Рішення № 101980048, 09.12.2021, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/11905/20

Провадження № 2/369/656/21

РІШЕННЯ

Іменем України

09.12.2021 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

головуючої судді Дубас Т.В.,

за участю секретарів судового засідання Мазурик Д.С., Житар А.А.,

за участю позивачів ОСОБА_1 ,, ОСОБА_2 ,

представників відповідача ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

третьої особи ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду № 6 в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Громадської організації «Садівницьке товариство «Стави», треті особи: Приватне акціонерне товариство «Київобленерго», ОСОБА_6 про визнання рішення недійсними, визнання дій протиправими та зобов`язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2020 року позивачі звернулися до суду із цим позовом, в якому просили суд:

визнати рішення Правління відповідача № 09-02/2019 від 01.03.2019 у частині відключення електроустановок, розташованих на земельній ділянці, кадастровий номер 3222483200:04:001:0086, що належить на праві власності позивачу ОСОБА_1 , та на земельній ділянці, кадастровий номер 3222483200:04:001:0253, що належить на праві власності позивачу ОСОБА_2 , недійсним;

визнати дії голови та Правління відповідача щодо відключення електроустановок, розташованих на земельній ділянці, кадастровий номер 3222483200:04:001:0086, що належить на праві власності позивачу ОСОБА_1 , та на земельній ділянці, кадастровий номер 3222483200:04:001:0253, що належить на праві власності позивачу ОСОБА_2 , протиправними та зобов`язати відповідача відновити електропостачання вказаних установок;

стягнути з відповідача на користь кожного позивача по 20 000 грн. моральної шкоди.

Свої вимоги позивачі мотивували тим, що вони є власниками земельних ділянок, що знаходяться на території Громадської організації «СТ «Стави» в межах Забірської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області.

Зі слів позивачів, вони протягом 15 років були членами відповідача, сплачували всі потрібні внески, проте, у зв`язку з непрозорістю діяльності керівництва Громадської організації «СТ «Стави» на чолі з головою товариства ОСОБА_6 , вони разом з іншими садоводами-членами громадської організації 04.11.2018 подали колективну заяву про добровільний вихід з громадської організації на підставі п.п. 5.5; 5.8.1; 6.1.17 Статуту організації.

Позивачі вказували, що 24.01.2019 вони надіслали відповідачу заяви з проханням заключити з кожним із них договір на право користування спільною сумісною власністю у місячний термін, як зазначено у п. 5.12 Статуту Громадської організації «СТ «Стави», оскільки Статутом відповідача не передбачено іншого варіанту вирішення питання про участь у витратах об`єктів інфраструктури з боку колишніх членів цієї громадської організації.

Позивачі зазначили, що, натомість, голова товариства ОСОБА_6 відмовився станом на день подання позовної заяви укладати з кожним із позивачів такі договори.

Відповідачем було запропоновано підписати заяву про приєднання до умов Договору про участь у витратах на утримання об`єктів загального користування, окрім електромережі.

Позивачі стверджували, що вони неодноразово зверталися до голови товариства, правління та голови ревізійної комісії із заявами про укладення з ними «Договору на користування спільною сумісною власністю», однак, голова товариства відмовляється укладати такий договір, при тому, що позивачі не відмовляються і надалі сплачувати кошти за користування спільною інфраструктурою.

Як вказують позивачі, у зв`язку із такими діями відповідача вони були вимушені звернутися 04.02.2019 із заявою до Забірської сільської ради про врегулювання питання подальшого користування електромережою садового товариства. Виконавчий комітет Забірської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 21.03.2019 за № 442 прийняв рішення рекомендувати голові Громадської організації «СТ «Стави» ОСОБА_6 в своїй діяльності керуватися нормами чинного законодавства України та звернутися до ПрАТ "Київобленерго" Васильківського РП з метою отримання роз`яснення щодо порядку обмеження чи припинення електропостачання, а також про спільне використання технологічних мереж.

Позивачі вказували, що 05.04.2019 електроустановки, що розміщені на земельних ділянках, що належать їм, було від`єднано від електромережі згідно з рішенням Правління від 01.03.2019, оформленим протоколом від 01.03.2019 № 09-02/2019.

Позивачі зазначили, що від`єднання здійснювалось у п`ятницю о 18 год. 20 хв., без попереднього припису-попередження із зазначенням дати від`єднання, без особистої присутності, без складання акту із зазначенням показників лічильників на момент від`єднання, не зважаючи на те, що на момент відключення ОСОБА_1 мав переплату за користування електричною енергію, і жоден із позивачів не мав заборгованості за використану електричну енергію.

Позивачі підкреслили, що у них відсутній централізований водопровід, тому у кожного облаштована свердловина і внаслідок відключення їх від електропостачання вони не можуть обробляти свої ділянки, так як не мають доступу до води, також на випадок пожежі вони позбавлені можливості її гасіння.

Як стверджують позивачі, 09.08.2020 вони звернулися до відповідача щодо укладення договорів на підставі Типового договору про постачання та розподіл електричної енергії на території колективного побутового споживача у відповідності до Правил роздрібного ринку електричної енергії, які затверджені постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 № 312 та Про затвердження змін до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 18.07.2019 № 1525.

Відповідне звернення було направлено позивачами також і до Приватного акціонерного товариства «Київобленерго» і до Забірської сільської ради як органу місцевого самоврядування - для інформації. Станом на час звернення позивачів до суду відповідей по суті звернення не було надано.

Позивачі вказували, що відповідач у своєму рішенні посилався на негативні наслідки у взаємовідносинах з ДФС України, проте це не відповідає дійсності.

З позиції позивачів, відповідач під час відключення електропостачання порушив Правила роздрібного ринку електричної енергії.

Крім того, зі слів позивачів, у зв`язку з позбавленням їх права користуватися електричною мережею, на улаштування та обслуговування якої вони інвестували власні кошти, будучи членами товариства, дискримінацією з боку голови товариства, постійним цькуванням та залякуванням з боку зазначеної посадової особи, що передували відключенню від електромережі, кожному із позивачів була завдана і моральна шкода, про стягнення якої вони також заявили.

З огляду на вказане позивачі звернулися до суду із цим позовом.

Ухвалою судді від 19.10.2020 було відкрито провадження у цій справі за правилами загального позовного провадження.

21.11.2020 відповідачем було подано до суду відзив на позовну заяву, в якому він з посиланням на вимоги законодавства та судову практику вказав на законність свого рішення та неможливість підключення до його електромережі позивачів з огляду на те, що вони не є його членами, просив у задоволенні позову відмовити.

02.12.2020 позивачами було подано відповідь на відзив, в якому вони заперечили позицію відповідача, наполягли на протиправності рішення та дій відповідача.

25.02.2021 позивачами було подано до суду заяву про збільшення позовних вимог.

Ухвалою суду від 11.06.2021, внесеною до протоколу судового засідання, було повернуто позивачам їх заяву про збільшення позовних вимог, оскільки за своїм змістом вона є заявою про одночасну зміну предмету і підстав позову, тобто, по суті, новим позовом, що не допускається нормами цивільного судочинства.

Ухвалою суду від 13.10.2021 було закрито підготовче провадження, призначено справу до розгляду по суті.

Позивачі у судове засідання 09.12.2021 з`явились, позов підтримали, просили його задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 09.12.2021 не з`явилась, подала до суду клопотання про розгляд справи без її участі, проти задоволення позову заперечувала, просила суд вирішити питання про стягнення з позивачів на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу.

Третя особа ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» свого представника в судове засідання не направило, про день, час та місце розгляду справи було повідомлено.

Третя особа ОСОБА_6 в судове засідання 09.12.2021 не з`явився, подав клопотання про розгляд справи без його участі, просив відмовити у задоволенні позову.

Дослідивши матеріали справи, зібрані у справі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

З огляду на предмет спору суд вважає за необхідне проаналізувати наступні правові норми.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Як передбачено ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п`ятої статті 13 цього Кодексу.

Статтею 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Частинами 1, 5, 6 статті 3 Закону України «Про громадські об`єднання» визначено, що громадські об`єднання утворюються і діють на принципах: 1) добровільності; 2) самоврядності; 3) вільного вибору території діяльності; 4) рівності перед законом; 5) відсутності майнового інтересу їх членів (учасників); 6) прозорості, відкритості та публічності. Рівність перед законом передбачає, що громадські об`єднання є рівними у своїх правах та обов`язках відповідно до закону з урахуванням організаційно-правової форми, виду та/або статусу такого об`єднання. Відсутність майнового інтересу передбачає, що члени (учасники) громадського об`єднання не мають права на частку майна громадського об`єднання та не відповідають за його зобов`язаннями. Доходи або майно (активи) громадського об`єднання не підлягають розподілу між його членами (учасниками) і не можуть використовуватися для вигоди будь-якого окремого члена (учасника) громадського об`єднання, його посадових осіб (крім оплати їх праці та відрахувань на соціальні заходи).

Частиною 1 ст. 24 Закону України «Про громадські об`єднання» встановлено, що громадське об`єднання зі статусом юридичної особи для виконання своєї статутної мети (цілей) має право володіти, користуватися і розпоряджатися коштами та іншим майном, яке відповідно до закону передане такому громадському об`єднанню його членами (учасниками) або державою, набуте як членські внески, пожертвуване громадянами, підприємствами, установами та організаціями, набуте в результаті підприємницької діяльності такого об`єднання, підприємницької діяльності створених ним юридичних осіб (товариств, підприємств), а також майном, придбаним за рахунок власних коштів, тимчасово наданим у користування (крім розпорядження) чи на інших підставах, не заборонених законом.

Частиною 2 ст. 2 Закону України «Про ринок електричної енергії» визначено, що основні умови діяльності учасників ринку електричної енергії та взаємовідносин між ними визначаються нормативно-правовими актами, що регулюють впровадження цього Закону, зокрема: 1) правилами ринку, які, в тому числі, визначають правила функціонування балансуючого ринку та ринку допоміжних послуг; 2) правилами ринку «на добу наперед» та внутрішньодобового ринку; 3) кодексом системи передачі, кодексом систем розподілу; 4) кодексом комерційного обліку; 5) правилами роздрібного ринку; 6) іншими нормативно-правовими актами.

Частиною 2 ст. 21 Закону України «Про ринок електричної енергії» визначено, що приєднання електроустановок до електричних мереж не має призводити до порушення нормативних вимог щодо надійності електропостачання та якості електричної енергії для користувачів електричної системи. Це ж продубльовано і в п. 4.1.3 Кодексу систем розподілу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 № 310 (далі – КСР).

Згідно з п. 4.1.39 КСР приєднання до електричних мереж електроустановок (об`єкта) замовника на земельних ділянках, які розташовані на території дачних та дачно-будівельних кооперативів, садових/садівничих товариств, гаражних/гаражно-будівельних кооперативів (далі - кооператив), здійснюється з урахуванням резерву потужності зазначених організацій (у рахунок зменшення договірної потужності за договором про надання послуг з розподілу електричної енергії на напрузі приєднання власних струмоприймачів суб`єкта господарювання). У разі відсутності резерву потужності в кооперативах їх загальна потужність потребує збільшення відповідно до вимог цього розділу з виділенням замовленої потужності на електроустановку (об`єкт) замовника. Функції замовника приєднання виконує кооператив або замовник від кооперативу. Функції замовника такого приєднання можуть бути покладені на власника електроустановки (садового будинку, гаража тощо) шляхом оформлення кооперативом представництва в порядку, встановленому законодавством.

Послугу з приєднання в межах території кооперативу замовник може отримати в порядку, встановленому главами 4.3, 4.4 та 4.6 цього Кодексу, на підставі договору про нестандартне приєднання з проєктуванням замовником лінійної частини приєднання.

Відповідно до пп. 3.1.1 п. 3.1 розділу ІІІ Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 № 312 (далі – Правила), встановлено, що постачання електричної енергії споживачу здійснюється, якщо:

1) об`єкт споживача підключений до мереж оператора системи у встановленому законодавством порядку;

2) електропостачальник за договором з оператором системи отримав доступ до мереж та можливість продажу електричної енергії на території діяльності оператора системи;

3) споживач є стороною діючих договорів:

про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії, крім випадку здійснення розподілу (передачі) електричної енергії оператором системи до власних електроустановок;

про постачання електричної енергії споживачу або про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, або про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії»;

про надання послуг комерційного обліку електричної енергії, крім випадків, коли роль постачальника послуг комерційного обліку виконує оператор системи, до мереж якого приєднаний цей споживач;

4) за усіма точками комерційного обліку на об`єкті (об`єктах) споживача, за якими здійснюється (планується) постачання електричної енергії, укладено договір з постачальником послуг комерційного обліку про надання послуг комерційного обліку електричної енергії;

5) відсутній факт припинення/призупинення постачання електричної енергії або надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії у випадках, передбачених законодавством у сфері енергетики;

6) відсутня прострочена заборгованість за договорами про постачання електричної енергії або про надання послуг системи розподілу/передачі.

Пунктом 2.1.4 Правил встановлено, що у разі наявності у цього власника мереж (споживача або виробника) субспоживача (субспоживачів) між оператором системи, який забезпечує транспортування електричної енергії цьому власнику мереж, та власником мереж укладається договір про спільне використання технологічних електричних мереж.

Приписами п. 2.1.14 Правил визначено, що у разі укладення договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії між оператором системи та споживачем (основним споживачем), до технологічних електричних мереж якого приєднані електроустановки інших учасників роздрібного ринку (субспоживачів або операторів системи), додатками до нього визначаються такі умови:

1) відомості про приєднані електроустановки інших учасників та їх власників та паспорти точок розподілу/передачі цих учасників роздрібного ринку;

2) обсяги транспортування електричної енергії в електричні мережі інших учасників роздрібного ринку;

3) порядок припинення, обмеження електропостачання субспоживачів у передбачених цими Правилами випадках;

4) порядок розрахунку витрат електричної енергії в технологічних електричних мережах споживача (основного споживача), пов`язаних із транспортуванням електричної енергії в електроустановки інших учасників роздрібного ринку;

5) порядок розрахунку та складання балансу електричної енергії в технологічних електричних мережах споживача (основного споживача).

Пунктом 10.2.6. Правил визначено, що у разі прийняття відповідного рішення органом управління колективного споживача споживач колективного побутового споживача або фізична особа, яка не є членом колективного побутового споживача, але електроустановки якої приєднані до технологічних електричних мереж колективного побутового споживача (далі - споживач на території колективного побутового споживача), для користування електричною енергією укладає тристоронній договір про постачання та розподіл електричної енергії на території колективного побутового споживача з електропостачальником, який здійснює постачання електричної енергії цьому колективному побутовому споживачу, та колективним побутовим споживачем на основі типового договору.

Пунктом 2 Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 № 312 визначено, що укладення договорів між споживачами та іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії відповідно до вимог Правил здійснюється шляхом приєднання споживачів до публічних договорів приєднання (договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, відповідних договорів про постачання електричної енергії) на умовах чинних договорів про постачання електричної енергії та про користування електричною енергією, укладених з відповідними постачальниками електричної енергії за регульованим тарифом, шляхом подання заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку до цієї постанови.

Приписами п. 4.1.11 глави 4.1 розділу ІV КСР визначено, що суб`єкт господарювання має право за зверненням замовника погодити приєднання електроустановок замовника до власних електричних мереж у таких випадках:

у рахунок зменшення договірної потужності за договором про надання послуг з розподілу електричної енергії на напрузі приєднання власних струмоприймачів суб`єкта господарювання;

у межах договірної потужності цього суб`єкта за договором про надання послуг з розподілу електричної енергії у відповідний період доби;

без зменшення договірної потужності цього суб`єкта за договором про надання послуг з розподілу електричної енергії у разі підключення електроустановок, призначених для виробництва електричної енергії генеруючою одиницею типу А, у межах договірної потужності цього суб`єкта.

Верховний Суду у своїй постанові від 06.04.2020 у цивільній справі № 707/883/17 зазначив, що взаємовідносини із продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії) регулюються положеннями ПКЕЕ.

Відповідно до пункту 1.2 ПКЕЕ населений пункт - юридична особа - споживач (власник електроустановок населеного пункту або уповноважена власником (співвласниками) експлуатаційна організація, в господарському віданні якої є електроустановки населеного пункту), об`єднує населення на визначеній території та утримує ці електроустановки з метою забезпечення електричною енергією споживачів населеного пункту.

Так, положення розділу 12 ПКЕЕ (Особливості постачання електричної енергії для населених пунктів) розроблені для споживачів категорії населення безпосередньо не приєднаних до мереж енергопостачальника, а приєднаних до технологічних мереж юридичної особи, яка об`єднує електроустановки населення на визначеній території.

Садове товариство в розумінні ПКЕЕ є «населеним пунктом», а його члени є «споживачами населеного пункту».

Згідно пункту 12.4 ПКЕЕ закупівля електричної енергії у постачальника за рахунок коштів споживачів населеного пункту, умови використання електричної енергії, розрахунків за неї, умови технічного забезпечення електропостачання електроустановок споживачів населеного пункту, утримання та обслуговування технологічних електричних мереж населеного пункту регулюються установчими документами населеного пункту та/або укладеними у встановленому законодавством порядку договорами між споживачами населеного пункту та населеним пунктом щодо обслуговування технологічних електричних мереж населеного пункту.

Таким чином, членство у садовому товаристві дає можливість користуватись послугами з електропостачання, що надаються на підставі укладеного між садовим товариством та енергопостачальником договору, за умови врегулювання даного питання в установчому документі товариства та/або укладення відповідного договору між членом такого товариства та самим садовим товариством.

Також Верховний Суд у цій же постанові вказав, що, установивши, що позивач припинив своє членство в садівницькому товаристві, а договір про електропостачання між ним та товариством, або між ним та постачальником не укладався, і при цьому позивачу неодноразово роз`яснювалось порядок укладення договору про користування електричною енергією, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом зобов`язання садівницьке товариство відновити електропостачання.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд сприяє всебічному та повному з`ясуванню обставин по справі, роз`яснює їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їх прав у випадках передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч.ч. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З матеріалів справи судом встановлено, що п. 5.8.1 Статуту відповідача, затвердженого Загальними зборами членів відповідача, протокол № 3-11/2016 від 26.11.2016, визначено, що членство у Товаристві припиняється у випадку виходу із Товариства за власним бажанням.

У розділі 6.1 Статуту відповідача передбачено право члена товариства на припинення його членства в Товаристві та не передбачено, що член товариства під час виходу з членів Товариства за власним бажанням отримує право спільної сумісної власності на майно Товариства.

Відповідно до п. 11.4 Статуту відповідача майно Товариства або її частина не підлягають розподілу між його засновниками (учасниками), членами Товариства, працівниками, членами органів управління та пов`язаними з ними особами.

01.06.2017 відповідачем було укладено з ПАТ «Київобленерго» договір про постачання електричної енергії № 0304, відповідно до якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення електроустановок споживача з дозволеною потужністю 70,0 кВт, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) ним електричної енергії та здійснює інші платежі за умовами цього договору.

Пунктом 8.1.1 зазначеного договору про постачання електричної енергії № 0304 визначено, що, якщо до технологічних електричних мереж споживача приєднані електроустановки інших споживачів (субспоживачів), відносини між споживачем та електропередавальною організацією, у тому числі їх взаємна відповідальність, регулюються договором про спільне використання технологічних електричних мереж, а відносини між споживачем та субспоживачем (субспоживачами) у разі виникнення у субспоживача (субспоживачів) відповідно до законодавства України зобов`язань уносити плату за перетікання реактивної електроенергії регулюються договором про технічне забезпечення електропостачання споживача.

Згідно з п. 8.1.5 вказаного договору споживач має право приєднувати нових субспоживачів до власних технологічних електричних мереж у межах дозволеної потужності. У таких випадках дозволена потужність споживача за цим договором має бути зменшена на величину приєднаної потужності нових субспоживачів.

Позивачі є власниками земельних ділянок з цільовим призначенням «для ведення садівництва» на території відповідача з кадастровим номером 3222483200:04:001:0086 (належить на праві власності позивачу ОСОБА_1 ) та з кадастровим номером 3222483200:04:001:0253 (належить на праві власності позивачу ОСОБА_2 ), що підтверджується державними актами на право власності на земельні ділянки.

Позивачі були членами відповідача, проте 24.01.2019 подали відповідачу заяви про свій вихід з ГО «СТ «Стави» з 04.11.2018 за власним бажанням і просили заключити з ними договір на право користування колективною (сумісною) власністю відповідно до п. 5.12 Статуту.

01.03.2019 позивач ОСОБА_1 подав відповідачу заперечення, в якому не погодився з умовами затвердженого відповідачем договору про участь у витратах на утримання об`єктів загального користування та запропонував власний проект такого договору.

Відповідно до витягів з протоколу № 09-02/2019 від 01.03.2019 було прийнято рішення з урахуванням заяв позивачів про їх вихід з ГО «СТ «Стави», керуючись п. 5.11 Статуту та враховуючи негативні наслідки у взаємовідносинах відповідача з ДФС України, які настануть у випадку поставки електроенергії власникам земельних ділянок, які не є членами відповідача, про відключення електроустановок, розміщених на земельних ділянках позивачів, від електромережі відповідача, відключення виконати без додаткового попередження, при наявності технічної можливості, рекомендовано позивачам оформити договірні відносини з електропостачальною компанією на поставку електроенергії.

20.03.2019 відповідач направив позивачам Укрпоштою зазначені витяги протоколу № 09-02/2019 від 01.03.2019.

Рішенням виконкому Забірської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області № 442 від 21.03.2019 було рекомендовано голові відповідача у своїй діяльності керуватись нормами чинного законодавства України та укладеними договорами, в тому числі договором на постачання електричної енергії, вказано голові відповідача звернутись до ПрАТ «Київобленерго» Васильківський РП з метою отримання роз`яснень щодо порядку обмеження чи припинення електропостачання, а також про спільне використання технологічних мереж.

Згідно з актами №№ 1, 2 про відключення від електроенергії електроустановки позивачів було відключено від електромережі відповідача 05.04.2019 о 18:30.

Листами, затвердженими Правлінням ГО «СТ «Стави» 23.05.2019, протокол № 09-03/2019, відповідач повідомив позивача ОСОБА_1 , що договір про участь у витратах на утримання об`єктів загального користування є договором приєднання, запропонував подати відповідну заяву про приєднання до цього договору, повідомив, що запропонований позивачем проект договору було визнано Правлінням таким, що несе загрозу інтересам товариства, в частині приєднання електроприладів позивача до електромережі відповідача.

Позивачі 09.08.2020 та 20.08.2020 звертались до відповідача з пропозицією заключити типовий договір про постачання та розподіл електричної енергії на території колективного побутового споживача.

З витягу з протоколу № 1 засідання Правління відповідача від 28.01.2021 вбачається, що було прийнято рішення про заборону з 01.02.2021 приєднання до електромереж Товариства електроустановок, розташованих на ділянках, які станом на 01.02.2021 не були підключені до електромереж Товариства, оскільки дозволена потужність споживання електричної енергії Товариством становить 70 кВт, що є критично можливою для існуючих споживачів на території Товариства і що одночасно унеможливлює підключення до електромереж Товариства нових споживачів без збільшення договірної дозволеної потужності.

Відповідно до довідки № 2 від 01.02.2021 в реєстрі членів відповідача числиться 496 осіб, до електричної мережі відповідача приєднано 230 ділянок.

Доказів укладення між сторонами договору щодо електропостачання відповідно до вимог чинного законодавства суду надано не було.

Тобто, в результаті аналізу правових норм з огляду на встановлені у ході розгляду справи обставини суд приходить до наступного висновку.

Так, зі змісту Статуту відповідача та Закону України «Про громадські об`єднання» вбачається, що позивачі після їх виходу з членів відповідача не є співвласниками його електромережі та електроустановок.

А отже, рішення відповідача про відключення позивачів та його дії, спрямовані на реалізацію цього рішення, є правомірним, оскільки вони перестали бути його членами і відсутні будь-які договори, що встановлювали б обов`язок відповідача постачати електричну енергію позивачам або надавати технічне забезпечення електропостачання їм. Така ж позиція викладена у вже згаданій вище постанові ВС від 06.04.2020 у справі № 707/883/17.

Те, що мала місце некоректна мотивація спірного рішення відповідача, не спростовує правильності його по суті.

У законодавстві чітко прописано алгоритм можливості та умови підключення позивачів до електромережі відповідача як колективного побутового споживача, що базується виключно на договірній основі між позивачами, відповідачем та електропостачальником.

Більш того, як було вже вказано, ч. 2 ст. 21 Закону України «Про ринок електричної енергії» та п. 4.1.3 КСРвизначено, що приєднання електроустановок до електричних мереж не має призводити до порушення нормативних вимог щодо надійності електропостачання та якості електричної енергії для користувачів електричної системи. У зв`язку із цим, значною кількістю членів відповідача, що приєднані до його електромережі, обмеженою її потужністю у 70 кВт Правлінням відповідача було вирішено заборонити нові приєднання до електричних мереж відповідача.

Оскільки наразі договору чи договорів між позивачами, відповідачем та електропостачальником не було укладено, відсутня необхідна потужність електричної мережі відповідача для приєднання до неї електроустановок позивачів без порушення нормативних вимог щодо надійності електропостачання та якості електричної енергії для вже існуючих користувачів електричної системи, не можливо зобов`язати відповідача підключити позивачів до його електромережі.

Більш того, з огляду на вимоги п. 10.2.6. Правил для укладання необхідних договорів та приєднання позивачів до електромережі відповідача цьому повинно передувати відповідне рішення органу управління відповідача, якого наразі не існує, натомість існує рішення про заборону нових підключень.

Вказівки позивачів на те, що відповідачем було порушено процедуру відключення їх електроустановок від його електромережі (у п`ятницю, без повідомлення тощо), суд не бере до уваги, бо ці вимоги з огляду на зміст п. 7.5 Правил стосуються виключно операторів системи та електропостачальників, якими відповідач не є. У цьому випадку відповідач, як колективний побутовий споживач діяв з метою недопущення несанкціонованого, бездоговірного постачання електричної енергії з його боку позивачам.

Посилання позивачів на те, що відключення їх електроустановок призвело до відсутності у них і водопостачання, також не заслуговують на увагу, так як на відповідача не покладено обов`язку забезпечувати позивачів водопостачання.

Тобто, у задоволені вимог позивачів про визнання рішення відповідача недійсним, а дій Голови та Правління відповідача протиправними та зобов`язання відповідача відновити електропостачання слід відмовити.

Так як суд не вбачає ознак неправомірності в рішенні відповідача та діях його Голови та Правління, вимоги позивачів про стягнення з відповідача моральної шкоди також не підлягають задоволенню. Більш того, позивачі не надали суду жодних доказів того, що їм дійсно було завдано моральної шкоди і що вона відповідає саме 20 000 грн.

Покази допитаних в судовому засіданні 15.11.2021 свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 вказаних висновків не спростовують.

З урахуванням викладеного суд залишає позов без задоволення у повному обсязі.

З огляду на відмову у задоволенні позову суд згідно зі ст. 141 ЦПК України залишає судові витрати позивачів за ними.

При цьому, з огляду на низку тверджень сторін, що не стали предметом аналізу в даному рішенні, суд вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10.02.2010).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 15, 16, 23, 1167 ЦК України, ст.ст. 3, 24 Закону України «Про громадські об`єднання», ст.ст. 2, 21 Закону України «Про ринок електричної енергії», п.п. 4.1.3, 4.1.11, 4.1.39 Кодексу систем розподілу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 № 310, п.п. 2.1.4, 2.1.14, 3.1, 4.1.11, 10.2.6 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 № 312, п. 2 цієї ж Постанови, ст.ст. 4, 12, 13, 76-82, 89, 141, 259, 263-268, 351, 352, 354ЦПК України суд, –

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_10 до Громадської організації «Садівницьке товариство «Стави», треті особи: Приватне акціонерне товариство «Київобленерго», ОСОБА_6 про визнання рішення недійсними, визнання дій протиправими та зобов`язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди – залишити без задоволення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Київського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст рішення суду виготовлено 17.12.2021.

Суддя Т.В.Дубас