Рішення № 10197044, 29.06.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

29.06.10 р. Справа № 37/82

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при секретарі судового засідання Кварцяній О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю „Істейт”, м. Донецьк, ідентифікаційний код 34627450

до Відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Макіївка, ідентифікаційний номер НОМЕР_1

про: стягнення богу в сумі 4228,35грн. за договором суборенди.

за участю уповноважених представників:

від Позивача Приходько В.В. (за довіреністю б/н від 31.05.10р.);

від Відповідача не зявився.

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколах судових засідань.

Згідно із ст.77 ГПК України судове засідання відкладалось з 18.05.2010р. на 01.06.2010р., з 01.06.2010р. на 29.06.2010р.

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Істейт”, м. Донецьк (Позивач) звернулося до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Макіївка (далі Відповідач) про стягнення богу в сумі 4228,35грн. за договором суборенди.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на порушення Відповідачем грошових зобовязань з оплати використаної електроенергії за вересень 2009р. та за послуги з оренди за жовтень 2009р. за договором суборенди №11/10-ДПП від 01.09.2009р., внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надає договір суборенди нерухомого майна№11/10-ДПП від 01.09.2009р., додаткову угоду до нього; акт прийому-передачі, рахунок-фактури, акт здачі-приймання виконаних робіт (надання послуг); правоустановчі документи.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 11, 15, 525, 526, 530, 598, 797 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 202 Господарського кодексу України, ст.ст. 2, 12 Господарського процесуального кодексу України.

Позивач надав витребувані документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с.23-27).

Відповідач у судові засідання не зявлявся, відзиву та доказів сплати заборгованості не надав, хоча повідомлявся про судові засідання належним чином шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою, визначеною у якості місцезнаходження згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, вказаних у свідоцтві про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця (а.с.12), достовірність яких (відомостей) презюмується відповідно до ст. 18 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців”.

При цьому, з огляду на правову позицію Вищого господарського суду України, сформульовану в п. 4 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” від 02.06.2006р. № 01-8/1228 та в п. 11 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” від 15.03.2007р. № 01-8/123, таке надсилання вважається належним виконанням обовязку щодо інформування Відповідача про судовий розгляд, оскільки до компетенції суду не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження фізичних осіб підприємців.

Позивач у судовому засіданні підтримав свою позицію, викладену письмово.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а окремі ненадані Відповідачем документи та його неявка у світлі приписів ст.ст. 4-3, 22, 33 цього Кодексу істотним чином не вливають на таку кваліфікацію і не перешкоджає вирішенню спору по суті.

Вислухавши у судовому засіданні представника Позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

28.02.2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Виробничо-комерційним, технологічним центром „Донецькхарчопром, ЛТД” (Орендодавець) та Позивачем (Орендар) укладено договір оренди № 01-ДПП (а.с.а.с.24-26), згідно п. п. 1.1, 1.3 якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно, розташоване за адресою: 83112, м. Донецьк, вул. Туполева, 1а, для ведення господарської діяльності, строком до 31.12.2009р. Зазначене майно було передане в оренду 25.09.2009р., про що був складений та підписаний відповідний акт прийому-передачі (а.с.26 зворотна сторона).

Згідно умов п. 6.2 договору, орендар має право передавати за письмовою згодою Банку та Орендодавця орендоване майно в суборенду фізичним та юридичним особам в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Положеннями п. 2.3. договору оренди сторони дійшли згоди про те, що у разі його припинення або розірвання майно повертається Орендарем Орендодавцю за актом приймання-передачі. За змістом акту приймання-передачі (а.с.26 зворотна сторона) майно 25.09.2009р. було повернуто Позивачем Орендодавцю.

01.09.2009р. між Позивачем (Орендар) та Відповідачем (Суборендар) був укладений договір суборенди нерухомого майна №1110-ДПП (а.с.а.с. 7-9), згідно п.п. 1.1, 1.3. 10.1 якого Орендар передає, а Суборендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно частину будівлі магазину, загальною площею 122,80кв.м., розташованого за адресою: 83112, м. Донецьк, вул. Туполева, 1а, для здійснення комерційної діяльності, строком до 31.12.2010р.

Згода на укладання означеного договору суборенди викладена у листі Орендодавця (а.с.27).

Згідно п.2.1 вказане майно було передане Відповідачу в суборенду, про що сторонами був складений відповідний акт прийому-передачі від 01.09.2009р. (а.с.11).

Розділом 3 договору передбачений розмір суборендної плати та порядок проведення розрахунків, зокрема:

-щомісячна сума орендної плати визначається Орендарем та Суборендарем у розмірі 4298,00грн. з розрахунку 35,00грн. за 1 кв.м (п.3.1);

-перерахування здійснюється Орендарем самостійно як передплата у розмірі 100% за наступний місяць не пізніше останнього дня поточного місяця (п.3.2);

-Суборендар сплачує комунальні платежі: вода, електроенергія, опалення, каналізація та інші супутні витрати (телефон, Інтернет та таке інше). Розмір комунальних платежів та інших витрат вказується щомісячно в рахунку. Оплата комунальних послуг здійснюється протягом 5-ти календарних днів з моменту виставлення рахунку (п. 3.3);

-Орендар щомісячно надає Суборендареві акт наданих послуг. Акт наданих послуг підписується Суборендарем протягом 5-ти днів.

Додатковою угодою № 1 від 01.10.2009р. (а.с.10) сторонами був збільшений розмір суборендної плати до 4912,00грн.

На виконання умов договору суборенди Позивачем до надсилання позовної заяви до суду були виставлені (а.с. 6) рахунки-фактури (а.с.а.с.14, 16) та складені акти здачі-приймання робіт (надання послуг) (а.с.а.с.13, 15) на загальну суму 4228,36грн., з яких: 3961,29грн.- суборендна плата за жовтень 2009р., а решта компенсація комунальних видатків (електричної енергії) за вересень 2009р.

У звязку із несплатою Відповідачем означених рахунків Позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом.

Відповідач процесуальними правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України не скористався.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного спору полягає у примусовому спонуканні до виконання прострочених грошових зобовязань.

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ними, останні (правовідносини) регулюються, насамперед, відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного між ними договору.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобовязання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Як встановлено ч. 1 ст. 283, ч. 3 ст.285 Господарського кодексу України та ст.ст.759, 762 Цивільного кодексу України за користування майном на умовах оренди орендар (наймач) має сплачувати орендну плату, що, виходячи із приписів ч. 3 ст.774 Цивільного кодексу України у повній мірі відноситься і до суборендної плати.

Водночас, встановлення Відповідачеві грошових зобовязань з оплати спожитих комунальних послуг узгоджується із приписами ст.ст.3, 6, 627 Цивільного кодексу України, які закріплюють принцип свободи договору.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між Позивачем та Відповідачем договір суборенди є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобовязань визначених його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.286 Господарського кодексу України орендна, а отже і суборендна плата вноситься орендарем (суборендарем) незалежно від наслідків господарської діяльності.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобовязання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обовязковості договору для виконання сторонами.

Таким чином Відповідач не мав правових підстав ухилятися від сплати суборендної плати 100% попередньою оплатою не пізніше останнього дня поточного місяця та від компенсації спожитих комунальних послуг протягом 5-ти днів з моменту виставлення рахунку згідно визначених умов договору суборенди №11/10-ДПП від 01.09.2009р.

Водночас, оскільки право Позивача на отримання платежів від Відповідача за договором суборенди оренди відносно певного періоду зумовлено наявністю у Позивача права оренди щодо означеного майна згідно договору, укладеному із власником, остільки у світлі встановленого ч. 2 ст. 774 Цивільного кодексу України застереження про неможливість перевищення строком договору піднайму (суборенди) строку договору найму (оренди) та похідного (від оренди) характеру суборендних правовідносин, припинення орендних правовідносин із власником майна унеможливлює подальше перебування Орендаря у статусі кредитора суборендаря за грошовими зобовязаннями останнього за договором суборенди, що охоплюються періодом після припинення оренди.

Дійсно, в контексті приписів ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України та ч. 7 ст. 180 Господарського кодексу України сторони можуть здійснювати свої права за договором оренди протягом строку відповідних орендних правовідносин, у тому числі виступати суборендодавцем майна, до припинення відповідних правовідносин у будь-який передбачений діючим законодавством спосіб. Однак, як було встановлено судом, Позивач 25.09.2009р. за актом приймання-передачі повернув майно власником, що згідно наведених вище положень п. 2.3. договору оренди № 01-ДПП від 28.02.2009р. вказує на його дострокове припинення за згодою сторін, що відповідає ч.1 ст. 651 Цивільного кодексу України.

Доказів перебування в орендних правовідносинах відносно цього ж майна із новим власником в період формування стягуваної з Відповідача суборендної заборгованості до матеріалів справи не надано.

Таким чином, Позивачем не доведено належними у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України доказами наявність субєктивного права на отримання суборендних платежів за період після 25.09.2009р., коли він втратив право оренди а отже і щодо заявленої заборгованості за жовтень 2009р. Приймаючи до уваги, що із сукупного аналізу ст.1 Господарського процесуального кодексу України та ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України вбачається перебування можливості застосування будь-якого способу судового захисту у залежності від наявності певного субєктивного права (інтересу) та його порушення, відсутність доказів існування цього права у Позивача на отримання суборендних платежів після 25.09.2009р. зумовлює відмову у задоволенні позовних вимог щодо стягнення заборгованості за жовтень 2009р. у сумі 3961,29грн.

Разом із тим, вимоги щодо стягнення компенсації спожитої Відповідачем у вересні (до повернення Позивачем майна власнику) електричної енергії в сумі 267,06грн. підлягають задоволенню, оскільки відповідно до ч. 1 ст.202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України за загальним правилом зобовязання припиняються виконанням, проведеним належним чином, тоді як їх невиконання або неналежне виконання є порушенням у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України.

Як вбачається із матеріалів справи і Відповідачем належних у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України доказів іншого не надано - Суборендарем не сплачена грошова сума в розмірі 267,06грн. за електроенергію за вересень 2009р. незважаючи на виставлення 25.02.2010р. (а.с.6) відповідного рахунку.

У такому випадку Відповідач є таким, що їх прострочив відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України здійснення платежів перед Позивачем.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання та у разі прострочення на вимогу кредитора має сплатити суму боргу.

Таким чином, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог щодо сплати заборгованості за договором суборенди №11/10-ДПП від 01.09.2009р. у розмірі 267,06 грн.

Відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати стягуються з Відповідача на користь Позивача пропорційно сумі задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Істейт”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 34627450) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Макіївка (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) про стягнення богу в сумі 4228,35грн. за договором суборенди задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Макіївка (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Істейт”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 34627450) заборгованість з компенсації використаної електричної енергії з вересень 2009р. за договором суборенди №11/10-ДПП від 01.09.209р. в сумі 267,06грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. У задоволені решти вимог відмовити.

4. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Макіївка (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Істейт”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 34627450) відшкодування витрат по сплаті державного мита у сумі 6,44грн., витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 14,91 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення 10-ти денного строку з дня його підписання, а у разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання протягом зазначеного строку після розгляду справи апеляційною інстанцією, якщо рішення не буде скасовано.

За згодою присутнього представника Позивача у судовому засіданні 29.06.2010р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст судового рішення підписано 29.06.2010р.

5. Рішення може бути оскаржене через Господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його підписання або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Суддя