Ухвала суду № 101968904, 17.12.2021, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002

_________________

У Х В А Л А

17.12.2021р. Справа № 905/1263/21

Суддя господарського суду Донецької області Макарова Ю.В., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “ВФ “ДОНРЕМПУТЬ”, м.Краматорськ Донецької області, б/н від 14.12.2021 про забезпечення позову у справі №905/1263/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ВФ “ДОНРЕМПУТЬ”, м. Краматорськ Донецької області,

до відповідача-1: Публічного акціонерного товариства “Державний ощадний банк України”, м.Київ,

відповідача-2: Відділу примусового виконання рішення Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків), м. Краматорськ Донецької області,

про заборону набуття права власності на предмет іпотеки та вчинення певних дій,

без повідомлення заявника та інших осіб, які можуть отримати статус учасників справи,

ВСТАНОВИВ:

На розгляді господарського суду Донецької області знаходиться позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “ВФ “ДОНРЕМПУТЬ”, м.Краматорськ Донецької області, до відповідача-1: Публічного акціонерного товариства “Державний ощадний банк України”, м.Київ, відповідача-2: Відділу примусового виконання рішення Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків), м.Краматорськ Донецької області, у якій позивач просить суд:

- заборонити відповідачу-1 набуття права власності на нежитлове (офісне) приміщення, яке розташоване за адресою: Донецька область, м. Краматорськ, вул. Сакко і Ванцетті, буд 2, на термін дії Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” №1669-VII;

- заборонити відповідачу-2 проводити будь-які дії щодо реалізації набуття Публічним акціонерним товариством “Державний ощадний банк України” права власності на нежитлове (офісне) приміщення, яке розташоване за адресою: Донецька область, м. Краматорськ, вул.Сакко і Ванцетті, буд 2, на термін дії Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” №1669-VII.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, сутність розглядуваного спору полягає у тому, що належна позивачу спірна нерухомість, що знаходиться в іпотеці, підпадає під мораторій визначений приписами ст. 9 Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції”, за якими зупиняється дія статті 37 (у частині реалізації права іпотекодержателя на набуття права власності на предмет іпотеки), статті 38 (у частині реалізації права іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки), статті 40 (у частині виселення мешканців із житлових будинків та приміщень, переданих в іпотеку, щодо яких є судове рішення про звернення стягнення на такі об`єкти), статей 41, 43 - 47 (у частині реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах) Закону України "Про іпотеку".

Ухвалою від 15.07.2021 відкрито провадження у справі №905/1263/21, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 14.12.2021 оголошено перерву у судовому засіданні до 20.01.2022.

15.07.2021 на електрону адресу Господарського суду Донецької області надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю “ВФ “ДОНРЕМПУТЬ” б/н від 14.12.2021 про забезпечення позову у справі №905/1263/21, у якій просить суд:

- накласти арешт на майно позивача, а саме на нежитлове приміщення, яке розташоване за адресою: Донецька область, м.Краматорськ, вул.Сакко і Ванцетті, буд 2, що належить на підставі свідоцтва про право власності САВ №725531 від 01.06.2010 на час розгляду дійсної судової справи.

Подання заяви про забезпечення позову зумовлено тим, що позивачу стало відомо про те, що ухвалою господарського суду Донецької області від 18.10.2021 у справі №905/1673/18 задоволено скаргу Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії – Донецького обласного управління АТ "Ощадбанк" про визнання неправомірними дій головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) Бусел В.О. щодо винесення постанови від 21.09.2021 про відкладення проведення виконавчих дій в рамках виконавчого провадження №58948636, як наслідок: скасована постанова від 21.09.2021 про відкладення проведення виконавчих дій в рамках виконавчого провадження №58948636 як незаконна; визнано неправомірними дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) Бусел В.О. щодо винесення постанови від 21.09.2021 про відкладення проведення виконавчих дій в рамках виконавчого провадження №58948636.

З огляду на викладені обставини позивач вважає, що Публічне акціонерного товариства “Державний ощадний банк України” м.Київ за відсутності судового рішення по справі №905/1263/21 може примусити Відділ примусового виконання рішення Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) м. Краматорськ до реалізації своїх прав в межах виконавчого провадження №58948636 щодо незаконного набуття права власності на належне позивачу нежитлове приміщення, розташоване за адресою: Донецька область, м.Краматорськ, вул.Сакко і Ванцетті, буд 2.

Відтак, за переконанням Товариства з обмеженою відповідальністю “ВФ “ДОНРЕМПУТЬ” існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення при задоволенні позову, а тому забезпечення позову необхідно задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні рішення суду при умові задоволення позову.

Згідно ч.1 ст.140 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд дійшов висновку про залишення її без задоволення, з огляду на наступне.

За приписами ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст.137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

З огляду на аналіз положень закону заходи забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду. Проте особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову, подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову є обов`язковим.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Положеннями ч.1 ст.137 ГПК України визначено, що позов забезпечується, зокрема, шляхом накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Суд звертає увагу на те, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, так як питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду справи по суті і не вирішується судом під час розгляду заяви про забезпечення позову, що узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 16 серпня 2018 року у справі №910/1040/18.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

При цьому, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 4 ст. 137 ГПК України).

Обранням належного заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із вимогами позивача, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи.

Оскільки в цьому випадку позивач звернувся до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в цьому випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (наведену правову позицію викладено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18, постанові Верховного Суду від 15.01.2020 у справі № 915/1912/19).

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Згідно із ч.11 статті 137 ГПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Відтак мотиви, якими обґрунтована заява про забезпечення позову, не мають вирішального значення, оскільки за імперативними приписами ч.11 статті 137 ГПК України встановлена заборона вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог.

Предметом позову ТОВ “ВФ “ДОНРЕМПУТЬ” у даній справі є: заборона ПАТ «Державний ощадний банк» набуття права власності на нерухоме майно, а саме: нежитлове (офісне) приміщення, яке розташоване за адресою: Донецька область, м. Краматорськ, вул. Сакко і Ванцетті, буд 2, та заборона відповідачу-2 вчиняти дії щодо реалізації набуття ПАТ «Державний ощадний банк» права власності на спірне майно на час дії Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції».

У заяві про забезпечення позову позивач просить накласти арешт на належне йому майно, а саме: на нежитлове приміщення, яке розташоване за адресою: Донецька область, м. Краматорськ, вул. Сакко і Ванцетті, буд 2 на час розгляду справи. Суд відзначає, що спірне майно та є предметом реалізації в межах зведеного виконавчого провадження №57765385.

Суд відзначає, що такий самий вид забезпечення позову у межах цієї справи - накласти арешт на майно позивача, а саме на нежитлове приміщення, яке розташоване за адресою: Донецька область, м.Краматорськ, вул.Сакко і Ванцетті, буд. 2, що належить позивачу на підставі свідоцтва про право власності САВ №725531 від 01.06.2010 на час розгляду цієї судової справи, вже був предметом розгляду та оцінки Східного апеляційного господарського суду, про що винесено постанову від 07.09.2021 по справі №905/1263/21.

За наслідками розгляду в апеляційному порядку означеного виду забезпечення позову в межах даної справи, колегія суддів дійшла висновку, що: заявлені підстави для забезпечення позову є ідентичними підставам позовних вимог; накладення арешту на майно, яке розташоване за адресою: Донецька область, м. Краматорськ, вул. Сакко і Ванцетті, буд 2, є тотожнім задоволенню позовних вимог; обрані позивачем заходи забезпечення позову не відповідають вимогам статей 136, 137 ГПК України щодо розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін.

Постанова Східного апеляційного господарського суду від 07.09.2021 по справі №905/1263/21 набрала законної сили з дня її прийняття, не була оскаржена у касаційному порядку.

Таким чином по справі вже є судове рішення за таким самим предметом розгляду (заходом забезпечення позову), яке є чинним на теперішній час.

Забезпечивши позов шляхом накладення арешту на майно позивача, суд фактично позбавить можливості орган примусового виконання рішень здійснювати свої повноваження щодо примусового виконання рішень суду у межах зведеного виконавчого провадження №57765385.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з положеннями статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

При виконанні судових рішень слід керуватися інтересами стягувача, оскільки стягувач вправі очікувати від держави вчинення всіх дій, які б наближали його до виконання судового рішення.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 55 Конституції України визначено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Відтак, у разі наявності правових підстав для застосування Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» позивач не позбавлений права оскаржити дії чи бездіяльність державного виконавця у межах виконавчого провадження з примусового виконання судового рішення.

Враховуючи вищенаведене, суд відмовляє в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “ВФ “ДОНРЕМПУТЬ” м.Крматорськ про забезпечення позову.

Відповідно статті 129 ГПК України судові витрати за подання заяви покладаються на заявника.

Керуючись статтями 137, 139, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “ВФ “ДОНРЕМПУТЬ”, м.Краматорськ Донецької області, б/н від 14.12.2021 про забезпечення позову у справі №905/1263/21.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання 17.12.2021, та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Східного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів в порядку, передбаченому розділом ІV ГПК України.

Суддя Ю.В. Макарова