Ухвала суду № 101980153, 17.12.2021, Тетіївський районний суд Київської області

17.12.2021 Провадження по справі № 6/940/93/21

Справа № 1026/77/2012

У Х В А Л А

Іменем України

17 грудня 2021 року Тетіївський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді: Косович Т.П.

при секретарі: Козуб І.С.

з участю адвоката: Кошарського О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тетієві заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест Хаус» про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчих листів до виконання,

встановив:

ТОВ «Фінансова компанія «Інвест Хаус» звернулося до суду з заявою, в якій просить поновити пропущений строк для пред`явлення до виконання виконавчих листів, виданих Тетіївським районним судом Київської області на підставі рішення Тетіївського районного суду Київської області від 06.07.2012 року про солідарне стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» заборгованості за кредитним договором № 222/П/2006-840 від 10.03.2006 року, посилаючись на те, що ТОВ «Фінансова компанія «Інвест Хаус» набуло прав стягувача за даним кредитним договором згідно ухвали Тетіївського районного суду Київської області від 12.04.2021 року про заміну сторони виконавчого провадження, а строк пред`явлення виконавчих листів до виконання пропущено з поважних причин через перебування ПАТ «КБ «Надра» в процесі ліквідації.

Представник заявника ТОВ «Фінансова компанія «Інвест Хаус» в судове засідання не прибув, в заяві просить слухати справу за його відсутності.

Представник боржника ОСОБА_1 адвокат Черненко В.О. в судове засідання не прибув, до суду надіслав заперечення на подану заяву, в якому просить провадження у справі про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчих листів до виконання закрити на підставі п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

Представник боржника ОСОБА_2 адвокат Кошарський О.В. в судовому засіданні заперечив проти задоволення заяви, посилаючись на надані письмові заперечення.

Суд, розглянувши подану заяву, заслухавши пояснення представника боржника та дослідивши письмові докази, приходить до такого висновку.

Відповідно до ст. 433 ЦПК України у разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

В судовому засіданні встановлено, що рішенням Тетіївського районного суду Київської області від 06.07.2012 року з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» солідарно стягнуто заборгованість за кредитним договором № 222/П/2006-840 від 10.03.2006 року в сумі 461 781,40 гривень та судові витрати по справі, на підставі чого було видано виконавчі листи на кожного із боржників № 2/1026/62/2012 зі строком пред`явлення їх до виконання до 17.07.2013 року.

05.03.2020 року між ПАТ «Комерційний банк «Надра» та ТОВ «Фінансова компанія «Інвест Хаус» було укладено договір GL2N79736ПВ про відступлення прав вимоги за кредитними договорами, за яким доТОВ «Фінансова компанія «Інвест Хаус» перейшли всі права кредитора у зобов`язаннях за кредитними договорами, в тому числі і за кредитним договором № 222/П/2006-840 від 10.03.2006 року, укладеним між ПАТ «Комерційний банк «Надра» та ОСОБА_1

12.04.2021 року ухвалою Тетіївського районного суду Київської області замінено стягувача з публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» на товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест Хаус», при цьому відмовлено у видачі дублікатів виконавчих листів виданих Тетіївським районним судом Київської області на підставі рішення Тетіївського районного суду Київської області від 06.07.2012 року про солідарне стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» заборгованості за кредитним договором № 222/П/2006-840 від 10.03.2006 року, та відмовлено в поновленні пропущеного строку для пред`явлення їх до виконання з причини перебування ПАТ «КБ «Надра» в процедурі ліквідації.

Ухвала набрала законної сили 27.04.2021 року.

Згідно з ч.1 ст.8 Конституції України «В Україні визнається і діє принцип верховенства права».

Відповідно до п. 41 Доповіді, схваленої Венеційською Комісією на 86 -му пленарному засіданні (Венеція, 25- 26 березня 2011 року), «Верховенство права» одним з обов`язкових елементів поняття «верховенство права» є юридична визначеність.

Згідно з п.п.44, 46 даної Доповіді:

«44. Принцип юридичної визначеності є істотно важливим для питання довіри до судової системи та верховенства права. Він є істотно важливим також і для плідності бізнесової діяльності, з тим щоб генерувати розвиток та економічний поступ. Аби досягти цієї довіри, держава повинна зробити текст закону (the law) легко доступним. Вона також зобов`язана дотримуватись законів (the laws), які запровадила, і застосовувати їх у передбачуваний спосіб та з логічною послідовністю. Передбачуваність означає, що закон має бути, за можливості, проголошений наперед - до його застосування, та має бути передбачуваним щодо його наслідків: він має бути сформульований з достатньою мірою чіткості, аби особа мала можливість скерувати свою поведінку.

46. Юридична визначеність вимагає, щоб юридичні норми були чіткими і точними та спрямованими на забезпечення того, щоб ситуації та правовідносини залишались передбачуваними. Зворотна дія юридичних норм також суперечить принципові юридичної визначеності, принаймні у кримінальному праві (ст. 7 ЄКПЛ), позаяк суб`єкти права повинні знати наслідки своєї поведінки; але це також стосується і цивільного та адміністративного права - тієї мірою, що негативно впливає на права та законні інтереси. На додаток, юридична визначеність вимагає дотримання принципу res judicata. Остаточні рішення судів національної системи не повинні бути предметом оскарження. Юридична визначеність також вимагає, щоб остаточні рішення судів були виконані. У приватних спорах виконання остаточних судових рішень може потребувати допомоги з боку державних органів, аби уникнути будь-якого ризику «приватного правосуддя», що є несумісним з верховенством права. Системи, де існує можливість скасовувати остаточні рішення, не базуючись при цьому на безспірних підставах публічного інтересу, та які допускають невизначеність у часі, несумісні з принципом юридичної визначеності.»

Відповідно до п.72 рішення Європейського Суду з прав людини від 25.07.2002 у справі «Совтрансавто-Холдинг» проти України» (заява N 48553/99) зазначено: «Суд повторює, що відповідно до його прецедентної практики право на справедливий судовий розгляд, гарантований статтею 6 параграфа 1, повинно тлумачитися в світлі преамбули Конвенції ( 995_004 ), яка проголошує верховенство права як елемент спільної спадщини держав-учасниць. Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів».

Посилання, що одним із основних аспектів принципу верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає, що коли рішення суду стало остаточним, воно не може бути піддано сумніву будь-яким іншим рішенням суду мається міститься і у справах Європейського суду з прав людини «Брумареску проти Румунії», «Салов проти України» та інші.

У справі «Рябих проти Росії» (рішення від 24.07.03., п.52) Європейський суд постановив: правова певність передбачає повагу до принципу res judicata, тобто принципу остаточності судових рішень. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі.

Таким чином можна зробити висновок, що однією з цілей правових норм законодавець визначив, в тому числі, і уникнення можливості різних висновків та тлумачень щодо наявних між сторонами обставин та правовідносин, як і уникнення застосування можливості подачі нового позову з тим же предметом, з тих же підстав та між тими ж сторонами, як засобу, направленого на спробу переглянути висновки судів за результатами розгляду попереднього позову, що не відповідатиме принципу юридичної визначеності.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 21.01.2019 року у справі № 42/339-10.

Звертаючись до Тетіївського районного суду Київської області із заявою про поновлення строку для пред`явлення виконавчих листів до виконання, ТОВ «Фінансова компанія «Інвест Хаус» підставою для такого поновлення знову визначає перебування ПАТ «КБ «Надра» в процедурі ліквідації. Тобто, фактично підстави поданої заяви та підтверджуючі їх письмові докази не змінилися, а заявник обґрунтовує свою заяву новими правовими позиціями Верховного Суду, викладеними в інших справах.

На підставі викладеного суд приходить висновку, що заява ТОВ «Фінансова компанія «Інвест Хаус» подана про той самий предмет (поновлення строку для пред`явлення до виконання виконавчих листів, виданих Тетіївським районним судом Київської області на підставі рішення Тетіївського районного суду Київської області від 06.07.2012 року про солідарне стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» заборгованості за кредитним договором № 222/П/2006-840 від 10.03.2006 року) та з тих самих підстав (перебування ПАТ «КБ «Надра» в процедурі ліквідації).

При цьому, є таке, що набрало законної сили, судове рішення у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет заяви та з тих самих підстав.

Повторне подання вищевказаної заяви стягувачем є по суті намаганням домогтися повторного розгляду справи, нової переоцінки обставин та доказів по справі з метою винесення нового рішення у справі вже на користь стягувача.

Відповідно до ч.9 ст.10 ЦПК України якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого – суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

За таких обставин суд приходить до висновку про закриття провадження у справі за заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест Хаус» про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчих листів до виконання.

Згідно з ч. 2 ст. 256 ЦПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Керуючись ст.ст. 255, 256, 354, 433 ЦПК України, суд

ухвалив:

Закрити провадження у справі за заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест Хаус» про поновлення пропущеного строку для пред`явлення до виконання виконавчих листів, виданих Тетіївським районним судом Київської області на підставі рішення Тетіївського районного суду Київської області від 06.07.2012 року про солідарне стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» заборгованості за кредитним договором № 222/П/2006-840 від 10.03.2006 року.

Роз`яснити, що повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя: Т.П.Косович