Рішення № 10197221, 02.06.2010, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.06.10 Справа № 16/24-10-18/116/10

Суддя

за позовом відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Дніпропетровськгаз” (49044, м. Дніпропетровськ, вул. Шевченка, 2)

до відповідача: приватного підприємства “Архітектурна майстерня “Рогочий” (69065, м.Запоріжжя, майдан Інженерний, буд. 1)

про стягнення 1 120,95 грн.

Суддя Носівець В.В.

Представники сторін:

від позивача: Рябоконь В.В., довіреність № 6 від 01.01.2010 р., посвідчення № 871;

від відповідача: не прибув;

СУТНІСТЬ СПОРУ:

На підставі розпорядження виконуючого обов’язки голови господарського суду Запорізької області № 258 від 12.04.2010 р., у зв’язку із передачею господарським судом Дніпропетровської області за належною підсудністю матеріалів справи № 16/24-10 за позовом відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Дніпропетровськгаз” до приватного підприємства “Архітектурна майстерня “Рогочий” про стягнення 1 120,95 грн. на розгляд господарському суду Запорізької області, справу №16/24-10 передано на розгляд судді Носівець В.В. Ухвалою суду від 14.04.2010 року суддею Носівець В.В. матеріали справи № 16/24-10 прийняті до провадження, справі присвоєно №16/24-10-18/116/10, судове засідання призначено на 12.05.2010 р. Ухвалою суду від 12.05.2010 р. розгляд справи був відкладений, судове засідання призначено на 02.06.2010 р. У судовому засіданні 02.06.2010 р., розгляд справи закінчений і, за згодою представника позивача, судом оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення. Справа розглянута в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами та без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

Представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд стягнути із відповідача 1120,95 грн. боргу, на підставі договору № 46/32.20.20 купівлі-продажу від 05.01.2009 р., ст.ст. 258, 526, 530, 549-551, 625, 670 ЦК України та ст.ст. 193, 216, 217, 218, 230 ГК України. Крім того, представник позивача надав документи, витребувані судом, які прийняті судом та залучені до матеріалів справи.

Відповідач у судові засідання 12.05.2010 р. та 02.06.2010 р. не прибув, про причини неявки суд не повідомив, повноважного представника у судові засідання не направив. Про час і місце розгляду справи був попереджений належним чином.

Згідно п. 3.6 Роз’яснення президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. № 02-5/289 з наступними змінами та доповненнями, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Ухвали суду були направлені на юридичну адресу відповідача, яка зазначені у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 22.03.2010 р. серії АД № 421553. Таким чином відповідач є повідомленим належним чином, про час і місце розгляду справи судом.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

05.01.2009 р. приватне підприємство “Архітектурна майстерня “Рогочий” (надалі –продавець, відповідач) та відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації “Дніпропетровськгаз” (надалі –покупець, позивач) уклали договір № 46/32.20.20 купівлі-продажу (надалі –договір).

Відповідно до п. 1.1. договору, встановлено, що продавець зобов’язується передати у власність покупця товарно-матеріальні цінності, в подальшому товар, ціна, номенклатура, асортимент, комплектність та кількість якого передбачені у специфікаціях, які є невід’ємними частинами даного договору, у зазначений договором термін, а покупець зобов’язується своєчасно прийняти і оплатити товар на умовах передбачених договором.

Згідно із п. 4.1. договору, товар повинен бути переданий покупцю згідно специфікацій протягом 3 днів з дня отримання продавцем оплати товару на його банківський рахунок.

У розділі 5 договору визначений порядок розрахунків, так, валютою платежів є національна валюта України – гривня. Покупець проводить оплату товару шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця по цінам, згідно специфікацій або виставлених рахунків, шляхом 100 % передплати. Порядок, умови та строки розрахунків та поставки окремої партії товару можуть бути узгоджені сторонами у додаткових угодах. Продавець має право поставити товар без отримання передплати враховуючи виробничі потреби покупця. Строк оплати в даному випадку встановлюється 14 календарних днів з дати приймання-передачі товару. (п.п. 5.1., 5.2., 5.3. договору).

Згідно умов договору, відповідач виставив позивачу рахунки, а саме: рахунок № 814 від 18.06.2009 р. на суму 6 858 грн.; рахунок № 1410 від 23.09.2009 р. на суму 1986 грн. та рахунок № 812 від 18.06.2009 р. на суму 10 683,90 грн. Таким чином, відповідач виставив позивачу рахунки на загальну суму 19 527,90 грн. на оплату в майбутньо поставленого товару.

Позивач зробив передоплати за товар у розмірі 19 527,90 грн., що підтверджується: банківською випискою від 23.07.2009 р. на суму 6858 грн. та на суму 10683,90 грн. згідно виставлених рахунків: за № 814 від 18.06.2009 р. та за № 812 від 18.06.2009 р.; та банківською випискою від 09.10.2009 р. на суму 1986 грн. згідно рахунку № 1410 від 23.09.2009 р.

Відповідач, оплачений позивачем товар не поставив повністю, поставив лише товар на загальну суму 18 768,30 грн., що підтверджується наступними накладними: за № 814 від 05.08.2009 р. на суму 4 666,50 грн.; за № 1410 від 14.10.2009 р. на суму 1 986 грн.; за № 814/1 від 25.08.2009 р. на суму 2 191,50 грн.; за № 812/1 від 25.08.2009 р. на суму 8 052,30 грн. та за № 812 від 03.08.2009 р. на суму 1 872 грн.

Судом з’ясовано, що позивач свої зобов’язання виконав належним чином, повністю оплатив виставлені відповідачем рахунки, відповідач порушив умови договору, не поставив позивачу оплачений ним товар, і на момент розгляду справи у суді не поставив товар на суму 759,60 грн.

Оцінивши надані докази, суд вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача 759,60 грн. основного боргу обґрунтована та підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Приписами ст. 6 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 193 ГК України господарські зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно з ст. 509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов’язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 670 ЦК України встановлено, що якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Таким чином, аналізуючи норми чинного законодавства вбачається, що позивач виконав умови договору належним чином та на підставі діючих нормативно-правових актів України. Відповідач умови договору виконав не належним чином і факт порушення відповідачем умов, визначених договором, доведений представником позивача у судовому засіданні.

Крім того, позивач просив суд стягнути із відповідача 45,98 грн. втрат від інфляції з липня 2009 р. по грудень 2009 р. та 68,48 грн. 3 % річних з 29 липня 2009 р. по 29 грудня 2009 р.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні витрати пов’язані з інфляційними процесами в державі та за своєю природою є компенсацією за понесені збитки, завдані знеціненням грошових коштів, а три відсотки річних –є платою за користування коштами, які не були своєчасно сплачені боржником. Вказана правова позиція викладена в Інформаційному листі Верховного Суду України № 3.2-2005 від 15.07.2005 р.

Наданий позивачем розрахунок 45,98 грн. втрат від інфляції, суд вважає не вірним, а вимогу про стягнення цієї суми із відповідача такою, що підлягає частковому задоволенню, а саме у розмірі 21,27 грн., в задоволенні 24,71 грн. втрат від інфляції суд відмовляє, у зв’язку із необґрунтованістю нарахування вказаної суми (порушено правила, встановлені листом ВСУ № 62-97 від 03.04.1997 р.).

Вимога позивача про стягнення із відповідача 68,48 грн. 3 % річних є обґрунтованою, та такою, що підлягає задоволенню, розрахунок виконаний вірно.

Крім того, позивач просив суд стягнути із відповідача 246,89 грн. пені з 29 липня 2009р. по 29 грудня 2009 р.

Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання (ч.ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України).

Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. (ч. 1 ст. 551, п. 1 ч. 2 ст. 551 ЦК України).

Так, у п. 7.3.1.1. договору, встановлено, що за прострочення термінів постачання товару, в строки обумовлені договором, продавець сплачує покупцю пеню у розмірі 0,05 % від вартості не поставленого товару за кожний день прострочення, або подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на момент прострочення термінів поставки.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання. Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського Кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Згідно із положеннями ст.ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочення платежу пеню, в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Наданий позивачем розрахунок пені у розмірі 246,89 грн. є вірним, а вимога про її стягнення такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідач не надав суду жодного документального доказу, який би спростував позицію позивача.

Враховуючи викладене, позовні вимоги задовольняються частково.

Судові витрати, відповідно до статті 49 ГПК України, покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст.ст. 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з приватного підприємства “Архітектурна майстерня “Рогочий” (69065, м.Запоріжжя, майдан Інженерний, буд. 1, код ЄДРПОУ 35497331, р/р 26006050218805 в КБ “Приватбанк”, МФО 305299) на користь відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Дніпропетровськгаз” (49044, м. Дніпропетровськ, вул.Шевченка, 2, код ЄДРПОУ 03340920, р/р 2600210897900 в КБ “Приватбанк” м.Дніпропетровськ, МФО 305299) 759 (сімсот п’ятдесят дев’ять) грн. 60 коп. основного боргу, 246 (двісті сорок шість) грн. 89 коп. пені, 21 (двадцять одну) грн. 27 коп. втрат від інфляції, 68 (шістдесят вісім) грн. 48 коп. 3 % річних, 99 (дев’яносто дев’ять) грн. 75 коп. державного мита та 230 (двісті тридцять) грн. 80 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

3.          В іншій частині позову –відмовити.

Суддя В.В. Носівець

Суддя В.В. Носівець

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підпису. Рішення оформлено і підписано, згідно з вимогами ст. 84 ГПК України, 08.06.2010 р.