Ухвала суду № 101973628, 16.12.2021, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 183/7351/21

№ 1-кп/183/1365/21

16 грудня 2021 року м. Новомосковськ

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючої судді Березюк В.В.,

за участю секретаря Гамаскової Н.А.,

прокурора Балаклейця П.П.,

захисників Бойко Н.О., Рагімов Ф.В.о.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області кримінальне провадження № 12014040350003535 відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Ковалівське Краснодарського краю РФ, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

обвинуваченогоу вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2, ч.3 ст. 185 КК України,

в с т а н о в и в :

В провадженні Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області перебуває кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 , обвинуваченогоу вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2, ч. 3 ст. 185 КК України.

Прокурор в судовому засіданні заявив клопотання про необхідність продовження обвинуваченому ОСОБА_1 раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 діб, мотивуючи свою позицію тим, що, ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, який був врахований судом при обранні йому запобіжного заходу тримання під вартою, не змінився, нових обставин для зміни запобіжного заходу стосовно обвинуваченого не з`явилося, тому продовження строку тримання під вартою необхідне для забезпечення розгляду кримінального провадження.

Захисник Бойко Н.О. заперечувала проти продовження строків тримання під вартою просила змінити запобіжний захід на більш м`який, зокрема, домашній арешт, мотивуючи свою позицію тим, що обвинувачений має тісні соціальні зв`язки, що підтверджено матеріалами справи, має постійне місце проживання у АДРЕСА_1 , разом зі своїми літніми батьками.Мати обвинуваченого ОСОБА_2 є пенсіонеркою, не працює. В силу свого віку має проблеми зі станом здоров`я, батько обвинуваченого ОСОБА_3 є пенсіонером по інвалідності 3 групи, має проблеми зі здоров`ям, що підтверджується лікарськими документами.Крім того, батько обвинуваченого мав інфаркт, хворіє на цукровий діабет 2 типу, нещодавно переніс інсульт. Разом з тим, обвинувачений має двох малолітніх дітей.Наразі батьки ОСОБА_1 за станом здоров`я не мають можливості відвідувати свого сина у Державній установі «Дніпровська установа виконання покарань (№4). Вказала, що ОСОБА_1 не має на меті переховувалися від суду. Має постійне місце проживання зі своїми літніми батьками, обвинувачується у вчиненні нетяжкого злочину.

Захисник Рагімов Ф.В.о. підтримав захисника Бойко Н.О.

Обвинувачений підтримав своїх захисників.

Суд, вислухавши думку учасників процесу, дійшов до наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

При вирішенні клопотання прокурора про необхідність продовження обвинуваченому раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує вимоги ч. 2 ст. 177 КПК України, відповідно до якої підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснювати дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Так, ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 185 КК України, які у відповідності до ст. 12 КК України є нетяжкими злочинами, однак за вчинення яких передбачено покарання, зокрема, строком до 5 років позбавлення волі, та у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, яке у відповідності до ст. 12 КК України є тяжким злочином та за вчинення якого передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від 3 до 6 років, відповідно.

У зв`язку з цим суд враховує прецедентну практику Європейського суду з прав людини (надалі - ЄСПЛ), який у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26.07.2001 року зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування».

Крім того, з обвинувального акту вбачається, що обвинувачений ОСОБА_1 неодноразово судимий, обвинувачується у вчиненні декількох корисливих кримінальних правопорушень, після вчинення яких одразу став переховуватись від органів досудового розслідування.

10.03.2015 року слідчим Новомосковського МВ ГУМВС України в Дніпропетровській області по кримінальному провадженню № 12014040350003535 від 13.09.2014 року за ч. 2 ст. 185 КК України ОСОБА_1 було оголошено в розшук.

За таких обставин суд погоджується з думкою прокурора про те, що на цей час є наявним ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ризик переховування обвинуваченого від суду, враховуючи ймовірну тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому ОСОБА_1 у разі визнання останнього винуватим та той факт, що з 2015 року обвинувачений перебував у розшуку.

Суд приймає до уваги обставини, на які посилається сторона захисту, однак їх наявність не спростовує висновків суду, викладених вище.

Як зазначалося вище, з 2015 року ОСОБА_1 перебував у розшуку, тобто фактично був відсутній за місцем свого постійного проживання.

Як зазначено в ухвалі слідчого судді Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01.10.2021 року, ОСОБА_1 , будучи раніше засудженим за скоєння кримінальних правопорушень проти власності, обґрунтовано підозрюється у скоєнні корисливих кримінальних правопорушень. З 2015 року ОСОБА_1 перебував у розшуку. У провадженні Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, в рамках якого відносно останнього було піддано приводу. Крім того, за клопотанням прокурора судом було надано дозвіл на затримання ОСОБА_1 з метою приводу для участі в розгляді клопотання про застосування йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та оголошено у розшук. В матеріалах зазначеного провадження міститься лист Новомосковського РВП ГУНП у Дніпропетровській області, відповідно до якого згідно з інформацією ІПС «АРКАН» 27.10.2014 року ОСОБА_1 перетнув державний кордон через пункт пропуску перетину Куп`янськ та станом на 05.02.2021 року перебував на території Російської Федерації. ОСОБА_1 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 . 25.03.2019 року був заарештований в м. Новокубанськ за скоєння злочину, передбаченого ч. 1 ст. 228 ККРФ, деякий час знаходився у Центрі тимчасового тримання іноземних громадян МВС Росії, а також відбував покарання в місцях позбавлення волі.

За таких обставин, з урахуванням того, що ОСОБА_1 тривалий час перебував за межами України, знаходився у розшуку, на переконання суду, посилання сторони захисту на наявність батьків похилого віку та дитини, не можуть слугувати беззаперечно підставою для зміни ОСОБА_1 раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Тому, на думку суду, на цей час продовжує існувати ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а тому продовження обвинуваченому строку тримання під вартою в повній мірі відповідатиме меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу, в тому числі зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці ЄСПЛ і вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема, правовим позиціям, викладеним в рішеннях ЄСПЛ у справах «Летельє проти Франції», «Лабіта проти Італії».

Отже, враховуючи всі обставини по справі, суд вважає за необхідне клопотання прокурора про продовження строку обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, застосованого обвинуваченому ОСОБА_1 , задовольнити.

ОСОБА_1 , обвинуваченому у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185 КК України, продовжити строк раніше обраного запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів.

В задоволенні клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу – відмовити

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 184, 194, 372, 376 КПК України, суд,

п о с т а н о в и в :

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю с. Ковалівське Краснодарського краю РФ, громадянину України, проживаючому за адресою: АДРЕСА_1 , обвинуваченому у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2, ч.3 ст. 185 КК України, продовжити строк раніше обраного запобіжного заходу у виді тримання під вартою по 11 лютого 2022 року включно.

Копію ухвали направити для виконання начальнику Дніпропетровської установи виконання покарань управління Держаної пенітенціарної служби України у Дніпропетровській області (№ 4).

Повний текст ухвали оголошено 17 грудня 2021 року о 13.15 годині.

Ухвалу може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду через Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Суддя В.В.Березюк