Рішення № 10197149, 19.04.2010, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.04.10За позовом приватного підприємства “Агротехніка” (71101, м.Бердянськ Запорізької області, пров.Транспортний, 6-а, кв.3, код ЄДРПОУ 30802127)

до відповідача відкритого акціонерного товариства “Завод “Прилив” (71100, м.Бердянськ Запорізької області, вул.Єгорова, 1, код ЄДРПОУ 14311459)

про стягнення 11992,91 грн.

Суддя Ніколаєнко Р.А.

Представники учасників:

від позивача: Громут В.І. ( дов. № 8 від 02.03.2010), Самко В.І. (дов.25 від 15.12.2009)

від відповідача: Добровольський Е.В. (дов.б/н від 19.12.2010), Тягунов Ю.В. (керуючий санацією ВАТ “Завод “Прилив” на підставі ухвали господарського суду Запорізької області від 14.09.2007 у справі № 5/3/300)

СУТЬ СПОРУ:

          ПП “Агротехніка” заявлено позов про стягнення з ВАТ “Завод “Прилив” 11992,91 грн., з яких 8811,19 грн. - заборгованість зі сплати суми відшкодування за ремонт крівлі в орендованому приміщенні та 3181,72 грн. –сума втрат від інфляції за період прострочення.

          Ухвалою господарського суду Запорізької області від 28.01.2010 позовну заяву прийнято до розгляду, порушене провадження у справі № 16/15/10 з призначенням судового засідання на 25.02.2010. Розгляд справи відкладався до 23.03.2010, до 13.04.12010, про що винесено ухвали. Ухвалою в.о. голови господарського суду Запорізької області від 23.03.2010 процесуальний строк вирішення спору продовжено на один місяць, до 29.04.2010. В засіданні 13.04.2010 оголошувалася перерва до 19.04.2010. В засіданні 19.04.2010 за згодою сторін оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

          Заявлені вимоги позивач обґрунтував положеннями ст.ст. 509, 526, 625 Цивільного кодексу України та умовами укладеного сторонами договору оренди № 2/9 від 15.09.2004. Зазначив, що у відповідності до передбачених договором оренди умов здійснив ремонт крівлі, що перед тим було погоджено з позивачем шляхом відповідної відмітки відповідача на листі позивача від 17.10.2005 з проханням проведення ремонтних робіт. Вартість робіт склала 8811,19 грн., яка за умовами договору має бути відшкодована відповідачем. За період прострочення з 01.01.2008 по 31.12.2008 позивачем відповідачу нарахована сума втрат від інфляції, яка склала 3181,72 грн. Позивач просить позов задовольнити.

          Відповідач проти позову заперечив. Заперечення представив у письмовій формі. Зазначив, що позивач не має права на відшкодування вартості з ремонту крівлі, оскільки ремонтні роботи не погоджувалися орендодавцем, що виключає право на відшкодування. Також у запереченнях відповідач стверджує, що 09.02.2007 договір оренди між сторонами припинився, про що обізнаний позивач, та, посилаючись на ст.786 Цивільного кодексу України, за якою до вимог про відшкодування витрат на поліпшення речі застосовується позовна давність в один рік, а її перебіг починається з моменту припинення договору найму, вказує на пропуск позивачем строку позовної давності, а відтак –відсутність підстав для задоволення позову.

          Також відповідач подав заяву, якою просить згідно зі ст.ст.256 –267 Цивільного кодексу України застосувати позовну давність до вимог позивача.

          Позивач вважає безпідставним твердження відповідача про припинення дії договору оренди № 2/9 від 15.09.2004, про що представив письмові пояснення. Вказав на те, що не отримував від відповідача повідомлень або додаткових угод щодо припинення договору, а умови договору не допускають односторонню відмову від нього. Тому вбачає безпідставним посилання відповідача на ст.786 Цивільного кодексу України.

          Розглянувши матеріали справи, вислухавши присутніх в засіданні представників сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на таке.

          Встановлено, що 15.09.2004 сторонами у справі укладено договір оренди № 2/9 (далі – Договір), за яким відповідач –орендодавець передав, а позивач –орендар прийняв у строкове платне користування нерухоме майно, що розташоване по вул.Єгорова, 1 в м.Бердянську Запорізької області та є власністю відповідача, а саме –проліт каркасно-штампувального цеху № 1.

          Передача приміщення в оренду підтверджується актом прийому-передачі прольоту каркасно-штампувального цеху № 1 від 15.12.2004 до Договору.

          Пунктом 5.4 передбачено право орендаря на перепрофілювання, реконструкцію, технічне переоснащення і поліпшення орендованого майна, якщо такі роботи посприяють підвищенню його якості. При цьому такі роботи здійснюються орендарем за умови обов’язкового попереднього погодження з орендодавцем. Для погодження орендар надає: перелік поліпшень, обсяг запланованих робіт, кошторис витрат на проведення будівельних та інших робіт, пов’язаних з поліпшенням орендованого майна.

          За п.6.4 Договору орендодавець має згідно п.5.4 договору відшкодувати орендарю вартість зроблених останнім невідокремлюваних поліпшень орендованого майна в межах суми збільшеної вартості орендованого майна в результаті таких поліпшень.

          Вимоги позивача полягають у зобов’язанні відповідача відшкодувати витрати, понесені на капітальний ремонт крівлі орендованого приміщення, сума яких склала 8811,19 грн.

          За приписами ст.ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

          На підтвердження проведення робіт з поліпшення орендованого майна –капітального ремонту крівлі та вартості цих робіт позивач представив локальний кошторис № 2-1-1 на ремонт крівлі з відомістю ресурсів до нього, підсумкову відомість ресурсів, договірну ціну, акт прийомки виконаних підрядних робіт за грудень 2005 року (типова форма КБ-2в) з розрахунком загальновиробничих витрат до нього, довідку, про вартість виконаних підрядних робіт за грудень 2005 року, рахунки-фактури, видаткові накладні.

          Фактичне понесення витрат позивач підтвердив відповідними платіжними дорученнями.

          Як на підтвердження погодження відповідачем проведення ремонту позивач надав адресований виконавчому директору ВАТ “Завод “Прилив” лист з проханням надати дозвіл на ремонт м’якої крівлі орендованого приміщення каркасно-штампувального цеху з резолюцією від 15.10.2005 представника відповідача про відсутність заперечень та підтвердженням необхідності ремонту.

          Проте, такий лист не може служити доказом погодження проведення ремонтних робіт відповідачем у встановленому Договором порядку.

          Пунктом 5.4 Договору визначено обов’язковим надання орендарем орендодавцю для погодження переліку поліпшень, обсягу запланованих робіт, кошторису витрат на проведення робіт.

          Позивач, у тому числі і на вимоги ухвал суду у даній справі, таких доказів не надав.

          З пояснень представників сторін в судовому засіданні слідує, що такі докази відсутні та що позивач вважав достатнім резолюцію з погодженням на листі, про який зазначено вище, а проектно-кошторисну документацію на погодження відповідачу не надавав.

          Відповідач стверджує, що проведення капітального ремонту крівлі згідно з умовами Договору ним не погоджувалося.

Ч.5 ст. 778 Цивільного кодексу України встановлено, що в разі якщо наймач без згоди наймодавця зробив поліпшення, які не можна відокремити без шкоди для речі, він не має права на відшкодування їх вартості.

          Таким чином, наданими доказами позивачем не доведений факт погодження відповідачем проведення капітального ремонту крівлі у відповідності до п.5.4 Договору.

          Зазначене виключає зобов’язання відповідача відшкодувати вартість поліпшень, передбачене п.6.4 Договору, оскільки такий обов’язок, виходячи зі змісту щойно зазначеного пункту Договору, настає виключно за умов дотримання вимог п.5.4 Договору.

          Крім того, за п.6.4 Договору сума відшкодування витрат орендодавцем обмежена сумою збільшення вартості орендованого майна у результаті здійснених поліпшень.

          Проте, позивачем до стягнення заявлено суму в розмірі понесених на ремонт крівлі витрат, але не у розмірі збільшеної вартості майна, незважаючи не відсутність у тому тотожності.

          Обґрунтування розміру відшкодування згідно з умовою п.6.4 Договору позивачем не представлено.

          За таких обставин слід визнати, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості зі сплати суми відшкодування за ремонт крівлі, а також розрахованих з цієї заборгованості суми втрат від інфляції в розмірі 3181,72 грн. є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

          Крім того.

Главою 19 (ст.ст.256-268) Цивільного кодексу України (ЦКУ) врегульовані положення щодо застосування позовної давності.

          Згідно зі ст.256 ЦКУ позовною давністю є строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

          Статтею 257 ЦКУ загальну позовну давність встановлено у три роки.

          За приписами ст.267 ЦКУ позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленої до винесення рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

          У зв’язку із заявленням відповідачем про застосування у даному спорі строку позовної давності, при вирішенні даного спору позовна давність підлягала застосуванню.

          Пунктом 6.4 Договору, на якому ґрунтуються вимоги позивача, передбачений обов’язок орендодавця відшкодувати певну вартість здійснених орендарем поліпшень, однак не встановлений строк їх виконання.

          Відповідно до ч.5 ст.261 ЦКУ за зобов’язаннями, строк виконання яких не визначений, починається від дня, коли у кредитора виникає право пред’явити вимогу про виконання зобов’язання.

          Роботи з капітального ремонту крівлі, вартість яких просить відшкодувати позивач, завершені в грудні 2005 року, про що свідчить акт прийомки робіт.

Саме із завершенням робіт, виходячи з умов Договору, пов’язується набуття права на відшкодування.

          Позов позивачем пред’явлений 26.01.2010 (згідно з поштовим штемпелем про відправлення на конверті, у якому позовна заява надійшла до суду).

          Таким чином, слід визнати, що строк позовної давності за заявленими вимогами позивачем пропущено.

          Згідно зі ст.266 ЦКУ зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги, до якої, у тому числі, відноситься зобов’язання зі сплати втрат від інфляції за період прострочення.

          За таких обставин в позові слід відмовити.

          В зв’язку з посиланням сторонами у спорі на ст. 786 ЦКУ, якою встановлено, що до вимог про відшкодування витрат на поліпшення речі застосовується позовна давність в один рік, а перебіг позовної давності щодо вимог наймача –з моменту припинення договору найму, слід зазначити про таке.

          У відповідності до п.9.3 Договору між сторонами зміни, припинення, розірвання Договору можуть мати місце за погодженням сторін. Зміни та доповнення, що вносяться, розглядаються сторонами в 20-денний строк. Одностороння відмова від Договору не допускається.

          П.9.4 Договору передбачено, що на вимогу однієї з сторін Договір може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов’язань та з інших передбачених законодавством підстав.

          За п.9.5 Договір припиняється, між іншим, в разі закінчення строку, на який його було укладено.

          Згідно з пунктом 9.1 договору строк Договору узгоджено до 15.09.2005, але при цьому п.9.6 Договору встановлено, що в разі відсутності заяви однієї з сторін про припинення Договору після закінчення одного місяця після закінчення його строку він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені Договором.

          Ст.188 Господарського кодексу України встановлено, що розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором, а сторона договору, яка одержала пропозицію, у двадцятиденний термін після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати розгляду. В разі недосягнення згоди чи неодержання відповіді заінтересована сторона має передати спір не вирішення суду.

          Відповідач, який наполягає на тому, що Договір є припиненим, належних доказів того не представив.

          Відповідачем наданий наказ від 09.02.2007 по ВАТ “Завод “Прилив”, у якому йдеться про припинення Договору та припинення допуску працівників ПП “Агротехніка” на територію ВАТ “Завод “Прилив”, з яким відповідач пов’язує припинення Договору, проте цей наказ не може бути прийнятий до уваги, оскільки не відповідає наведеним положенням Договору та закону.

          За Договором одностороння відмова від нього не допускається, тим паче шляхом видання внутрішнього наказу.

          Позивач, у свою чергу, зазначив, що також мав намір розірвати Договір у зв’язку з тим, що відповідач став недопускати позивача до орендованого приміщення на підставі наказу від 09.02.2007 по ВАТ “Завод “Прилив”, з яким позивач був ознайомлений.

          З метою повернення орендованого майна 10.03.2007 позивач склав акт прийому-передачі, проте, як свідчать матеріали справи та не спростовано відповідачем, цей акт до сьогодні з боку відповідача не підписаний.

          Докази направлення цього акту відповідачу для врегулювання спірних відносин позивач не представив.

          З пояснень сторін слідує, що акт прийому-передачі позивачем відповідачу дійсно не направлявся.

          Представник позивача в судовому засіданні зазначав, що працівники ПП “Агротехніка” намагалися дійти згоди про припинення Договору та повернення приміщення за актом прийому-передачі в усному порядку, що не дало результатів, однак ці пояснення не можуть бути прийняті до уваги.

          В такому випадку позивач не був позбавлений права вжити заходів до припинення правовідносин у встановленому порядку та на випадок недосягнення згоди звернутися до судового захисту.

          Таким чином, докази розірвання Договору з дотриманням порядку п.п.9.3, 9.4 Договору та ст.188 Господарського кодексу України відповідачем не представлені, відсутність таких доказів сторонами не спростовано.

          Положення ст.786 ЦКУ передбачені на той випадок, коли договір найму (оренди) припинив свою дію, а тому до спірних відносин сторін ці положення не застосовуються.

          Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі залишаються за позивачем.

          На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ :

В позові відмовити.

Суддя Р.Ніколаєнко

Рішення оформлене та підписане 26.04.2010. Справа № 16/15/10