Рішення № 101974855, 10.12.2021, Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа № 346/238/21

Провадження № 2-а/346/17/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2021 р.м. Коломия Коломийський міськрайонний суд Івано - Франківської області

в складі головуючого судді П`ятковського В.І.

з участю: секретаря Матушевської Г.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Коломиї адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області, про скасування постанови про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, звернувшись в суд із даним позовом посилається на те, що постановою серії БАБ № 087726 від 06 січня 2021 року, про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, встановлено, що він керуючи автомобілем марки «Mitsubishi Outlander» д.н.з. « НОМЕР_1 » в м. Коломия, по вул. Грушевського, здійснив зупинку на місці, позначеному дорожнім знаком 5.38 «Місце для стоянки» з додатковою табличкою до нього 7.17 , чим вчинив адміністративне правопорушення передбачене ст. 122 ч. 5 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення штраф у розмірі 1020 грн.

Позивач із вказаною постановою не погоджується, та зазначає, що насправді того дня керував транспортним засобом та мав намір запаркувати автомобіль по вул. Грушевського в м. Коломия. Вказує, що на стоянці побачив вільне місце та в`їхав поміж автомобілів, через які не міг бачити жовтої лінії дорожньої розмітки, а табличка, яка інформує про зону дії знаку 5.38 «Місце для стоянки» з додатковою табличкою для нього 7.17 у вказаному місці відсутня.

Під час паркування увімкнув лівий покажчик повороту та став здійснювати маневр і в цей час побачив розмітку, схожу на «острівець безпеки» та не заїжджаючи на нього, почав рух заднім ходом для продовження руху по вул. Грушевського. В цей час до нього підійшов працівник поліції та повідомив, що він вчинив адміністративне правопорушення та вимагав документи для складення постанови. Оскільки в цей час він знаходився посередині проїжджої частини та створював перешкоду в русі іншим його учасникам тому повернувся на вказаний острівець безпеки.

Зазначає, що при складенні оскаржуваної постанови працівник поліції не роз`яснив йому прав, не надав доказів, що підтверджують його вину у вчиненому адміністративному правопорушенні, не взяв до уваги його пояснень, в службовому автомобілі без його часті склав оскаржувану постанову, в якій допустив помилку в даті її складення.

Тому позивач просить скасувати оскаржувану постанову, справу розглядати в його відсутності.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, подав відзив на позовну заяву в якому із вимогами позовної заяви не погодився. Свої заперечення мотивує тим, що позивач керуючи транспортним засобом здійснив зупинку в зоні дії знаку 5.38 «Місце для стоянки» з табличкою 7.17 «особи з інвалідністю» в м. Коломия, по вул. Грушевського.

Вказує, що працівниками поліції при складенні оскаржуваної постанови повністю дотримано процедури оформлення документів. Так працівник поліції представився, пояснив водію суть правопорушення, роз`яснив його права, після перевірки документів та встановлення факту правопорушення діяв на підставі та в межах повноважень і склав постанову, зміст якої оголосив позивачу. Останній жодних зауважень та заперечень не заявляв.

Вважає, що вказана постанова законна, відповідає обставинам справи, і в задоволенні позову просить відмовити.

Проаналізувавши матеріали справи, доводи та заперечення на які посилаються сторони суд дійшов наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи, відносно ОСОБА_1 06 січня 2021 року винесено постанову серії БАБ № 087726 про адміністративне правопорушення, у відповідності до якої його водія визнано винним за ст. 122 ч. 5 КУпАП, за зупинку в зоні дії знаку 5.38 «Місце для стоянки» з табличкою 7.17 «особи з інвалідністю» в м. Коломия, по вул. Грушевського і накладено штраф в розмірі 1020 грн.

В силу вимог ст. 62 Конституції України вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ч.1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до положень ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 ст. 279 КУпАП передбачено, що посадова особа, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки.

Згідно із ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з вимогами ч.1 ст. 285 КУпАП постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи. Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено.

Відповідно до правил ч.1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із п. 8.4 пп. ґ) Правил дорожнього руху України дорожні знаки поділяються на групи, зокрема - інформаційно-вказівні знаки. Запроваджують або скасовують певний режим руху, а також інформують учасників дорожнього руху про розташування населених пунктів, різних об`єктів, територій, де діють спеціальні правила.

Знак 5.38 «Місце для зупинки» - застосовується для позначення місця майданчиків для стоянки транспортних засобів, даний знак може застосовуватися з табличками а саме і з табличкою 7.17 «Особи з інвалідністю» вказана табличка означає що дія знаку 5.38 поширюється лише на мотоколяски і автомобілі на яких установлено розпізнавальний знак інвалід відповідно до вимог правил табличка 1.17 «Інваліди» за застосовується із знаком 5.38 і вказує що стоянковий майданчик або спеціально відведена його частина призначається для стоянки транспортних засобів на яких встановлений розпізнавальний знак інвалід і яким користуються інваліди.

Згідно із ч. 5 ст. 122 КУпАП передбачає відповідальність за порушення, передбачені частинами першою - четвертою цієї статті, що спричинили створення аварійної обстановки, а саме: примусили інших учасників дорожнього руху різко змінити швидкість, напрямок руху або вжити інших заходів щодо забезпечення особистої безпеки або безпеки інших громадян.

Тоді як ч. 6 ст. 122 КУпАП передбачає відповідальність за зупинку чи стоянку транспортних засобів на місцях, що позначені відповідними дорожніми знаками або дорожньою розміткою, на яких дозволено зупинку чи стоянку лише транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю (крім випадків вимушеної стоянки), а так само створення перешкод водіям з інвалідністю або водіям, які перевозять осіб з інвалідністю, у зупинці чи стоянці керованих ними транспортних засобів, неправомірне використання на транспортному засобі розпізнавального знака "Водій з інвалідністю".

Таким чином, аналіз положень ч.5 ст. 122 КУпАП свідчить про те, що відповідальність за цією статтею наступає у разі порушення правил дорожнього руху, які спричинили створення аварійної обстановки. Сам факт порушення правил дорожнього руху не охоплюється диспозицією ч.5 ст. 122 КУпАП.

Статтею 40 Закону України «Про національну поліцію» передбачено застосування технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.

Так, ч.1 ст. 40 Закону України «Про національну поліцію» закріплено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху. Інформація про змонтовану/розміщену автоматичну фототехніку і відеотехніку повинна бути розміщена на видному місці.

Отже, візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку.

Належним доказом даного правопорушення, виходячи з його природи, є точне фіксування факту зупинки водія в зоні дії вказаного знаку.

Однак, представником відповідача, на якого покладено обов`язок доказування, не надано суду будь-яких доказів фіксації вказаного адміністративного правопорушення,

Верховний Суд у своїй постанові від 2 квітня 2018 року у справі №338/1/17 вказав, що постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності не може бути беззаперечним доказом вчинення цією особою адміністративного проступку, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Окремо, суд звертає увагу на те, що текст оскаржуваної постанови не містить посилань на те, що обставини, викладені в ній були зафіксовані на будь-які технічні прилади.

Позивач окремо зауважив, що з рішенням інспектора він не погоджується, факту порушення Правил дорожнього руху не визнає. Представник відповідача будь-яких доказів на підтвердження порушення позивачем правил дорожнього руху суду не надав.

Позивач заперечив факт дослідження відповідачем будь-яких обставин під час розгляду справи про притягнення його до адміністративної відповідальності та дослідження доказів на підтвердження вини останнього.

Інкримінуючи в оскаржуваній постанові позивачу у вину вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 122 КУпАП, тобто порушення правил дорожнього руху, які спричинили створення аварійної обстановки, поряд з цим працівником поліції при складенні оскаржуваної постанови не зазначено в такій, що зазначені порушення спричинили створення аварійної обстановки, а відтак свідчили б про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого саме ч.5 ст. 122 КУпАП. Крім того, оскаржувана постанова винесена за відсутності свідків.

З врахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що відповідачем не надано суду будь-яких належних та достовірних доказів, які б підтверджували факти викладені у постанові та спростовували доводи позивача.

Таким чином суд вважає, що при притягненні до адміністративної відповідальності позивача порушено його права передбачені ст. 268 КпАП України та не належно досліджено всі обставини, які б свідчили про вчинення ним адміністративного правопорушення, а тому оскаржувана постанова не може залишатися в силі.

На підставі наведеного та ст.ст. 12, 17, 18, 19-20, 77, 244-246, 250, 286, 289 Кодексу адміністративного судочинства України, керуючись ст.ст. 251, 268, 280, 285 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати незаконною та скасувати постанову про адміністративне правопорушення серії БАБ № 087726 від 06 січня 2021 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 122 КУпАП.

Провадження по справі про притягнення до адміністративної ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 122 КУпАП - закрити.

Рішення може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 14 грудня 2021 року.

Суддя П`ятковський В. І.