Ухвала суду № 101978065, 15.12.2021, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15.12.2021 Справа №607/22925/21

провадження № 1-кс/607/7443/2021

Слідчий суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Кунець Н.Р., з участю секретаря судового засідання Крупи О.А., прокурора Середзінського І.В., захисника Мовчан А.О., підозрюваного ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Тернопільській області Степанець С.В., погоджене з прокурором Тернопільської обласної прокуратури Середзінським І.В., в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021210000000312 від 08 грудня 2021 року, про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Ласківці, Теребовлянського району Тернопільської області, українця, громадянина України, зареєстрованого та жителя АДРЕСА_1 , з вищою освітою, одруженого, пенсіонера, раніше не судимого,

який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Cтарший слідчий СУ ГУНП в Тернопільській області Степанець С.В., за погодженням із прокурором Тернопільської обласної прокуратури Середзінським І.В. звернувся до слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області, в рамках кримінального провадження № 12021210000000312 від 08 грудня 2021 року, із клопотанням про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_1 , без визначення суми застави.

Клопотання обґрунтоване тим, що слідчою групою здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12021210000000312 від 08 грудня 2021 року за підозрою ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України.

Як зазначає слідчий, 08 грудня 2021 року близько 16.30 год. водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «VOLKSWAGEN PASSAT», реєстраційний номер НОМЕР_1 (реєстрація Швеції) та рухаючись в межах 312 автодороги «Доманово-Ковель-Чернівці-Тереблече» у напрямку від м. Кременець Тернопільської області до м. Тернопіль Тернопільської області, не був достатньо уважний, належно не стежив за дорожньою обстановкою, умовами та відповідно не реагував на їх зміну, не обрав такі прийоми керування транспортним засобом, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, чим порушив вимоги пунктів: 1.5 ч. 1, 1.10, (в частині визначення понять: «дорожні умови», «дорожня обстановка», і виконання їх вимог), 2.3 (б, д) Правил дорожнього руху України затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року зі змінами та доповненнями (далі ПДР України), які зобов`язували його своїми діями не створювати загрозу безпеці дорожнього руху небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю чи здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків.

Рухаючись у вказаному напрямку, прямою ділянкою автодороги водій ОСОБА_1 , змінив напрямок свого руху ліворуч, перетнув вузьку суцільну лінію дорожньої розмітка 1.1 ПДР України, яку забороняється перетинати та в подальшому виїхав на зустрічну смугу для руху, при цьому не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху чим грубо порушив вимоги пункту 10.1 ПДР України, де зіткнувся із автомобілем »MERCEDES BENZ 313», реєстраційний номер НОМЕР_2 , який рухався у зустрічному напрямку під керуванням водія ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителя АДРЕСА_2 .

Унаслідок зіткнення транспортних засобів водій автомобіля «MERCEDES BENZ 313», реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_2 та пасажир автомобіля «MERCEDES BENZ 313», реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , жителька АДРЕСА_3 отримали тілесні ушкодження від яких померли у лікувальному закладі.

Порушення водієм ОСОБА_1 вимог п.п. 2.1 (а), 2.3. (б, д); 10.1 ПДР України перебуває у прямому причинному зв`язку із настанням даної дорожньо-транспортної пригоди та спричиненням смерті ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

З огляду на наведене слідчий вважає, що у кримінальному провадженні № 12021210000000312 від 08 грудня 2021 року наявна обґрунтована підозра щодо вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України, що підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами.

09 грудня 2021 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України.

Слідчий вказує, що підставою застосування до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є те, що він обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України, а також у зв`язку із встановленими обставинами, що виправдовують даний запобіжний захід та підтверджують наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

Так, метою застосування запобіжного заходу до ОСОБА_1 , згідно з вимогами п.п. 1, 3, 4, 5, ч. 1 ст. 177 КПК України, є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків, потерпілих та експертів у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Слідчий зазначає, що ОСОБА_1 , підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років, без альтернативної міри покарання, і на даний час усвідомлюючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення та розмір покарання, з метою уникнення покарання, може переховуватись від органів досудового розслідування та суду.

Крім цього ОСОБА_1 , документований паспортом громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_3 , який виданий 23.02.2015, дійсний до 23.02.2025, що дає підстави вважати, що останній, при обрані йому більш м`якшого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, в умовах безвізового режиму України з країнами Європейського Союзу, та з метою уникнути покарання за вчинений тяжкий злочин, зможе швидко та безперешкодно виїхати за межі України. Документи, які дають право на виїзд за кордон ОСОБА_1 слідству не надав. Загалом вказані обставини свідчать про те, що підозрюваний має можливість безперешкодно, та швидко виїхати за межі України і тривалий період часу перебувати за межами України таким чином переховуватися від органів досудового розслідування та суду та уникати кримінальної відповідальності за вчинений тяжкий злочин.

Вказана дорожньо-транспортна пригода набула великого суспільного резонансу, оскільки унаслідок неї загинуло двоє осіб, ще шестеро травмовано та перебувають на стаціонарному лікуванні у важкому стані, тому, враховуючи вказану обставину, підозрюваний ОСОБА_1 , усвідомлюючи такі наслідки, які спричиненні його діями, і відповідно міру покарання, яку він може понести у зв`язку з цим, може вчинити дії спрямовані на переховування від органів досудового розслідування та/або суду.

Відповідно до протоколу допиту підозрюваного ОСОБА_1 , від 09.12.2021, останній не має на утриманні неповнолітніх дітей, пристарілих осіб чи інвалідів, зареєстрований та фактично проживає в АДРЕСА_1 , що вказує на такі соціальні зв`язки, відповідно сімейні обов`язки, які дозволяють йому безперешкодно переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду.

Слідчий також зазначає, що у разі застосування до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу не пов`язаного з триманням під вартою він, перебуваючи на волі, використовуючи свої зв`язки та авторитет може незаконно впливати на свідків, шляхом схиляння до відмови від дачі показань чи дачі завідомо неправдивих показань, чим перешкодить кримінальному провадженню.

Окрім того, підозрюваний ОСОБА_1 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення не визнає, відмовився давати свідчення про розвиток дорожньо-транспортної пригоди, що вказує на те, що останній не сприяє досудовому розслідуванню та встановленню істини у даному кримінальному провадженні та може перешкоджати кримінальному провадженню іншими чином.

На думку слідчого, застосувавши більш м`який запобіжний захід неможливо запобігти ризикам викладеним у клопотанні, а саме запобігти: можливості переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків, потерпілих та експертів у цьому ж кримінальному провадженні, які останньому добре відомі, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Також слідчий вказує, що зважаючи на обставини, що за наслідками вчиненого кримінального правопорушення, станом на даний час спричинено загибель двох осіб, та іншим потерпілим спричинено важкі тілесні ушкодження, існують об`єктивні підстави не визначати розмір застави.

На підставі наведених доводів та обґрунтованих доказів, що доводять вину ОСОБА_1 та вчинення важкого кримінального правопорушення, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років, наявність в останнього паспорту для виїзду закордон, та відсутності обставин, що не давали б підстав для виїзду за кордон чи уникнення від органів досудового розслідування чи суду за пред`явленою підозрою, слідчий просить клопотання задовольнити та застосувати до ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.

У судовому засіданні прокурор Середзінський І.В. клопотання підтримав з мотивів, у ньому наведених та просив його задовольнити.

Підозрюваний ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснив, що він визнає свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, щиро шкодує, що внаслідок його необережних дій загинули дві людини та інші потерпілі утримали тілесні ушкодження. З цього приводу він відчуває невимовний жаль та намагається матеріально допомогти сім`ям потерпілих. Додатково пояснив, що він жодним чином не має на меті переховуватися від органу досудового розслідування, вже здав слідчому свій паспорт для виїзду за кордон та в подальшому сприятиме у проведенні розслідування. Відтак просив застосувати, щодо нього домашній арешт врахувавши, що він є пенсіонером та має на утриманні престарілу маму.

Захисник підозрюваного – адвокат Мовчан А.О. заперечив з приводу задоволення клопотання слідчого, зазначив, що ризики заявлені у клопотанні є необґрунтованими та не доведеними належними доказами. Так, ОСОБА_1 визнає свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, не має на меті переховуватись від органу досудового розслідування, вже здав слідчому свій паспорт для виїзду за кордон. Окрім цього вказав, що підозрюваний всіляко сприяє органу досудового розслідування, щиро розкаюється, важко психологічно переживає смерть людей внаслідок його дій, намагається налагодити контакт з сім`ями потерпілих та відшкодувати завдану шкоду. Також зазначив, що слідчим у клопотанні, а прокурором у судовому засіданні не доведено, неможливість застосування до ОСОБА_1 більш м`якого запобіжного заходу, оскільки тримання під вартою є виключним і найбільш суворим запобіжним заходом. Враховуючи належну процесуальну поведінку підозрюваного, та його стан здоров`я, зокрема потребу в подальшому лікуванні отриманих травм в ДТП, наявність у нього міцних соціальних зв`язків, просив застосувати до його підзахисного запобіжний захід у вигляді домашнього арешту оскільки вважає, що вказаний запобіжних захід здатен попередити ризики наведені слідчим у клопотанні.

Заслухавши думку сторін кримінального провадження, вивчивши клопотання, додані до нього матеріали слідчий суддя приходить до наступного висновку.

Нормами ч.1 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Відповідно до вимог п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосовано, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно з вимогами ч. 1ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, зокрема, вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; вік та стан здоров`я підозрюваного; міцність соціальних зв`язків підозрюваного, у тому числі наявність в нього родини утриманців; наявність постійного місця проживання у підозрюваного; наявність судимостей; репутацію підозрюваного та майновий стан.

Положеннями ч. 2 статті 177 цього Кодексу передбачено, що підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, а саме переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженню; перешкоджати кримінальному провадженню іншими чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється обвинувачується.

Слідчим суддею встановлено, що слідчим відділом розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління ГУНП в Тернопільській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні за № 12021210000000312 від 08 грудня 2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286 КК України.

В ході здійснення досудового розслідування у даному кримінальному провадженні 09 грудня 2021 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України.

Слідчий, звертаючись з клопотанням про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, а прокурор – при розгляді клопотання, довели наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286 КК України.

На думку слідчого судді, обґрунтованість підозри, пред`явленої ОСОБА_1 та його можливу причетність до вчинених кримінальних правопорушень свідчать долучені до клопотання матеріали кримінального провадження у їх сукупності, а саме:

-протокол огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 08 грудня 2021 року з додатками яким зафіксовано кінцеве розташування автомобілів учасників пригоди, розташування осипу ЛФП, скла, частин та деталей транспортного засобу, іншою слідовою інформацією, яка вказує про розташування місця зіткнення транспортних засобів на смузі руху автодороги «Доманов-Ковель-Чернівці-Тереблече», тобто смузі руху автомобіля «MERCEDES BENZ 313», р.н. НОМЕР_2 ;

-протокол допиту свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 від 09 грудня 2021 року, які повідомили, що вони рухалися автомобілем «Volkswagen Golf», р.н. НОМЕР_4 позаду автомобіля «VOLKSWAGEN PASSAT», р.н. НОМЕР_1 (реєстрація Швеції) та були свідками того, як водій автомобіля «VOLKSWAGEN PASSAT», р.н. НОМЕР_1 виїхав на зустрічну смугу для руху та допустив зіткнення із автомобілем «MERCEDES BENZ 313», р.н. НОМЕР_2 .

-протоколом допиту свідка ОСОБА_6 від 09 грудня 2021 року, яка повідомила, що вони перебувала в салоні автомобіля «MERCEDES BENZ 313», р.н. НОМЕР_2 та була свідком того, як на смугу вищезазначеного транспортного засобу виїхав зустрічний автомобіль.

Надаючи оцінку наведеним доказам про обґрунтованість підозри, слідчий суддя зважає на практику Європейського суду з прав людини, згідно якої, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

Зокрема, слідчий суддя, бере до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у п. 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення».

Отже, з урахуванням змісту долучених до клопотання матеріалів кримінального провадження у їх сукупності, слідчий суддя встановив, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на даному етапі розслідування достатньою сукупністю доказів. Окрім цього, сторона захисту не спростовує обґрунтованість підозри пред`явленої ОСОБА_1 .

При цьому необхідно відзначити, що на даному етапі кримінального провадження стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред`явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку.

Відтак, слідчий суддя не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього заходу забезпечення кримінального провадження, одним із яких є запобіжний захід, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.

З огляду на вищенаведене та те, що сторона захисту не спростовує питання обґрунтованості підозри, а також беручи до уваги надане ОСОБА_1 повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.286 КК України, слідчий суддя приходить до висновку, що наявна підозра у вчиненні ОСОБА_1 вказаного кримінального правопорушення не є вочевидь необґрунтованою.

Окрім наявної обґрунтованої підозри, слідчий суддя вважає, на даний час існують ризики зазначенні у клопотанні слідчого, а саме: що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків та потерпілих у цьому ж кримінальному провадженні, що виправдовує застосування до ОСОБА_1 запобіжного заходу.

Так, ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за який законом передбачено покарання виключно у вигляді позбавленням волі на строк від п`яти до десяти років. Слідчий суддя вважає, що зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від суду. Таке твердження узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини, висловленою у справі «Ілійков проти Болгарії» (рішення від 26.07.2001), де Суд зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. Окрім цього, підозрюваний ОСОБА_1 , документований паспортом громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_3 , який виданий Бучацьким відділом УДМС України в Тернопільській області 23 лютого 2015 року і дійсний до 23 лютого 2025 року, а враховуючи умови дії договору України з країнами Європейського союзу про безвізовий режим, останній може безперешкодно виїхати за межі України. Відтак слідчий суддя погоджується з доводами сторони обвинувачення, що такий ризик, має місце у даному випадку та усвідомлюючи тяжкість вчиненого злочину і розмір покарання, з метою уникнення відповідальності ОСОБА_1 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду.

Слідчий суддя вважає, доведеним і ризик того, що ОСОБА_1 може незаконно впливати на свідків та потерпілих у даному кримінальному провадженні, шляхом схиляння до відмови від дачі показань чи дачі завідомо неправдивих показань, чим перешкодить кримінальному провадженню, а беручи до уваги те, що згідно зі ст. 23 КПК України доказове значення матимуть показання цих осіб, отримані безпосередньо судом саме під час судового розгляду кримінального провадження, на думку слідчого судді підозрюваний може чинити тиск, а також схиляти свідків та потерпілих до дачі неправдивих показів на свою користь, відмови від участі у кримінальному провадженні.

Разом з тим, посилання слідчого у клопотанні та прокурора в судовому засіданні на ризик, що підозрюваний ОСОБА_1 може вчинити інше кримінальне правопорушення є безпідставним та не доведеним, оскільки з наданих до клопотання документів вбачається, що ОСОБА_1 раніше не судимий та до кримінальної відповідальності не притягувався, а відтак, на думку слідчого судді, відсутні підстави вважати, що останній схильний до протиправної діяльності та в подальшому буде вчиняти нові злочини.

Окрім цього, слідчий суддя також вважає, що ризик того, що підозрюваний може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, є недоведеним та формальним, так як останні не вказують, які конкретні дії підозрюваного вказують на наявність цього ризику та не надають доказів на підтвердження таких обставин.

Відтак слідчий суддя приходить до висновку, що прокурором доведено, а стороною захисту не спростовано, що у даному кримінальному провадженні з метою виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам вчинити дії, передбачені п.п. 1,3 ч. 1 ст. 177 КПК України, є необхідним застосування до ОСОБА_1 запобіжного заходу.

Згідно з вимогами ст.198 КПК України, висловлені в ухвалі слідчого судді, суду за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень.

Відповідно до ч. 1 ст.194КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177цього Кодексу і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно ч. 4 ст. 194 КПК України встановлено, що якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини 1 цієї статті, але не доведе обставин, передбачені пунктом 3 частини 1 цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частиною 5 цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

ЄСПЛ у Рішенні «Калашников проти Росії» вказав, що «будь-яка система обов`язкового тримання під вартою несумісна зі статтею 5 параграфу 3 Конвенції за визначенням. Якщо закон встановлює презумпцію щодо обставин, які стосуються підстав тримання під вартою, має бути, крім того, переконливо доведена наявність конкретних обставин, які переважають правило поваги до особистої свободи». Тобто, констатовано «презумпцію залишення обвинуваченого на свободі». Якщо законодавство та/або судова практика прямо або непрямо спрямовують на обов`язкове тримання під вартою у певних випадках, це може привести до порушення ст. Конвенції. У кожному випадку, коли вирішується питання щодо утримання під вартою або звільнення, діє презумпція на користь звільнення.

Окрім того, згідно позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у його рішенні в справі «Бойченко проти Молдови» № 41088/05, від 11 липня 2006 року - «одне тільки посилання судів на відповідну норму закону без вказівки підстав з яких вони вважають обґрунтованими твердження про те, що ніби заявник може перешкоджати провадженню в справі, переховуватися від правосуддя або скоювати нові злочини, не є достатнім для ухвалення рішення про обрання запобіжного заходу». Також, в справі «Мамедова проти Росії» № 7064/05, Європейський суд дійшов такого висновку: «посилання на тяжкість обвинувачення, як на головний чинник при оцінці ймовірності того, що заявниця переховуватиметься від правосуддя, перешкоджатиме ходові розслідування або вчинятиме нові злочини є недостатнім, хоча суворість покарання і є визначальним елементом при оцінці ризику переховування від правосуддя чи вчинення нових злочинів, і що потребу позбавлення волі не можна оцінювати з винятково абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину».

Так, Суд наголошує, що основним і визначальним критерієм як правової норми, так і правосуддя має бути їх відповідність вимогам справедливості як гарантії дотримання прав та інтересів учасників правовідносин. Виконання вимог справедливості полягає у можливості застосування до відносин імперативного методу рівно настільки, наскільки це викликано необхідністю в кожному конкретному випадку.

Верховенство права, невід`ємною складовою якого є принцип пропорційності, передбачає, що мета має спиратися лише на такі засоби, застосування яких морально виправдано, оскільки мета, задля якої необхідні неправові засоби, не може бути правовою. Застосовувана міра повинна бути пропорційною (повинна відповідати) цілям.

Завдяки принципу пропорційності встановлені положеннями нормативно-правових актів обмеження на користь суспільних інтересів дозволяють максимально враховувати приватні інтереси. Цей принцип висуває критерій межі (результату) дій або рішень: вони не повинні виходити за межі відповідної мети. Принцип пропорційності передбачає вибір розумних, найбільш ефективних заходів для досягнення мети і завжди застосовується в сукупності з принципом справедливості.

Вивченням особи підозрюваного ОСОБА_1 встановлено, що останній уродженець с. Ласківці, Теребовлянського району Тернопільської області, українець, громадянина України, зареєстрований та постійно проживає за адресою: АДРЕСА_1 , одружений, пенсіонер, позитивно характеризується по місцю проживання, що підтверджується характеристикою виданої старостою с. Лошнів ОСОБА_7 №09-04/10/830 від 09 грудня 2021, раніше не судимий.

При вирішенні питання обрання запобіжного заходу, слідчий суддя враховує обставини, визначені ст. 178 КПК України, зокрема, процесуальну поведінку підозрюваного ОСОБА_1 , який вину у вчиненому кримінальному правопорушенні визнає та щиро розкаюється, всіляко сприяє органу досудового розслідування для проведення повного, всебічного та об`єктивного досудового розслідування, має твердий намір відшкодовувати потерпілим завдану ним шкоду, з моменту повідомлення йому про підозру не вчиняв жодних спроб переховування від органу досудового розслідування чи суду та сам з`явився на розгляд клопотання про обрання йому запобіжного заходу, добровільно, ще перебуваючи на лікуванні у медичному закладі здав на зберігання свій паспорт громадянина України для виїзду за кордон, а також стан його здоров`я та те, що останній згідно виписки із медичної картки стаціонарного хворого №5285 від 14 грудня 2021 року потребує амбулаторного лікування в хірурга поліклініки за місцем проживання.

Зважаючи на наведене вище, за наслідками встановлених обставин за результатами розгляду клопотання, враховуючи особу підозрюваного ОСОБА_1 , його процесуальну поведінку та стан здоров`я, наявність постійного місця проживання, позитивної характеристики по місцю проживання, беручи до уваги, що останній раніше не судимий, не доведенням прокурором недостатності застосування більш м`якого запобіжного заходу, з посиланням лише на те, що він може переховуватись від органу досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків та потерпілих у цьому ж кримінальному провадженні, за відсутності обґрунтування з посиланням на належні докази необхідність застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою і що такий захід в даному випадку буде виправданий, враховуючи, обґрунтованість підозри, приходжу до висновку, що у відповідності до ч.4 ст.194 КПК України щодо підозрюваного слід обрати запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту, оскільки саме цей запобіжний захід забезпечить виконання підозрюваним процесуальних обов`язків та попередить вчинення ним дій, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України.

Відповідно до ч.1, 2 ст.181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 має постійне місце проживання, за адресою: АДРЕСА_1 , про що свідчить довідка видана старостою с. Лошнів Мазур О. №09-04/10/831 від 12 грудня 2021 року.

З урахуванням наведеного, обставин справи, особи підозрюваного, слідчий суддя вважає за необхідне застосувати щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 , цілодобово.

Крім цього, на виконання вимог ч. 5 ст. 194 КПК України слідчий суддя покладає на підозрюваного обов`язки, визначені даною нормою закону, обсяг яких є достатнім для забезпечення належної поведінки ОСОБА_1 .

Разом з тим, слідчий суддя враховує стан здоров`я підозрюваного ОСОБА_1 та бере до уваги необхідність амбулаторного лікування в хірурга поліклініки за місцем проживання, а тому приходить до висновку про необхідність заборони ОСОБА_1 залишати житло за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , цілодобово, за виключенням необхідності відвідування медичних закладів.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 177, 178, 193, 194, 199, 205, 309 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Тернопільській області Степанець С.В., погоджене прокурором Тернопільської обласної прокуратури Середзінським І.В., про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_1 , запобіжного заходу у виді тримання під вартою – задовольнити частково.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у виді домашнього арешту.

Заборонити підозрюваному ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишати житло за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 , цілодобово, за виключенням необхідності відвідування медичних закладів.

Покласти на підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 обов`язки передбачені статтею 194 КПК України, а саме:

-з`являтися до слідчого, прокурора, слідчого судді та суду за першою вимогою;

-не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду;

-повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

-утриматися від спілкування із свідками та потерпілими у даному кримінальному провадженні, щодо обставин кримінального правопорушення.

-здати органу досудового розслідування на зберігання паспорт громадянина України для виїзду за кордон та інші документи, що дають право на виїзд за кордон.

В іншій частині клопотання – відмовити.

Встановити строк дії ухвали до 23 год. 59 хв. 09 лютого 2022 року.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення, а підозрюваний ОСОБА_1 зобов`язується невідкладно прибути до місця свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Копію ухвали направити для виконання органу Національної поліції за місцем проживання ОСОБА_1 .

Контроль за виконанням ухвали покласти на слідчого та прокурора в даному кримінальному провадженні.

Копію ухвали вручити підозрюваному ОСОБА_1 негайно після її оголошення, прокурору.

Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Н. Р. Кунець