Рішення № 101978129, 17.12.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2021 року

справа №380/12197/20

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лунь З.І. розглянув у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

встановив:

ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: 79016, м.Львів, вул.Митрополита Андрея, 10, код ЄДРПОУ 13814885), в якому просить суд:

-визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного Фонду України у Львівській області № 6050 від 25.11.2020 щодо відмови позивачу у призначенні пенсії за віком відповідно до пункту «з» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

- зобов`язати Головне управління Пенсійного Фонду України у Львівській області призначити та виплачувати позивачу пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п.«з» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції відповідно до рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020, починаючи з дати звернення.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про нарахування пенсії за віком до п.«з» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області відмовлено позивачці у призначенні пенсії за віком через недосягнення нею пенсійного віку, встановленого нормами Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», для жінок, які народилися в період з 01.04.1969 по 30.09.1969. Відповідач вважає, що позивач матиме право звертатися про призначення їй пенсії після досягнення віку 54 роки 6 місяців за умови наявності необхідного страхового стажу.

Позивач не погоджується з таким рішенням відповідача та вважає, що воно порушує її права, оскільки відповідач не застосовує норми Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІІ для осіб, які працювали на роботах, що перелічені у п. «з» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Позивач зазначає, що саме вказані норми повинні бути застосовані при призначенні їй пенсії за віком, оскільки вона досягла віку 50 років 02.07.2019 та мала на той час стаж більше 30 років, з яких більше 10 років водієм міського пасажирського транспорту (трамвая). Позовні вимоги просить задовольнити.

Ухвалою від 24.12.2020 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін та запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з дня отримання зазначеної ухвали, надати (надіслати) суду відзив на позов, а також всі письмові та електронні докази.

На виконання вказаної ухвали до суду надійшов відзив Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області. У відзиві відповідач просить відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що оскільки 50 років позивачці виповнилося 02.07.2019, то умови призначення їй пенсії за віком визначаються згідно з п. 8 ч.2 ст.114 Закону №1058, а не на підставі п. «з» статті 13 Закону №1788. Просить відмовити в задоволенні позову повністю.

До суду на дійшла відповідь на відзив, у якій позивач повторно наполягає на задоволенні позову з підстав, викладених у позовній заяві та викладає незгоду із змістом відзиву.

Інших заяв по суті справи до суду не надходило.

Ухвалою суду від 15.01.2021 суд відмовив у задоволенні клопотання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадженні з повідомленням сторін.

Ухвалою суду від 15.01.2021 провадження у справі №380/12197/20 суд зупинив до набрання законної сили рішенням Верховного Суду у зразковій справі № №360/3611/20 (№ Пз/9901/14/20).

Ухвалою суду від 03.12.2021 провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії поновлено.

Суд встановив таке.

ОСОБА_1 працювала повний робочий день в ЛКП «Львівелектротранс» трамвайне депо і за період з 01.08.1988 по 10.11.2020 виконувала перевезення пасажирів міським електротранспортом за професією водій міського пасажирського транспорту (трамваї). Зазначене підтверджується довідкою про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або записів у ній, виданої ЛКП «Львівелектротранс» від 11.11.2020 №352.

У трудовій книжці ОСОБА_1 є запис про прийняття її 01.08.1988 на роботу у Львівське трамвайно-тролейбусне управління ДЕПО 2 водієм трамвая ІІІ класу; 11.11.2002 ОСОБА_1 присвоєно ІІ клас водія трамвая; 01.03.2007 ОСОБА_1 присвоєна кваліфікація водія трамвая І класу; 01.01.2012 ОСОБА_1 переведена в ЛКП «Львівелектротранс».

Відповідно до архівної довідки від 11.11.2020 №351 Львівське трамвайно-тролейбусне управління перейменоване на Державне міське комунальне підприємствао «Львівелектротранс» на підставі наказу від 23.04.1993 №23; на Львівське комунальне підприємство «Львівелектротранс» на підставі розпорядження від 31.08.2000 №329.

Стаж ОСОБА_1 водієм міського пасажирського транспорту (трамваї) складає 32 роки 03 місяці 10 днів.

Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області Рішенням №6050 від 25.11.2020 відмовило ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком відповідно до пункту «з» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788, п.8 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Позивач не погодилася із зазначеним рішенням відповідача, вважає, що відповідач зобов`язаний призначити їй пенсію за віком, тому і звернулася із зазначеним позовом до суду.

Оцінюючи обставини у цій справі, суд зазначає таке.

Спірні відносини, які виникли між сторонами у справі урегульовано нормами Конституції України, нормами Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII та Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» № 1058-ІV.

При цьому, як видно із оскаржуваного рішення, відповідач не заперечує того, що позивачка має необхідний стаж для призначення пенсії. Відповідач відмовив у призначенні пенсії позивачці за віком з тих підстав, що позивачка на момент звернення із заявою про призначення пенсії не досягла пенсійного віку, а саме 54 років 6 місяців.

Відповідно до п. «б» ч. 1 ст. 13 Закону №1788-XII працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними такого віку, зокрема, 54 роки 6 місяців - з 1 квітня 1969 року по 30 вересня 1969 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пільгових умовах пенсія за віком призначається: водіям міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів, зайнятим у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу: для жінок - не менше 25 років, у тому числі на зазначеній роботі не менше 10 років.

За відсутності страхового стажу, встановленого абзацами другим - третім цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту і абзацами третім - тринадцятим пункту 2 частини другої цієї статті, страхового стажу, встановленого абзацами п`ятнадцятим - двадцять третім пункту 2 частини другої цієї статті.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними віку, встановленого абзацами третім - тринадцятим пункту 2 частини другої цієї статті.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» №2148-VIII, який набрав чинності 11.10.2017 внесено зміни до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» № 1058-ІV.

Відповідно до п.2 ч.2 ст. 114 Закону №1058-ІV (в редакції Закону від 03.10.2017р. №2148-VIII) на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах. До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 54 роки 6 місяців - з 1 квітня 1969 року по 30 вересня 1969 року.

Пунктом 2 розділу XV Закону №1058-ІV (в редакції Закону №2148-VIII) передбачено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.

Таким чином, з 11.10.2017р. (дата набрання чинності Закону №2148-VIII, яким були внесені зміни Закону №1058-ІV) порядок призначення пенсій за списком № 2, одночасно регламентувався двома нормами права: пунктом «б» ч.1 ст.13 Закону №1788-XII та п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону №1058-ІV.

Рішенням Конституційного суду України від 23.01.2020р. № 1-р/2020 у справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 02 березня 2015 року № 213-VIII»:

- визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII;

- стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

- застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме:

На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:

а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах;

жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці - жінкам;

б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;

жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Конституційний суд України у зазначеному рішенні зробив висновок про те, що норми ст.13, ч.2 ст.14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону № 1788 (зі змінами, які були внесені до нього) і якими передбачено поетапне підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років для працівників, визначених у вказаних нормах, порушують легітимні очікування таких осіб, а отже, суперечать частині першій ст. 8 Конституції України, та порушують принцип верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.

Відповідно до статті 151-2 Конституції України рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов`язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені.

Таким чином з 23.01.2020 (дня набрання чинності рішенням Конституційного Суду України від 23.01.2020р. в справі № 1-р/2020) діють положення ст. 13 Закону №1788-ХІІ в редакції, яка була чинна до внесення змін Законом №213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, при цьому залишилися чинними відповідні положення Закону №1058-IV.

Тобто з 23.01.2020 в Україні існують дві норми у різних законах, які одночасно регламентують правила призначення пенсій для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, за якими пенсії за віком призначаються на пільгових умовах за списком №2: п. «б» ч.1 ст. 13 Закону №1788-ХІІ у редакції до внесення змін Законом №213-VІІІ та пункт 2 ч. 2 ст. 114 Закону №1058-IV у редакції Закону України від 03.10.2017р. №2148-VІІІ.

Спірні норми вказаних законів містять розбіжність у величині показника вікового цензу, який складає: 50 років за ст. 13 Закону №1788-ХІІ (у редакції до внесення змін Законом №213-VІІІ); 55 років за п. 5 ч. 2 статті 114 Закону №1058-IV у редакції Закону України від 03.10.2017р. №2148-VІІІ.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV.

Тому відмова відповідача у призначенні пенсії позивачці, яка на час звернення із заявою про призначення пенсії досягла 50 років, мала страховий стаж роботи 32 роки 03 місяці 10 днів, у тому числі водієм трамвая, з посиланням на недосягнення нею 54 років 6 місяці пенсійного віку, визначеного пунктом 2 частини другої статті 114 Закону № 1058-ІV, є протиправною.

Вказане відповідає правовій позиції Верховного Суду по зразковій справі №360/3611/20.

Згідно з ч. 1 ст. 45 Закону №1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку.

Отже, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог в частині визнання протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №6050 від 25.11.2020 року про відмову ОСОБА_1 у призначенні пільгової пенсії за віком згідно із п. «з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити пенсію ОСОБА_1 з дня її звернення про призначення пенсії.

Щодо вимоги позивачки про зобов`язання відповідача виплачувати пенсію з дня звернення про виплату такої згідно із п. «з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», то суд зазначає таке.

Право на захист - це суб`єктивне право певної особи, тобто вид і міра її можливої (дозволеної) поведінки із захисту своїх прав. Захист права є реакцією особи на його порушення, що за своїм змістом означає необґрунтовану заборону на реалізацію права або встановлення перешкод у його реалізації, або значне обмеження можливостей його реалізації тощо.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Таким чином, суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин.

Таким чином, прийняття судом рішення щодо захисту прав і інтересів осіб на майбутнє, є неправильним. Інакше, судове рішення може впливати на незмінність правового регулювання, що є нелогічним.

Означена вище позовна вимога за своїм змістом стосується виплати пенсії у майбутньому.

Ураховуючи зазначене вище, суд дійшов висновку, що вимога про зобов`язання виплачувати пенсію є передчасною, адже спір в цій частині фактично не існує.

Ухвалюючи дане судове рішення, суд також керується статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Як зазначено в пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України», суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що встановлених судом обставин достатньо для визнання протиправним і скасування оскаржуваного рішення відповідача та зобов`язання щодо усунення виявлених порушень, тому суд не вважає за доцільне надавати оцінку решті доводів позивача про його протиправність.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Закону.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач як суб`єкт владних повноважень покладений на нього обов`язок доказування не виконав.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову частково.

Відповідно до ст.139 КАС України судові витрати підлягають стягненню з бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 242-246, 250, 255 КАС України, суд

в и р і ш и в :

адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: 79016, м.Львів, вул.Митрополита Андрея, 10, код ЄДРПОУ 13814885) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області № 6050 від 25.11.2020 про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до пункту «з» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», п.8 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного Фонду України у Львівській області призначити ОСОБА_1 пенсію відповідно до п.«з» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», починаючи з дня звернення ОСОБА_1 до органу Пенсійного фонду України про призначення пенсії.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: 79016, м.Львів, вул.Митрополита Андрея, 10, код ЄДРПОУ 13814885) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) судовий збір на суму 840 (вісімсот сорок)грн. 80коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду із врахуванням п.п 15.5 п.5 розділу VII Перехідних положень КАС України протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Суддя Лунь З.І.