Рішення № 101978329, 16.12.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа №440/1761/16-а

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 грудня 2021 року

Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Сасевича О.М., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Буського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегінального управління Міністерства юстиції (м.Львів), Управління патрульної поліції у м. Львові про визнання дій протиправними, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до Буського районного суду Львівської області із позовом до Буського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегінального управління Міністерства юстиції (м.Львів), управління патрульної поліції у м. Львові з вимогами:

-визнати незаконними дії головного державного виконавця Буського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (Львів) Куровської Юлії Володимирівни щодо винесення постанови від 08.02.2021 року про відкриття виконавчого провадження №64404305 щодо примусового виконання постанови АР №542139, виданої 20.12.2016 року Управлінням патрульної поліції у Львівській області про стягнення з ОСОБА_1 штрафу у розмірі 510 грн.;

-скасувати постанову від 08.02.2021 року про відкриття виконавчого провадження №64404305 щодо примусового виконання постанови АР №542139, виданої 20.12.2016 року Управлінням патрульної поліції у Львівській області про стягнення з ОСОБА_1 штрафу у розмірі 510 грн.;

-стягнути з Буського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегінального управління Міністерства юстиції (м.Львів) на користь позивача 10 тисяч грн. моральної шкоди;

-стягнути з Управління патрульної поліції у м. Львові на користь позивача 10 тисяч грн. моральної шкоди;

-стягнути з відповідачів на користь позивача судові витрати, а також витрати, пов`язані із прибуттям до суду і втратою часу.

З метою обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження поза межами встановленого законом тримісячного строку пред`явлення виконавчого документа до виконання. Вказує, що 20.12.2016 року інспектором взводу №2 роти №1 батальйону №1 УПП у м.Львові ДПП лейтенантом поліції Яремчаком Я.М. було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії АР №542139 про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за порушення ч.1 ст.122 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 255 грн. Вважаючи зазначену постанову протиправною, позивач звернувся до Буського районного суду Львівської області щодо її скасування. Наголошує, що станом на момент подачі позову про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження, ним рішення суду за результатом розгляду позову про визнання протиправності постанови патрульної поліції серії АР №542139 від 20.12.2016 року не отримано. Враховуючи наведені обставини, позивач вважає постанову про відкриття виконавчого провадження №64404305 від 08.02.2021 року протиправно та такою, що підлягає скасуванню. Окрім цього, позивач зазначає, що внаслідок протиправних дій відповідачів ним було зазнано страждань та приниження, що призвело до погіршеного самопочуття, а тому просить також стягнути з відповідачів моральну шкоду.

Рішенням Буського районного суду Львівської області від 03.08.2021 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 було відмолено повністю.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.10.2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 було задоволено частково та, зокрема: рішення Буського районного суду Львівської області від 03.08.2021 року у справі №440/1761/16-а скасовано а справу направлено для розгляду за підсудністю Львівським окружним адміністративним судом.

Справа надійшла на адресу Львівського окружного адміністративного суду 04.11.2021 року. Згідно витягу з протоколу з автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.11.2021 року, головуючим суддею обрано Сасевича О.М.

Ухвалою судді від 10.11.2021 року в справі було відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання.

12.11.2021 року від представника відповідача 1 на електронну адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому вона щодо задоволення позову заперечила та вказала, що ухвалою Буського районного суду Львівскої області від 26.11.2020 року у справі №440/1761/16-а адміністративний позов ОСОБА_1 до управління патрульної поліції м.Львова, інспектора взводу №2 роти №1 батальйону №1 УПП у м.Львові ДПП лейтенанта поліції Яремчака Я.М. про визнання дій інспектора незаконними та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення – залишено без розгляду за заявою позивача. Наголосила, що згідно ч.2 ст.299 Кодексу України про адміністративні правопорушення, при оскарженні або опротестуванні постанови про накладення адміністративного стягнення постанова підлягає виконання після залишення скарги або протесту без задоволення. Окрім цього вказує, що постанова серії АР №542139 про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за порушення ч.1 ст.122 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 255 грн. набрала законної сили 25.01.2021 року. Відтак, представник відповідача вважає, що в діях державного виконавця відсутні будь-які порушення законодавства при вчиненні заходів примусового виконання по виконавчому провадженні №64404305. Окрім цього, просила здійснювати розгляд справи без її участі.

15.11.2021 року від представника відповідача 1 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, аналогічний за змістом відзиву від 12.11.2021 року.

У судових засіданнях позивач заявлені позовні вимоги підтримав, надав пояснення аналогічні тим, які викладені у письмових заявах до суду, просив позов задовольнити. Представник відповідача 1 у судових засіданнях позов не визнала, ствердила про його необґрунтованість, а тому, просила у задоволенні позову відмовити. Сторони не заперечили щодо переходу до письмового провадження, внаслідок чого суд ухвалою без виходу до нарадчої кімнати постановив перейти до письмового провадження з метою ухвалення рішення у справі.

Суд, заслухавши пояснення сторін, розглянувши їхні доводи та заперечення, дослідивши зібрані в справі докази, об`єктивно оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

20.12.2016 інспектором взводу №2 роти №1 батальйону №1 УПП у м. Львові ДПП лейтенантом поліції Яремчаком Ярославом Михайловичем складено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі про накладення на ОСОБА_1 штрафу в сумі 255 грн. Дата набрання законної сили постановою: 25.01.2021 року.

26.12.2016 позивачем до Буського районного суду Львівської області подано позовну заяву про скасування постанови серія АР №542139 від 20.12.2016 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.

Ухвалою Буського районного суду Львівської області від 26.11.2020 у справі №440/1761/16-а адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції м.Львова, інспектора взводу №2 роти № 1 батальйону №1 УПП у м. Львові ДПП Яремчак Ярослава Михайловича про визнання дій інспектора незаконними та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - залишено без розгляду за заявою позивача. Ухвала набула законної сили у встановленому законом порядку.

Як вбачається з супровідного листа №981вс/41/12/2021 від 27.01.2021 року, Управлінням патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції було надіслано до Буського районного ВДВС ЗМУ МЮ (м.Львів) для примусового виконання у порядку статті 308 КУпАП постанову у справі про адміністративне правопорушення для стягнення з гр. ОСОБА_1 штрафу в розмірі 510 грн.

08.02.2021 головним державним виконавцем Буського відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (Львів) Куровською Ю.В. відкрито виконавче провадження №64404305 за заявою стягувана (УПП в Львівській області) про примусове виконання постанови АР №542139 від 20.12.2016 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави штрафу в сумі 510,00 гривень.

Не погоджуючись з такою постановою позивач звернувся з позовом до суду.

Надаючи оцінку обґрунтованості позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон №1404-VIII в редакції, чинній на момент спірних правовідносин) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За приписами пункту 6 частини 1 статті 3 Закону №1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів - постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.

Отже, постанова від 20.12.2016 серії АР №542139 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання / перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України, згідно з пунктом 6 частини 1 статті 3 Закону №1404-VIII є виконавчим документом.

Вимоги до виконавчого документа визначені статтею 4 Закону №1404-VIII.

За приписами статті 13 Закону №1404-VIII під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина перша статті 18 Закону №1404-VIII).

Згідно зі статтею 26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

За приписами пункту 2 частини 4 статті 4 Закону №1404-VІІІ виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Позивач у цій справі, обґрунтовуючи свою позицію, наполягає на тому, при пред`явленні виконавчого документа до виконання, а саме, постанови від 20.12.2016 серія АР №542139, ДПП порушено тримісячний строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, який відраховується з дня винесення вказаної постанови.

З цього приводу суд вважає за доцільне зазначити наступне.

Частинами 1, 2 статті 12 Закону №1404-VIII визначено, що виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.

Разом з тим, згідно з положеннями статті 299 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП) постанова про накладення адміністративного стягнення підлягає виконанню з моменту її винесення, якщо інше не встановлено цим Кодексом та іншими законами України.

При оскарженні постанови про накладення адміністративного стягнення постанова підлягає виконанню після залишення скарги без задоволення, за винятком постанов про застосування заходу стягнення у вигляді попередження, а також у випадках накладення штрафу, що стягується на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Постанова про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу, крім постанов про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу за правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, постанов у справах про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 132-2 цього Кодексу, та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), підлягає примусовому виконанню після закінчення строку, установленого частиною першою статті 307 цього Кодексу.

Постанова про накладення адміністративного стягнення звертається до виконання органом (посадовою особою), який виніс постанову.

Так, стаття 300-1 КУпАП визначає, що у разі несплати штрафу особами, зазначеними у частинах першій та другій статті 14-2 цього Кодексу, протягом 30 днів з дня набрання законної сили постановою про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сферах безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів така постанова підлягає примусовому виконанню.

При цьому, згідно з частиною 2 статті 291 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксоване в автоматичному режимі, або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), набирає законної сили після її вручення особі або отримання поштового повідомлення про вручення або про відмову в її отриманні, або повернення поштового відправлення з позначкою про невручення, або під час її виконання у випадках, передбачених частиною першою статті 300-1 цього Кодексу.

Відповідно до статті 303 КУпАП не підлягає виконанню постанова про накладення адміністративного стягнення, якщо її не було звернуто до виконання протягом трьох місяців з дня винесення. В разі оскарження постанови перебіг строку давності зупиняється до розгляду скарги. У разі відстрочки виконання постанови відповідно до статті 301 цього Кодексу перебіг строку давності зупиняється до закінчення строку відстрочки.

Законами України може бути встановлено й інші, більш тривалі строки для виконання постанов по справах про окремі види адміністративних правопорушень.

З матеріалів справи судом встановлено, що 20.12.2016 року інспектором взводу №2 роти №1 батальйону №1 УПП у м.Львові ДПП лейтенантом поліції Яремчаком Я.М. було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії АР №542139 про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за порушення ч.1 ст.122 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 255 грн.

Не погоджуючись із вищевказаною постановою, позивачем 26.12.2016 року було подано до Буського районного суду Львівської області позовну заяву про її скасування.

Позивач зазначив, що станом на момент подачі позову щодо оскарження постанови про відкриття виконавчого провадження №64404305 від 08.02.2021 року, остаточного рішення Буського районного суду Львівської області з приводу скасування постанови від 20.12.2016 року серії АР №542139 ним не отримано.

Водночас, в процесі розгляду справи судом було встановлено, що ухвалою Буського районного суду Львівської області від 26.11.2020 року у справі №440/1761/16-а позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції м.Львова, інспектора взводу №2 роти № 1 батальйону №1 УПП у м. Львові ДПП Яремчак Ярослава Михайловича про визнання дій інспектора незаконними та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення було залишено без розгляду за заявою самого позивача.

Як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень, ухвала Буського районного суду Львівської області від 26.11.2020 року у справі №440/1761/16-а про залишення позовної заяви без розгляду в апеляційному порядку не оскаржувалась та набрала законної сили.

Відтак, суд резюмує, що оскаржувана постанова серії АР №542139 від 20.12.2016 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності станом на момент розгляду справи є чинною, а строк пред`явлення її до виконання, зважаючи на норми статті 303 КУпАП в період з 26.12.2016 року (момент подачі позову щодо її оскарження) до 26.11.2020 року (постановлення Буським районним судом Львівської області ухвали про залишення позову без розгляду) були зупинені.

Враховуючи вищенаведені обставини та те, що 27.01.2021 року управлінням патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції було скеровано до виконавчого органу постанову серії АР №542139 від 20.12.2016 року, суд приходить до висновку, що тримісячний строк пред`явлення такої постанови до виконання не було пропущено, державний виконавець діяв виключно в межах і спосіб, що передбачений Конституцією України та законами, а тому вимоги позивача в цій частині задоволенню не підлягають.

Щодо вимог про стягнення на користь позивача моральної шкоди суд вважає, що в їх задоволенні також слід відмовити з огляду на те, що протиправність дій державного виконавця Буського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегінального управління Міністерства юстиції (м.Львів) в процесі розгляду справи та винесення рішення не знайшла свого підтвердження.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до положень ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, висловленій, зокрема, у рішенні в справі «Бочаров проти України», рішенні в справі «Федорченко та Лозенко проти України», рішенні в справі «Кобець проти України», при оцінці доказів і вирішенні спору суду слід керуватися критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Тобто, встановлюючи істину в справі слід базуватися передусім на доказах, які належно, достовірно й достатньо підтверджують ті чи інші обставини таким чином, щоби не залишалося щодо них жодного обґрунтованого сумніву. Незважаючи на відсутність чіткого регламентування Кодексу адміністративного судочинства України, саме такий стандарт доказування є найбільш прийнятним при спорах у сфері публічно-правових відносин.

Зібрані і досліджені матеріали цієї справи не підтверджують та не засвідчують належної обґрунтованості вимог, із якими звернувся до суду позивач, у той же час, відповідачем доведено правомірність свого рішення.

Відтак, беручи до уваги все вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами й іншими учасниками справи докази, а також їх письмові доводи, суд приходить до обґрунтованого висновку про те, що позов до задоволення не підлягає.

Зважаючи на норми статті 139 КАС України та відмову в задоволенні позовних вимог, судові витрати у вигляді стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 77, 139, 241-246, 271, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

в и р і ш и в:

у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Сасевич О.М.