Рішення № 101969159, 09.12.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

09.12.2021Справа № 910/13498/21

Суддя Н.Плотницька, розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Адда" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Юкрениан Фудс Груп"простягнення 1 556 939 грн 06 коп.Представники сторін: від позивача:Зіновкіна О.П. - представник на підставі ордера від відповідача:не з`явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

17.08.2021 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Адда" з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юкрениан Фудс Груп" про стягнення 1 556 939 грн 06 коп. заборгованості за договором купівлі-продажу від 30.11.2020 № 30/11-20, в тому числі: 81 387 грн 32 коп. основної заборгованості, 1 473 110 грн 13 коп. неустойки та 2 441 грн 61 коп. 3 % річних.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення вимог чинного законодавства та укладеного сторонами договору купівлі-продажу від 30.11.2020 № 30/11-20 не виконав взяті на себе зобов`язання щодо поставки товару, у зв`язку з чим в останнього виникла заборгованість у розмірі 81 387 грн 32 коп. Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань позивачем нараховано 1 473 110 грн 13 коп. неустойки та 2 441 грн 61 коп. 3 % річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.08.2021, на підставі частини 1 статті 174 Господарського процесуального кодексу України, позовну заяву залишено без руху.

14.09.2021 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на підтвердження усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.09.2021 відкрито провадження у справі № 910/13498/21, справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 18.10.2021.

08.10.2021 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

У підготовчому засіданні 18.10.2021, у зв`язку із неявкою представника відповідача та відсутністю доказів належного повідомлення останнього, судом оголошено перерву до 01.11.2021, про що сторін повідомлено ухвалою від 18.10.2021.

У підготовчому засіданні 01.11.2021, у зв`язку із неявкою представників сторін, судом оголошено перерву до 25.11.2021, про що сторін повідомлено ухвалою від 01.11.2021.

У підготовчому засіданні 25.11.2021 суд, керуючись п. 3 ч. 2 ст. 185 ГПК України, постановив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 09.12.2021, про що сторін повідомлено ухвалою від 25.11.2021.

Представник відповідача у судове засідання 09.12.2021 не з`явився, про причини своєї неявки суд не повідомив, клопотання про відкладення судового засідання не подав, про час та дату судового засідання був повідомлений належним чином.

Станом на 09.12.2021 відповідачем вимог ухвали суду від 16.09.2021, зокрема щодо подання відзиву на позов, не виконано.

У судове засідання 09.12.2021 з`явився представник позивача та надав пояснення по суті спору, відповідно до яких в повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги та просить суд їх задовольнити.

У судовому засіданні 09.12.2021 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

30.11.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Юкрениан Фудс Груп" (постачальник за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Адда" (покупець за договором) укладено договір купівлі-продажу № 30/11-20 (далі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов`язується у порядку та на умовах, які встановлені договором, передати у власність покупця товар, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити його у порядку та строки і на умовах, які передбачені договором.

Відповідно до пункту 1.4. договору найменування, асортимент, ціна, кількість і вартість товару визначаються у специфікаціях, які є невід`ємною частиною договору (додаток 1 до договору).

Згідно з пунктом 3.1. договору покупець сплачує поставлений товар постачальником за ціною, яка передбачена специфікацією за кожну одиницю твору. Оплата здійснюється у розмірі 100 % передплати на розрахунковий рахунок постачальника.

У пункті 3.4. договору встановлено, що постачальник зобов`язаний відгрузити товар протягом 10 календарних днів з дня отримання передплати.

Строк дії договору - один рік з дня підписання (тобто до 30.11.2021) (пункт 1.3. договору).

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 4 статті 265 Господарського кодексу України сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України.

Реалізація суб`єктами господарювання товарів негосподарюючим суб`єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу. (частина 6 статті 265 Господарського кодексу України).

Частинами 1 та 2 статті 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Нормами частини 1 статті 656 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Згідно з частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

У відповідності до норм частини 1 статті 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Згідно з частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Як встановлено судом, на виконання умов укладеного договору купівлі-продажу від 30.11.2020 № 30/11-20, позивач здійснив оплату на суму 81 387 грн 32 коп., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення від 07.12.2020 № 215.

19.07.2021 позивач звернувся до відповідача із претензією від 10.07.2021 № 1 про повернення суми попередньої оплати та стягнення штрафних санкцій, що підтверджується копіями опису вкладення до цінного листа № 7300312325771, накладною за № 7300312325771 та фіскальним чеком № 7300312325771.

Судом встановлено, що відповідач в порушення умов договору купівлі-продажу від 30.11.2020 № 30/11-20 та норм чинного законодавства належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання щодо поставки оплаченого позивачем товару, у зв`язку з чим в останнього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 81 387 грн 32 коп., що також не було спростовано відповідачем, зокрема відповідачем не надано суду доказів поставки товару на суму 81 387 грн 32 коп.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до частини 2 статті 570 Цивільного кодексу України якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Водночас, згідно положень чинного в Україні законодавства, авансом є грошова сума, яку перераховують згідно з договором наперед у рахунок майбутніх розрахунків за товари (роботи, послуги), які мають бути отримані (виконані, надані). Тобто у разі невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося, аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Таким чином, приймаючи до уваги, що за приписами статей 13, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, суть якого полягає в обґрунтуванні сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, своїх вимог і заперечень поданими суду доказами, які господарський суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оскільки наявними у справі документами підтверджується здійснення позивачем попередньої оплати за договором купівлі-продажу від 30.11.2020 № 30/11-20, враховуючи невиконання відповідачем своїх зобов`язань за договором в частині поставки оплаченого товару, вимоги позивача про стягнення 81 387 грн 32 коп. з відповідача визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 1 473 110 грн 13 коп. неустойки та 2 441 грн 61 коп. 3 % річних.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зауважує, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно з статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 Господарського кодексу України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Пунктом 6.2. договору унормовано, що при затримці поставки товару понад строк, який передбачений п. 3.4. договору, постачальник зобов`язується виплачувати покупцеві неустойку в розмірі 10 % вартості товару за кожний день прострочення.

Дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для застосування відповідальності (стягнення пені) відповідно до умов пункту 6.2. договору та захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.

Господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Судом встановлено, що додані до позовної заяви розрахунки 3 % річних та пені є невірними, а тому судом здійснено перерахунок заявлених до стягнення сум.

За перерахунком суду, сума 3 % річних за прострочення відповідачем поставки оплаченого товару становить 1 578 грн 44 коп. за період прострочення, заявлений позивачем, з 18.12.2020 -10.08.2021.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення пеню у розмірі 1 473 110 грн 13 коп. за період з 18.12.2020 по 16.07.2021.

Суд встановив, що доданий до позовної заяви арифметичний розрахунок пені є неправильним, оскільки в порушення норм статті 232 Господарського кодексу України період нарахування пені виходить за межі шестимісячного строку.

Однак, за перерахунком суду, сума пені за прострочення поставки оплаченого товару за період з 18.12.2020 по 17.06.2021 становить 1 481 249 грн 22 коп., тобто більше ніж заявлено позивачем (1 473 110 грн 13 коп.)

Разом з тим, суд не може виходити за межі заявлених позовних вимог, відтак, позовні вимоги про стягнення пені в сумі, заявленій позивачем, у розмірі 1 473 110 грн 13 коп., визнаються судом обґрунтованими.

Згідно зі статтею 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання; майновий стан сторін, які беруть участь в зобов`язанні; не лише майнові, а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Таким чином, наявність обставин, які мають істотне значення при вирішенні питання про зменшення розміру санкцій, вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації.

З огляду на вищевикладене, суд вважає з власної ініціативи зменшити розмір неустойки, оскільки її розмір значно перевищує суму основної заборгованості відповідача.

За таких обставин, суд дійшов висновку про зменшення пені до 20 % та стягнення з відповідача на користь позивача 294 622 грн 02 коп. пені.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на вищенаведене та встановленням факту несвоєчасного виконання зобов`язання за договором купівлі-продажу від 30.11.2020 № 30/11-20, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 % річних підлягають частковому задоволенню за розрахунком суду у розмірі 1 578 грн 44 коп., вимоги позивача про стягнення з відповідача пені підлягають частковому задоволенню у розмірі 294 622 грн 02 коп. пені.

Згідно з частиною 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Kеруючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, статтею 123, статтею 129, статтями 232-233, статтями 237- 238, статтею 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Юкрениан Фудс Груп" (вулиця Болсуновська, будинок 13-15, місто Київ, 01014, ідентифікаційний код 42668732) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Адда" (Бериславське шосе, будинок 10 місто Херсон, 73003) заборгованість у розмірі 81 387 (вісімдесят одна тисяча триста вісімдесят сім) грн 32 коп., 1 578 (одна тисяча п`ятсот сімдесят вісім) грн 44 коп. 3 % річних, 294 622 (двісті дев`яносто чотири тисячі шістсот двадцять дві) грн 02 коп. пені та витрати по сплаті судового збору у розмірі 23 341 (двадцять три тисячі триста сорок одна) грн 14 коп.

3. В іншій частині позову про стягнення з відповідача на користь позивача 3 % річних у розмірі 863 грн 17 коп. відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повний текст рішення складено: 14.12.2021

Суддя Н.Плотницька