Ухвала суду № 101980264, 17.12.2021, Фортечний районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Кіровський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 404/9028/21

Номер провадження 2-з/404/231/21

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2021 року Кіровський районний суд міста Кіровограда

в складі: головуючого судді Кулінка Л.Д.

за участю секретаря Лінецької Л.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, без повідомлення учасників справи та фіксування судового засідання технічними засобами, в місті Кропивницькому заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» про забезпечення позову № 404/9028/21, номер провадження 2-з/404/231/21 у цивільній справі № 404/9028/21, номер провадження 404/2434/21, за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» (місцезнаходження: 65048, місто Одеса, вулиця Пушкінська, будинок № 36, офіс № 308), до ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 (місце реєстрації: АДРЕСА_2 ; місце проживання: АДРЕСА_3 ) про стягнення коштів,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» звернулось до суду з позовом про стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 грошових коштів в сумі 132913,81 грн.

Ухвалою судді Кіровського районного суду міста Кіровограда від 17 грудня 2021 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання.

Разом з позовною заявою позивачем подано заяву (вх. № 42664 від 30.11.2021 року) про забезпечення позову шляхом встановлення заборони на відчуження рухомого майна, яке належить на праві власності ОСОБА_2 , а саме транспортного засобу Nissan Rogue 2488, 2015 року випуску, він-код НОМЕР_1 .

Заява мотивована тим, що 27 травня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Ерсте Банк», правонаступником якого є Публічне акціорне товариство «Фідобанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 014/0456/3/16242. В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 27.05.2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Ерсте Банк», правонаступником якого є Публічне акціорне товариство «Фідобанк» було укладено договір поруки № 014/0456/3/16242/2. У подальшому у зв`язку з порушенням боржниками умов кредитного договору, банк був вимушений звернутись до суду із позовною заявою про стягненя кредитної заборгованості. 19 жовтня 2011 року Кіровським районним судом міста Кіровограда було винесено рішення, яким задоволено позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Ерсте Банк» до ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором 014/0456/3/16242 від 27.05.2008 року в сумі 441023,38 грн. Ухвалою Кіровського районного суду міста Кіровограда від 21.10.20251 року замінено сторону виконавчого провадження з Відкритого акціонерного товариства «Ерсте Банк» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» у справі про стягнення з ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором 014/0456/3/16242 від 27.05.2008 року в сумі 441023,38 грн. При цьому боржниками до теперішнього часу не погашена заборгованість по кредитному договору, між тим позивачу стало відомо, що ОСОБА_2 на праві власності належить рухоме майно. Товариство з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» зазначає, що у разі незабезпечення позову у спосіб який просить позивач рішення суду виконати буде неможливо, так як у ОСОБА_2 буде відсутнє майно, на яке можливо звернути стягнення. Крім того позивач зазначає, що приблизна варість транспортного засобу Nissan Rogue 2488, 2015 року випуску, він-код НОМЕР_1 становить 16000 доларів США, а відтак позивач вважає, що розмір боргу співмірний із вартістю майна на яке позивач просить накласти заборону на відчуження.

Відповідно до частини другої статті 149 Цивільного процесуального кодексу України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно частин першої-другої статті 150 Цивільного процесуального кодексу України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

У пункті 4 постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» роз`яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Невжиття заходів забезпечення позову не повинно мати наслідком заподіяння шкоди відповідачу, а вжиття таких заходів не повинно мати наслідком заподіяння шкоди заінтересованим особам. Однією з підстав задоволення заяви про забезпечення позову є спроможна вірогідність повідомлених обставин, що можуть перешкодити виконанню судового рішення. Тобто, підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності до конкретного випадку.

Заходи щодо забезпечення позову мають застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

За змістом пункту 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року № 9, заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Зважаючи на це, суд при задоволенні позову не вправі скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування.

Частиною третьою статті 151 Цивільного процесуального кодексу України встановлений вичерпний перелік підстав для забезпечення позову: 1) невжиття заходів забезпечення позову може утруднити виконання рішення суду; 2) невжиття заходів забезпечення позову може зробити неможливим виконання рішення суду.

Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, повинен з`ясувати причини, з яких потрібно забезпечити позов; вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову. Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Так, при вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

При цьому забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуальної рівноправності сторін.

Так, представник позивача вказує, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» звернулось до суду з позовом про стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 грошових коштів в сумі 132913,81 грн. Позичальником за кредитним договором № 014/0456/3/16242 від 27.05.2008 року є ОСОБА_1 , а поручителем ОСОБА_2 .

Представник позивача вказує на наявність спору щодо стягнення заборгованості із відповідачів на користь позивача, що виникла з-за невиконання ними умов кредитного договору.

За наданими матеріалами справи, встановлено, що ОСОБА_2 є власником автомобіля Nissan Rogue 2488, 2015 року випуску, він-код НОМЕР_1 . Даних про вартість транспортного засобу матеріали справи не містять. Між тим, заявник, як зазначено у заяві, припускає, що автомобіль коштує приблизно 16000 доларів США.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Суд приходить до висновку, що позивачем не надано доказів які б свідчили про існування у відповідача ОСОБА_2 реальної загрози виникнення бажання погіршити свій матеріальний стан, шляхом відчуження на користь третіх осіб, належного йому рухомого майна транспортного засобу автомобіля Nissan Rogue 2488, 2015 року випуску, він-код НОМЕР_1 , відсутні дані про вартість належного відповідачеві майна, враховуючи ціну позову. Відповідно, відсутні підстави вважати про співмірність позовним вимогам запропонованому заявником способу забезпечення позову, оскільки доказів - належних та достатніх даних, які б вказували на те, що вартість належного ОСОБА_2 майна відповідає розміру позовних вимог, до суду не надано.

Крім того, доводи заявника про ухилення позичальника та поручителя від погашення заборгованості у добровільному порядку не вказують на неможливість виконання майбутнього рішення суду.

Будь-яких доказів в обгрунтування необхідності застосування заходу забезпечення позову, заявником не наведено та не надано.

Крім того, відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ володіння майном повинно бути законним (див.рішення у справі «Іатрідіс проти Греції»). Поняття «законність» у розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає дотримання відповідних положень національного законодавства та принципу верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справах «Антріш проти Франції» та «Кушоглу проти Болгарії»).

Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами щодо захисту основоположних прав конкретної особи. Про необхідність досягнення такого балансу йдеться в ст.1 Першого протоколу. Баланс не буде забезпечений, якщо на особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див. рішення у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції»). Інакше кажучи, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти (див. рішення у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства»).

Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку, що відсутні підстави вважати, що існує реальна загроза невиконання чи ускладнення виконання можливого рішення суду про задоволення позову про стягнення заборгованості за кредитним договором, а тому у задоволенні заяви слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись статтями 149, 150, 151, 153, 154 260, 353 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задовленні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» про забезпечення позову № 404/9028/21, номер провадження 2-з/404/231/21 у цивільній справі № 404/9028/21, номер провадження 404/2434/21, за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» (місцезнаходження: 65048, місто Одеса, вулиця Пушкінська, будинок № 36, офіс № 308), до ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 (місце реєстрації: АДРЕСА_2 ; місце проживання: АДРЕСА_3 ) про стягнення коштів, відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено Цивільним процесуальним кодексом України.

Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст судового рішення складено 17.12.2021 року.

Суддя Кіровського

районного суду

м.Кіровограда Л. Д. Кулінка