Ухвала суду № 101969142, 02.12.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

02.12.2021Справа № 910/9975/21

Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., за участі секретаря судового засідання Габорака О.М., розглянувши заяву державного підприємства "Гарантований покупець" від 8 листопада 2021 року № 15/4606 про відстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 4 листопада 2021 року в справі № 910/9975/21 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Екотехнік Велика Добронь" до державного підприємства "Гарантований покупець", за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" та Кабінету Міністрів України, - про стягнення 9 068 398,93 грн,

за участі представників сторін:

від позивача: Дорофєва М.Ю.;

від відповідача (заявника): Левченка Д.Ю;

ВСТАНОВИВ:

У червні 2021 року товариство з обмеженою відповідальністю "Екотехнік Велика Добронь" (далі - Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з державного підприємства "Гарантований покупець" (далі - Підприємство) 3 514 532,46 грн пені, 4 075 450,12 грн штрафу та трьох процентів річних в розмірі 1 478 416,35 грн, нарахованих у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором від 31 січня 2018 року № 14803/01.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 7 липня 2021 року позовну заяву Товариства прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/9975/21, вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 4 листопада 2021 року позов Товариства задоволено частково. Стягнуто з Підприємства на користь позивача 1 756 067,77 грн пені, 2 037 725,02 грн штрафу, 1 476 840,34 грн трьох процентів річних та 135 966,99 грн судового збору.

9 листопада 2021 року через відділ діловодства суду надійшла заява Товариства від 8 листопада 2021 року № 15/4606 про відстрочення виконання судового рішення в даній справі.

Ухвалою від 22 листопада 2021 року вказану заяву призначено до розгляду в судовому засіданні на 2 грудня 2021 року.

У судовому засіданні 2 грудня 2021 року представник заявника (відповідача) підтримав зазначену заяву, просив відстрочити виконання рішення Господарського суду міста Києва від 4 листопада 2021 року в даній справі терміном на 1 рік з моменту його ухвалення.

Представник позивача проти задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду в цій праві заперечив.

Розглянувши заяву Підприємства про відстрочення виконання рішення, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується вказана заява, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 1291 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Статтею 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Статтею 326 ГПК України передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (частина 1 статті 327 ГПК України).

За приписами статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 20 липня 2004 року у справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина "судового розгляду". У рішенні від 17 травня 2005 року у справі "Чіжов проти України" (заява № 6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії, передбаченої параграфом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Таким чином, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини та громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Аналогічна правова позиція була висловлена Конституційним Судом України у рішеннях від 13 грудня 2012 року у справі № 18-рп/2012, від 25 квітня 2012 року у справі № 11-рп/2012 та від 30 червня 2009 року у справі № 16-рп/2009.

За частинами 1, 3 статті 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

При вирішенні питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, враховуються, зокрема, матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Відповідно до положень статті 331 ГПК України задоволення заяв про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (тяжке захворювання фізичної особи або членів її сім`ї, її матеріальний стан, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Вищенаведеними нормами встановлено, що відстрочення виконання рішення є правом, а не обов`язком суду, яке реалізується виключно у виняткових випадках за наявності підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, та доказів, що підтверджують наявність таких підстав.

Покладені в основу даної заяви відповідача про відстрочення виконання рішення суду твердження Підприємства щодо ненадходження коштів від приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" та щодо дій Уряду та Верховної Ради України, спрямованих на вирішення питання, пов`язаного з наявною заборгованістю Підприємства перед його контрагентами, по суті, зводяться до відсутності відповідного фінансування.

У той же час згідно з частиною 1 статті 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями, а статтями 525, 526 цього Кодексу і статтею 193 ГК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Між Товариством та Підприємством виникли господарські відносини, а приписи ГК України не передбачають привілейованого становища суб`єктів господарювання, які фінансуються за рахунок бюджету, у питаннях відповідальності за порушення зобов`язань.

Частина 2 статті 617 ЦК України та частина 2 статті 218 ГК України передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов`язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від відповідальності за порушення зобов`язання.

Окрім того, статтею 1 ЦК України визначено, що однією із ознак майнових відносин є юридична рівність їх учасників, у тому числі й органів державної влади, а тому самі лише обставини, пов`язані з фінансуванням установи чи організації з місцевого бюджету та відсутністю у ньому коштів, не виправдовують замовника та не заперечують обов`язку такого органу, який виступає стороною зобов`язального правовідношення, від його виконання належним чином.

За таких обставин, факт відсутності бюджетного фінансування та ненадходження коштів від приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" у будь-якому випадку не можуть бути підставою, що ускладнює виконання рішення або робить його неможливим. Крім того, заявником не надано доказів того, що протягом одного року з моменту постановлення рішення в даній справі відповідач отримає грошові кошти від приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго".

Відсутність бюджетних асигнувань чи будь-яких інших надходжень коштів від контрагентів боржника не виправдовує його бездіяльність і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання, про що зазначав Європейський суд з прав людини у рішеннях "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" та "Бакалов проти України".

Наявність судових проваджень про стягнення із заявника заборгованості іншими виробниками електроенергії за "зеленим тарифом" також не є підставою для відстрочення виконання рішення, а навпаки, свідчить про недоведеність того, що відстрочення наявної у відповідача заборгованості забезпечить виконання рішення Господарського суду міста Києва в даній справі і в майбутньому надасть можливість заявнику акумулювати необхідну грошову суму для виконання даного рішення.

Отже, відповідачем не подано суду жодних належних доказів, у розумінні приписів статті 76 ГПК України, на підтвердження викладених у заяві про відстрочення виконання рішення суду обставин.

Суд також зазначає, що всі обставини, викладені відповідачем у його заяві про відстрочення виконання рішення, вже були враховані при постановленні рішення від 4 листопада 2021 року в даній справі та стали підставою для зменшення на 50 % нарахованих Підприємству штрафних санкцій за неналежне виконання умов договору.

За таких обставин суд дійшов висновку про відмову в задоволенні поданої Підприємством заяви про відстрочення виконання рішення від 4 листопада 2021 року в даній справі.

На підставі викладеного та керуючись статями 74, 76-79, 233-235, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви державного підприємства "Гарантований покупець" від 8 листопада 2021 року № 15/4606 про відстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 4 листопада 2021 року в справі № 910/9975/21 відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена в порядку, передбаченому статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України.

Дата підписання: 16 грудня 2021 року.

Суддя Є.В. Павленко