Ухвала суду № 101974893, 17.12.2021, Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа № 346/6080/21

Провадження № 1-кп/346/712/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2021 р.м. Коломия Коломийський міськрайонний суд Івано - Франківської області

у складі головуючого судді Яремин М.П.

з участю: секретаря Сав`яка О.В.

прокурора Демуса О.Б.

обвинуваченого ОСОБА_1

захисника Луцака А.О.

розглянувши у підготовчому судовому засіданні клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_1 , який обвинувачується за ч. 3 ст. 199, ч. 2 ст. 15 – ч. 3 ст.199 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 23.11.2021 року обвинуваченому ОСОБА_1 обрано захід у вигляді тримання під вартою до 03 січня 2022 року включно, в межах строку досудового розслідування, з правом внесення застави – 80 розмірів прожиткового мінімуму, що складає 181 600 грн.

ОСОБА_1 обвинувачується в придбанні, зберіганні, перевезенні з метою збуту, а також збуті підробленої національної валюти України у виді банкнот, вчиненому повторно, організованою групою, а також в закінченому замаху на збут підробленої національної валюти України у виді банкнот, вчиненого повторно організованою групою.

В підготовчому судовому засіданні 17.12.2021 року прокурор підтримав подане ним вищевказане клопотання від 14.12.2021 року, в обгрунтування якого зазначає наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 3-5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме переховування від суду, враховуючи тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання його винуватим, оскільки обвинувачений не має постійного місця проживання; незаконно впливати на потерпілих, свідків та інших обвинувачених, оскільки йому відомі їхні анкетні дані, з метою впливу на їх показання; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки перебуваючи на волі зможе знищити предмети, якими виготовлялась підроблена національна валюта України у виді банкнот; а також може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки 10.02.2021 року його було затримано в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у збуті національної валюти, однак, після його звільнення він з метою одержання доходів продовжив вчиняти аналогічні кримінальні правопорушення, що вказує на його стійку злочинну спрямованість. Обгрунтованість обвинувачення підтверджується протоколами огляду місця події, огляду предмета, показаннями потерпілих, пред`явлення особи для впізнання за фотознімками, висновками судово-технічних експертиз. Ризик переховування від суду є обґрунтованим та реальними. Шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів щодо обвинуваченого неможливо запобігти ризикам, зазначеним в клопотанні. Альтернативним запобіжним заходом вважає визначення застави в розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Прокурор зазначив також, що обвинувачений тривалий час перебував в розшуку.

Захисник по суті не заперечив проти задоволення вказаного клопотання, однак, просить зменшити розмір застави до 50 прожиткових мінімумів.

Обвинувачений заперечив обставини, що вказані в клопотанні як ризики, зокрема, щодо його переховування від органів досудового розслідування, просить зменшити йому розмір застави, оскільки він не має рідних, ні близьких осіб.

Заслухавши сторін кримінального провадження, суд приходить до наступного.

Згідно зі ст. 5 (п.1 пп. (с)) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод нікого не може бути позбавлено свободи інакше ніж відповідно до процедури, встановленої законом, і в таких випадках, як законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри увчиненні нею правопорушення, або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

Тримання під вартою відповідно до вказаних конвенційних положень має бути пропорційним заходом для досягнення зазначеної мети (Ladent проти Польщі, пункти 55-56).

«Обґрунтована підозра» у скоєнні кримінального правопорушення передбачає наявність фактів або інформації, які могли б переконати об`єктивного спостерігача, що відповідна особа могла вчинити злочин (Ilgar Mammadov проти Азербайджану, п.88; Erdagoz проти Туреччини, п. 51; Fox, Campbell і Hartley проти Сполученого Королівства, п 32).

Згідно з ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.

Згідно із ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків та запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обгрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про її матеріальний та соціальний стан, зв`язками з державою, у якій її переслідують.

При вирішенні даного клопотання суд враховує, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який визначено покарання у виді позбавлення волі на строк від 8 до 12 років з конфіскацією майна, з урахуванням особи обвинуваченого, який не має постійного місця проживання на території Івано-Франківської області, його непрацевлаштованість, раніше неодноразово судимого, переховування від органів розслідування, у зв`язку з чим його було оголошено в розшук, та характеру висунутого обвинувачення, тяжкості покарання, що загрожує йому у разі визнання його винуватим, відсутність соціально стримуючих факторів таких як робота та джерело його існування, враховуючи конкретні обставини інкримінованих злочинів, реальними залишаються ризики можливого переховування обвинуваченого від органів досудового розслідування та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності, а також можливого вчинення обвинуваченим нових злочинів та здійснення тиску на свідків і потерпілих при звільненні з-під варти, що свідчить про відсутність достатньо міцних соціальних зв`язків, та як наслідок існування вказаних в клопотанні ризиків.

Одночасно судом враховується практика Європейського суду з прав людини, який у своїх рішеннях неодноразово підкреслював, що тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. Вирішуючи це питання, суд своїм рішенням зобов`язаний забезпечити не тільки права обвинуваченого, але й високі стандарти охорони суспільних прав та інтересів. На думку суду конкретним суспільним інтересом, який превалює над принципом поваги до свободи особистості є забезпечення конституційних засад, спрямованих на захист найвищих соціальних цінностей в Україні.

Зміна діючого запобіжного заходу на більш м`який, на переконання суду, не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого, що у повному обсязі узгоджується з практикою ЄСПЛ, який у рішенні по справі «Харченко проти України» від 10.02.2011 року зазначив, що обмеження в свободі є виправданим за наявності суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.

Тому суд приходить до висновку про неможливість застосування до обвинуваченого на даній стадії кримінального провадження інших більш м`яких запобіжних заходів, оскільки вони будуть недостатніми для запобігання вищевказаним ризикам та забезпечення виконанню обвинуваченим процесуальних обов`язків та судових рішень.

В той же час, відповідно до ч.3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Суд вважає за можливе визначити розмір застави в розмірі, встановленому ч.5 ст.182 КПК України, з покладенням на обвинуваченого передбачених у ст. 194 КПК України обов`язків у разі внесення застави та звільнення з - під варти.

Відповідно до ч. 4 ст.182 КПК України розмір застави визначається судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

При визначенні розміру застави суд також враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні.

Щодо доводів сторони захисту про можливість зменшення розміру застави слід зазначити, що в ч.5 ст.182 КПК України визначено межі, в яких визначається розмір застави, зокрема, щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Крім того, необхідно відзначити, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 25.07.2001 року Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів». Одні лише доводи обвинуваченого та його захисника про необхідність зміни раніше визначеного мінімального розміру застави, не можуть бути єдиною беззаперечною підставою для такої зміни, з урахуванням встановлених конкретних обставин даної справи.

На підставі викладеного, керуючись ст. 5 (п.1 пп. (с)) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст.177-184, 331, 369-372 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

обрати до обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Біла Церква Київської області, жителя АДРЕСА_1 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 , громадянина України, запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів, тобто по 14 лютого 2022 року включно.

Обвинуваченого ОСОБА_1 утримувати під вартою в Державній установі «Івано-Франківська установа виконання покарань (№ 12)».

Визначити заставу - 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 181 600 (сто вісімдесят одну тисячу шістсот) гривень, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок: одержувач коштів: МФО: 820172, Код отримувача: 26289647, Банк отримувача: ДКС України, м. Київ, Рахунок: UA158201720355259002000002265, призначення платежу: застава по кримінальному провадженні за ОСОБА_1 .

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу в зазначеному розмірі протягом строку дії ухвали.

У разі внесення застави покласти на обвинуваченого ОСОБА_1 на строк до 14.02.2022 року обов`язки:

1) прибувати до суду за першою вимогою;

2) не відлучатися за межі населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області;

3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

4) утриматися від спілкування зі свідками та потерпілими у даному кримінальному провадженні.

Роз`яснити, що в разі невиконання таких обов`язків до обвинуваченого може бути застосований більш суворий запобіжний захід і може бути накладено грошове стягнення від 0,25 до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_1 , що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу із відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок Коломийського міськрайонного суду коштів, має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув`язнення. Після отримання та перевірки такого документу уповноважена службова особа має негайно здійснити розпорядження про звільнення обвинуваченого з-під варти та повідомити письмово Коломийський міськрайонний суд.

У разі внесення застави та з моменту звільнення з-під варти у зв`язку з цим обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

Копію ухвали направити сторонам кримінального провадження та начальнику Івано-Франківської установи виконання покарань (№12).

На ухвалу може бути подано апеляцію до Івано-Франківського апеляційного суду через Коломийський міськрайонний суд протягом семи днів з дня її оголошення, а обвинуваченим - протягом семи днів з моменту вручення йому копії цієї ухвали.

Суддя: Яремин М. П.