3 )

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Короленка, 7,м. Рівне,33028. ЄДРПОУ/РНОКПП 21084076)

Повний текст рішення складений 16 грудня 2021 року

Суддя Д.П. Зозуля