Рішення № 101981205, 13.12.2021, Диканський районний суд Полтавської області

Справа № 529/102/21

Провадження № 2/529/77/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2021 року Диканський районний суд Полтавської області в складі:

головуючої - судді Петренко Л.Є.,

за участю секретарів – Скрипник Р.А., Звягольської В.А., Федотченка С.Ю.,

представника позивача-відповідача – Ревягіної С.І.,

відповідача-позивача – ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом Акціонерного товариства “Оператор газорозподільної системи “Полтавагаз” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за розподіл природного газу та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства “Оператор газорозподільної системи “Полтавагаз” про захист прав споживачів,

встановив:

Представник АТ “Оператор газорозподільної системи “Полтавагаз” 17.02.2021 звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за надані послуги з розподілу природного газу у сумі 4528 грн. 58 коп., а також судовий збір в сумі 2270 грн. 00 коп.

В обґрунтування позову вказав, що між позивачем АТ “Полтавагаз” та відповідачем ОСОБА_1 , як споживачем послуг які надаються за адресою: АДРЕСА_1 укладено договір розподілу природного газу, який затверджений Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 30.09.2015 № 2498, за умовами якого позивач зобов`язується надати відповідачу, як споживачу послугу з розподілу природного газу, а споживач в свою чергу зобов`язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим договором. Цей договір є договором приєднання, а фактом приєднання ОСОБА_1 до умов договору розподілу природного газу є споживання природного газу, що підтверджується відомістю зняття показань лічильника.

Відповідно до Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 3037 від 24.12.2019 “Про встановлення тарифу на послуги розподілу природного газу для АТ “Полтавагаз” на період з 01 січня 2020 року до 30 червня 2020 року включно встановлено тариф на послуги розподілу природного газу - у розмірі 1,14 грн за 1 м"3 на місяць (з ПДВ), з 01.07.2020 по 31.12.2020 року включно становить 1,31 грн. за 1 м'3 на місяць (з ПДВ).

Також, відповідно до Постанови НКРЕКП України №2460 від 16.12.2020 року “Про встановлення тарифу на послуги розподілу природного газу для АТ “Полтавагаз” (зі змінами від 30.01.2021р. № 129) встановлено тариф на послуги розподілу природного газу з 01.01.2021 р. - становить 2,316 грн. за 1 м-3 на місяць (з ПДВ), з 01.02.2021 р.- 2,136 грн. за 1 м-3 на місяць (з ПДВ).

Відповідач ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання щодо своєчасної оплати вартості отриманих послуг з розподілу природного газу належним чином не проводив, на вимоги про погашення наявної заборгованості не реагував, унаслідок чого станом на 15.02.2021 утворилася заборгованість у загальному розмірі 4528 грн. 58 коп.

26.02.2021 ухвалою судді відкрито провадження по справі і справа призначена до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

18.03.2021 на адресу суду від відповідача ОСОБА_1 надійшла зустрічна позовна заява до Акціонерного товариства “Оператор газорозподільної системи “Полтавагаз” в порядку ЗУ “Про захист прав споживачів” в обгрунтування якої вказує, що позивачем за первісним позовом до позовної заяви не додано жодного договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, які б взагалі підтверджували наявність між ним та позивачем договірних правовідносин; не додано будь - яких, в тому числі розрахункових - документів в якості належних та допустимих доказів на підтвердження фактичного надання та отримання послуг з “розподілу” природного газу. Крім цього, в позовній заяві відсутні чіткі розрахунки щомісячних нарахувань заборгованості за “розподіл” природного газу.

Вказує, що 21.03.2014 між ОСОБА_1 , як споживачем, та публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації “Полтавагаз” як виконавцем, в особі керуючого Диканським управлінням по експлуатації газового господарства, був укладений “Типовий договір про надання населенню послуг з газопостачання”.

З моменту укладення цього договору відповідачем за первісним позовом ОСОБА_1 , як споживачем, послуги виконавця з газопостачання в будинок АДРЕСА_1 були оплачені вчасно та в повному обсязі відповідно до показань лічильника газу; будь - яких претензій, вимог, зауважень щодо невиконання або неналежного виконання умов договору з боку виконавця не надходило; намір виконавця про розірвання або перегляд укладеного договору не заявлявся; рішення органів судової влади України про розірвання договору відсутні.

Фактом згоди споживача про приєднання до умов цього договору є: 1) отримання постачальником поданої споживачем заяви-приєднання до умов договору постачання природного газу побутовим споживачам (далі - заява - приєднання) за формою, встановленою у додатку 1 до цього договору, 2) та/або сплачений споживачем рахунок (квитанція) постачальника за поставлений природний газ.

Саме ці дві обставини мають бути визначальними у взаємовідносинах між ОСОБА_1 та стягувачем - АТ “Полтавагаз”.

Відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом також вказує, що він є споживачем природного газу та перебуває у договірних відносинах лише і виключно з ТОВ “Полтавагаззбут”.

Будь-яких пропозицій від позивача за первісним позовом укласти договір “розподілу газу” (оферти) ОСОБА_1 не отримував, а отже цих пропозицій (акцепт) не приймав; питання про приєднання до типового договору взагалі не розглядалося і припущення позивача про начебто мавше місце приєднання до типового договору не може братися до уваги.

При цьому, відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом ОСОБА_1 просив у задоволенні позовної заяви АТ “Оператор газорозподільної системи “Полтавагаз” до нього про стягнення заборгованості відмовити у зв`язку з безпідставністю та незаконністю позовних вимог. При цьому просить задовольнити його зустрічну позовну заяву та зобов`язати АТ ”Оператор газорозподільної системи “Полтавагаз” списати з особового рахунку № НОМЕР_1 заборгованість в сумі 4528,58 грн. 58 коп, нараховану в рахунку № НОМЕР_2 на оплату послуг розподілу природного газу за січень 2021 року.

19.03.2021 ухвалою суду прийнято вказану зустрічну позовну заяву та здійснено перехід з розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, яке призначено до підготовчого судового засідання.

22.04.2021 позивач за зустрічним позовом АТ “Оператор газорозподільної системи “Полтавагаз” надіслав на адресу суду відзив на зустрічну позовну заяву в якій вказав, що позивач АТ “Полтавагаз” є оператором газорозподільної системи, суб`єктом господарювання, що здійснює діяльність з розподілу природного газу газорозподільною системою, та здійснює щодо неї функції оперативно-технологічного управління на підставі ліцензії (постанова № 778 від 15.06.2017 року “Про видачу ліцензії на розподіл природного газу АТ “Полтавагаз” та постанови № 941 від 04.06.2019 року “Про внесення змін до постанови НКРЕКП від 15 червня 2017 року № 778”), виданої Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Постановою НКРЕКП від 07.10.2019 року № 2080 внесені зміни до Кодексу газорозподільних систем, Типового договору розподілу природного газу, Методики визначення тарифу на послуги розподілу природного газу:

Зазначеними змінами для споживачів з 01 січня 2020 року запроваджено новий порядок розрахунків за послугу з розподілу природного газу, змінено принципи визначення обсягів газу, що беруться за основу (замовленої потужності).

Зокрема, з 01 січня 2020 року споживачі природного газу повинні сплачувати послуги з розподілу природного газу окремо від вартості спожитого газу.

Плата за послуги розподілу природного газу не є новим (додатковим) платежем, оскільки послуги розподілу природного газу сплачувались побутовими споживачами природного газу завжди у складі ціни на природний газ.

Договір розподілу природного газу є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641 та 642 Цивільного Кодексу України на невизначений строк. Фактом приєднання споживача до умов цього Договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти Договір, зокрема надання підписаної споживачем заяви-приєднання, та/або сплата рахунка оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу.

Фактом приєднання споживача ОСОБА_1 до умов договору розподілу природного газу є споживання природного газу.

За газовий рік з 01.10.2018 року по 30.09.2019 року ОСОБА_1 було спожито 3285,67 м.куб. природного газу, за газовий рік з 01.10.2019 року по 30.09.2020 року спожито - 2626,44 м.куб. природного газу.

Перебуваючи в договірних відносинах з АТ “Полтавагаз” та отримуючи послуги з розподілу природного газу відповідач за первісним позовом не проводить за них оплату.

Тому, позивач за первісним позовом вважає свої позовні вимоги щодо стягнення з ОСОБА_1 обгрунтованими.

Крім того, позивач зазначає, що вимоги ОСОБА_1 за зустрічним позовом щодо зобов`язання АТ “Полтавагаз” списати з особового рахунку № НОМЕР_1 належного ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) заборгованості в сумі 4528,58 грн. на оплату послуг розподілу природного газу не підлягають задоволенню і просить у цьому відмовити.

28.04.2021 на адресу суду надійшла відповідь на відзив відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом ОСОБА_1 в якому останній вказав наступне.

Споживачі оплачують вартість спожитого ними природного газу шляхом перерахування коштів виключно на поточний рахунок із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожитий природний газ, відкритий в установах уповноваженого банку постачальниками природного газу, на яких покладені спеціальні обов`язки, та їх структурними підрозділами.

Кошти перераховуються з поточних рахунків із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожитий природний газ, відкритих в установах уповноваженого банку постачальниками природного газу, на яких покладені спеціальні обов`язки, та їх структурними підрозділами згідно з алгоритмом розподілу коштів, затвердженим Регулятором, виключно на: поточний рахунок із спеціальним режимом використання оптового продавця, що здійснює продаж природного газу такому постачальнику на виконання спеціальних обов`язків, покладених на такого продавця; поточний рахунок оператора газотранспортної системи;

поточний рахунок оператора газорозподільної системи; поточний рахунок постачальника природного газу, на якого покладено спеціальні обов`язки.

ОСОБА_1 вказує на те, що Кодекс яким керується позивач не є нормативним актом, а є по суті технічними правилами і його можуть застосовувати лише ті, хто його прийняв і лише для своїх підлеглих у трудовому колективі, а не у відносинах з усім Українським народом. Конституція України та Цивільний кодекс України говорять, що зобов`язання виникає або на підставі договору, або на вимоги закону, а все інше є нелегітимною вигадкою.

Згідно пункту 10.7. Регламенту Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, затвердженого постановою НКРЕКП від 06.12.2016 № 2133 (у редакції постанови НКРЕКП від 17.01.2020 № 190), рішення НКРЕКП не підлягають державній реєстрації Міністерством юстиції України.

Оплата послуг розподілу природного газу (до 01.01.2020 року) здійснювалась виходячи з фізичного обсягу розподілу природного газу та була складовою кінцевого платежу за природний газ для побутових споживачів.

Така модель здійснення розрахунків за надані послуги розподілу має недоліки, зокрема велике фінансове навантаження на споживачів протягом опалювального сезону, нерівномірність надходження коштів для забезпечення сталого функціонування газорозподільної системи.

28.04.2021 до суду надійшло клопотання представника позивача за первісним позовом ОСОБА_2 про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якого остання просила стягнути з ОСОБА_1 розмір заборгованості за період з січня 2020 по квітень 2021 в сумі 5882,07 грн.

Також 28.04.2021 ОСОБА_1 звернувся із заявою про уточнення зустрічних позовних вимог, в якій просив визнати неправомірними дії АТ “Оператор газорозподільної системи “Полтавагаз” по нарахуванню побутовому споживачу ОСОБА_1 по об`єкту: будинок АДРЕСА_1 , особовий рахунок № НОМЕР_1 , заборгованості в сумі 4528,58 грн. 58 копійок, нарахованої в рахунку № НОМЕР_2 на оплату послуг розподілу природного газу за січень 2021 року, визнати відсутність обов`язку у побутового споживача ОСОБА_1 по об`єкту: будинок АДРЕСА_1 , особовий рахунок № НОМЕР_1 , сплачувати заборгованість в сумі 4528,58 грн. 58 копійок, нараховану в рахунку № НОМЕР_2 на оплату послуг розподілу природного газу за січень 2021 року, зобов`язати акціонерне товариство “Оператор газорозподільної системи “Полтавагаз” виключити з особового рахунку № НОМЕР_1 побутового споживача ОСОБА_1 по об`єкту: будинок АДРЕСА_1 , дані про наявність у нього обов`язку сплатити заборгованість в сумі 4528,58 грн. 58 копійок, нараховану в рахунку № НОМЕР_2 на оплату послуг розподілу природного газу за січень 2021 року.

Ухвалою суду від 28.04.2021 вказані збільшені позовні вимоги представника позивача АТ “Оператор газорозподільної системи “Полтавагаз” та уточнені позовні вимоги подані ОСОБА_1 прийняті до розгляду.

14.07.2021 ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про уточнення зустрічних позовних вимог, де просив доповнити зустрічну заяву вимогою, якою зобов`язати АТ “Оператор газорозподільної системи “Полтавагаз” виключити з бази даних присвоєний ОСОБА_1 ЕІС — код 56ХМ26В06003680Т, GR – код та унікальний код споживача 3680, яка ухвалою від 14.07.2021 прийнято до розгляду.

26.07.2021 від АТ “Оператор газорозподільної системи “Полтавагаз” надійшов відзив на заяву про уточнення позовних вимог, в яких вказав, що 01 жовтня 2015 року введено в дію Закон України “Про ринок природного газу”, відповідно до частини першої статті 4 якого державне регулювання ринку природного газу здійснює Регулятор у межах повноважень, визначених цим Законом та іншими актами законодавства.

27.11.2015 набрали чинності Правила постачання природного газу, затверджені постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2496 та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за №1382/27827 (далі - Правила), а також Кодекс газорозподільних систем, затверджений постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2494, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за № 1379/27824 (далі - Кодекс ГРМ).

На виконання вимог статей 12 та 40 Закону НКРЕКП затверджено Типовий договір постачання природного газу побутовим споживачам (постанова НКРЕКП від 30.09.2015 № 2500, зареєстрована у Міністерстві юстиції України 06 листопада 2015 р. за № 1386/27831) (далі - Типовий договір постачання) і Типовий договір розподілу природного газу (постанова НКРЕКП від 30.09.2015 № 2498, зареєстрована у Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за №1384/27829) (далі - Типовий договір розподілу) (дата набрання чинності вищевказаних постанов НКРЕКП 01.12.2015).

Отже, укладення договору на основі типового договору або договору приєднання передбачає, що сторони не можуть відступати від змісту типового договору.

Пунктом 1 розділу III Правил визначено, що підставами для постачання природного газу побутовому споживачу є наявність у побутового споживача договору розподілу природного газу, укладеного з Оператором ГРМ, до газорозподільної системи якого підключений об`єкт споживача, та присвоєння споживачу Оператором ГРМ персонального ЕІС-коду як суб`єкту ринку природного газу;

Пунктом 2 глави 4 розділу VI Кодексу ГРМ встановлено, що визначення персоніфікованого ЕІС-коду для кожного суб`єкта ринку природного газу, у тому числі для споживачів, підключених до газорозподільних систем, здійснюється у порядку, встановленому Кодексом газотранспортної системи, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2493 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за №1378/27823 (далі - Кодекс ГТС).

Оператор газорозподільної системи присвоює ЕІС-коди всім споживачам, що приєднані до газорозподільної системи відповідного оператора та відповідних ЕІС-кодів їх точок комерційного обліку (за необхідності). Оператор газорозподільної системи після присвоєння ЕІС-кодів споживачам, що приєднані до газорозподільної системи відповідного оператора та відповідних ЕІС-кодів їх точок комерційного обліку (за необхідності), передає їх оператору газотранспортної системи протягом 5 робочих днів з моменту присвоєння за формою оператора газотранспортної системи.

Споживачам, які заперечують проти присвоєння їм персоніфікованого ЕІС-коду як суб`єкту ринку природного газу, що підтверджується відповідними заявами про відмову, зазначений ЕІС-код присвоюється оператором ГРМ (АТ «Полтавагаз») точці комерційного обліку споживача.

ОСОБА_1 з заявою про відмову від присвоєння йому персоніфікованого ЕІС-кода до АТ “Полтавагаз” не звертався, у зв`язку з чим просять у задоволенні позовних вимог щодо зобов`язання АТ “Полтавагаз” виключити з бази даних присвоєний ОСОБА_1 ЕІС 56ХМ26В06003680Т код , GR-код та унікальний код споживача відмовити.

Ухвалою суду від 31.08.2021 підготовче провадження закрито та справу призначено до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні по розгляду справи по суті представник позивача за первісним позовом та представник відповідача за зустрічним позовом АТ “Оператор газорозподільної системи “Полтавагаз” - Ревягіна С.І. підтримала змінений первісний позов та просила його задовольнити, а також просила відмовити в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 з наведенням обґрунтувань та мотивів, вказаних нею у первісному позові та відзиві на зустрічний позов.

Також вказала, що з 01.01.2020 споживачі природного газу повинні сплачувати послуги з розподілу природного газу окремо від вартості спожитого газу. АТ “Оператор газорозподільної системи “Полтавагаз” надає послуги з розподілу природного газу в тому числі і на території Диканського району, відповідно до Ліцензії. Фактом приєднання відповідача до Типового договору є споживання ОСОБА_1 природного газу за адресою: АДРЕСА_1 . За письмовим оформленням договору ОСОБА_1 не звертався. Також ним не подана заява про відмову від отримання послуги та про відмову від присвоєння будь-яких кодів. Також вказала, що до 01.01.2020 АТ «Полтавагаз» отримував кошти від «Полтавагаззбут» за розподіл природного газу, а з 01.01.2020 від «Полтавагаззбут» не отримує, бо відбулися зміни в законодавстві і розділили платежі за споживання газу та його доставку на два окремі платежі.

Відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом ОСОБА_1 заперечив проти задоволення первісного позову та підтримав свої збільшені зустрічні позовні вимоги з підстав у них зазначених. Також вказав, що ним укладено договір з «Полтавагаззбут» відповідно до якого, сплачуючи кошти за спожитий природний газ він оплачує в тому числі і плату за розподіл природного газу, а з АТ «Полтавагаз» відсутні будь-які договірні відносини. Із заявою про розірвання вказаного договору не звертався, природний газ споживає, також не звертався із будь-якими заявами до позивача. Тому вважає, що у нього відсутній обов`язок щодо сплати коштів за розподіл газу. Також, посилаючись на Конституцію України та Закон «Про захист персональних даних» просив виключити з бази даних присвоєний йому ЕІС-код, GR-код та унікальний код споживача.

Заслухавши пояснення сторін та свідка, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступного висновку.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та є споживачем природного газу за вказаною адресою, що не заперечується відповідачем та підтверджується договором від 21.03.2014 укладеним між ОСОБА_1 та ПАТ «Полтавагаз» в особі Диканського управління по експлуатації газового господарства (а.с.48). Також ОСОБА_1 не заперечив, що споживав природний газ протягом 2020-2021 років в об"ємах вказаних у розрахунку позивачем.

АТ “Оператор газорозподільної системи “Полтавагаз” є оператором газорозподільної системи, суб`єктом господарювання, що на підставі ліцензії, здійснює діяльність з розподілу природного газу газорозподільною системою, та здійснює щодо неї функції оперативно-технологічного управління.

Відповідно до виписки з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, основним видом діяльності АТ «Оператор газорозподільної системи Полтавагаз» за КВЕД 35.22 є розподілення газоподібного палива через місцеві (локальні) трубопроводи (а.с.5).

Відповідно до довідки, наданої позивачем, до складу державного майна, яке обліковується на балансі АТ «Полтавагаз» включено об`єкт: газопровід низького тиску смт.Диканьска вул..Чернишевського, інв..№ ЕСКД 153230400330300517, дата прийняття в експлуатацію – 31.01.1971 (а.с.112).

28.01.2020 позивач направляв на адресу відповідача рахунок на оплату вартості наданих послуг з розподілу природного газу, яка отримана відповідачем 29.01.2020 (а.с.25).

Таким чином, судом встановлено, що між сторонами виникли спірні правовідносини з приводу надання послуг з розподілу природного газу та їх оплати, які регулюються нормами цивільного законодавства, та законодавства у сфері функціонування ринку природного газу в Україні, зокрема, Кодексом газорозподільних систем, затвердженим Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2494, Законом України «Про ринок природного газу», Законом України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Правилами постачання природного газу, затвердженими постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2496.

Згідно ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг належать, комунальні послуги, зокрема послуги з постачання та розподілу природного газу.

Відповідно ст. 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є, зокрема, споживачі /індивідуальні та колективні/; виконавці комунальних послуг. При цьому п. 1 ч. 2 цієї статті визначено, що виконавцями комунальних послуг, зокрема, послуг з постачання та розподілу природного газу є постачальник, який на підставі ліцензії провадить діяльність із постачання природного газу, та оператор газорозподільної системи, до якої приєднані об`єкти газоспоживання споживача.

Пунктом 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Статтею 4 Закону України «Про ринок природного газу» визначено, що державне регулювання ринку природного газу здійснює Регулятор у межах повноважень, визначених цим Законом та іншими актами законодавства.

Пунктом 32 ч.1 ст.1 вказаного Закону встановлено, що Регулятором є Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Відповідно до ст. 40 Закону України «Про ринок природного газу» розподіл природного газу здійснюється на підставі та умовах договору розподілу природного газу в порядку, передбаченому кодексом газорозподільних систем та іншими нормативно-правовими актами. За договором розподілу природного газу оператор газорозподільної системи зобов`язується забезпечити замовнику послуги розподілу природного газу на період та умовах, визначених договором розподілу природного газу, а замовник зобов`язується сплатити оператору газорозподільної системи вартість послуг розподілу природного газу.

Типовий договір розподілу природного газу затверджується Регулятором. Оператор газорозподільної системи має забезпечити додержання принципу недискримінації під час укладення договорів розподілу природного газу з замовниками.

Договір розподілу природного газу є публічним.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або на-дання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

На підставі ст. 41 Закону України «Про ринок природного газу» постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далів НКРЕКП) від 30 вересня 2015 року № 2494, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 06 листопада 2015 року за № 1379/27824 затверджено Кодекс газорозподільних систем.

Порядок укладання договору з постачання природного газу здійснюється відповідно до розділу III Правил постачання природного газу затверджених постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2496, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за № 1382/27827, та Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 року № 2500 зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 року за № 1386/27381.

Відповідно до п. 4 розділу III Правил постачання природного газу затверджених постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2496 приєднанням до умов Типового договору є вчинення однієї з наступних дій: підписання та повернення діючому постачальнику заяви-приєднання до умов Типового договору; оплата спожитого природного газу, фактичне споживання природного газу з ресурсу діючого постачальника.

Постановою НКРЕКП від 07.10.2019 № 2080 внесені зміни до Кодексу газорозподільних систем, Типового договору розподілу природного газу та Методики визначення тарифу на послуги розподілу природного газу.

Зазначеними змінами для споживачів з 01.01.2020 запроваджено новий порядок розрахунків за послуги з розподілу природного газу, зокрема споживачі повинні сплачувати послуги з розподілу природного газу окремо від вартості спожитого газу.

В газеті «Урядовий кур`єр» від 28.12.2019 опубліковано Постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 3037 від 24.12.2019, якою встановлено тариф на послуги розподілу природного газу, при цьому зазначається, що постанова набирає чинності з 01.01.2020.

Пунктом 1.3.Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою НКРЕ №2498 від 30.09.2015, встановлено, що фактом приєднання Споживача до умов цього Договору (акцептування договору) є вчинення Споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти Договір, зокрема надання підписаної Споживачем заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку 1 до цього Договору, яку в установленому порядку Оператор ГРМ направляє Споживачу Інформаційним листом за формою, наведеною у додатку 3 до цього Договору, та/або сплата рахунка Оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу.

Відповідачем не була підписана заява-приєднання до умов договору, та не було сплачено рахунки Оператора ГРМ. Ці обставини визнані учасниками справи в судовому засіданні.

Проте, фактом приєднання споживача ОСОБА_1 до умов договору розподілу природного газу, у відповідності до вимог пункту 7 Глави 3 Розділу VI Кодексу ГРС, є споживання природного газу, що підтверджене відомістю зняття показань лічильника (а.с.22-23) та сплатою коштів за спожитий природний газ, що не заперечувалося ОСОБА_1 в судовому засіданні, тому суд вважає доведеним приєднання (акцептування) останнього до умов Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2498, що зареєстрований у Міністерстві юстіції України 06.11.2015 за № 1384/27829, оскільки отримував послуги з постачання природного газу, а тому, відповідно, отримував і послуги з розподілу природного газу.

Абзацами 4,5 пункту 5 глави 3 розділу VІ Кодексу газорозподільних систем визначено, що в разі незгоди споживача приєднуватися до умов договору розподілу природного газу споживач не має права використовувати природний газ із ГРМ та має право подати до оператора ГРМ письмову заяву про припинення розподілу природного газу на його об`єкт.

Як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_1 заяв до оператора ГРМ про припинення розподілу природного газу не подавав.

Отже, суд дійшов висновку, що АТ “Оператор газорозподільної системи “Полтавагаз” виконав свої зобов`язання належним чином, надаючи відповідачу послуги з розподілу природного газу, натомість ОСОБА_1 , скориставшись наданими послугами та продовжуючи споживати природний газ, свої зобов`язання перед позивачем належним чином не виконував, а саме систематично не сплачував вартість отриманих ним послуг, внаслідок чого має заборгованість перед позивачем.

За нормами статей 526, 629 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до наданих розрахунків, станом на 26.04.2021 сума заборгованості ОСОБА_1 за розподіл природного газу складає 5 882,07 грн (а.с.145).

Враховуючи викладені обставини, позовні вимоги АТ “Оператор газорозподільної системи “Полтавагаз” підлягають задоволенню, що в свою чергу виключає задоволення зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 в частині: визнання неправомірними дій по нарахуванню заборгованості, визнання відсутності обов`язку сплачувати заборгованість та зобов`язання виключити з особового рахунка дані про наявність обов`язку сплачувати заборгованість.

Твердження ОСОБА_1 щодо того, що ним укладено договір 21.03.2014 з ПАТ «Полтавагаз» в особі Диканського управління по експлуатації газового господарства, за яким він після 01.01.2020 сплачує в тому числі і послугу з розподілу природного газу є неспроможними з огляду на наступне.

У 2015 році відповідно до Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу» відбулось реформування газової сфери, а саме: розмежовано функції розподілу та постачання природного газу населенню. В зв`язку з цим, для побутових споживачів в зоні обслуговування ПАТ «Полтавагаз» в Полтавській області реалізація природного газу для задоволення потреб населення здійснюється суб`єктом господарювання гарантованим постачальником газу з 1 липня 2015 року, згідно з рішення НКРЕКП №1734 від 11 червня 2015 року - ТОВ «Полтавагаз Збут».

26.03.2015 постановою НКРЕКП № 929 видано ПАТ «Полтавагаз» ліцензії на право провадження господарської діяльності з розподілу природного, нафтового газу і газу (метану) вугільних родовищ та з постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом на території м. Полтава та Полтавської області (крім міст Кременчук, Лубни, Комсомольськ, Лубенського, Пирятинського, Оржицького, Гребінківського, Гадяцького, Семенівського та Кременчуцького районів Полтавської області та села Радянське Кобеляцького району Полтавської області) в зоні розташування розподільних газопроводів, що перебувають у власності та користуванні ПАТ «Полтавагаз», терміном дії з 07.04.2015 по 06.04.2020, а Постановами НКРЕКП від 15.06.2017 № 778 така ліцензія видана ПАТ «Полтавагаз» без обмеження строку дії.

Таким чином, позивач на підставі ліцензії здійснює повноваження саме щодо розподілу природного газу, а не газопостачання.

Суб`єктом господарювання, що виступає гарантованим постачальником газу для побутових споживачів Полтавської області, тобто забезпечує споживачів ресурсом природного газу є ТОВ «Полтавагаз збут».

Також, як вже зазначалося судом, Постановою НКРЕКП від 07.10.2019 № 2080 внесені зміни до Кодексу газорозподільних систем, відповідно до яких з 01.01.2020 запроваджено новий порядок розрахунків за послуги з розподілу природного газу, а саме споживачі повинні сплачувати послуги з розподілу природного газу окремо від вартості спожитого газу.

Тому, посилання ОСОБА_1 на те, що кошти за розподіл природного газу він сплачує відповідно до укладеного договору від 21.03.2014, разом із оплатою за спожитий природний газ, відповідно до показників лічильника не відповідають нормам чинного законодавства та обставинам, встановленим судом.

Окрім того, допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_3 , яка працює головним бухгалтером АТ «Полтавагаз» вказала, що до 01.01.2020 послуга з розподілу природного газу надавалася та була складовою ціни на природний газ, кошти за розподіл АТ «Полтавагаз» отримувало від «Полтавагаз збут», а з 01.01.2020 отримуємо кошти від споживачів за послугу розподілу, а не від «Полтавагаз збут» оскільки відбулися зміни в законодавстві та змінився порядок розрахунку вартості послуги. Також зазначила, що витрати на всі об`єкти Ліцензіата сумуються за рік і окремо витрати по відрізку від ГРС до будинку ОСОБА_1 не обліковуються.

Щодо зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 про зобов`язання АТ “Оператор газорозподільної системи “Полтавагаз” виключити з бази даних присвоєний ЕІС-код, GR-код та унікальний код споживача суд зазначає наступне.

Згідно з пунктами 1, 2 глави 4 розділу VІ Кодексу газорозподільних систем з метою уніфікації та однозначної ідентифікації споживачів, у тому числі побутових споживачів, та за необхідності їх точок комерційного обліку, а також для забезпечення спрощення процедури зміни постачальника природного газу та електронного обміну даними між суб`єктами ринку природного газу використовується система кодування, рекомендована Європейською мережею операторів газотранспортних систем. Визначення персоніфікованого ЕІС-коду для кожного суб`єкта ринку природного газу, у тому числі для споживачів, підключених до газорозподільних систем, здійснюється у порядку, встановленому Кодексом ГТС.

Постановою НКРЕКП від 11 серпня 2016 року № 1418 пункт 3 глави 4 розділу VІ Кодексу газорозподільних систем доповнено новим абзацом, згідно з яким у разі якщо за релігійними переконаннями споживач заперечує проти присвоєння йому персоніфікованого ЕІС-коду як суб`єкту ринку природного газу, що підтверджується заявою про відмову, зазначений ЕІС-код присвоюється Оператором ГРМ точці комерційного обліку споживача.

Згідно положень пункту 5 глави 1 розділу І Кодексу ГТС, ЕІС-код - код енергетичної ідентифікації суб`єкта ринку природного газу та/або точки комерційного обліку, визначений за правилами Європейської мережі операторів газотранспортних систем (ЕОТВОО), з метою уніфікації та однозначної ідентифікації суб`єктів ринку природного газу та точок комерційного обліку, розміщених на об`єктах газової інфраструктури, у тому числі для участі у регіональних (міжнародних) газових ринках, та для забезпечення спрощення процедур зміни постачальників природного газу та електронного обміну даними між суб`єктами ринку природного газу.

Звертаючись до суду із вказаними вимогами, ОСОБА_1 категорично заперечує проти присвоєння йому позивачем ЕІС-кода, GR-кода та унікального кода споживача, посилаючись при цьому на Конституцію України та Закон України «Про захист персональних даних».

Відповідно до ст. 32 Конституції України не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Рішенням Конституційного Суду України від 20.01.2012 № 2-рп/2012 надано офіційне тлумачення положення частини другої статті 32 Конституції України, зокрема: неможливо визначити абсолютно всі види поведінки фізичної особи у сферах особистого та сімейного життя, оскільки особисті та сімейні права є частиною природних прав людини, які не є вичерпними‚ і реалізуються в різноманітних і динамічних відносинах майнового та немайнового характеру, стосунках, явищах, подіях тощо. Право на приватне та сімейне життя є засадничою цінністю, необхідною для повного розквіту людини в демократичному суспільстві, та розглядається як право фізичної особи на автономне буття незалежно від держави, органів місцевого самоврядування, юридичних і фізичних осіб. Збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди державою, органами місцевого самоврядування, юридичними або фізичними особами є втручанням в її особисте та сімейне життя. Таке втручання допускається винятково у випадках, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Статтею 2 Закону України «Про захист персональних даних» передбачено, що згода суб`єкта персональних даних - добровільне волевиявлення фізичної особи (за умови її поінформованості) щодо надання дозволу на обробку її персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки, висловлене у письмовій формі або у формі, що дає змогу зробити висновок про надання згоди. У сфері електронної комерції згода суб`єкта персональних даних може бути надана під час реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції шляхом проставлення відмітки про надання дозволу на обробку своїх персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки, за умови, що така система не створює можливостей для обробки персональних даних до моменту проставлення відмітки.

Згідно з ч. 6 ст. 6 Закону України «Про захист персональних даних» не допускається обробка даних про фізичну особу, які є конфіденційною інформацією, без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини. Особи, які відмовилися від обробки їх персональних даних, повинні мати альтернативу - використання традиційних методів ідентифікації особи.

Статтею 11 Закону України «Про інформацію» визначено, що інформація про фізичну особу (персональні дані) - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована. Не допускаються збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини. До конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров`я, а також адреса, дата і місце народження.

Частиною 4 статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» (далі - ЄСПЛ) на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику ЄСПЛ як джерело права.

Стаття 8 Конвенції передбачає, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Будь-яке втручання у право особи на повагу до її приватного та сімейного життя становитиме порушення статті 8 Конвенції, якщо воно не здійснювалося «згідно із законом», не переслідувало легітимну ціль або цілі згідно з пунктом 2 та було «необхідним у демократичному суспільстві» у тому сенсі, що воно було пропорційним цілям, які мали бути досягнуті (рішення ЄСПЛ у справі «Ельсхольц проти Німеччини»).

Враховуючи вищевикладене та те, що ОСОБА_1 не надавав позивачу свою згоду на обробку його персональних даних та категорично заперечує проти присвоєння йому позивачем ЕІС-кода, GR-кода та унікального кода споживача і зазначене не заборонено та не обмежене законом, тому з метою реалізації гарантованих Конституцією України прав особи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в цій частині.

Відповідно до ст.141 ЦПК України та з врахуванням ч. 2 ст. 164 ЦПК України з ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягненню сплачений ним судовий збір в розмірі 2270 грн. Також з урахуванням частково задоволених зустрічних позовних вимог, на підставі п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України, з АТ «Полтавагаз» підлягає стягненню судовий збір в розмірі 454 грн.

З урахуванням приписів ч.10 ст.141 ЦПК України слід стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «Полтавагаз» різницю судових витрат в розмірі 1816 грн.

Керуючись статтями 141, 142, 259, 263-265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву Акціонерного товариства “Оператор газорозподільної системи “Полтавагаз” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за розподіл природного газу задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Полтавагаз» заборгованість за послуги розподілу природного газу за період з січня 2020 року по квітень 2021 року в сумі 5 882 (п`ять тисяч вісімсот вісімдесят дві) грн. 07 коп..

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Полтавагаз» на підставі п.10 ст.141 ЦПК України різницю судових витрат в сумі 1816 (одна тисяча вісімсот шістнадцять) грн.

Зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до Акціонерного товариства “Оператор газорозподільної системи “Полтавагаз” про захист прав споживачів задовольнити частково.

Зобов`язати Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Полтавагаз» виключити з бази даних присвоєний ОСОБА_1 ЕІС-код 56ХМ26В0600368ОТ, GR-код та унікальний код споживача 3680.

В іншій частині зустрічних позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили через 30 днів з дня його проголошення, якщо на нього не буде подана апеляційна скарга учасниками справи.

Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів.

Повний текст рішення складено 14.12.2021

Повне найменування сторін:

Первісний позивач: Акціонерне товариство “Оператор газорозподільної системи “Полтавагаз”, адреса місцезнаходження: 36000, м. Полтава, вул. Володимира Козака, 2-А, код ЄДРПОУ 03351912;

Первісний відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 .

Головуюча: Л.Є. Петренко