Рішення № 101975171, 16.12.2021, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2021 року ЛуцькСправа № 140/11466/21

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Дмитрука В.В.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини А2502 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 ) звернувся з позовом до військової частини А2502 про визнання протиправною бездіяльності щодо не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 22.12.2017; зобов`язання нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 22.12.2017.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 проходив службу у військовій частині А2502.

Наказом командира військової частини А2502 (по стройовій частині) від 22.12.2017 №156 позивача знято з усіх видів забезпечення та виключено зі списків особового складу військової частини.

За час проходження військової служби відповідачем не було проведено нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 22.12.2017.

14.07.2021 позивач звернувся із заявою до військової частини А2502 з проханням нарахувати та виплатити індексацію за вказаний період.

Листом військової частини А2502 від 29.07.2021 №350/485/60/1522 повідомлено ОСОБА_1 про відмову у нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення, оскільки Міністерством оборони України коштів на індексацію на даний період не виділялось.

Таку бездіяльність відповідача позивач вважає протиправною, оскільки обмежене фінансування жодним чином не впливає на наявність чи відсутність у позивача права на нарахування та виплату такої індексації.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 18.10.2021 відкрито спрощене позовне провадження у справі без проведення судового засідання та виклику сторін.

У відзиві на позов відповідач позовні вимоги не визнав. В обґрунтування своєї позиції вказав, що протягом січня 2016 - лютого 2018 року бюджетні асигнування виділялись виключно на забезпечення основних соціальних гарантій (стаття 17 Закону України від 05.10.2000 №2017-ІІІ «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії»). Індексація не відноситься до основних соціальних гарантій, а є складовою інших державних соціальних гарантій (стаття 18 даного Закону), тобто в межах виділеного для Збройних Сил України фінансового ресурсу з січня 2016 року по лютий 2018 року у Міністерстві оборони України коштів на індексацію грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України не було. Порядок 1078 не передбачає механізму нарахування індексації в поточному році за попередні періоди, додатковий фінансовий ресурс в бюджеті не передбачений.

Представник відповідача зазначив, що з березня 2018 року індексація виплачувалась на загальних підставах. Так, в березні 2018 року постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» військовослужбовцям підвищено посадові оклади, відповідно індекс споживчих цін для проведення індексації відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, розраховується з квітня 2018 року. Індекси споживчих цін в квітні-листопаді 2018 року не перевищували поріг індексації, тому індексація становила 0,00 грн.

Вважає, що позивач на час прийняття рішення про виключення зі списків особового складу частини та з усіх видів забезпечення (наказ командира військової частини А2502 (по стройовій частині) від 22.12.2017 №156) рапортом доповів, що справи та посаду здав, та з виключенням зі списків частини згідний, заперечень немає, тобто дав згоду на звільнення, знаючи свої права. Тому, на підставі вище викладеного, вимога позивача до військової частини А2502 про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання відповідача - суб`єкта владних повноважень вчинити дії є надуманою та незаконною.

З врахуванням наведеного, представник відповідача просив відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню з наступних мотивів та підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині А2502. Наказом командира військової частини А2502 (по стройовій частині) від 22.12.2017 №156 позивача знято з усіх видів забезпечення та виключено зі списків особового складу військової частини.

За час проходження військової служби відповідачем не було проведено нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 22.12.2017.

14.07.2021 позивач звернувся із заявою до військової частини А2502 з проханням нарахувати та виплатити індексацію за вказаний період.

Листом військової частини А2502 від 29.07.2021 №350/485/60/1522 повідомлено ОСОБА_1 про відмову у нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення, оскільки Міністерством оборони України коштів на індексацію на даний період не виділялось.

Вважаючи бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення протиправною, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Статтею 2 Закону України від 03.07.1991 №1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон №1282-ХІІ) визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Статтею 4 цього Закону передбачено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін. У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 6 Закону №1282-ХІІ у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 (далі - Порядок №1078), індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, а зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців.

Згідно з пунктом 4 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Згідно з пунктом 6 Порядку №1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: 1) підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів; 2) підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету; <...>.

Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

Вирішуючи спір по суті, суд враховує висновки Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладені у постанові від 05.02.2020 у справі №825/565/17, в якій зазначено таке:

«28. Тобто, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці.

29. Верховний Суд наголошує, що відповідно до вимог чинного законодавства України, проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

30. Так, положеннями Закону №1282-ХІІ та Порядку №1078 визначено джерело коштів на проведення індексації. Пунктом 6 Порядку №1078 безпосередньо не скасовано виплату індексації заробітної плати (грошового забезпечення) та не пов`язано індексацію з надходженням коштів до власника підприємства, установи, організації. Тобто, мова йде про фінансові ресурси бюджетів всіх рівнів.

31. Як встановлено судами попередніх інстанцій, у зв`язку із відсутністю відповідних видатків на проведення індексації грошового забезпечення вказані кошти ОСОБА_1 починаючи з липня 2015 року по серпень 2016 року не виплачувались.

32. Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо необґрунтованості доводів відповідача про відсутність коштів для виплати індексації грошового забезпечення, як належного доказу неможливості здійснення вказаних виплат.

33. Судами попередніх інстанцій встановлено також те, що відповідачем не надано суду доказів того, що у бюджеті відповідного рівня, з якого фінансується Чернігівський прикордонний загін, кошти на індексацію грошового забезпечення відсутні.

34. Обґрунтованим, на переконання колегії суддів є посилання суду апеляційної інстанції на положення статті 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути, позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

35. У справі «Кечко проти України» Європейський суд з прав людини встановив, що мало місце порушення статті 1 Протоколу №1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними.

36. Пунктом 23 рішення у вказаній справі Європейського суду з прав людини вказано, що Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними.

37. Так, реалізація особою права, яке пов`язане з отриманням коштів і базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не залежить від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян.

38. У зв`язку з цим, Європейський суд з прав людини не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

39. Ураховуючи вищевикладене, Верховний Суд уважає, що висновки судів попередніх інстанцій щодо необхідності зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період проходження військової служби з липня 2015 року по серпень 2016 року є правильними.».

У своєму листі відповідач не заперечив право позивача на отримання індексації грошового забезпечення. Водночас, враховуючи згідно з частиною п`ятою статті 242 КАС України наведений висновок Верховного Суду, посилання відповідача у листі на відсутність фінансової можливості для виплати індексації військовослужбовцям не може бути підставою для відмови у задоволенні позову, тому судом відхиляється.

Інших підстав для не проведення позивачу нарахування і виплати індексації грошового забезпечення відповідач не зазначав, а судом таких не встановлено.

Суд вважає, що у межах спірних правовідносин відповідач допустив бездіяльність щодо не нарахування і не виплати позивачу індексації грошового забезпечення, чим порушено майнові права позивача.

Отже, оскільки, відповідачем не вчинено дій щодо нарахування і виплати позивачу індексації грошового забезпечення, то наявні підстави, передбачені частиною 2 статті 9, пункту 4 частини першої статті 5, пункту 4 частини другої статті 245 КАС України, для визнання такої бездіяльності протиправною і зобов`язання відповідача вчинити визначені дії.

Отже, позовні вимоги слід задовольнити у повному обсязі.

Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в розмірі 908,00 грн., сплачений згідно з квитанцією від 12.10.2021.

Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини А2502 щодо не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 січня 2016 року по 22 грудня 2017 року.

Зобов`язати військову частину А2502 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 22 грудня 2017 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань військової частини А2502 (31100, Хмельницька область, місто Старокостянтинів, вулиця Миру, 2, код ЄДРПОУ 08497649) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень 00 копійок.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя В.В. Дмитрук