Ухвала суду № 101973119, 17.12.2021, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 203/2840/19

1-кп/0203/243/2021

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2021 року Кіровський районний суд м. Дніпропетровська у складі: головуючого судді – Вусик Є.О.,

при секретарі – Залізняк І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпро кримінальне провадження №12019040030001343, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 26.05.2019 року, за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровська, громадянина України, з середньою освітою, не працюючого, маючого на утриманні малолітню доньку ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:

- 30.06.2010 року Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 309, ч. 1 ст. 70 КК України до покарання у вигляді 4 років позбавлення волі;

- 10.07.2015 року Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська за ч. 2 ст. 185 КК України, до покарання у вигляді 2 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України від відбуття покарання звільнено з випробувальним строком на 1 рік 6 місяців;

- 11.02.2021 року Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська за ч. 1 ст. 186 КК України до покарання у вигляді 1 рік позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України від відбуття покарання звільнено з випробувальним строком на 1 рік,

у вчинені кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора – Михайлюк К.К.;

обвинуваченого – ОСОБА_1 ;

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 26.05.2019 року приблизно 03 годині 00 хвилин, знаходячись поблизу будинку №109 по проспекту Олександра Поля у м. Дніпрі, маючи при собі заздалегідь приготовлені інструменти та керуючись злочинним умислом направленим на таємне викрадення чужого майна, поєднаного з проникненням у інше сховище, підійшов до міського колектору, в якому знаходиться кабельно-провідникова продукція та визначив кабельно-провідникову продукцію об`єктом свого злочинного посягання.

Після чого, ОСОБА_1 , у той же день та час, знаходячись поблизу будинку №109 по проспекту Олександра Поля у м. Дніпрі, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, поєднаного з проникненням у інше сховище, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає і він діє таємно, потрапив до міського колектору, де серед великої кількості прокладеної кабельно-провідникової продукції, побачив кабель зв`язку типу ТПП 20*2*04, довжиною 30 метрів, де заздалегідь приготовленим знаряддям злочину, а саме розкладним ножем, перерізав кабель зв`язку типу ТПП 20*2*04 довжиною 30 метрів, вартістю 1 026 гривень 90 копійок, який належить ПАТ «Укртелеком».

Далі, продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, діючи умисно, повторно, викрав кабель зв`язку типу ТПП 20*2*04 довжиною 30 метрів та зник з місця вчинення кримінального правопорушення, в подальшому отримавши змогу розпорядитись викраденим майном на власний розсуд, таким чином спричинив потерпілій стороні ПАТ «Укртелеком» матеріальний збиток на загальну суму 1 026 гривень 90 копійок.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 повністю визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину, підтвердив обставини його вчинення, так як вони викладені у вироку вище, та пояснив, що він вночі 26.05.2019 року викрав кабель зв`язку поблизу будинку №109 по проспекту Олександра Поля у м. Дніпрі. У скоєному щиро кається та просить суворо не карати.

Представник потерпілого в судове засідання не з`явився, про слухання справи повідомлений належним чином, раніше надав заяву про слухання справи за його відсутності.

Покази обвинуваченого є послідовними, логічними та такими, що не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин злочину, добровільності та істинності його позиції.

Враховуючи те, що обвинувачений не оспорює фактичні обставини справи, та, як встановлено судом, правильно розуміє зміст цих обставин, відсутні будь які сумніви у добровільності та істинності його позиції, врахувавши письмову заяву представника потерпілого, в якій він вказав, що не заперечує щодо розгляду справи в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, положення якої йому зрозумілі, заслухавши думки учасників судового розгляду, роз`яснивши учасникам судового провадження вимоги ст. 349 КПК України, а саме те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини у апеляційному порядку, суд визнав недоцільним дослідження інших доказів по справі, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів, що характеризують його особу, а також, документів, що підтверджують процесуальні витрати по кримінальному провадженню та речові докази.

Оцінюючи зазначене, суд вважає встановленим, що своїми умисними діями, які виразились у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненого повторно, поєднане з проникненням у інше сховище, ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 185 КК України.

Згідно ст.ст. 50, 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження вчинення нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання має бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Так, при призначенні виду та міри покарання ОСОБА_1 , суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України виходить із загальних засад призначення покарання, та враховує тяжкість скоєного злочину, який відповідно до ст. 12 КК України, класифікується як тяжкий, ставлення ОСОБА_1 до вчиненого, яке полягає у визнанні винуватості, особу обвинуваченого, який раніше судимий за умисні корисливі злочини, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, має малолітню доньку ІНФОРМАЦІЯ_2 , обставину, яка пом`якшує покарання обвинуваченому - щире каяття, відсутність обставин, що його обтяжує, а також, думку прокурора щодо виду та міри покарання.

Призначаючи ОСОБА_1 покарання суд враховує наступні положення чинного законодавства.

Так, частиною 4 ст. 70 КК України визначено, що за правилами, передбаченими в частинах першій - третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу.

Умови, підстави та порядок звільнення особи від покарання та його відбування визначені розділом ХІІ Загальної частини КК України. Одним із таких випадків є звільнення від відбування покарання з випробуванням, передбачене ст. 75 КК України.

Відповідно до частини 1 цієї статті, якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також, позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Згідно з ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Відповідно до висновку, викладеного у постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 23 вересня 2019 року у справі № 199/1496/17 кримінально-правові норми, передбачені статтями 70, 75 КК України, не передбачають окремого порядку призначення покарання за сукупністю злочинів в тих випадках, коли особа, щодо якої було застосоване звільнення від покарання з іспитовим строком, вчинила до ухвалення вироку в першій справі інший злочин, за який вона засуджується до покарання, від відбування якого вона також звільняється з іспитовим строком. Оскільки самостійне виконання таких вироків не засноване на вимогах закону про кримінальну відповідальність, призначаючи остаточне покарання згідно з вимогами ч. 4 ст. 70 КК України, суд має право вмотивовано вирішити питання про звільнення особи від відбування остаточного покарання з випробуванням та визначити іспитовий строк в порядку та в межах, передбачених ст. 75 КК України.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що обвинувачений ОСОБА_1 раніше судимий вироком Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 11 лютого 2021 року за ч. 1 ст. 186 КК України до покарання у вигляді 1 року позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України від відбуття покарання звільнено з випробувальним строком на 1 рік.

Кримінальне правопорушення за даним обвинувальним актом ОСОБА_1 скоєно 26 травня 2019 року, тобто до засудження його за вироком Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 11 лютого 2021 року, а тому, після призначення покарання за даним вироком необхідно призначити покарання відповідно вимог ч. 4 ст. 70 КК України.

Разом із тим, враховуючи вищенаведене, суд вважає можливим звільнити обвинуваченого ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням, із встановленням відносно нього іспитового строку та покладенням обов`язків на підставі ст.ст. 75-76 КК України, що буде необхідним та достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів.

Питання про відшкодування витрат на залучення експертів суд вирішує відповідно до вимог ст.ст. 122,124 КПК України.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.

Згідно з ч. 9 ст. 100 КПК України, під час ухвалення судового рішення суд повинен вирішити питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 96-1 КК України спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 96-2 КК України спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно, зокрема були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.

Отже, розкладний ніж, який був заздалегідь приготовлений, як знаряддя вчинення кримінального правопорушення, та визнаний речовим доказом у кримінальному провадженні, підлягає спеціальній конфіскації у власність держави.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

Заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі, запобіжні заходи, не застосовувалися.

Керуючись ст.ст. 349, 368, 370, 371,374 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винуватим у скоєнні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді позбавленні волі строком на 3 (три) роки.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення більш суворим покаранням за цим вироком менш суворого покарання за вироком Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 11 лютого 2021 року призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування покарання, якщо він протягом 2 (двох) років іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.

Згідно ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в дохід держави витрати:

- на проведення судових трасологічних експертиз № 9/4.2/365 від 03.07.2019 року та № 5/4.6/575 від 02.07.2019 року в розмірі 2512 (дві тисячі п`ятсот дванадцять) гривень 16 (шістнадцять) копійок та 942 (дев`ятсот сорок дві) гривні 06 (шість) копійок відповідно;

- на проведення судово-товарознавчої експертизи № 2772-19 від 18.06.2019 року в розмірі 314 (триста чотирнадцять) гривень.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1 не обирався.

Речові докази:

-кабельно-провідникову продукцію довжиною 30 метрів, яка опечатана біркою з підписами понятих та слідчого, зрізи кабельно-провідникової продукції, які опечатані у спец.пакеті №7195658, два зрізи кабельно-провідникової продукції з двох телекомунікаційних колодязів, які опечатані у спец.пакет №7134668, - повернути ПАТ «Укртелеком».

-сліди папілярних візерунків на 3 липких стрічках, які опечатані у коричневий конверт з підписами понятих, сліди папілярних візерунків, які упаковані у паперовий пакет коричневого кольору - знищити.

На підставі ст.ст. 96-1, 96-2 КК України застосувати спеціальну конфіскацію та конфіскувати у власність держави розкладний ніж, який опечатаний у спец. пакет №7196098 та зберігається в камері схову речових доказів.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

На вирок учасниками судового провадження можуть бути подані апеляційні скарги до Дніпровського апеляційного суду через Кіровський районний суд м. Дніпропетровська протягом тридцяти днів з дня його проголошення, з урахуванням положень ч. 2 ст. 394 КПК України.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя Є.О. Вусик