Рішення № 101978917, 17.12.2021, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 грудня 2021 р. № 400/7828/21 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Гордієнко Т. О. розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , до відповідача:Служби Безпеки України, вул. Володимирська, 33, м. Київ, 01601, про:визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Служби безпеки України про визнання протиправними дії щодо відмови провести нарахування та виплату компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати за весь час затримки по день фактичного розрахунку 11.08.2021 по виплаті грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 по 2017, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби, а саме 31.08.2017, зобов`язання нарахувати та виплатити компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати за весь час затримки по день фактичного розрахунку 11.08.2021 по виплаті грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 по 2017, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби, а саме 31.08.2017.

Позивач обґрунтовує позов тим, що відповідач протиправно йому відмовив у виплаті компенсації втрати частини доходів у разі порушення строків виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за період з 2015 по 2017 відповідно до норм Закону України « Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», постанови КМУ №159 від 21.02.2021 « Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати».

Відповідач надав відзив на позов, просив відмовити у задоволенні позову, оскільки компенсація законодавством чітко не передбачена, а у СБУ як бюджетної установи не було достатніх підстав для її виплати, а отже й терміни виплати такої компенсації не порушувались. Правовідносини передбачені постановою КМУ № 159 від 21.02.2001 на військовослужбовців не поширюються. Також відповідач зазначає, що у провадженні Миколаївського окружного адміністративного суду перебуває справа № 400/7714/21 за позовом ОСОБА_2 до СБУ про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, в якій позивач просить стягнути середній заробіток за весь час затримки виплати грошової компенсації по день фактичного розрахунку 11.08.2021, тому цей позов відповідно до ст.240 КАС України необхідно залишити без розгляду.

У відповіді на відзив позивач зазначив, що середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку та компенсація громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати за весь час затримки по день фактичного розрахунку регулюються різними законодавчими актами, є різними предметами позову, тому відзив є необґрунтованим.

Відповідно до ст. 262 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження без проведення судового засідання. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Дослідив докази, суд дійшов висновку:

ОСОБА_1 , проходив військову службу у Службі безпеки України в період з 25.12.1995 року по 31.08.2017 року та перебував на грошовому забезпеченні у Фінансово-економічному управлінні Служби безпеки України.

22.05.2015 року позивачу встановлено статус ветерана війни-учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням учасника бойових дій серія НОМЕР_1 .

Наказом Голови Служби безпеки України (по особовому складу) від 21.08.2017 року № 980-ос позивача звільнено з військової служби в запас Служби безпеки України за п.п. “а” п. 61, п.п. “г” п. 62 та п. 88-1 Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України, затвердженого Указом Президента України від 27.12.2007 року 1262/2007.

При звільненні з військової служби 31.08.2017 року Фінансово-економічним управлінням Служби безпеки України позивачу не виплачена грошова компенсація за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій тривалістю 14 календарних днів за 2015, 2016 та 2017 роки.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 22.06.2021 по справі № 400/5381/20 визнано протиправною бездіяльність Служби безпеки України щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2017 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби, а саме 31.08.2017 року та зобов`язано Службу безпеки України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2017 рік (сорок два календарних дні), виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби, а саме 31.08.2017 року.

На виконання рішення суду відповідачем 11.08.2021 було нараховано та виплачено позивачу 22795,46грн. грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки.

23.08.2021 позивач звернувся до відповідача із заявою про нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати за весь час затримки по день фактичного розрахунку 11.08.2021 по виплаті грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 по 2017, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби, а саме 31.08.2017.

Відповідач листом від 30.08.2021 відмовив позивачу у задоволенні його заяви, з посиланням на те, що на військовослужбовців не поширюється дія постанови КМУ №159 від 21.02.2001.

Відповідно до ст.34 Закону України « Про оплату праці» від 24.03.1995 № 108/95-ВР компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Відповідно до ст.1,2 Закону України « Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 № 2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру:

-пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством);

-соціальні виплати;

-стипендії;

-заробітна плата (грошове забезпечення)

-сума індексації грошових доходів громадян;

-суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

-суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.

Згідно із статтею 3 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" від 19 жовтня 2000 року №2050-III, сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

За змістом статті 4 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати", виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Відповідно до п.2 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою КМУ №159 від 21.02.2001 компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.

З аналізу норм Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159 слідує, що підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких умов:

1) нарахування громадянину належних йому доходів, а саме заробітної плати (грошове забезпечення), пенсії, соціальних виплат, стипендії;

2) доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата);

3) порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання);

4) затримка виплати доходів на один і більше календарних місяців;

5) зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги.

Відтак, Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» передбачено, що компенсація втрати частини доходу проводиться у разі затримки виплати доходів, поняття якого визначено саме цим Законом , саме пенсії або щомісячне довічне грошове утримання , соціальні виплати;

стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення), сума індексації грошових доходів громадян; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.

Відтак, грошова компенсація за невикористані календарні дні додаткової відпустки не відноситься до доходів визначених ст.2 ЗУ №2050.

Ця грошова компенсація за невикористані календарні дні додаткової відпустки не є складовою заробітної плати (грошового забезпечення), а є іншою соціальною гарантіє передбаченою чинним законодавством. Також грошова компенсація за невикористані календарні дні додаткової відпустки не носить постійний характер, а повинна була виплачена позивачу при звільненні, тому чинним законодавством не передбачено виплату компенсація втрати частини доходів на несвоєчасну виплату грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки.

Посилання позивача на практику Верховного Суду, зазначену у позові суд не приймає до уваги, оскільки правовідносини не є тотожними. У постановах ВС, зазначених позивачем компенсація втрати частини доходу нараховувалась на індексацію, яка передбачена ст.2 ЗУ №2050 та є доходом в розумінні визначень цього закону, а в цій справі позивач просить нарахувати компенсацію втрати частини доходу на грошову компенсація за невикористані календарні дні додаткової відпустки, що не передбачено нормами чинного законодавства, тому позов задоволенню не підлягає.

Посилання відповідача на те, що позов необхідно залишити без задоволення, оскільки у провадженні Миколаївського окружного адміністративного суду перебуває справа № 400/7714/21 за позовом ОСОБА_2 до СБУ про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, в якій позивач просить стягнути середній заробіток за весь час затримки виплати грошової компенсації по день фактичного розрахунку 11.08.2021, задоволенню не підлягає, оскільки відповідно до п.3 ч.1 ст.240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо у провадженні цього або іншого суду є справа про спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Предмети та підстави позову не є тотожними. Тому правових підстав для залишення позову без розгляду немає.

Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Позивач всупереч ст.77 КАС України не довів суду правомірність позовних вимог, тому позов задоволенню не підлягає.

Судові витрати по справі відсутні.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241 - 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Служби Безпеки України (вул. Володимирська, 33, м. Київ, 01601, ідентифікаційний код 00034074) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Строк на апеляційне оскарження рішення суду – 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження – 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається в порядку та строки, визначені ст.ст. 295-297 КАС України.

Суддя Т. О. Гордієнко