Рішення № 101971250, 15.11.2021, Запорізький районний суд Запорізької області

Єдиний унікальний номер 317/1377/21

Провадження номер 2/317/723/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.11.2021 року м. Запоріжжя

Запорізький районний суд Запорізької області у складі:

головуючого – судді Громової І.Б.,

при секретарі Коваль В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

АТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до укладеного договору б/н від 14.02.2014 року відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту. Банк, на підставі п.п.2.1.1.2.3 та 2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг, може змінювати кредитний ліміт. АТ КБ «ПриватБанк» свої зобов`язання за договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу кредит у розмірі встановленому договором. Відповідач, у порушення норм закону та умов договору, свої зобов`язання належним чином не виконав. В зв`язку з чим станом на 06.04.2021 року утворилась заборгованість у розмірі 20290,14 грн., яка складається з наступного: 6256,34 грн. – заборгованість за тілом кредиту, 6256,34 грн. – заборгованість за простроченим тілом кредиту; 9744,99 грн. – заборгованість за простроченими відсотками; 4288,81 грн. – нарахована пеня.

Позивач просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 16201,33 грн., яка складається з: 6256,34 грн. – заборгованість за кредитом; 9744,99 грн. – заборгованість за процентами за користуванням кредитом; 200,00 грн. – нарахована пеня, а також судові витрати в розмірі 2270,00 грн.

Від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив в якому вона позовні вимоги не визнає в повному обсязі. Вважає, що позивачем при зверненні до суду пропущено строк позовної давності.

ОСОБА_1 в обґрунтування своїх заперечень зазначає, що із наданого розрахунку заборгованості за договором б/н від 14.02.2014 року, видно, що останньою датою суми погашення за наданим кредитом в сумі 42 грн. 28 коп. є 23.08.2016 року.

Вважає, що вказане погашення відбулося не з її волі, оскільки з наданої Позивачем деталізації по рахунку 23.08.2016 року відбулася операція «ОТМЕНА ОШИБОЧНОЙ ТРАНЗАКЦИИ ЧАСТЬ СТРАХОВОЙ ПРЕМИИ ЧОРЕЗКУ ОЛЬГА АНАТОЛЬЕВНА ПО ДОГОВОРУ ОТ 28.03.2015. Поповнення картки».

Договір від 28.03.2015 року між нею та Відповідачем взагалі відсутній.

Таким чином, на думку відповідачки, сума погашення 42,28 грн. за договором відбулася через те, що позивачем була відмінена банківська операція, отже фактично відбулося примусове списання коштів для погашення заборгованості, а автоматичне списання коштів з рахунків боржника не перериває строк позовної давності, оскільки відсутнє волевиявлення останнього по визнанню боргу та його погашення, а тому не є підставою для застосування ст. 264 ЦК України.

Всі інші суми погашення за наданим кредитом датовані ще раніше ніж 23.08.2016 року.

Разом з тим, навіть у випадку добровільної сплати Чореску вказаної суми коштів, строк позовної давності позивачем все одно пропущений, адже таке останнє автоматичне погашення простроченої заборгованості в сумі 42,28 грн. відбулося 23.08.2016 року, а сам позивач звернувся до суду з позовом тільки 28.04.2021 року, тобто майже через 4 роки та 8 місяців після останньої дати погашення суми коштів.

По-друге, відповідачка вважає, що позивачем не надано доказів укладання між ОСОБА_1 та АТ КБ «Приватбанк» договору.

По-третє, позивачем протиправно нараховані відсотки за користування кредитом та застосована відповідальність у вигляді неустойки, а саме пені.

Від позивача надійшла відповідь на відзив згідно якої він вважає, що посилання позивача на закінчення строку позовної давності є некоректним, оскільки відповідно до п. 1.7.31 Умов договору строк позовної давності за договором збільшений до 50 років.

Зазначає, що до суду надана копія анкети-заяви від 14.02.2014 р., з якої чітко вбачається що відповідач висловив згоду про укладення договору шляхом отримання кредитної картки “Універсальна” та особистим підписом засвідчив, що він згоден з тим, що ця заява, разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між ним та Банком Договір про надання банківських послуг. Зазначає, що він ознайомився і згоден з Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді.

Від відповідача ОСОБА_1 надійшли заперечення на відповідь на відзив, відповідно до яких вона зазначає, що на її думку що строк позовної давності відповідно до договору не було збільшено до 50 років, оскільки в анкеті заяві від 14.02.2014 р. домовленості позивача та відповідача щодо збільшення строку позовної давності немає, та жодного договору про збільшення строків вона не підписувала.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про день та час слухання справи був повідомлений своєчасно та належним чином, в позові зазначив, у разі неявки представника позивача в судове засідання просить суд розглядати справу без його участі.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась, про день, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, відповідно до ст. 128-130 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи та докази у їх сукупності, суд встановив наступне:

14.02.2014 року між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк», правонаступником якого є Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір б/н, відповідно до якого відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі, визначеними тарифами банку.

Банк свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором, видав платіжну карту та відкрив картрахунок.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст.530 ЦК України).

Згідно ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання, або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальнику у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідач не повернув своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору. Таким чином, у порушення умов кредитного договору, відповідач зобов`язання за вказаним договором не виконав.

Згідно з наданим банком розрахунком, у зв`язку з порушенням зобов`язань за кредитним договором заборгованість ОСОБА_1 станом на 06.04.2021 становить 20290,14 грн., яка складається з наступного: 6256,34 грн. – заборгованість за тілом кредиту, в т. ч. 0,00 грн. – заборгованість за поточним тілом кредиту; 6256,34 грн. – заборгованість за простроченим тілом кредиту, 0,00 грн. – заборгованість за нарахованими відсотками; 9744,99 грн. – заборгованість за простроченими відсотками; 0,00 грн. – заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625; 4288,81 грн. – нарахована пеня; 0,00 грн. – нараховано комісії.

Однак суд не може погодитись з наданим розрахунком заборгованості, у зв`язку з наступним:

Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У заяві позичальника від 14.02.2014 року процентна ставка не зазначена.

Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками на поточну і прострочену заборгованість за користування кредитними коштами, а також пеню і штрафи за несвоєчасну сплату кредиту і процентів за користування кредитними коштами.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 14.02.2014 року, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна CONTRACT», «Універсальна GOLD» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/ як невід`ємні частини спірного договору.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

Відповідно до приписів постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року (справа № 342/180/17 провадження № 14-131цс19), Велика Палата Верховного Суду наголошує про неможливість застосування до вказаних правовідносин правил ч. 1 ст. 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період: з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку – в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана відповідачем і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Оскільки Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна CONTRACT», «Універсальна GOLD» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, які містяться в матеріалах даної справи не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 14.02.2014 року шляхом підписання заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Суд критично відноситься до посилання відповідача ОСОБА_1 на те, що позивачем не надано доказів укладання між ОСОБА_1 та АТ КБ «Приватбанк» договору.

У відповідності з ч. 2. ст. 639 Цивільного кодексу України - якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

При оформленні кредиту заява на отримання кредиту, підписується повнолітньою, дієздатною особою (здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов`язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання ч. 2 п.1 ст.30 ЦК України), яким підтверджується, що Позичальник ознайомлений з Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами Банку.

Укладання Договору здійснюється за принципом укладання між Банком і клієнтом договору приєднання (ст. 634 Цивільного кодексу). Підписанням заяви Позичальник приєднується до запропонованих банком Умов та Тарифів.

Відповідно до ч. 1 ст. 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин (в тому числі договір) вважається укладеним в письмовій формі, якщо її зміст, зафіксовано в одному або кількох документах, якими обмінялися сторони. Стаття 207 ЦК України не передбачає вичерпний перелік таких документів, тому наряду з листами та телеграмами можуть використовуватися і інші засоби зв`язку, наприклад електронний. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Відповідно до Розділу 1 Загальних положень Умов та Правил надання банківських послуг, які розміщені на офіційному сайті Позивача (www.privatbank.ua) ПАТ Комерційний банк «ПриватБанк», керуючись законодавством України, публічно пропонує невизначеному колу осіб можливість отримання банківських послуг, для чого публікує Умови та Правила надання банківських послуг (далі - Умови та Правила).

Тобто Правила та Умови є публічною офертою, що містять умови та правила надання послуг банком його клієнтам. Таким чином, клієнт отримує доступ до всіх без виключення послуг Банку, (п.п. 1.1.1.58, 1.1.1.59 Умов)

Відповідачем було підписано заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг.

У даній заяві зазначено, що підписавши цю заяву, відповідач ознайомився та згодний з Умовами та Правилами надання банківських послуг, в тому числі з Умовами та Правилами обслуговування по платіжним карткам, розташованим на сайті банку www.privatbank.ua;https://client-bank.privatbank.ua, Тарифами банку, які разом з цією заявою складають Договір банківського обслуговування. Окрім цього, зазначено що відповідачу було надано для ознайомлення Умові та правила в письмовому вигляді, ознайомлення з чим засвідчується власним підписом в Заявці про приєднання.

Підписавши заяву Банк та клієнт приєднуються і зобов`язуються виконувати умови, викладені в Умовах та Правилах надання банківських послуг, Тарифах банку - Договорі банківського обслуговування в цілому.

Відповідно до копії анкети-заяви від 14.02.2014 р., відповідач ОСОБА_1 , висловила згоду про укладення договору шляхом отримання кредитної картки та особистим підписом засвідчила, що вона згодна з тим, що ця заява, разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між нею та Банком Договір про надання банківських послуг.

Заява містить посилання на те, що зазначає, що відповідач ознайомилась і згодна з Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення в письмовому вигляді.

Крім того, відповідно до виписки за договором б/н по рахунку ОСОБА_1 , вбачається що відповідачка активно користувалась кредитною карткою, не тільки знімая кошти,але і поповнюючи її.

Зазначені докази, у сукупності дають змогу зробити висновок, що ОСОБА_1 вважала, що має право користуватись кредитними коштами наданими та АТ КБ «Приватбанк», з чого виходить, що вона достеменно знала про укладення договору.

Щодо строків позовної давності, суд зауважує, що відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Тобто, позовна давність - це встановлений законом строк, протягом якого особа, право якої порушено, може вимагати примусового здійснення або захисту свого права шляхом подання позовної заяви до суду.

Згідно ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін (ч. 1 ст. 259 ЦК України).

Відповідно до п. 1.7.31 Умов договору строк позовної давності за кредитним договором, щодо вимог про повернення кредиту, відсотків, винагороди, неустойки (пені та штрафів) був збільшений до 50 років.

Відповідно по даному договору відкрито картковий рахунок, встановлено кредитний ліміт на картку, видано картку, а сума обов`язкового мінімального щомісячного платежу залежить від суми використаного кредитного ліміту.

Кредитна картка є поновлювальною кредитною лінією, тобто це кредит, що надається банком клієнту в межах встановленого ліміту заборгованості, який використовується повністю або частинами і поновлюється в міру погашення раніше виданого кредиту. Клієнт, використавши та погасивши заборгованість за кредитною лінією, може знову користуватися нею у межах строку дії картки.

Статтею 261 ЦК України встановлено, що за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Згідно постанови Верховного суду України від 19.03.2014 року справа № 6-14цс14 та 18.06.2014 року справа №6- 61 цс 14, відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору.

Відповідно до Правил користування карткою строк дії картки вказано на лицевій стороні Картки (місяць та рік). Картка діє до останнього календарного дня вказаного місяця. Отже, строк випущеної картки до останнього дня 05.2017 року, (довідка про видачу кредитних карт )

Позивач же звернувся до суду з позовом до відповідача 19.04.2021 року — до спливу строку позовної давності.

У зв`язку з цим, обставини, на які відповідач посилається в своєму запереченні, не відповідають дійсності, а строк позовної давності позивачем дотримано при зверненні до суду.

Згідно виписки по рахунку, вбачається, що відповідач до певного часу належним чином виконував свої зобов`язання за кредитом, що свідчить про те, що відповідач знав про умови кредитування та визнав свої зобов`язання за договором. Тому посилання відповідача про те, що позичальник не був ознайомлений з умовами кредитування не має прийматись судом до уваги.

Відповідач дійсно у добровільному порядку не погасив вищезазначену суму заборгованості за кредитним договором. При таких обставинах позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме суд вважає, що стягненню з відповідача підлягає 16001,33 грн. заборгованість за тілом кредиту.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судові витрати пов`язані з розглядом справи у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

А тому, суд вважає, що судові витрати у вигляді судового збору підлягають стягненню з відповідача – в сумі 2241,98 грн.

Керуючись ст.ст. 509, 512-519, 526, 530, 536, 549, 551, 610-612, 629, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 4, 10, 12, 27, 76-80, 83, 95, 128-130, 141, 263-265, 280-283 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , на користь Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк», загальну суму боргу за кредитним договором б/н від 14.02.2014 року в розмірі 16001,33 грн. (шістнадцять тисяч одна грн. 33 коп.) та понесені судові витрати у загальному розмірі 2241,98 грн. (дві тисячі двісті сорок одна грн. 98 коп.).

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги.

Згідно з ч. 1 ст. 355 ЦПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя І.Б. Громова