Рішення № 101980813, 09.12.2021, Сватівський районний суд Луганської області

Справа № 756/3960/21

РІШЕННЯ

іменем України

09 грудня 2021 року , м.Сватове

Сватівський районний суд Луганської області у складі:

головуючого судді Реки А.С.

за участю секретаря судового засідання Філіпенко А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до державного нотаріуса Одинадцятої Київської держаної нотаріальної контори Пономаренко Олени Олександрівни, треті особи: ОСОБА_2 , Суходільська міська рада, Київська міська рада, Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» про визнання права власності в порядку спадкування за законом,-

Встановив:

Представник позивача – адвокат Василенко О.І., який діє в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до суду з дійсним позовом, в обґрунтування якого зазначив, що батьки позивача - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 були співвласниками квартири АДРЕСА_1 . 29 вересня 2000 року мати позивача подарувала Ѕ частину квартири онуці – дочці позивача ОСОБА_2 . ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Сорокине Луганської області. Батько позивача – ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Києві. Ѕ частини квартири, яка була у власності померлого ОСОБА_4 не була зареєстрована у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно з незалежних від нього обставин. Місто Суходільськ 2014 року знаходиться на тимчасово окупованій території Луганської області. У грудні 2014 року позивач ОСОБА_1 забрав до себе свого батька ОСОБА_4 з тимчасово окупованої території Луганської області до м. Києва. Померлий ОСОБА_4 був зареєстрований та проживав разом із своїм сином. Після смерті батька позивач звернувся до Одинадцятої Київської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини та видачу свідоцтва про право на спадщину. 22 травня 2019 року своєю Постановою держаний нотаріус Одинадцятої Київської державної нотаріальної контори Пономаренко О.О. відмовила у видачі свідоцтва про право на спадщину через відсутність інформації щодо спадкового майна у Державному реєстрі. Позивач ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем першої черги за законом і постійно проживав разом із спадкодавцем з грудня 2014 року по день його смерті. З метою захисту прав позивача, просить суд визнати право власності ОСОБА_1 на спадщину за законом - Ѕ частину квартиру, загальною площею 64,6 кв.м., житловою площею 41,5 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , після смерті його батька – ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Ухвалою Сватівського районного суду Луганської області від 04 червня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 до державного нотаріуса Одинадцятої Київської держаної нотаріальної контори Пономаренко Олени Олександрівни, третя особа – ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування за законом було залишено без руху та надано позивачу та його представнику строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали.

15 червня 2021 року недоліки позовної заяви було усунуто.

Ухвалою Сватівського районного суду Луганської області від 15 червня 2021 року було відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та залучено до участі у справі у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору – Суходільську міську раду, Київську міську раду та Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України».

Ухвалою Сватівського районного суду Луганської області від 19 листопада 2021 року за клопотанням представника позивача було закрито провадження у справі в частині позовних вимог щодо визнання права власності в порядку спадкування на грошові кошти на банківських рахунках.

Ухвалою Сватівського районного суду Луганської області від 19 листопада 2021 року закрито підготовче провадження у справі та справу призначено до розгляду по суті.

В судове засідання позивач та його представник – адвокат Василенко О.І. не з`явилися, від представника позивача на адресу суду надійшла заява про розгляд справи у його відсутність (а.с. 244).

Відповідач – Державний нотаріус Одинадцятої Київської держаної нотаріальної контори Пономаренко Олена Олександрівна у судове засідання не з`явилася, надіславши на адресу суду заяву, у якій вказала, що відповідно до принципів діяльності нотаріату, нотаріальні контори діють неупереджено, здійснюють нотаріальне провадження спадкових справ, а тому не мають ніякого інтересу у самій справі. Нотаріальні контори та працюючі у них нотаріуси не можуть бути зацікавленими особами, а можуть виступати тільки як третя сторона. По суті заялених вимог заперечень не має, просить вирішити позовні вимоги на розсуд суду та розглянути справу у її відсутність (а.с. 200).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на спермет спору – ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилася, надіславши на адресу суду заяву про розгляд справи за її відсутності (а.с. 94).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на спермет спору – Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» уповноваженого представника до суду не направили, надіславши на адресу суду письмові пояснення, у яких просили проводити розгляд справи за відсутності представника банку (а.с. 104-105).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на спермет спору – Київська міська рада уповноваженого представника до суду не направили, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, причини неявки до суду не повідомили (а.с. 241).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на спермет спору – Суходільська міська рада уповноваженого представника до суду не направили, повідомлялися про дату, час та місце розгляду справи шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України відповідно до вимог ч.1 ст. 1-1 Закону України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв`язку з проведенням антитерористичної операції», про причини неявки відомостей не надходило (а.с. 236-237).

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

Згідно копії свідоцтва про право власності на житло від 16 лютого 1995 року, квартира АДРЕСА_1 на праві приватної сумісної власності належала ОСОБА_4 та ОСОБА_3 в рівних долях (а.с. 6).

Як вбачається з копії Договору дарування Ѕ частки квартири від 29 вересня 2000 року, посвідченого приватним нотаріусом Краснодонського міського нотаріального округу Луганської області Коваленко Г.П., ОСОБА_3 подарувала ОСОБА_2 Ѕ частку квартири АДРЕСА_1 (а.с.17).

ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 у місті Сорокине Луганської області, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого виконкомом Суходільської міської ради м. Сорокине Луганської області (а.с. 14).

Згідно копії технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_1 , складеного 29 серпня 2000 року, ОСОБА_2 є власницею Ѕ частини квартири на підставі договору дарування від 29 вересня 2000 року № 2478 (а.с. 4), що також підтверджується копією реєстраційного посвідчення № 3204, виданого 29 вересня 2000 року Краснодонським міжрайонним бюро технічної інвентаризації (а.с. 18).

ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у місті Києві, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого Деснянським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві (а.с. 15).

Як вбачається з відповіді, наданої відділом питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації № 104/22-7924 від 07 вересня 2017 року на запит державного нотаріуса Одинадцятої Київської державної нотаріальної контори Головного територіального управління юстиції у місті Києві Міністерства юстиції України, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за адресою: АДРЕСА_3 не був зареєстрований (а.с. 175).

Згідно довідки № 1089 від 20 квітня 2014 року, виданої директором ТОВ «Еверест- Макс», ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 та на день смерті був зареєстрований один у квартирі АДРЕСА_1 (а.с. 10).

За змістом статей 1216, 1217, 1218 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла, до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч. 2 ст. 1220 ЦК України, часом відкриття спадщини є день смерті особи.

Відповідно до ст. 1221 ЦК України, місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Стаття 1261 ЦК України передбачає, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 є сином ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , виданого 14 листолпада 1961 року В-Дуванною с/р Краснодонського району Луганської області (а.с. 17), тобто є спадкоємцем першої черги спадкоємців за законом у відповідності до вимог ст. 1261 ЦК України після смерті ОСОБА_4 .

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

18 квітня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Одинадцятої Київської Державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті його батька - ОСОБА_4 , 1936 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 137).

Згідно зі ст. 1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Згідно ст. 1297 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Постановою державного нотаріуса Одинадцятої Київської державної нотаріальної контори Пономаренко О.О. було відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтв про право на спадщину за законом на спадкове майно, після смерті ОСОБА_4 через відсутність інформації про те, що померлий ОСОБА_4 був зареєстрований у м. Києві та у зв`язку із тим, що спадкоємцем не було надано довідку житлово-експлуатаційної організації щодо підтвердження останнього місця проживання (реєстрації) спадкодавця на день смерті, довідки щодо реєстрації осіб за однією адресою разом із спадкодавцем на момент його смерті та через не надання спадкоємцем інформаційної довідки Бюро технічної інвентаризації щодо належності майна спадкодавцю станом на 31 грудня 2012 року(а.с. 7-9).

Представник позивача – адвокат Василенко О.І. звертається до суду із позовом до державного нотаріуса Одинадціятої Київської державної нотаріальної контори Пономаренко Олени Олександрівни та просить суд визнати право власності ОСОБА_1 на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 , після смерті його батька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач (частина перша статті 48 ЦПК України).

Відповідачем у цивільному процесі є особа, яка притягується судом до відповіді за порушення, оспорення або невизнання прав, свобод чи охоронюваних законом інтересів позивача. У передбачених законом випадках відповідачами можуть бути й інші особи, на адресу яких спрямована вимога позивача.

Відповідно до статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) зроблено висновок, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не відкриття провадження.

Вирішуючи питання про склад осіб, які братимуть участь у справі, суд повинен враховувати характер спірних правовідносин, визначену ним норму матеріального права, яка підлягає застосуванню, та матеріально-правовий інтерес у вирішенні справи.

У разі пред`явлення позову не до всіх відповідачів суд не вправі за своєю ініціативою і без згоди позивача залучати інших осіб до участі у справі як відповідачів чи співвідповідачів. Суд зобов`язаний вирішити справу за тим позовом, що пред`явлений, і стосовно тих відповідачів, які зазначені у ньому. За клопотанням позивача у разі неможливості розгляду справи без участі відповідача чи співвідповідачів у зв`язку з характером спірних правовідносин суд залучає його чи їх до участі у справі, що визначено статтею 51 ЦПК України.

Неналежна сторона у цивільному процесі - це особа, стосовно якої суд встановив, що вона не є ймовірним суб`єктом тих прав, свобод, законних інтересів чи юридичних обов`язків, щодо яких суд повинен ухвалити рішення, і у зв`язку з цим проведено її заміну або ухвалено рішення про відмову в позові.

Статтями 12, 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Статтею 175 ЦПК України встановлено, що викладаючи зміст позовної заяви, саме позивач визначає коло відповідачів, до яких він заявляє позовні вимоги.

За теоретичним визначенням «відповідач» це особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред`явленими вимогами.

Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов`язаними за вимогою особами.

Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Про неналежного відповідача можна говорити тільки в тому випадку, коли суд може вказати особу, що повинна виконати вимогу позивача, належного відповідача.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 травня 2020 року в справі № 175/1941/16-ц (провадження № 61-19798св18) вказано, що «у справах про визнання права власності у порядку спадкування належним відповідачем є спадкоємець (спадкоємці), який прийняв спадщину, а у випадку їх відсутності, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, належним відповідачем є відповідний орган місцевого самоврядування».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 січня 2021 року в справі № 227/5540/18 (провадження № 61-3521св20) вказано, що «нотаріус є публічною особою, якій державою надано повноваження щодо посвідчення прав і фактів, які мають юридичне значення, та вчинення інших нотаріальних дій з метою надання їм юридичної вірогідності. Вчиняючи нотаріальні дії, нотаріус діє неупереджено, він не може діяти в інтересах жодної з осіб - учасника нотаріальної дії. Нотаріус не стає учасником цивільних правовідносин між цими особами, а отже, не може порушувати цивільні права, які є змістом цих відносин. Відсутня і процесуальна заінтересованість нотаріуса в предметі спору та реалізації прийнятого рішення».

У справі, що розглядається встановлено, що спір виник стосовно спадкування після смерті ОСОБА_4 . Тому належним відповідачем у спорі про визнання права власності у порядку спадкування є спадкоємець (спадкоємці), який (які) прийняв (прийняли) спадщину, а у випадку його (їх) відсутності, усунення його (їх) від права на спадкування, неприйняття спадщини, а також відмови від її прийняття, належним відповідачем є відповідний орган місцевого самоврядування. Натомість у даній справі позов пред`явлений до нотаріуса, який є неналежним відповідачем.

Отже, неналежний відповідач – це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі належному відповідачеві.

З огляду на зазначене, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Водночас встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язок суду, який виконується під час розгляду справи.

Тобто пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

Під час підготовчого судового засідання представнику позивача – адвокату Василенку Олександру Івановичу судом було роз`яснено право на заміну неналежного відповідача належним, але вказаним правом останній не скористався.

З огляду на незаявлення позовних вимог до сторони, яка є належним відповідачем в даній справі, суд позбавлений можливості вирішувати питання про обґрунтованість позовних вимог та вирішення питання про їх задоволення, оскільки без залучення належного відповідача позовні вимоги не можуть бути вирішені. За таких обставин в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до державного нотаріуса Одинадцятої Київської держаної нотаріальної контори Пономаренко Олени Олександрівнинеобхідно відмовити саме з підстав пред`явлення позову до неналежного відповідача.

При цьому суд звертає увагу, що позивач не позбавлений права на судовий захист шляхом подання позову до належних відповідачів за своїми позовними вимогами.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 15, 16, 392, 1216, 1218, 1223, 1258, 1261, 1268, 1269, 1296 ЦК України, керуючись ст.ст. 5-13, 76-81, 258-259, 265 ЦПК України, суд,-

Ухвалив:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до державного нотаріуса Одинадцятої Київської держаної нотаріальної контори Пономаренко Олени Олександрівни, треті особи: ОСОБА_2 , Суходільська міська рада, Київська міська рада, Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» про визнання права власності в порядку спадкування за законом - відмовити в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Луганського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Повний текст рішення складено та підписано17 грудня 2021 року.

Суддя: А.С. Река