Рішення № 101971738, 16.12.2021, Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/7382/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 грудня 2021 року м.Львів

Залізничний районний суд м.Львова в складі:

головуючого судді – Кирилюка А.І.,

при секретарі – Бондаренко А.О.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду у м.Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Львівський державний завод «ЛОРТА» про стягнення заборгованості заробітної плати, вихідної допомоги, компенсації за невикористані дні щорічної відпустки та середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні,

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з ДП «ЛОРТА» на його користь заборгованість по заробітній платі в розмірі 9070,25 грн., вихідну допомогу, в розмірі 20 997,54 грн., компенсацію за невикористану щорічну відпустку в розмірі 6331,20 грн., з урахуванням обов`язкових податків із вказаних сум, крім цього, просить стягнути на його користь середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 10.06.2021 року по день ухвалення рішення в даній справі та стягнути з відповідача судовий збір. Свої позовні вимоги позивач обгрунтовує тим, що він перебував у трудових відносинах з ДП «ЛДЗ«ЛОРТА» та 09.06.2021 року звільнений з роботи на підставі ч.3ст.38 КЗпП України з посади електромонтера четвертого розряду охоронно-пожежної сигналізації цеху. Однак, у день звільнення роботодавець не виплатив усіх належних йому сум, а саме: нарахованої заробітної плати за період з березень-червень 2021 року, вихідної допомоги відповідно до ст. 44 КЗпП України, компенсації за невикористані дні відпустки, які просить стягнути на його користь. У результаті невчасного розрахунку при звільненні у позивача виникло право на отримання середнього заробітку. У зв`язку з наведеним, просить позов задовольнити.

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 11.10.2021 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення /виклику/ сторін. /а.с.17-18/

Відповідач не надав суду відзив на позовну заяву, поважних причин такого суду не повідомив.

У матеріалах справи відсутні клопотання сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням /викликом/ сторін.

Враховуючи наведене, відповідно до ч.8 ст. 178 та ч.5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що спір між сторонами виник з приводу дотримання відповідачем вимог трудового законодавства щодо проведення своєчасного розрахунку при звільнені.

Із змісту ст. 12 ЦПК України вбачається, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до ст. 43 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Статтею 94 КЗпП України визначено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.

Згідно ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Відповідно до ч.1 ст.115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ДП «Львівський державний завод «ЛОРТА» та 09.06.2021 року звільнений за власним бажанням відповідно до ч.3 ст.38 КЗпП України з посади посади електромонтера четвертого розряду охоронно-пожежної сигналізації цеху, що стверджується копією трудової книжки /а.с.9-10/

Як вбачається із розрахункових листків, виданих ДП «ЛДЗ «ЛОРТА», з січня по червень 2021 року позивачу щомісячно нараховувалася заробітна плата, а саме: 764,69 грн за січень, 3 582,43 грн. за лютий, 7 673,48 грн. за березень, 5 837,34 грн. за квітень, 6 295,66 грн. за травень, 22 595,13 грн. за червень 2021 року, без проведення утримання військового збору та ПДФО. /а.с.11/.

Згідно поточної виписки за контрактом з банківського рахунку ОСОБА_1 вбачається, що заробітна плата виплачувалася позивачу у неповному обсязі.

Згідно ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу.

Статтею 116 КЗпП України визначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відтак, судом встановлено, що відповідачем порушено право позивача на своєчасне отримання заробітної плати у нарахованому розмірі, а тому позовна вимога про стягнення заборгованості по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі є підставною.

Згідно ст. 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Відповідно до ст. 44 КЗпП України при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36) - у розмірі двох мінімальних заробітних плат; внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку; у разі припинення трудового договору з підстав, зазначених у пункті 5 частини першої статті 41, - у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток.

Відповідно до розрахункового листка, виданого ДП «ЛДЗ «ЛОРТА», за червень 2021 року позивачу було нараховано до виплати 22 595,13 грн. без утримання військового збору та ПДФО, з яких в суму включена вихідна допомога та компенсація за невикористану щорічну відпустку. /а.с.11/.

Із поточної виписки за контрактом з банківського рахунку позивача вбачається, що ДП «ЛДЗ «ЛОРТА», серед іншого, не виплатило вихідну допомогу та компенсацію за невикористані щорічні відпуски.

Відтак, позовні вимоги про стягнення із відповідача на користь позивача вихідної допомоги та компенсації за невикористані щорічні відпуски є підставними.

ДП «ЛДЗ «ЛОРТА» не надало суду заперечення позовних вимог, а також жодних доказів на спростування зробленого позивачем розрахунку належних до виплати сум заборгованості.

Із змісту ст.117 КЗпП України вбачається, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у ст.116 КЗпП, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно з правової позиції Верховного Суду України, викладеної у справі № 6-64цс13, згідно із ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що відсутність фінансово-господарської діяльності або коштів у роботодавця не виключає його вини в невиплаті належних звільненому працівникові коштів та не звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України.

Як вбачається із роз`яснень даних у Постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», суд на підставі ст.117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, якщо роботодавець не доведе відсутності у цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» збереження середньої заробітної плати і середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Згідно п.8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого вказаною постановою, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. Пунктом 4 Порядку встановлено, що при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження згідно з чинним законодавством, не враховуються одноразові виплати /компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога тощо/.

У п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» зазначено, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець недоведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Як вбачається із викладеного ОСОБА_1 в позові розрахунку середнього заробітку станом на 28.09.2021 року, який не спростовано відповідачем, середньоденна заробітна плата позивача складає 376,80 грн.

Згідно з відомостей із Листа №3501-06/219 від 12.08.2020 р. «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2021 рік» кількість робочих днів за період з 10.06.2021 року /наступний день після звільнення/ по 16.12.2021 року /день ухвалення рішення суду/ складає 130 днів.

Таким чином, на день ухвалення рішення фактична заборгованість по середньому заробітку за час затримки розрахунку перед позивачем становить 48 984 грн

Разом з тим, з урахуванням висновків Великої палати Верховного суду, викладених в постанові від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц, враховуючи принцип розумності, справедливості та пропорційності, а також те, що ДП «ЛДЗ «ЛОРТА» є державним підприємством військово-оборонної галузі, проте це не виключає відповідальність відповідача за своєчасну виплату заробітку, суд вважає доцільним стягнути розмір середнього заробітку у сумі 35 000 грн., що буде достатньою компенсацію майнових втрат, які поніс позивач через несвоєчасний розрахунок при звільнені, співмірним із розміром заборгованості, та не призведе до надмірного фінансового тягаря для відповідача.

Крім цього, згідно п. 171.1 ст. 171 Податкового кодексу України особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку, у тому числі на підставі рішення суду.

Згідно п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз`яснено, що оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Враховуючи наведене, суд приходить до переконання, що позовні вимоги позивача підставні, відповідачем заперечень не подано, а тому, враховуючи наведене, суд приходить до переконання, що позов підлягає частковому задоволенню.

Питання про розподіл судових витрат вирішити згідно ізст. 141 ЦПК України.

Так, із відповідача слід стягнути на користь позивача 908,00 гривень судових витрати пов`язаних зі сплатою судового збору при поданні позову до суду.

Крім цього, із відповідача слід стягнути на користь держави судовий збір за позовні вимогипро стягнення заборгованості по заробітній платі, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, а позов підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст. 2, 4, 12, 13, 81, 82, 89, 264, 265, 268, 274, 275, 279 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Державного підприємства «Львівський державний завод «ЛОРТА» про стягнення заборгованості заробітної плати, вихідної допомоги, компенсації за невикористані дні щорічної відпустки та середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні - задовольнити частково.

Стягнути із Державного підприємства «Львівський державний завод «ЛОРТА» на користь ОСОБА_1 заборгованість по виплаті заробітної плати за період з березня по червень 2021 року в розмірі 9 070,25 грн, без урахування податків та інших обов`язкових платежів, які підлягають утриманню з цієї суми відповідно до законодавства України, вихідну допомогу у 20 997,54 грн, без урахування податків та інших обов`язкових платежів, які підлягають утриманню з цієї суми відповідно до законодавства України, компенсацію за 24 календарних дні невикористаної щорічної відпустки у сумі 6331,20 грн, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 10.06.2021 року по 16.12.2021 року у розмірі 35 000 грн, без урахування податків та інших обов`язкових платежів, які підлягають утриманню з цієї суми відповідно до законодавства України.

Стягнути із Державного підприємства «Львівський державний завод «ЛОРТА» на користь ОСОБА_1 908 гривень судового збору.

Стягнути із Державного підприємства «Львівський державний завод «ЛОРТА» на користь держави 908,00 гривень судового збору.

У решті позову - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, або в строки та порядку, передбачені ст. 354, 355 ЦПК України.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 /зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 /

Відповідач: Державне підприємство «Львівський державний завод «ЛОРТА» /р/р: ЄДРПОУ: 30162618, ІПН: 301626113031, знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Патона, 1./

Суддя:/підпис/

З оригіналом згідно.

Суддя: Кирилюк А.І.