Рішення № 101970927, 26.11.2021, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/4463/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 листопада 2021 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючої судді Лемак О.В.,

за участю секретаря судового засідання Сухан Н.В.,

представника позивача – адвоката Йосипчук О.В.,

представника третьої особи Олійник Р.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Ужгороді в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Ужгородської міської ради, третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_2 , про визнання протиправним та скасування рішення про поновлення договору оренди земельної ділянки,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовною заявою до Ужгородської міської ради, третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_2 , про визнання протиправним та скасування рішення Ужгородської міської ради №1906 від 13.02.2020 року в частині поновлення ОСОБА_2 договору оренди землі загальною площею 0,384 га., по АДРЕСА_1 (кадастровий номер земельної ділянки 2110100000:33:001:0155) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Свою позовну заяву обґрунтовує тим, що таке рішення Ужгородської міської ради порушує його права як громадянина України та суперечить нормам: ЗУ «Про оренду землі» (ст. 33), Земельного кодексу України (ст. ст. 135, 141), Цивільного кодексу України (ст. 777), а також є необґрунтованим та таким, що порушує законодавчо закріплені права громадян на участь в земельних торгах (ст. 135 Земельного кодексу України).

Зазначає, що ОСОБА_2 (орендар) неналежно виконувала свої обов`язки за умовами договору оренди землі №1636 від 30.09.2013 року, а тому в силу вимог ст. 33 ЗУ «Про оренду землі» та розділу 13 затвердженого рішенням Ужгородської міської ради від 30.08.2016 року №356 «Тимчасового Положення про порядок надання земельних ділянок, що знаходяться у розпорядженні Ужгородської міської ради, в оренду юридичним та фізичним особам» не мала переважного права перед іншими особами на поновлення договору оренди землі на новий строк. За весь час дії договору оренди землі №1636 від 30.09.2013 року, який було укладено терміном на 5 років, ОСОБА_2 не виконувала належним чином умов вказаного договору щодо сплати орендної плати, а також не виконувала і податкові зобов`язання по даному договорі підтвердженням чого є судові рішення у справах 308/1140/18 та 807/201/18.

ОСОБА_2 порушила вимоги п. 8 договору оренди землі №1636 від 30.09.2013 року, оскільки не повідомила письмово орендодавця за 60 днів до спливу строку даного договору оренди землі, про намір скористатися переважним право на його поновлення. Також, ОСОБА_2 не надсилала орендодавцеві додаткову угоду про поновлення договору оренди землі у встановлені ч.ч. 8,11 ст. 33 ЗУ «Про оренду землі» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) строки, а на час спливу строку договору оренди та більше місяця після його припинення, в ОСОБА_2 залишалася заборгованість по орендній платі, що відповідно унеможливлювало подання з її боку відповідної заяви, додаткової угоди та супровідних документів для поновлення договору оренди. Тому, строк дії договору оренди №1636 від 30.09.2013 землі закінчився ще 30.09.2018 року і на момент прийняття Ужгородською міською радою оскаржуваного рішення №1906 від 13.02.2020 року, такий договір не діяв більше півтора року.

Вказує, що після припинення дії договору оренди землі №1636 від 30.09.2013 року, вказана земельна ділянка, яка знаходиться у власності територіальної громади м.Ужгород в особі Ужгородської міської ради, відповідно до ст.134 Земельного кодексу України та п. 8.2 Положення повинна була передаватися в оренду лише за результатами проведення земельних торгів.

Зазначає, що він, як громадянин України, мешкаючи в майже сусідньому із земельною ділянкою (кадастровий номер 2110100000:33:001:0155) будинку, має намір шляхом прийняття участі в земельних торгах, реалізувати своє право на отримання даної земельної ділянки в оренду з метою використання її для своїх особистих потреб, однак не може цього реалізувати так як така земельна ділянка, в супереч вимог Закону та процедури, передана ОСОБА_2 шляхом поновлення останній договору оренди. Вважає, що це призвело до порушення конституційних прав як позивача так і прав інших громадян на участь в земельних торгах щодо спірної земельної ділянки.

З огляду на наведене просив суд визнати протиправним та скасувати рішення Ужгородської міської ради №1906 від 13.02.2020 року в частині поновлення ОСОБА_2 договору оренди землі загальною площею 0,384 га., по АДРЕСА_1 (кадастровий номер земельної ділянки 2110100000:33:001:0155) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 18.05.2020 року відкрито провадження в цивільній справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

18.06.2020 року представником відповідача подано відзив на позов, в якому зазначено, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження своїх доводів щодо порушення його прав, свобод чи законних інтересів при винесені оскаржуваного рішення Ужгородської міської ради, оскільки позивач жодного разу не звертався до відповідача щодо передачі йому в оренду такої земельної ділянки. Також вказує, що у силу вимог п.15 ч.2 ст.134 ЗК України вказана земельна ділянка не підлягає продажу на конкурентних засадах (земельних торгах), оскільки ОСОБА_2 було поновлено договір оренди на новий строк з використанням переважного права орендаря. Тому, просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

02.07.2020 року позивачем подано відповідь на відзив, у якому він зазначає, що відзив є безпідставним та не спростовує доводів позовної заяви. Стосовно тверджень відповідача на не порушення оскаржуваним рішенням прав, свобод чи законних інтересів позивача останній зазначає, що отримання в оренду даної земельної ділянки є вкрай важливим для нього, оскільки вона цілком підходить по розміру, територіальному розміщенні та цільовому призначені для його цілей її використання. Однак це він позбавлений права зробити, так як земельна ділянка у незаконний спосіб та з порушенням процедури передана в оренду ОСОБА_2 . Також позивач вказує, що приймаючи незаконне рішення відповідач порушив не тільки його права, а і права інших громадян України, оскільки за відсутності такого незаконного рішення відповідача вони б змогли взяти участь в земельних торгах і реалізувати своє право на отримання спірної земельної ділянки в оренду. Враховуючи викладене, просить суд задовольнити позовну заяву у повному обсязі.

Представником третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 подано письмові пояснення щодо відповіді на відзив, а також додаткові письмові пояснення, у яких він зазначає, що відповідачем поновлено ОСОБА_2 договір оренди на законній підставі, оскільки продовжуючи користуватися земельною ділянкою після закінчення договору оренди землі №1636 від 30.09.2013 року, враховуючи відсутність протягом одного місяця після закінчення дії договору оренди заперечення Ужгородської міської ради проти поновлення договору, ОСОБА_2 отримала право на поновлення такого договору оренди землі на новий строк. Вважає, що позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження факту порушення його права чи охоронюваного законом інтересу. Звертає увагу та те, що апеляційним судом переглядаючи ухвалу про забезпечення позову у даній справі також зроблено висновок про відсутність порушених прав чи охоронюваних законом інтересів позивача. У зв`язку з цим, просить суд в задоволенні позовної заяви відмовити.

Ухвалою суду від 23.09.2020 року закрито підготовче провадження у даній справі та призначено цивільну справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою суду від 10.02.2021 року до участі у даній справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору залучено Обслуговуючий кооператив «Житлово-будівельний кооператив «Тіроль» (Закарпатська обл., м.Ужгород, вул. Собранецька, 75, код - 43029672).

В судовому засіданні представник позивача – адвокат Йосипчук О.В., позов підтримав в повному обсязі та з підстав наведених в позовній заяві та відповіді на відзив просив його задовольнити. Також просив стягнути з відповідача на користь позивача понесені останнім та документально підтверджені витрати на правничу допомогу в розмірі 13 150 грн.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, однак подав суду заяву про розгляд справи у його відсутності на підставі наявних матеріалів у справі.

Представник третьої особи ОСОБА_2 – адвокат Олійник Р.Б. , в судовому засіданні проти задоволення позову заперечив з підстав наведених в поданих до суду своїх письмових поясненнях. Також просив стягнути з позивача на користь ОСОБА_2 понесені останньою витрати на правничу допомогу в розмірі 11 875 грн.

Представник третьої особи Обслуговуючий кооператив «Житлово-будівельний кооператив «Тіроль», будучи про час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином, в судове засідання не з`явився, про причину неявки суд не повідомив, однак його неявка не перешкоджає розгляду справи.

Суд, заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що власником земельної ділянки кадастровий номер 2110100000:33:001:0155 загальною площею 0,0384 га., для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 , є територіальна громада міста Ужгород в особі Ужгородської міської ради, підтвердженням чого є наявна в матеріалах справи інформаційна довідка №242257331 від 29.01.2021 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкту нерухомого майна.

Також судом встановлено, що 30.09.2013 року між Департаментом міського господарства , в особі директора Касперова О.П., та ОСОБА_2 був укладений договір оренди землі (кадастровий номер земельної ділянки 2110100000:33:001:0155) загальною площею 0,0384 га., для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 строком на 5 років, що не заперечується сторонами у справі.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи оскаржуваного рішення відповідача, 13.02.2020 року, керуючись ст.ст. 26, 33 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні», на підставі ст.ст. 93, 124, 134 Земельного кодексу України, ЗУ «Про оренду землі» Ужгородська міська рада на XLIV сесії VII скликання прийняла рішення №1906, пунктом першим, якого вирішила поновити договір оренди землі гр. ОСОБА_2 (кадастровий номер земельної ділянки 2110100000:33:001:0155) загальною площею 0,0384 га., для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 , строком на 5 років до 13.02.2025 року.

Частиною четвертою статті 124 Земельного Кодексу України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Згідно із частиною першою статті 626 Цивільного Кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до вимог частини другої статті 792 Цивільного Кодексу України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема Земельним Кодексом України, Законом України «Про оренду землі».

Правові підстави поновлення договору оренди землі визначаються статтею 33 Закону України «Про оренду землі».

Так, відповідно до частин першої - п`ятої статті 33 цього Закону, (яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин), по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, установлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі" (яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що в разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Частинами восьмою, дев`ятою статті 33 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди можуть бути оскаржені в суді.

Ці положення узгоджуються із загальною нормою частини першої статті 777 Цивільного Кодексу України.

Тобто, реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена частиною першою статті 33 Закону України «Про оренду землі», можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури та наявності волевиявлення сторін (ст. 319, 626 ЦК України).

Отже, для застосування частини першої статті 33 Закону України "Про оренду землі" та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди згідно ч. ч. 2-5 цього закону необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належно виконує свої обов`язки за договором, орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.

Такі висновки викладені в постановах Верховного суду України від 25.02.2015 року в справі №6-10цс15, 18.03.2015 року в справі №6-4цс15, 15.04.2015 року в справі №6-55цс15, 23.03.2016 року в справі №6-146цс16, 13.04.2016 року в справі №6-2027цс15, 23.11.2016 року в справі №6-2540цс16.

Частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі» передбачено іншу підставу поновлення договору оренди землі: у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Таким чином, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі», необхідна наявність таких юридичних фактів:

- орендар належно виконує свої обов`язки за договором оренди;

- до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк;

- до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою;

- орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди.

Таку правову позицію зроблено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 10.04.2018 року по справі №594/376/17-ц.

Отже, аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що орендар, в разі належного виконання своїх обов`язків за договором оренди, має переважне право на поновлення договору оренди земельної ділянки при дотриманні процедури, зокрема повідомлення орендодавця про намір реалізувати переважне право, надіслання орендодавцю проекту додаткової угоди, продовження користування земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди і відсутності протягом місяця після закінчення строку дії договору оренди заперечень орендодавця щодо поновлення договору.

Враховуючи наведене, помилковим є твердження представника третьої особи Путраш М.І., що в разі продовження користування земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди не вимагається повідомлення орендарем орендодавця про намір скористатися правом на поновлення договору оренди землі з підстав ч.6 ст.33 ЗУ «Про оренду землі».

Судом встановлено, що третя особа ОСОБА_2 (орендар) не подала доказів виконання вказаних вимог закону та договору оренди землі від 30.09.2013 р. і дотримання визначеної процедури повідомлення орендодавця про свій намір реалізувати переважне право на укладення договору оренди земельної ділянки на новий строк (поновлення договору оренди землі) із Департаментом міського господарства Ужгородської міської ради.

Зокрема, ОСОБА_2 не подано доказів того, що вона не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору оренди від 30.09.2013 р. повідомила орендодавця про намір продовжити дію договору оренди.

Також третьою особою ОСОБА_2 не подано суду доказу й того, що вона належно виконувала свої обов`язки за договором оренди, а також що після закінчення договору оренди землі від 30.09.2013 р. вона продовжувала користуватися такою земельною ділянкою.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Поряд з цим, як вбачається з рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області в справі №308/1140/18, яке ухвалене 27.09.2018 року, тобто за три дні до закінчення договору оренди землі, ОСОБА_2 неналежно виконувала свої обов`язки за договором оренди в частині орендної плати. Вказаним рішенням суду стягнуто з останньої на користь Департаменту міського господарства Ужгородської міської ради заборгованість по орендній платі в розмірі 25638,52 грн.,

Згідно ст. 15 ЗУ «Про оренду землі», істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); дата укладення та строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Як вбачається з п.30 типового договору оренди землі, який є додатком №1 до «Тимчасового Положення про порядок надання земельних ділянок, що знаходяться у розпорядженні Ужгородської міської ради, в оренду юридичним та фізичним особам» прийнятих на VI сесії VII скликання рішенням Ужгородської міської ради від 30.08.2016 року №356, на орендаря зокрема покладено обов`язок своєчасно вносити орендну плату за користування земельною ділянкою.

Також, рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 17.04.2018 року по справі №807/201/18, за позовом ГУ ДФС у Закарпатській області з ОСОБА_2 стягнуто податковий борг за оренду земельної ділянки по договору №1636 від 30.09.2013 року у розмірі 13607,07 грн.

Обставини, що встановлені вказаними судовими рішеннями, в силу вимог ч.4 ст. 82 ЦПК України, не підлягають доказуванню.

Відповідно до п.д ч.1 ст.141 ЗК України, підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Таким чином, суд констатує той факт, що у силу вимог статті 33 Закону України «Про оренду землі» (яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) та розділу 13 Положення , ОСОБА_2 і не мала правових підстав на поновлення договору оренди землі так як наявність заборгованості по орендній платі, а також по платі земельного податку, вказує на неналежне виконання орендарем своїх обов`язків за договором оренди, а тому строк дії договору оренди №1636 від 30.09.2013 року закінчився 30.09.2018 року.

Згідно ч.1 ст.134 ЗК України, земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об`єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

За таких обставин суд вважає, що після припинення дії договору оренди землі №1636 від 30.09.2013 року, дана земельна ділянка, яка знаходиться у власності територіальної громади м. Ужгород в особі Ужгородської міської ради, повинна була передаватися в оренду виключно за результатами проведення земельних торгів.

Приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В супереч вимог ст.134 ЗК України та п. 8.2 Положення, земельна ділянка кадастровий номер 2110100000:33:001:0155, площею 0,384 га., по АДРЕСА_1 , передана ОСОБА_2 в оренду без проведення земельних торгів, рішенням Ужгородської міської ради №1906 від 13.02.2020 року шляхом поновлення ОСОБА_2 договору оренди вказаної земельної ділянки.

Таким чином, суд приходить до висновку, що рішення Ужгородської міської ради №1906 від 13.02.2020 року в частині поновлення ОСОБА_2 договору оренди вищевказаної земельної ділянки є протиправним, оскільки така земельна ділянку передана в оренду без дотримання відповідної процедури.

Відповідач та третя особа ОСОБА_2 посилається на відсутність у даному випадку порушення оскаржуваним рішенням відповідача прав, свобод або інтересів позивача, враховуючи й факт не звернення позивача з заявою до відповідача щодо отримання у користування спірною земельною ділянкою, що в силу вимог ст.2 ЦПК України є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

З таким твердженням відповідача та третьої особи ОСОБА_2 суд погодитися не може виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 5 ЗК України закріплено принципи земельного законодавства. Зокрема земельним законодавством закріплено рівні права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави (п.б) та) забезпечено гарантії прав на землю.

Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Судом встановлено, що позивач зареєстрований та проживає за адресою : АДРЕСА_2 , підтвердженням чого є наявна в матеріалах справи копії паспорта громадянина України виданого на ім`я позивача серія НОМЕР_1 .

Земельна ділянка кадастровий номер 2110100000:33:001:0155, площею 0,384 га., по АДРЕСА_1 , що є предметом спірного договору оренди, знаходиться неподалік місця реєстрації та проживання позивача.

Враховуючи близькість розташування місця проживання позивача та спірної земельної ділянки суд приходить до переконання в обґрунтованості позиції позивача щодо наявності у нього законного інтересу по отриманню вказаної земельної ділянки в оренду. Цей його інтерес є реальним, а право у належний законний спосіб отримання в оренду земельної ділянки, яка перебуває в комунальній власності, в передбачений чинним законодавством спосіб.

Як вище зазначалося, встановлені судом грубі порушення процедури передачі спірної земельної ділянки у користування недобросовісного попереднього орендаря, без проведення земельних торгів, в супереч вимогам 134 ЗК України, свідчать про нікчемність вказаного договору оренди, оскільки порушують публічний порядок і право позивача на оренду такої земельної ділянки , яке могло бути реалізовано виключно шляхом участі в земельних торгах.

В даному випадку, надання земельної ділянки в оренду третій особі ОСОБА_2 відбулося з чисельними порушеннями Закону, які описані судом вище, шляхом поновлення договору оренди вищевказаної земельної ділянки, що не може вважатися справедливим та розумним в світлі принципів визначених ст.3 ЦК України.

Стосовно посилань відповідача та третьої особи ОСОБА_2 на не звернення позивача з заявою до відповідача щодо отримання у користування спірною земельною ділянкою суд зазначає наступне.

Підготовка і порядок проведення земельних торгів врегульовано ст.137 ЗК України. Зокрема, виконавець земельних торгів після отримання документів та матеріалів на лот забезпечує опублікування на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, а також, за бажанням організатора земельних торгів, у друкованих засобах масової інформації оголошення про проведення земельних торгів. Земельні торги проводяться не раніше 30 днів та не пізніше 90 днів після оприлюднення оголошення. Особа, яка бажає взяти участь у земельних торгах, не пізніше ніж за три робочі дні до їх проведення подає виконавцю земельних торгів заяву про участь у земельних торгах (ч.3, ч.6 п.а ч.7 в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин).

Таким чином, оскільки в офіційному порядку, як то передбачено ст.137 ЗК України, відомості про можливість оренди спірної земельної ділянки на конкурентних засадах (земельних торгах) не були оприлюднені та не перебували у вільному публічному доступі на офіційних ресурсах Ужгородської міської ради, а тому позивач був позбавлений права на звернення з відповідною заявою для участі в земельних торгах для отримання спірної земельної ділянки в оренду.

Відповідно до ч.10 ст. 59 ЗУ «Про місцеве самоврядування» акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

За таких обставин суд вважає, що оскаржуване рішення відповідача в частині поновлення ОСОБА_2 договору оренди земельної ділянки (кадастровий номер 2110100000:33:001:0155), площею 0,384 га., по АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, порушує права та законні інтереси позивача, а тому він мав право на звернення до суду з даним позовом за їх захистом.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що рішення Ужгородської міської ради №1906 від 13.02.2020 року в частині поновлення ОСОБА_2 договору оренди вищевказаної земельної ділянки є незаконним та підлягає скасуванню, а тому позов підлягає до задоволення.

Позивачем подано клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу в розмірі 13150,00 грн.

Відповідно до ч. 1ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ч.1ст.134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору, кожна сторона подає до суду попередній орієнтований розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи.

Позивачем на підтвердження витрат на правову допомогу була надано договір про надання правової допомоги від 08.07.2020 року, Акт приймання – передачі наданих послуг від 07.06.2021, звіт про надання правничої допомоги за договором про надання правничої допомоги від 08.07.2020, розрахункову квитанцію №3810610104 від 06.05.2021, розрахункову квитанцію №3900610063 від 06.04.2021, розрахункову квитанцію №0202130082 від 21.05.2021, розрахункову квитанцію №3900720014 від 07.06.2021.

Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат судом встановлено, що вказані витрати понесені позивачем у зв`язку із розглядом зазначеної справи, враховано обґрунтованість та пропорційність розміру судових витрат до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін.

Враховуючи викладене, витрати на правову допомогу підлягають стягненню у повному обсязі у розмірі 13150,00 грн.

Представником третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_2 – адвокатом Олійником Р.Б. подано заяву про стягнення з позивача на користь ОСОБА_2 витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 11 875,00 грн.

Згідно ч. 12 ст. 141 ЦПК України, судові витрати третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, стягуються на її користь із сторони, визначеної відповідно до вимог цієї статті, залежно від того заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги.

З огляд на положення ч. 12 ст. 141 ЦПК України, суд не вбачає підстав для розподілу судових витрат інших учасників справи, зокрема третьої особи, оскільки представник третьої особи на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог, заперечував заявлені позовні вимоги протягом усього часу розгляду справи в суді.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням задоволення позовних вимог, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір, сплачений останнім в сумі 840 грн. 80 коп.

Керуючись ст.ст. 215, 626, 792 ЦК України, ст.ст.134, 137, 141 ЗК України, ст.ст.15, 33 Закону України Про оренду землі, ст.ст. 10, 12, 81, 141, 263, 265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву – задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Ужгородської міської ради №1906 від 13.02.2020 року в частині поновлення ОСОБА_2 договору оренди земельною ділянкою, площею 0,384 га, на АДРЕСА_1 (кадастровий номер земельної ділянки 2110100000:33:001:0155) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Стягнути з Ужгородської міської ради на користь ОСОБА_1 сплаченого судового збору в розмірі 840,80 гривень та витрати на правничу допомогу в розмірі 13 150,00 (тринадцять тисяч сто п`ятдесят гривень 00 коп.) грн.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: Ужгородська міська рада, місцезнаходження за адресою: м. Ужгород, пл.. Поштова, 3, код ЄДРПОУ 33868924.

Третя особа: ОСОБА_2 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду

Рішення може бути оскаржено в загальному порядку шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів до Закарпатського апеляційного суду і набере законної сили в разі неподання такої в установлений строк.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного тексту рішення – 06 грудня 2021 року.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду О.В. Лемак