Вирок № 101979865, 23.11.2021, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Справа №359/7782/16-к

Провадження №1-кп/359/22/2021

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 листопада 2021 року м. Бориспіль

Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Вознюка С.М.,

при секретарях Тоцькій К.О., Пугач Д.О., Моргушко Л.В., Петровій Я.А.,

Івченко В.І., Вітківській Є.О., Шляхетко Ю.В., Івкова А.Л.,

за участю прокурорів Томчая Р.В., Шмаля В.В., Гайфуліна О.О., Добривечір К.В., Баклана В.М., Динника Т.В., Динника І.В., обвинуваченої ОСОБА_1 та її захисника - адвоката Тихого А.А., свідків: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні з технічною фіксацією в залі суду кримінальне провадження за № 42016111100000173, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16.05.2016 року, що надійшло до суду з обвинувальним актом, по обвинуваченню

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Вороньків Бориспільського району Київської області, громадянки України, українки, заміжньої, з вищою освітою, зареєстрованої та проживаючої в АДРЕСА_1 , раніше не судимої,

у скоєнні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 пред`явлено обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України.

Згідно пред`явленого та зміненого в ході судового розгляду кримінального провадження обвинувачення, ОСОБА_1 з 26.10.2015 року, за результатами виборів сільського голови, та на підставі протоколу засідання Вороньківської сільської виборчої комісії є сільським головою Вороньківської сільської ради Бориспільського району Київської області.

Відповідно до ч. 4 ст. 42 ЗУ "Про місцеве самоврядування" голова сільської ради, серед іншого: здійснює керівництво апаратом ради та її виконавчого комітету; забезпечує здійснення, у межах наданих законом повноважень, органів виконавчої влади на відповідній території, додержання Конституції та законів України, виконання актів Президента України та відповідних органів виконавчої влади; організовує в межах, визначених цим Законом, роботу відповідної ради та її виконавчого комітету; вносить пропозиції та формує порядок денний сесій ради і головує на пленарних засіданнях ради; підписує рішення ради та її виконавчого комітету; є розпорядником бюджетних коштів, використовує їх лише за призначенням, визначених радою. Крім того, згідно з ч. 2 ст. 59 Закону при встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Таким чином, ОСОБА_1 , обіймаючи посаду голови Вороньківської сільської ради Бориспільського району Київської області виконувала організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції. Тобто, відповідно до п. 1 примітки до ст. 364, п. 2 примітки до ст. 368 КК України ОСОБА_1 є службовою особою, яка займає відповідальне становище.

Окрім того, відповідно до примітки ст. 369-2 КК України, особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, є особи, визначені у пункті 1, підпункті "а" пункту 2 частини першої статті 3 Закону України "Про запобігання корупції", а також службові особи, визначені у частині четвертій статті 18 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом «б» пункту 1 частини першої статті 3 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, є народні депутати України, депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутати місцевих рад, сільські, селищні, міські голови.

Так, на початку травня 2016 року приватний підприємець ОСОБА_2 вирішив розташувати автомобільну мийку та автомобільну газову заправну станцію на території с. Вороньків Бориспільського району Київської області.

З цією метою ОСОБА_2 спочатку звернувся до землевпорядника Вороньківської сільської ради ОСОБА_26 з метою з`ясування питання про порядок надання дозволу на розробку паспорту прив`язки комплексу тимчасових будівель для здійснення своєї підприємницької діяльності.

У подальшому 25.05.2016 року, після зустрічі із землевпорядником ОСОБА_26 , ОСОБА_2 прийшов до службового кабінету ОСОБА_1 , який розташований у приміщенні Вороньківської сільської ради Київської області за адресою: Київська область, Бориспільський район, с. Вороньків, вул. Паркова, 2, з метою одержання роз`яснень з питань порядку та процедури погодження сільською радою розміщення необхідних для його підприємницької діяльності споруд та приміщень.

В цей час у голови Вороньківської сільської ради Бориспільського району Київської області ОСОБА_1 , яка будучи службовою особою, що займає відповідальне становище, виник злочинний умисел спрямований на одержання від ОСОБА_2 неправомірної вигоди для себе та третіх осіб за здійснення впливу на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій місцевого самоврядування, а саме депутатів Вороньківської сільської ради, зокрема підготовку та погодження паспорту прив`язки комплексу тимчасових будівель під автомобільну мийку та газову заправку, що розташована на території Вороньківської сільської ради Бориспільського району Київської області, а також прийняття депутатами Вороньківської сільської ради позитивного рішення про його затвердження та подальшого укладення з ФОП " ОСОБА_2 " договору оренди земельної ділянки на території вказаної сільської ради.

Реалізуючи свій злочинний умисел, діючи умисно, з корисливих мотивів, будучи службовою особою, що займає відповідальне становище, з метою одержання неправомірної вигоди ОСОБА_1 , під час особистої розмови з ОСОБА_2 , пообіцяла останньому, що зможе посприяти йому у наданні відповідного дозволу шляхом впливу на депутатів сільської ради за підтримання проекту рішення про надання дозволу на розробку паспорту прив`язки комплексу тимчасових будівель для здійснення останнім своєї підприємницької діяльності, після чого запропонувала в подальшому надати грошові кошти для потреб сільської ради. При цьому під час розмови ОСОБА_1 з метою конкретизації розміру очікуваної від ОСОБА_2 неправомірної вигоди вказала останньому на те, що достатньою "винагородою" за здійснення впливу на депутатів Вороньківської сільської ради будуть грошові кошти у розмірі 100 000 грн.

Надалі 30.05.2016 року ОСОБА_2 звернувся з письмовою заявою на ім`я Вороньківського сільського голови ОСОБА_1 з проханням надати дозвіл на розробку відповідної документації, яка була офіційно зареєстрована в сільській раді.

Крім того, близько 10:00 год. 30.05.2016 року, після написання та подання відповідної заяви ОСОБА_2 зайшов до службового кабінету ОСОБА_1 , де під час розмови остання, продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, діючи умисно та з корисливих мотивів, підтвердила можливість впливу на депутатів Вороньківської сільської ради.

В подальшому під час засідання Вороньківської сільської ради, на якій поруч із іншими, розглядалось питання, за раніше поданою заявою ОСОБА_2 , винесено рішення про надання дозволу на розробку паспорту прив`язки тимчасової споруди для здійснення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_2 , де голова Вороньківської сільської ради особисто віддала свій голос за прийняття рішення.

Під час чергової зустрічі, яка відбулась 29.06.2016 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в службовому кабінеті останньої, продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, спрямований на одержання від ОСОБА_2 неправомірної вигоди для себе та третіх осіб за вплив на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій місцевого самоврядування, сільський голова повідомила ОСОБА_2 про позитивне вирішення, поданої ним заяви, на сесії ради.

29.06.2016 року ОСОБА_1 особисто підписала та забезпечила видачу рішення сесії Вороньківської сільської ради про надання дозволу на розробку паспорту прив`язки № 208-10-VII від 24.06.2016 року ОСОБА_2 .

На виконання досягнутої 29.06.2016 року домовленості, 30.06.2016 року приблизно об 16:50 год. ОСОБА_2 прибув до Вороньківської сільської ради, що знаходиться за адресою: Київська область, Бориспільський район, с. Вороньків, вул. Паркова, 2, зайшовши до службового кабінету ОСОБА_1 , яка продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, діючи умисно та з корисливих мотивів, будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище, прийняла пропозицію та одержала від ОСОБА_2 неправомірну вигоду у розмірі 3000 грн. для себе та третіх осіб за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій місцевого самоврядування та власноручно їх до папки на своєму робочому столі.

Окрім цього, під час розмови ОСОБА_1 зазначила, що іншу частину, раніше обумовленої неправомірної вигоди, ОСОБА_2 зможе надати частинами шляхом оплати різного роду робіт та послуг для сільської ради.

В подальшому після залишення службового кабінету ОСОБА_2 , голова сільської ради ОСОБА_1 переклала одержані грошові кошти до особистої жіночої сумки.

Таким чином, ОСОБА_1 обвинувачується в прийнятті пропозиції та одержанні неправомірної вигоди для себе та третіх осіб за вплив на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій місцевого самоврядування, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_1 у пред`явленому обвинуваченні і вчиненні інкримінованого їй злочину своєї вини не визнала повністю, та показала, що в листопаді 2015 року її було обрано сільською головою Вороньківської сільської ради. Вказану посаду обіймає і на даний час. Десь в кінці травня 2016 року (24 травня на скільки вона пам`ятає) до неї разом із землевпорядником сільської ради ОСОБА_26 зайшов, раніше їй невідомий чоловік, який як повідомив ОСОБА_26 , мав намір розмістити газову заправку на території села. Вказана особа представилась як ОСОБА_2 , і запитав у неї порядок та процедуру погодження сільською радою розміщення необхідних для його підприємницької діяльності тимчасових споруд та приміщень. Вона йому роз`яснила, що для цього необхідно подати письмову заяву до сільської ради, доклавши відповідні документи до неї. В подальшому вказана заява буде розглядатися земельною комісією, і якщо будуть відповідні підстави, то її передадуть вже на розгляд сесії сільської ради. Депутатами шляхом голосування буде прийняте рішення або про задоволення даної заяви, або про відмову в її задоволенні. На цьому їх спілкування завершилось. Трохи згодом ОСОБА_2 подав до сільської ради заяву про надання дозволу на виготовлення паспорту прив`язки для розміщення тимчасової споруди (авто мийки та газової заправки), з відповідними документами, яка була зареєстрована у сільській раді. В подальшому, на сесії, що відбулася 25 червня 2016 року, дана заява, як і інші заяви, які були винесені на розгляд сесії, відповідно до порядку денного, була розглянута на сесії. Заявник на розгляд даної заяви не з`явився, не зважаючи на те, що вона йому наголошувала на необхідність його явки. Депутатами після обговорення даної заяви, шляхом голосування, було прийнято одноголосно рішення про надання дозволу на виготовлення паспорту прив`язки для розміщення тимчасової споруди. Вона також проголосувала "за", оскільки бюджет сільської ради невеликий, а в разі розміщення заправки на території села, це будуть додаткові надходження до бюджету. Будь-яких коштів у ОСОБА_2 за прийняття цього рішення вона не вимагала, а навпаки останній неодноразово пропонував їй кошти. Так, коли ОСОБА_2 отримував рішення сільської ради, то запитав, чим він може допомогти громаді села. Враховуючи, що це було напередодні свята Івана Купала, то вона запитала в нього, чи не міг би він придбати подарунок на Купальській стовп або мобільний телефон, або планшет, на суму не більше 3000 грн., оскільки в них підприємці, допомагаючи громаді, купують такі подарунки. На що він погодився. Особисто для себе вона нічого ніколи в ОСОБА_2 не просила. 30.06.2016 року до неї зателефонував ОСОБА_2 і запропонував зустрітися. Пізніше він приїхав до сільської ради, та в ході спілкування із нею запитав: "Чи можна вже розпочинати роботи?". На що вона відповіла, що необхідно виготовити паспорт прив`язки для розміщення тимчасової споруди, а потім лише розпочинати роботи. Однак, він повідомив, що в нього вже придбано все обладнання, а тому він як найшвидше хоче розпочати роботи. При цьому ОСОБА_2 дав їй грошові кошти у розмірі 3000 грн., повідомивши, що він не має можливості та часу займатись купівлею подарунку, і щоб вона придбала його самостійно. Вона взявши ці гроші, поклала їх до своєю сумки, оскільки це був кінець робочого дня, а тому віддати їх бухгалтеру вона не мала змоги. Взяла ці кошти виключно на подарунок. При цьому вона пропонувала ОСОБА_2 приїхати на свято і особисто вручити цей подарунок, оскільки вони оголошують всіх підприємців, які надавали допомогу для організації свята.

Також ОСОБА_1 повідомила, що ж стосується впливу на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій місцевого самоврядування, а саме депутататів Вороньківської сільської ради, то вона, як голова сільської ради не має ніякого впливу на рішення сесії сільської ради, оскільки сесія сільської ради є колегіальним органом (рішення приймається більшістю голосів депутатів сільської ради), сесія сільської ради не підпорядкована їй як голові. Кожен депутат голосував за прийняття вказаного рішення самостійно, виходячи із інтересів та потреб громади. Крім того, сесія сільської ради, своїм рішенням, не виділяла земельну ділянку, а надає тільки згоду на виготовлення паспорту прив`язки для розміщення тимчасової споруди. Про оренду даної земельної ділянки вона із ОСОБА_2 навіть не спілкувалась. ОСОБА_2 самостійно повідомив, що в нього є грошові кошти, і пообіцяв допомогти громаді села, зокрема облаштувати дитячий майданчик, чи допомогти школі, чи щось інше. Також повідомила, що про можливість надати якусь допомогу селу йому необхідно самостійно повідомити на сесії сільської ради депутатам. Однак, вказана допомога ніяким чином не вплине на їх рішення. Враховуючи незначний бюджет села, то вона не відмовлялась від допомоги підприємців громаді, коли останні пропонували її самостійно. Як оформлюється така допомога підприємців їй не відомо. Жодного разу грошових коштів, зокрема і у сумі 100 000 грн., за позитивне рішення по заяві ОСОБА_2 , в останнього вона не просила. З жодним із депутатів вона не спілкувалася з приводу даної заяви, не закликала голосувати за неї на сесії. Жодного впливу на депутатів вона не має.

Переглянувши відеозапис події та прослухавши аудіозаписи, які зафіксовані в протоколах за результатами проведення негласних слідчих дій, обвинувачена ОСОБА_1 зауважила, що вказані записи не мають жодного відношення до обставин, які зазначені в обвинувальному акті, оскільки на них не зафіксовано розмов щодо прохання надати та отримання від ОСОБА_2 грошових коштів за те, що вона здійснить вплив на депутатів при прийнятті рішення по його заяві. Вважає, що відносно неї була вчинена провокація злочину, а матеріали кримінальної справи фактично сфальсифіковані працівниками правоохоронних органів.

При розгляді кримінального провадження в межах пред`явленого обвинувачення ОСОБА_1 , безпосередньо допитавши обвинувачену, свідків, вивчивши документи як докази, на які посилався прокурор, вивчивши всі матеріали кримінального провадження, провівши дебати у яких прокурор просив: ОСОБА_1 визнати винною у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України, а захисник та обвинувачена, яка не визнавала своєї вини у вчиненні даного злочину, просили її виправдати, у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, в результаті повного, об`єктивного і всебічного їх дослідження в судовому засіданні, суд дійшов висновку, що в діях обвинуваченої ОСОБА_1 не вбачається склад злочину, передбачений ч. 2 ст. 369-2 КК України, оскільки її вина не знайшла свого підтвердження під час судового розгляду, так як прокурором не доведено, що в діянні обвинуваченої є склад кримінального правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.

Судом були допитані свідки обвинувачення, які на думку прокурора, підтверджують винуватість ОСОБА_1 , в інкримінованому їй злочині.

Так, допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_2 показав, що станом на 2016 рік він був оформлений як ФОП. За порадою його знайомого вирішив займатися газовими заправками, оскільки це був прибутковий бізнес. Близько місяця він займався пошукам земельної ділянки, де б він хотів розмістити газову заправку, і вибрав у с. Вороньків, при в`їзді до села. 10 чи 11 травня він приїхав до с. Вороньків, і питав у мешканців з ким він може поспілкуватися з приводу встановлення заправки, і йому порадили звернутися до землевпорядника ОСОБА_26 . Однак, в той день ОСОБА_26 не було на робочому місці, якась жінка в сільській раді дала його номер телефону. 12.05.2016 року він приїхав до Вороньківської сільської ради, де познайомився із ОСОБА_26 . В ході спілкування із ОСОБА_26 він повідомив, що хоче отримати дозвіл на розробку паспорта прив`язки для розміщення тимчасової споруди - автозаправного комплексу в с. Вороньків, вказавши місце, яке він обрав. ОСОБА_26 повідомив йому, що може йому посприяти у вирішення цього питання. Після цього за його пропозицією, він разом із ОСОБА_26 проїхали на місце, де він планував розмістити заправку. Він був невпевнений, що там можливо розташування заправки, з огляду на те, що неподалік проходять високовольтні дроти, однак ОСОБА_26 запевнив, що все можливо. При цьому ОСОБА_26 повідомив, що він може його познайомити із головою сільської ради, однак вона не може вирішити це питання самостійно, бо рішення приймають всі депутати, а він знає декількох депутатів, які просто так за вказане рішення не проголосують, а тому необхідно буде застосувати всі ресурси. Також ОСОБА_27 зазначив, що він йому може допомогти лише виготовити паспорт прив`язки для розміщення тимчасової споруди (авто мийки та газової заправки) та підготувати документи, які необхідні для його отримання. Цього дня, ближче до вечора він звернувся із заявою про злочин до СБУ, що знаходиться по вул. Шутова в м. Києві, оскільки йому здалося, що з нього вимагають неправомірну вигоду. Разом з тим, станом на 12.05.2016 року ні ОСОБА_26 , ні ОСОБА_1 (з якою на той момент він навіть не був знайомий) будь-яких грошових коштів у нього не вимагали. Виключно із розмови з ОСОБА_26 йому здалось, що із нього будуть вимагати неправомірну вигоду. В подальшому він вже співпрацював із працівниками СБУ. Всі наступні його зустрічі та розмови із ОСОБА_26 та ОСОБА_1 вже фіксувалися технічними засобами, і ця інформація є у володінні працівників поліції. Наступна його зустріч із ОСОБА_26 відбулася чи 25, чи 26 травня 2016 року, він самостійно приїхав до сільської ради, де зустрівся із ОСОБА_26 . Потім вони разом пішли до голови сільської ради, де ОСОБА_26 познайомив його із ОСОБА_1 , повідомивши їй, з яким питання він звернувся. Після чого ОСОБА_26 залишив кабінет, і він продовжив спілкуватися особисто із ОСОБА_1 . Голова сільської ради повідомила, що автозаправку можливо розташувати в с. Вороньків, і вона може допомогти у вирішенні цього питання, вплинувши на депутатів під час голосування. Будь-яких грошових коштів вона прямо не вимагала, але навела приклад щодо іншого підприємця, якому належить магазин, що розташований поряд із сільською радою, зазначивши, що останній надавав допомогу в розмірі 100 000 грн. на користь села. Спочатку він це зрозумів як благодійний внесок, який офіційно вносить на рахунок сільської ради. Однак голова сільської ради повідомила, що грошові кошти можливо надавати не відразу, а частинами, шляхом оплати різного роду робіт та послуг для сільської ради. Також голова повідомила, що може вплинути на депутатів при голосуванні по його заяві. Після чого він зрозумів, що це не благодійний внесок, оскільки грошові кошти необхідно дати саме сільській голові, тобто неправомірну вигоду за отримання позитивного рішення. Наступна його зустріч із головою сільської ради відбулася в червні 2016 року, до сесії ради, під час якої ОСОБА_1 попросила на якесь свято придбати подарунок: планшет чи мобільний телефон. Однак, в ході їх спілкування вони домовились, що він дасть гроші на цей подарунок в розмірі 3000 грн., оскільки не має часу його купляти. Голова сільської ради сказала, що вказані 3000 грн. будуть входити в суму 100 000 грн. Також в цей день він зустрівся із ОСОБА_26 , під час спілкування з яким останній повідомив, що може вплинути на двох-трьох депутатів, які просто так не проголосують за це рішення, і їм необхідно буде дати по 100 доларів США кожному. Наступного дня він знову приїхав до с. Вороньків, зустрівся із ОСОБА_27 , якому в автомобілі передав 300 доларів США. Однак, ОСОБА_27 повідомив, що депутатів виявилось чотири, а тому необхідно буде ще передати 100 доларів США. Наступна його зустріч із ОСОБА_1 відбулась в кінці червня 2016 року, вже після сесії сільської ради, на якій його заява була розглянута, та депутати одноголосно проголосували "за". Приїхавши наступного дня до сільської ради, він передав ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 3000 грн., які вона взяла самостійно, поклавши їх до папки. Також цього дня він передав ОСОБА_26 ще 100 доларів США, на вулиці поряд із приміщенням сільської ради. Грошові кошти, які він передавав ОСОБА_26 та ОСОБА_1 вручались йому працівниками СБУ про що складалися відповідні протоколи. Він отримав вказане рішення сільської ради, і в подальшому він звернувся до землевпорядної організації, за порадою ОСОБА_26 , уклавши із ними договір, для виготовлення паспорта прив`язки для розміщення тимчасової споруди, надавши всі необхідні документи, а також сплативши всі необхідні платежі за його виготовлення. Однак, автозаправний комплекс так він і не побудував, оскільки прийшовши до землевпорядної організації, йому повідомили, в усному порядку, що всі його документи, вилучені працівниками СБУ. До СБУ із будь-якими заявами з приводу вилучених документів він не звертався, і місце їх знаходження йому невідоме. Грошові кошти для оплати послуг землевпорядної організації також надавали йому працівники СБУ, будь-яких особистих грошових коштів за отримання документів він не платив.

Щодо обставин звернення до СБУ із заявою про вимагання неправомірної вигоди свідок ОСОБА_2 зазначив наступне. 12.05.2016 року, після зустрічі із ОСОБА_26 , розуміючи із контексту їхньої розмови, що з нього вимагатимуть хабар, він звернувся до працівників СБУ із заявою про вчинення злочину. Вказану заяву друкував із його слів працівників СБУ, в якій він зазначив, що з нього вимагають неправомірну вигоду, не називаючи яку саме суму, оскільки на той момент, будь-якої суми йому не озвучували. Так само він не вказував конкретних осіб, із зазначенням їх прізвищ, які вимагають в нього неправомірну вигоду. З приводу ОСОБА_1 він взагалі нічого не повідомляв працівникам СБУ, оскільки він її тоді ще навіть не знав. Відомості про особа на прізвище ОСОБА_28 , про яку зазначено в заяві, він також не повідомляв, і вказана особа взагалі йому невідома. Йому роздрукували заяву, і він її підписав. В той же час підтвердив, що працівнику СБУ не повідомляв про те, що з нього вимагають грошові кошти в сумі 50 000 грн., 75 000 грн. та 25 000 грн., оскільки на той момент ніхто йому суму не називав. Тому вказані відомості в його заяві не відповідають дійсності, оскільки особисто їх він не повідомляв. Можливо це якісь припущення працівників СБУ, і сума зазначена примірна. Будь-яких пояснень з приводу того, чого підписав заяву, в якій викладено неправдиві відомості, та не зробив зауваження працівнику СБУ з цього приводу, надати суду не зміг.

З приводу здійснення підприємницької діяльності щодо розміщення автозаправного комплексу на території с. Вороньків, показав, що на момент звернення до сільської ради із заявою про надання дозволу на виготовлення паспорту прив`язки для розміщення тимчасової споруди, ліцензії на здійснення даного виду діяльності він не мав. Також, відповідаючи на питання сторони захисту, свідок показав, що будь-якого обладнання для даного комплексу він не придбавав, оскільки не оформив всі необхідні документи. Разом з тим, в подальшому, відповідаючи вже на уточнюючи питання, показав, що він придбавав майно для АЗС, а саме газозаправний комплекс, яке через пару місяців продав, оскільки не зміг його використати. Після передачі грошових коштів ОСОБА_26 та ОСОБА_1 будь-яких активних дій з метою розміщення автозаправного комплексу в с. Вороньків не вчиняв, не зважаючи на те, що відповідне рішення сільської ради чинне, і не скасовано.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_4 показав, що працює старшим оперуповноваженим ГУ СБ у м. Києві та Київській області. У 2016 році було отримано доручення від Бориспільської місцевої прокуратури щодо встановлення посадових осіб, які причетні до вимагання та отримання неправомірної вигоди з ОСОБА_2 за погодження надання паспорту прив`язки для розміщення тимчасової споруди на території Вороньківської сільської ради. В ході виконання даного доручення ним було встановлено посадових осіб, які можуть бути причетними до вчинення даного злочину, а саме: голова сільської ради ОСОБА_1 , землевпорядник сільської ради ОСОБА_26 , шляхом ознайомлення із списком посадових осіб Вороньківської сільської ради, а також начальник відділу містобудування та архітектури Бориспільської РДА, про що складено відповідний рапорт. Сума неправомірної вигоди йому не відома. Можливо в ході виконання доручення спілкувався із заявником, але точно не пам`ятає. Будь-яких НСРД в рамках даного кримінального провадження не проводив.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_3 показав, що станом на 2016 рік він був та є депутатом Вороньківської сільської ради, а також був головою земельної комісії. Близько трьох років назад (червень 2016 року) до Вороньківської сільської ради надійшла заява про надання дозволу на розробку паспорта прив`язки для розміщення тимчасової споруди - газової заправки в с. Вороньків, яка була зареєстрована. Вказана заява спочатку була передана на розгляд земельній комісії. Розглядаючи дану заяву, члени земельної комісії прийшли до висновку про необхідність розміщення даної заправки в межах села, за умови наявності всіх необхідних дозволів, оскільки це будуть додаткові надходження в бюджет. Тому за результатами засідання комісії було прийнято рішення про передачу даної заяви на розгляд сесії сільської ради. Засідання комісії відбувалось в звичайно режимі, будь-якого тиску не було. На сесії сільської ради було розглянуто дану заяву, яку як і всі інші заяви по земельних питаннях оголосив землевпорядник ОСОБА_26 . Начеб то, на скільки він пам`ятає, ОСОБА_26 повідомив, що відповідно до відомостей, отриманих від відділу містобудування та архітектури, всі необхідні дозволи для розміщення заправки були. В подальшому дана заява обговорювалась депутатами, після чого відбулося голосування. При розгляді даної заяви будь-якого схиляння, чи впливу, чи закликів з боку сільської голови ОСОБА_1 щодо позитивного голосування, не було. ОСОБА_1 як голова сільської ради не має ніякого впливу на рішення сесії сільської ради, оскільки рішення приймається більшістю голосів депутатів сільської ради, сесія сільської ради не підпорядкована їй як голові. Кожен депутати голосував самостійно. До нього особисто з приводу голосування по даній заяві взагалі ніхто не підходив, і ніяким чином не впливав. Щось чув, що особа бажає надати якусь благодійну допомогу селу, однак вказана обставина жодним чином не впливала на прийняття рішення по цій заяві.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_5 показала, що станом на 2016 рік вона була депутатом Вороньківської сільської ради, а також займала посаду секретаря Вороньківської сільської ради. Після надходження заяви по земельних питаннях до сільської ради, вона передається на розгляд земельної комісії, а вже потім, на сесію сільської ради. Заява ОСОБА_2 розглядалася як і всі інші земельні питання, в кінці сесії, відповідно до порядку денного. Вказану заяву, як і зазвичай, оголошував землевпорядник ОСОБА_26 , після чого її обговорювали депутати, а потім голосували. В ході обговорення депутати були не проти щодо розташування газової заправки в селі. Будь-якого схиляння, чи впливу, чи закликів щодо позитивного вирішення даного питання з боку голови не було. Вона взагалі не висловлювалась з приводу цієї заяви. Кожен депутат голосував самостійно, керуючись власними переконаннями. За весь час роботи ОСОБА_1 як голови їй невідомі випадки, щоб вона впливала на депутатів при прийнятті рішень. Особисто до неї ніхто не підходив та не спілкувався з приводу цієї заяви, вона голосувала самостійно. Рішення сесії виготовляються після сесії, а потім передаються на підпис голові сільської ради. Рішення по земельних питаннях виготовляє розпорядник.

Допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_16 , ОСОБА_15 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_20 , ОСОБА_18 , ОСОБА_21 , ОСОБА_17 показали, що вони станом на червень-травень 2016 року являлися депутатами Вороньківської сільської ради. До сільської ради надійшла заява про надання дозволу на розробку паспорта прив`язки для розміщення тимчасової споруди - газової заправки в с. Вороньків, яка була зареєстрована. Дана заява, як і всі інші заяви по земельних питаннях, спочатку розглядалася на земельній комісії, а в подальшому передана на розгляд сесії. Сесія на якій розглядалася вказана заява відбувалась як зазвичай, по регламенту, і розглядалися всі питання всі питання відповідно до порядку денного. Земельні питання розглядаються в кінці сесії. Заяви по земельних питаннях, як і дана заява, оголошуються землевпорядником. Потім відбулося обговорення даної заяви, в ході якого депутати висловлювали свою особисту думку з приводу даної заяви, зазначивши, що не заперечують щодо розміщення газової заправки, оскільки це зручно для мешканців села і будуть додаткові надходження до бюджету. Будь-яких зауважень до даної заяви не було. Голова сільської ради ОСОБА_1 не висловлювалася з приводу даної заяви. Після чого відбулося голосування, під час якого кожен депутат голосував самостійно, керуючись власними переконанням. ОСОБА_1 будь-якого впливу на волевиявлення депутатів не здійснювала, жодного із депутатів не схиляла до позитивного голосування по даній заяві. При цьому свідки зазначили, що ОСОБА_1 як голова сільської ради не має ніякого впливу на рішення сесії сільської ради, оскільки рішення приймається більшістю голосів депутатів сільської ради, сесія сільської ради не підпорядкована їй як голові. Кожен депутати голосував самостійно. До них особисто з приводу голосування по даній заяві ОСОБА_1 не підходила, не спілкувалася, і ніяким чином не впливала. ОСОБА_1 не повідомляла, що в разі позитивного голосування по даній заяві селу буде надана благодійна допомога. Вказана обставина ніяким чином не впливає на рішення сесії. Якщо особа бажає та має можливість, то надає самостійно благодійну допомогу селу.

Допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_23 та ОСОБА_31 показали, що вони станом на червень-травень 2016 року являлися депутатами Вороньківської сільської ради. Зазначили, що вони майже не пам`ятають обставин події, оскільки пройшов тривалий проміжок часу. Свідки показали, що будь-яка заява, що надходить до сільської ради реєструється. Заяви по земельних питання спочатку розглядаються земельною комісією, а потім вже передаються на розгляд сесії. Заяви по земельних питаннях розглядаються в кінці сесії, відповідно до регламенту, які оголошує землевпорядник. Обставин голосування по заяві ОСОБА_2 не пам`ятають, тому все було як завжди. Голосували самостійно, керуючись власними переконаннями. Будь-якого впливу або схиляння з боку ОСОБА_1 з приводу позитивного голосування по заяві щодо газової заправки не було. Ніколи не спілкувалися із головою з приводу голосування по будь-якій заяві. З приводу благодійної допомоги голова на сесії нічого не говорила і їм нічого не відомо.

Допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_9 показали, що вони станом на червень-травень 2016 року являлися депутатами Вороньківської сільської ради. Зазначили, що будь-яких обставин повідомити не можуть, оскільки під час голосування по заяві ОСОБА_2 вони були відсутні і не приймали участь в голосуванні. До початку сесії ОСОБА_1 із ними не спілкувалася з приводу позитивного голосування по даній заяві. ОСОБА_1 взагалі ніколи не спілкувалася із ними з приводу голосування по будь-якій заяві. За час роботи ОСОБА_1 на посаді голови сільської ради остання жодного разу не здійснювала вплив та не схиляла їх щодо голосування по заявах, та і не могла здійснити такий вплив. Кожен депутат голосував самостійно.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_19 показав, що він станом на червень-травень 2016 року являлися депутатами Вороньківської сільської ради. Очевидцем будь-яких подій не був, оскільки був відсутній на сесії сільської ради, на якій розглядалась заява ОСОБА_2 . До сесії ОСОБА_1 з ним не спілкувалася з приводу голосування по даній заяві та жодним чином не впливала на нього. Йому взагалі невідомі випадки, щоб ОСОБА_1 схиляла або впливала на депутатів під час голосування на сесії. Вплив на депутатів головою є неможливим, оскільки кожен депутат голосує самостійно.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_22 показав, що станом на травень-червень 2016 року працював геодезистом в ТОВ "Армукрземпроект". Десь в цей період час до нього зателефонував ОСОБА_26 , з яким він знайомий по роботі, і попросив зробити топографічну зйомку земельної ділянки в с. Вороньків, сказавши, що до нього зателефонує людина з цього приводу. Наступного дня він робив топографічну зйомку в с. Мартусівка, і проїжджаючи по дорозі заїхав до с. Вороньків. Забрав ОСОБА_26 , оскільки особа, якій необхідно було зробити зйомку йому не зателефонувала, і останній показав місце, де необхідно зробити топографічну зйомку, оскільки там планується розміщення газової заправки. Він зробив топографічну зйомку даної земельної ділянки. Наступного дня він опрацював топографічну зйомку та роздрукував її. Він повинен був віддати її замовнику лише після укладення із ним договору та здійснення останнім розрахунку за виконані роботи. Однак, замовник ОСОБА_2 так і не звернувся за топографічною зйомкою та не розрахувався із ним.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_24 показала, що точної дати не пам`ятає, оскільки пройшов тривалий проміжок часу, того дня вона перебувала на зупинці в с. Вороньків, де до неї підійшли раніше невідомі чоловіки, представились і запропонували прийняти участь в обшуку в якості понятої, по факту вимагання неправомірної вигоди, на що вона погодилась. Вони пішли до приміщення Вороньківської сільської ради, а саме в кабінет сільського голови, де і проводився обшук. У кабінеті перебувала сільська голова, прокурор, 2-3 оперативних працівники, зокрема ті, що її запрошували, та інша понята. Перед початком обшуку прокурор повідомила, що буде проводитись обшук, роз`яснила права. Після чого сільській голові запропонували видати грошові кошти, на що вона самостійно, із своєї жіночої сумки, витягла грошові кошти у кількості 6 купюр номіналом по 500 грн. кожна. Номера та серії грошових купюр були переписані до протоколу обшуку. В подальшому ці грошові кошти були поміщені до конверту, який був опечатаний та посвідчений підписами понятих та прокурора. Голова сільської ради повідомила, що вказані грошові кошти їй передали на якісь потреби села. Потім відбувався обшук по всьому кабінету, обшукували все, переглядали якісь папки із документами. За наслідками обшуку також ще було вилучено: ноутбук, мобільний телефон та якісь документи. За результатами даної слідчої дії було складено протокол, вона ознайомилась із його змістом, потім його підписала, без будь-яких зауважень. Від інших учасників також зауважень ніяких не надходило. Також здійснювалась відеофіксація даної слідчої дії.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_32 показала, що точної дати не пам`ятає, оскільки пройшов тривалий проміжок часу, десь влітку 2016 року, того дня вона перебувала в с. Вороньків, де проводила своє дозвілля із друзями. До неї підійшли працівники поліції і запросили бути присутньою в якості понятої при проведенні обшуку, на що вона дала свою згоду, та пішла з працівниками поліції до приміщення кабінету голови сільської ради. У вказаному кабінеті перебувала голова сільської ради, працівники поліції та інша понята. Перед початком обшуку були роз`яснені всім права, а потім вже розпочався обшук. Здійснювалась відеофіксація обшуку. У сумці голови сільської ради були виявлені та вилучені грошові кошти, якась незначна сума. Голова сільської ради повідомила, що вказані гроші необхідні на подарунок, який буде вішатись на якісь святковий стовп. Потім обшукували стіл, відкривали всі шухляди, та інші меблі, які знаходились в кабінеті, переглядали якісь папки із документами. За наслідками обшуку також ще було вилучено якісь документи та ще щось, вже не пам`ятає. За результатами даної слідчої дії було складено протокол, вона ознайомилась із його змістом, все відповідало дійсності, і вона його підписала, без будь-яких зауважень. Від інших учасників також зауважень ніяких не надходило.

Також, судом було безпосередньо досліджено письмові докази сторони обвинувачення, які на думку прокурора, доводять вину ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України, а саме:

- протокол за результатами проведення негласної (розшукової) дії - аудіо, - відеоконтроль особи - землевпорядника Вороньківської сільської ради ОСОБА_26 та голови Вороньківської сільської ради ОСОБА_1 , від 25.05.2016 року (т.2 а.с.69-77), яким зафіксовано проведення даної негласної слідчої (розшукової) дії, за участі ОСОБА_2 . Матеріали негласного розшукового заходу надійшли з ДОД СБ України і знаходиться на: оптичному диску № 51/4902 від 26.05.2016 року, оптичному диску № 51/4602 від 21.03.2016 року, та картці пам`яті "Transcend", 16 Gb, № 51/4852 від 23.05.2016 року (т.2 а.с.197). У вказаному протоколі зафіксовано зміст розмов, у роздрукованому вигляді, що відбулася між заявником ОСОБА_2 та обвинуваченою ОСОБА_1 в службовому кабінеті сільського голови в приміщенні Вороньківської сільської ради 25.05.2016 року;

- протокол за результатами проведення негласної (розшукової) дії - аудіо, - відеоконтроль особи - землевпорядника Вороньківської сільської ради ОСОБА_26 та голови Вороньківської сільської ради ОСОБА_1 , від 30.05.2016 року (т.2 а.с.63-68), яким зафіксовано проведення даної негласної слідчої (розшукової) дії, за участі ОСОБА_2 . Матеріали негласного розшукового заходу надійшли з ДОД СБ України і знаходиться на: оптичному диску № 51/4902 від 26.05.2016 року, оптичному диску № 51/4919 від 26.05.2016 року, та картці пам`яті "Transcend", 16 Gb, № 51/4852 від 23.05.2016 року (т.2 а.с.197). У вказаному протоколі зафіксовано зміст розмов, у роздрукованому вигляді, що відбулися між заявником ОСОБА_2 , обвинуваченою ОСОБА_1 та ОСОБА_26 в службовому кабінеті сільського голови в приміщенні Вороньківської сільської ради 30.05.2016 року;

- протокол за результатами проведення негласної (розшукової) дії - аудіо, - відеоконтроль особи - землевпорядника Вороньківської сільської ради ОСОБА_26 та голови Вороньківської сільської ради ОСОБА_1 , від 23.06.2016 року (т.2 а.с.7-15), яким зафіксовано проведення даної негласної слідчої (розшукової) дії, за участі ОСОБА_2 . Матеріали негласного розшукового заходу надійшли з ДОД СБ України і знаходиться на оптичному диску № 51/4902 від 26.05.2016 року та картці пам`яті "Transcend", 16 Gb, № 51/4852 від 23.05.2016 року (т.2 а.с.197). У вказаному протоколі зафіксовано зміст розмов, у роздрукованому вигляді, що відбулися між між заявником ОСОБА_2 , обвинуваченою ОСОБА_1 та ОСОБА_26 в службовому кабінеті сільського голови в приміщенні Вороньківської сільської ради 23.06.2016 року;

- протокол за результатами проведення негласної (розшукової) дії - аудіо, - відеоконтроль особи - землевпорядника Вороньківської сільської ради ОСОБА_26 та голови Вороньківської сільської ради ОСОБА_1 , від 29.06.2016 року (т.2 а.с.78-87), яким зафіксовано проведення даної негласної слідчої (розшукової) дії, за участі ОСОБА_2 . Матеріали негласного розшукового заходу надійшли з ДОД СБ України і знаходиться на оптичному диску № 51/4900 від 26.05.2016 року та картці пам`яті "Transcend", 16 Gb, № 51/4405 від 03.02.2016 року (т.2 а.с.197). У вказаному протоколі зафіксовано зміст розмов, у роздрукованому вигляді, що відбулися між заявником ОСОБА_2 та обвинуваченою ОСОБА_1 в службовому кабінеті сільського голови в приміщенні Вороньківської сільської ради 29.06.2016 року;

- протокол за результатами проведення негласної (розшукової) дії - аудіо, - відеоконтроль особи - землевпорядника Вороньківської сільської ради ОСОБА_26 та голови Вороньківської сільської ради ОСОБА_1 , від 30.06.2016 року (т.2 а.с.72-77), яким зафіксовано проведення даної негласної слідчої (розшукової) дії, за участі ОСОБА_2 . Матеріали негласного розшукового заходу надійшли з ДОД СБ України і знаходиться на оптичному диску № 51/4901 від 26.05.2016 року та картці пам`яті "Transcend", 16 Gb, № 51/5062 від 01.07.2016 року (т.2 а.с.197). У вказаному протоколі зафіксовано зміст розмов, у роздрукованому вигляді, що відбулися між заявником ОСОБА_2 та обвинуваченою ОСОБА_1 в службовому кабінеті сільського голови в приміщенні Вороньківської сільської ради 30.06.2016 року;

Проаналізувавши вищезазначені розмови між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 при їх зустрічах 25.05.2016 р., 30.05.2016 р., 23.06.2016 р., 29.06.2016 р. та 30.06.2016 р. видно, що у розмові ОСОБА_1 відсутня чітка, конкретна та зрозуміла для суду її пропозиція надати ОСОБА_2 неправомірну вигоду матеріального характеру у сумі 100 000 грн. за вплив на прийняття позитивного рішення депутатами Вороньківської сільської ради.

- протокол огляду та вручення грошових коштів від 30.06.2016 року з додатком до нього (т.2 а.с.23, 24), згідно якого старшим оперуповноваженим в ОВС 1 відділу ГВ БКОЗ ГУ СБ України у м. Києві та Київській області ОСОБА_33 , на виконання постанови прокурора - першого заступника керівника Бориспільської місцевої прокуратури Сайнога О.М. № 125т від 18.05.2016 року про проведення контролю за вчиненням злочину у формі імітування обстановки із застосуванням заздалегідь ідентифікованих засобів (грошових коштів), за участю громадянина ОСОБА_2 , в присутності двох понятих, оглянуто та вручено громадянину ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 3000 гривень: 6 купюр номінальною вартістю по 500 гривень кожна, із відображенням у протоколі серійних номерів вказаних купюр, які було відксерокопійовано. Вказані грошові кошти передані ОСОБА_2 для отримання фактичних даних про вимагання та отримання неправомірної вигоди, однак не конкретизовано якими саме службовими особами. Вказані грошові кошти належать ГУ СБ України у м. Києві та Київській області. До даного протоколу додано ксерокопії цих купюр;

- протокол за результатами проведення негласної (розшукової) дії - зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж з мобільного номеру ОСОБА_1 від 20.07.2016 року (т.2 а.с.89-92), зі змісту якого вбачається, що в ньому не зафіксовані будь-які телефонні розмови ОСОБА_1 . Матеріали негласного розшукового заходу надійшли з ВОТЗ ГУ СБ України у м. Києві та Київській області, і знаходиться на оптичному диску (DVD-R) ARITA 4.7 Gb, № 51/5068 від 01.07.2016 року (т.2 а.с.197);

- протокол огляду від 28.09.2016 року (т.2 а.с.93-96), з якого вбачається, що цього дня старшим слідчим Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області Зінченко К.В. в період часу з 09:00 години до 11:00 год. здійсненого огляд носіїв інформації, на яких зафіксовано результати проведення БКОЗ ГУ СБ України в м. Києві негласних слідчих (розшукових) дій в указаному кримінальному провадженні;

- протокол за результати виконання постанов від 18.05.2016 року № 125т, № 126т про проведення контролю за вчиненням злочину від 30.06.2016 року (т.2 а.с.16-18), складеного старшим оперуповноваженим в ОВС 1 відділу ГВ БКОЗ ГУ СБ України у м. Києві та Київській області Козаченком В.М., відповідно до якого зафіксовано хід проведення слідчої дії - контроль за вчиненням злочину у формі імітування обстановки із застосуванням заздалегідь ідентифікованих засобів (грошових коштів) відносно голови Вороньківської сільської ради ОСОБА_1 ;

- звуко- та відеозаписи розмов, зафіксовані на носії інформації, а саме: на оптичних дисках: № 51/4902 від 26.05.2016 року; № 51/4602 від 21.03.2016 року; № 51/4919 від 26.05.2016 року, № 51/4900 від 26.05.2016 року; № 51/4901 від 26.05.2016 року, та на картах пам`яті "Transcend", 16 Gb, № 51/4852 від 23.05.2016 року; "Transcend", 16 Gb, № 51/4405 від 03.02.2016 року; "Transcend", 16 Gb, № 51/5062 від 01.07.2016 року (т.2 а.с.197). з відповідною інформацією за результатами проведення негласних - слідчих (розшукових) дій від 25.05.2016 року, від 30.05.2016 року, від 23.06.2016 року, від 29.06.2016 року та від 30.06.2016 року, переглянуті та прослухані в ході судового розгляду;

- ухвали слідчого судді Апеляційного суду Київської області від 19.05.2016 року, якими терміном на 60 діб надані дозволи на проведення негласних слідчих (розшукових) дій у вигляді візуального спостереження з використанням відеозапису, фотографування, спеціальних технічних засобів для спостереження за особою в публічно доступних місцях (т.2 а.с.48-50) та у вигляді аудіо-, відеоконтролю ОСОБА_1 (т.2 а.с.55-58), а також на зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж (втручання в приватне спілкування) з мобільного номеру телефону НОМЕР_1 , яким користується ОСОБА_1 (т.2 а.с.33-36);

- копія рішення Вороньківської сільської ради Бориспільського району Київської області № 2-1-VII від 06.11.2015 року (т.2 а.с.109), яким затверджено повноваження Вороньківського сільського голови - ОСОБА_1 ;

- копія витягу із протоколу засідання Вороньківської сільської виборчої комісії від 25.10.2015 року (т.2 а.с.110), з якого вбачається, що по результатам виборів 25 жовтня 2015 року вважати обраним сільським головою Вороньківської сільської ради - ОСОБА_1 ;

- копія витягу із протоколу засідання Вороньківської сільської виборчої комісії від 26.10.2015 року (т.2 а.с.111-112), в якому зафіксовано відомості по результатах виборів 25 жовтня 2015 року депутатів Вороньківської сільської ради, із зазначенням їх прізвища, ім`я та по-батькові;

- копія рішення виконавчого комітету Вороньківської сільської ради Бориспільського району Київської області № 80 від 19.11.2015 року (т.2 а.с.113), яким затверджено функціональні обов`язки працівників апарату Вороньківської сільської ради, зокрема землевпорядників сільської ради;

- перелік повноважень землевпорядників Вороньківської сільської ради (т.2 а.с.114);

- копія витягу із журналу "Протоколи засідання комісії з питань агропромислового комплексу, земельних відносин, транспорту та зв`язку Вороньківської сільської ради" за 21.06.2016 рік (т.2 а.с.115-117), з якого вбачається, що на вказаному засіданні комісії, серед іншого, розглядалася заява ОСОБА_2 ;

- копія заяви ФОП ОСОБА_2 від 30.05.2016 року, яка адресована сільському голові ОСОБА_34 , про надання дозволу на виготовлення паспорту прив`язки по АДРЕСА_2 для розміщення тимчасової споруди (авто мийки - газової заправки), яка зареєстрована в журналі Вороньківської сільської ради за № вх. 124 від 31.05.2016 року з додатками до неї (т.2 а.с.118, 119-123);

- копія протоколу 10 сесії Вороньківської сільської ради VII скликання від 24.06.2016 року (т.2 а.с.124), в якому зафіксовано результати поіменного голосування з питання № 35 порядку денного: "Про надання дозволу на виготовлення паспорту прив`язки для розміщення тимчасової споруди (авто мийка-газова заправка) ФОП ОСОБА_2 по АДРЕСА_2 . За результатами голосування "за" проголосувало 20 депутатів, та ухвалено рішення сесії сільської ради № 208-10-VII;

- копія порядку денного засідання чергової сесії Вороньківської сільської ради VII скликання, в якому відображено перелік питань, винесених на розгляд сесії 24.06.2016 року (т.2 а.с.125-127);

- рішення Вороньківської сільської ради Бориспільського району Київської області № 208-10-VII від 24.06.2016 року про надання дозволу на розробку паспорту прив`язки тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_2 , що знаходиться по АДРЕСА_2 (т.2 а.с.128, 129);

- протокол обшуку від 30 червня 2016 року (т.2 а.с.133-139) з додатком до нього - відеозапис слідчої дії, переглянутий в судовому засіданні (т.2 а.с.140), відповідно до якого, в період часу з 17:00 год. до 19:20 год., прокурором Бориспільської місцевої прокуратури Добривечір К.В., за участю голови сільської ради ОСОБА_1 , інших осіб: прокурора Бориспільської місцевої прокуратури Томчая Р.В., старшого оперуповноваженого ГВ БКОЗ ГУ СБУ в м. Києві та Київській області ОСОБА_35 , у присутності двох понятих: ОСОБА_36 та ОСОБА_24 , із застосуванням відеокамери марки "Sony DCR-SX 45", проведено обшук в приміщенні службового кабінету голови Вороньківської сільської ради, що знаходиться на другому поверсі Вороньківської сільської ради, розташованої по вул. Паркова, 3 в с. Вороньків Бориспільського району. В ході проведення обшуку, на пропозицію, сільським головою ОСОБА_1 добровільно видано грошові кошти у кількості 6 купюр номіналом по 500 грн. кожна, із зазначенням у протоколі серійного номеру кожної купюри, на загальну суму 3000 грн., які остання дістала зі своєї жіночої сумки. Вказані грошові купюри поміщено до паперового пакету, який упакований, опечатаний биркою з печаткою та підписами прокурора і понятих. Також в ході даного обшуку виявлено та вилучено: журнали, блокноти, в яких містились чорнові записи голови сільської ради; папку формату А4, в який містились списки номерів телефонів, підприємців, чорнові записи, а також чорну папку, в якій містились документи Вороньківської сільської ради, записи сільського голови; мобільний телефон марки "Nokia". Всі вищезазначені документи та речі упаковані до паперових пакетів, кожен з яких, упакований, опечатаний биркою з печаткою та посвідчений підписами прокурора і понятих;

- ухвала слідчого судді Баришівського районного суду Київської області від 07.07.2016 року (т.2 а.с.141-142), якою клопотання прокурора Бориспільської місцевої прокуратури Мельника А.С. про надання дозволу на проведення обшуку задоволено, та надано дозвіл на проведення обшуку в службовому кабінеті голови Вороньківської сільської ради Бориспільського району Київської області, що знаходиться за адресою: Київська область, Бориспільський район, с. Вороньків, вул. Паркова, 2 , з метою відшукання та вилучення предметів кримінального правопорушення;

- протокол огляду від 01.07.2016 року (т.2 а.с.169-171), з якого вбачається, що цього дня прокурором Бориспільської місцевої прокуратури Добривечір К.В. в період часу з 17:00 години до 19:35 год. у приміщенні службового кабінету № 11 Бориспільської місцевої прокуратури за адресою: м. Бориспіль, вул. Героїв Небесної Сотні, 21, здійсненого огляд предметів та документів, вилучених 30.06.2016 року у ході проведення обшуку у службовому кабінеті голови Вороньківської сільської ради ОСОБА_1 , розташованому у приміщенні Вороньківської сільської ради за адресою: Київська область, Бориспільський район, с. Вороньків, вул. Паркова, 2;

- протокол огляду від 01.08.2016 року (т.2 а.с.174), з якого вбачається, що цього дня прокурором Бориспільської місцевої прокуратури Мельником А.С. в період часу з 17:00 години до 19:35 год. у приміщенні службового кабінету № 9 Бориспільської місцевої прокуратури за адресою: м. Бориспіль, вул. Героїв Небесної Сотні, 21, здійсненого огляд предметів та документів, вилучених 30.06.2016 року у ході проведення обшуку у службовому кабінеті голови Вороньківської сільської ради ОСОБА_1 , розташованому у приміщенні Вороньківської сільської ради за адресою: Київська область, Бориспільський район, с. Вороньків, вул. Паркова, 2, а саме: паперового пакету білого кольору, в якому знаходились грошові кошти у кількості 6 купюр номіналом по 500 грн. кожна, із зазначенням у протоколі серійного номеру кожної купюри;

- постанову про визнання документами від 01.07.2016 року (т.2 а.с.186-188);

- постановами, за підписом старшого слідчого Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області Зінченко К.В., від 28.09.2016 року (т.2 а.с.97-99); за підписом прокурора Бориспільської місцевої прокуратури Добривечір К.В., від 01.07.2016 року (т.2 а.с.172-173), та за підписом прокурора Бориспільської місцевої прокуратури Мельника А.С., від 01.08.2016 року (т.2 а.с.175-176), про визнання речовими доказами;

- листи-повідомлення щодо місця зберігання грошових коштів, вилучених в рамках даного кримінального провадження (т.2 а.с.195, 196).

Також в судовому засіданні судом були дослідженні докази, що свідчать про особу обвинуваченої та письмові докази, надані стороною захисту.

Отже, допитавши обвинуваченого, свідків, дослідивши, надані стороною обвинувачення та стороною захисту, докази, керуючись ст.129 Конституції України, ст.ст.17, 22, 23 КПК України щодо презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини поза розумним сумнівом, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, забезпечуючи відповідно до вимог ст. 321 КПК України здійснення учасниками кримінального провадження їхніх процесуальних прав і виконання ними обов`язків, спрямувавши судовий розгляд на забезпечення з`ясування всіх обставин кримінального провадження, надавши сторонам кримінального провадження можливість подання ними до суду доказів, самостійного обстоювання стороною обвинувачення та стороною захисту їхніх правових позицій, провівши судовий розгляд у відповідності до вимог ст. 337 КПК України лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, суд приходить до висновку про необхідність виправдування обвинуваченої ОСОБА_1 за висунутим їй обвинуваченням з наступних підстав.

Згідно зі ст. 2 КК України підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом.

Склад злочину - це сукупність встановлених у кримінальному законі об`єктивних та суб`єктивних ознак, які визнають вчинене суспільно небезпечне діяння як злочин, тобто включає в себе наступні елементи: об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт та суб`єктивна сторона.

Згідно формулювання обвинувачення в обвинувальному акті, ОСОБА_1 інкримінується те, що вона будучи головою Вороньківської сільської ради Бориспільського району Київської області, діючи умисно, з корисливих мотивів, прийняла пропозицію та отримала неправомірну вигоду, для себе та третіх осіб, за вплив на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій місцевого самоврядування, а саме: депутатів Вороньківської сільської ради, за підтримання проекту рішення про надання дозволу на розробку паспорту прив`язки комплексу тимчасових будівель по заяві ОСОБА_2 .

Відповідно до ч. 1 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат.

Згідно ч. 2 ст. 91 КПК України д оказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.

Частиною 2 ст. 369-2 КК України, серед іншого, встановлено наступний склад злочину - прийняття пропозиції та одержання неправомірної вигоди для себе та третіх осіб за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій місцевого самоврядування.

За ст. 369-2 КК отримання неправомірної вигоди відбувається виключно за вчинення протиправного впливу, наслідком якого може бути прийняття відповідного рішення іншою особою, яка уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Отримання неправомірної вигоди відбувається не для наступної передачі коштів іншій особі, яка уповноважена на виконання функцій місцевого самоврядування, а саме за здійснення впливу на таку особу.

Суб`єктивна сторона одержання неправомірної вигоди характеризується лише прямим умислом і наявністю корисливого мотиву.

З огляду на вищевикладене, а також в аспекті кримінально-правової оцінки дій, інкримінованих обвинуваченій, за ч. 2 ст. 369-2 КК України, тобто прийняття пропозиції та одержання неправомірної вигоди виключно за вчинення протиправного впливу, наслідком якого є прийняття відповідного рішення іншою особою, яка уповноважена на виконання функцій місцевого самоврядування, а саме: депутатами Вороньківської сільської ради, за підтримання проекту рішення про надання дозволу на розробку паспорту прив`язки комплексу тимчасових будівель для здійснення ОСОБА_2 своєї підприємницької діяльності, поряд з доведенням інших елементів складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України, мають складати основу обвинувачення і бути підтверджені в ході судового розгляду справи належними і достатніми доказами.

При цьому, обвинувачення повинно довести "кожний факт", пов`язаний зі злочином, щоб "не існувало жодної розумної підстави для сумнівів". Правило про тлумачення сумнівів на користь обвинуваченого по суті означає, що жодна з сумнівних обставин не може бути покладена в основу обвинувальних тез по справі, тобто воно висуває вимогу повної і безумовної доведеності обвинувачення. Ця вимога має на меті охорону законних інтересів обвинуваченого і служить гарантією досягнення істини у справі.

Таким чином, правило про тлумачення сумнівів на користь обвинуваченого виступає гарантією не тільки для обвинуваченого, воно служить також гарантією досягнення мети правосуддя. Завдяки даному правилу досягається об`єктивна істина, так як обвинувачення ґрунтується тільки на безсумнівних доказах і безспірних фактах.

Надаючи оцінку вказаним доказам з точки зору їх належності, допустимості та достатності, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно ст. 84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

У відповідності до ст. 86 КПК України, доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 87 КПК України, недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманої внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

В силу ч. 2 ст. 87 КПК України, суд зобов`язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, такі діяння: 1) здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов.

На вказані обставини наголошено в п. 3 Рішення Конституційного Суду України №12-рп/2011, відповідно до якого визнаватися допустимими і використовуватися як докази в кримінальній справі можуть тільки фактичні данні, одержані відповідно до вимог кримінального процесуального законодавства.

На підставі аналізу положення ч. 3 ст. 62 Конституції України, згідно з якою обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, Конституційний Суд України дійшов висновку, що обвинувачення у вчиненні злочину не може бути обґрунтовано фактичними даними, одержаними в незаконний спосіб, а саме, з порушенням конституційних прав і свобод людини і громадянина; з порушенням встановлених законом порядку, засобів, джерел отримання фактичних даних; не уповноваженою на те особою, тощо. (п.3.2 Рішення конституційного Суду України №12-рп/2011).

Отже, вимогами до допустимості доказів є: 1) законність способу (процесуального порядку) отримання доказів, 2) законність джерел отримання доказів, 3) належність оформлення ходу і результатів проведення слідчих (розшукових) і негласних (розшукових) дій, 4) а також належність суб`єкту, що проводить процесуальні дії з отримання доказів.

Відповідно до положень ст. 214 КПК України досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Здійснення досудового розслідування до внесення відомостей до реєстру або без такого внесення не допускається.

Так, Верховний Суд у постанові від 5 лютого 2019 року (справа № 754/12820/15-к), зазначив, що відповідно до статті 94 КПК суд, який розглядає обвинувачення по суті, зобов`язаний оцінити кожен доказ, серед іншого, й з точки зору його допустимості. Якщо сторони ставлять під сумнів, що обставини, за яких доказ було отримано, відповідають вимогам закону, суд зобов`язаний переконатися, чи не порушені правила його допустимості, у тому числі, чи дотримана належна процедура та гарантії, надані учасникам процесу. Законодавець наділяє суд, що встановлює факти, широкими повноваженнями при дослідженні та оцінці доказів, визначаючи у частині 2 статті 94 КПК, що жоден доказ не має для суду наперед встановленої сили. Таким чином, докази та/або інформація, що стали підставами для надання слідчим суддею дозволу на проведення слідчих дій, не виключаються законодавцем із числа тих обставин, які має дослідити суд під час оцінки доказів, оскільки ці обставини можуть мати важливе, - іноді вирішальне - значення для допустимості доказів. Якщо визнати, що суд не вправі досліджувати ці обставини, це призвело б до ситуації, що докази, отримані на підставі ухвали слідчого судді, наперед вважалися б допустимими, що суперечить засаді, втіленій у частині 2 статті 94 КПК. Тому Суд дійшов до висновку, що з метою оцінки доказів суд, який встановлює факти, наділений повноваженнями досліджувати усі обставини, які можуть вплинути на його висновок про допустимість доказів, у тому числі і обґрунтованість ухвал слідчого судді, постановлених під час досудового розслідування.

Вирішуючи питання допустимості доказів, отриманих в результаті проведених НСРД відносно ОСОБА_1 , суд вважає за необхідне проаналізувати питання законності звернення прокурором до слідчого судді із клопотанням про надання дозволу на проведення НСРД у даному кримінальному провадженні відносно ОСОБА_1 , обґрунтованості ухвал слідчих суддів, а також дотримання порядку проведення зазначених НСРД, оскільки стороною захисту ставиться під сумнів законність ухвал слідчих суддів. При оцінці зазначених фактичних обставин суд виходить з наступного.

Так, процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів. У ст. 86 КПК визначено, що доказ вважається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому Кодексом. Отже, недотримання цього порядку є визначальним при вирішенні питання про недопустимість цього доказу.

Із системного аналізу чинного кримінального процесуального законодавства України, випливає, що допустимість доказу визначається насамперед його надійністю (достовірністю), для чого потрібно знати джерело походження інформації, можливість її перевірки й спростування. Вважається, що до критеріїв допустимості слід віднести етичність тактичних прийомів, за допомогою яких одержано ці фактичні дані, їх одержання суб`єктом, який має право проводити процесуальні дії. Зміст фактичних даних повинен бути надійним, та при їх отриманні повинна бути дотримана відповідна процесуальна форма. Дотримання процесуальної форми отримання доказу як установленого кримінальним процесуальним законом порядку, що забезпечує можливість перевірки процесу його отримання, й робить доказ допустимим.

Судом встановлено, що відомості до ЄРДР за № 42016111100000173, за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, на підставі заяви ОСОБА_37 від 12.05.2016 року. Вказана обставина підтверджується показаннями свідка ОСОБА_2 , наданими ним в ході його допиту в судовому засіданні, в яких він показав, що 12.05.2016 року, після спілкування із ОСОБА_26 , він звернувся до СБУ із заявою про вчинення злочину щодо вимагання з нього неправомірної вигоди. Вказані показання також узгоджуються із відомостями, що містяться в ухвалах слідчих суддів Апеляційного суду Київської області від 19.05.2016 року, якими надано дозвіл на проведення НСРД щодо ОСОБА_1 (т.2 а.с.33-36, 48-50, 55-58), де зазначено, що обставини, викладені у клопотанні підтверджуються інформацією, яка міститься у заяві ОСОБА_2 від 12.05.2016 р., показаннями ОСОБА_2 , зафіксованими у протоколі допиту свідка 18.05.2016 року, та рапорті старшого оперуповноваженого ОВО 1 сектору 1 відділу ГВ БКОЗ ГУ СБУ у м. Києві та Київській області Сторонського А. від 13.05.2016 року, а тому суд вважає їх такими, що відповідають дійсності.

При цьому інформації щодо проведення співробітниками СБУ будь-яких оперативно-розшукових заходів, при проведенні яких була б отримана зазначена вище інформація, в матеріалах справи відсутні. Також, допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 показав, що він виконував доручення прокурора вже в рамках, розпочатого кримінального провадження. Будь-яких оперативно-розшукових заходів до внесення відомостей до ЄРДР він не вчиняв. Так само стороною обвинувачення не було надано до суду будь-яких доказів на підтвердження того, що по вказаному факту заводилася оперативно-розшукова справа. Це в свою чергу лише додатково свідчать про те, що відомості до ЄРДР внесені на підставі заяви ОСОБА_2 від 12.05.2016 року.

Крім того, свідок ОСОБА_4 показав, що в ході виконання доручення, ним було лише ознайомлено із списком посадових осіб Вороньківської сільської ради, дані яких і були викладені в його рапорті, які, на його думку, могли бути причетні до вчинення даного злочину. Будь-яких даних про отримання або вимагання ОСОБА_1 неправомірної вигоди в розмірі 75 000 грн., ним встановлено не було.

В той же час, суд звертає увагу, що ні вищезазначена заява ОСОБА_2 від 12.05.2016 року, ні витяг із ЄРДР за № 42016111100000173, для безпосереднього дослідження їх в судовому засіданні надані не були, не зважаючи на те, що відповідні докази відкривалися стороні захисту, в порядку ст. 290 КПК України, після завершення досудового розслідування, та перебувають у розпорядженні сторони захисту.

З огляду на це, суд вважає, що безпідставна відмова сторони обвинувачення у наданні таких відомостей суду призводить до обмеження права обвинуваченої особи на справедливий судовий розгляд, що передбачає належну перевірку законності джерел отримання доказів, якими обґрунтовано обвинувачення. Такої ж позиції притримується і Європейський суд, зокрема у справі "Мірілашвілі проти Росії" рішення від 11.12.2008 року. В той же час, всі сумніви тлумачаться на користь обвинуваченої.

Також, як вбачається зі змісту вказаних ухвал від 19.05.2016 року, до ЄРДР були внесені відомості за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, про те, що голова Вороньківської сільської ради ОСОБА_1 спільно з іншими службовими особами має намір отримати від ОСОБА_2 неправомірну вигоду в розмірі 75 000 грн. за підготовку та погодження паспорту прив`язки комплексу тимчасових будівель під СТО, що розташована на території Вороньківської сільської ради Бориспільського району Київської області, а також прийняття Вороньківською сільською радою позитивного рішення про його затвердження та подальшого укладення із ФОП " ОСОБА_2 " договору оренди земельної ділянки на території Вороньківської сільської ради.

В той же час, допитаний в ході судового розгляду свідок ОСОБА_2 показав, що повідомляючи правоохоронним органам про обставини кримінального правопорушення 12.05.2016 року, він лише зазначив, що від нього хочуть отримати неправомірну вигоду, оскільки він так зрозумів зміст розмови між ним та землевпорядником Вороньківської сільської ради ОСОБА_27 , яка відбулася 12.05.2016 року. У зв`язку з чим він і звернувся до СБУ. Вказана заява друкувалася працівником СБУ з його слів, яку він потім підписав. На момент звернення до СБУ із заявою про злочин він навіть не знав сільського голову Вороньківської сільської ради, не був із нею знайомий, і взагалі ніколи не спілкувався із нею. Жодних відомостей з приводу того, що сільський голова Вороньківської сільської ради ОСОБА_1 спільно із іншими службовими особами прагне отримати від нього неправомірну вигоду в сумі 75 000 грн., а так само, що з нього взагалі хтось вимагає якісь грошові кошти, він не повідомляв.

Також свідок ОСОБА_2 , після ознайомлення із копією його заяви від 12.05.2016 року, яка йому була надана стороною захисту в судовому засіданні, підтвердив, що відомості, викладені у його заяві, не відповідають дійсності, оскільки він повідомив працівнику СБУ лише про те, що від нього мають намір отримати неправомірну вигоду, без зазначення конкретної суми, оскільки на момент звернення із цією заявою будь-якої суми грошових коштів йому не озвучували. Нічого з приводу того, що в нього вимагають кошти у сумі 25 000 грн., 50 000 грн. чи 75 000 грн., а так само, що з нього вимагає грошові кошти ОСОБА_1 , чи ОСОБА_38 , яку він взагалі не знає і ніколи не спілкувався з нею, як про це зазначено в змісті його заяви, він не повідомляв. При цьому зазначив, що він навіть і не міг повідомити такі відомості, оскільки станом на 12.05.2016 року він взагалі не знав ОСОБА_1 , і познайомився із нею лише в кінці травня 2016 року, в той час як вже діяв під контролем працівників СБУ, перша їхня зустріч зафіксована на відповідних відеозаписах, які наявні у працівників правоохоронних органів. З приводу того, чому в його заяві містяться відомості, які не відповідають дійсності, нічого пояснити не зміг, обґрунтовуючи це тим, що можливо це якісь припущення працівників СБУ, який друкував його заяву, і сума зазначена останнім примірна.

Тому, з огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що заява ОСОБА_39 від 12.05.2016 року, на підставі якої було внесено відомості до ЄРДР за № 42016111100000173, за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, несе наявну інформацію, що не відповідає дійсності, в частині того, що голова Вороньківської сільської ради ОСОБА_1 спільно з іншими службовими особами мала намір отримати від ОСОБА_2 неправомірну вигоду у розмірі 75 000 грн., оскільки вказана інформація суперечать показанням свідка ОСОБА_2 , наданими в ході його допиту, в яких він підтвердив ці обставини, а також матеріалам кримінального провадження, в яких відсутні будь-які докази на підтвердження вказаних фактів. При цьому, відповідно до показань свідка ОСОБА_2 , заява про вчинення кримінального правопорушення від 12.05.2016 року, була написана не ним особисто, а надрукована працівником СБУ.

З огляду на це, дане кримінальне провадження, на момент звернення ОСОБА_37 із заявою про злочин жодним чином не стосувалось безпосередньо діяльності обвинуваченої ОСОБА_1 , зокрема і вчинення з її боку будь-яких протиправних дій по відношенню до ОСОБА_2 .

В той же час, як вбачається зі змісту ухвал слідчих суддів Апеляційного суду Київської області від 19.05.2016 року, якими надано дозвіл на проведення НСРД щодо ОСОБА_1 (т.2 а.с.33-36, 48-50, 55-58), з клопотаннями про проведення негласних слідчих дій у вигляді втручання в приватне спілкування ОСОБА_1 шляхом аудіо-, відеоконтролю; візуального спостереження з використанням відеозапису, фотографування, спеціальних технічних засобів для спостереження за ОСОБА_1 , а також зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж з мобільного номеру, яким користується ОСОБА_1 , прокурор звернувся до Апеляційного суду Київської області 18.05.2016 року, хоча як беззаперечно встановлено в ході судового розгляду, на той час у сторони обвинувачення були відсутні жодні відомості щодо будь-якої протиправної діяльності ОСОБА_1 по відношенню до ОСОБА_2 , оскільки відносно ОСОБА_1 на той час жодних заяв чи скарг з боку ОСОБА_2 не було.

Крім того, зі змісту даних ухвал слідує, що в своїх клопотаннях прокурором конкретно зазначено, що голова Вороньківської сільської ради ОСОБА_1 спільно з іншими службовими особами мала намір отримати від ОСОБА_2 неправомірну вигоду у розмірі 75 000 грн.

Слідчими суддями Апеляційного суду Київської області 19.05.2016 року задоволено такі клопотання та надано дозвіл на проведення НСРД відносно ОСОБА_1 , мотивуючи, що ОСОБА_1 може бути дійсно причетною до скоєння кримінального правопорушення, яке розслідується за заявою ОСОБА_2 . Зазначені обставини підтверджуються інформацією, яка міститься у заяві ОСОБА_2 від 12.05.2016 року, та показами ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , зафіксованими у протоколі допиту свідків від 18.05.2016 року.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що інформація з приводу того, що голова Вороньківської сільської ради ОСОБА_1 спільно з іншими службовими особами мала намір отримати від ОСОБА_2 неправомірну вигоду у розмірі 75 000 грн., була отримана з порушенням процесуальних норм, оскільки відповідних відомостей ОСОБА_2 при зверненні із заявою про злочин 12.05.2016 року працівникам СБУ, та при його допиті в якості свідка, не повідомляв. В той же час, не зважаючи на це, працівник СБУ, який приймав заяву у ОСОБА_2 , та друкував її, зазначив відомості, які прямо суперечать його поясненням, що особисто підтвердив свідок ОСОБА_2 в ході його допиту. Так само і свідок ОСОБА_4 , будучи допитаним в судовому засіданні, показав, що вищезазначеної інформації в ході його допиту в якості свідка не повідомляв.

При цьому, стороною обвинувачення не надано до суду жодного доказу, на підтвердження того, що вищезазначена інформація, з приводу того, що ОСОБА_1 мала намір отримати від ОСОБА_2 неправомірну вигоду в розмірі 75 000 грн., була отримана у спосіб передбачений кримінальним процесуальним законодавством, тобто з дотримання процесуальної форми проведення окремих заходів із отримання доказу, яка відповідає загальним правилам фіксації кримінального провадження.

Ці обставини в свою чергу можуть свідчити лише про надуманість інформації, яка містилась у заяві ОСОБА_2 від 12.05.2016 року, в частині того, що голова Вороньківської сільської ради ОСОБА_1 спільно з іншими службовими особами мала намір отримати від нього неправомірну вигоду у розмірі 75 000 грн., виходячи із фактичних обставин, повідомлених ОСОБА_2 в ході його допиту, в яких останній беззаперечно стверджував, що вказаних відомостей не повідомляв працівникам СБУ 12.05.2016 року. Будь-яких доказів щодо законності та обґрунтованості отримання такої інформації, стороною обвинувачення надано не було.

З огляду на вищевикладене, судом констатується, що орган досудового розслідування, внісши до ЄРДР відомості на підставі заяви ОСОБА_2 від 12.05.2016 року, який повідомив з приводу того, що з нього мають намір отримати неправомірну вигоду, не конкретизуючи ні хто саме, ні яку суму, міг кваліфікувати дії невстановлених осіб лише за ч. 1 ст. 368 КК України, оскільки жодних відомостей з приводу кваліфікуючих ознак: "розмір неправомірної вигоди", "кількість осіб", "статус особи та яку посаду вона займає", "вимагання", останній не повідомляв, а тому підстави для кваліфікації дій невстановлених осіб за ч. 3 ст. 368 КК України були відсутні.

За змістом ч. 2 ст. 246 КПК України, негласні слідчі (розшукові) дії проводяться виключно у кримінальному провадженні щодо тяжких або особливо тяжких злочинів.

Встановлені в ході судового розгляду обставини, беззаперечно свідчать про те, що станом на 18.05.2016 року прокурор взагалі не мав правових підстав для звернення до Апеляційного суду Київської області з відповідними клопотаннями про проведення негласних слідчих дій у вигляді втручання в приватне спілкування ОСОБА_1 шляхом аудіо-, відеоконтролю; візуального спостереження з використанням відеозапису, фотографування, спеціальних технічних засобів для спостереження за ОСОБА_1 , а також зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж з мобільного номеру, яким користується ОСОБА_1 , так як відомості про злочин, які повідомив ОСОБА_2 не стосувались протиправної діяльності ОСОБА_1 та не містили ознак тяжкого у відповідності до ст. 12 КК України.

Це в свою чергу свідчить про істотне порушення норм кримінального процесуального закону, оскільки інформація з приводу того, що голова Вороньківської сільської ради ОСОБА_1 спільно з іншими службовими особами мала намір отримати від ОСОБА_2 неправомірну вигоду у розмірі 75 000 грн., отримана у спосіб не передбачений КПК України та не зафіксована у встановленому законом порядку, оскільки безпосередньо допитаний в ході судового розгляду свідок ОСОБА_2 заперечував, що він повідомляв правоохоронним органом таку інформацію, так як вона не відповідала дійсності.

Таким чином, заява ОСОБА_2 від 12.05.2016 року фактично містила у собі посилання на обставини, що не відповідають дійсності та чинному законодавству, у тому числі в частині зазначення правової кваліфікації кримінального провадження за № 42016111100000173. В свою чергу, наведене дає підстави вважати, що вказана вище інформація, була лише формальною підставою для внесення відомостей до ЄРДР за ч. 3 ст. 368 КК, яка в подальшому, в свою чергу була використана правоохоронними органами як надуманий привід для звернення до Апеляційного суду Київської області із клопотанням про надання дозволу на проведення НСРД відносно ОСОБА_1 .

З огляду на вищевикладене, ці обставини в сукупності беззаперечно свідчать про те, відібрання заяви у ОСОБА_2 про вчинення злочину від 12.05.2016 року, було здійснено працівниками СБУ з грубим порушенням вимог КПК, оскільки в ній були викладені відомості, які не відповідають дійсності, в частині того, що голова Вороньківської сільської ради ОСОБА_1 спільно з іншими службовими особами мала намір отримати від ОСОБА_2 неправомірну вигоду у розмірі 75 000 грн., оскільки останній таких відомостей не повідомляв. У наслідок викладених порушень кримінального процесуального закону була порушена форма кримінального процесу, як основна гарантії принципу законності, що згідно презумпції невинуватості має трактуватися на користь обвинуваченого.

Отже після дослідження матеріалів кримінального провадження, судом не було встановлено, яка саме достатня, конкретна інформація, одержана в установленому законному порядку, стала підставою для прийняття прокурором рішення про звернення до Апеляційного суду Київської області з клопотаннями про проведення негласних слідчих дій відносно ОСОБА_1 , а тому суд позбавлений можливості перевірити з якого відомого незабороненого законом джерела зібрані дані в установленому законному порядку та з дотримання встановленої форми, що гарантує захист прав і законних інтересів громадян.

Відтак наразі суду не наведено переконливих законних підстав для проведення негласних слідчих (розшукових) дій щодо ОСОБА_1 , з якою станом ні на 12.05.2016 року, ні на 18.05.2016 року, заявник ОСОБА_2 особисто знайомий не був, ніколи із нею не спілкувався, та жодні відомості про будь-яку протиправну діяльність з її боку були відсутні.

В судовому засіданні прокурором не були доведені дані, які б свідчили, що на момент складання та звернення із клопотанням про дозвіл на проведення негласних слідчих (розшукових) дій до слідчого судді, тобто станом на 18.05.2016 року, ОСОБА_1 мала намір отримати від ОСОБА_2 неправомірну вигоду у розмірі 75 000 грн. за підготовку та погодження паспорту прив`язки комплексу тимчасових будівель під СТО, що розташована на території Вороньківської сільської ради, а також прийняття Вороньківською сільською радою позитивного рішення про його затвердження та подальшого укладення із ФОП " ОСОБА_2 " договору оренди земельної ділянки на території Вороньківської сільської ради, і що в його, прокурора, розпорядженні були наявні достатні підстави для проведення оперативного заходу, оскільки повідомлення даної інформації заявником ОСОБА_2 виключається, оскільки допитаний ОСОБА_2 показав, що станом на 18.05.2016 року він був навіть не знайомий із ОСОБА_1 і жодного разу із нею не спілкувався.

При цьому суд звертає увагу, що згідно встановленої практики Європейського суду інформація щодо наміру особи вчинити злочин або щодо того, що особа здійснює злочинну діяльність має бути належним чином задокументована. Існування такої інформації має бути підтверджене в суді.

Так, у рішенні по справі "Кобіашвілі проти Грузії" (заява № 36416/06) від 14.03.2019 року в п. 65 Європейський суд зазначив, що враховуючи той факт, що документи проти заявника та/або оперативна інформація, яка нібито спровокувала обшук відсутні у матеріалах справи, Суд доходить висновку, що спосіб здійснення перевірки ставить під сумнів, як результат, достовірність та точність отриманих доказів (див. § 60, Lisica, § 60 та Zahidov, § 55).

Так, наявність вищезазначених обставин в їх сукупності, на думку суду, свідчить про ймовірну фальсифікацію матеріалів кримінального провадження, які стали підставою для звернення прокурора із клопотаннями про надання дозволу на проведення НСРД відносно ОСОБА_1 до слідчого судді Апеляційного суду Київської області, тобто підставою звернення до слідчого судді стали недопустимі докази, внаслідок їх отримання з порушенням встановленого кримінальним процесуальним законодавством порядку.

В ході судового розгляду беззаперечно встановлено, що поза увагою сторони обвинувачення залишились питання, пов`язані з інформацією про протиправні дії суб`єкта злочину до початку проведення оперативно-розшукових заходів. Відповідно, така інформація як доказ вини обвинуваченої не надана для дослідження і суду. Мова йде про фактори, які, на думку правоохоронних органів, свідчили про незаконну діяльність ОСОБА_1 під час здійснення нею своєї професійної діяльності. Така інформація є необхідною умовою для проведення всіх першочергових слідчих та негласних слідчих (розшукових) дій. Тобто, в розпорядженні у поліції повинна була бути інформація про використання ОСОБА_1 своєї влади для отримання незаконних винагород. Однак, такої інформації в розпорядженні правоохоронних органів не було, оскільки її не було надано суду у будь-якому доказі, що є неприпустимим. Іншої вихідної інформації, яку б можливо було оцінити, ніж покази головного свідка обвинувачення ОСОБА_2 у суду не має, який однозначно стверджував, що при зверненні до СБУ із заявою про злочин будь-яких відомостей з приводу протиправної діяльності він не повідомляв, оскільки із ОСОБА_1 він познайомився лише в кінці травня 2016 року, вже діючи під контролем працівників СБУ.

В той же час, вищезазначені ухвали слідчих суддів Апеляційного суду Київської області від 19.05.2016 року, якими надано дозвіл на проведення НСРД відносно ОСОБА_1 , як вбачається з їх змісту, ґрунтується виключно на наданій судді, стороною обвинувачення інформації, яка містилася у заяві ОСОБА_2 , а також яку останні отримали від ОСОБА_2 під час його допиту в якості свідка, де останній серед іншого зазначив, що голова Вороньківської сільської ради ОСОБА_1 спільно з іншими службовими особами мала намір отримати від нього неправомірну вигоду у розмірі 75 000 грн. Тобто, вказані ухвали слідчих суддів ґрунтується виключно на доказах, які як встановлено в ході судового розгляду містять недостовірні відомості, оскільки особисто ОСОБА_2 станом ні на 12.05.2016 р., ні на 18.05.2016 року правоохоронним органам не повідомлялись, оскільки на той час він взагалі не знав ОСОБА_1 . Жодних інших доказів, отриманих з іншого джерела, незалежного від показань ОСОБА_2 та його заяви від 12.05.2016 року, сторона обвинувачення слідчому судді не надавала.

Згідно встановленої практики Європейського суду даючи оцінку доказам, слід звернути увагу на те, що наявність законодавчої підстави не є достатньою для здійснення втручання в права особи, гарантовані Конвенцією. В кожному випадку має бути зрозуміло, яка мета переслідується, чого хочуть досягти таким втручанням, а також чи дотримано балансу між суспільним та приватним інтересами.

З огляду на наявність зазначених обставин в їх сукупності, з урахуванням практики ЄСПЛ, суд прийшов до висновку, що задоволення клопотань прокурора та наявність ухвал слідчих суддів про надання дозволу на проведення НСРД відносно ОСОБА_1 жодним чином не свідчить про правомірність звернення сторони обвинувачення із клопотанням про надання дозволу на проведення НСРД відносно ОСОБА_1 до слідчого судді у вказаному провадженні, оскільки в протилежному випадку не виявлена слідчим суддею будь-яка невідповідність матеріалів провадження автоматично призводила б до узаконення неправомірних дій працівників правоохоронних органів. Поряд з цим, така практика безумовно суперечить принципам верховенства права та законності.

Крім того, у відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 271 КПК України контроль за вчиненням злочину може здійснюватися у випадках наявності достатніх підстав вважати, що готується вчинення або вчиняється тяжкий чи особливо тяжкий злочин, та може проводитися, зокрема, у формі імітування його обстановки. Згідно із ч. 7 ст. 271 КПК України рішення про проведення контролю за вчиненням злочину приймає прокурор.

Також п. 1 ч. 7 ст. 271 КПК на прокурора покладено обов`язок у постанові про проведення зазначеної дії викласти обставини, які свідчать про відсутність під час дії провокування особи на вчинення злочину.

Зважаючи на викладені положення закону, наявність рішень прокурора про проведення контролю за вчиненням злочину підлягає обов`язковій перевірці, оскільки це має істотне значення для визнання чи невизнання, у відповідності до ст. 94 КПК, належними, допустимими, достовірними докази.

Відповідно до Постанови ВС від 12 квітня 2018 року справа № 748/3070/15-к, провадження № 51-682 км 18, постанови прокурора та ухвали слідчого судді про проведення негласних слідчих (розшукових) дій є правовою підставою для проведення таких дій, у них зазначається уся наявна інформація, одержана в установленому законом порядку, що потребує перевірки за допомогою оперативно-розшукових заходів. Тобто, саме з цих процесуальних документів суд може дійти висновку, чи були у органу досудового розслідування наявні законні підстави для проведення оперативно-розшукових заходів, результати яких виступають доказами у кримінальному провадженні.

Водночас, матеріали кримінального провадження відносно ОСОБА_1 такої постанови прокурора взагалі не містять (як того вимагає положення ч. 4 ст. 246 КПК України), що позбавило суд можливості встановити законність проведення контролю за вчиненням злочину у формі імітування обстановки злочину.

З огляду на викладене, зважаючи на ненадання стороною обвинувачення відповідного рішення прокурора про проведення негласної слідчої (розшукової) дії - контроль за вчиненням злочину відносно ОСОБА_1 , ані під час виконання вимог 290 КПК України, ані під час судового розгляду, що свідчить про незаконність проведення даних НСРД відносно ОСОБА_1 . Це в свою чергу свідчить про те, що рішення про проведення контролю за вчиненням злочину прийнято з порушенням вимог кримінального процесуального законодавства.

Таким чином, при розгляді кримінального провадження стороною обвинувачення не надано належних доказів законності проведення негласних слідчих дій. Зважаючи на вищевикладене, суд зазначає, що негласні слідчі (розшукові) дії щодо обвинуваченої ОСОБА_1 проводились з грубим порушенням вимог КПК України, що є неприпустимим.

Таким чином, на підставі викладеного, аналізуючи надані суду докази у їх сукупності, суд приходить до переконання, що докази, отримані внаслідок проведення негласних слідчих (розшукових) дій, а саме: протокол за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 25.05.2016 року (т.2 а.с.69-71), від 30.05.2016 року (т.2 а.с.63-68), від 23.06.2016 року (т.2 а.с.7-15), від 29.06.2016 року (т.2 а.с.78-87), від 30.06.2016 року (т.2 а.с.72-77); протокол за результатами проведення негласної (розшукової) дії - зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж з мобільного номеру ОСОБА_1 від 20.07.2016 року (т.2 а.с.89-92); протокол про проведення контролю за вчиненням злочину від 30.06.2016 року (т.2 а.с.16-18), та носії інформації: оптичні диски: № 51/4902 від 26.05.2016 року; № 51/4602 від 21.03.2016 року; № 51/4919 від 26.05.2016 року, № 51/4900 від 26.05.2016 року; № 51/4901 від 26.05.2016 року, та карти пам`яті "Transcend", 16 Gb, № 51/4852 від 23.05.2016 року; "Transcend", 16 Gb, № 51/4405 від 03.02.2016 року; "Transcend", 16 Gb, № 51/5062 від 01.07.2016 року (т.2 а.с.197), з відповідною інформацією за результатами проведення вищезазначених негласних - слідчих (розшукових) дій, є недопустимими доказами, оскільки здобуті внаслідок істотного порушення гарантій отримання доказів, передбачених Конституцією України, міжнародними договорами щодо прав та свобод людини. Ці обставини є безумовною підставою для визнання їх недопустимими, в частині щодо проведення НСРД відносно ОСОБА_1 .

Також стороною обвинувачення в якості доказів пред`явленого обвинувачення ОСОБА_1 , наданий: протокол огляду та вручення грошових коштів від 30.06.2016 року з додатком (т.2 а.с.23, 24).

Відповідно до ч. 2 ст. 106, ч. 1 ст. 273 КПК України огляд заздалегідь ідентифікованих засобів - грошових коштів та їх вручення є процесуальною дією, яка входить до складу негласної слідчої (розшукової) дії, зокрема контролю за вчиненням злочину, та проводиться з метою попередньої ідентифікації цих коштів з подальшим використання, як засобу під час проведення відповідної негласної слідчої дії, а тому вказаний протокол є недопустимим доказом, оскільки в ході судового розгляду беззаперечно встановлено, що НСРД в рамках даного кримінального провадження відносно ОСОБА_1 , здобуті внаслідок істотного порушення гарантій отримання доказів, передбачених Конституцією України, міжнародними договорами щодо прав та свобод людини.

Тому суд вважає, що протокол огляду та вручення грошових коштів від 30.06.2016 року з додатком (т.2 а.с.23, 24) є недопустимим доказом та не може бути покладений в основу обвинувального вироку, на підставі принципу "отруйного дерева" (або "ефект доміно"), згідно з яким визнання одного доказу недопустимим тягне невизнання доказами всіх фактичних даних, одержаних на його підставі (рішення ЄСПЛ у справі "Нечипорук і Йонкало проти України", "Фефілов проти Росії").

Також в судовому засіданні стороною захисту було заявлено, що відносно ОСОБА_1 була здійснена провокація злочину, для перевірки вказаних доводів судом було встановлено наступне.

За правилами частини 3 ст. 271 КПК України, під час підготовки та проведення заходів з контролю за вчиненням злочину забороняється провокувати (підбурювати) особу на вчинення цього злочину з метою його подальшого викриття, допомагаючи особі вчинити злочин, який вона би не вчинила, якби слідчий цьому не сприяв, або з цією самою метою впливати на її поведінку насильством, погрозами, шантажем, усі здобуті в такий спосіб докази та документи не можуть бути використані у кримінальному провадженні.

Вказане узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Баннікова проти Російської Федерації" від 4 листопада 2010 року, "Веселов та інші проти Російської Федерації" від 2 жовтня 2010 року, "Матановіч проти Хорватії" від 4 квітня 2017 року, "Раманаускас проти Литви" від 20 лютого 2018 року.

Європейський суд з прав людини розробив критерії для того, щоб відрізняти провокування вчинення злочину, яке суперечить ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, від дозволеної поведінки правоохоронних органів під час законних таємних методів у кримінальних розслідуваннях.

Зокрема, у випадку визнання заяви про підбурювання такою, що не є явно необґрунтованою, для визнання доказів допустимими суду належить з`ясувати чи було слідство "по суті пасивним", чи був би злочин вчинений без втручання влади, чи мало місце з боку влади спонукання особи до вчинення злочину, наприклад, прояв ініціативи у контактах з особою, повторні пропозиції, незважаючи на початкову відмову особи, наполегливі нагадування, підвищення ціни вище середньої; вагомість причин проведення оперативної закупки, чи були у правоохоронних органів об`єктивні дані про те, що особа була втягнута у злочинну діяльність і ймовірність вчинення нею злочину була суттєвою. При цьому тягар доведення того, що підбурення не було, покладається на сторону обвинувачення.

Згідно доктрини міжнародного права Європейський суд з прав людини на сторону обвинувачення покладається обов`язок доведення в національному суді, що розглядає справу, відсутності підбурювання як ключової ознаки провокації злочину. Держава в особі прокуратури повинна довести в суді відсутність протиправних дій щодо обвинуваченого в контексті відповідних статей державного обвинувачення. Суспільний інтерес не може виправдати використання доказів, отриманих за допомогою провокації. Обов`язок суду полягає у здійсненні належного судового контролю за належним виконанням прокуратурою цього обов`язку.

Таким чином, докази, отриманні шляхом провокації не можуть бути використані у судочинстві, оскільки це є порушення п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод через порушення принципу справедливості.

Визначаючи роль правоохоронних органів при розслідуванні цього кримінального провадження відносно ОСОБА_1 , суд вважає, що правоохоронні органи не обмежились при цьому пасивним розслідуванням, а штучно створили відповідні умови для вчинення злочину з метою його подальшого викриття, тобто даний злочин був фактично змодельований правоохоронними органами. Такі висновки суду ґрунтуються на наступному.

Так, судом було встановлено, що в матеріалах кримінального провадження немає доказів, які б підтверджували, що ОСОБА_1 раніше вчиняла злочини, зокрема пов`язані з корупцією, як вже вище зазначено, відсутня достатня інформація, одержана в установленому законом порядку, яка стала підставою для звернення стороною обвинувачення 18.05.2016 року до Апеляційного суду Київської області з клопотаннями про отримання дозволу на проведення НСРД відносно ОСОБА_1 , та на момент звернення із даними клопотаннями заявник ОСОБА_2 не повідомляв будь-якої інформації з приводу протиправної діяльності ОСОБА_1 , яку він взагалі навіть не знав на той момент; перша зустріч та спілкування із ОСОБА_1 відбулася в кінці травня 2016 року, тобто після звернення ОСОБА_2 із заявою про злочин, та під час якої ОСОБА_2 вже діяв під контролем працівників СБУ, під час проведення НСРД, що підтверджується як показаннями свідка ОСОБА_2 , так і матеріалами кримінального провадження, та не зазначено, що перешкоджало ОСОБА_2 після того, як він дізнався порядок отримання дозволу на розробку паспорту прив`язки комплексу тимчасових будівель, прийти до Вороньківської сільської ради написати відповідну заяву, доклавши відповідні документи, подати її на розгляд сесії сільської ради. Також як показав свідок ОСОБА_2 , що повністю узгоджується із матеріалами НСРД, ОСОБА_2 самостійно звернувся до Вороньківської сільської ради, неодноразово зустрічався із ОСОБА_1 з ініціативи останнього (цей факт, спростовує наведені прокурором доводи про те, що правоохоронні органи жодного разу не тиснули на обвинувачену). Навпаки суд вважає, що, через контакти, встановлені з ініціативи ОСОБА_2 правоохоронні органи явно схиляли ОСОБА_1 до протиправних дій, хоча, як вже зазначено, в матеріалах кримінального провадження відсутні об`єктивні докази для припущення, що ОСОБА_1 займалася незаконною діяльністю.

Крім того, суд визнавши матеріали проведення НСРД недопустимими доказами, враховуючи, вимоги ч. 3 ст. 62 Конституції України, про те, що саме обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, вважає за необхідне використати виправдувальні докази відносно ОСОБА_1 , які міститься в них, та вважає, що це буде сприяти справедливому судовому розгляду даного кримінального провадження.

Так, проаналізувавши розмови між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 при їх зустрічах 25.05.2016 р., 30.05.2016 р., 23.06.2016 р., 29.06.2016 р. та 30.06.2016 р. видно, що у розмовах ОСОБА_1 відсутня чітка, конкретна та зрозуміла для суду її пропозиція надати ОСОБА_2 неправомірну вигоду матеріального характеру у сумі 100 000 грн.

Так, як вбачається із протоколу за результатами проведення негласних слідчих розшукових дій від 25.05.2016 року (т.2 а.с.69-71), на якому зафіксована перша зустріч між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , що особисто підтвердив свідок ОСОБА_2 , в ході його допиту, ОСОБА_2 самостійно прийшов до ОСОБА_1 , зайшовши до її службового кабінету, і в ході їх спілкування ОСОБА_1 нічого взагалі не повідомляла з приводу надання їй чи комусь іншому неправомірної вигоди за вплив на прийняття рішення депутатами, а навпаки, навіть звернула увагу, що у разі відсутності дозволу архітектора, навіть необхідності не буде виносити вказане питання на сесію. ОСОБА_1 в загальному повідомила порядок надання дозволу на розробку паспорту прив`язки сільською радою. При цьому жодного разу не зазначаючи, що вона вплине на депутатів.

Під час наступної їх зустрічі, яка відбувалася 30.05.2016 року, знову ж таки ОСОБА_2 самостійно прийшов до робочого кабінету ОСОБА_1 , та в ході їх спілкування, за власною ініціативою почав запитувати: "Какой то завдаток надо, вплоть до того, что могу завтра привезти десять, п`ятнадцять тисяч?". На що ОСОБА_1 не давала ствердної відповіді. Потім ОСОБА_2 знову зазначив: "Что бы вы были заинтересованы как то". На що ОСОБА_1 повідомляє йому: "Ви на сесії запропонуйте", наводячи при цьому виключно як приклад, як це можна повідомити на сесії: "Наприклад, ви можете благодійну допомогу. Ви придумайте на що, вони (депутати мається на увазі) придумують, але ви можете оголосить це відкрито на цьому, на сесії". Разом з тим, не зважаючи на те, що ОСОБА_1 чітко дала зрозуміти ОСОБА_2 , що про його можливість надати якусь благодійну допомогу селу він повинен особисто повідомити депутатам на сесії, останній знову починає запитувати у ОСОБА_1 : "Я могу вам завтра привезти десять, п`ятнадцять тисяч або більше, скоко надо?". На що ОСОБА_1 чітко відповідає: "Ні, мені не треба", знову зазначаючи, що про його допомогу селу він повинен розповідати на сесії депутатам, що саме вони приймають рішення, уточнивши, що вона не може на нього впливати, сказавши: Ні зараз нічого не надо, я не хочу, бо не можу передбачить ситуацію". Однак, ОСОБА_2 після цього все рівно продовжує, настійливо спонукати до того, що йому необхідно лише позитивне рішення, пропонуючи знову грошові кошти, про що свідчать його фрази: "Мені треба, щоб відповідь була позитивна", "Ні я говорю, за раніє, це ж не тошо просто так". Тобто зі змісту даної розмови чітко слідує, що ОСОБА_2 декілька разів наполягає на тому, щоб надати ОСОБА_1 якісь грошові кошти, щоб спонукати її до вчинення якихось дій в його інтересах. Однак ОСОБА_1 запевняє ОСОБА_2 , що її будь-якої грошові кошти не потрібні, вона жодним чином не може вплинути на депутатів при голосування по його питання, зазначивши, що про можливість надання благодійної допомоги селу йому необхідно самостійно повідомити депутатам на сесії. Вказані обставини підтверджуються протоколом за результатами проведення негласних слідчих розшукових дій від 30.05.2016 року (т.2 а.с.63-68).

23.06.2016 року під час розмови із ОСОБА_1 , до якої знову ж таки самостійно прийшов ОСОБА_2 , і останній знову першим говорив про необхідність вирішення його питання позитивно, спонукав до відвертої розмови, щоб ОСОБА_1 вплинула на депутатів. На що ОСОБА_1 відповіла: "Да, ми просто вплинуть, вплинуть навіть я не можу. Просто не можу. Такий підбір депутатів", "А результат, який буде тоді вже, ну це вже побачимо". При цьому ОСОБА_1 постійно наголошувала, що ОСОБА_2 повинен бути на сесії, самостійно розповісти про комплекс депутатам, і про можливість допомоги селу, однак вона не може вплинути на рішення депутатів. Вказані обставини підтверджуються протоколом за результатами проведення негласних слідчих розшукових дій від 23.06.2016 року (т.2 а.с.7-15).

Із протоколу за результатами проведення негласних слідчих розшукових дій від 29.06.2016 року (т.2 а.с.78-87) вбачається, що знову ОСОБА_2 самостійно прийшов до ОСОБА_1 , зайшов до її кабінету, приїхавши за власною ініціативою, виключно для того, щоб поговорити із ОСОБА_1 , розпочавши розмову з того, що: "Хотілось з вами поговорить, шо к чему как?", після чого став настійливо спонукати до якнайшвидшого виконання якихось дій, вочевидь застосовуючи при цьому психологічні методи впливу, про що свідчать наступні його фрази: "Ну так ми з вами обсуждали", "То есть вы скажите что проплатить куда", "Ну скажите, что к чему". На що ОСОБА_1 відповіла йому чітко: "Ми кошти не будемо брати, як гроші так. Ну в нас ось ОСОБА_40 буде можете на стовпа нам якийсь красивий подарунок подарить", "Самі придумайте тільки це на цьому тижні до середи, якщо можете", в подальшому розповідаючи про свято та подарунки, зазнаючи, що в них так зазвичай роблять підприємці, уточнивши, що це по можливості, і останній може його самостійно вручити переможцю.

30.06.2016 року під час розмови із ОСОБА_1 , ОСОБА_2 знову самостійно прийшов та першим почав говорив про необхідність якнайшвидше розпочати будівництво, спонукав до відвертої розмови, за власної ініціативи підняв питання за подарунок, зазначивши: "рішив до вас заїхати ще поговорити по поводу цього подарунку". При цьому примітно, що превалював у розмовах з приводу подарунку, саме ОСОБА_2 , застосовуючи відвертий психологічний тиск з метою домогтися свого, а саме, щоб ОСОБА_1 взяла собі грошові кошти. Однак з розмов ОСОБА_1 жодним чином не йдеться про будь-яку неправомірну вигоду чи здійснення яких-небудь протиправних діянь (т.2 а.с.72-77).

З протоколів проведення негласних - слідчих (розшукових) дій, якими зафіксоване спілкування між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 вбачається, що ініціатором спілкування виступав виключно ОСОБА_2 , що також узгоджується з наданими в судовому засідання показаннями обвинуваченої ОСОБА_1 та свідка ОСОБА_2 .

При цьому, аналізуючи вищезазначені розмови судом констатується, що саме свідок ОСОБА_2 під час кожної зустрічі із ОСОБА_1 самостійно підіймав тему з приводу надання якоїсь допомоги, останній постійно проявляв зацікавленість та настирливість в їх спілкуванні саме на тему благодійної допомоги, будучи ініціативним та активним у спілкуванні із ОСОБА_1 , за обставин його безпосередньої участі під час досудового розслідування у проведенні негласних слідчих дій, своїми натяками, пропозицією, штучно створював умови, обстановку, що зумовлює обвинувачену на отримання неправомірної вигоди матеріального характеру. Ці обставини в сукупності беззаперечно свідчать про те, що дії свідка ОСОБА_2 були провокаційними по відношенню до обвинуваченої ОСОБА_1 .

Крім того, судом враховуються показання свідка ОСОБА_2 , які останній повідомив з приводу реалізації його намірів щодо розташування автомобільної заправки та автомобільної газової заправної станції на території с. Вороньків. Так, в ході допиту свідок ОСОБА_2 показав, що на момент звернення до Вороньківської сільської ради із заявою про надання дозволу на розробку паспорту прив`язки комплексу тимчасових будівель він ліцензія на здійснення підприємницької діяльності, яка пов`язана із реалізацією природного газу не мав, і після подачі такої заяви та отримання позитивного рішення сільської ради, він не звертався до відповідних органів для отримання такої ліцензії. Також після отримання позитивного рішення Вороньківської сільської ради ним не було побудовано відповідний комплекс, оскільки він не зміг отримати паспорт прив`язки, бо всі документи вилучили працівники СБУ. При цьому свідок ОСОБА_2 показав, що вказану інформацію він отримана у земельних ресурсах в усному порядку. З будь-якими письмовими запитами ні до земельних ресурсів, ні до працівників СБУ щодо отримання відповідних документів він не звертався. Після цього він взагалі перестав вчиняти будь-які дії, направлення на встановлення відповідного комплексу.

Вищезазначені показання свідка ОСОБА_2 , на думку суду, є нелогічними, абсурдними, і позбавлені здорового глузду, оскільки останній, відповідно до його показань, більше місяця займався пошуком місця розташування заправки, збирав та отримав необхідні документи для подачі заяви про надання дозволу на розробку паспорту прив`язки до сільської ради, отримав позитивне рішення Вороньківської сільської ради по своїй заяві, яке і на даний час чинне та не скасоване, подав відповідні документи до земельних ресурсів для виготовлення паспорту прив`язки, тобто майже виконав всі дії необхідні для розміщення комплексу, при цьому весь цей час активно цікавився долею цього рішення, а також відповідно до наданих показань свідка ОСОБА_2 , закупив необхідне обладнання для газозаправного комплексу, а також відповідно до протоколу за результатами проведення НСРД від 30.06.2016 року, бажав вже 30.06.2016 року розпочати роботи щодо встановлення відповідного комплексу, а в подальшому, відразу після затримання ОСОБА_1 , перестає вчиняти будь-які дії активні дії щодо розміщення комплексу, не цікавиться долею своїх документів, дізнавшись, що їх ніби то вилучили працівники СБУ, навіть не вчиняє жодних дій щодо встановлення місця знаходження своїх документів та їх отримання, і просто перестає займатися цим питанням. Такі показання свідка ОСОБА_2 обґрунтовано ставлять під сумнів взагалі дійсність його намірів розміщувати газозаправний комплекс на території с. Вороньків.

Про це також додатково свідчить той факт, що ОСОБА_2 не отримував і не збирався отримувати ліцензію на здійснення даного виду підприємницької діяльності, а також, що останній навіть за отримання документів необхідних для розробки паспорту прив`язки, будь-яких своїх особистих коштів жодного разу не сплачував, а за всі послуги щодо виготовлення таких документів розраховувався коштами СБУ, не зважаючи на те, що вказані оплата таких послуги не є предметом неправомірної вигоди, а вчиняються в інтересах саме ОСОБА_2 . Вказані обставини підтверджуються показаннями свідка ОСОБА_2 .

Крім того, як вбачається із показань свідка ОСОБА_2 , останній, надаючи свої первісні показання зазначив, що будь-якого обладнання для газозаправного комплексу він взагалі не придбавав. В той же час, в подальшому, на уточнюючи питання сторін судового процесу свідок ОСОБА_2 змінив свої показання зазначивши, що він придбавав відповідне майна, однак через пару місяців його продав. При цьому жодних доказів на підтвердження даних показів надати не зміг, не зважаючи на те, що вказане майно являється досить дорогим, і його купівля-продаж може здійснюватися виключно на підставі договору купівлі-продажу. Тобто вказані показання свідка ОСОБА_2 прямо суперечать одне одному.

На думку суду, викладені протиріччя та суперечності у показаннях свідка ОСОБА_2 , лише в черговий раз свідчать про те, що ОСОБА_37 і не збирався займатися даним видом діяльності та розміщувати на території с. Вороньків газозаправний комплекс.

Отже, аналізуючи вищезазначені показання свідка ОСОБА_2 вцілому, суд, керуючись внутрішнім переконанням, вважає їх не логічними, не щирими та надуманими, тобто такими, що не відповідають дійсності. В свою чергу такі показання свідка ОСОБА_37 вказують про його намагання подати події у вигідній для себе інтерпретації, а саме, щоб вони не суперечили обставинам, викладеними у обвинувальному акті.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що такі показання свідка ОСОБА_2 лише додатково свідчать про його провокаційні дії під час спілкування із ОСОБА_1 , оскільки останній будь-якого наміру розташовувати автомобільну мийку та автомобільну газову заправну станцію на території с. Вороньків та займатися даною діяльністю не мав.

Суд вважає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, а саме: звернення із клопотанням про надання дозволу на проведення НСРД, на момент коли будь-які відомості щодо протиправної діяльності ОСОБА_1 в органа досудового розслідування були відсутні; відсутність в матеріалах кримінального провадження постанови про проведення НСРД у вигляді контролю за вчиненням злочину та залучення особи до конфіденційного співробітництва; зустрічі, які відбувалися між обвинуваченою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за ініціативою саме заявника, а також зміст розмов під час цих зустрічей, детальний аналіз, яких наведено вище; відсутність у ОСОБА_2 реального наміру розташовувати автомобільну мийку та автомобільну газову заправну станцію на території с. Вороньків та займатися даною діяльністю; не розміщення даного об`єкту після отримання позитивного рішення Вороньківської сільської ради, яке є чинним і наданий момент; використання ОСОБА_2 грошових коштів, наданих працівниками СБУ у власних цілях (оплата послуг по виготовленню документів необхідних для отримання паспорту прив`язки), вказані обставини особисто повідомив свідок ОСОБА_2 ; показання свідка ОСОБА_2 - у сукупності з визнанням судом дій цього свідка провокаційними по відношенню до обвинуваченої, свідчить і дає підстави суду вважати, що правоохоронними органами були створені штучні умови для провокації вчинення ОСОБА_1 злочину з метою її подальшого викриття.

З огляду на викладене суд дійшов висновку про те, що працівники поліції не обмежилися пасивним розслідуванням діяльності ОСОБА_1 , а вплинули на неї, підбуривши до вчинення злочину, тобто дії працівників правоохоронних органів вийшли за межі пасивного розслідування діяльності, а отже доводи обвинуваченої та її захисника, стосовно здійснення відносно ОСОБА_1 провокації злочину є повністю обґрунтованими. Натомість прокуратура не спростувала доводів захисту та не довела, що факту підбурення не було. Тому суд вважає недопустимим притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності в аспекті практики Європейського суду з прав людини.

Суд критично ставиться до показів свідка ОСОБА_2 , оскільки як зазначено вище, суд вважає, що останній був "негласним агентом правоохоронних органів", який і спровокував злочин. Крім того інші свідки в судовому засіданні нічого не повідомили стосовно отримання ОСОБА_1 неправомірної вигоди. Навпаки всі свідки, а саме депутати Вороньківської сільської ради, в ході їх допиту однозначно стверджували, що ОСОБА_1 будь-яким чином не впливала на них під час голосування по заяві ОСОБА_2 , ні до сесії, ні під час сесії, і ніколи не спілкувалася із ними з приводу даної заяви. Кожен із депутатів стверджував, що голосував виключно самостійно, керуючись власними переконаннями, виходячи із інтересів жителів села та користі для села, у разі розміщення відповідного газозаправного комплексу на території с. Вороньків.

Підсумовуючи все вище викладене, суд приходить до таких висновків: відсутня достатня інформація, одержана в установленому законом порядку, яка стала підставою для звернення прокурором до Апеляційного суду Київської області із клопотаннями про надання дозволу на проведення НСРД відносно ОСОБА_1 ; відсутня постанови прокурора про проведення контролю за вчиненням злочину у формі імітування його обстановки, а також постанова про залучення ОСОБА_2 до конфіденційного співробітництва; при проведенні негласних слідчих дій мала місце провокація, оскільки доказів, які б підтверджували, що ОСОБА_1 вчиняла якісь неправомірні дії, зокрема пов`язані з корупцією, у органів досудового розслідування не було. Тому здобуті в ході таких НСРД докази судом визнано недопустимими.

Доводи обвинуваченої та його захисника про фальсифікацію щодо неї кримінального провадження та підбурювання, на думку суду, є слушними, у той же час прокурор не довів, що факту підбурювання не було.

Таким чином, в судовому засіданні знайшло своє підтвердження, що правоохоронні органи не обмежились пасивним розслідуванням даного кримінального провадження, не приєднались до ймовірної протиправної поведінки обвинуваченої, а разом зі свідком ОСОБА_2 самі спровокували дану справу.

При цьому, суд констатує, що показання обвинуваченої ОСОБА_1 щодо суті спілкування з ОСОБА_2 , надання останньому роз`яснень з питань порядку та процедури погодження сільською радою розміщення тимчасової споруди - автомийки та газозаправного комплексу, узгоджуються з протоколами проведення негласних - слідчих (розшукових) дій.

Так, із розмов, що відбулися між ОСОБА_37 та ОСОБА_1 , що зафіксовані у вищезазначених протоколах НСРД, вбачається, що вона носить характер консультування ОСОБА_1 громадянина ОСОБА_2 з питання отримання дозволу на розміщення тимчасової споруди від Вороньківської сільської ради. ОСОБА_1 повідомляє, що необхідно звернутися із відповідною заявою до сільської ради, до якої додати всі необхідні документи, вказана заява буде розглядатися на земельній комісії, і лише після цього буде передана на розгляд сесії сільської ради. ОСОБА_1 неодноразово повідомляє ОСОБА_2 про те, що на депутатів сільської ради вона не має впливу. Крім того, ОСОБА_1 роз`яснює ОСОБА_2 , щоб він був готовий до прийняття сесію ради будь-якого рішення, як і "негативного", так і "позитивного", зазначаючи, що вона не має змоги передбачити результат. При цьому ОСОБА_1 постійно акцентує увагу на тому, що ОСОБА_2 необхідно бути присутнім на сесії сільської ради, і особисто повідомити депутатам, що він може надати якусь благодійну допомогу селу і яку саме. В той же час вона в жодній розмові не повідомляє, що надання благодійної допомоги якось вплине на прийняття рішення сесією по її заяві.

Також в ході спілкування обвинувачена ОСОБА_1 наводила лише як приклад одне із підприємств, що здійснює діяльність на території сільської ради, як саме вони допомагають селу, озвучивши суму в 100 000 грн. в контексті того, що вказане підприємство надало допомогу селу на таку суму коштів, розповідала варіанти видів допомоги яких потребує село, і зазначаючи в загальному, що підприємці, які мають фінансову можливість, періодично допомагають сільській ради, оскільки фінансування не вистачає. В той же час, вона жодного разу в розмовах із ОСОБА_2 не сказала, щоб він надав грошові кошти в розмірі 100 000 грн. їй особисто, або іншим особам, і за вказаної умови депутати приймуть позитивне рішення.

Аналізуючи вказані розмови та досліджуючи усі висловлювання як обвинуваченої, так і свідка ОСОБА_2 , стверджувати про те, що якісь домовленість між ними стосувалась сплати коштів ОСОБА_2 у сумі 100 000 грн. за здійснення ОСОБА_1 певного впливу на осіб, які уповноважені на виконання функцій місцевого самоврядування, а саме депутатів Вороньківської сільської ради, не можна, оскільки в ході цих розмов обвинувачена ОСОБА_1 жодного разу не зазначила того, що у разі надання ОСОБА_2 вказаної суми коштів, вона гарантує те, що депутати Вороньківської сільської ради приймуть позитивне рішення по його заяві, схиливши їх в будь-які спосіб проголосувати саме так.

Таким чином, роз`яснення обвинуваченою ОСОБА_2 поетапного порядку надання дозволу сільською радою на розробку паспорту прив`язки комплексу тимчасових будівель, пояснення останньому щодо процедури розгляду даного питання сесією сільської ради, зокрема і за його участі, зазначення ОСОБА_1 з приводу того, що у разі наявності фінансової можливості, підприємці надають селу певну допомогу, та інформування останнього з приводу того, яку благодійну допомогу надають інші підприємці, які здійснюють діяльність на території с. Вороньків, із наведенням як прикладу: "на яку суму допомагають", "які саме види допомоги надають", зокрема і не лише матеріальну, - ставлять під обґрунтований сумнів наявність наміру ОСОБА_1 щодо отримання неправомірної вигоди від ОСОБА_2 .

Отже, безпосередньо, дослідивши докази - протоколи за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій: від 25.05.2016 року (т.2 а.с.69-71), від 30.05.2016 року (т.2 а.с.63-68), від 23.06.2016 року (т.2 а.с.7-15), від 29.06.2016 року (т.2 а.с.78-87), від 30.06.2016 року (т.2 а.с.72-77); від 20.07.2016 року (т.2 а.с.89-92), суд приходить до висновку, що вказані докази не містять даних, які б свідчили про прийняття пропозиції або одержання неправомірної вигоди ОСОБА_1 як головою Вороньківської сільської ради від ОСОБА_2 , а так само прохання надати таку вигоду для себе чи третьої особи за вплив нею на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій місцевого самоврядування, оскільки в них не зафіксовано, які умови створювала ОСОБА_1 за яких ОСОБА_2 повинен був дати їй неправомірну вигоду у розмірі 100 000 грн. за вплив нею на депутатів Вороньківської сільської ради за підтримання проекту рішення про надання дозволу на розробку паспорту прив`язки комплексу тимчасових будівель за його заявою. При цьому у вказаних протоколах, при жодній із розмов, не зафіксованого того, щоб ОСОБА_1 повідомляла про здійснення впливу на депутатів та у якій формі вона зможе здійснити цей вплив, вживаючи які саме заходи, вона може схилити депутатів до прийняття відповідного рішення. Тобто у вказаних доказах відсутні відомості, які б мали значення для кримінального провадження та підтверджували б або спростовували б обставини, що підлягають доказуванню, а також вони не вказують на достовірність чи можливість використання інших доказів в кримінальному провадженні, а тому вони є і неналежними доказами.

Також невід`ємними елементами складу вказаного злочину, що підлягають доказуванню в ході судового розгляду з поміж іншого, є: неправомірність вигоди; вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій місцевого самоврядування.

При цьому Об`єднана палата ВС у своїй постанові від 29.03.2021 року № 51-1878км20, зазначила, що в контексті визначення ознак передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК складу злочину зміст поняття "вплив" законодавець жодним чином не обмежує лише "впливом з використанням влади або службового становища", який є лише одним із способів вчинення цього злочину. Такий вплив полягає в тому, що службова особа завдяки своєму становищу вживає заходів до вчинення дій іншими особами (непідпорядкованими їй і які не перебувають від неї в службовій залежності), де використовує службовий авторитет, свої зв`язки зі службовими особами, інші можливості, обумовлені займаною посадою.

Так, допитані в судовому засідання свідки ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_16 , ОСОБА_15 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_20 , ОСОБА_18 , ОСОБА_21 , ОСОБА_17 , ОСОБА_23 та ОСОБА_31 , які в свою чергу на момент інкримінованих обвинуваченій подій, являлися депутатами Вороньківської сільської ради, і які безпосередньо приймали участь в голосуванні по заяві ОСОБА_2 , проголосувавши "за", надали свідчення з приводу того, що ОСОБА_1 не зверталася до них ні на передодні, ні під час сесії з проханнями голосувати позитивно по вказаній заяві. Також вони показали, що під час розгляду даної заяви будь-яких схилянь, умовлянь, прохань тощо з боку ОСОБА_1 з приводу позитивного голосування не було. Під час голосування по даній заяві кожен депутат голосував самостійно, керуючись власними переконанням та інтересами громади села, оскільки вони як депутати вважали, що розміщення такого комплексу є необхідним для мешканців села, і виключно через це, вони голосували позитивною. ОСОБА_1 будь-якого впливу на їх волевиявлення не здійснювала, жодного із депутатів не схиляла до позитивного голосування по даній заяві.

Також допитані в судовому засідання свідки ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_16 , ОСОБА_15 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_20 , ОСОБА_18 , ОСОБА_21 , ОСОБА_17 , ОСОБА_23 , ОСОБА_31 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_19 , які в свою чергу на момент інкримінованих обвинуваченій подій, являлися депутатами Вороньківської сільської ради, показали суду, що ОСОБА_1 як голова сільської ради не має ніякого впливу на рішення сесії сільської ради, оскільки рішення приймається більшістю голосів депутатів сільської ради, сесія сільської ради не підпорядкована їй як голові. Вказані свідки дали свідчення про те, що вони не перебувають з ОСОБА_1 в будь-яких дружніх, родинних, особистих стосунках, між ними виключно робочі відносини, і вона жодного впливу на них не мала та не має. За весь час їх роботи як депутатів до них ОСОБА_1 з приводу голосування по будь-які заяві ніколи не зверталася. Кожен депутат голосував самостійно, і будь-який вплив з боку ОСОБА_1 , як голови сільської ради, і як мешканки села, і як громадянки, на них є неможливий, оскільки вони є представниками інтересів територіальної громади села, які діють у відповідності до наданих ним повноважень, і при здійсненні своєї діяльності керуються виключно законодавством України та діють в інтересах мешканців села. Також вказані свідки показали, що надання благодійної допомоги селу це є власною ініціативою підприємців, і це жодним чином не впливає на прийняття рішень депутатами. Будь-які випадки отримання неправомірної вигоди ОСОБА_1 їм невідомі.

Крім того, вищезазначені свідки повідомили суду загальні етапи розгляду сесією сільської ради заяв по земельних питаннях, які по своїй суті не суперечать порядку надання дозволу сільською радою на розробку паспорту прив`язки комплексу тимчасових будівель, зазначеного обвинуваченою ОСОБА_1 в ході судового розгляду, а також під час спілкування з ОСОБА_2 , яке зафіксовано в протоколах негласних - слідчих (розшукових) дій.

Також із розмов обвинуваченої та свідка ОСОБА_2 , які зафіксовані в відповідних протоколах негласних - слідчих (розшукових) дій, вбачається, що стверджувати про те, що домовленість між ними стосувалась сплати коштів за здійснення певного впливу на осіб, які уповноважені на виконання функцій місцевого самоврядування, а саме на депутатів Вороньківської сільської ради, не можна, оскільки в ході цих розмов жоден із співрозмовників не зазначив конкретних депутатів на яких здійснюватиметься вплив, у який спосіб повинен був відбутися даний вплив і що такий вплив взагалі мав відбуватись.

Таким чином, на думку суду, недоведеним є та обставина, що 30.06.2016 року ОСОБА_1 отримала для себе та третьої особи кошти від ОСОБА_2 саме за вчинення протиправного впливу, наслідком якого було прийняття відповідного рішення особою, яка уповноважена на виконання функцій місцевого самоврядування.

Дійсно як вбачається зі змісту протоколу за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 30.06.2016 року, відбулася передача якихось грошових коштів ОСОБА_1 . В той же час, як встановлено в ході судового розгляду, твердження сторони обвинувачення про дії голови Вороньківської сільської ради ОСОБА_1 , які вона ніби то вчинила за отримання неправомірної вигоди від ОСОБА_2 , ґрунтуються виключно на припущеннях, оскільки об`єктивно не підтверджені жодними належними та допустимими доказами.

Так, допитана в ході судового розгляду обвинувачена ОСОБА_1 не заперечувала того факту, що вона отримувала від ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 3000 грн. Однак, вказані грошові кошти вона отримувала не для себе особисто, а виключно як грошові кошти для придбання подарунку на свято Івана Купала, яке повинно було бути через декілька днів, і які ОСОБА_2 виявив бажання надати за власною ініціативою, оскільки мав відповідні можливості. При цьому ОСОБА_1 показала, що у сільській раді не має фінансової можливості придбати подарунки для Купальського стовпа, а тому підприємці села купують відповідні подарунки, виступаючи свого роду спонсорами цього свята. Вони обов`язково запрошують цих підприємців на свято, які самостійно і вручають переможцю, придбаний ним подарунок. Вказані грошові кошти вона взагалі не планувала брати у ОСОБА_2 і повідомила останньому, щоб він, у разі можливості, придбав недорогий подарунок, зокрема мобільний телефон чи планшет, на суму 2000-3000 грн., і в подальшому самостійно приїхав і вручив його переможцю. Разом з тим, ОСОБА_2 не придбав відповідного подарунку, а приніс їй грошові кошти в сумі 3000 грн., почавши її умовляти взяти гроші, оскільки в нього не було можливості купити відповідний подарунок. Враховуючи, що робочий день закінчився, і вона не мала змоги занести вказані кошти до бухгалтерії, бо бухгалтера вже не було на робочому місця, вона поклали ці грошові кошти до свої сумки, щоб на наступний день придбати подарунок.

В той же час, вищезазначені твердження обвинуваченої ОСОБА_1 залишились не спростовані, та навпаки вони підтверджуються матеріалами кримінального провадження, а саме як слідує зі змісту розмов, що зафіксовані у протоколах за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій, ОСОБА_1 неодноразового говорила ОСОБА_2 , що їй будь-які грошові кошти не потрібні, і надавати їй не треба, а якщо в нього є фінансова можливість то він може допомогти громаді села, зокрема придбати на свято Івана Купала подарунок на стовп, і самостійно вручити його переможцю (т.2 а.с.82). Однак, ОСОБА_2 не придбав будь-якого подарунку, і за власною ініціативою, привіз ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 3000 грн. (т.2 а.с.73). Вказані обставини не заперечував і допитаний в ході судового розгляду свідок ОСОБА_2 .

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що спроба сторони обвинувачення пов`язати передачу грошових коштів ОСОБА_2 ОСОБА_1 , яка зафіксована у протоколі за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 30.06.2016 року, з тим, що вказані гроші надавалися ОСОБА_1 в якості неправомірної вигоди за здійснення впливу на депутатів Вороньківської сільської ради при прийнятті рішення за заявою ОСОБА_2 , є необґрунтованою оскільки не надано будь-яких доказів на підтвердження вказаного факту. Виходячи із положень, закріплених у ст. 62 Конституції України, всі сумніви щодо доведеності вини обвинуваченого тлумачаться на його користь, вказаний доказ не може бути покладений в основу обвинувального вироку.

Тому суд не приймає до уваги як належний доказ - протокол обшуку від 30.06.2016 року (т.2 а.с.133-139, 150), на який посилається прокурор, оскільки за встановлених в ході судового розгляду фактичних обставин, вказаний протокол не доводять причетність обвинуваченої ОСОБА_1 до інкримінованого їй злочину.

Показання свідків ОСОБА_24 та ОСОБА_25 носять загальний характер та підтверджують лише факт проведення за їх участі слідчої дії - обшуку 30.06.2016 року, однак будь-яких фактичних даних, які б підтверджували суть обвинувачення, пред`явленого ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 369-2 КК України, вказані покази свідків не містять.

При цьому жоден із допитаних, в ході судового розгляду свідків обвинувачення, які на момент інкримінованих обвинуваченій подій, являлися депутатами Вороньківської сільської ради, не надано показань, які б доводили наявність в діях обвинуваченої ОСОБА_1 складу інкримінованого злочину, а також неправомірності отриманих нею грошових коштів та здійснення нею впливу на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій місцевого самоврядування.

Також, як беззаперечно встановлено в ході судового розгляду, відповідно до показань свідка ОСОБА_2 , ОСОБА_1 не повідомляла йому, що за прийняття позитивного рішення по його заяві йому необхідно передати їй 100 000 грн., а він самостійно, після того, як вона навела приклад, що підприємець, що розташував поряд із сільською радою магазин, надав селу допомогу в розмірі 100 000 грн., зрозумів це як неправомірну вигоду, яка необхідно надати за прийняття відповідного рішення. Він це сприймав як хабар. При цьому, як вбачається із протоколів за результатами проведення НСРД, під час особистих зустрічей ОСОБА_2 із ОСОБА_1 , останні не обговорювали питання сплати грошових коштів ОСОБА_1 за вплив нею на прийняття депутатами Вороньківської сільської ради позитивного рішення по заяві ОСОБА_2 , ОСОБА_1 не пропонувала ОСОБА_2 надати грошові кошти за те, щоб депутати прийняли позитивне рішення по його заяві, і жодного разу нічого не повідомляла з приводу того яким чином та на яких депутатів вона може конкретно повпливати. Це в свою чергу свідчить про те, що свідок ОСОБА_2 , самостійно, на власний розсуд розтлумачив розмову між ним та ОСОБА_1 , розцінивши це таким чином, що від нього ОСОБА_1 хоче неправомірно отримати грошові кошти в розмірі 100 000 грн. за сприяння у наданні йому дозволу на виготовлення паспорту прив`язки шляхом впливу на депутатів сільської ради.

Інших належних та допустимих доказів, які б безпосередньо підтвердили факт отримання обвинуваченою ОСОБА_1 неправомірної вигоди, суду не надано.

В той же час, показання свідка ОСОБА_2 як доказ наявності обставин щодо необхідності передати неправомірну вигоду ОСОБА_1 за вплив нею на прийняття позитивного рішення депутатами Вороньківської сільської ради по заяві ОСОБА_2 , суд оцінює критично, з підстав наведених вище, у мотивувальній частині вироку. Окрім цього, при оцінці показань свідка ОСОБА_2 , суд враховує, що він є заявником у цьому кримінальному провадженні, його дії носили про вокативний характер, останній не мав дійсного наміру займатися даним видом підприємницької діяльності, і це не спростовує сумнівів сторони захисту, щодо їх правдивості і наявності у нього особистої заінтересованості в результатах розгляду кримінального провадження, враховуючи, що саме свідок ОСОБА_2 ініціював контакт з обвинуваченою, самостійно до неї звернувся, його ініціативність, активність, за обставин його безпосередньої участі під час досудового розслідування у проведенні негласних слідчих дій.

При цьому, за відсутності інших об`єктивних підтверджень обставин, про які суду показав свідок ОСОБА_2 , сторона обвинувачення в умовах змагальності судового процесу не довела перед судом переконливості показань останнього та його добросовісності, тому його показання, суд оцінює критично та не може покласти в основу обвинувального вироку, оскільки засудження обвинуваченої не може ґрунтуватися виключною мірою на показаннях особи, які доказами з інших джерел, досліджених у судовому засіданні, не підтверджуються або визнані судом недопустимими.

Також, суд приходить до висновку, що й всі інші, надані стороною обвинувачення докази, як самі по собі так і в сукупності, не доводять вину обвинуваченої у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України.

З огляду на вищевикладене, надані стороною докази не можуть бути застосовані як докази винуватості обвинуваченої у скоєні зазначеного та інкримінованого їй злочину

За таких обставин, жодним доказом, що міститься у матеріалах кримінального провадження, не підтверджується та обставина, що ОСОБА_1 отримала грошові кошти для себе та третіх осіб за вплив на прийняття певного рішення особою, уповноваженою на виконання функцій місцевого самоврядування.

Таким чином, надані стороною обвинувачення докази винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України не дають змоги встановити наявність в діях останньої, "поза розумним сумнівом", вини у вчиненні інкримінованого злочину, оскільки в матеріалах кримінального провадження відсутні будь-які належні та допустимі докази, підтверджуючі обґрунтованість пред`явленого ОСОБА_1 обвинувачення.

Так, доводи сторони обвинувачення, що в обвинуваченої виник злочинний умисел спрямований на отримання неправомірної вигоди від ОСОБА_2 шляхом здійснення впливу на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій місцевого самоврядування, а саме депутатів Вороньківської сільської ради, за вплив на прийняття рішення депутатами Вороньківської сільської ради, зокрема підготовку та погодження паспорту прив`язки комплексу тимчасових будівель під автомобільну мийку та газову заправку, а також прийняття депутатами Вороньківської сільської ради позитивного рішення про його затвердження та подальшого укладення з ФОП " ОСОБА_2 " договору оренди земельної ділянки на території вказаної сільської ради, є необґрунтованими, виходячи із наступного.

Аналізуючи зміст вищезазначених розмов, що зафіксовані у протоколах за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій, слідує, що взагалі жодного разу не ведуться розмови між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з приводу будь-якого підготовки та погодження ОСОБА_2 паспорту прив`язки комплексу тимчасових будівель, а також затвердження та подальшого укладення з ФОП " ОСОБА_2 " договору оренди земельної ділянки на території вказаної сільської ради. Всі розмови стосуються виключно надання ОСОБА_1 роз`яснень з питань порядку надання сільською радою дозволу на розробку паспорту прив`язку. Тобто вказані розмови не стосуються взагалі обставин щодо підготовки та погодження паспорту прив`язки та подальшого укладення із ОСОБА_2 договору оренди землі. Вказані обставини також підтвердив і допитаний свідок ОСОБА_2 . При цьому, в матеріалах кримінального провадження, взагалі відсутні будь-які докази, на підтвердження вказаних обставин. Це в свою чергу свідчить про те, що органом досудового розслідування в ході досудового розслідування навіть і не встановлювалися вказані обставини, а пред`явлене обвинувачення ґрунтується виключно на припущеннях сторони обвинувачення, що є неприпустимим.

При цьому суд звертає увагу, що однією з обов`язкових ознак об`єктивної сторони злочину, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України, є те, за що особа одержує неправомірну вигоду. За ст. 369-2 КК отримання неправомірної вигоди відбувається виключно за вчинення протиправного впливу, наслідком якого може бути прийняття відповідного рішення іншою особою, яка уповноважена на виконання функцій місцевого самоврядування.

Разом з тим, у пред`явленому обвинувачення стороною обвинувачення, зазначаючи, що обвинувачена отримала неправомірну вигоду від ОСОБА_2 за здійснення впливу на депутатів Вороньківської сільської ради за підтримання проекту рішення про надання дозволу на розробку паспорту прив`язки комплексу тимчасових будівель за заявою ОСОБА_2 , суть поняття "вплив" та "спосіб вчинення даного злочину" не розкриті, що є необхідним та невід`ємним елементом складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК, а саме об`єктивною стороною.

Також в обвинуваченні, пред`явленому ОСОБА_1 , не відображено те, що ОСОБА_1 могла якимось чином вживати заходів по відношенню до депутатів Вороньківської сільської ради щодо вчинення останніми будь-яких дій та прийняття відповідного рішення. Це в свою чергу свідчить про те, що в обвинувальному акті стороною обвинувачення не зазначено та жодним чином не доведено, що обвинувачена ОСОБА_1 мала можливість або вчиняла будь-який вплив на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій місцевого самоврядування.

Так само у пред`явленому ОСОБА_1 обвинувачені не зазначено, та не доведено будь-яким належними та допустимими доказами, дослідженими в ході судового розгляду, яким чином ОСОБА_1 як голови сільської ради, завдяки своєму становищу, могла вплинути чи вплинула на депутатів Вороньківської сільської ради, та у який саме спосіб, зокрема використовуючи свій службовий авторитет, свої зв`язки зі службовими особами, інші можливості, обумовлені займаною посадою, щоб депутати проголосували позитивно по заяві ОСОБА_2 ,

Так, аналіз повноважень ОСОБА_1 як голови сільської ради, які закріплені в ЗУ "Про місцеве самоврядування", вказує на те, що вона не наділена жодними повноваженнями та пов`язаними з ними можливостями, завдяки яким вона зможе впливати на депутатів сільської ради при прийнятті рішень на сесії ради.

Отже, прокурор не надав до суду жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що в ОСОБА_1 є можливості, пов`язані з її службовими повноваженнями здійснювати вплив на осіб, уповноважених на виконання функцій місцевого самоврядування. Навпаки допитані в ході судового розгляду в якості свідків депутати Вороньківської сільської ради заперечили той факт, що ОСОБА_1 як голова сільської ради здійснювала на них якісь вплив при прийнятті рішення по заяві ОСОБА_2 , та підтвердили, що при голосуванні приймали рішення самостійно.

При цьому, слід зазначати, що виключно зайняття обвинуваченою ОСОБА_1 посади голови Вороньківської сільської ради Київської області, не може свідчити про намір одержати неправомірну вигоду для себе чи третіх осіб за вплив на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій місцевого самоврядування, а саме: депутатами Вороньківської сільської ради, оскільки сесія сільської ради є колегіальним органом, а тому рішення приймається більшістю голосів депутатів сільської ради. Сільська рада не перебуває у підпорядкуванні сільського голови. Це в свою чергу лише додатково свідчить про те, що ОСОБА_1 як голова сільської ради не має жодного впливу на рішення сесії сільської ради.

Крім того, віддання свого голосу ОСОБА_1 за прийняття рішення по заяві ОСОБА_2 , жодним чином не може свідчить про наявність в її діях об`єктивної сторони злочину, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК, оскільки рішення приймається більшістю голосів депутатів сільської ради, і від її одного голосу не залежить прийняття відповідного рішення.

Також слід зазначити, що особливість суспільної небезпечності зловживання впливом за ч. 2 ст. 369-2 КК України полягає у наявності ознак підкупу до вчинення протиправного діяння. Тобто, особа підкуповує суб`єкта злочину до протиправного впливу на особу, уповноважену на виконання функцій місцевого самоврядування. Характер суспільної небезпечності цього злочину визначається тим, що виконання особами, які є спеціальними суб`єктами злочину, своїх повноважень, яке повинно здійснюватись у відповідності до закону, фактично ставиться в залежність від одержання неправомірної вигоди від інших осіб.

Взаємообумовленість між двома сторонами корупції, тобто домовленість, за якою одна сторона прийняла на себе зобов`язання вчинити протиправний вплив на особу, уповноважену на виконання функцій самоврядування за умови одержання неправомірної вигоди, а друга - надати таку вигоду за умови вчинення протиправного впливу, досягається до протиправного впливу. Водночас, подальше виконання таких обов`язків може мати різні прояви і кваліфікація злочину не залежить від того, коли фактично була одержана неправомірна вигода до чи після здійснення впливу на особу, уповноважену на виконання функцій держави.

Судовим розглядом установлено, що 30.05.2016 року звернувся до Вороньківської сільської ради із заявою про надання дозволу на розроблення паспорту прив`язки для розміщення тимчасової споруди (авто мийка - газова заправка), яка була зареєстрована у встановленому законом порядку, додавши до неї всі необхідні документи (т.2 а.с.118-123). 21.06.2016 року дана заява була розглянута земельною комісією, та в подальшому передана на розгляд сільської ради (т.2 а.с.115-117). На сесії Вороньківської сільської ради 24.06.2016 року, вказана заява була розглянута депутатами, після її обговорення депутатами, де останні висловлювали свою особисту думку, та будь-яких заперечень з приводу цієї заяви ні в кого із депутатів не було. Вказані обставини беззаперечно підтвердили допитані в якості свідків депутата Вороньківської сільської ради, які приймали участь у голосуванні.

В той же час будь-яких доказів, які б підтвердили досягнення до початку голосування по даній заяві навіть домовленості між ОСОБА_2 та обвинуваченою ОСОБА_1 стосовно прийняття ОСОБА_41 на себе зобов`язання вчинити протиправний вплив на депутатів Вороньківської сільської ради за умови одержання за це неправомірної вигоди, матеріали справи не містять і судовим розглядом не встановлено. Зазначене свідчить про недоведеність прокурором обставин одержання ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 3000 грн. саме за вплив на прийняття рішення особами, уповноважену на виконання функцій місцевого самоврядування.

При цьому, суд звертає увагу, що дії ОСОБА_1 , органом досудового розслідування кваліфіковані за ч. 2 ст. 369-2 КК України, а саме: прийняття пропозиції та одержання неправомірної вигоди для себе та третіх осіб за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій місцевого самоврядування.

Так, приміткою 3 до ст. 354 КК визначено ознаки пропозиції і обіцянки неправомірної вигоди працівнику підприємства, установи чи організації, особі, яка надає публічні послуги, або службовій особі (для застосування статей 354, 368, 3683-370 цього Кодексу). Під пропозицією слід розуміти висловлення, серед іншого, службовій особі наміру про надання неправомірної вигоди.

При цьому прийняття пропозиції неправомірної вигоди - це згода (погодження, виявлення готовності) службової особи на передачу або надання їй обіцяної неправомірної вигоди за вчинення чи невчинення такою службовою особою в інтересах того, хто пропонує або обіцяє таку вигоду, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища (за цих умов фактично йдеться про криміналізацію злочинного наміру). Приймаючи пропозицію чи обіцянку надати неправомірну вигоду, винний так би мовити "укладає попередню угоду" щодо її одержання з особою, яка пропонує чи обіцяє таку вигоду. Таким чином створюються умови для подальшого безпосереднього та безперешкодного одержання неправомірної вигоди (на цьому етапі між службовою особою та особою, яка пропонує неправомірну вигоду, не виключається коригування суми, форми чи виду зазначеної вигоди, місця, строків та адресатів її майбутнього одержання і т. ін.).

Разом з тим, фабула пред`явленого обвинувачення ОСОБА_1 викликає сумнів з точки зору її обґрунтованості та достовірності з огляду на наступне.

Згідно висунутого обвинувачення, ОСОБА_1 , з метою одержання неправомірної вигоди під час особистої розмови з ОСОБА_2 , пообіцяла останньому, що зможе посприяти йому у наданні відповідного дозволу шляхом впливу на депутатів за підтримання проекту рішення про надання дозволу на розробку паспорту прив`язки за його заявою, після чого запропонувала в подальшому надати грошові кошти для потреб сільської ради, та з метою конкретизації розміру очікуваної неправомірної вигоди вказала, що достатньою "винагородою" будуть грошові кошти в розмірі 100 000 грн.

Однак, дане формулювання обвинувачення, є невірним, оскільки суперечить правовій кваліфікації дій ОСОБА_1 зазначеній в обвинувальному акті, оскільки останній інкримінується прийняття пропозиції неправомірної вигоди, а у пред`явленому обвинуваченні ОСОБА_1 стороною обвинувачення викладено, що остання самостійно запропонувала ОСОБА_2 надати грошові кошти, а не прийняла його пропозицію неправомірної вигоди. Таким чином, таке формулювання обвинувачення не відповідає диспозиції ч. 2 ст. 369-2 КК України, в частині визначення злочинності діяння за нормами Кримінального кодексу України, оскільки об`єктивну сторону цього злочину становлять, зокрема дії, що полягають у прийнятті пропозиції неправомірної вигоди.

Зміна формулювання злочинності діяння, визначеного Кримінальним кодексом України, нормами кримінального процесуального законодавства не передбачена.

В той же час, як вбачається із пред`явленого обвинувачення, стороною обвинувачення в обвинувальному акті не відображено та в ході досудового розслідування не встановлено всі обов`язкові ознаки складу злочину, закріплені у диспозиції ч. 2 ст. 369-2 КК України, а саме, що обвинувачена прийняла пропозицію неправомірної вигоди від ОСОБА_2 за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій місцевого самоврядування.

Також на думку суду не доведено суб`єктивну сторону одержання неправомірної вигоди, оскільки не встановлено, які умови створювала ОСОБА_1 за яких ОСОБА_2 повинен був погодитись та дати їй неправомірну вигоду за вплив на прийняття депутатами позитивного рішення по його заяві, оскільки не підтверджується матеріалами кримінального провадження, які були безпосередньо досліджені в ході судового розгляду, та яким надана оцінка, вище у мотивувальній частині вироку.

При цьому, суд звертає увагу, що вищезазначені відомості навіть не викладено у пред`явленому ОСОБА_1 обвинуваченні, не зважаючи на те, що правильність встановлення фактичних обставин справи, як на досудовому слідстві, так і у суді надало б можливість суду правильно дійти висновку про наявність в діях ОСОБА_1 ознак як об`єктивної, так і суб`єктивної сторони складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України. Разом з цим, орган досудового розслідування навіть не намагався встановити суттєві обставини пред`явленого обвинувачення.

Таким чином, на думку суду, недоведеним є та обставина, що ОСОБА_1 отримала для себе та третіх осіб грошові кошти від ОСОБА_2 саме за вчинення протиправного впливу на депутатів Вороньківської сільської ради, наслідком якого стало прийняття рішення про надання дозволу на розробку паспорту прив`язки № 208-10-VII від 24.06.2016 р.

Одержання неправомірної вигоди суб`єктом злочину, передбаченого ч. 2 ст.369-2 КК України характеризується зв`язком із майбутнім впливом на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій місцевого самоврядування. Разом із тим, під час досудового розслідування не було встановлено кількість та конкретних депутатів, за вплив на яких обвинувачена отримала грошові кошти, не зважаючи на те, що сесія сільської ради є колегіальним органом, і всі рішення приймаються лише більшістю голосів. Під час судового провадження прокурором також не було надано належних і допустимих доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 отримала від ОСОБА_2 гроші саме за вплив на депутатів Вороньківської сільської ради, а тому обвинувачення в цій частині є недоведеним.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України, не вказує не лише на спосіб впливу, але навіть не містить конкретних обставин, які були достовірно документально відомі стороні обвинувачення. На переконання суду, за встановлених обставин вчинення кримінального правопорушення, формулювання обвинувачення є суперечливим і таким, що допускає неоднозначне тлумачення, не містить не лише способу, порядку та можливостей впливу обвинуваченої на депутатів Вороньківської сільської ради, але відомостей навіть щодо їх кількості. Таке обвинувачення є занадто узагальненим і абстрактним, по суті лише відтворює диспозицію частини другої ст. 369-2 КК України, не містить повної, детальної інформації щодо пред`явленого особі обвинувачення, що не відповідає правовим позиціям, викладеним у наведених вище рішеннях Європейського суду з прав людини.

Крім того, стороною обвинувачення залишились не спростовані твердження обвинуваченої ОСОБА_1 про те, що отримані гроші від ОСОБА_2 були призначені для купівлі подарунку до свята Івана Купала, яке традиційно святкують в селі, і підприємці, у разі наявності фінансової можливості, купують відповідні подарунки, та навпаки, вони повністю підтверджуються змістом розмов, які зафіксовані у протоколах за результатами проведення НСРД від 29.06.2016 року та від 30.06.2016 року, що в свою чергу ставлять під обґрунтований сумнів наявність наміру ОСОБА_1 щодо отримання неправомірної вигоди від ОСОБА_2 .

Так, як зазначалося вище, з об`єктивної сторони зловживання впливом (ч. 2 ст. 369-2 КК України) полягає у діях особи за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій місцевого самоврядування, зокрема: в одержанні останньої для себе та третіх осіб неправомірної вигоди за здійснення відповідного впливу.

Проте з жодних досліджених судом доказів не вбачається намір отримати неправомірну вигоду ОСОБА_1 саме з метою будь-якого впливу на депутатів Вороньківської сільської ради за підтримання проекту рішення по заяві ОСОБА_2 : обвинувачена вини не визнає, свідки про таке на повідомляють, і навпаки беззаперечно стверджують, що будь-який вплив з боку обвинуваченої на них не здійснювався, в жодних розмовах чи іншому спілкуванні фігурантів справи про вплив на депутатів Ворньківської сільської ради при прийнятті рішення по заяві ОСОБА_2 не йдеться.

Будь-яких інших доказів наявності в діях ОСОБА_1 складу злочину передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України, стороною обвинувачення суду не надано, прокурором не доведено жодного факту, яким самим чином обвинувачена ОСОБА_1 збиралася здійснити вплив та здійснила вплив на депутатів Вороньківської сільської ради під час прийняття останніми рішення по заяві ОСОБА_2 , яку останній подав із дотриманням всіх вимог законодавства.

Доказів того, що ОСОБА_1 взяла на себе зобов`язання вчинити будь-який вплив на особу, уповноважену на депутатів Вороньківської сільської ради, за умови одержання за це неправомірної вигоди від ОСОБА_2 , за підтримання проекту рішення про надання дозволу на розробку паспорту прив`язки комплексу тимчасових будівель за заявою ОСОБА_2 , матеріали справи не містять і судовим розглядом не встановлено. Зазначене свідчить про недоведеність прокурором обставин одержання ОСОБА_1 грошових коштів саме за вплив на прийняття рішення особою, уповноважену на виконання функцій місцевого самоврядування.

Таким чином, кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 369-2 КК України, склад якого у даному випадку вимагає доведення принаймні наміру чи приводу здійснити вплив на депутатів сільської ради, з метою отримання для себе та третіх осіб неправомірної вигоди, фактично не підтверджене жодними доказами, прокурором в судовому засіданні поза розумним сумнівом не доведено важливих обставин обвинувачення, викладених в обвинувальному акті.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що сторона обвинувачення не надала беззаперечних доказів, що обвинувачена ОСОБА_1 , будучи головою Вороньківської сільської ради Київської області, отримала від ОСОБА_2 неправомірну вигоду за вплив на депутатів Вороньківської сільської ради, за умови одержання за це неправомірної вигоди від ОСОБА_2 , за підтримання проекту рішення про надання дозволу на розробку паспорту прив`язки комплексу тимчасових будівель за заявою ОСОБА_2 , а навпаки із наведених і не спростованих доказів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_1 при прийняті даного рішення не здійснювала будь-якого впливу на депутатів, і останні прийняли дане рішення самостійно. А тому ці обставини є лише припущенням обвинувачення і нічим об`єктивно не підтверджені та не свідчать про доведеність вини обвинуваченого у вчиненні інкримінованого їй злочину, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України.

Так, однією із засад кримінального провадження, як зазначено у ст. 7 КПК України, є презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини.

Згідно ч. 4 ст. 17 КПК України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 8 та ч. 5 ст. 9 КПК України, принцип верховенства права у кримінальному провадженні та кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Як зазначено у рішеннях Європейського суду з прав людини у справі "Олександр Смирнов проти України" від 15 липня 2010 року, остаточне рішення від 15 жовтня 2010 року (пункт 53), у справі "Бочаров проти України" від 17 березня 2011 року, остаточне рішення від 17 червня 2011 року (пункт 45), у справі "Кобець проти України" від 14 лютого 2008 року (пункт 43), суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою. За відсутності таких ознак не можна констатувати, що вину доведено поза розумним сумнівом. Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.

Також, ВСУ у постанові № 688/788/15-к від 04.07.2018 року визначив, що стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій. Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням.

Враховуючи викладені обставини, на підставі ретельного дослідження, наданих в ході судового розгляду доказів, суд приходить до висновку, що вказані докази, на яких ґрунтується обвинувачення, не доводять наявності в діянні ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України, а саме об`єктивної та суб`єктивної сторони вказаного злочину.

За ст. 17 КПК України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Встановлено, що стороною обвинувачення не доведено поза розумним сумнівом наявність в діях обвинуваченої ОСОБА_1 складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України, тому всі сумніви щодо доведеності винуватості обвинуваченого слід тлумачити на його користь.

Таким чином, аналізуючи вищевикладене, суд приходить до переконання, що висунуте ОСОБА_1 обвинувачення за ч. 2 ст. 369-2 КК України, тобто прийняття пропозиції та одержання неправомірної вигоди для себе та третіх осіб за вплив на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій місцевого самоврядування, повністю не знайшло свого підтвердження в ході проведеного судового розгляду даного кримінального провадження, оскільки стороною обвинувачення не надано до суду достатніх, належних, достовірних та допустимих доказів на доведення пред`явленого обвинувачення.

З огляду на викладене, суд вважає, що ОСОБА_1 підлягає визнанню невинуватою у пред`явленому обвинуваченні та виправданню у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України, у зв`язку із недоведеністю в діянні останньої складу даного кримінального правопорушення.

Долю речових доказів у кримінальному провадженні слід вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.

Процесуальні витрати відсутні.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 100, 124, 129, 318, 322, 337, 342-353, 358, 363-368, ч. 1 ст. 369, ст. 370, ч. 1, ч. 2 ст. 371, п. 3 ч. 1, ч. 2 ст. 373, ст. ст. 374-376 КПК України, ч. 2 ст. 369-2 КК України, суд -

у х в а л и в :

ОСОБА_1 визнати невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України, та виправдати у зв`язку з недоведеністю, що в діянні останньої є склад даного кримінального правопорушення.

Речові докази в кримінальному провадженні, після набрання вироком суду законної сили, а саме: грошові кошти в сумі 84 (вісімдесят чотири) грн. 00 коп.: купюра номіналом 50 гривень № КС2451581, купюра номіналом 20 гривень № ТН8452868, дві купюри номіналом 5 гривень № ПЕ6856800 та № РЕ6921420, купюра номіналом 2 гривні № СЕ3949942, чотири купюри номіналом 1 гривня № РЖ5344512, № РЕ0823053, № РА3303840, № РА1448479; одна купюра номіналом по 100 доларів США № FH11086337A; мобільний телефон марки "Nokia" imei: НОМЕР_2 , imei: НОМЕР_3 з сім-картою: № НОМЕР_4 , які були вилучені 30.06.2016 року під час затримання ОСОБА_27 за адресою: Київська область, Бориспільський район, с. Вороньків, вул. Паркова, 2 ; грошові кошти в сумі 3600 (три тисячі шістсот) доларів США, купюрами по 100 доларів США кожна, які були вилучені при обшуку 30.06.2016 року, проведеного за адресою: АДРЕСА_4 , які перебувають на зберіганні в ГУ СБУ у м. Києві та Київській області, - повернути ОСОБА_26 ; грошові кошти в сумі 400 доларів США купюра номіналом по 100 доларів США кожна: № KB43880164F, № КЕ 92138680А, № АВ 40797217G, № НВ 40243169R; грошові кошти в сумі 3000 гривень - 6 купюр номіналом по 500 гривень кожна з наступними номерами: № ВЕ 6712056, № ВИ 9377679, МА 7069499; ВЗ 0452436, БН 1951255, МВ 6055677, - залишити в користуванні ГУ СБ України у м. Києві та Київські області; протокол за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії № 3965 від 25.05.2016 року, протокол за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії № 3966 від 30.05.2016 року, протокол за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії № 3967 від 16.06.2016 року, протокол за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії № 3968 від 23.06.2016 року, протокол за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії № 3969 від 29.06.2016 року, протокол за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії № 3970 від 30.06.2016 року, протокол за результатами виконання постанов № 125Т та № 126Т від 18.05.2016 року про проведення контролю за вчиненням злочину № 3892 від 30.06.2016 року, протокол за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії № 4349 від 20.07.2016 року, оптичні диски (DVD-R) Verbatim: № 51/4900 від 26.05.2016 року, № 51/4901 від 26.05.2016 року, № 51/4902 від 26.05.2016 року, № 51/4903 від 26.05.2016 року, № 51/4919 від 26.05.2016 року, № 51/4602 від 21.03.2016 року, карти пам`яті: "Transcend", 16 Gb, № 51/5062 від 01.07.2016 року, № 51/4852 від 23.05.2016 року, "MicroSD", № 51/4405 від 03.02.2016 року, оптичний диск (DVD-R) Arina 4,7 GB № 51/5068 від 01.07.2016 року, - залишити зберігати в матеріалах судового кримінального провадження; журнал темно-синього та коричневого кольорів, формату А4, на якому написано "COPY BOOK", блокноти чорного кольору, синього кольору, маленький коричневий блокнот із малюнком та білий блокнот, мобільний телефон марки "Nokia" RM-839, чорного кольору, та 2 сім-карти, ноутбук чорного кольору марки "HP 260 G3", серії CND512B8JL, із зарядним пристроєм, що були вилучені в ході обшуку службового кабінету голови Вороньківської сільської ради, який знаходиться на другому поверсі Вороньківської сільської ради за адресою: Київська область, Бориспільський район, с. Вороньків, вул. Паркова, 2, - повернути ОСОБА_1 .

Вирок суду може бути оскаржений до Київського апеляційного суду на протязі 30 днів з дня його проголошення через Бориспільський міськрайонний суд Київської області шляхом подачі апеляційної скарги.

Вирок суду набирає законної сили по завершенню строку на його апеляційне оскарження, а у разі оскарження вироку в апеляційному порядку - після постановлення судом апеляційної інстанції рішення за наслідками перегляду такого вироку суду.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченій, її захиснику, та прокурору.

Суддя С.М.Вознюк