Рішення № 101982126, 16.12.2021, Золочівський районний суд Харківської області

ЗОЛОЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 622/1363/19 р.

2/622/259/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.12.2021 смт Золочів

Золочівський районний суд Харківської області у складі

головуючого - судді Чернової О.В.,

за участю секретаря- Дмитренко А.О.,

представника позивача Богодухівської окружної прокуратури Харківської області в інтересах Золочівської селищної ради Харківської області - Мітронова М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом Богодухівської окружної прокуратури Харківської області в інтересах Золочівської селищної ради Харківської області до ОСОБА_1 , Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, про визнання незаконними та скасування наказів, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, скасування його реєстрації та повернення земельної ділянки у відання держави, -

ВСТАНОВИВ:

18.11.2019 позивач звернувся до суду з позовом, відповідно до якого заявив позовні вимоги:

до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області та ОСОБА_1 :

- визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держземагенства у Харківській області №2855-СГ від 27.10.2014, в частині надання ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 12,9093 га, відповідно;

- визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держземагенства у Харківській області №225-СГ від 05.02.2015 про надання ОСОБА_1 земельної ділянки в оренду;

- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 14.05.2015 з кадастровим номером 6322655100:05:002:0913, площею 12,9093 га;

- скасувати державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки від 14.05.2015 з кадастровим номером 6322655100:05:002:0913, площею 12,9093 га;

до ОСОБА_1 :

- зобов`язати ОСОБА_1 повернути державі в особі Золочівської селищної ради Золочівського району Харківської області (об`єднаної територіальної громади) земельну ділянку з кадастровим номером 6322655100:05:002:0913, площею 12,9093 га, розташованої за межами населених пунктів Золочівської селищної ради на території Золочівського району Харківської області.

Судові витрати покласти на відповідачів.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що у ході вивчення правомірності передачі в оренду земельних ділянок, розташованих на території Золочівського району Харківської області, Дергачівською місцевою прокуратурою Харківської області було встановлено, що наказом Головного Управління Держземагенства у Харківській області №2855-СГ від 27.10.2014 надано ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів на території Золочівського району Харківської області. Орієнтовний розмір земельних ділянок 30.0000 га, 25.0328 га, 23.3054 га, 6.0019 га, 28.5170 га, 17.3318 га, 12.9093 га, 5.3876 га, 15.0321 га, 50.0000 га та 60.0000 га за рахунок земель запасу державної власності сільськогосподарського призначення сільськогосподарських угідь (рілля) для ведення фермерського господарства.

У подальшому, наказом ГУ Держземагенства у Харківській області №225-СГ від 05.02.2015 затверджено розроблений ФОП ОСОБА_2 проект землеустрою та надано ОСОБА_1 в оренду земельну ділянки, розташовану за межами населених пунктів Золочівської сільської ради на території Золочівського району Харківської області, з кадастровим номером 6322655100:05:002:0913, площею 12,9093 га із земель державної власності сільськогосподарського призначення сільськогосподарські угіддя (рілля) для ведення фермерського господарства, строком на 49 років.

На виконання зазначеного наказу між Головним управлінням Держземагенства у Харківській області та ОСОБА_1 14.05.2015 укладено договір оренди змеленої ділянки строком на 49 років, який зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до п.2 вищевказаного договору в оренду передається земельна ділянка із земель державної власності сільськогосподарського призначення, сільськогосподарські угіддя (рілля).

Земельна ділянка передається в оренду для ведення фермерського господарства (п.14 зазначених договорів).

Крім цього, 12.05.2016 між Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду про внесення змін до вищевказаного договору оренди землі, відповідно до якого визначено розмір орендної плати.

Разом із цим встановлено, що розпорядженням Золочівської райдержадміністрації від 03.07.1997 №372 ОСОБА_1 надавалася земельна ділянка площею 43,28 га на території Одноробівської сільської ради для розширення фермерського господарства, на підставі якого останній отримав державний акт на право постійного користування землею серія ХР-13-00-000890.

Крім цього, ОСОБА_1 на підставі державного акту на право приватної власності серії ІІІ-ХР №085228 належить земельна ділянка площею 7,25 га, розташована на території Одноробівської сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та на підставі державного акту серії ЯГ №075495 від 10.04.2007 перебуває у власності земельна ділянка площею 5,1958 га, розташована на території Олександрівської сільської ради Золочівського району Харківської області для ведення фермерського господарства.

Разом із цим, відповідно до листа Слобожанського управління ГУ ДФС у Харківській області №25983/9/20-40-50-05-10 від 21.08.2019 та інформації, розміщеної в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (https://usr.minjust.gov.ua/ua/orderdocument), встановлено, що ОСОБА_1 є засновником та керівником в наступних підприємствах – ТОВ «Відродження-1881», Селянська Спілка Управління Фермерських Господарств та Фермерське господарство «Альфа», в якому є також й підписантом.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань – Фермерське господарство «Альфа» засноване та зареєстроване 04.08.1998.

Крім цього, відповідно до інформації ГУ Держпродспоживслужби в Харківській області №7.0/9706 від 12.08.2019 згідно реєстру реєстрації техніки за ОСОБА_1 на праві власності сільськогосподарська техніка, самоходні машини та механізми не обліковуються.

Отже, звертаючись до ГУ Держземагенства у Харківській області із заявами про отримання земельних ділянок, ОСОБА_1 мав на меті не створити нове фермерське господарство, а розширити земельний банк вже існуючого фермерського господарства «Альфа» без проведення земельних торгів, як того вимагає Закон, оскільки ОСОБА_1 вже надавалися земельні ділянки для ведення і створення фермерського господарства, що підтверджується державними актами.

Крім того, вивченням матеріалів, на підставі яких ОСОБА_1 надано в оренду земельні ділянки, встановлено ряд істотних порушень, що в свою чергу також мають наслідком необхідність визнання незаконними, скасування наказів та недійсними спірних договорів.

Зокрема, в порушення вимог ст. 7 Закону України «Про фермерське господарство» ОСОБА_1 належним чином не обґрунтував розміру вищевказаних земельних ділянок з урахуванням можливості їх обробітку. Тобто, майбутній фермер для отримання земельної ділянки великої площі не довів, що новостворене фермерське господарство матиме змогу самостійно, силою та працею членів фермерського господарства обробляти отримані у користування землі, чи має він власну техніку для обробітку землі, ресурси для оренди сільськогосподарської техніки, а також досвід для ефективного обробітку землі.

Отже, розглядаючи заяви ОСОБА_1 про надання йому в оренду вищевказаної земельних ділянок, Головне управління Держземагенства у Харківській області не провело належну перевірку та не пересвідчилося в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого виду, виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельній ділянці.

Вказаний факт свідчить про формальний підхід органів державної влади, що й створило передумови для невиправданого, штучного використання процедури створення фермерського господарства як спрощеного, пільгового порядку одержання іншими приватними суб`єктами у користування земель державної чи комунальної власності поза передбаченою законом обов`язковою процедурою, тобто без проведення земельних торгів.

Отже, вказані накази прийнято з порушенням вимог ст.ст.116, 118, 121, 123, 134 ЗК України, ст.ст.7, 12 Закону України «Про фермерське господарство».

За таких підстав, наказ Головного управління Держземагенства у Харківській області щодо передачі в оренду ОСОБА_1 земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності для ведення фермерського господарства підлягає визнанню незаконним та скасуванню як такий, що виданий в порушенням ст.7 Закону України «Про фермерське господарство».

Враховуючи, що накази Головного управління Держземагенства визнаються незаконними, тому договір оренди землі, укладений на підставі наказу має бути визнаний недійсним, зі скасуванням його державної реєстрації.

Згідно до ст.131-1 Конституції України на органи прокуратури покладено функцію представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Одночасно, організація і порядок діяльності органів прокуратури України визначаються законом.

Відповідно до ч.3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» (від 14.10.2014 № 1697-VII в редакції Закону від 02.07.2015 №578-VIII, далі – Закон) прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно із ч.4 ст.56 ЦПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Статтею 1 Закону України «Про основи національної безпеки України» до національних інтересів відносяться життєво важливі матеріальні, інтелектуальні і духовні цінності Українського народу як носія суверенітету і єдиного джерела влади в Україні, визначальні потреби суспільства і держави, реалізація яких гарантує державний суверенітет України та її прогресивний розвиток. Суб`єктами забезпечення національної безпеки є також органи прокуратури України.

За приписами ст.ст.13, 14 Конституції України та ст.1 ЗК України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, у зв`язку з чим захист інтересів держави у сфері земельних правовідносин є одним із пріоритетних напрямів представницької діяльності прокурорів. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Пред`являючи позов у вказаній справі, прокурор виходить саме з необхідності вирішення проблем суспільного значення, існування яких виправдовує застосування механізму повернення спірної землі із незаконного користування відповідачів.

В даному випадку, порушення інтересів держави полягає в недотриманні Головним управлінням Держземагенства у Харківській області вищевказаних вимог законодавства, що призвело до незаконної передачі у користування ОСОБА_1 земельної ділянки без проведення обов`язкових земельних торгів (аукціону), чим підривається авторитет держави в особі органів виконавчої влади, які уповноваженні на виконання функцій держави та реалізації державної політики на конкретній території.

Оспорюванні накази та підписаний договір оренди видані та укладені Головним управлінням Держземагенства у Харківській області.

Відповідно до п.1 постанови Кабінету Міністрів України «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» від 10.09.2014 №442 утворено Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, реорганізувавши Державне агентство земельних ресурсів України, шляхом перетворення.

Положення про Головне управління Держгеокадастру у Харківській області затверджене наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 17.11.2016 №308.

Згідно п.п.13 п.4 Положення, вказане управління, відповідно до покладених на нього завдань, розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, на території Харківської області.

Щодо представництва інтересів держави в особі Золочівської селищної ради зазначено, що відповідно до інформації, розміщеної на Інтернет-сайті Золочівської громади http://zolochivska.gromada.org.ua/news/1549891689/ встановлено, що рішенням Золочівської селищної ради Золочівського району Харківської області І сесії VIIІ скликання №19 від 28.11.2017 на виконання ст.ст.25, 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в України» та ст.8 Закону України «Про добровільне об`єднання територіальних громад» розпочато процедуру реорганізації юридичних осіб – Великорогозянської, Довжицької, Калиновецької, Лютівської, Малорогозянської, Одноробівської, Одноробівської Першої, Олександрівської, Писарівської, Світличенської, Удянської, Фесківської сільських рад Золочівського району, шляхом приєднання до Золочівської селищної ради.

Згідно з п.2 вищевказаного рішення Золочівська селищна рада є правонаступником всього майна, прав та обов`язків сільських рад Золочівського району, що об`єдналися з дня набуття повноважень Золочівською селищною радою об`єднаної територіальної громади.

Відповідно до ч.1 ст. 1 Регламенту Золочівської селищної ради, затвердженого рішенням Золочівської селищної ради №25 від 08.12.2017, остання (далі – рада) є виборним представницьким органом місцевого самоврядування, що складається з депутатів і відповідно до закону представляє Золочівську селищну об`єднану територіальну громаду та здійснює від її імені та в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування.

Поряд з цим, не зважаючи на сплив тривалого часу з моменту надання в оренду земельної ділянки, Золочівською селищною радою (об`єднаною територіальною громадою), заходи, спрямовані на повернення зазначених земельних ділянок у власність громади, не вжито, що свідчить про її бездіяльність.

До того ж, враховуючи, що держава реалізує повноваження власника земельних ділянок саме через зазначений орган місцевого самоврядування, порушення у вказаній сфері і є порушенням інтересів держави.

Наведене є підставою для звернення до суду з позовом в інтересах держави в особі Золочівської селищної ради Золочівського району Харківської області.

Згідно з ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом вказаних норм для визначення початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а і об`єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав.

Частиною 2 ст.2 ЦК України передбачено, що одним з учасників цивільних правовідносин є Держава, яка згідно зі ст.ст.167, 170 цього Кодексу набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом, та діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що правила позовної давності поширюються і на державу, початок перебігу позовної давності якої пов`язується з виникненням у відповідного державного органу права на звернення до суду за захистом порушеного права чи інтересу держави.

Одним із таких органів є прокуратура, на яку покладено представництво інтересів держави у випадках, визначених законом.

Верховний Суд України у справах №№ 3-224гс16, 6-178цс15, 6-152цс14 дійшов висновку, що вимоги прокурора є похідними від вимог державного органу, а тому перебіг строку позовної давності починається з часу, коли про порушення державних інтересів дізнався, або міг дізнатися орган, уповноважений на здійснення відповідних функцій, а не прокурор.

З огляду на те, що прокурор звертається з позовною заявою в інтересах держави в особі Золочівської селищної ради Золочівського району Харківської області й про вказані правопорушення прокурору стало відомо 21.05.2018, тобто після надходження вищевказаного наказу та договору оренди до місцевої прокуратури, а повноваження щодо розпорядженнями земельними ділянками сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту перейшли до об`єднаних територіальних громад у 2018 році, то строки позовної давності пропущено з поважних причин.

Аналізуючи суб`єктний склад сторін та враховуючи, що з заявами про надання вищезазначених земельних ділянок ОСОБА_1 звернувся саме як фізична особа, з метою безкоштовного отримання земельних ділянок, спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Такий висновок повністю узгоджується з правовою позицією Великої палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 20.03.2019 у справі №619/1680/17-ц (провадження №14-83цс19).

Крім цього, враховуючи, що на час пред`явлення позовної заяви щодо такого спору про користування земельною ділянкою, наданою із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ОСОБА_1 обов`язок щодо створення фермерського господарства на підставі вищевказаних договорів оренди з ГУ Держземагенства у Харківській області не виконав, фермерське господарство не створив та не зареєстрував, то стороною таких спорів є громадянин, якому надавалася земельна ділянка, а спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Враховуючи вищевикладене, позивач просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

11.01.2020 від Золочівського селищного голови Канівця Л.В. надійшла заява про залишення позовної заяви без розгляду на підставі п.4 ч.4 ст.185 ЦПК України з огляду на те, що коло повноважень органів місцевого самоврядування чітко визначено Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні». Законодавство України не передбачає втручання у діяльність органів Держгеокадастру з боку органів та посадових осіб місцевого самоврядування. Тому Золочівська селищна рада не має повноважень щодо перевірки законності дій Головного управління Держземагенства у Харківській області ані на момент передачі земельної ділянки в оренду, ані після передачі її у комунальну власність. Отже вона не могла і не може вжити заходів щодо повернення земельної ділянки у власність громади. Зазначив, що хоча з моменту передачі в оренду земельних ділянок сплинуло декілька років, Золочівська селищна рада набула повноважень щодо розпорядження ними у 2018 році. Процедура державної реєстрації права власності на передані земельні ділянки із державної в комунальну триває. Таким чином, твердження прокурора щодо неналежного виконання Золочівською селищною радою своїх обов`язків є безпідставними і суперечать нормам чинного законодавства. В даному випадку відсутні підстави для звернення органу прокуратури до суду в інтересах Золочівської селищної ради.

Відповідач ОСОБА_1 подав відзив на позовну заяву, в якому повністю заперечував проти задоволення позовних вимог з тих підстав, що викладені позивачем доводи суперечать реальним обставинам справи, а позовні вимоги є необґрунтованими. Зазначив, що позивачем зроблено висновок, що ОСОБА_1 отримав земельну ділянку як громадянин з основною метою – розширити земельний банк ФГ «Альфа» в обхід участі в земельних торгах. Натомість в Земельному Кодексі України відсутні обмеження щодо кількості та площ земельних ділянок, які можуть бути отримані фізичними особами в оренду для ведення фермерського господарства. ЗК України встановлює обмеження лише щодо отримання, в тому числі для ведення фермерського господарства, громадянами земельних ділянок у власність. В Земельному кодексі України і в Законі України «Про фермерське господарство» відсутні обмеження прав громадянина на заснування декількох фермерських господарств, так само відсутні і вимоги Закону у разі заснування фізичною особою фермерського господарства діяти виключно від його імені, тобто як юридична особа. Чинними нормативно-правовими актами, зокрема й в ст.8 Закону України «Про фермерські господарства» не встановлено строків, впродовж яких має бути створено фермерське господарство після набуття права користування земельними ділянками, відведеними з цією метою. Земельна ділянка до отримання її за договором оренди ОСОБА_1 була безхазяйною і занедбаною. З моменту її отримання ОСОБА_1 орендована земельна ділянка щорічно засіваюється сільськогосподарськими культурами та обробляється сільськогосподарськими машинами, що свідчить про її належне використання за цільовим призначенням. Крім цього, місцеві бюджети отримують відповідні надходження за користування земельними ділянками, що свідчить про досягнення цілей оренди земельної ділянки. Одночасно з цим, відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, які надані позивачем разом з позовною заявою, форма власності переданої в оренду спірної земельної ділянки – державна, тобто перереєстрацію її у комунальну власність не проведено, що фактично виключає участь прокурора в інтересах органу місцевого самоврядування, так як у Золочівської селищної ради ще відсутні підстави вчиняти будь-які заходи щодо звернення до суду чи до ОСОБА_1 на предмет правомірності передачі в оренду спірних земельних ділянок. Таким чином твердження прокурора щодо невжиття Золочівською селищною радою Харківської області заходів, спрямованих на повернення зазначеної земельної ділянки у власність громади, і що ніби то свідчить про її бездіяльність, є безпідставними та передчасними, що, в свою чергу підтверджує відсутність підстав для звернення органу прокуратури до суду в інтересах Золочівської селищної ради Харківської області. Вважав, що участь прокуратури у розгляді справи є недоцільним і необґрунтованим, оскільки вбачається очевидне порушення принципу рівності і балансу між сторонами процесу. Прокурор має підтвердити наявність підстав для представництва інтересів держави в суді шляхом надання належного обґрунтування, підтвердженого достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного суб`єкта владних повноважень про звернення до суду, запитами, а також копіями документів, отриманих від суб`єкта владних повноважень, що свідчить про наявність підстав для відповідного представництва. Самого лише посилання в позовній заяві на те, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження, недостатньо. В даному випадку відсутнє належне обґрунтування належними доказами бездіяльності Золочівської селищної ради, є тільки повідомлення прокуратури про представництво інтересів Золочівської селищної ради Золочівського району Харківської області у суді, проте Золочівська селищна рада не вбачає необхідності звернення до суду, оскільки її інтереси не порушені.

Між державою, в особі органів законодавчої, виконавчої та судової влади, і територіальними громадами, в особі органів місцевого самоврядування, існує певна різниця. Останні не є частиною державної влади, оскільки можуть самостійно (тобто незалежно від держави та її органів) вирішувати питання місцевого значення. Відповідно, інтереси територіальної громади в принципі, можуть не співпадати з інтересами держави. Виходячи з вимог ЦПК України та їх офіційного тлумачення Конституційним Судом України, органи прокуратури можуть представляти лише ті органи місцевого самоврядування, які наділені повноваженнями органів виконавчої влади.

Відповідно до ст.ст.10, 11 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні" селищна рада є представницьким органом і не наділена жодними делегованими повноваженнями, ними можуть наділятися лише виконавчі органи місцевих рад.

Крім того, відповідні положення містяться у главі 2 розділу II Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", в яких визначено повноваження виконавчих органів сільських, селищних, міських рад. Ці повноваження, відповідно до статей вказаної глави, розділені на власні повноваження виконавчих органів рад і на делеговані повноваження.

Разом з тим стосовно повноважень місцевих рад поділ повноважень на власні та делеговані відсутній, і це дає підстави стверджувати, що місцеві ради не наділені делегованими повноваженнями органів виконавчої влади.

А раз так, то виходячи з вищевказаного Рішення КСУ від 08.04.99 р. № 1-1/99, органи прокуратури не мають повноважень на представництво інтересів органів місцевого самоврядування.

Особливо, якщо йдеться про питання, що стосуються виключних повноважень таких рад і про права територіальної громади, яку вони представляють. Зокрема, це стосується питань витребування земельних ділянок, що незаконно вибули з володіння територіальної громади.

Так, відповідно до ч.2 ст.83 ЗК України у комунальній власності перебувають, серед іншого, усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

При цьому, відповідно до положень ст.26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад відноситься й питання про прийняття рішення щодо відчуження згідно із законом комунального майна, про віднесення до об`єктів комунальної власності майна, відчуженого в процесі приватизації, договір купівлі- продажу якого у встановленому порядку розірвано або визнано недійсним (п.30), і прийняття рішень про передачу іншим органам окремих повноважень щодо управління майном, яке належать до комунальної власності відповідної територіальної громади, визначення меж цих повноважень та умов їх здійснення.

Таким чином, тільки місцева рада, як орган місцевого самоврядування, може приймати рішення щодо передачі іншим органам, у тому числі прокуратурі, повноважень щодо управління майном, включаючи подання позовів про витребування такого майна із чужого незаконного володіння.

Більше того, згідно зі ст.29 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження, зокрема, управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад.

Відповідно, навіть виконавчі органи місцевих рад можуть здійснювати повноваження щодо управління майном, що перебуває у комунальній власності, лише в межах, визначених місцевою радою.

Таким чином, виходячи з вищевказаних норм, без відповідного делегування повноважень з боку місцевої ради органи прокуратури не мають повноважень на пред`явлення від імені територіальної громади в особі відповідної місцевої ради позовів про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Відповідно до ч.3 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Тобто, виходячи із зазначеної норми, органи місцевого самоврядування також повинні захищати інтереси держави, а якщо вони цього не роблять, то за них це може зробити прокуратура. При цьому, варто звернути увагу на наступне. По-перше, на саму відмінність між органами державної влади та органами місцевого самоврядування: у Законі України "Про прокуратуру" враховано, що це не те ж саме. По- друге, наявність цієї норми ще не свідчить про те, що прокурори мають право подавати позови замість місцевих рад.

Органами місцевого самоврядування є не лише місцеві ради, але і їх виконкоми. Останнім, з урахуванням положень Закону України "Про місцеве самоврядування", можуть делегуватися повноваження органів виконавчої влади і в такому випадку вони дійсно можуть підпадати під визначення органу, уповноваженого здійснювати відповідні повноваження держави. Про це вказано ще у вищезгаданому Рішенні КСУ від 08.04.99 р. № 1-1/99. Проте, як було зазначено вище, місцеві ради делегованих повноважень, як правило, не мають.

Також підставою для представництва прокурором інтересів держави має бути наявність порушень або загрози порушень цих самих інтересів.

У більшості випадків представництва прокуратурою місцевих рад інтерес держави як такий відсутній, оскільки в результаті задоволення позову вона не одержує ніякого конкретного нематеріального чи нематеріального блага.

Отже, представляючи в судах місцеві ради та подаючи позови від їх імені, прокурори здійснюють захист інтересів територіальної громади, а не держави.

Таким чином, позивач не мав та не має законних повноважень на подання позовів і представництво в суді інтересів територіальної громади в особі Золочівської селищної ради.

Щодо позовних вимог позивача визнати недійсними договори оренди земельних ділянок і повернути їх державі в особі Золочівського району (об`єднаної територіальної громади), зазначив наступне.

Частина 3 ст.215 ЦК України передбачає, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч.5 ст.216 ЦК України вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою.

Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ в Аналізі окремих питань судової практики, що виникають при застосуванні судами рекомендаційних роз`яснень, викладених у постанові Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» (далі - Аналіз) роз`яснено, що заінтересованою особою є будь-яка особа, яка має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі. Особа, яка звертається до суду з позовом про визнання договору недійсним, повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів.

В Аналізі наведено критерії визначення заінтересованості позивача в оспорюваному договорі:

1) права і законні інтереси заінтересованої особи безпосередньо порушені договором;

2) у результаті визнання договору недійсним майнові інтереси заінтересованої особи будуть відновлені;

3) заінтересована особа отримує що-небудь в результаті проведення реституції (права, майно).

Отже, з наведеного аналізу вбачається, що позивач не є заінтересованою особою, оскільки не є стороною договору і, відповідно, не має право вимагати визнати Договори оренди недійсними.

Крім того, відповідно до ст.216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Так Верховний Суд України у постанові від 12.10.2016 р. у справі №6-1587цс16 зазначив, що правові наслідки, передбачені статтею 216 ЦК України, застосовуються лише за наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним або який визнано недійсним. Права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захисту шляхом задоволення позову до набувача з використанням правового механізму, установленого ст.ст.215, 216 ЦК України.

Також у постанові від 29.03.2016 р. №6-3104 Верховний суд України зазначив, що положення ст.ст.215, 216 ЦК України застосовуються лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв`язку із цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред`явлена тільки стороні недійсного правочину.

Оскільки, реституція є правовим наслідком недійсності правочину і способом захисту цивільних прав лише за наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним або який визнано недійсним, вбачається очевидним не вірно обраний спосіб захисту цивільного права позивачем, застосовуючи ст.ст.215, 216 ЦК України.

Від відповідача ОСОБА_1 30.11.2021 до суду надійшла заява про застосування строків позовної давності у справі з підстав того, що, як вбачається з матеріалів справи, позов про визнання незаконними вищевказаних наказів, визнання недійсним договору оренди землі, скасування його державної реєстрації та повернення у відання держави подано прокурором у листопаді 2019 року, тобто майже через п`ять років з моменту прийняття спірних наказів та укладених на їх підставі відповідного договору оренди землі. Прокуратурою систематично здійснюється моніторинг законності розпорядження земельними ділянками і у разі виявлення порушень чинного законодавства направляються позови до суду. Тобто, прокурор не був позбавлений можливості своєчасно отримати від відповідного суб`єкта владних повноважень необхідну для подання позову інформацію. Будь-яких доказів ухилення Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від надання такої інформації прокурору матеріали справи не містять.

Представником Головного управління Держгеокадастру у Харківській області подано відзив на позовну заяву, в якому повністю заперечував проти задоволення позовних вимог з тих підстав, що оспорюваний накази є актами індивідуальної дії стосовно конкретної особи та вичерпують свою дію у зв`язку із їх виконанням. Оскільки громадянин ОСОБА_1 скористався своїм правом на отримання в оренду вказаної земельної ділянки відповідно до вищевказаних наказів, з ним укладено договори оренди цих земельних ділянок та право зареєстровано відповідно до вимог ст.ст.125, 126 ЗК України у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, вважає оскаржувані накази Головного управління реалізованими, а вимоги стосовно визнання їх незаконними та скасування безпідставними.

Зазначив, що Конституційний Суд України в пункті 4 мотивувальної частини рішення від 16.04.2009 №7- рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) вказав, що до нормативних належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, а ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб`єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію.

Тобто, вимога щодо визнання незаконним та скасування ненормативного акта, який застосовується одноразово і з прийняттям якого виникають правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, не може бути задоволена, оскільки таке рішення вичерпало свою дію шляхом виконання. Обраний позивачем спосіб захисту порушених прав в частині визнання незаконними та скасування наказів про надання дозволу на розробку проекту землеустрою та про передачу земельної ділянки в оренду не забезпечує реального захисту інтересів держави.

Також, відповідно до ч.1 ст.116 ЗК України (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб (ч. 4 ст. 122 ЗК України).

Відповідно до ч.1 ст.124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Порядок надання земельних ділянок із земель державної та комунальної власності в користування врегульований ст.123 ЗК України.

При цьому, відповідно до вимог ч.2 ст.134 ЗК України (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) не підлягали продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі, зокрема, передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства.

До Головного управління Держземагентства у Харківській області звернувся громадянин ОСОБА_1 із заявами про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок орієнтовною площею 213,5179 га для ведення фермерського господарства, в тому числі із земель запасу сільськогосподарського призначення державної власності на території Лютівської, Феськівської та Писарівської сільських рад.

До заяв додано копію паспорта та ідентифікаційного коду, копію диплома вченого агронома ХСІ ім. В.В.Докучаева, бізнес-план використання земельної ділянки, вихідні дані про місце розташування земельних ділянок, довідки з державної статистичної звітності 6-зем.

При цьому, ОСОБА_1 зазначив про те, що земельні ділянки будуть використовуватись одноосібно із залученням додаткової робочої сили. Крім цього, зазначено, що для використання земельних ділянок останній має всю необхідну сільськогосподарську техніку та обладнання для обробітку ґрунту.

За результатами розгляду заяв ОСОБА_1 та доданих до них документів Головним управлінням Держземагентства у Харківській області видано накази «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою» №2855-СГ від 27.10.2014 та №1685-СГ від 05.06.2015.

В подальшому до Головного управління Держземагентсва у Харківській області звернувся гр. ОСОБА_1 із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства та передачу зазначеної ділянки в оренду терміном на 49 років.

До заяв ОСОБА_1 додано погоджений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, витяг з Державного земельного кадастру, витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, підписаний орендарем проект договору оренди земельної ділянки.

За результатами розгляду заяви та доданих до неї документів Головним управлінням Держземагентства у Харківській області, зокрема, видано наказ №225-СГ від 05.02.2015 «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду», яким гр. ОСОБА_1 затверджено розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки на умовах оренди та надано в оренду спірну земельну ділянку, розташовану за межами населених пунктів на території Золочівського району Харківської області, з кадастровим номером 6322655100:05:002:0913, площею 12,9093 га із земель державної власності сільськогосподарського призначення сільськогосподарські угіддя (рілля) для ведення фермерського господарства, строком на 49 років.

У позовній заяві позивач посилається на той факт, що Головне управління Держземагентства у Харківській області під час розгляду заяв гр. ОСОБА_1 не провело належну перевірку та не пересвідчилося в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого виду, виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельній ділянці.

Відповідач зазначив також, що органам, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених ст.122 ЗК України, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені ст.123 ЗК України.

У заявах ОСОБА_1 , які надійшли до Головного управління зазначено про те, що ведення фермерського господарства буде вестися одноосібно із залученням додаткової робочої сили. Також в додатках до заяви ОСОБА_1 містяться «бізнес-план використання земельної ділянки» в якому, серед іншого, в розділі 5. «Управління і власність» зазначено, що всі роботи по вирощуванню овочів, догляд за ними та збирання врожаю, а також реалізація на ринку, будуть проводитись власними силами, залучаючи до цього членів сім`ї.

В Розділі 6 «План виробництва» зазначено, що необхідний догляд ОСОБА_1 планує вести власними силами та силами найманих працівників.

При цьому, відсутність у власності особи сільськогосподарської техніки для обробітку значних площ земельних ділянок не позбавляє можливості їх використання на інших передбачених законом підставах. Доказів нецільового використання спірних земельних ділянок або несплати орендної плати за їх використання прокурором до позовів не надано.

Окрім цього, ані Земельним кодексом України, ані Законом України «Про фермерське господарство» вимог стосовно подання доказів наявності сільськогосподарської техніки та інших засобів обробітку земель разом із заявою про надання земельної ділянки не передбачено. До того ж, відповідно до вимог ст.123 ЗК України саме особа, яка зацікавлена в отриманні в користування земельної ділянки із земель державної власності повинна звернутися до органу, визначеного у ст.122 ЗК України, до повноважень якого належить передача земельних ділянок. Таким чином, ОСОБА_1 шляхом подання заяв до Головного управління стосовно отримання в користування на умовах оренди земельних ділянок реалізував своє волевиявлення та намір отримати земельні ділянки в оренду для ведення фермерського господарства.

Згідно із доводами позовної заяви ОСОБА_1 мав на меті не створити нове фермерське господарство, а розширити земельний банк вже існуючого фермерського господарства «Альфа» без проведення земельних торгів, як того вимагає закон.

Однак, вимогами Закону України «Про фермерське господарство» строк, упродовж якого громадянин повинен створити та зареєструвати фермерське господарство не встановлений.

Відповідно до ст.7 Закону України «Про фермерське господарство» (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) для отримання земельної ділянки в оренду до заяви необхідно було надавати документи, які підтверджували досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі.

ОСОБА_1 до Головного управління разом із заявою надавалася копія диплома Харківського сільськогосподарського інституту ім. В.В.Докучаєва за спеціальністю «Агрономія», що відповідає вимогам ст.7 Закону України «Про фермерське господарство».

На підставі викладеного вище, накази Головного управління №2855-СГ від 27.10.2014 та №3629-СГ від 24.12.2014 прийняті Головним управлінням відповідно до вимог діючого на той час земельного законодавства, а саме відповідно до положень Земельного кодексу України, Закону України «Про фермерське господарство», у межах наданої компетенції та у спосіб, встановлений законом, тому підстав для визнання їх незаконними та скасування немає.

Щодо позовних вимог про визнання недійсним договору оренди земельних ділянок зазначено, що ч.2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Передача в оренду земельних ділянок державної або комунальної власності здійснюється за результатами проведення земельних торгів.

Частинами другою та третьою статті 134 ЗК України (в редакції, що діяла на момент укладення спірних договорів) визначені випадки, коли земельні торги не проводилися, а передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснювалася в порядку, встановленому ст.123 цього Кодексу. Зокрема, земельні торги не проводилися при передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства.

Відповідно до наказів № 2544-СГ від 15.10.2015, № 222-СГ від 05.02.2015 та № 224-СГ від 05.02.2015 «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду» Головним управлінням Держземагентства у Харківській області було укладено з громадянином ОСОБА_1 договори оренди землі строком на 49 років.

Частина 1 ст.626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч.1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Статтею 203 ЦК України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Із змісту зазначеної статті випливає, що правочин є дійсним, якщо він відповідає загальним умовам дійсності правочину, до яких, зокрема, треба віднести: законність змісту правочину, наявність у особи, яка вчиняє правочин, необхідного обсягу цивільної дієздатності; вільне волевиявлення учасника правочину та його відповідність внутрішній волі; відповідність форми вчинення правочину вимогам законодавства, його спрямованість. Правочин є чинним, якщо він не суперечить ЦК України, іншим актам цивільного законодавства та моральним засадам громадського суспільства.

До компетенції Головного управління (станом на час підписання договорів оренди землі) належала передача, відповідно до закону, земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності в межах області, відповідно до вимог ст.122 ЗК України, Положення про Головне управління Держземагентства у Харківській області, затвердженого наказом Державного агентства земельних ресурсів України від 21.09.2012 №449 (зі змінами).

Таким чином, Головним управлінням у межах наданої йому компетенції, відповідно до вимог чинного законодавства, за згодою сторін та відповідно до наказів укладено договори оренди земельних ділянок для ведення фермерського господарства із земель сільськогосподарського призначення, що розташовані за межами населених пунктів на території Золочівського району Харківської області.

Відповідно до вимог п. 41 Договорів ці договори набирають чинності після підписання сторонами та державної реєстрації права оренди.

Таким чином, спірні договори оренди землі набрали чинності у зв`язку із підписанням сторонами та здійсненням державної реєстрації права оренди землі.

З урахуванням вищевикладеного, договори оренди землі укладені компетентними органами з урахуванням наданих йому законодавством повноважень, у спосіб та з дотриманням вимог, передбачених діючим законодавством.

Зважаючи на дотримання вимог цивільного, земельного законодавства, Закону України «Про оренду землі», передбачені законодавством підстави для визнання недійсними договорів оренди землі, укладених із ОСОБА_1 , в даному випадку відсутні.

Щодо позовних вимог про зобов`язання ОСОБА_1 повернути державі в особі Золочівської селищної ради Золочівського району Харківської області земельні ділянки зазначено наступне. Наказом Головного управління Держгеокадастру у Харківській області №7018-СГ від 27.09.2018 р. спірні земельні ділянки, серед інших, були передані Золочівській селищній об`єднаній територіальній громаді в особі Золочівської селищної ради у комунальну власність.

В той же час, відповідно до відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно форма власності спірних земельних ділянок – державна, власник – Головне управління Держземагенства у Харківській області.

Відповідно до ст.125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Статтею 126 цього кодексу встановлено, що право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

З урахуванням вищевикладеного, у разі задоволення судом позовної вимоги про повернення спірної земельної ділянки державі в особі Золочівської селищної ради Золочівського району Харківської області виконання рішення суду в цій частині буде унеможливлене.

Крім цього, просив суд звернути увагу на те, що ст.6 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено систему органів та суб`єктів, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав.

До компетенції Головного Управління Держгеокадастру у Харківській області не належить здійснення державної реєстрації та або скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності, користування земельної ділянки, скасування записів у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Реєстрація права власності, користування на земельну ділянку, як і скасування записів про реєстрацію такого права на сьогодні здійснюється, зокрема, виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних та районних у містах державних адміністрацій, акредитованими суб`єктами, нотаріусами тощо, відповідно до положень Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Також, ч.2 ст.26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Відповідно до вимог ст.9 саме до повноважень суб`єктів державної реєстрації прав належить, зокрема, забезпечення проведення державної реєстрації прав; ведення Державного реєстру прав тощо.

Державний реєстр речових прав на нерухоме майно - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів таких прав (п.2 ч.1 ст.2 цього Закону).

З урахуванням зазначеного, позовні вимоги в частині скасування державної реєстрації договорів оренди землі (у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно) пред`явлені до неналежних осіб (відповідачів у справі).

Таким чином, позовні вимоги є необґрунтованими, такими, що не відповідають вимогам ст. 19 Конституції України, Земельному кодексу України, Закону України «Про оренду землі», Цивільному кодексу України, а тому просив відмовити у їх задоволенні в повному обсязі.

Окрім цього, просив застосувати строк позовної давності до позовних вимог та відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Зазначив, що, як вбачається з матеріалів справи, первісною вимогою, від якої решта є похідними, є визнання недійсними наказів Головного управління Держземагенства у Харківській області від 27.10.2014 №2855-СГ та від 05.06.2015 №1685-СГ, позивач звернувся до суду з цими позовами 18.11.2019, 19.11.2019 та 26.12.2019. Отже, саме державний орган в особі Головного управління Держземагенства у Харківській області прийняв оскаржувані накази від 27.10.2014 року №2855-СГ та від 05.06.2015 №1685-СГ «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою», які, як стверджує позивач, суперечать інтересам держави, а тому держава могла довідатися про порушення своїх прав з моменту прийняття таких рішень, на підставі викладеного вважає, що доказів неможливості пред`явлення прокурором позову в передбачений законом строк позовної давності, а також доказів поважності причини пропуску строку позовної давності прокуратурою не надано..

Керівником Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області подано відповідь на відзив на позовну заяву відповідача ОСОБА_1 та пояснення, в яких зазначив наступне.

По-перше: щодо посилання ОСОБА_1 стосовно відсутності законодавчого обґрунтування твердження «етапи створення фермерського господарства». Відносини, пов`язані зі створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств регулюються, крім Земельного кодексу України, Законом України «Про фермерське господарство». У таких правовідносинах Закон «Про фермерське господарство» є спеціальним нормативно - правовим актом, а Земельний кодекс України загальним. (Правовий висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 03.02.2016 у справі № 6-2902цс15).

Відповідно до ст.1 Закону України «Про фермерське господарство» фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.

Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім`ї, відповідно до закону, які повинні відповідати спеціальним вимогам до засновника фермерського господарства. Так, згідно зі ст.5 Закону України «Про фермерське господарство» право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство.

Відповідно до ст.7 вказаного Закону для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації.

Крім цього, особа, яка виявила бажання створити фермерське господарство на землях, отриманих у власність чи користування зі складу земель державної чи комунальної власності, повинна мати досвід роботи у сільському господарстві або освіту, здобуту в аграрному навчальному закладі. Перелік документів, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві, має бути затверджений Кабінетом Міністрів України.

При створенні фермерського господарства зазначені вище вимоги висуваються лише до особи, яка виступає засновником фермерського господарства та яка буде набувати права на земельну ділянку для ведення фермерського господарства. Засновник фермерського господарства, після його реєстрації, набуває статусу голови фермерського господарства, а інші члени сім`ї, за умови їх згоди, стають членами цього господарства.

Заяву громадянина про надання земельної ділянки у власність або в оренду районна чи міська державні адміністрації або орган місцевого самоврядування розглядають у місячний строк і в разі її задоволення дають згоду на підготовку землевпорядною організацією проекту відведення земельної ділянки.

Тому аналізуючи вказане законодавство, можна дійти висновку, що порядок створення фермерського господарства включає два основні етапи: набуття засновником права на земельну ділянку для ведення фермерського господарства та створення і державна реєстрація фермерського господарства.

Враховуючи викладене посилання відповідача щодо відсутності законодавчого обґрунтування твердження «етапи створення фермерського господарства», є безпідставними.

По-друге: щодо посилання ОСОБА_1 стосовно належного використання земельної ділянки, яка до укладення договору була безхазяйною і занедбаною, та сплати до місцевого бюджету відповідних надходжень за використання земельної ділянки вважає дані заперечення не обґрунтованими та такими, що не можуть бути взятими до уваги, оскільки при подачі відзивів на позовні заяви відповідачем до відзивів не долучено будь-яких доказів щодо його тверджень, окрім доказів підтвердження направлення відзиву іншим сторонам.

Враховуючи викладене, посилання відповідача на те, що 1) до отримання в оренду, земельна ділянка перебувала в занедбаному стані; 2) щодо належного використання земельної ділянки після оренди (обробка, культування, тощо); 3) сплати надходжень до місцевого бюджету за використання земельної ділянки, є лише твердженням відповідача, в обґрунтування якого ним не надано будь-якого доказу. Тому посилання відповідача на вказані обставини є безпідставними.

По-третє, щодо посилання ОСОБА_1 на відсутність підстав для подання прокурором позову в інтересах держави в особі Золочівської селищної ради та недоцільності участі прокурора в даній справі.

Так, рішенням Золочівської селищної ради Золочівського району Харківської області І сесії VIIІ скликання №19 від 28.11.2017 розпочато процедуру реорганізації юридичних осіб – Великорогозянської, Довжицької, Калиновецької, Лютівської, Малорогозянської, Одноробівської, Одноробівської Першої, Олександрівської, Писарівської, Світличенської, Удянської, Фесківської сільських рад Золочівського району, шляхом приєднання до Золочівської селищної ради.

Згідно з п.2 вищевказаного рішення Золочівська селищна рада є правонаступником всього майна, прав та обов`язків сільських рад Золочівського району, що об`єдналися з дня набуття повноважень Золочівською селищною радою об`єднаної територіальної громади.

Відповідно до ч.1 ст.1 Регламенту Золочівської селищної ради, затвердженого рішенням Золочівської селищної ради №25 від 08.12.2017, остання (далі – рада) є виборним представницьким органом місцевого самоврядування, що складається з депутатів і відповідно до закону представляє Золочівську селищну об`єднану територіальну громаду та здійснює від її імені та в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування.

Поряд з цим, не зважаючи на сплив тривалого часу з моменту надання в оренду земельної ділянки, Золочівською селищною радою (об`єднаною територіальною громадою), заходи, спрямовані на повернення зазначених земельних ділянок у власність громади, не вжито, що свідчить про її бездіяльність.

До того ж, враховуючи, що держава реалізує повноваження власника земельних ділянок саме через зазначений орган місцевого самоврядування, порушення у вказаній сфері і є порушенням інтересів держави.

Наведене є підставою для звернення до суду з позовом в інтересах держави в особі Золочівської селищної ради Золочівського району Харківської області.

Як вбачається з п.2 резолютивної частини рішення Конституційного суду України під поняттям «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах» потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Основним напрямком державної політики є контроль за дотриманням земельного законодавства.

Регулювання земельних відносин з порушенням законодавства України спричиняє державі і територіальній громаді економічні збитки, перешкоджає здійсненню передбаченого Конституцією України права власності на землю, тягне нераціональне використання земель і спричинення збитків оточуючому середовищу.

З огляду на викладене, вказаним і обумовлюється необхідність представництва прокурором інтересів держави.

Враховуючи викладене, доводи відповідача щодо відсутності у позивача повноважень і підстав на представництво в суді інтересів держави в особі Золочівської селищної ради, є необґрунтованими.

Крім того, звернув увагу на те, що наявні підстави для зобов`язання відповідача повернути спірні земельні ділянки державі в особі Золочівської селищної ради.

Зокрема, на підставі рішення ХІІ сесії VIII скликання Золочівської селищної ради Золочівського району Харківської області №1941 від 30.10.2018, яким прийнято земельні ділянки сільськогосподарського призначення, розташовані за межами населених пунктів території ради, у т.ч. земельні ділянки з кадастровими номерами 63226865000:01:003:0620, площею 60,0000 га, 6322683500:01:002:0446, площею 25,0328 га, 6322685000:02:002:0918 площею 30,0000 га, 6322684400:01:001:0533 площею 28,5170 га, у зв`язку з чим вказані спірні земельні ділянки перейшли із земель державної власності до земель комунальної власності Золочівської селищної ради Золочівського району Харківської області.

З урахуванням викладених у позовних заявах порушень, спірні земельні ділянки необхідно повернути у власність держави в особі Золочівської селищної ради Золочівського району Харківської області, оскільки саме даний орган місцевого самоврядування відповідальний за реалізацію прав інших громадян на землю, оскільки саме на підставі його рішень вирішується питання щодо надання дозволу на виготовлення технічної документації, її затвердження та надання ділянок у власність інших громадян.

Неналежне використання земельних ділянок, тобто земельних ділянок, отриманих в порушення визначеного Законом порядку, може привести до унеможливлення реалізації радою права на землю інших громадян, оскільки при наявності таких звернень рада може не надати землі у зв`язку з їх відсутністю, в той час, як землі які можливо було надати, будуть використовуватись особами, що отримали їх в порушення відведеного для цього порядку. В свою чергу держава, яка делегувала органу місцевого самоврядування реалізацію права інших громадян на землю, не зможе реалізовувати надані Конституцією України гарантії на реалізацію такого права, тому порушення у вказаній сфері і є порушенням інтересів держави.

Поряд із цим, інтерес держави (національний, суспільний інтерес) у вказаній сфері суспільних відносин полягає у дотриманні розпорядником та суб`єктом господарювання відповідно конституційних обов`язків здійснювати повноваження щодо реалізації прав на землю Українського народу та користуватися природними об`єктами права власності народу виключно відповідно до вимог Закону.

У даному випадку порушення інтересу держави (національного, суспільного інтересу) відбулося внаслідок ігнорування сторонами договору встановленого на законодавчому рівні порядку розпорядження земельною ділянкою в силу прагнення отримати юридичною особою земельну ділянку за спрощеною, пільговою процедурою без проведення земельних торгів.

Поряд з цим, не зважаючи на сплив тривалого часу з моменту отримання у власність спірних земельних ділянок, Золочівською селищною радою (об`єднаною територіальною громадою), заходи, спрямовані на їх повернення у власність громади, не вжито, що свідчить про її бездіяльність.

Наведене є підставою для звернення до суду з позовом в інтересах держави в особі Золочівської селищної ради Золочівського району Харківської області та спірні земельні ділянки необхідно повернути у власність держави в особі Золочівської селищної ради Золочівського району Харківської області.

В обґрунтування даних обставин долучеено копії: рішення ХІІ сесії VIII скликання Золочівської селищної ради Золочівського району Харківської області №1941 від 30.10.2018 та наказу Головного Управління Держгеокадастру у Харківській області №7018-СГ від 27.09.2018 про передачу земельних ділянок до Золочівської селищної ради.

Щодо відзивів відповідача стосовно недоцільності і необґрунтованості участі прокуратури у розгляді даної справи, зазначив наступне. Організація і порядок діяльності органів прокуратури України визначаються законом.

Згідно до ст. 131-1 Конституції України на органи прокуратури покладено функцію представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ч.3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» (від 14.10.2014 № 1697-VII в редакції Закону від 02.07.2015 №578-VIII, далі – Закон) прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно ч.4 ст.53 Господарського процесуального кодексу України до органів та осіб, яким законом надано право звернутись до суду відноситься прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Відповідно до рішення Конституційного суду України від 08.04.1999 №3-рп/9 (п.2, 3 Резолютивної частини):

- під поняттям «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах», зазначеним у частині другій статті 2 Господарського процесуального кодексу України, потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади;

- під представництвом прокуратурою України інтересів держави в господарському суді за змістом ст. 131-1 Конституції України та ст. 56 ЦПК України треба розуміти правовідносини, в яких прокурор, реалізуючи визначені Конституцією України та законами України повноваження, вчиняє в суді процесуальні дії з метою захисту інтересів держави.

Ці дії включають подання прокурором до суду загальної юрисдикції позовної заяви, його участь у розгляді справи за позовною заявою, а також у розгляді судом будь-якої іншої справи за ініціативою прокурора чи за визначенням суду, якщо це необхідно для захисту інтересів держави.

Статтею 1 Закону України «Про основи національної безпеки України» до національних інтересів відносяться життєво важливі матеріальні, інтелектуальні і духовні цінності Українського народу як носія суверенітету і єдиного джерела влади в Україні, визначальні потреби суспільства і держави, реалізація яких гарантує державний суверенітет України та її прогресивний розвиток. Суб`єктами забезпечення національної безпеки є також органи прокуратури України.

За приписами ст.ст.13, 14 Конституції України та ст.1 ЗК України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, у зв`язку з чим захист інтересів держави у сфері земельних правовідносин є одним із пріоритетних напрямів представницької діяльності прокурорів. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Отже, в основі інтересу держави (національного, суспільного інтересу) лежить потреба у здійсненні дій, спрямованих на охорону землі як національного багатства.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень і у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Поряд із цим, інтерес держави (національний, суспільний інтерес) у вказаній сфері суспільних відносин полягає у дотриманні розпорядником та суб`єктом господарювання відповідно конституційних обов`язків здійснювати повноваження щодо реалізації прав на землю Українського народу та користуватися природними об`єктами права власності народу виключно відповідно до вимог Закону.

Відповідно до п.4 ст.10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Основною метою ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном.

При цьому в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини. Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено у ст. 1, зокрема вказано на необхідність дотримання обґрунтованої пропорційності між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.

Також Європейський суд з прав людини у своїй практиці зауважує, що при визначенні суспільних інтересів завдяки безпосередньому знанню суспільства та його потреб національні органи мають певну свободу розсуду, оскільки вони першими виявляють проблеми, які можуть виправдовувати позбавлення власності в інтересах суспільства, та знаходять засоби для їх вирішення.

Отже, створена Конвенцією система захисту покладає саме на національні органи влади обов`язок визначальної оцінки щодо існування проблеми суспільного значення, яка виправдовує як заходи позбавлення права власності, так і необхідність запровадження заходів з усунення несправедливості.

Пред`являючи позови у вказаній справі, прокурор виходив саме з необхідності вирішення проблем суспільного значення, існування яких виправдовує застосування механізму повернення спірної землі із незаконного користування відповідача.

В даному випадку, порушення інтересів держави полягає в недотриманні Головним управлінням Держземагенства у Харківській області вищевказаних вимог законодавства, що призвело до незаконної передачі у користування ОСОБА_1 земельних ділянок без проведення обов`язкових земельних торгів (аукціону), чим підривається авторитет держави в особі органів виконавчої влади, які уповноваженні на виконання функцій держави та реалізації державної політики на конкретній території.

Оскільки держава відповідно до Конституції України відповідає перед людиною за свою діяльність і має своїм головним обов`язком утверджувати та забезпечувати права і свободи людини, тому Головне управління Держземагенства в Харківській області зобов`язано відповідально ставитися до виконання своїх обов`язків та реалізації державної політики у визначених законодавством сферах управління. Останнє зобов`язане діяти на засадах законності, керуючись у своїй діяльності Конституцією та законами України, указами і розпорядженнями Президента України, постановами і розпорядженнями Кабінету Міністрів України та іншими актами законодавства, а також органів виконавчої влади вищого рівня.

З огляду на викладене, звернення прокурора до суду в цих спірних правовідносинах спрямоване саме на припинення незаконної діяльності органу виконавчої влади та зміцнення авторитету держави, а також відновлення законності при вирішенні суспільно значимого питання з урахуванням принципу справедливої рівноваги між суспільними інтересами та необхідністю дотримання прав власників, оскільки прийняття незаконних рішень органами виконавчої влади порушує рівновагу у соціально-економічних відносинах та негативно впливає на зміцнення їх авторитету у суспільстві.

Відповідно до ст.14 Конституції України, ст.324 ЦК України право власності на землю реалізується виключно відповідно до закону.

Оспорюванні накази та підписаний договір оренди видані та укладені Головним управлінням Держземагенства у Харківській області.

Як правонаступник Головного управління Держземагенства у Харківській області, відповідачем у справі є Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, тому саме щодо вказаного органу прокурором до суду подано позовні вимоги.

Одночасно, у випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Таким чином, доводи відповідача стосовно недоцільності і необґрунтованості участі прокуратури у розгляді даної справи, є не обґрунтованими.

По-п`яте: щодо посилання ОСОБА_1 стосовно невірного обрання прокурором способу захисту цивільного права з підстав того, що він не є зацікавленою стороною договору, до якої можливо застосувати реституцію у випадку визнання правовідносин нікчемними.

Дані доводи відповідач обґрунтував тим, що прокурор не є стороною в укладених договорах між Головним управлінням Держземагенства у Харківській області та ОСОБА_1 на оренду спірної змеленої ділянки

Зазначив, що стороною даних правовідносин з одного боку виступила держава в особі відповідного уповноваженого органу, тобто Головного управління Держземагенства у Харківській області, який на момент виникнення правовідносин згідно чинного законодавства України мав право виступати стороною правовідносин. У зв`язку із зміною законодавства повноваження щодо розпорядження землею передано органам місцевого самоврядування, тому Головним управлінням Держземагенства у Харківській області передано Золочівській селищній раді Золочівського району Харківської області спірні земельні ділянки сільськогосподарського призначення, розташовані на території Золочівського району, тому саме даний орган повинен вживати відповідних заходів щодо усунення вимог законодавства, що він не зробив.

Тим часом, у позовних заявах прокурором обґрунтовано викладено наявність порушень законодавства при укладенні договорів між Головним управлінням Держземагенства у Харківській області та ОСОБА_1 , а тому є підстави вважати дані правовідносини нікчемними, та такими, що порушують інтереси держави, на що з метою захисту даних інтересів повинен реагувати відповідний орган, тобто Золочівська селищна рада Золочівського району Харківської області (після отримання від Головного управління Держземагенства у Харківській області земель).

Одночасно, відповідно ч.3 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

З урахуванням невиконання органом державної влади захисту інтересів держави прокурор уповноважений здійснювати представництво інтересів держави в суді, що полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів у випадках та порядку, встановлених законом.

Беручи до уваги викладене, доводи відповідача стосовно не вірності обрання прокурором способу захисту цивільного права з підстав того, що він не є зацікавленою стороною договору до якої можливо застосувати реституцію, є безпідставними, і такими, що не відповідають дійсності.

Керівником Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області подано відповіді на відзиви на позовні заяви відповідача Головного управління Держгеокадастру у Харківській області та пояснення, в яких зазначив наступне.

По-перше: щодо посилання Головного управління Держгеокадастру у Харківській області на факт не наведення прокурором підстав для скасування наказів Головного управління Держземагентства у Харківській області №1685-СГ від 05.06.2015 та №2544-СГ від 15.10.2015.

Відносини, пов`язані зі створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств регулюються, крім Земельного кодексу України, Законом України «Про фермерське господарство». У таких правовідносинах Закон «Про фермерське господарство» є спеціальним нормативно – правовим актом, а Земельний кодекс України загальним. (Правовий висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 03.02.2016 у справі № 6-2902цс15).

Відповідно до ст.1 Закону України «Про фермерське господарство» фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.

Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім`ї, відповідно до закону, які повинні відповідати спеціальним вимогам до засновника фермерського господарства. Так, згідно зі ст. 5 Закону України «Про фермерське господарство» право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство.

Відповідно до ст.7 вказаного Закону для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації.

Крім цього, особа, яка виявила бажання створити фермерське господарство на землях, отриманих у власність чи користування зі складу земель державної чи комунальної власності, повинна мати досвід роботи у сільському господарстві або освіту, здобуту в аграрному навчальному закладі. Перелік документів, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві, має бути затверджений Кабінетом Міністрів України.

При створенні фермерського господарства зазначені вище вимоги висуваються лише до особи, яка виступає засновником фермерського господарства та яка буде набувати права на земельну ділянку для ведення фермерського господарства. Засновник фермерського господарства, після його реєстрації, набуває статусу голови фермерського господарства, а інші члени сім`ї, за умови їх згоди, стають членами цього господарства.

Заяву громадянина про надання земельної ділянки у власність або в оренду районна чи міська державні адміністрації або орган місцевого самоврядування розглядають у місячний строк і в разі її задоволення дають згоду на підготовку землевпорядною організацією проекту відведення земельної ділянки.

Аналізуючи вказане законодавство, можна дійти висновку, що порядок створення фермерського господарства включає два основні етапи: набуття засновником права на земельну ділянку для ведення фермерського господарства та створення та державна реєстрація фермерського господарства.

Як передбачено ст.8 Закону України «Про фермерське господарство» після одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації, фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб.

Разом з тим, можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства (ст. 8 Закону України «Про фермерське господарство»).

Залучення третіх осіб до обробітку землі та сплати орендної плати орендодавцю з нездійсненням орендарем господарської діяльності з безпосереднього цільового використання орендованої земельної ділянки виходить за межі діяльності, яку може здійснювати орендар.

Відповідно до ст.7 Закону України «Про фермерське господарство» та ст. ст. 124, 134 Земельного кодексу України без конкурентних засад земельні ділянки можуть передаватися в оренду для ведення фермерського господарства лише громадянам (в чинній на той час редакції), а тому передача земельних ділянок юридичній особі – фермерському господарству в оренду без проведення земельних торгів є незаконними.

Аналізуючи дану ситуацію, можна дійти висновку що ОСОБА_1 отримав земельні ділянки як громадянин з основною метою – розширити земельний банк фермерського господарства «Альфа» в обхід участі в земельних торгах.

Наведене узгоджується з позицією Верховного Суду України, викладеною у постановах від 11.05.2016 у справі №6-2903цс15 та від 18.05.2016 у справі №6-248цс16.

Крім того, вивченням матеріалів, на підставі яких ОСОБА_1 надано в оренду земельні ділянки, встановлено ряд істотних порушень, що в свою чергу також мають наслідком необхідність визнання незаконними, скасування наказів та недійсним спірного договору.

Зокрема, в порушення вимог ст.7 Закону України «Про фермерське господарство» ОСОБА_1 належним чином не обґрунтував розміру вищевказаних земельних ділянок з урахуванням можливості їх обробітку. Тобто, майбутній фермер для отримання земельної ділянки великої площі не довів, що новостворене фермерське господарство матиме змогу самостійно, силою та працею членів фермерського господарства, обробляти отримані у користування землі, чи має він власну техніку для обробітку землі, ресурси для оренди сільськогосподарської техніки, а також досвід для ефективного обробітку землі.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України у справі №6-2902цс15, за змістом статей 1, 7, 8 Закону № 973-IV заява громадянина про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства повинна містити комплекс передбачених частиною першою статті 7 Закону №973-IV умов і обставин. У свою чергу, розглядаючи заяву громадянина по суті, орган виконавчої влади чи місцевого самоврядування (а в разі переданого на розгляд суду спору – суд) повинен дати оцінку обставинам і умовам, зазначеним у заяві, перевірити доводи заявника, наведені на обґрунтування розміру земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства, в тому числі щодо наявності трудових і матеріальних ресурсів.

За наслідками зазначеної перевірки орган державної виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування повинен пересвідчитися в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого виду – виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих для ведення фермерського господарства. У протилежному випадку відсутність належної перевірки, формальний підхід до вирішення заяви громадянина створює передумови для невиправданого, штучного використання процедури створення фермерського господарства як спрощеного, пільгового порядку одержання іншими приватними суб`єктами в користування земель державної чи комунальної власності поза передбаченою законом обов`язковою процедурою – без проведення земельних торгів.

Отже, розглядаючи заяву ОСОБА_1 про надання йому в оренду вищевказаної земельної ділянки, Головне управління Держземагенства у Харківській області не провело належну перевірку та не пересвідчилося в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого виду, виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельній ділянці.

Вказаний факт свідчить про формальний підхід органів державної влади, що й створило передумови для невиправданого, штучного використання процедури створення фермерського господарства як спрощеного, пільгового порядку одержання іншими приватними суб`єктами у користування земель державної чи комунальної власності поза передбаченою законом обов`язковою процедурою, тобто без проведення земельних торгів.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України у справі №6-2902цс15, за змістом статей 1, 7, 8 Закону № 973-IV заява громадянина про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства повинна містити комплекс передбачених частиною першою статті 7 Закону № 973-IV умов і обставин. У свою чергу, розглядаючи заяву громадянина по суті, орган виконавчої влади чи місцевого самоврядування (а в разі переданого на розгляд суду спору – суд) повинен дати оцінку обставинам і умовам, зазначеним у заяві, перевірити доводи заявника, наведені на обґрунтування розміру земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства, в тому числі щодо наявності трудових і матеріальних ресурсів.

За наслідками зазначеної перевірки орган державної виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування повинен пересвідчитися в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого виду – виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих для ведення фермерського господарства. У протилежному випадку відсутність належної перевірки, формальний підхід до вирішення заяви громадянина створює передумови для невиправданого, штучного використання процедури створення фермерського господарства як спрощеного, пільгового порядку одержання іншими приватними суб`єктами в користування земель державної чи комунальної власності поза передбаченою законом обов`язковою процедурою – без проведення земельних торгів.

Отже, вказані накази прийнято з порушенням вимог ст.ст.116, 118, 121, 123, 134 ЗК України, ст.ст.7, 12 Закону України «Про фермерське господарство».

За таких підстав, наказ Головного управління Держземагенства у Харківській області щодо затвердження документації із землеустрою і передачі в оренду ОСОБА_1 земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності для ведення фермерського господарства необхідно визнати незаконними та скасувати як такі, що видано в порушення ст.7 Закону України «Про фермерське господарство».

По-друге: щодо посилання Головного управління Держгеокадастру у Харківській області щодо безпідставності позовних вимог про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки.

Враховуючи, що наказ Головного управління Держземагенства визнається незаконним, тому договір оренди землі, укладений на підставі наказу має бути визнаний недійсним, зі скасуванням його державної реєстрації.

Вказана позиція кореспондується із позицією, викладеною у постанові Вищого адміністративного суду України від 22.04.2014 №Л/800/40388/13.

Зокрема, у відповідності до ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. У разі скасування згідно рішення суду документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

З описаних обставин справи та вказаних норм слідує, що укладені договори оренди землі не лише порушують вимоги закону, й права держави на законне розпорядження її землями у визначеному порядку.

По-третє щодо посилання Головного управління Держгеокадастру у Харківській області стосовно безпідставності вимог повернення ОСОБА_1 спірної земельної ділянки саме Золочівській селищній раді.

На підставі рішення ХІІ сесії VIII скликання Золочівської селищної ради Золочівського району Харківської області №1941 від 30.10.2018, яким затверджено, вказаний у відзиві відповідачем, наказ ГУ Держгеокадастру у Харківській області, спірна земельна ділянка перейшла із земель державної власності до земель комунальної власності Золочівської селищної ради Золочівського району Харківської області.

З урахуванням викладених у позовній заяві порушень, спірну земельну ділянку необхідно повернути у власність держави в особі Золочівської селищної ради Золочівського району Харківської області, оскільки саме даний орган місцевого самоврядування відповідальний за реалізацію прав інших громадян на землю, оскільки саме на підставі його рішень вирішується питання щодо надання дозволу на виготовлення технічної документації, її затвердження, та надання ділянок у власність інших громадян.

Неналежне використання земельних ділянок, тобто земельних ділянок, отриманих в порушення визначеного Законом порядку, може привести до унеможливлення реалізації радою права на землю інших громадян, оскільки при наявності таких звернень рада може не надати землі у зв`язку з їх відсутністю, в той час, як землі які можливо було надати, будуть використовуватись особами, що отримали їх в порушення відведеного для цього порядку. В свою чергу держава, яка делегувала органу місцевого самоврядування реалізацію права інших громадян на землю, не зможе реалізовувати надані Конституцією України гарантії на реалізацію такого права, тому порушення у вказаній сфері і є порушенням інтересів держави.

Поряд із цим, інтерес держави (національний, суспільний інтерес) у вказаній сфері суспільних відносин полягає у дотриманні розпорядником та суб`єктом господарювання відповідно конституційних обов`язків здійснювати повноваження щодо реалізації прав на землю Українського народу та користуватися природними об`єктами права власності народу виключно відповідно до вимог Закону.

У даному випадку порушення інтересу держави (національного, суспільного інтересу) відбулося внаслідок ігнорування сторонами договору встановленого на законодавчому рівні порядку розпорядження земельною ділянкою в силу прагнення отримати юридичною особою земельну ділянку за спрощеною, пільговою процедурою без проведення земельних торгів.

Поряд з цим, не зважаючи на сплив тривалого часу з моменту отримання у власність спірної земельної ділянки, Золочівською селищною радою (об`єднаною територіальною громадою), заходи, спрямовані на повернення зазначеної земельної ділянки у власність громади, не вжито, що свідчить про її бездіяльність.

Наведене є підставою для звернення до суду з позовом в інтересах держави в особі Золочівської селищної ради Золочівського району Харківської області, а також, повернення спірної ділянки у відання вказаного органу місцевого самоврядування.

Ухвалою від 19.12.2019 відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання в загальному позовному провадженні.

11.01.2020 до суду надійшла письмова заява Золочівського селищного голови Канівця Л.В., який просив вказану позовну заяву залишити без розгляду у зв`язку з тим, що відсутні підстави для звернення органу прокуратури до суду в інтересах Золочівської селищної ради.

20.01.2020 до суду надійшов відзив на позовну заяву відповідача ОСОБА_1 , з підтвердженням направлення їх копій учасникам процесу, який просив відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

31.01.2020 року до суду надійшов відзив на позовну заяву представника Головного Управління Держгеокадастру у Харківській області за довіреністю від 08.01.2020 року № 32-20-0.14-9/62-20 ОСОБА_3 , з підтвердженням направлення її копій учасникам процесу, яка просила у задоволенні позовних вимог Дергачівської місцевої прокуратури відмовити у повному обсязі.

18.02.2020 засобами електронного зв`язку до суду надійшла заява представника Головного Управління Держгеокадастру у Харківській області за довіреністю від 08.01.2020 року № 32-20-0.14-9/62-20 ОСОБА_3 , яка просила зупинити провадження по справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного суду справи №912/2385/18, крім того просила застосувати строк позовної давності до вказаних вимог.

Ухвалою суду від 18.02.2020 провадження по цивільній справі №622/1363/19, за позовом керівника Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області Кравченка А. в інтересах Золочівської селищної ради Золочівського району Харківської області до ОСОБА_1 , Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, про скасування наказів, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, скасування його реєстрації та повернення земельної ділянки у відання держави, - зупинено до закінчення перегляду у касаційному порядку справи №912/2385/18.

08.07.2020 до суду надійшли відповіді на відзиви відповідачів від Керівника Дергачівської місцевої прокуратури в інтересах Золочівської селищної ради Золочівського району Харківської області (об`єднана територіальна громада), з підтвердженням направлення їх копій учасникам справи.

Ухвалою суду від 12.11.2020 справу прийнято до провадження та поновлено підготовче провадження по справі. Призначено підготовче засідання за участю сторін.

24.11.2020 до суду надійшли письмові пояснення від Дергачівської місцевої прокуратури Харківської обласної прокуратури.

Ухвалою суду від 23.12.2020 позовна заява керівника Дергачівської місцевої прокуратури Кравченка А., що діє в інтересах держави, в особі Золочівської селищної ради Золочівського району Харківської області, до ОСОБА_1 , Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про визнання незаконним та скасування наказів, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, скасування її реєстрації та повернення земельної ділянки у відання держави, залишено без розгляду.

Постановою Харківського апеляційного суду від 13.04.2021 апеляційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури задоволено. Ухвалу Золочівського районного суду Харківської області від 23.12.2020 по спраі №622/1363/19- скасовано. Справи направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою Золочівського районного суду Харківської області суду від 28.04.2021 справу №622/1363/19 призначено до розгляду у підготовчому засіданні для вирішення можливості призначення справи до судового розгляду та врегулювання питань визначених ст. 197 ЦПК України.

11.06.2021 Верховним Судом у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду витребувано справу №622/1363/19 у зв`язку із відкриттям касаційного провадження, провадження у справі зупинено.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 11.11.2021 касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Постанову Харківського апеляційного суду від 13.04.2021 залишено без змін.

Ухвалою Золочівського районного суду Харківської області від 25.11.2021 справу №622/1363/19 призначено до розгляду у підготовчому засіданні для вирішення можливості призначення її до судового розгляду та врегулювання питань визначених ст. 197 ЦПК України.

30.11.2021 до суду надійшла заява відповідача ОСОБА_1 про застосування строків позовної давності.

Ухвалою суду від 01.12.2021 до участі у справі залучено Богодухівську окружну прокуратуру Харківської області, як правонаступника первісного позивача замість Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області у цивільній справі за позовом керівника Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області Кравченка А. в інтересах Золочівської селищної ради Золочівського району Харківської області до ОСОБА_1 , Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, про визнання незаконними та скасування наказів, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, скасування її реєстрації та повернення земельної ділянки у відання держави. Закрито підготовчий розгляд справи.

В судовому засіданні представник позивача - Богодухівської окружної прокуратури Харківської області в інтересах Золочівської селищної ради Харківської області Мітронов М.І. позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позові, відповідях на відзиви та поясненнях. Додатково пояснив, що про порушення у сфері земельного законодавства прокуратурі стало відомо лише у 2018 році, з листа – відповіді Головного управління Держгеокадастру у Харківській області. Просив визнати поважними причини пропуску строку позовної давності, оскільки немає спільних органів, через які прокуратура могла б дізнатися про видані накази та укладені договори, крім як направлення запитів.

Представник Золочівської селищної ради в судове засідання не з`явився з невідомих суду причин, про день та час розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином, про причини неявки суду не повідомив.

Від представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Біловуса Р.В. надійшла заява про розгляд справи за його відсутності та відсутності його довірителя ОСОБА_1 , в задоволенні позовних вимог просив відмовити з підстав, викладених у відзиві на позовні заяви, просив задовольнити заяву від 08.09.2021 про застосування строків позовної давності у справі.

Представник відповідача Головного управління Держгеокадастру у Харківській області в судове засідання не з`явився, подав заяву про проведення судового засідання за його відсутності.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що наказом Головного Управління Держземагенства у Харківській області №2855-СГ від 27.10.2014 «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою» гр. ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проектів землеустрою щодо відведення в оренду земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів на території Золочівського району Харківської області. Орієнтовний розмір земельної ділянки зокрема 12,9093 га за рахунок земель запасу державної власності сільськогосподарського призначення сільськогосподарських угідь (рілля) для ведення фермерського господарства (код згідно КВЦПЗ – 01.02). Гр. ОСОБА_1 приписано замовити розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок з урахуванням вимог статті 26 Закону України «Про землеустрій». Розроблені та погоджені відповідно до ст. 186-1 Земельного кодексу України проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок, після отримання позитивного висновку обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації подати на затвердження в порядку, встановленому ст.ст.186, 186-1 зазначеного Кодексу (том 1 а.с.12).

28.01.2015 ОСОБА_1 Головному управлінню Держземагенства у Харківській області та Головному управлінню Держгеокадастру у Харківській області спрямовано заяву з проханням затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства загальною площею 12,9093 га із земель запасу сільськогосподарського призначення, розташованих за межами населених пунктів на території Золочівського району Харківської області строком на 49 років. До заяв додано такі документи: погоджений проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок; витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку; витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки; підписаний орендарем проект договору оренди земельної ділянки (том 1 а.с.14,18-19,20-22,23).

Наказом Головного Управління Держземагенства у Харківській області №225-СГ від 05.02.2015 «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду» затверджено розроблений ФОП ОСОБА_2 «Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки на умовах оренди гр. ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства, розташованої за межами населених пунктів Золочівської селищної ради на території Золочівського району Харківської області». Надано ОСОБА_1 в оренду земельну ділянку, розташовану за межами населених пунктів Золочівської селищної ради на території Золочівського району Харківської області з кадастровим номером 6322655100:05:002:0913 площею 12,9093 га із земель державної власності сільськогосподарського призначення сільськогосподарські угіддя (рілля) для ведення фермерського господарства (код згідно КВЦПЗ-01.02), строком на 49 років. Наказано укласти договір оренди землі з Головним управлінням Держземагенства у Харківській області (том 1 а.с.13).

14.05.2015 між Головним управлінням Держземагенства у Харківській області і ОСОБА_1 укладено договір оренди спірної земельної ділянки із земель державної власності сільськогосподарського призначення, сільськогосподарські угіддя (рілля) строком на 49 років (том 1 а.с.20-22).

12.05.2016 укладено додаткову угоду про внесення змін до договору оренди земель від 14.05.2015 щодо розміру орендної плати (том 1 а.с.23).

Вищезазначений договір оренди земельної ділянки та додаткову угоду про внесення змін до договору оренди земельної ділянки зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно в розділі про державну реєстрацію іншого речового права. Форма власності земельної ділянки з кадастровим номером 6322655100:05:002:0913 площею 12,9093 га – державна, власник – Держава в особі Головного управління Держземагенства у Харківській області. Інформаційну довідку сформовано станом на 25.04.2018 (том 1 а.с.31-33).

Згідно інформації Головного управління Держгеокадастру у Харківській області №340/112-18 від 07.05.2018, наданої на запит заступника керівника Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області, відповідно до Книг реєстрації державних актів на право власності на землю, державних актів на право постійного користування землею та договорів оренди ОСОБА_1 було видано державний акт на право постійного користування землею серія ХР-13-00-000890 та Державні акти на право приватної власності на землю серія ЯГ №075495, серія ІІІ-ХР №085228, серія ХР-13-00-076971 станом на 01.01.2013, додано копії відповідних державних актів (том 1 а.с.24).

Відповідно до інформації Слобожанського управління Головного управління ДФС у Харківській області №25983/9/20-40-50-05-10 від 21.08.2019 за наявною в базах даних ДФС України ОСОБА_1 значиться керівником або засновником в наступних підприємствах - ТОВ «Відродження-1881» п.н.39680976, Селянська Спілка Управління Фермерських Господарств п.н. 23327175, ГО Сільгосптоваровиробників, п.н.41343219, ФГ «Альфа», п.н.21235629 (том 1 а.с.25).

Згідно інформації, розміщеної в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 є засновником, керівником та підписантом ФГ «Альфа», яке засновано та зареєстровано 04.08.1998 (том 1 а.с.33-35).

Згідно реєстру реєстрації техніки, станом на 12.08.2019 за ОСОБА_1 на праві власності сільськогосподарська техніка, самохідні машини та механізми в Головному управлінні Держпродспоживслужби в Харківській області не обліковуються, що вбачається із відповіді на запит Дергачівської місцевої прокуратури №7.0/9706 від 12.08.2019 (том 1 а.с.26).

Керівником Дергачівської місцевої прокуратури Кравченко А. 09.10.2019 за №40-989 вих.19 голові Золочівської селищної ради Золочівського району Харківської області Канівцю Л.В. надіслано повідомлення в порядку ч.4 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» про прийняття прокуратурою рішення щодо представництва в суді інтересів держави та щодо звернення до суду з вищезазначеними позовами (том 1 а.с.37-38).

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Харківській області №7018-СГ від 27.09.2018 Золочівській селищній об`єднаній територіальній громаді в особі Золочівської селищної ради у комунальну власність передано 687 земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 8167,6480 га, які розташовані за межами населених пунктів Золочівської селищної об`єднаної територіальної громади на території Золочівського району Харківської області згідно з додатком до цього наказу за актом приймання-передачі земельних ділянок. На використання земельних ділянок площею 195,8416 га встановлені обмеження. На земельних ділянках загальною площею 3002,2536 га наявні обтяження речових прав третіх осіб. Вказано, що право власності на земельні ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права та оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (том 1 а.с.114).

Рішенням ХІІ сесії VІІІ скликання Золочівської селищної ради Золочівського району Харківської області №1941 від 30.10.2018 вирішено прийняти 687 земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність Золочівської селищної об`єднаної територіальної громади в особі Золочівської селищної ради, які згідно даних Державного земельного кадастру розташовані за межами населених пунктів на території Золочівської селищної об`єднаної територіальної громади, загальною площею 8167,6480 га. Відділу земельних ресурсів Золочівської селищної ради приписано провести роботу щодо оформлення права комунальної власності відповідно Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» на земельні ділянки, вказані в пункті 1 даного рішення (том 1 а.с.115).

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №238149505, сформованої станом на 22.12.2020, форма власності земельної ділянки кадастровий номер 6322655100:05:002:0913 – державна, власник – Держава в особі Головного управління Держземагенства у Харківській області (том 1 а.с.151-152).

Відносини, пов`язані зі створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств регулюються, крім Земельного кодексу України, Законом України «Про фермерське господарство». У таких правовідносинах Закон «Про фермерське господарство» є спеціальним нормативно-правовим актом, а Земельний кодекс України загальним.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про фермерське господарство» фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.

Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім`ї, відповідно до закону, які повинні відповідати спеціальним вимогам до засновника фермерського господарства. Так, згідно зі ст. 5 Закону України «Про фермерське господарство» право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство.

Відповідно до ст.7 вказаного Закону для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації.

Крім цього, особа, яка виявила бажання створити фермерське господарство на землях, отриманих у власність чи користування зі складу земель державної чи комунальної власності, повинна мати досвід роботи у сільському господарстві або освіту, здобуту в аграрному навчальному закладі. Перелік документів, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві, має бути затверджений Кабінетом Міністрів України.

При створенні фермерського господарства зазначені вище вимоги висуваються лише до особи, яка виступає засновником фермерського господарства та яка буде набувати права на земельну ділянку для ведення фермерського господарства. Засновник фермерського господарства, після його реєстрації, набуває статусу голови фермерського господарства, а інші члени сім`ї, за умови їх згоди, стають членами цього господарства.

Заяву громадянина про надання земельної ділянки у власність або в оренду районна чи міська державні адміністрації або орган місцевого самоврядування розглядають у місячний строк і в разі її задоволення дають згоду на підготовку землевпорядною організацією проекту відведення земельної ділянки.

Як передбачено ст.8 Закону України «Про фермерське господарство» після одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації, фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб.

Разом з тим, можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства (ст. 8 Закону України «Про фермерське господарство»).

Залучення третіх осіб до обробітку землі та сплати орендної плати орендодавцю з нездійсненням орендарем господарської діяльності з безпосереднього цільового використання орендованої земельної ділянки виходить за межі діяльності, яку може здійснювати орендар.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про фермерське господарство» та ст. ст. 124, 134 Земельного кодексу України без конкурентних засад земельні ділянки можуть передаватися в оренду для ведення фермерського господарства лише громадянам (в чинній на той час редакції), а тому передача земельних ділянок юридичній особі – фермерському господарству в оренду без проведення земельних торгів є незаконними.

Таким чином, наказами Головного управління Держземагенства у Харківській області № 2855-СГ від 27.10.2014 та №225-СГ від 05.02.2015 було виділено та передано в оренду на 49 років спірну земельну ділянку ОСОБА_1 , який одночасно вже був засновником і керівником підприємств, зокрема, ТОВ «Відродження-1881» та ФГ «Альфа». Встановлено, що ОСОБА_1 вже надавалися та наразі перебувають в оренді земельні ділянки для ведення фермерського господарства та створення нового. При цьому, отримавши спірну земельну ділянку в оренду в 2015 році, без проведення земельних торгів, він не створив нове фермерське господарство.

Частиною другою статті 2 ЦК України передбачено, що одним з учасників цивільних правовідносин є держава, яка згідно зі статтями 167, 170 цього Кодексу набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом, та діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.

За частиною другою статті 3 ЦПК України (у редакції, чинній на час звернення прокурора до суду з позовом) у випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси.

Одним з таких органів є прокуратура, на яку пунктом 2 статті 121 Конституції України покладено представництво інтересів держави у випадках, визначених законом.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що "позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення.

Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу" (пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії"; пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства").

Аналізуючи відповідність обставин справи та дій державних органів відповідно до Конвенції, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 20 жовтня 2011 року у справі "Рисовський проти України" (заява №29979/04) підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування", який передбачає, що в разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб.

Прорахунки або помилки державних органів повинні слугувати на користь потерпілих, насамперед у разі, якщо це не впливає на інші приватні інтереси. Іншими словами, тягар ризику будь-якої помилки, зробленої державною владою, має нести держава, і помилки не повинні виправлятися за рахунок відповідної особи.

Також Європейський суд з прав людини зазначив, що повноваження державних органів з перегляду власних рішень, включаючи випадки виявлення помилки, які не обмежено жодними часовими рамками, мають суттєвий негативний вплив на юридичну визначеність у сфері особистих прав і цивільних правовідносин, що шкодить принципу "належного урядування" та вимозі "законності", закріпленим у статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

Європейський суд з прав людини у справі "Dacia S.R.L." проти Молдови" від 18 березня 2008 року (Dacia S.R.L. v. Moldova,заява N 3052/04) встановив, що припис Цивільного кодексу Молдови, згідно з яким позовна давність не поширювалася на позови державних організацій про повернення державного майна з незаконного володіння інших організацій чи громадян сам по собі суперечить статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки у справі не було надано жодних аргументів на обґрунтування, чому державні організації у цих випадках мають бути звільнені від обов`язку додержуватися установлених строків давності, котрі б в аналогічних ситуаціях перешкодили розгляду позовів, поданих приватними особами чи компаніями. Це, на думку Європейського суду з прав людини, потенційно може призводити до руйнування багатьох усталених правовідносин і надає дискримінаційну перевагу державі без будь-якої переконливої підстави (§ 76). Європейський суд з прав людини констатував, що зміна правовідносин, які стали остаточними внаслідок спливу позовної давності або повинні були б стати остаточними, якби строк позовної давності було застосовано без дискримінації на користь держави, є несумісним із принципом правової визначеності (§ 77).

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

За загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Виходячи зі змісту статей 256, 261 ЦК України позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).

При цьому як у випадку пред`явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.

Таким чином, положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів.

На такі позови поширюється положення статті 257 ЦК України щодо загальної позовної давності, і на підставі частини першої статті 261 цього Кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коли держава в особі її органів довідалася або могла довідатися про порушення прав і законних інтересів.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 25 березня 2015 року у справі № 3-21гс15230, від 22 квітня 2015 року у справі № 3-54гс1524, від 13 травня 2015 року у справі № 3-126гс1525, від 13 травня 2015 року у справі № 3-54гс1526, від 01 липня 2015 року у справі № 6-178цс1527, постановах Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 372/1036/15-ц, провадження № 14-252цс18, від 31 жовтня 2018 року у справі №367/6105/16-ц, провадження № 14-381цс18.

Оскільки держава зобов`язана забезпечити належне правове регулювання відносин і відповідальна за прийняті її органами незаконні правові акти, їх скасування не повинне ставити під сумнів стабільність цивільного обороту, яку покликані підтримувати норми про позовну давність, тому, на відміну від інших учасників цивільних правовідносин, держава несе ризик спливу строку позовної давності на оскарження незаконних правових актів державних органів, якими порушено право власності чи інше речове право.

Як вбачається з матеріалів справи, позов про визнання незаконними вищезазначених наказів, визнання недійсним договору оренди землі, скасування його державної реєстрації та повернення у відання держави подано прокурором у листопаді 2019 року, тобто майже через п`ять років з моменту прийняття спірних наказів та укладення на їх підставі відповідного договору оренди землі.

Так, на момент видання спірних наказів діяли накази Генерального прокурора від 07.11.2012 №3гн «Про організацію прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів» та від 04.10.2011 №3/2гн «Про особливості організації земельних відносин», зокрема відповідно до п. 9.1 наказу Генерального прокурора від 07.11.2012 №3 «Про організацію прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів» органи прокуратури зобов`язано Активно використовувати право доступу до відповідних інформаційних баз даних державних органів. Опрацьовувати інформацію, яка міститься в автоматизованих, інформаційних, інформаційно-аналітичних, інформаційно-пошукових спеціалізованих системах, банках і базах даних, реєстрах (інформаційні бази даних) державних органів. Крім того, відповідно до п.9 зобов`язано до початку перевірки витребовувати від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних підприємств, установ та організацій рішення, розпорядження, інструкції, накази, інші документи, одержувати інформації про стан законності та заходи щодо її забезпечення.

15.07.2015 набрав чинності Закон України Про прокуратуру (від 14.10.2014 №1697-VII) в новій редакції, крім пункту 5 розділу XII (крім підпунктів 3, 5, 8, 9, 12, 20, 42, 49, 63, 67), розділу XIII цього Закону, які набирають чинності з дня, наступного за днем його опублікування; статей 21, 28 - 38, 42, 44 - 50, 62 - 63, 65 - 79 цього Закону, які набирали чинності 15.04.2017 (п. 1 розділу XII Закону України Про прокуратуру №1697-VII).

На відміну від Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.91 №1789-XII новий Закон України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VII суттєво звузив повноваження, зокрема, виключено функцію нагляду за додержанням і застосуванням законів, у тому числі, органами державної влади та органами місцевого самоврядування, у зв`язку з чим наказом Генерального прокурора від 31.12.2014 №159 скасовано накази Генерального прокурора від 07.11.2012 №3гн "Про організацію прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів" та від 04.10.2011 №3/2гн "Про особливості організації діяльності органів прокуратури у сферах навколишнього природного середовища та земельних відносин" з метою приведення відомчих актів у відповідність з вимогами нового Закону України "Про прокуратуру".

Однак, при цьому частиною 4 статтею 23 Закону України від 14.10.2014 №1697-VII (який набрав чинності 15.07.2015) встановлено, що з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

Таким чином, з набранням чинності Законом України від 14.10.2014 №1697-VII прокуратура не позбавлена права звернення до органів державної влади задля отримання інформації та копій необхідних документів у разі не здійснення органом державної влади своїх повноважень щодо захисту законних інтересів держави.)

Тобто, прокурор не був позбавлений можливості своєчасно отримати від відповідного суб`єкта владних повноважень, у даному випадку Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, необхідну для подання позову інформацію.

Будь-яких доказів ухилення Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від надання такої інформації прокурору матеріали справи не містять.

За таких обставин прокурор мав об`єктивну та законодавчо визначену можливість довідатися про існування спірних наказів №2855-СГ від 27.10.2014 та №225-СГ від 05.02.2015 та укладення на їх підставі договору оренди, з моменту видання таких наказів – тобто у жовтні 2014, лютому 2015 років.

Отже, прокурор пред`явив позов в інтересах держави в особі Золочівської селищної ради Харківської області у листопаді 2019 року з пропуском строку позовної давності.

Таким чином, враховуючи, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові, позови Богодухівської окружної прокуратури Харківської області в інтересах Золочівської селищної ради Харківської області до ОСОБА_1 , Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про визнання незаконними та скасування наказів, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, скасування його реєстрації та повернення земельної ділянки у відання держави, необхідно залишити без задоволення за спливом строку позовної давності.

Керуючись наведеними положеннями матеріального закону та ст. ст. 12, 13, 76, 81, 141, 209, 211, 247, 258, 264, 265, 268, 315 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог Богодухівської окружної прокуратури Харківської області в інтересах Золочівської селищної ради Харківської області до ОСОБА_1 , Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, про визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держземагенства у Харківській області № 2855-СГ від 27.10.2014, в частині надання ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 12,9093 га, визнаня незаконним та скасування наказу Головного управління Держземагенства у Харківській області № 225-СГ від 05.02.2015 про надання ОСОБА_1 земельної ділянки в оренду, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 14.05.2015, з кадастровим номером 6322655100:05:002:0913, скасування державної реєстрації договору оренди земельної ділянки від 14.05.2015, з кадастровим номером 6322655100:05:002:0913, зобов`язання повернути державі в особі Золочівської селищної ради Золочівського району Харківської області (об`єднаної територіальної громади) земельну ділянку з кадастровим номером 6322655100:05:002:0913, загальною площею 12,9093 га, розташованої за межами населених пунктів Золочівської селищної ради Золочівського району Харківської області, відмовити в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України.

В порядку п. 4. ч. 5 ст. 265 ЦПК України зазначаються наступні реквізити сторін та інших учасників справи:

Позивач:

Богодухівська окружна прокуратура Харківської області (62100, м.Богодухів, площа Свято-Духівська, 1) в інтересах Золочівської селищної ради Харківської області (62203, Харківська область, смт Золочів, вул. Центральна, 13А);

Представник позивача:

Прокурор Золочівського відділу Богодухівської окружної прокуратури Харківської області Мітронов Михайло Іванович (62100, м.Богодухів, площа Свято-Духівська, 1)

Відповідач:

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 );

Представник відповідача:

Біловус Роман Володимирович, адвокат, діє на підставі Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №1864 від 09.07.2014, адреса: 61002, м. Харків, вул. Свободи, 36А;

Відповідач:

Головне управління Держгеокадастру у Харківській області (61145, м. Харків, вул. Космічна, б. 21, 2 під`їзд, поверх 8-9).

представник відповідача:

Загурська Аліна Валеріївна, діє на підставі довіреності №32-20-0.14-9/62-20 від 08.01.2020, адреса:(61145, м. Харків, вул. Космічна, б. 21, 2 під`їзд, поверх 8-9).

Повний текст рішення виготовлено 17.12.2021.

Суддя О. В.Чернова