Рішення № 101978278, 17.12.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/17746/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 грудня 2021 року

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючої судді Крутько О.В.,

розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Військової частини 2144

про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини 2144, у якому просить визнати протиправною бездіяльність Військової частини 2144 (код ЄДРПОУ 14321653) щодо нездійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 (ПН НОМЕР_1 ), станом на день звільнення грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої частиною 4 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 № 702 за період часу з 01.01.13 по 16.04.15; 24.06.15 по 19.05.17; зобов`язати Військову частину 2144 (код ЄДРПОУ 14321653) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (ПН НОМЕР_1 ) грошову компенсацію за невикористану додаткову відпустку, яка передбачена передбачену частиною четвертою статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 № 702 за період часу: з 01.01.13 по 16.04.15; 24.06.15 по 19.05.17.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що проходив військову службу у лавах Державної прикордонної служби України. Наказом від 20.03.2017 № 63-ос звільнений з військової служби, а наказом від 19.05.2017 № 114-ос виключений зі списків особового складу в/ч 2144 та всіх видів забезпечення. На день прийняття наказу про виключення позивача зі списків особового складу в/ч 2144 та всіх видів забезпечення відповідачем не проведено усіх розрахунків, а саме компенсації за невикористану додаткову відпустку, передбачену частиною четвертою статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Позивач звертався до в/ч 2144 з заявою щодо нарахування та виплати відповідних сум компенсації. Листом від 06.09.2021 № 11/20932 відповідач відмовив позивачу у виплаті суми компенсації за невикористану додаткову відпустку, що стало підставою для звернення до суду.

Відповідач проти позову заперечив, подав відзив на позовну заяву, у якому зазначає, що на час дії особливого періоду відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» право на відпустку передбачену частиною 4 статті 10-1 цього Закону у військовослужбовця не виникає, тому така відпустка компенсації не підлягає. Додатково зазначив, що звільняючись з військової служби позивач не виявив бажання отримати грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки та був виключений зі списків особового складу частини у встановленому законодавством порядку. На думку відповідача, позивачем пропущено встановлений частиною 5 статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України місячний строк звернення до суду, просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивач подав відповідь на відзив на позовну заяву.

Ухвалою від 18.10.2021 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі.

Дослідивши заяви по суті справи та письмові докази суд встановив наступне.

ОСОБА_1 проходив військову службу у Державній прикордонній службі України з 31.01.1994 по 19.05.2017, з 17.06.2015 по 24.06.2015 перебував у розпорядженні начальника 93 прикордонного загону (І категорії) Західного міжрегіонального управління (І категорії) Державної прикордонної служби, що підтверджується витягом з послужного списку.

Відповідно до наказу начальника 7 прикордонного загону (І категорії) Західного міжрегіонального управління (1 категорії) Державної прикордонної служби України № 114-ос від 19.05.2017 «По особовому складу» виключено зі списків особового складу загону, усіх видів забезпечення старшого прапорщика ОСОБА_1 з 19.05.2017.

Відповідачем при звільненні позивача з військової служби не виплачено компенсацію за невикористану додаткову відпустку, передбачену частиною четвертою статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Позивач звернувся до в/ч 2144 з заявою щодо нарахування та виплати відповідних сум компенсації.

Листом від 06.09.2021 № 11/20932 відповідач відмовив позивачу у виплаті суми компенсації за невикористану додаткову відпустку, що стало підставою для звернення до суду.

При вирішенні спору суд керувався наступним.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання спірних правовідносин визначає Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII).

Відповідно до частини четвертої статті 10-1 Закону №2011-XII військовослужбовцям, виконання обов`язків військової служби яких пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або здійснюється в особливих природних географічних, геологічних, кліматичних і екологічних умовах та умовах підвищеного ризику для життя і здоров`я, крім військовослужбовців строкової військової служби, надається щорічна додаткова відпустка із збереженням грошового та матеріального забезпечення. Тривалість такої щорічної додаткової відпустки визначається залежно від часу проходження служби в цих умовах та не може перевищувати 15 календарних днів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 №702 затверджено Перелік військових посад Збройних Сил, Національної гвардії, Державної прикордонної служб, Державної спеціальної служби транспорту, виконання обов`язків військової служби за якими пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я, що дають право на щорічну додаткову відпустку. Вказаною постановою Уряду затверджено Порядок надання та визначення тривалості щорічної додаткової відпустки залежно від часу проходження служби в місцевостях з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами та на посадах, виконання обов`язків військової служби за якими пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я, що додається.

Відповідно до пунктів 1, 4 та 4-1 додатку 4 Переліку військових посад Держприкордонслужби, виконання обов`язків військової служби за якими пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я, які дають право на щорічну додаткову відпустку, затвердженого постановою №702, військовослужбовцям, які проходять службу у підрозділах, що виконують завдання з охорони державного кордону органів Держприкордонслужби на посадах начальника відділень інспекторів прикордонної служби, інспектора прикордонної служби 1, 2, 3 категорії та інспектора прикордонної служби - майстра встановлено додаткову відпустку тривалістю 7 календарних днів.

Згідно з пунктом 1 Порядку надання та визначення тривалості щорічної додаткової відпустки залежно від часу проходження служби в місцевостях з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами та на посадах, виконання обов`язків військової служби за якими пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 № 702, щорічні додаткові відпустки із збереженням грошового та матеріального забезпечення за виконання обов`язків військової служби в місцевостях з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами, пов`язане з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я (далі - додаткова відпустка), надаються військовослужбовцям у році, що настає після календарного року, під час якого військовослужбовці проходили військову службу в умовах та (або) на посадах, виконання обов`язків військової служби за якими надає право на зазначену додаткову відпустку (крім військовослужбовців строкової служби), і можуть бути використані за їх бажанням одночасно із щорічною основною відпусткою або окремо.

Відповідно до пункту 11 вказаного Порядку в інших випадках щорічна додаткова відпустка надасться в календарних днях пропорційно фактичному часу виконання обов`язків військової служби в зазначених умовах та (або) на посадах.

Згідно з наказом начальника 7 прикордонного загону від 20.03.2017 № 63-ос старшого прапорщика ОСОБА_1 звільнено з військової служби в запас згідно підпункту «ї» пункту 1 частини 8 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Відповідно до послужного списку позивач впродовж 2013 - 2017 років проходив службу на посадах, які надають право на щорічну додаткову відпустку, передбачену абзацом 1 частини четвертої статті 10-1 №2011-XII, у період з 17.06.2015 по 24.06.2015 перебував у розпорядженні начальника 93 прикордонного загону (І категорії) Західного міжрегіонального управління (І категорії) Державної прикордонної служби. Відповідачем цей факт не заперечується, однак така відпустка позивачу не була надана у зв`язку з настанням особливого періоду.

Відповідно до пунктів 8, 14, 17-19 статті 10-1 Закону №2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України «Про відпустки». Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України.

У разі якщо Законом України «Про відпустки» або іншими законами України передбачено надання додаткових відпусток без збереження заробітної плати, такі відпустки військовослужбовцям надаються без збереження грошового забезпечення.

У рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.

В особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію військовослужбовцям надаються відпустки, передбачені частинами першою, шостою та дванадцятою цієї статті, і відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин. Надання військовослужбовцям відпусток, передбачених частиною першою цієї статті, здійснюється за умови одночасної відсутності не більше 30 відсотків загальної чисельності військовослужбовців певної категорії відповідного підрозділу. Відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин військовослужбовцям надаються із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів.

В особливий період під час дії воєнного стану військовослужбовцям можуть надаватися відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець.

Надання військовослужбовцям у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті, інших видів відпусток, крім відпусток військовослужбовцям-жінкам у зв`язку з вагітністю та пологами, для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а в разі якщо дитина потребує домашнього догляду, - тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку, а також відпусток у зв`язку з хворобою або для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії, припиняється.

У разі ненадання військовослужбовцям щорічних основних відпусток у зв`язку з настанням періодів, передбачених пунктами 17 і 18 цієї статті, такі відпустки надаються у наступному році. У такому разі дозволяється за бажанням військовослужбовців об`єднувати щорічні основні відпустки за два роки, але при цьому загальна тривалість об`єднаної відпустки не може перевищувати 90 календарних днів.

Відповідно до абзацу 5 статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Так, норми Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» не обмежують та не припиняють право військовослужбовця на отримання у рік звільнення виплати грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки, право на яку набуто під час проходження військової служби в особливий період з моменту оголошення мобілізації.

Тобто на час прийняття наказу про виключення позивача зі списків особового складу, відповідачем протиправно не було проведено з позивачем усіх необхідних розрахунків щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої частиною четвертою статті 10-1 Закону № 2011-XII та постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.202 №702, за спірний період.

Припинення надання відпустки на час особливого періоду не означає припинення права на відпустку, яке (тобто, право на відпустку) може бути реалізовано у один із таких двох способів: 1) безпосереднє надання особі відпустки після закінчення особливого періоду, який може тривати не визначений термін; 2) грошова компенсація відпустки особі.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у рішенні від 16.05.2019 по зразковій справі № 620/4218/18 (щодо прав учасників бойових дій на отримання грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки), яке постановою Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 рішення від 16.05.2019 залишено без змін.

Відповідно до частини четвертої статті 10-1 Закону №2011-XII військовослужбовцям, виконання обов`язків військової служби яких пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або здійснюється в особливих природних географічних, геологічних, кліматичних і екологічних умовах та умовах підвищеного ризику для життя і здоров`я, крім військовослужбовців строкової військової служби, надається щорічна додаткова відпустка із збереженням грошового та матеріального забезпечення. Тривалість такої щорічної додаткової відпустки визначається залежно від часу проходження служби в цих умовах та не може перевищувати 15 календарних днів.

З аналізу конструкції вказаної норми видно, що законодавцем виокремлено дві самостійні підстави для отримання відповідної відпустки, а саме:

- виконання військовослужбовцями обов`язків військової служби, які пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням;

- виконання військовослужбовцями обов`язків військової служби в особливих природних географічних, геологічних, кліматичних і екологічних умовах та умовах підвищеного ризику для життя і здоров`я.

Судом встановлено, що позивач у період з 01.01.13 по 16.04.15 та з 24.06.15 по 19.05.17 проходив службу на посадах, які надають право на щорічну додаткову відпустку, передбачену абзацом 1 частини четвертої статті 10-1 Закону №2011-XII.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що відповідач протиправно не нарахував та не виплатив позивачу компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки передбаченої частиною четвертою статті 10-1 Закону №2011-XII та постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 № 702 за 2013 - 2017 роки.

Відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем позовні вимоги не спростовані.

Позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.6-10, 14, 72-77, 90, 132, 159, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Львівського прикордонного загону (військова частина 2144) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (вул. Личаківська, буд. 74, м. Львів, 79000, код ЄДРПОУ 14321653) щодо не нарахування та не виплати на день звільнення ОСОБА_1 (ПН НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) компенсації за невикористані додаткові відпустки, передбачені частиною четвертою статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 № 702 за період з 01.01.13 по 16.04.15 та з 24.06.15 по 19.05.17.

Зобов`язати Львівський прикордонний загін (військова частина 2144) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (вул. Личаківська, буд. 74, м. Львів, 79000, код ЄДРПОУ 14321653) здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 (ПН НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) компенсацію за невикористану додаткову відпустку, передбачену частиною четвертою статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 № 702 за період з 01.01.13 по 16.04.15 та з 24.06.15 по 19.05.17.

Судові витрати стягненню не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення до Восьмого апеляційного адміністративного суду. У разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Крутько О.В.