Постанова № 10197658, 01.07.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

01.07.10Справа №2а-5728/10/4/0170 о 16:03

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Циганової Г.Ю. , при секретарі судового засідання Антоновій А.В., за участі представників сторін:

від позивача - Коміссарова І.О.;Іззетова Ф.Р.;Отрішко І.О.;

від відповідача - не зявився.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримстройторг"

до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим

про скасування податкових повідомлень-рішень

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "Кримстройторг" (далі - позивач) звернулось до адміністративного суду із позовом до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим (далі - відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень від 25.03.2010 року №0004381502/0, №0004401502/0, №0004391502/0.

Позов мотивовано порушенням порядку застосування і розрахунку суми штрафних (фінансових) санкцій, застосованих на підставі пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України від 21.12.2000 №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі Закон №2181).

Ухвалами суду від 05.05.2010 року відкрито провадження у справі, після закінчення підготовчого провадження справу призначено до судового розгляду.

В судовому засіданні представники позивача позов підтримали, надали пояснення по суті спору. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового розгляду справи повідомлений належним чином, причин неявки не повідомив.

Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо доказів для з'ясування обставин у справі, суд, керуючись ст. 128 КАС України, вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача.

Заслухавши представників позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши доказі по справі в їх сукупності, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач є юридичною особою, ідентифікаційний код 24878233, перебуває на податковому обліку в ДПІ в м. Сімферополі, зареєстрований у якості платника податку на додану вартість.

Посадовою особою відповідача проведено невиїзну документальну перевірку з питань сплати позивачем податку на додану вартість, за наслідками перевірки складено акт від 08.02.2010 року №1253/15-2/24878233 (а.с. 6, 7), за висновками якого встановлено порушення позивачем вимог пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону №2181 щодо термінів сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість за липень і серпень 2009 року.

За даними акту перевірки суму податкового зобов'язання у розмірі 12727,02 грн. за липень 2009 року, частково погашено шляхом подання декларації вх. №269887 від 21.12.2009 року і за рахунок сплати коштів у сумі 1381,00 грн. за платіжним дорученням №51 від 21.09.2009 року; а податкове зобов'язання за серпень 2009 року погашено шляхом подання декларації вх. №269887 від 21.12.2009 року.

На підставі цього акту прийняті спірні податкове повідомлення-рішення про визначення позивачу суми податкового зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями з податку на додану вартість на суму 6363,51 грн. (податкове повідомлення-рішення від 25.03.2010 року №0004381502/0, а.с. 8), на суму 145,40 грн. (податкове повідомлення-рішення від 25.03.2010 року №0004401502/0, а.с. 9), на суму 290,80 грн. (податкове повідомлення-рішення від 25.03.2010 року №0004391502/0, а.с. 10).

Відповідно до пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону №2181, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Згідно із пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 21.12.2000 №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Пунктом 4.1.4 цього Закону встановлено, що податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює:

а) календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця;

б) календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя);

в) календарному року, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.1.4 цього пункту, - протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного (податкового) року;

г) календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб (прибуткового податку з громадян), - до 1 квітня року, наступного за звітним.

Відповідно до пп. 7.8.1 п. 7.8 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» податковим періодом є один календарний місяць, а у випадках, особливо визначених цим Законом, календарний квартал.

З матеріалів справи вбачається, що позивач надає податкові декларації у місячний податковий період.

З метою дослідження правильності сплати позивачем податкових зобовязань з податку на додану вартість судом в судовому засіданні досліджено документи податкової звітності позивача, платіжні документи на перерахування до бюджету сум податку.

Судом встановлено, що податкове зобовязання позивача за липень 2009 року у сумі 24348,00 грн. самостійно задекларовано у поданій ним податкові декларації (а.с. 11-14).

За даними акту перевірки вказане зобов'язання погашалось шляхом подання декларації вх. №269887 від 21.12.2009 року і сплати коштів за платіжним дорученням від 21.09.2009 року №51 на суму 1381,00 грн.

У вказаному платіжному дорученні (а.с. 25) в графі "призначення платежу" зазначено: «ПДВ за серпень 2009 року».

Податкове зобовязання за серпень 2009 року у розмірі 1454,00 грн. визначено позивачем самостійно у поданій до податкового органу податковій декларації (а.с. а.с. 15, 16).

Згідно із актом перевірки це зобов'язання погашалось шляхом подання декларації вх. №269887 від 21.12.2009 року.

Декларування підприємством зазначених сум податкових зобов'язань і сплата податку підтверджуються даними облікової картки платника податку (а.с. 35-42).

Оцінюючи правомірність висновків відповідача за актом перевірки, суд зазначає наступне.

Орган державної податкової служби України, відповідно до ст. 11 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні» не має права визначати або змінювати призначення платежу при сплаті платником податків узгоджених сум податкових зобовязань.

Згідно з п. 7.7 ст. 7 Закону №2181 податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) і у рівних пропорціях. Проте порядок такого погашення в Законі не визначений, та не зазначено про те, що вказана заборгованість може погашатись за рахунок інших платежів платника податків.

Аналіз норм Закону №2181 та Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 18.07.2005 N 276, свідчить, що контроль за справлянням податкових зобовязань, що здійснюється органами державної податкової служби України, не передбачає прав податкового органу змінювати призначення платежу, визначеного платником податку у платіжних документах та направляти ці суми на погашення податкового боргу попередніх податкових періодів при веденні оперативного обліку платежів до бюджету.

Відповідно до ст. 177 Цивільного кодексу України гроші є обєктами цивільних прав, у тому числі права власності.

Відповідно до ст. 3 Закону України від 05.04.2001 №2346-ІІІ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» кошти існують у готівковій формі (формі грошових знаків) або у безготівковій формі (формі записів на рахунках у банках).

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» банк виконує доручення клієнта у точній відповідності з інформацією, що міститься в розрахунковому документі.

Відповідно до ст. 317 ЦК України власник користується своїм майном на свій власний розсуд. Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном, що встановлено ст. 391 ЦК України. Відповідно до ст.ст. 22, 41 Конституції України захист права власності гарантується державою. Кожен має право володіти, користуватись та розпоряджуватися своєю власністю. Відповідно до ст. 47 Господарського кодексу України держава гарантує недоторканість майна і забезпечує захист майнових прав.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що жодна норма податкового законодавства не наділяє органи державної податкової служби правом розпоряджатися коштами платника податків всупереч його волі, вираженій у призначеннях платежів в платіжних дорученнях, на свій власний розсуд.

Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача повноважень змінювати призначення платежу, визначене платником податків в платіжних документах.

Відповідач не надав суду доказів визначеної законом компетенції самостійно визначати цільове призначення платежу, здійсненого платником податків, та зарахування коштів платника на свій розсуд. Щодо джерел погашення податкового боргу за рішенням органу стягнення необхідно зазначити, що обов'язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється із сплатою податку (ч. 3 ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування»). Податок, збір (обов'язковий платіж) вважається зарахованим в дохід державного бюджету лише з моменту зарахування на єдиний казначейський рахунок державного бюджету (ч. 5 ст. 50 Бюджетного кодексу України). Відповідно зазначена норма не встановлює право чи обов'язок саме контролюючого органу якимось чином змінювати податкові зобов'язання, в рахунок сплати яких платник податків самостійно спрямував власні кошти. За наявності податкового боргу у позивача відповідач має право та можливість на підставі п. 10 ст. 10 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні» звернутися до суду з позовом про стягнення даного боргу.

Що стосується висновків позивача про погашення податкового зобов'язання шляхом подання іншої декларації (уточнюючого розрахунку), то суд не може погодитись із доводами відповідача про те, що шляхом подання декларацій (уточнюючих розрахунків) відбувається сплата (погашення) податкового зобов'язання (податкового боргу) в розумінні пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону №2181, і у будь-якому разі подання декларації (уточнюючого розрахунку, яким зменшується сума податкового зобов'язання минулих податкових періодів) не є порушенням пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону №2181.

Суд зазначає, що відповідно до ст. 71 КАС України обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на субєкта владних повноважень, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до частини 2 ст. 11 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог тільки у разі якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб. Приймаючи до уваги, що позивач невірно зазначив позовні вимоги лише про скасування спірних податкових повідомлень-рішень, а не про визнання його протиправним і скасування, як це передбачено для правових актів індивідуальної дії, суд вважає можливим в цій частини вийти за межі позовних вимог, оскільки це необхідне для повного захисту прав та інтересів сторін по справі.

Суд також вважає можливим стягнути на користь позивача судові витрати в порядку, встановленому ст. 94 КАС України.

У звязку зі складністю справи судом 01.07.2010 року оголошена вступна та резолютивна частина постанови, а 02.07.2010 року постанову складено у повному обсязі.

Керуючись статтями 11, 94, 158-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим від 25.03.2010 року №0004381502/0, №0004391502/0, №0004401502/0 про визначення Товариству з обмеженою відповідальністю "Кримстройторг" (ідентифікаційний код 24878233) податкового зобов'язання з податку на додану вартість за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 6363,51 грн., 290,80 грн. і 145,40 грн.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримстройторг" 3,40 грн. судових витрат.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня складення в повному обсязі у разі неподання заяви про апеляційне оскарження (апеляційної скарги).

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набуває законної сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Протягом 10 днів з дня складання постанови в повному обсязі через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим до Севастопольського апеляційного адміністративного суду може бути подана заява про апеляційне оскарження, після подачі якої протягом 20 днів може біти подана апеляційна скарга.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження (10 днів).

Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Суддя Циганова Г.Ю.