Ухвала суду № 101974269, 14.12.2021, Хорошівський районний суд Житомирської області (до 25.04.2025 - Володарсько-Волинський районний суд Житомирської області)

Справа № 276/1913/21

Провадження по справі 1-м/276/1/21

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2021 року смт. Хорошів

Володарсько-Волинський районний суд Житомирської області в складі:

головуючої судді Бобра Д.О.

секретаря судового засідання Свиридок А.В.

з участю:

прокурора Лозовика А.В.,

захисника Мельника Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку суду Російської Федерації у відповідність із законодавством України відносно засудженого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ,-

ВСТАНОВИВ:

До Володарсько – Волинського районного суду Житомирської області надійшло клопотання Міністерства юстиції України в особі завідувача сектору судової роботи та міжнародного співробітництва у Житомирській області відділу судової роботи та міжнародної правової допомоги Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) Нечипоренко Інни Петрівни про приведення вироку Верховного суду Республіки Комі від 10.12.2019 року із змінами, внесеними апеляційною ухвалою Другого апеляційного суду загальної юрисдикції від 27.02.2020 року відносно ОСОБА_1 у відповідність із законодавством України.

Клопотання мотивовано тим, що наказом Міністерства юстиції України № 3426/5 від 28.09.2021 прийнято рішення про прийняття з Російської Федерації в Україну для подальшого відбування покарання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який засуджений вироком Верховного суду Республіки Комі від 10.12.2019 року із змінами, внесеними апеляційною ухвалою Другого апеляційного суду загальної юрисдикції від 27.02.2020 року, оскільки останній являється громадянином України, останнє відоме місце проживання ОСОБА_1 в Україні: АДРЕСА_1 .

А також, засуджений ОСОБА_1 звернувся із письмовою заявою, у якій висловив бажання бути переданим в Україну для подальшого відбування покарання.

Прокурор у судовому засіданні вважав за доцільне задовольнити клопотання Міністерства юстиції України та привести вирок Верховного суду Республіки Комі від 10.12.2019 року із змінами, внесеними апеляційною ухвалою Другого апеляційного суду загальної юрисдикції від 27.02.2020 року відносно ОСОБА_1 у відповідність із законодавством України. Зазначив, що діяння вчинені ОСОБА_1 відповідають ч.3 ст. 307 та ч.3 ст. 15, ч.3 ст. 307 КК України, а покарання має бути призначено за сукупністю злочинів із урахуванням не відбутої частини покарання за вироком суду Російської Федерації.

Захисник також підтримав клопотання Міністерства юстиції України та просив його задовільнити, урахувати, що ОСОБА_1 вчинено не закінчений замах на збут наркотичних речовин, а тому при призначення остаточного покарання призначити більш м`яке покарання, ніж визначено вироком суду Російської Федерації.

Представник Міністерства юстиції України Нечипоренко І.П. у судове засідання не з`явилась, направила до суду клопотання про розгляд справи без її участі, клопотання просить задовільнити, в рішенні суду зазначити про початок відбування строку покарання.

Суд, вислухавши думку прокурора та захисника, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст.610 КПК України клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку суду іноземної держави у відповідність із законодавством України відповідно до частини третьої статті 609 цього Кодексу розглядає суд першої інстанції за останнім відомим місцем проживання засудженої особи в Україні або за місцем знаходження Міністерства юстиції України протягом одного місяця з моменту його надходження. Судовий розгляд здійснюється за участю прокурора.

Так, згідно копії паспорта засудженого ОСОБА_1 , останній зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Розглядаючи клопотання про приведення вироку суду Російської Федерації у відповідність із законодавством України, суд виходить з положень Конституції України, глави 46 КПК України, якими регламентовано визнання та виконання вироків судів іноземних держав та передача засуджених осіб, Конвенції про передачу засуджених осіб 1983 року, та норм Кримінального кодексу України.

Відповідно до положень ч.1 ст.7 КК України, громадяни України та особи без громадянства, що постійно проживають в Україні, які вчинили злочини за її межами, підлягають кримінальній відповідальності за цим Кодексом, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з ч.1 ст.602 КПК України, вирок суду іноземної держави може бути визнаний і виконаний на території України у випадках і в обсязі, передбачених міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Пунктом «b» частини 1 статті 9 Конвенції про передачу засуджених осіб 1983 року визначено, що компетентні власті держави виконання вироку визнають вирок з використанням судової або адміністративної процедури своєї держави і таким чином замінюють міру покарання, призначену в державі винесення вироку, мірою покарання, передбаченою законодавством держави виконання вироку за такий самий злочин, згідно з положеннями статті 11.

Статтею 11 Конвенції про передачу засуджених осіб 1983 року встановлено, що у випадку заміни вироку застосовуються процедури, передбачені законодавством держави виконання вироку. Замінюючи вирок, компетентний орган: а) повинен врахувати зроблені щодо фактів висновки, які ясно викладені або припускаються в рішенні, ухваленому державою винесення вироку; b) не може замінювати міру покарання, що передбачає позбавлення волі, грошовим штрафом; с) повинен зарахувати у строк покарання весь період, впродовж якого засуджена особа була позбавлена волі; і d) не повинен посилювати кримінальне покарання засудженої особи і не повинен вважати обов`язковими жодні мінімальні строки позбавлення волі, які законодавство держави виконання вироку може передбачати за вчинення злочину або злочинів.

Крім того, умови передачі засуджених осіб і їх прийняття для відбування покарання визначені уст. 606 КПК України, а порядок розгляду судом питання про приведення вироку суду іноземної держави у відповідність із законодавством України регламентований положеннями ст. 610 КПК України, відповідно до якої під час розгляду клопотання Міністерства юстиції України суд визначає статті (частини статей) закону України про кримінальну відповідальність, якими передбачена відповідальність за кримінальне правопорушення, вчинене засудженим громадянином України, і строк позбавлення волі, визначений на підставі вироку суду іноземної держави. При призначені строку покарання у виді позбавлення волі, що підлягає відбуванню на підставі вироку суду іноземної держави, суд дотримується тривалості призначеного таким вироком покарання, крім випадків, визначених у ч. 4ст. 610 КПК України.

При цьому суд не перевіряє фактичні обставини, встановлені вироком суду іноземної держави, та не вирішує питання щодо винуватості особи, як передбачено ч. 3 ст. 603 КПК України.

Частиною 1статті 606 КПК України визначено, що засуджену судом України особу може бути передано для відбування покарання в іншу державу, а засудженого іноземним судом громадянина України прийнято для відбування покарання в Україні тільки за умов: 1) якщо ця особа є громадянином держави виконання вироку; 2) якщо вирок набрав законної сили; 3) якщо на час отримання запиту про передачу засуджений має відбувати покарання упродовж якнайменш шести місяців або якщо йому ухвалено вирок до ув`язнення на невизначений строк; 4) якщо на передачу згоден засуджений або з урахуванням його віку або фізичного чи психічного стану на це згоден законний представник засудженого; 5) якщо кримінальне правопорушення, внаслідок вчинення якого було ухвалено вирок, є злочином згідно із законодавством держави виконання вироку або було б злочином у разі вчинення на її території, за вчинення якого може бути призначено покарання у виді позбавлення волі; 6) якщо відшкодовано майнову шкоду, завдану кримінальним правопорушенням, а в разі наявності - також процесуальні витрати; 7) якщо держава ухвалення вироку і держава виконання вироку згодні на передачу засудженого.

Як вбачається із клопотання та доданих до нього матеріалів, ОСОБА_1 засуджений вироком Верховного суду Республіки Комі від 10.12.2019 року за п. «а, г» ч.4 ст.228.1 КК Російської Федерації до 10 років позбавлення волі; за ч.3 ст.30, ч.5 ст.228.1 КК Російської Федерації до 9 років 6 місяців позбавлення волі. Відповідно до ч. 3 ст. 69 КК Російської Федерації за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань остаточно призначено ОСОБА_1 покарання у виді 12 років 6 місяців позбавлення волі з відбуванням покарання у виправній колонії суворого режиму.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 рахувати з 10 грудня 2019 року.

Міру запобіжного заходу на апеляційний період оставити попередній у виді утримання під вартою.

Час перебування під вартою в період з 23 квітня 2019 року по 9 грудня 2019 року у відповідності до п. «а» ч.3.1 ст.72 КК РФ зарахувати в строк відбуття покарання із розрахунку 1 день утримання під вартою за 1 день відбуття покарання у виправній колонії строгого режиму.

Згідно Апеляційної ухвали від 27.02.2020 року вирок Верховного суду Республіки Комі від 10.12.2019 року у відношенні ОСОБА_1 змінено. Ухвалено рахувати початок терміну покарання ОСОБА_1 з дня вступу вироку в законну силу і на підставі п. «а» ч.3.1 ст.72 КК РФ зарахувати в строк позбавлення волі час утримання під вартою з 22 квітня 2019 року до вступу вироку в законну силу із розрахунку один день утримання під вартою за один день відбування покарання в виправній колонії суворого режиму.

Вирок Верховного суду Республіки Комі від 10.12.2019 року набрав законної сили 27.02.2020 року.

Разом з тим, засуджений ОСОБА_1 звернувся із письмовою заявою про переведення його для подальшого відбування покарання в Україну, оскільки він є громадянином України, зареєстрований та до затримання проживав на території України.

Відповідно до довідки ФКУ ИК-5 УФСИН Росії по Архангельській області ОСОБА_1 відбуває покарання в ФКУ ИК-5 УФСИН Росії по Архангельській області. Строк позбавлення волі 12 років 6 місяців, Початок строку 27.02.2020 року, кінець строку 21.10.2031 року. Станом на 17.04.2020 року відбутий строк складає 11 місяців 25 днів, невідбутий строк складає 11 років 6 місяців 5 днів.

Згідно медичної довідки ОСОБА_1 стоїть на обліку у філіалі «Медична частина №3» ФКУ ИК-5 УФСИН Росії по Архангельській області з 29.03.2020 року з діагнозом: Соматично здоровий. Працездатний, протипоказань до праці не має.

Відповідно до характеристики ФКУ ИК-5 УФСИН Росії по Архангельській області ОСОБА_1 характеризується негативно.

Таким чином, враховуючи, що ОСОБА_1 є громадянином України, зареєстрований та до затримання проживав на території України, вирок Верховного суду Республіки Комі від 10.12.2019 року набрав законної сили 27.02.2020 та був звернений до виконання, на час отримання запиту про передачу засуджений ОСОБА_1 має відбувати покарання упродовж як найменш шести місяців, засуджений ОСОБА_1 надав згоду на передачу в Україну для подальшого відбування покарання, кримінальні правопорушення, внаслідок вчинення яких ОСОБА_1 було ухвалено вирок є кримінальними правопорушеннями згідно із законодавством України, суд вважає, що наявні усі підстави для приведення вироку Верховного суду Республіки Комі від 10.12.2019 року із змінами, внесеними апеляційною ухвалою Другого апеляційного суду загальної юрисдикції від 27.02.2020 року у відповідність із законодавством України.

Відповідно до ч. 3 ст. 610 КПК України під час розгляду клопотання Міністерства юстиції України суд визначає статті (частини статей) закону України про кримінальну відповідальність, якими передбачена відповідальність за кримінальне правопорушення, вчинене засудженим громадянином України, і строк позбавлення волі, визначений на підставі вироку суду іноземної держави.

Згідно ч.4 ст.610 КПК України при визначенні строку покарання у виді позбавлення волі, що підлягає відбуванню на підставі вироку суду іноземної держави, суд дотримується тривалості призначеного таким вироком покарання, крім таких випадків: 1)якщо законом України про кримінальну відповідальність за кримінальне правопорушення максимальний строк позбавлення волі є меншим, ніж призначений вироком суду іноземної держави, суд визначає максимальний строк позбавлення волі, передбачений кримінальним законом України; 2) якщо строк покарання, призначений вироком суду іноземної держави, є меншим, ніж мінімальний строк, передбачений санкцією статті Кримінального кодексу України за відповідне кримінальне правопорушення, суд дотримується строку, визначеного вироком суду іноземної держави.

Як вбачається із вироку вирок Верховного суду Республіки Комі від 10.12.2019 року, ОСОБА_1 засуджено за вчинення злочинів, передбачених:

- за п. «а, г» ч.4 ст.228.1 КК Російської Федерації (незаконний збут наркотичних засобів, вчинений з використанням електронних та інформаційно-телекомунікаційних мереж (у тому числі мережі «Інтернет»), організованою групою, у великому розмірі) до 10 років позбавлення волі;

- за ч.3 ст.30, ч.5 ст.228.1 КК Російської Федерації (замах на незаконний збут наркотичних засобів, вчинений з використанням електронних та інформаційно-телекомунікаційних мереж (у тому числі мережі «Інтернет»), організованою групою, у особливо великому розмірі, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від його волі ) до 9 років 6 місяців позбавлення волі.

Відповідно до ч. 3 ст. 69 КК Російської Федерації за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань остаточно призначено ОСОБА_1 покарання у виді 12 років 6 місяців позбавлення волі з відбуванням покарання у виправній колонії суворого режиму.

Як вбачається з копії вироку стосовно ОСОБА_1 , предмет злочину є наркотична речовина – похідна N-метилефедрону, а саме a-пірролідіновалерофенон.

З інформації, наданої Державною службою України з лікарських засобів та контролю за наркотиками за №1468-1.1/5.0/17-18 від 28 лютого 2018 року та №7698-1.1.1/5.0/17-18 від 03.09.2018, хімічна речовина а-пірролідіновалерофенон (синоніми назви: a-PVP, PVP, alfa-pirrolidinovalerofenon, alfa-PVP), хімічна назва: 1-феніл-2-піролідін-1-іл- пентал-1-он згідно з Списком 2 Таблиці І Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2000 № 770, віднесена до особливо небезпечних психотропних речовин, обіг яких в Україні заборонено.

Розміри вказаної психотропної речовини, що знаходяться у незаконному обігу, затверджені наказом Міністерства охорони здоров`я України від 01.08.2000 № 188 та складають: невеликі - до 0,15 г .; великі - від 1,5 до 15 г.; особливо великі - 15 г. і більше.

Так, відповідно до норм КК України, фактичним обставинам вчиненого ОСОБА_1 злочину за п. «а, г» ч.4 ст.228.1 КК Російської Федерації відповідає ч.3 ст.307 КК України, як незаконний збут психотропних речовин, вчинений організованою групою в великих розмірах.

Фактичним обставинам вчиненого ОСОБА_1 злочину за ч.3 ст.30, ч.5 ст.228.1 КК Російської Федерації відповідає ч.3 ст.15, ч.3 ст. 307 КК України, як незакінчений замах на незаконний збут психотропних засобів, вчинений організованою групою в особливо великих розмірах.

Санкція ч.3 ст.307 КК України передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від дев`яти до дванадцяти років з конфіскацією майна.

Визначаючи засудженому ОСОБА_1 покарання, суд враховує положення ч. 3 ст. 68 КК України, відповідно до яких за вчинення замаху на кримінальне правопорушення строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу.

Крім того, санкція ч.3 ст.307 КК України містить обов`язкове додаткове покарання у вигляді конфіскації майна. Однак, такий вид додаткового покарання не призначений вироком Верховного суду Республіки Комі від 10.12.2019 року.

Суд керуючись положеннями п. d) ч. 1 ст. 11 Конвенції, відповідно до якого, замінюючи вирок, компетентний орган не повинен посилювати кримінальне покарання засудженої особи, вважає, що засудженому слід визначити покарання без застосування, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України обов`язкового додаткового покарання у виді конфіскації майна.

Таким чином, враховуючи викладене, суд вважає за доцільне визначити ОСОБА_1 покарання:

-за ч.3 ст.307 КК України у виді 10 років позбавлення волі без конфіскації майна;

-за ч.3 ст.15, ч.3 ст. 307 КК України у виді 8 років позбавлення волі без конфіскації майна.

Відповідно до ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань, визначити ОСОБА_1 остаточне покарання у виді 12 років 6 місяців позбавлення волі без конфіскації майна.

Разом з тим, положення п. «с» ч. 1 ст. 11 Конвенції про передачу засуджених, передбачають, що у разі заміни вироку застосуються процедури, передбачені законодавством держави виконання вироку; замінюючи вирок, компетентний орган повинен зарахувати у строк покарання весь період, впродовж якого засуджена особа була позбавлена волі.

Строк відбування покарання необхідно рахувати з дня набрання вироком законної сили, тобто з 27.02.2020. Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України слід зарахувати у строк покарання ОСОБА_1 перебування в установах попереднього ув`язнення з 22.04.2019 по 26.02.2020 включно, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

На підставі викладеного, керуючись ст. 9, 11 Конвенції про передачу засуджених 1983 року, ст. ст. 7, 10, 68, 70, 72, 307 КК України, ст. ст. 370, 372, 602, 603, 606, 610 КПК України , суд

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку Верховного суду Республіки Комі від 10.12.2019 року із змінами, внесеними апеляційною ухвалою Другого апеляційного суду загальної юрисдикції від 27.02.2020 року відносно ОСОБА_1 у відповідність із законодавством України задовольнити.

Привести вирок Верховного суду Республіки Комі від 10.12.2019 року із змінами, внесеними апеляційною ухвалою Другого апеляційного суду загальної юрисдикції від 27.02.2020 року, яким ОСОБА_1 засуджено за п. «а, г» ч.4 ст.228.1 КК Російської Федерації до 10 років позбавлення волі; за ч.3 ст.30, ч.5 ст.228.1 КК Російської Федерації до 9 років 6 місяців позбавлення волі; відповідно до ч. 3 ст. 69 КК Російської Федерації за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань остаточно призначено ОСОБА_1 покарання у виді 12 років 6 місяців позбавлення волі з відбуванням покарання у виправній колонії суворого режиму, у відповідність із законодавством України.

Вважати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 засудженим:

-за ч.3 ст.307 КК України до покарання у виді 10 років позбавлення волі без конфіскації майна;

-за ч.3 ст.15, ч.3 ст. 307 КК України до покарання у виді 8 років позбавлення волі без конфіскації майна.

Відповідно до ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань, визначити ОСОБА_1 остаточне покарання у виді 12 років 6 місяців позбавлення волі без конфіскації майна.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 рахувати з 27.02.2020 року.

На підставі ч.5 ст.72 КК України зарахувати ОСОБА_1 у строк покарання строк попереднього ув`язнення з моменту затримання, тобто з 22.04.2019 по 26.02.2020 включно, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Копію ухвали суду направити до Міністерства юстиції України та центрального органу виконавчої влади у сфері виконання покарань в Україні.

Ухвала суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду через Володарсько - Волинський районний суд Житомирської області протягом 7 днів з дня її проголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження.

Повний текст ухвали проголошено 17.12.2021 о 15 год. 40 хв.

Головуючий суддя: Д.О. Бобер