Рішення № 101982450, 17.12.2021, Краснокутський районний суд Харківської області

Справа № 627/1080/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2021 року смт Краснокутськ

Краснокутський районний суд Харківської області в складі :

головуючого - судді Каліберди В.А.,

з участю секретаря - Коломієць Н.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Краснокутськ Харківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області, ОСОБА_2 про визнання права власності за набувальною давністю,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про визнання права власності на житловий будинок з господарськими будівлями за набувальною давністю.

В обгрунтування уточнених позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що вона з 20 вересня 2006 року між нею та ОСОБА_3 було укладено попередній договір купівлі – продажу житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 та нею в цей день було передано ОСОБА_3 гроші в сумі 10 000 грн. за купівлю будинку.

Однак ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 передчасно померла.

При цьому позивач після укладення попереднього договору купівлі – продажу стала проживати в будинку, а 25 вересня 2006 року зареєструвалася в ньому.

Отже позивач добросовісно та відкрито володіє майном більше 10 років, утримуючи його. В зв`язку з чим позивач звернулася до суду з даним позовом та прохає: поновити їй строк звернення до суду та визнати за нею право приватної власності на вищевказаний житловий будинок з господарськими будівлями за набувальною давністю.

Позивач в судове засідання не з`явилася, однак її представник надала суду заяву про підтримання позовних вимог ОСОБА_1 та про слухання справи у її відсутність.

Представник відповідача – Краснокутської селищної ради Харківської області в судове засідання не з`явився, однак надав суду заяву про слухання справи у відсутність представника, при розгляд і справи поклались на розсуд суду.

Відповідач – ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, однак надала суду заяву про розгляд справи у її відсутність. Також в заяві зазначила, що проти позовних вимог ОСОБА_1 не заперечує та просить їх задовольнити, оскільки їй дійсно відомий той факт, що її мати ОСОБА_3 продала домоволодіння, яке їй належить, однак оформити у нотаріальному порядку документи не змогла у зв`язку зі смертю. Окрім цього в заяві підтвердила факт постійного проживання з 2006 року ОСОБА_1 в домоволодінні за адресою: АДРЕСА_1 .

Суд, перевіривши та дослідивши письмові докази, повно та всебічно з`ясувавши обставини справи, прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Матеріалами справи встановлено, що житловий будинок з господарськими будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 згідно погосподарської книги №14 особовий рахунок № НОМЕР_1 облікується за ОСОБА_3 , що підтверджується довідкою виконавчого комітету Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області №14-01-15/454 від 07.06.2021.

Як вбачається з попереднього договору купівлі – продажу будинку від 20 вересня 2006 року, то ОСОБА_3 продала житловий будинок з господарськими будівлями за адресою: АДРЕСА_1 покупцю ОСОБА_1 та остання сплатила повністю договірну вартість продажі будинку ОСОБА_3 в розмірі 10000 грн. При цьому ОСОБА_3 зобов`язувалася в двухмісячний термін оформити нотаріально договір купівлі – продажу будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Однак, договір купівлі-продажу укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 складений та нотаріально посвідчений не був, оскільки ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , копія якого мається в матеріалах справи.

Натомість, з довідки виконавчого комітету Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області від 10.06.2021 №24-01-15/460 вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 дійсно зареєстрована та проживає по АДРЕСА_1 з 25 вересня 2006 року.

Також з заяви відповідача ОСОБА_2 від 23.11.2021 вбачається, що їй дійсно відомий той факт, що її мати ОСОБА_3 продала домоволодіння, яке їй належить, однак оформити у нотаріальному порядку документи не змогла у зв`язку зі смертю. Окрім цього в заяві підтвердила факт постійного проживання з 2006 року ОСОБА_1 в домоволодінні за адресою: АДРЕСА_1 та вона не претендує на спадщину після смерті її матері ОСОБА_3 .

З довідки РКП «Краснокутське БТІ» №437 від 14.07.2021 вбачається, що житловий будинок з господарськими будівлями існує. Загальна площа житлового будинку складає 58,50 кв. м.

Відповідно до статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (стаття 317 ЦК України).

Статтею 328 ЦК України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Частиною 1 статті 344 ЦК України встановлено, що особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності.

Разом із цим добросовісність свідчить про те, що володілець майна не знав і не міг знати про те, що він володіє чужим майном, тобто ті обставини, які обумовили його володіння, не давали і не могли давати володільцю сумніву щодо правомірності його володіння майном.

Тобто, давність володіння є добросовісною, якщо особа при заволодінні майном не знала і не повинна була знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.

За набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.

Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 травня 2019 року у справі N 910/17274/17 та постановах Верховного Суду від 28 квітня 2020 року у справі №552/1354/18 та від 24 січня 2019 року у справі N 755/16913/16-ц.

Згідно з п. 14 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 лютого 2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» вбачається, що виходячи зі змісту частини першої статті 344 ЦК, відсутність державної реєстрації права власності на нерухоме майно не є перешкодою для визнання права власності на це майно у зв`язку зі спливом строку набувальної давності, оскільки така державна реєстрація може бути здійснена після визнання права власності за набувальною давністю.

Рішення суду, що набрало законної сили, про задоволення позову про визнання права власності за набувальною давністю є підставою для реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (пункт 5 частини першої статті 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

Згідно із ч.1 ст.19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За ст.6 Європейської конвенції з прав людини визнається право людини на доступ до правосуддя, а за ст.13 - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.

Ст. 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної творчої діяльності. Право власності набувається у порядку, визначеному законом.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України»,статті 17 Закону України «Провиконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважені оцінювати надані їм докази (п.34 рішення у справі «Тейксейра де Кастор проти Португалії» від 09.06.1998 року, п.54 рішення у справі «Шабельника проти України» від 19.02.2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією про захист прав і основоположних свобод.

Оцінюючи надані суду докази в їх сукупності, суд керується основними конституційними засадами судочинства, визначеними статтею 129 Конституції України, до яких відноситься забезпечення доведеності вини і змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень пункту 25 рішення Європейського суду з прав людини у справі Проніна проти України (№ 63566/00), пункту 13 рішення Європейського суду з прав людини у справі Петриченко проти України (№ 2586/07) та пункту 280 рішення Європейського суду з прав людини у справі Нечипорук і Йонкало проти України (№42310/04), суд зобов`язаний оцінити кожен специфічний, доречний та важливий аргумент, а інакше він не виконує свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції.

Крім цього, у пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини від 15 листопада 2007 року по справі Бендерський проти України(№ 22750/02) вказано, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватись в світлі обставин кожної справи (…). Конвенція не гарантує захист теоретичних та ілюзорних прав, а гарантує захист прав конкретних та ефективних (…). Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді "заслухані", тобто належним чином вивчені судом.

Крім того, ОСОБА_1 пропустила строк для звернення з позовною заявою до суду і просить його поновити. Перевіривши матеріали справи, суд дійшов до висновку, що відповідно до ст.127 ЦПК України пропущений строк необхідно поновити, оскільки він пропущений з поважних причин.

Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Оцінюючи встановлені у справі обставини, на які посилався позивач, як на підставу своїх вимог, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, відповідно до ст.ст. 76, 81 ЦПК України, суд знаходить доведеним, що на житловий будинок ніхто не претендує, позивач відкрито, добросовісно, безперервно з 2006 року володіє житлом, що надає їй права набуття житлового будинку у власність за давністю володіння відповідно до правил, встановлених статтею 344 ЦК України.

За таких підстав суд приходить до висновку про задоволення позову ОСОБА_1 .

Керуючись ст. 344 ЦК України, постановою пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 лютого 2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», ст.ст. 19, 76, 81, 259, 265,268 ЦПК України суд -

В И Р І Ш И В:

Поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду з позовом про визнання права власності за набувальною давністю.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області, ОСОБА_2 про визнання права власності за набувальною давністю - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право приватної власності за набувальною давністю на житловий будинок з господарськими будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_3 ).

Краснокутська селищна рада Богодухівського району Харківської області ( місцезнаходження: вул. Охтирська №1, смт Краснокутськ, Богодухівський район, Харківська область, код ЄДРПОУ: 04397359).

ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_4 ).

Суддя В.А.Каліберда